Ключові слова та поняття: валова, товарна, реалізована продукція, виручка від реалізації продукції, робіт, послуг, обсяг товарообігу, методи обґрунтування, точка беззбитковості (ТЕЗ), точка МРР, точка цільового прибутку.

Розмір підприємств визначається у першу чергу обсягами його основної діяльності.
Таблиця 12
Показники, які характеризують обсяги господарської діяльності в підприємствах
Галузева приналежність підприємства Показники обсягів господарської діяльності
Промисловість Випуск продукції у натуральних показниках:
Валова продукція
Товарна в сумі, у грн. Реалізована
Будівництво (Виручка) від реалізації
Обсяг виконаних робіт у сумі
Обсяг будівельно-монтажних робіт
Побутові послуги Обсяг (виручка) реалізації побутових послуг
Торгівля Обсяг товарообігу
Громадське харчування Товарообіг громадського харчування

Процес обіжності товарів включає три стадії, яким відповідають три види обігу: заготівельний, оптовий та роздрібний.
Роздрібний товарообіг становить собою кінцеву, заключну стадію в русі товарів, коли вони переходять із сфери обігу у сферу споживання. В процесі роздрібного обороту товари переходять в особисту власність споживачів, вони споживаються або утворюють споживчий фонд населення, тобто випадають із сфери громадського відтворення та перестають бути товарами. Цей перехід товарів у сферу особистого споживання здійснюється шляхом купівлі-продажу, населення придбає необхідні йому товари в обмін на свої грошові доходи.
Таким чином, роздрібний товарообіг як економічна категорія становить собою сукупність економічних відносин, які виникають у процесі купівлі-продажу, обміну товарів народного споживання на гроші.
У процесі обороту товарів виникає зміна форм вартості, товар перетворюється у гроші та створюються умови для нового циклу відтворення.
Роздрібний товарообіг є економічним показником, який характеризує обсяг діяльності, що здійснює підприємство.
Роздрібний товарообіг як економічний показник становить собою сукупність проданих товарів, виражених в грошовій формі.
Роздрібна реалізація товару включає продаж товарів безпосередньо населенню для особистого споживання та продажу товарів організаціям, підприємствам та закладам для колективного споживання або господарських потреб. Ця остання частина продажу носить назву "дрібнооптового роздрібного товарообігу".
При визначенні складу роздрібного товарообігу необхідно виходити з його сутності як економічної категорії, приймаючи за основу економічний зміст актів купівлі-продажу товарів.
Продаж товарів для особистого споживання відбувається в основному через підприємства роздрібної торгівлі та громадського харчування, а також на колгоспному ринку. Втім місто, де відбувається продаж товарів, не є вирішальним моментом при економічній характеристиці роздрібного товарообігу. Продаж споживчих товарів може здійснюватися також зі складів підприємств, баз та ін.
Вивчаючи питання про товарообіг, необхідно звернути увагу на зміну його функціонального призначення в економіці підприємства. Раніше товарообіг виконував роль центральної ланки, на яку орієнтувались всі інші показники господарської діяльності.
В умовах ринкової економіки, коли стратегічною ціллю кожного підприємства став прибуток, призначення товарообігу — забезпечити отримання необхідних доходів та прибутків.
Показники, що характеризують товарообіг: загальний обсяг, склад за деякими ознаками, такими як: структурні одиниці
підприємства, форми послуг, форми розрахунку за товар, товарні групи (товарна структура обороту). Товарообіг можна представити як процес вибуття товарів із підприємств (Р).
Однак повністю рух товарів охарактеризувати тільки обсягом товарообігу неможливо. Необхідно використати інформацію про товарні запаси на початок досліджуваного періоду (Зп); про надходження товару (Н); товарні втрати у зв'язку з їх природнім зменшенням (П); інші причини вибуття (В); товарні запаси на кінець періоду (Зк).
Взаємозв'язок перелічених показників характеризується формулою Зп + Н = Р + П + В + Зк, яку називають балансом товарообігу.
Товарні запаси та товарооборотність. Безперервність та ритмічність процесу громадського відтворення передбачають наявність запасів матеріальних ресурсів. Утворення запасів викликано невідповідністю в часі та в просторі між потребами в тих або інших ресурсах та можливостями їх виробництва. Причинами, які викликають такі невідповідності, можуть бути сезонні коливання виробництва та попиту, особливості розміщення виробництва та споживання, розбіжність асортиментної структури виробництва та споживання, які потребують перетворення виробничого асортименту в торгівлі.
Абсолютна величина може бути виміряна в грошових та натуральних одиницях. Однак ці показники не дозволять визначити ступінь відповідності величини товарного запасу потребам розвитку товарообігу. Для цієї цілі застосовують відносний показник — товарні запаси — в днях обороту (Зд), який розраховується як відношення суми товарного запасу на визначену дату до одноденного товарообігу (О):
Зд=∑3/О, О=Т/Д, ∑З=О х Зд
де
Т — обсяг роздрібного товарообігу
Д — число днів у періоді.
Товарні запаси в днях характеризують забезпеченість ними підприємства на визначену дату та демонструють, на яку кількість днів торгівлі вистачить цього запасу.
Період, впродовж якого товарні запаси знаходяться у сфері обігу, називається часом товарного обігу або товарооборотністю, швидкістю реалізації товарів.
Час товарного обігу залежить від обсягу товарообігу та величини товарного запасу та розраховується за формулою
В= (З х Д)Т або В=ЗО, О=ТД
де Ч — час оберту в днях;
∑3— середній товарний запас за певний період.
Середній товарний запас, як правило, розраховується за формулою середнього хронологічного моментного ряду:
∑3= (½ З1 + З2 + … + ½ Зn) (n-1)
де З1 32, ..., Зn — товарні запаси на окремі дати;
n — кількість дат, на які береться запас.
Час товарного обігу демонструє, таким чином, кількість днів, за які обертається середній товарний запас.
Товарообіг може бути вираженим також кількістю обертів (К). Число обертів визначається шляхом ділення кількості днів в періоді (Ц) на тривалість одного оберту (У) або як частка відділення обсягу роздрібного товарообігу на середній товарний запас.
K=ДВ або К=ТЗ
Обсяги випуску продукції (товарообігу) повинні бути економічно доцільними.
Традиційно застосовувались та можуть (при певних умовах) застосовуватись наступні методи планування:
 нормативний;
 балансовий;
 економіко-аналітичний;
 економіко-статистичний;
 економіко-математичне моделювання, пошук оптимальних моделей.
Практика планування може використовувати різні методичні підходи:
ресурсний — коли у основі плану виробництва (плану реалізації) полягає наявність ресурсів (сировини, матеріалів, товарів, устаткування, трудових ресурсів).
цільовий — в основі місткості ринку (платоспроможний попит на продукцію, товари номенклатури даного підприємства).
Якщо перший підхід — за принципом "скільки можемо", то другий — "скільки потрібно".
В умовах ринкової невизначеності та переорієнтації стратегічних цілей підприємств на обов'язкове отримання доходів та прибутків, найважливішим методичним підходом у визначенні обсягів господарської діяльності стає програмно-цільовий підхід. У його основі — планування таких обсягів господарської діяльності, які дозволяють досягти наміченої цілі, одержати підприємству намічувані доходи, прибуток.
Галузева приналежність підприємства створює чітко визначені відміни в методиці планового розрахунку обсягів господарчої діяльності. Однак є ряд наступних моментів, які слід враховувати кожному підприємству:
1. Орієнтація обсягів виробництва, реалізації, товарообігу на ринок.
2. Планування таких обсягів господарчої діяльності, які будуть забезпечувати підприємству фінансову стійкість та платоспроможність.
3. Визначення меж господарчої доцільності.
4. Вибір стратегії господарчої діяльності. Обов'язковий взаємозв'язок інтересів підприємства з необхідністю задовольнити попит споживачів.
Для забезпечення стійкого становища підприємства на ринку визначають економічні межі його обсягів діяльності, порушення яких може призвести до банкрутства.
Нижчою припустимою межею обсягів виробництва вважається точка беззбитковості (ТБЗ), а верхньою — точка мінімального рівня рентабельності (МРР). Тому при програмно-цільовому підході перш за все визначають вказані обсяги господарської діяльності.
Теоретичною базою застосування програмно-цільового підходу є теорія "директ-костінг", яка припускає обґрунтування показників діяльності підприємства на основі необхідності покриття своїх зобов'язань за рахунок своїх доходів, ділення витрат виробництва на постійні та перемінні. Для виробничих підприємств методика розрахунку заснована па використані наступних формул.
Розрахунок ТБЗ, тобто "порогу рентабельності" у натуральному вираженні:
NТБЗ=Впост (Цвир-Вмін.в ціні виробника)
де Впост — сума постійних витрат підприємства;
ЦВИР — ЦІна виробника (оптова ціна без ПДВ та акцизів);
Вмін — сума мінливих витрат у ціні одиниці продукції;
NТБЗ — кількість одиниць реалізованої продукції, яке забезпечує беззбитковість підприємства. Розрахунок обсягу реалізації у точці беззбитковості (ТБЗ) у вартісному вираженні:
Vтбз=Впост(1-ДВмін) х (100+Nпдв)100
Де Vтбз — обсяг реалізації продукції (робіт, послуг) у вартісному вираженні;
ДЗМІН — частка мінливих витрат у виручці від реалізації продукції (робіт, послуг) без ПДВ;
Nпдв — норматив податку на додаткову вартість (у теперішньому часі 20% до ціни виробника з акцизом). Розрахунок обсягу реалізації, який забезпечує отримання мінімального прибутку (Пmin):
V мрр = ВК х СN100,
Де Пмін = ВК х СN100
Де Vмрр – обсяг реалізації у точці мінімальної рентабельності капіталу;
ВК - середня величина власних коштів підприємства;
СN – ставка відсотка по депозитних внесках у банк;
МРР = Сп, тобто мінімальним рівнем рентабельності власних засобів вкладеного у підприємство власного капіталу вважається процентна ставка по депозитних внесках.
Розрахунок доцільності обсягів виробництва та реалізації продукції ще не означає, що план уже є. Підприємство отримало тільки відповідь на запитання, в яких межах шукати проектований обсяг господарчої діяльності. Щоб правильно обрати варіант майбутнього плану, необхідно визначити фактичне положення підприємства відносно його доцільних верхньої та нижньої меж діяльності. Якщо підприємство є збитковим, то, безумовно, на найближчий період як план слід прийняти досягнення точки беззбитковості. Якщо підприємство близько до точки МРР, то планувати необхідно обсяг виробництва та реалізації у точці МРР та ін.
Розрахунок обсягу реалізації продукції (робіт, послуг), який забезпечить одержання цільового прибутку (Vпц):
V пц = (Зпост +Пц)(1-ДЗмінл) х (100+ПДВ)100
де Пц — сума запланованого цільового прибутку.
Для кількісного порівняння фактичного обсягу господарчої діяльності з доцільними межами рекомендується визначати запас фінансової стійкості підприємства.
Запас "фінансової стійкості" підприємства (ЗФС) можна визначити за формулою:
ЗФС = V реал. – V тбз
Де V реал. - обсяг реалізації продукції за планом або фактично.
Рівень запасу фінансової стійкості рекомендується визначати за формулою:
Узфу=ЗФУ/Vтбу х 100%
Розрахунки за приведеними формулами дозволяють визначити планові обсяги виробничої діяльності з точки зору інтересів підприємства. Для остаточного рішення питання про планове завдання необхідно перевірити розрахунки з маркетинговими оцінками ринкової ситуації та можливостями підприємства реалізувати продукцію в обсягах за цими формулами. В ринковій економіці виробнича діяльність повинна бути запланованою відповідно до попитів ринку, тобто скільки, кому і на яких умовах можна продати продукції. Основою плану випуску продукції є реальний план її реалізації.
Виробнича програма — це документ, в якому передбачається завдання на випуск продукції певного обсягу, номенклатури, асортименту та якості у встановлені терміни за замовленнями споживачів та договорами з покупцями продукції.
Виробнича програма складається з наступних розділів:
план випуску продукції за обсягом, номенклатурі та асортименту;

назад |  1  2 3 4 5 | вперед