Узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів

(у національній та іноземній валюті в касах, на поточних, валютних та інших рахунках у банках), грошових документів (у національній та іноземній валюті), які знаходяться в касі підприємства (поштових марок, сплачених проїзних документів тощо) та коштів у дорозі здійснюється в Журналі 1 і відомостях до цього Журналу 1.1, 1.2, 1.3.

Журнал 1 використовується для відображення оборотів за кредитом рахунків 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках", 33 "Інші кошти". У відомостях до Журналу 1 відображаються обороти за дебетом рахунків 30 (відомість 1.1), 31 (відомість 1.2), 33 (відомість 1.3).

Записи у Журналі 1 та відомостях здійснюються на підставі первинних та зведених облікових документів (звітів касира і доданих до них прибуткових та видаткових касових ордерів, виписок банку і доданих до них документів тощо) у розрізі кореспондуючих рахунків у хронологічному порядку підсумками за 2 - 3 дні. Можливо накопичення даних про операції з грошовими коштами за кожний день попередньо у допоміжній відомості у потрібному аналітичному розрізі з наступним перенесенням підсумкових оборотів за місяць до Журналу 1 і відомостей до нього.

Для відображення операцій, здійснених у іноземній валюті, використовується Журнал 1 і відомості до нього, які заповнюються у валюті здійснення операцій. Для кожної іноземної валюти, в якій здійснювалися операції, ведеться Журнал 1 і відомості до нього, які позначаються назвою валюти, в якій вони заповнюються.

Аналітичні дані про грошові кошти в іноземній валюті наводяться у гривнях і одночасно в тій валюті, в якій здійснювалась операція в іноземній валюті.

Залишки на відповідних рахунках у відомостях на кінець місяця встановлюються як різниця між сумою сальдо на початок місяця і дебетових оборотів по рахунку за поточний місяць і сумою кредитових оборотів за місяць.

Сальдо рахунків перевіряється з відповідними документами (звітами касира, виписками банку тощо).

РОЗДІЛ 3. ЗВІТ ПРО РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВ ЯК ОСНОВА ДЛЯ АНАЛІЗУ РУХУ ГРОШОВИХ КОШТІВ

3.1 Складання звіту про рух грошових коштів

До реформування системи бухгалтерського обліку і звітності в Україні у складі річної фінансової звітності були наявні аналоги нинішніх Балансу, Звіту про фінансові результати і Звіту про власний капітал. Що ж стосується Звіту про рух грошових коштів (форма № 3), то ця форма звітності є принципово новою в системі фінансової звітності підприємств України.

Зміст, форма Звіту про рух грошових коштів, а також основні вимоги до розкриття його статей визначено в П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів».

Складання Звіту про рух грошових коштів само по собі є дуже трудомістким процесом, що вимагає від бухгалтера повного розуміння здійснюваної роботи. Це завдання ускладнюється ще й тим, що, як ми зазначали вище, така форма звітності є новою для українських бухгалтерів.

Метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання інформації про стан і зміни протягом звітного року грошових потоків, а саме надходження і вибуття грошових потоків та їх еквівалентів підприємства в результаті ведення господарської діяльності. До грошових коштів, зокрема, належить грошова готівка в національній та іноземній валютах, грошові кошти на банківських рахунках, депозити до запитання. До еквівалентів грошових коштів відносяться короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, вільно конвертовані в певні суми грошових коштів та характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості. Так, до еквівалентів грошових коштів можна віднести депозитні сертифікати (строком до 3 місяців).

Дані Звіту про рух грошових коштів дозволяють отримати таку інформацію:

— про спроможність підприємства нарощувати грошові кошти протягом року;

— про причини розбіжності, що виникла між даними фінансової звітності про прибуток (або збиток) підприємства та фактичною наявністю грошових коштів;

— про можливість підприємства розплатитися за боргами;

— про прогнозні дані майбутніх грошових надходжень та їх витрачання.

Крім того, тільки за даними Звіту про рух грошових коштів можемо судити про джерела надходження грошових коштів і про напрямки їх витрачання в розрізі видів діяльності підприємства. Одним словом, цей Звіт дозволяє оцінити правильність прийнятих управлінських рішень щодо розпорядження грошовими коштами.

Кому потрібна інформація, яку містить Звіт про рух грошових коштів? Перш за все — керівництву підприємства, існуючим та потенційним інвесторам.

Оскільки Звіт про рух грошових коштів містить дані в розрізі видів діяльності, то керівництво підприємства має можливість оцінити правильність свого рішення щодо залучення грошових коштів для того чи іншого виду діяльності. Адже зайве, невиправдане викачування грошових коштів в інші види діяльності може стати згубним для основної діяльності підприємства. Існуючих та потенційних інвесторів інформація, що міститься у Звіті про рух грошових коштів, зацікавить тим, що дає змогу:

— оцінити спроможність «підопічного» підприємства залучати й використовувати грошові кошти та їх еквіваленти;

— вчасно відреагувати на заподіяну шкоду (якщо такий факт є) основній діяльності підприємства від необґрунтованих вкладень грошових коштів;

— отримати дані про те, куди витрачаються грошові кошти;

— оцінити підприємство з погляду перспективності його розвитку в майбутньому.

За своєю значущістю для інвесторів Звіт про рух грошових коштів є найважливішим джерелом інформації про підприємство.

Звіт про рух грошових коштів є своєрідним доповненням до Звіту про фінансові результати (форма № 2), оскільки уточнює та розкриває статті останнього з позиції руху грошових коштів протягом звітного періоду (року). Підприємство може бути дуже прибутковим і в той же час мати надзвичайний дефіцит грошових коштів. Деякі підприємства можуть бути лише середньоприбутковими і в той же час мати в розпорядженні великі суми грошових коштів. Звіт про рух грошових коштів має на меті показати подібні надлишки і дефіцит. Він складається для того, щоб розкрити порядок фінансування операцій підприємства, що звітує, і використання ним фінансових ресурсів. Інформація про рух грошових коштів підприємства корисна тим, що вона надає користувачам фінансової звітності базу для оцінки здатності підприємства залучати і використовувати грошові кошти та їх еквіваленти.

Як уже зазначалося, Звіт про рух грошових коштів розглядає вплив діяльності підприємства на грошові потоки в розрізі видів такої діяльності: операційної, інвестиційної, фінансової. Такий розподіл інформації про рух грошових коштів дає можливість оцінити фінансові вкладення, які дозволять у майбутньому нарощувати прибуток, а також простежити за грошовими надходженнями від кредиторів, які в майбутньому спричинять вибуття грошових коштів для погашення зобов’язань.

Звіт про рух грошових коштів поділяє грошові надходження і виплати на три основні категорії:

— рух коштів у результаті операційної діяльності;

— рух коштів у результаті інвестиційної діяльності;

— рух коштів у результаті фінансової діяльності.

Для розгляду структури та порядку складання Звіту про рух грошових коштів нам насамперед необхідно розподілити господарські операції за видами діяльності. У додатку В наведено перелік господарських операцій, які найчастіше здійснюються підприємством, з розбивкою за статтями доходів і витрат щодо кожного виду діяльності, із зазначенням відповідних субрахунків (рахунків), на яких такі операції відображаються.

Ще раз зауважимо, що наведений перелік операцій не є вичерпним. Якщо підприємством було здійснено будь-яку операцію, що не знайшла відображення в цьому переліку, її має бути віднесено до певного виду діяльності виходячи з визначень, наведених у положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. При «сортуванні» господарських операцій за видами діяльності слід ураховувати специфіку діяльності підприємства. Так, для банківської установи витрати, пов’язані з наданням кредитів, і доходи, що виникають у результаті отримання відсотків, розцінюватимуться як операції, пов’язані з операційною діяльністю. Ті ж операції для підприємства, що не є банківською чи фінансовою установою, розцінюватимуться як операції, пов’язані з фінансовою діяльністю. Ще одним прикладом може бути підприємство, яке здійснює свою діяльність на ринку цінних паперів. Так, цінні папери, придбані з метою перепродажу, для такого підприємства розцінюватимуться як товар. Операції, пов’язані з придбанням та продажем таких цінних паперів, належатимуть до операційної діяльності.

Деякі господарські операції можуть мати ознаки двох видів діяльності. Яскравим прикладом таких операцій є операції з фінансової оренди. Так, сума платежу за договором фінансової оренди включає частину вартості необоротного активу (інвестиційна діяльність) і суму відсотків за користування таким активом (фінансова діяльність). Якщо рух грошових коштів у межах однієї операції включає суми, що відносяться до різних видів діяльності, то у Звіті такі суми має бути відображено окремо, відповідно до кожного виду діяльності.

Інформація про розподіл господарських операцій за видами діяльності необхідна для правильного заповнення Звіту про рух грошових коштів. Як уже зазначалося, одним із завдань, поставлених перед Звітом про рух грошових коштів, є розкриття інформації про джерела надходження грошових коштів (за рахунок чого існує підприємство?) і статті вибуття грошових коштів. Звичайно, для отримання такої інформації необхідна наявність чіткого розподілу руху грошових коштів за видами діяльності підприємства. При заповненні Звіту про рух грошових коштів необхідно дотримуватися такого правила: якщо ми відображаємо витрачання грошових коштів, їх має бути відображено в надходженнях. Надходження грошових коштів може бути відображено у звітності за попередній період. Наприклад, у поточному звітному періоді відображено витрачання грошових коштів, надходження яких відбулося в минулому звітному періоді у вигляді банківського кредиту.

Сенс розподілу діяльності підприємства на операційну, інвестиційну та фінансову повною мірою розкривається при складанні цієї форми звітності та оцінки на її підставі фінансової гнучкості підприємства, тобто його здатності генерувати значні суми грошових коштів для того, щоб своєчасно реагувати на потреби та можливості, що несподівано виникають.

Для визначення значення чистого руху грошових коштів міжнародною практикою передбачено два методи: прямий і непрямий.

П(С)БО 4 передбачено використання обох цих методів. Причому згідно з нормами П(С)БО 4 для визначення чистого руху грошових коштів операційної діяльності застосовується непрямий метод, а для визначення чистого руху грошових коштів інвестиційної та фінансової діяльності — прямий.

Пунктами 8 і 10 П(С)БО 4 передбачено, що операції із внутрішньої зміни складу грошових коштів і негрошові операції не включаються до Звіту про рух грошових коштів. До негрошових операцій належать будь-які операції, що не потребують використання грошових коштів та еквівалентів грошових коштів (наприклад отримання активів у фінансовий лізинг, бартерні операції, придбання активів шляхом емісії акцій тощо). До внутрішніх змін складу грошових коштів відносяться операції з переміщення грошових потоків усередині підприємства (виплата заробітної плати, здавання виручки до банку тощо).

Однак слід мати на увазі, що невключення негрошових операцій стосується тільки випадків використання прямого методу визначення чистого руху грошових коштів.

Сутність прямого методу полягає у трансформуванні статей Звіту про фінансові результати шляхом виключення з них негрошових доходів і витрат. У Звіті про рух грошових коштів відображаються розгорнуто надходження і вибуття грошових коштів. Потім відображається різниця між надходженням і вибуттям грошових коштів, враховується рух грошових коштів від надзвичайних подій (надходження і вибуття) і визначається чистий рух грошових коштів.

Що стосується непрямого методу, то він не передбачає трансформування кожної статті Звіту про фінансові результати. Цей метод передбачає визначення суми чистого надходження (витрачання) у результаті операційної діяльності шляхом послідовного коригування показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведеної у Звіті про фінансові результати.

У додатку Г наведено порядок заповнення кожної статті Звіту про рух грошових коштів.

3.2 Аналіз руху грошових коштів

Для аналізу якості управління підприємством скористаємося даними Звіту про рух грошових коштів (форма № 3).

До реформування системи бухгалтерського обліку і звітності в Україні у складі річної фінансової звітності були присутні аналоги нинішнього "Балансу", "Звіту про фінансові результати" і "Звіту про власний капітал". Що ж до "Звіту про рух грошових коштів", то ця форма звітності є принципово новою в системі фінансовій звітності підприємств України. В зв'язку з цим висвітлимо основні принципи її складання і роль в системі фінансової інформації, що міститься в звітності [40, с. 120].

Підприємство може бути дуже прибутковим і в той же час мати надзвичайний дефіцит грошових коштів. Деякі можуть бути лише средньоприбутковими і в той же час мають в розпорядженні великі суми грошових коштів. Звіт про рух грошових коштів призначений показати подібні надлишки і дефіцити. Він складається для того, щоб показати порядок фінансування операцій підприємства і використання їм фінансових ресурсів [42, с. 69].

Звіт про рух грошових коштів - одна з основних форм фінансової звітності, в якій підсумовується інформація про надходження і вибуття грошових коштів підприємства. Звіт про рух грошових коштів доповнює баланс і звіт про фінансові результати. Баланс відображає фінансове положення підприємства на певний момент часу (кінець звітного періоду), а звіт про рух грошових коштів пояснює зміни, що відбулися з одним з компонентів фінансової звітності - грошовими коштами - від однієї дати балансу до іншої. Звіт про фінансові результати відображає результати діяльності підприємства за період; і ця діяльність є основним чинником, який змінює стан грошових коштів, відбиваних в звіті про рух грошових коштів. Інформація про рух грошових коштів підприємства корисна тим, що вона надає користувачам фінансової звітності базу для оцінки здатності підприємства привертати і використовувати грошові кошти і їх еквіваленти [35, с. 361].

Звіт про рух грошових коштів, крім того, містить інформацію, яка корисна при оцінці фінансової гнучкості фірми. Фінансова гнучкість - це здатність фірми генерувати значні суми грошових коштів з тим, щоб своєчасно реагувати на несподівано виникаючі потреби і можливості. Інформація про рух грошових коштів за минулі періоди, особливо про рух грошових коштів від основної діяльності, допомагає оцінити фінансову гнучкість. Оцінка здатності фірми пережити, наприклад, несподіване падіння попиту може включати аналіз руху грошових коштів від основної діяльності за минулі періоди. Чим значніше потоки грошових коштів, тим вище виявиться здатність фірми витримати несприятливі зміни економічних умов.

Деякі інвестори і кредитори вважають звіт про рух грошових коштів корисним при оцінці "якості" доходів фірми. Визначення доходів при обліку по методу нарахувань вимагає безлічі бухгалтерських проводок, пов'язаних з нарахуванням, відображенням сум, що відносяться до майбутніх звітних періодів, розподілом і оцінкою. Такі коригування і процедури роблять процес визначення доходу більш суб'єктивним, чим хотілося б деяким користувачам фінансової звітності. Такі користувачі покладаються на більш об'єктивну оцінку ефективності, ніж чистий прибуток, - на рух грошових коштів від основної діяльності. З погляду таких користувачів, чим вище цей показник, тим вище “якість” доходу [36, с. 120].

За станом руху грошових потоків можна судити про якість управління підприємством. Цю залежність покажемо за допомогою схеми, зображеної на рис. 1.3 [37, с. 86].

Рисунок 1.3.

Залежність якості управління підприємством від структури грошових потоків

Аналізоване підприємство ТОВ “Вічунай-Україна” в 2004 році мало таку структуру грошових потоків:

Таблиця 3.1.

Структура грошових потоків

Як випливає з табл. 3.1, в 2004 році ми маємо нормальну якість управління підприємства. На думку фахівців, якість управління підприємством можна охарактеризувати як нормальну у тому випадку, якщо за наслідками звітного періоду чистий рух грошових коштів в результаті операційної фінансової діяльності має позитивне значення, в результаті інвестиційної діяльності – негативне. Це означає, що в результаті операційної діяльності, зокрема від реалізації товарів, підприємство одержує достатньо грошових коштів, щоб мати змогу інвестувати ці кошти, а також виплачувати відсотки по залученим кредитам. Причому підприємству для здійснення інвестицій достатньо тільки власних засобів. Якщо при цьому чистий рух коштів в результаті всіх видів діяльності підприємства за рік також має позитивне значення (в нашому випадку воно склало 126.2 тис грн.), то можна говорити про те, що керівництво підприємства повністю справляється зі своїми функціями.

Аналіз валюти балансу на початок і кінець звітного періоду показав збільшення суми.. Збільшення валюти балансу порівняно з попереднім періодом – позитивне явище, однак треба звернути увагу на те, за рахунок чого виник цей зріст. У нашому випадку ми бачимо збільшення непростроченої кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги порвняно з дебіторською.

Загальна вартість майна підприємтсва (Ф1,р.280) становить 637,3 тис.грн.

За звітний період виникло збільшення необоротних активів на суму 4,1 тис.грн., разом з тим оборотні активи збільшились на 118,2 тис.грн. Збільшився баланс на 121,6 тис.грн.

Абсолютний розмір джерел власних коштів виріс на 61,8 тис.грн. Виникло збільшення долі оборотного капіталу завдяки формуванню більш мобільної структури активів, що покращує фінансове становище підприємства, а також завдяки перелиття частини поточних активів на кредитування споживачів товарів, інших дебіторів.

У підприємства товари на складі не накопичуються, що свідчить про оптимальний процес отримання і збуту.

Головним джерелом формування майна підприємства є власний капітал. На початок року його доля в структурі пасивів становила 47,6%. На кінець звітного періоду- 48,24%. Така структура формування джерела майна свідчить про фінансову стійкість підприємства.

Аналіз ліквідності балансу (можливості швидко мобілізувати діючі кошти (активи) для оплати в конкретні сроки зобов‘язань (пасивів), а також непередбачених боргів) проведено за допомогою коефіціентів ліквідності: поточні активи перевищують величину поточних зобов‘язань, тому підприємство є успішно функціонуючим.

Аналізуючи розраховані фінансові коефіціенти, слід зазначити, що зміни, які відбулися протягом року в основному є позитивними. Фінансовий результат з основної діяльності на кінець періоду є позитивний (прибуток), у порівнянні з минулим періодом результат зменшився. Чистий прибуток у минулому році становив 375,1 тис.грн., у звітному – 369,5 тис.грн.

Проведемо аналіз: на скільки підприємство може зменшити вартість поточних активів при їх продажу для того, щоб вилученої суми було достатньо на погашення поточних зобов‘язань.

Для цього вичислим відносну частину заборгованості:

на початок періоду: 244/323,3*100=75,47%

на кінець періоду: 294,6/441,5*100=66,73%

з суми поточних активів (оборотних коштів), яка дорівнює 100% віднімемо відносну частину заборгованості:

на початок періоду: 100%-75,47%=24,53%

на кінець періоду: 100%-66,73%=33,27%

Таким чином, при ліквідуванні поточних зобов‘язань, їх вартість могла бути зменшена на початок періоду: на 24,53%, на кінець періоду - на 33,27%, що не є перешкодою підприємству в повернені боргів кредиторам.

Коефіціент поточної ліквідності характеризує лише наявність обротних активів, а їх якість характеризує коефіціент термінової ліквідності. Цей коефіціент не повинен бути менш за 1,0. Однак, ця оцінка має лише условний характер. Коефіціент абсолютної ліквідності константує яка частина поточних зобов‘язань може бути погашена терміново.

Оскільки коефіціент абсолютної ліквідності не менше 0,2-0,25 то наше підприємство має грошові кошти в розмірі, достатньому для погашення кредиторської заборгованості, яка потребує термінового погашення. За звітний період коефіціент абсолютної ліквідності збільшився, що свідчить про неефективне використання грошових коштів (Кла >0,35 означає надлишок грошових коштів).

Показник автономії знаходиться у допустимих межах Kавт>0,5 (0,53), що свідчить про стабільність підприємства. Покращилися показники платоспроможності, оборотності активів, оборотності запасів. Погіршилися показники оборотності дебіторської заборгованості, однак додаткова вартість коштів компенсується додатковим прибутком від збільшення обсягів реалізації.

Тривалисість одного обороту активів – 502 дні на початок року і 612 днів на кінець. Це свідчить про те, що кількість активів завелика. Також дуже довгим є обертання дебіторської заборговагості (132 і 172 днів) . Швидким є обертання запасів (2,7 і 2 дні на початок і кінець періоду відповідно) і і кредиторської заборгованості (0,4 і 1 дні).

Ненабагато знизилася рентабельність активів, власного капіталу і продукції. У першу чергу це пов‘язано із зниженням чистого прибутку. Підприємству слід знайти резерви для зростання реалізованої продукції: удосконалення її якостей, проведення рекламної кампанії для залучення споживачів і збільшення інтересу до продукції.

З розглянутого балансу можна зробити висновки, що причини нормального фінансового стану полягають у належному контролю маркетинговим і торговим відділами діяльністі підприємства, які своєчасно дають адміністрації інформацію про виконання контрактів, зобов’язань перед банками, постачальниками і покупцями. Підприємство за звітний період розширило свою діяльність, виросла кількість покупців і відповідно і дебіторська заборгованість. Просроченої дебіторської заборгованості у підприємства немає (розд. ІХ Приміток до річної фінансової звітності Ф.5).

Можна порекомендувати торговому відділу покращити збут продукції, знайти більш вигідних споживачів

Підприємство використовує тільки власний капітал, тому здержує темпи свого розвитку (у зв‘язку з неможливістю розширення своєї діяльності за рахунок залучення заемного капіталу).
РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА АУДИТУ ГРОШОВИХ КОШТІВ

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про аудиторську діяльність

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 23, ст.243 )

( Вводиться в дію Постановою ВР N 3126-XII ( 3126-12 ) від 22.04.93, ВВР, 1993, N 23, ст.244 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 81/95-ВР від 14.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст. 88

N 54/96-ВР від 20.02.96, ВВР, 1996, N 9, ст. 44

N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247

N 1863-IV ( 1863-15 ) від 24.06.2004, ВВР, 2004, N 45, ст.501

N 2738-IV ( 2738-15 ) від 06.07.2005, ВВР, 2005, N 34, ст.434

N 3202-IV ( 3202-15 ) від 15.12.2005

N 3370-IV ( 3370-15 ) від 19.01.2006 )

Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.

4.1 Організація проведення аудиту

Важливою складовою аудиторської перевірки фінансово-господарського стану підприємства є аудит грошових коштів, який проводиться за такими напрямками:

аудит касових операцій;

аудит операцій на поточному рахунку;

аудит операцій на валютному та інших рахунках у банках.

Досліджуючи ці напрямки, можна зробити висновок про доцільність та ефективність використання грошових коштів клієнтом.

У процесі аудиту операцій з грошовими коштами необхідно розв’язати такі основні завдання [34; с. 174]:

1) ознайомитися з умовами зберігання готівки та інших грошових документів у касі;

2) вивчити фактичний порядок документального оформлення операцій з надходження і вибуття грошових коштів, ведення касової книги та книги реєстрації грошових документів, обліку касових операцій;

3) установити законність і достовірність операцій з надходження і списання коштів з банківських рахунків та правильність їх відображення.

Також завданням аудиту і контролю касових операцій є перевірка [40; с. 124]:

забезпечення умов зберігання готівки та інших цінностей в касі;

дотримання встановленого порядку зберігання чекових книжок, виписки чеків і отримання по них готівки;

дотримання порядку документального оформлення надходження грошей до каси та їх видачі;

дотримання ліміту каси;

своєчасності та повноти оприбуткування готівки;

стану обліку касових операцій;

відповідності сум залишків і оборотів по виписках банку сумам в доданих первинних документах, облікових реєстрах та звітності;

правильності використання грошових коштів суворо за цільовим призначенням;

своєчасності розрахунків з бюджетом, цільовими фондами та іншими контрагентами;

величини, характеру і динаміки дебіторської і кредиторської заборгованостей та причин їх утворення.

Освоєння методики аудиту касових операцій є важливим, виходячи з таких причин: грошові кошти є найбільш ліквідними і такими, що швидко реалізуються активами клієнта, вони мають масовий і поширений характер, рух готівки відбувається через касові операції, тому під час аудиту вони досліджуються суцільним методом. Особлива увага приділяється питанню забезпечення збереження грошей і дотримання касової дисципліни.

У процесі аудиторської перевірки необхідно керуватись такими нормативними документами:

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637

Наказом Мінфіну України № 291 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та інструкції про його застосування» від 30.11.99 р.

Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492 [7].

Джерела інформації для аудиту касових операцій можна згрупувати, як наведено у Таблиці 4.1. [23; с. 135]

Таблиця 4.1

Джерела інформації для аудиту касових операцій

Починаючи дослідження операцій з грошовими коштами, аудитору доцільно отримати якомога повнішу інформацію про внутрішній контроль на даній ділянці обліку. З’ясувати, як на підприємстві дотримуються касової дисципліни, наскільки жорстко контролюються операції з готівкою, у тому числі з валютою, наскільки чітко забезпечується санкціонування різних платежів з поточного та інших рахунків підприємства (можна шляхом фактичної перевірки).

Важливим способом отримання даних є тестування за раніше