Internet; Provajderu Chernivetskogo regiony - Коммуникации и связь
0x08 graphic
ЗМІСТ
ВСТУП
В складних умовах перебудови економіки, визнання України як країни з
ринковою економікою і поряд з іншими змінами, виникла необхідність
перебудови бухгалтерського обліку з урахуванням вимог міжнародних
стандартів.
В розвитку обліку за останні роки були зроблені суттєві зміни, внесені
доповнення, прийнято закони, затверджено Міністерством фінансів України
відповідні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку і новий План
рахунків бухгалтерського обліку активів капіталу, зобов'язань і
господарських операцій підприємств та організацій і інструкцію про його
застосування.
Такі зміни передбачають перспективу розвитку українського обліку
відповідно до норм іноземних країн з вже розвинутою економікою, що
дозволить зарекомендувати державу з кращого боку перед входженням до
Європейського Союзу та на Світовий ринок.
Разом з бухгалтерським обліком на новий етап розвитку стала його складова
- облік розрахунків з бюджетом, від якої залежать суми зобов'язань
підприємства. Сьогодні цьому обліку приділяється велика увага, вона
проявляється через велику кількість прийнятих законів, положень,
інструкцій та значним інформаційним забезпеченням. Продовжується робота
над систематизацією податкового законодавства в Податковому кодексі.
В сучасних умовах на всіх рівнях виробництва велике значення має
економічний аналіз. При допомозі якого можна розв'язувати економічні,
організаційні проблеми, приймати управлінські рішення. Такий аналіз має
дійовий характер, оскільки управлінські рішення відносяться до конкретного
господарюючого суб'єкта і направлені на підвищення ефективності
діяльності.
На сьогоднішній день головною метою кожного підприємства чи організації
незалежно якої форми власності є отримання максимального прибутку. Але
відповідно до цього і виникають зобов'язання перед бюджетом держави за
податками і платежами з приводу заняття певними видами діяльності чи
використання певних видів природних ресурсів.
Податки - система обов'язкових платежів підприємств, організацій і
населення, які є одним із джерел доходів державного бюджету.
Податки знаходяться в центрі уваги науковців вже ось кілька століть,
А.Сміт, Д. Рікардо, А. Вагнер, К. Віксель заклали підвалини науки про
податки, сучасні вітчизняні науковці Л. Андрущенко, В. Федосов, В.
Мельник, Н. Кучерявенко в своїх роботах досліджують теоретичні та
практичні аспекти оподаткування. Осмислення теоретичних та практичних
основ оподаткування є одним із найважливіших напрямків розвитку фінансової
науки.
Сутність формування податкових надходжень до бюджету проявляється через їх
внутрішній зміст, у сукупності всіх їх властивостей та відносин, що
виникають в процесі складання та виконання дохідної частини бюджету
держави. Основне призначення податкових надходжень полягає у забезпеченні
держави фінансовими ресурсами, необхідними для виконання відповідних
функцій. Доказом цього є статистичні дані, які свідчать, що державний
бюджет по доходах станом на 16 січня поточного року (з урахуванням
взаємовідносин з місцевими бюджетами) виконано у сумі (90,3 % річних
призначень), або 2602 % ВВП, і на 70,8 % сформовано за рахунок податкових
надходжень, з яких ПДВ становить 54,2 %, податок на прибуток - 25,7 % [
34,8].
Отже, облік розрахунків з бюджетом та їх аналіз займає важливе значення
тому, що податки і збори є головним джерелом доходів бюджету. Відповідно
їх облік і особливо аналіз повинні здійснюватися на належному рівні, щоб
давати можливість наочно прослідкувати тенденції до збільшення чи
зменшення доходів бюджету. Крім того облік полегшує роботу податкових
органів, оскільки подає вже готові дані для опрацювання. В свою чергу
аналіз дає змогу прослідкувати динаміку погашення податкових зобов'язань,
виявити вплив факторів, що спричинили зміни і врешті решт побачити ступіть
взаємовідносин держави і господарюючого суб'єкта, тобто дає змогу
дослідити умови, що спричинили виникнення конфліктних ситуацій і
протистоянь між податковими органами і платником, а також надати
теоретичні і практичні рекомендації, щоб попередити і уникнути подібних
ситуацій.
Показники податкоспроможності надзвичайно актуальні на сьогоднішній день,
бо показують можливість господарюючого суб'єкта погашати податкові
зобов'язання.
Успішне проведення аналітичної роботи залежить від її організації. Тому
варто використовувати підходи, які передбачатимуть розробку і реалізацію
нових, гнучких методик, спрямованих на більш універсальне співвідношення
фактичних показників з плановими. Головне мати чітко налагоджену систему
співпраці, тобто чітко організовувати роботу бухгалтера в сфері подачі до
податкових органів документальних даних про нарахування податків, вчасно і
в повному обсязі розраховуватися з відповідними зобов'язаннями, ефективно
використовувати інформацію аналітиків підприємства, контролювати
обізнаність працівників з податковим законодавством, яке так часто
змінюється, щоб уникнути конфліктних ситуацій з податковим органами,
звичайно і інші обумовлені ситуації, саме цим і пояснюється актуальність
теми.
Предметом дослідження є облік та аналіз податкових платежів.
Об'єктом дослідження являється ВАТ “Чернівецький олійно-жировий комбінат”
розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. М. Тереза, 17.
Метою даної роботи є поглиблене вивчення і закріплення теоретичних знань,
також їх практичне застосування при розв'язанні конкретних питань, що
виникають при веденні обліку розрахунків з бюджетом.
Основними завданнями дипломної роботи є:
* сформувати теоретичні аспекти ведення обліку розрахунків з бюджетом;
* розглянути види податкових платежів та порядок їх обчислення і сплати;
* розглянути методологію аналізу податкових платежів;
* дослідити і охарактеризувати програмне забезпечення обліку податкових
платежів;
* провести дослідження методики ведення обліку та аналізу розрахунків з
бюджетом на прикладі ВАТ “Чернівецький олійно-жировий комбінат”;
* запропонувати шляхи вдосконалення порядку здійснення обліку і аналізу
розрахунків з бюджетом.
Обрана тема є досить актуальною, оскільки її опрацьовували багато вчених
та є досить багато нормативно-правової літератури, а саме Закон України
„Про податок на додану вартість”, „Про оподаткування прибутку
підприємства”, інші законодавчі акти, укази Кабінету Міністрів України,
постанови, листи, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, статті,
наукові праці, підручники. Все це говорить про те, що наша країна
впевненим темпом рухається вперед по шляху вдосконалення. Уряд працює над
створенням більш прозорої законодавчої бази, спрощеної для розуміння і
діючої на практиці.
В даній сфері працювали і досліджували облік податкових платежів: Бутинець
Ф., Алпанова Н. Словінська Л., Чабанова Н. Пархоменко В.; в сфері
економічного аналізу працювали і досліджували дану тему: Мних Є., Савицька
Г., Івахненко В., Ізмайлова К., Болох М.; в сфері оподаткування працювали:
Чугунок І., Семерей Ж., Ксенко Л., Панасик В Крисоватий А., Василик О. і
продовжують працювати багато інших економістів і аналітиків які внесли
значний вклад в розвиток цієї науки і вдосконалили її.
Дослідження цієї теми завжди буде актуальним, тому що податки становлять
найбільшу частину державного бюджету і тому що в податковому законодавстві
найбільше змін і доповнень над якими працюють найкращі фахівці.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ І АНАЛІЗУ ПОДАТКОВИХ ПЛАТЕЖІВ
1.1. Економічна суть, класифікація, порядок обчислення та сплати
податкових платежів
Еволюція формування державних доходів протягом століть зазнала істотних
змін — від натуральної форми за умов нерозвиненого ринкового господарства
до абсолютного використання грошової форми на даний момент. Найважливішим
методом акумуляції державою суспільного продукту стали податки, які
забезпечують левову частку бюджетних находжень.
Виникнувши в епоху товарно-грошових відносин, в ХVІІ столітті, податки як
економічна категорія еволюціонували разом з розвитком економічної
архітектури суспільства. Ця еволюція торкнулася, насамперед, глибинної
сутності податкових платежів. Якщо спочатку природа податку
характеризувалася абсолютно фіскальним змістом (безеквівалентний,
обов'язковий платіж на користь держави), то поступово сформувалося
розуміння податку, як своєрідної суспільної плати за виконання державою
своїх функцій.
Такий перехід став можливим тільки за рахунок зміни суспільного ладу,
формування системи демократичних цінностей, уявлень про відповідальність
держави та її представників перед кожним окремим громадянином. Можна
зробити висновок, що еволюційний процес у фінансовій науці в царині
податків був викликаний гострою практичною потребою суспільства в
оптимізації відносин між державою та її громадянами.
Теоретичні суперечки стосовно функцій податків - фіскальна, регулююча,
стимулююча, розподільна, контрольна - є опосередкованим свідченням про
багатогранність економічної категорії “податок”. Ця багатогранність значно
ускладнює теоретичні дослідження в цьому напрямку, і майже унеможливлює
суто економічний і фінансовий підхід до оподаткування на практиці.
Осмислення теоретичних та практичних основ оподаткування є одним із
найважливіших напрямків розвитку фінансової науки. Хоча податки як
суспільний феномен існують протягом тисячі років, більшість сучасних
науковців вважає, що першими науково обґрунтовану характеристику податків
дали Адам Сміт та Давид Рікардо (хоча набагато раніше Фома Аквінський
визначав податки як дозволену форму пограбування).
А. Сміт у своїй роботі “Про багатство народів” (1770 р.) про податок
говорив, що “це тягар, який накладається державою у формі закону, як і
його розмір, і порядок сплати “ [38,10].
Д. Рікардо висловлював свою думку щодо податків. Він писав: “ Податки
становлять ту частину продукту землі та праці країни, яка надходить у
розпорядження уряду: вони завжди сплачуються або з капіталу, або з доходу
країни ” [35,10].
В той же час М. Кучерявенко доводить, що” вчення про податки існувало ще в
давніх державах Сходу, стародавній Греції та Риму” [49,37].
Досить цікавою є думка Прудона П'єра Жозефа (1809-1865 рр.), який пише, що
податок - обмін. Держава не повинна втручатися в діяльність, відведену
приватній ініціативі [50,12].
Німець Гок пропонує розглянути податки з іншого боку - податок, як
необхідність. Він по новому розглядає роль держави. За Гоком, держава - це
атмосфера, що завжди оточує нас і діє на нас благодатно. Цей перехід до
нової ролі держави зумовив висновок про те, що податки зовсім не є платою
за послуги держави. Люди сплачують податок, виконуючи обов'язок [50,12].
Німецькі вчені - фінансисти Лоренц Штейн (1815-1890рр.), Адольф Вагнер
(1835-1917рр.) та ін. підкреслюють етичний бік податків, моральний зв'язок
між державою та особистістю, підкорення приватного господарства ідеї
державності, а отже, ідеї податку [50,13].
Французькі автори (Леруа-Больє, Струм) навпаки згадують про податки тільки
як засіб покриття потреб держави, бюджетний засіб і відмовляються
розглядати їх моральний бік [50,13].
Якщо аналізувати податки на сучасному етапі розвитку, то вони є
безальтернативним джерелом формування фінансових ресурсів держави, тому
податкова політика повинна вписуватися в загальноприйняті демократичні
процедури, які дозволяють врахувати інтереси всіх суб'єктів бюджетного
процесу. Тому можна прогнозувати, що теоретичні розробки в цьому напрямку
будуть продовжуватися, насамперед, в контексті практичних завдань, які
стоять перед сучасним суспільством.
В умовах трансформації економічної системи, становлення ринкових відносин
вплив держави на суспільно-економічні процеси набуває непрямого характеру
і реалізується шляхом проведення бюджетної та податкової політики.
Податок є одним із способів формування бюджетних доходів, однією з форм
економічних відносин з розподілу та перерозподілу валового внутрішнього
продукту відповідно до потреб фінансування видатків бюджету та державного
регулювання відносин економічних процесів.
Значимість податкових надходжень на етапі трансформації економіки зростає
не лише при формуванні фінансового ресурсу держави, в умовах зниження
ефективності державного регулювання економіки шляхом накладання прямих
заборон та директив система державного управління поступово
переорієнтовується на застосування непрямих, в тому числі податкових
методів регулювання економіки.
Бюджетна політика включає питання щодо виявлення та оцінки факторів, які
визначають динаміку окремих видів податкових надходжень бюджету, а також
розробки та впровадження заходів, спрямованих на формування податкових
надходжень бюджету. Подальших наукових розробок потребують питання
взаємодії інституцій, що забезпечують формування податкових надходжень
бюджету.
Сутність формування податкових надходжень бюджету проявляється через їх
внутрішній зміст, у сукупності всіх їх властивостей та відносин, що
виникають в процесі складання та виконання дохідної частини бюджету
держави. Основне призначення податкових надходжень полягає у забезпеченні
держави фінансовими ресурсами, необхідними для виконання відповідних
функцій. Податкові надходження формуються за рахунок мобілізації до
бюджету податків, зборів та обов'язкових платежів, які в сукупності
утворюють систему оподаткування. При цьому податки використовуються
державою як інструменти формування бюджетних доходів. Обсяги податкових
надходжень бюджету визначаються станом розвитку економіки країни,
кількістю суб'єктів підприємницької діяльності та їх активністю, які
згідно з положеннями національного податкового законодавства зобов'язані
здійснювати відповідні відрахування до дохідної частини бюджету. Суми цих
відрахувань визначаються за результатами господарської діяльності таких
суб'єктів підприємницької діяльності відповідно до положень податкового
законодавства. Важливим є розкриття економічної сутності формування
податкових надходжень бюджету, тобто визначення сукупності властивостей
податкових надходжень та відносин, що виникають у процесі їх формування.
В Україні, як і в більшості країн світу, формування доходів бюджету
здійснюється шляхом мобілізації податкових, неподаткових та інших
надходжень відповідно до чинного законодавства з питань бюджету та
оподаткування. У сукупності ці джерела утворюють дохідну частину
державного та місцевих бюджетів. Разом з тим податкові надходження
становлять основну частину доходів як державного, так і місцевих бюджетів,
зокрема питома вага податкових надходжень у структурі доходів Державного
бюджету України останніми роками перебуває на рівні 70 відсотків, бюджетів
органів місцевого самоврядування сягає 80 відсотків [54,3].
Відповідно до закону України “Про систему оподаткування” під податком і
збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів
слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або до
державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах,
що визначаються законом [14].
Як стверджує Ткаченко Н. “Податки - система обов'язкових платежів
підприємств, організацій і населення, які є одним із джерел доходів
державного бюджету” [51, 10].
В обліку під податками розуміють обов'язкові платежі фізичних і юридичних
осіб до центрального та місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на
умовах, що визначаються законодавчими актами держави. Іншими словами це
зобов'язання господарюючого суб'єкта перед державним або місцевим
бюджетами.
Зобов'язання відповідно до П(С)БО 11 це зменшення економічних вигод
підприємства у зв'язку з погашенням таких зобов'язань.
Податки і збори передбачені податковою системою України згруповані
відповідно до специфічних рис і функціонального призначення.
Розглянемо класифікація податків і зборів за певними ознаками.
За економічною інформацією об'єкта оподаткування:
1. податки на доходи і прибутки - обов'язкові збори, які стягуються з
чистого доходу з фізичних і юридичних осіб в момент його отримання;
2. податок на споживання - обов'язкові збори, які стягуються в процесі
споживання товарів, робіт, послуг, причому їх плата не залежить від
результатів фінансово-господарської діяльності, а від розміру
споживання;
3. податки на майно - обов'язкові збори, які стягуються внаслідок
наявності конкретного виду майна, що перебуває в приватній,
колективній та державній формах власності.
За формою взаємовідносин платника і держави:
1. прямі - обов'язкові платежі, які напряму сплачуються платником до
бюджету держави залежно від розміру об'єкта оподаткування;
2. непрямі податки - обов'язкові платежі, які сплачуються платником
опосередковано через цінові механізми, причому збільшує ціну товару.
За формою стягнення:
1. розкладні податки - обов'язкові платежі, які визначаються як
розподілення загальної суми на певну кількість платників;
2. окладні податки - обов'язкові платежі, які стягуються за певними
ставками від чітко визначеного об'єкта оподаткування.
За способом зарахування податкових платежів:
1. закріплені - обов'язкові платежі, які на тривалий період повністю чи
частково закріплені як дохідне джерело конкретного бюджету;
2. регулюючі - обов'язкові платежі, які можуть надходити до різних
бюджетів.
Відносно до платника:
1. податки з юридичних осіб;
2. податки з фізичних осіб;
3. змішані.
Відносно до джерела сплати:
1. податки, що включаються в валові витрати та собівартість;
2. податки, що включаються в ціну товару;
3. податки, що сплачуються з прибутку або капіталу.
За ознакою органів державної влади, які їх встановлюють:
1. загальнодержавні податки - обов'язкові платежі, які встановлюються
найвищими органами влади в державі і є обов'язковими до сплати за
єдиними ставками на всій території України;
2. місцеві податки та збори - обов'язкові платежі, які встановлюються
місцевими органами влади в і є обов'язковими до сплати за
встановленими ставками тільки на певній території.
Так, як в бухгалтерському обліку насамперед використовують цю ознаку, то
розглянемо її детальніше.
До загальнодержавних належать: податок на додану вартість; акцизний збір;
податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; мито;
державне мито; податок на нерухоме майно (нерухомість); плата (податок) за
землю; рентні платежі; податок із власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів; податок на промисел; збір за
геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збір
за спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення
навколишнього природного середовища; плата за торговий патент на деякі
види підприємницької діяльності; фіксований сільськогосподарський податок;
збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; збір у вигляді
цільової надбавки до тарифу на електричну та теплову енергію [38,22].
Податок на додану вартість є однією з форм універсальних акцизів.
Платниками ПДВ є суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи,
що не є суб'єктами підприємницької діяльності, а також фізичні особи, які
здійснюють діяльність, віднесену до підприємницької, обсяг оподатковуваних
операцій з продажу товарів яких протягом будь-якого періоду з останніх
дванадцяти календарних місяців перевищував 300 тисяч гривень. Сплачують
ПДВ також особи, які ввозять товари на митну територію України, за
винятком фізичних осіб, котрі ввозять товари в обсягах, що не підлягають
оподаткуванню. Податок сплачують і особи, що здійснюють підприємницьку
діяльність із торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу,
за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати
ринкового збору [ 10].
Об'єктом оподаткування є операції платників із:
* продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в
тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами
оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права
власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для
погашення кредиторської заборгованості заставодавця;
* ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та
отримання робіт, що надаються нерезидентами, для їх використання
або споживання на митній території України;
* вивезення або пересилання товарів за межі митної території
України й надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за
межами митної території України.
Об'єкти оподаткування ПДВ оподатковуються за ставкою 20 відсотків і
нульовою ставкою. За нульовою ставкою оподатковуються операції з: продажу
товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної
території України; продажу робіт, послуг, призначених для використання та
споживання за межами митної території України; продажу товарів (робіт,
послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території
України у зонах митного контролю, безмитних магазинах.
Податкова декларації з ПДВ заповнюється на основі податкових накладних,
які реєструються в Реєстрі отриманих і виданих податкових накладних. На
сьогоднішній день станом на 26.01.07 р. відбулися певні зміни, що
стосуються даного реєстру. Аби зменшити кількість виїзних перевірок
обґрунтованості вимог щодо відшкодування з держбюджету сум ПДВ, Державна
податкова адміністрація України доповнила п. 4.2 Порядку заповнення та
подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого
наказом ДПАУ від 30.05.097 р. №166 і п. 3 Порядку ведення реєстру
отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПАУ від
30.06.05 р. №244, новим нормами.
Установлено, що платник податку на додану вартість має право за власним
бажанням подавати до податкової інспекції (податкової адміністрації)
реєстр одержаних та виданих податкових накладних. Реєстр можна подавати:
* в електронному вигляді у форматі, затвердженому ДПАУ, за допомогою
телекомунікаційних мереж загального користування з використанням
надійних засобів електронного цифрового підпису за умови отримання
їх у порядку, визначеного чинним законодавством;
* на магнітних носіях з копіями документів на паперових носіях;
* на паперових носіях.
Аналітик стверджують, що вже існують умови для обов'язкового подання
реєстрів. Це відбудеться тоді, коли буде створений електронний Реєстр
податкових накладних, а поки, що це функціонує на добровільних засадах.
Декларація подається щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, або
щоквартально - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім
календарним днем звітного кварталу.
Одним із видів непрямого оподаткування є акцизний збір.
Платниками акцизного збору є підприємства, а також їх філії, відділення,
які виробляють підакцизні товари на митній території України.
Об'єктом оподаткування є:
* обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів, у
тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну
на інші товари, продукцію, роботи, послуги, безплатної передачі
товарів або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених
підакцизних товарів, виготовлених з давальницької сировини;
* обороти з реалізації товарів для власного споживання,
промислової переробки, а також для своїх працівників;
* митна вартість товарів, які імпортуються, ввозяться,
пересилаються на митну територію України.
Акцизний збір обчислюється за ставками у відсотках до обороту з продаж і
твердих сумах з одиниці реалізованого товару [3]. Розрахунок акцизного
збору платники складають щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного
за звітним, до органів ДПС за місцем реєстрації.
Податок на прибуток підприємств - одна із найпоширеніших форм
оподаткування, яка має багатовікову історію.
Платниками податку на прибуток є резиденти, нерезиденти, фізичні чи
юридичні особи, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи
платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на
території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.
Платниками податку виступають також постійні представники нерезидентів,
які отримують доходи з джерел їх походження з України. Об'єктом
оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми
скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат
платника і суму амортизаційних відрахувань [11].
Під валовими доходами розуміють суму доходів підприємства, отримані ним на
території України і за її межами у грошовій або іншій формах від усіх
видів діяльності. Основну питому вагу валового доходу істотної більшості
підприємств будь - якої галузі складає виручка від продажу (реалізації)
власної продукції (робіт, послуг, а також іншої реалізації), але кожне
підприємство крім реалізації товарів, робіт, послуг може мати і інші
джерела надходження коштів, тобто інші доходи, які з реалізацією товарів,
робіт, послуг безпосередньо не пов'язані. Серед таких доходів найбільше
значення для підприємств мають: суми штрафів і пені, доходи від операцій з
цінними паперами, валютними цінностями, борговими зобов'язаннями, доходів
у вигляді безповоротної фінансової допомоги, доходи від урегулювання
сумнівної та безнадійної заборгованості.
До валових витрат підприємницької діяльності в першу чергу відносять усі
витрати пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Кожне
підприємство у процесі здійснення своєї діяльності несе за рахунок інших
ніж собівартість продукції, джерел фінансування. Значна частина цих витрат
включається до складу валових витрат. Серед них найбільше значення мають
такі витрати: заохочувальні витрати на оплату праці, на утримання та
експлуатацію об'єктів соціальної сфери, витрати на поліпшення основних
засобів, суми безнадійної дебіторської заборгованості та інші. Оскільки
валові доходи і валові витрати характеризують величину оподатковуваного
прибутку, то вони виступають важливим об'єктом аналізу.
Але як відомо не всі доходи і витрати підприємства можна віднести до
валових, це зумовлено відмінністю між бухгалтерським і податковим обліком
в зв'язку з чим існує необхідність вести два види обліку, що дасть змогу
без проблем заповнювати і бухгалтерську і податкову звітність. Однак
станом на 12.29.06 р. Міністерством фінансів України затверджено Положення
про порядок розрахунку податкових різниць за даними бухгалтерського
обліку; 29.01.07 р. - Методичні рекомендації про складання регістрів
бухгалтерського обліку податкових різниць, валових доходів та валових
витрат.
Однак, на думку деяких аналітиків, а особливо практичних працівників
бухгалтерії цей підхід не є дієвим. Він міг би спрацювати лише за
незначної кількості податкових різниць та єдиної економічної природи їх
утворення. Але в Україні існує велика кількість податкових різниць, що
унеможливлює застосування такого підходу [25,66].
Ще одним із основних нормативів, що визначає засади обліку податку на
прибуток є П(С)БО 17 “Податок на прибиток”. Дане положення визначає
методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про
витрати, доходи, активи і зобов'язання з податку на прибуток та її
розкриття у фінансовій звітності і застосовується підприємствами,
організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності,
які згідно з чинним законодавством є платниками податку на прибуток (крім
бюджетних установ).
Декларацію про прибуток підприємства складають щоквартально з наростаючим
підсумком з необхідними додатками. Термін подачі - 40 календарних днів
після закінчення звітного періоду. Крім цього декларацію про прибуток
підприємства додатково подають ще за 11 місяців звітного періоду.
Податок з доходів фізичних осіб є дуже дієвою формою взаємовідносин між
державою та її громадянами.
Платниками податку є фізичні особи - резиденти, які є громадянами України
або особами без громадянства, котрі постійно проживають в Україні й
отримують доходи як із джерел походженням з території України, так і з-за
кордону. Платниками податку можуть бути й нерезиденти, тобто особи, які є
громадянами інших держав, але одержують доходи з джерел їх походження з
території України.
При оподаткуванні доходів фізичних осіб платникам податку може надаватися
соціальна пільга, яка розраховується яку добуток коефіцієнта 1,4 і
прожиткового мінімуму станом на 1 січня поточного року. Якщо заробітна
палата менша за суму отриману в результаті такого розрахунку, то
працівнику належить пільга в розмірі 100 % від мінімальної заробітної
плати. На сьогоднішній день гранична межа
|