n - кількість показників динамічного ряду.
Норматив товарного запасу розраховується за формулою:
Зн = Зп +∆
де Зн — норматив запасу;
Зп — фактичні запаси в днях останнього року;
∆— середньорічна зміна товарних запасів.
Всі перелічені вище методи Нормування запасів не є бездоганними. Вибір методу залежить від багатьох конкретних факторів, які необхідно оцінити і обрати найкращій.
Розрахунок загальної планової суми товарних запасів та загальної планової забезпеченості підприємства запасами.
Загальна планова сума запасів по підприємству ( ∑3разом) визначається шляхом підсумовування по товарних нормативів:
∑3разом = З1 + З2+ … + Зn
З1 + З2+ … + Зn - планова сума запасів за товарними групами.
Загальна планова забезпеченість запасами в днях ДЗ разом:
ДЗ разомПЛ = ∑3разом Отпл
Отпл – середньорічний план товарообігу по підприємству.
Якщо у підприємства, окрім запасів поточного призначення, є необхідність створювати сезонні, дострокового завозу та ін. запаси, то загальна сума планового запасу визначається підсумовуванням всіх видів запасів:
Зпл =Зпз+Зсз+Зцп
Де Зпл — планова сума товарних запасів;
Зпз — товарні запаси поточного зберігання;
Зсз — товарні запаси сезонного зберігання;
Зцп — товарні запаси цільового призначення.
Дуже суттєвим фактором в плануванні товарних запасів є наявність у підприємства оборотних коштів. Тому, в остаточному підсумку, розроблений норматив .товарних запасів узгоджується з розміром джерел поповнення оборотних коштів підприємства.
Товарне забезпечення. Наступним етапом складання плану роздрібного товарообігу є погодження загального обсягу товарообігу з товарним забезпеченням як у цілому, так й за товарними групами.
Розрахунок товарного забезпечення починається з визначення загальної потреби в товарах, яка складається з наступних елементів:
- обсягу роздрібного товарообігу;
- зміни товарних запасів, виходячи з встановленого на підприємстві нормативу;
- резерву товарів на відшкодування втрат від природних збитків за діючими нормами;
- фонду уцінки товарів застарілих фасонів та моделей, а також товарів, що втратили свою первісну якість, інших варіантів вибуття товарів.
Погодження загального обсягу роздрібного товарообігу, потреби в товарах та джерелах їх надходжень виражається формулою балансу товарообігу (див. вище).
Надходження визначають за формулою:
Н = Р + П + В + Зк — Зп [25].
Важливим питанням в плануванні товарного забезпечення є пошук джерел товарів. Такими джерелами можуть бути:
закупка безпосередньо у підприємств виробників продукції у своєму регіоні, в інших регіонах України, за її межами;
закупка у оптових підприємств;
закупка у посередників та ін.
Перевагу необхідно віддавати прямим зв'язкам, тому що посередники залишають собі частину товарної надбавки, в результаті — у роздрібного підприємства зменшується валовий торговий доход.
Особливості планування оптового товарообігу. Історично оптову торгівлю здійснювали оптові підприємства. Однак, в умовах економічної кризи оптова торгівля в Україні практично розформувалась, сьогодні частково оптово-посередницькі функції виконують роздрібні підприємства. У звітній статистичній формі № 1 — торг "Звіт про товарообіг" законодавче зафіксовано право продавати оптом та виконувати посередницькі функції. До оптового обороту роздрібних підприємств відносять продаж товарів іншим підприємствам, організаціям. Оборот від посередницької діяльності — це сума послуг без вартості товарів.
Далі мова піде про традиційний оптовий оборот оптової торгівельної мережі.
Оптовий товарообіг — це реалізація товарів великими партіями для подальшого їх продажу населенню через роздрібну мережу, мережу громадського харчування, поставка товарів поза-ринкового призначення, на експорт або для подальшої переробки.
Оптовий оборот розрізняють:
а) залежно від напрямку товарних ресурсів:
- оборот по реалізації роздрібним підприємствам;
- оборот по реалізації оптовим та іншим оптовим покупцям, в тому числі внутрішньофірмовий (колишній внутрішньосистемний) оборот;
- поставка на експорт;
б) залежно від організації форм товароруху:
- складський оборот — реалізація товарів із складів оптових підприємств;
- транзитний оборот — реалізація товарів зі складів підприємств постачальників, минаючи склади оптових підприємств, який у свою чергу ділиться на два:
• оборот з участю в розрахунках за товар;
• оборот без участі в розрахунках (оборот, який організується).
План оптового товарообігу включає три розділи:
- план оптового товарообігу за видами та формами товароруху;
- план товарних запасів;
- план надходження (завозу) та закупки товарів.
При плануванні оптового товарообігу здійснюється балансове ув'язування окремих його елементів за формулою:
Зп + Нпр + Нопт + Німп + ПВ = Рр+ Рпр + Ре + Дв + Зк,
де Зп — запаси на початок періоду;
Нпр — надходження від промислових підприємств;
Нопт — надходження від оптових підприємств;
Німп — надходження за імпортом;
ПВ — повертання від покупців;
Рр — реалізація роздрібним підприємствам;
Рпр — реалізація позаринковим підприємствам;
Ре — реалізація на експорт;
Дв — документована витрата та втрати;
Зк — запаси на кінець періоду.
При розробці плану оптового товарообігу враховуються:
- очікуване виконання плану за поточний рік за видами та формами товароруху;
- матеріали аналізу показників товарообігу за поточний та 3-5 попередніх років;
- матеріали маркетингових досліджень та прогноз попиту на товари в регіоні "та за його межами;
- замовлення роздрібних підприємств та інших оптових підприємств на постачання товарів;
- показники плану роздрібного товарообігу, а також стан товарних запасів в роздрібній та оптовій торговій мережі;
- зміна обсягів виробництва окремих товарів;
- плани постачання на загальнодержавні потреби та на експорт.
Якщо на момент складання проекту плану оптове підприємство не має необхідної інформації, то величина планових показників обґрунтовується на основі їх динаміки за попередній період.
Обсяги оптового товарообігу по реалізації іншим оптовим підприємствами та на експорт обґрунтовуються укладеними договорами постачання.
Розміри складського та транзитного оборотів залежать від наступних факторів:
- стану складського господарства, ефективності його використання та перспективи розвитку;
- сезонності виробництва та сповивання товарів;
- складності асортименту товарів та необхідності їх попереднього комплектування;
- розміщення виробництва товарів;
- наявності складської мережі в роздрібній торгівлі;
- рівню розвитку прямих зв'язків роздрібної торгівлі та виробництва.
При обґрунтуванні обсягів складського та транзитного оборотів вивчається їх динаміка та зміни їх питомих ваг в оптовому товарообігу, встановленої підприємством-постачальником мінімальної партії відвантаження. Критерієм оптимального співвідношення складської та транзитної форм товароруху є мінімізація сукупних витрат зберігання та завезення товару для створювання необхідного обсягу товарних запасів у роздрібній та оптовій торгівлі.
Заключним етапом розробки проекту оптового товарообігу є розрахунок його товарного забезпечення, збалансування потреби з товарними ресурсами.
Потребу в товарах визначають на основі проектів плану оптового товарообігу за видами оборотів, а також зміни товарних запасів упродовж планованого періоду. Обсяг закупок розраховують, виходячи з валового оптового товарообігу; обсяг надходження — виходячи зі складського обороту. Норматив товарних запасів в оптовій торгівлі розраховується тільки для складського обороту.
Товарообіг підприємств масового харчування — це реалізація продукції власного виробництва та покупних товарів населенню та реалізація власної продукції іншим підприємствам.
У складі роздрібного товарообігу масового харчування виділяють:
- оборот по реалізації продукції власного виробництва як населенню, так і підприємствам для харчування їх робітників (продукція власного виробництва — це сировина та продукти, що пройшли кулінарну обробку та отримали вид кулінарного виробу);
- оборот за покупними товарами (без кулінарної обробки).
Сума роздрібного та оптового товарообігу складає валовий оборот масового харчування. Оптовий оборот — це реалізація продукції власного виробництва іншим підприємствам масового харчування та роздрібної торгівлі. Планування товарообігу масового харчування засновується на розрахунку виробничої програми — обсягу випуску власної продукції у блюдах. Методи розрахунку випуску блюд залежать від специфіки підприємства масового харчування та можуть бути наступними:
а) метод розрахунку випуску блюд за кількістю осіб, що харчуються. Він застосовується для підприємств масового харчування при порівняно постійному контингенті осіб, що харчуються, та розраховується за формулою:
ВБп = ВБд х Чп х Д,
де ВБп — плановий випуск блюд за період;
ВБд — випуск блюд в розрахунку на одну особу, що харчується, в день;
Чп — чисельність осіб, що харчуються, в середньому за день;
Д — кількість днів роботи підприємства в плановому періоді;
б) метод розрахунку випуску блюд на підприємствах із змінним контингентом споживачів. Розрахунок слід здійснювати за формулою:
ВБп = ВБф х Чм х Кб х Д,
де ВБф — фактичний випуск блюд на одне посадкове місце;
Чм — кількість посадкових місць в залі;
Кб — коефіцієнт зміни кількості споживаних блюд в розрахунку на одне посадкове місце в день;

назад |  1 2 3 4  5 | вперед