Економіка Дніпропетровської області - Економічні теми - Скачать бесплатно

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні основи регіональної економіки

1.1. Поділ праці і економічна регіоналізації

1.2. Дніпропетровська область в системі Дніпропетровського мезоекономічного району

1.3. Територіальна структура виробництва і валова додана вартість Дніпропетровської області

2. Баланс зайнятості і продуктивність праці в області

2.1. Балансовий метод оцінки продуктивних сил і економіки області

2.2. Зайнятість і продуктивність праці в області

2.3. Регіональний ринок праці

3. Галузева характеристика економіки області

3.1. Природні умови і мінерально-сировинні ресурси області. Оборотні ресурси

3.2. Транспортна система області

3.3. Економіка промисловості області

3.4. Економіка сільського господарства області

3.5. Зовнішньоекономічна діяльність області

Висновок

Література

Вступ

Поняття розміщення продуктивних сил характеризується територіальним розміщенням підприємств з відповідним рівнем розвитку елементів відповідних сил. Розміщення продуктивних сил - це динамічний процес обгрунтування, прийняття та впровадження у життя рішень про просторовий розподіл окремих її елементів. Під поняттям продуктивних сил розуміють живу працю, яка формується методами відтворення населення, формування трудових ресурсів, а в першу чергу трудового потенціалу або трудового капіталу. Трудовий капітал є найголовнішою продуктивною силою. Як галузь економічної науки розміщення продуктивних сил грунтується на загальних економічних законах. Його завданням є вироблення і настанова теоретичних засад, необхідних для практичного вирішення завдань раціоналізації просторового розподілу населення і виробництва. Раціональне, правильне розміщення продуктивних сил є одним із найвагоміших чинників зростання економічної могутності України.

На території України виділено шість соціально економічних районів.

В межах кожної області, як територіального соціально-економічного комплексу існує багатогалузеве господарство, галузі якого взаємодіють між собою у процесі відтворення суспільного продукту, робочої сили та навколишнього середовища. Важливою ознакою цієї системи є її зовнішні і внутрішні зв’язки, які визначають місце її у республіканському поділі праці, тієї стійкої частини народного господарства, яке спеціалізується на виробництві певних видів продуктів. Внутрішні зв'язки регулюють специфічні регіональні відтворення, які скеровані на раціональне використання своєрідних природних умов, трудових і матеріальних ресурсів.

Область наділена політичним, державним і господарським керівництвом, яке здійснює управління всім соціально-економічним комплексом, приводячи в рух всі регіональні процеси відтворення суспільного продукту, робочої сили та навколишнього середовища.

Розділ 1

1. Теоретичні основи регіональної економіки

1.1. Поділ праці і економічна регіоналізація

В основі регіональної економіки та товарного виробництва лежить локальний і просторовий поділ праці, який не обмежується поділом видів діяльності, створенням нових видів продукції, готової до споживання, а спрямований на звуження видів діяльності і зосередження на виробництві окремих частин продукту, кінцева форма якого складається з таких частин на окремому підприємстві.

Рівні поділу праці

Поділ праці здійснюється не тільки між окремими індивідуальними виробниками, але й також між групами виробників, підприємствами, галузями, сферами виробництва і навіть країнами. Особливістю поділу праці є те, що він не відокремлює виробників одне від одного, а навпаки- взаємопов”язує їх у єдину господарську систему виробництва, обміну і споживання. Поділ праці має важливу економічну суть : він впливає на зростання продуктивності праці, зменшення затрат на виробництво, збільшує обсяги виробництва продукції остаточного споживання.

Безпосередньо поділ праці має такі рівні (локальний):

загальний- розчленування суспільно-товарного виробництва на такі найбільші його галузі за видами діяльності та сферами виробництва; впливає на формування промипромислових центрів, вузлів, аграрних агломерацій чи промислових районів;

частковий- поділ найбільших сфер людської діяльності на їхні складові частини (поділ праці за галузями: в промисловості- машинобудування, приладобудування; в сільському господарстві- рослинництво, тваринництво та інш); впливає на формування промислових центрів і галузевих районів,

одиничний (індивідуальний)- складається в середині підприємства на основі професійної спеціалізації виробників (поділ праці за професіями); впливає на територіально-економічну спеціалізацію підприємства- сполучення праці і капіталу у підприємства, фірми.

Поглиблення поділу праці призвело до формування територіально виробничих та соціальних систем, які за спеціалізацією і структурою виробництва відрізняються від інших регіонів.

Просторовий поділ праці характеризується двома рівнями:

національним ( в межах однієї країни);

міжнародним.

Просторовий поділ праці впливає на територіально-економічну організацію, а саме:

локальний (одиничний) поділ праці впливає на розташування на території підприємств, тобто сполучення праці і капіталу;

частковий- впливає на формування промислових центрів і галузевих районів;

загальний- на формування промислових центрів, вузлів, аграрних, промислових та економічних районів, агломерацій;

міжнаціональний- на формування агломерацій, мегаполісів та мегаекономічних районів.

Сутність економіки регіону

Економіка регіону- це господарська система певної організації регіону (території), яка володіє власними сировинними ресурсами, основним капіталом, живою працею, системою управління, фінансів, здійснює внутрішній і міжрегіональний товарообіг. У кожному регіоні формується така система виробництва (сільське господарство, промисловість, сфера послуг), яка найбільш сприятлива з погляду продуктивності праці, ефективності виробництва продукції, раціонального використання ресурсів та зайнятості в даному регіоні. Основними елементами економіки регіону є: наявність власної праці і капіталу, спільних територій, інфраструктура, адміністративне управління, фінанси, спеціалізація виробництва, торгівля.

1.2. Дніпропетровська область в системі Придніпровського мезоекономічного району.

Дніпропетровська область входить до складу Придніпровського економічного району, що розташований у Середньому Придніпров’ї. На півночі віе межує з Північно- Східним районом, на сході- з Донецьким, на заході- з Центрально українським, на південному сході- з Причорноморським. На південному сході район омивається Азовським морем. Густа мережа сухопутних транспортних магістралей, а також велика водна артерія Дніпро створюють сприятливі умови для різноманітних зв’язків з іншими районами України і зарубіжними країнами. Район розташований у межах двох природних зон- Лісостепу і Степу. Це визначає велику різноманітність території. За рівне розвитку район посідє друге місце в Україні після Донецького.

Дніпропетровська область- одна з самих високоурбанізованих територій України. На території області виділяються 3 міські агломерації: Дніпропетровська, Криворізька і Нікопольська.

Головна річка – Дніпро, що перетинає область із північного заходу на південний схід і ділить її на майже рівні частини. Дніпро ділить область на дві фізико-географічні провінції: Дністровсько-Дніпропетровську північно-степову і Лівобережно-Дніпровсько-Приазовську північно-степову.

У регіоні переважає міське населення. Це відображає індустріальний характер виробництва. За рівнем урбанізації район поступається лише Донецькому регіону. Значна частина населення зайнята у промисловості.

У Придніпровському економічному районі поєднуються сприятливі умови і багаті ресурси, що стало однією з основних передумов формування територіально- виробничого комплексу.

Клімат тут - помірно-континентальний з тривалим вегетаційним періодом. Літо жарке і сухе, часто з сильними вітрами і засухами; зима м'яка, малосніжна, з частою відлигою. Опадів мало- 400-500 мм за рік. Рівнинний рельєф і високо родючі ґрунти (переважно чорноземи) за сприятливих кліматичних умов забезпечують розвиток інтенсивного багатогалузевого землеробства.

Головна водна артерія - Дніпро, решта великих річок належить його басейну. Для регулювання водних ресурсів створено водосховища Дніпровського каскаду ГЕС.

Лісові ресурси дуже обмежені. З кожним роком зростає значення рекреаційних ресурсів. В їх складі виділяються долина Дніпра з унікальними лісовими масивами в заплавах і на узбережжі Азовського моря.

Регіон багатий різноманітними корисними копалинами: серед них родовище залізних руд, Нікопольський марганцеворудний басейн, а також родовища і поклади титанових і уранових руд, бокситів, нікелю і кобальту, виявлено запаси будівельних матеріалів.

Паливно-енергетичні ресурси представлені запасами кам'яного вугілля Донбасу і бурого вугілля Дніпропетровського басейну, родовищами нафти і природного газу.

Основними галузями спеціалізації є: чорна металургія, яка має характер повного циклу- видобуток сировини, палива і виробництво металу. Більшість руд видобувається в Криворізькому басейні та Білозерському районі. Рудні бази дуже вигідно розміщені стосовно районів видобутку коксівного вугілля.

Великі гірничо-збагачувальні комбінати діють у Криворізькому басейні. Головні металургійні підприємства зосереджені в Кривому Розі, Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Запоріжжі. У комплексі з чорною металургією розвивається коксохімічна промисловість, її підприємства розміщені біля металургійних комбінатів. Серед підприємств чорної металургії, що включає добування і збагачення руди, виробництво чорних металів, труб і метизів, феросплавів, вогнетривів, вторинна переробка чорних металів, виділяються раніше всього ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг), що є найбільшим в Україні виробником окатишів; ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"; АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат"; Гірничо-металургійний комбінат, "Криворіжсталь"; "Нижньодніпровський трубопрокатний завод" - найбільший в південно-східній частині Європи виробник сталевих труб широкого спектру вживання, залізничних коліс, бандажів, великогабаритних кільцевих виробів, фланців, товарів широкого вжитку на основі труб; "Дніпровський металургійний завод ім. Комінтерну".

Машинобудування- на другому місці господарського комплексу району. Тут розвинені важке і метало містке машинобудування, верстатобудування, приладобудування, автомобілебудування. Розміщені підприємства машинобудування нерівномірно. Вони працюють не тільки у великих , а й у середніх і малих містах. Головними центрами машинобудування є: Дніпропетровськ- виробництво металургійного і гірничо-шахтного устаткування, транспортне машинобудування, металоконструкції; Запоріжжя- електротехнічне устаткування, автомобілебудування; Кривий Ріг- гірничо-шахтне устаткування; Бердянськ- електротехнічне і дорожньо-будівельне устаткування.

Підприємств хімічної промисловості небагато, але за обсягом виробництва ця галузь є однією з важливих у районі.З підприємств хімічної промисловості можна виділити найбільший в Європі шинний завод в Дніпропетровську, АТ "Дніпроазот" в м. Дніпродзержинськ (мінеральні добрива, синтетичний аміак), Дніпропетровський лакофарбовий завод, Павлоградський хімічний завод (вибухові речовини), лаки фарби (Кривий Ріг).

Будівельна індустрія включає виробництво будівельного каменю, залізобетонних конструкцій, цементу, гіпсу, облицювальних матеріалів.

У районі сприятливі умови для розвитку сільського господарства, легкої і харчової промисловості. Головною галуззю є рослинництво, спеціалізацією якого є виробництво зернових (перш за все пшениці), соняшнику, цукрового буряка, кукурудзи. Навколо великих міст розвинене приміське господарство. У тваринництві переважають молочно-м’ясна галузь, свинарство, птахівництво. Велику цінність мають рибні запаси Азовського моря.

Підприємства харчової промисловості розміщені по всій територій району. Профілюючими галузями є цукрова, масло переробна, м’ясна, молочна, борошномельно-круп’яна, хлібопекарська й кондитерська.

Легка промисловість забезпечує внутрішньо районні потреби. Галузі спеціалізації - трикотажна, швейна, текстильна, шкіряна і взуттєва.

У районі розвинені всі види транспорту. Перше місце посідає залізничний транспорт. Густота залізниць у районі 38 км на 1000 км2. Найбільші залізничні вузли: Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Новомосковськ, Нікополь.

Важливу роль відіграє річковий і морський транспорт. Найбільші порти на Дніпрі- Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Нікополь. Найбільший порт на Азовському морі- Бердянськ.

Через надмірну територіальну концентрацію виробництва, переважання матеріаломісткого виробництва у районі дуже напружена екологічна ситуація.

Основними галузями спеціалізації Дніпропетровської області є: чорна металургія і машинобудування (і перш за все важка), а також хімія і електроенергетика. Область є провідним виробником в Україні марганцевої (100%) і залізної руди (до 90%), дає до 2/3 сталевих труб і до 70% прокату від загальноукраїнського рівня. Таким чином, регіон є основною металургійною і машинобудівною базою України.

1.3.Територіальна структура виробництва і валова додана вартість Дніпропетровської області.

Дніпропетровська область розташована у східній частині України, утворена 27 листопада 1932р. Область знаходиться в межах Придніпровської низовини на півночі і Придніпровської височини на заході. Регіон межує з Донецькою, Запорізькою, Кіровоградською, Миколаївською, Полтавською, Харківською і Херсонською областями.

Площа території складає 31.9 тис. кв. км (5,3% від території України). Чисельність населення - 3745,0 тис. чол. (7,5% населення України), у тому числі міське - 3130,3 тис. чол. (83,6 %), сільське - 614,7 тис. чол. (16,4%). Густина населення - 117 чол. на кв. км.

Адміністративно-територіальний склад області: 22 адміністративні райони, 13 міст обласного підкорення, 7 міст районного підпорядкування, 48 селищ міського типу, 1441 сільський населений пункт.

Адміністративний центр - місто Дніпропетровськ, засноване в 1776 році, містом є з 1783 року. Населення міста налічує 1112,9 тис. людей.

Система міського розселення має специфічні особливості. Зокрема, тут зосереджена найбільша в Придніпров’ї кількість міських агломерацій.

Дніпропетровська область- одна з самих високоурбанізованих територій України. На території області виділяються 3 міські агломерації: Дніпропетровська, Криворізька і Нікопольська. В першій з них сумарна чисельність населення складає більше 1,4 млн. чоловік, з яких в містах і селищах міського типу проживає 92%. Загальна чисельність населення Криворізької міської агломерації в даний час складає близько 850 тис. чоловік, у тому числі в міській місцевості сконцентровано майже 90% проживаючих. Набагато менша за розмірами розташована на півдні області вздовж берега каховського водосховища Нікопольська міська агломерація. В її склад, крім власне Нікополя, входять міста Марганець і Орджонікідзе і підлеглі міськрадам селища міського типу. В цілому в межах цієї агломерації проживають близько 250 тис. чоловік, з яких в міській місцевості - більш 80%.

Дніпропетровська область складається з таких адміністративних районів:

1. Апостолівський 12. Петриківський

2.Васильківський 13. Петропавлівський

3. Верхньодніпровський 14. Покровський

4. Дніпропетровський 15. П'ятихатський

5. Криворізький 16. Синельниківський

6. Криничанський 17. Солонянський

7. Магдалинівський 18. Софіївський

8. Межівський 19. Томаківський

9.Нікопольський 20. Царичанський

10. Новомосковський 21. Широківський

11.Павлоградський 22. Юр'ївський

Дніпропетровська область- це область важкої індустрії України. Основною базою її промислового виробництва є чорна металургія. На її базі розвинулося машинобудування, паливно-енергетична, легка і харчова промисловості.

Промисловість.

Область належить до найбільш розвинутих у промисловому відношенні регіонів країни і посідає друге місце (після Донецької області) по виробництву промислової продукції. У промисловості області у 2001 р. було зосереджено 1575 підприємств і 2394 виробництва, зайнято 482,9 тис. осіб, випуск продукції становив 23,1 млрд. грн. Основне промислове виробництво зосереджене в обробній промисловості- близько 80% обсягу продукції. У загальнодержавному поділі праці промисловість регіону виділяється наступною спеціалізацією: видобуток, первинне збагачення та переробка уранової руди; чорна металургія; промисловість рідкісних металів та напівпровідникових матеріалів; хімічна і нафтохімічна промисловість; машинобудування, ремонт машин і устаткування; харчова промисловість.

Добувна промисловість

У добувній промисловості у 2001 році вироблено продукції на 5181,6 млн. грн., що складає 19,7% від загального обсягу виробництва промисловості області, у тому числі з видобування енергетичних матеріалів - 3,4%, видобування неенергетичних матеріалів - 16,3%. Чисельність працюючих - 123,6 тис. осіб.

Видобування енергетичних матеріалів

Область володіє значними запасами кам'яного та бурого вугілля і має всі можливості для подальшого розвитку вугільної галузі. Балансові запаси вугілля, що зосереджені в області, складають більше 21 млрд. тонн. У 2001 році його видобуток зріс на 8,4% і склав 11,1 млн. тонн. Випуск кінцевої продукції (готового вугілля) шахтами ДХК "Павлоградвугілля" збільшився проти попереднього року на 1,0%, у тому числі для коксування - на 43,2%. Область добуває 13,8% від загального обсягу готового вугілля по Україні. З роботою 10 вугледобувних підприємств тісно пов'язана життєдіяльність шахтарських міст: Павлограда, Першотравенська, Тернівки.

Видобування неенергетичних матеріалів

До складу гірничорудного комплексу області входять 28 підприємств. Серед них 15 - з видобування металевих руд. Річний обсяг продукції складає майже 4,3 млрд. грн., або 16,3% промислового виробництва в області. У загальному обсязі виробництва неенергетичних матеріалів України область посідає перше місце (66,2%). На ВАТ "Марганецький ГЗК", ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК" добувається 100,0% марганцевої руди в Україні. Гірничо-збагачувальні комбінати та шахти Кривбасу видобувають 83,7% усієї залізної руди в Україні.

Обробна промисловість

В обробній промисловості в 2001 році вироблено продукції на 18,9 млрд. грн., або 71,7% усього випуску в області. Найбільші обсяги виробництва в цьому виді економічної діяльності займають: металургія та оброблення металу (48,2% від загального обсягу по області), харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів (7,5%), машинобудування, монтаж та ремонт машин й устаткування (6,3%), хімічна і нафтохімічна (5,5%), легка промисловість (0,4%).

Металургія та оброблення металу

Основа промисловості області - металургія та оброблення металу. На 64 підприємствах цього виду діяльності зайнято 135,6 тис. осіб. Обсяг виробництва металургії та оброблення металу склав у 2001 році 12,7 млрд. грн., або 35,9% від загального обсягу по Україні. В області виробляється 74,8% труб, 35,6% металопрокату, 35,6% чавуну, 49,3% сталі, 27,5% коксу від загального обсягу по Україні. Більша частина продукції сертифікована і відповідає світовому рівню якості. У металургії впроваджена технологія виробництва сталі, яка дозволяє одержувати сталь з місткістю сірки та фосфору не більше 0,025%, проводити додаткове легування молібденом, ванадієм, титаном. Це дозволяє виготовляти прокат, який за хімічним складом і механічними властивостями відповідає вимогам стандартів DIN, EN, ASTM, API та іншим. На трубних підприємствах області (ВАТ "Нижньодніпровський трубопрокатний завод", ВАТ "Дніпропетровський трубний завод", ВАТ "Нікопольський Південнотрубний завод" та інші) виготовляються труби більш ніж 140 тис. типорозмірів з 400 марок сталей різними способами гарячої і холодної деформації, центробіжного литва, методом зварювання. Освоєна технологія виробництва сталевих труб широкого сортаменту з емалевим покриттям, а також труб з латуні, алюмінію, титану, цирконію. Виробляються цільнокатані залізничні колеса і осі, бандажі, кільцеві вироби, які експортуються більш ніж у 35 країн світу.

Харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів

Виробництвом продуктів харчування і переробкою сільськогосподарських продуктів зайнято 137 основних підприємств (без урахування підсобних і малих підприємств), на яких працює 26,3 тис. осіб. У 2001 році вироблено продуктів харчування на 1964,7 млн. грн., або 7,5% від загального обсягу промислового виробництва в області та 7,1% від виробництва цієї продукції в Україні. В області виробляється 15,7% продукції з незбираного молока від виробництва її в Україні, 13,1% - олії, 8,9% - ковбасних та 7,2% - кондитерських виробів. Підприємствами харчової промисловості постійно розробляються нові види продукції. Тільки в 2001 році освоєно 200 найменувань нових видів виробів. Широко відомі в Україні і за її межами такі сучасні підприємства, як ЗАТ "Олійноекстракційний завод", ЗАТ "Кондитерська фабрика", Павлоградське ВАТ "Молкомбінат", ВАТ "Дніпровський крохмале-патоковий комбінат", ЗАТ "Комбінат харчових концентратів". Розширюються внутрішній і міжнародний ринки збуту продукції в країни СНД, Румунію, Німеччину, Францію та інші. Обсяг експорту продукції харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів зріс за 2001 рік більш ніж у 1,4 разу.

Хімічна та нафтохімічна промисловість

Хімічна та нафтохімічна промисловість - це 46 підприємств, на яких у 2001 році вироблено продукції на 1456,3 млн. грн., або 5,5% обсягу промислового виробництва в області, та 13,7% від виробництва цієї продукції в Україні. Чисельність працюючих - 22,6 тис. осіб. Широко відомі в Україні та за її межами лакофарбові матеріали, мінеральні добрива, шини. На ВАТ "Дніпрошина" виробляється 20% загальнодержавного виробництва шин. Тут освоєно понад 130 типорозмірів шин, у тому числі великогабаритних та низького тиску для сучасної сільськогосподарської техніки. Вони експортуються у 30 країн світу. Лакофарбове виробництво є одним з найбільших по Україні (43% від загального обсягу виробництва). З урахуванням екологічно чистих нових технологій на ВАТ "Дніпропетровський лакофарбовий завод", ВАТ "Завод "Спектр", ТОВ ПП "ЗІП" освоєно понад 120 видів лакофарбової продукції. На ВАТ "Дніпроазот" виробляється 13,8% загальноукраїнського випуску мінеральних добрив і 10,6% - аміаку. В регіоні також виробляються нові синтетичні матеріали, конструкції, гумотехнічні вироби для багатьох галузей - космосу, повітряного транспорту, науки та ін.

Машинобудування, монтаж та ремонт машин й устаткування

У машинобудуванні, монтажі та ремонті машин й устаткування нараховується 171 підприємство основної діяльності, на них працює майже 81,9 тис. осіб. У 2001 році цими підприємствами вироблено продукції на 1659,1 млн. грн., або 6,3% обсягу промислової продукції області. Їх внесок до загальнодержавного виробництва складає 8,7%. Продукція машинобудування широко відома не тільки в Україні, а й далеко за її межами. По ряду основних видів продукції вона займає провідне місце в Україні. Тут виробляється 55,7% загальнодержавного виробництва верстатів деревообробних, 37,5% тракторів, 74% тролейбусів, 4,9% вагонів вантажних магістральних, 23% телевізорів, 60,9% електропилососів та ін. За останні роки на підприємствахобласті (ВО "Південмаш", КП "Дніпропетровський завод гірничошахтного устаткування", КП "Дніпропетровський комбайновий завод", ВАТ "Дніпроважмаш", ВАТ "Агрегатний завод", ВАТ "Завод "Продмаш" та інших) освоєно ряд нових видів продукції - тролейбусів, автобусів, магнітних сепараторів і великої низки обладнання для гірничо-металургійного комплексу, вугільної промисловості, сільського господарства, легкої та переробної промисловості. На НВО "Дніпропетровський електровозобудівний завод" розроблено і запущено в серію виробництво вантажних магістральних електровозів, підготовлено для виробництва магістральний пасажирський електровоз. На підприємствах області освоєно виробництво міських та міжміських автобусів (ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод"), багатотонних автомобільних напівпричепів європейського стандарту (ВАТ "Верхньодніпровський авторемзавод"). Дніпропетровщина - один із світових центрів ракетно-космічного будування. Високе технічне оснащення та кваліфікація інженерного і робітничого персоналу ВО "Південмаш" та КБ "Південне" дозволили розробити і виготовляти екологічно чисті ракетоносії "Зеніт" та інші космічні апарати, які не мають аналогів у світовій практиці.

Легка промисловість

Легка промисловість області - це 55 підприємств на яких випускаються швейні і трикотажні вироби, взуття, штучне хутро, іграшки, вовняна та бавовняна пряжа, швейні нитки. Тут працюють 12,7 тис. осіб. У 2001 році підприємствами галузі вироблено продукції на 109,1 млн. грн., що складає 4,5% від загальноукраїнського виробництва. Низку підприємств легкої промисловості переоснащено і обладнано найсучаснішим технологічним устаткуванням. Це дає можливість виробляти високоякісні конкурентоспроможні вироби. Продукція, яка виробляється за прогресивними технологіями фірмами "Дніпро", "Оветрі", КП "Старт", КП "Новомосковська швейна фабрика "ПАН", ВАТ "Жовтоводська фабрика штучного хутра", експортується до таких країн як Франція, Канада, Німеччина, Англія та інших.

Виробництво та розподіл електроенергі їтепла, води, газоподібного палива

Цей вид діяльності в області представляють 84 підприємства, з них 12 з виробництва і розподілу електроенергії. На них працюють більше 45,3 тис. осіб, у тому числі 15,3 тис. в електроенергетиці. У 2001 році на цих підприємствах вироблено продукції (надано послуг) більш ніж на 2,2 млрд. грн., або 8,6% обсягу промислової продукції області. Більш ніж 70% обсягу виробництва у цій сфері діяльності припадає на виробництво та розподіл електроенергії. Дніпропетровська область - одна з найбільш енергонасичених в Україні. Вона посідає друге місце в Україні з установленої потужності. Електроенергетика являє собою високорозвинену галузь економіки. Основну частку у структурі електрогенеруючих потужностей складають Придніпровська і Криворізька теплові електростанції загальною потужністю 4,7 тис. МВт та Дніпродзержинська гідроелектростанція потужністю 0,35 тис. МВт. В області виробляється 7,7% від обсягу виробництва електроенергії в Україні. Вперше за роки незалежності України виведено на проектну потужність, після реконструкції, більш економічний і потужний енергоблок №11 Придніпровської ТЕС.

В хіміко-фармацевтичній промисловості переважають підприємства по випуску медичної техніки.

У деревообробній і целюлозно-паперовій промисловості зосереджено 118 підприємств і 198 виробництв.

Агропромисловий комплекс

Сільське господарство - друга після промисловості галузь економіки області, на яку припадає 7,1% випуску товарів і послуг. У ній працює 197,9 тис. осіб та зосереджено 7,3% основних фондів.

У галузевій структурі валової продукції сільського господарства за 1992-2001рр. відбулись зміни у співвідношенні його основних галузей - рослинництва і тваринництва- в напрямі збільшення питомої ваги рослинництва. Зменшилась питома вага області у виробництві продукції тваринництва, яке відбувається найбільш високими темпами. Аналогічне стосується також виробництва валової продукції сільського господарства на думку населення. Так, у 2001р. цей показник склав 50% обсягу 1997 р. і поставив область на 23 місце в Україні. Також відбулись істотні зрушення в структурі посівних площ і їх абсолютних розмірів. Так, при скорочені питомої ваги кормових культур зросла частина зернових культур, технічних культур за рахунок збільшення площі олійних культур, картоплі і овочево-баштанних культур. Скорочення посівних площ, а також поголів’я худоби і птиці, урожайності сільськогосподарських культур призвело до значного падіння виробництва переважної більшості продукції галузі.

Транспортний комплекс

В області розвинуті авіаційний, залізничний, автомобільний, трубопровідний і річковий транспорт, а також електротранспорт і метрополітен.

В регіоні функціонує три аеропорти, з яких два міжнародні, що з’єднують його з країнами далекого і ближнього зарубіжжя. Територію області перетинають найважливіші залізничні магістралі, які сполучають Донбас, Криворіжжя і Нікопольський марганцевий басейн. У дніпропетровській області розвинена мережа автомобільних доріг. Перевезення вантажів автомобільним транспортом у 2001р. склало 195,2 млн. тон. Обсяги їх порівняно з 1997р. скоротились майже в 4,3 рази, що обумовлено значним зменшенням загального обсягу виробництва, транспортування товарів і сировини. У регіоні функціонують Дніпропетровський і Дніпродзержинський порти, де судна на зразок “річка-море” забезпечують міжнародні перевезення вантажів з виходом у Чорне море.

Важливе значення має трубопровідний транспорт. Він забезпечує район нафтою, нафтопродуктами, газом, що надходять з інших регонів.

Валова додана вартість є частиною вартісної структури валового випуску продукту.

Валова додана вартість (ВДВ) розраховується як різниця між випуском та проміжним споживачем. Вона містить у собі первині доходи, що створюються учасниками виробництва і розподіляються між ними. У національних рахунках використовуються два рівні показників і два методи оцінки. Для економіки в цілому результати вимірюються випуском товарів і послуг та валовим внутрішнім продуктом у ринкових цінах, для секторів і галузей- випуском в основних цінах і валовою доданою вартістю. dВ = В-О (В=О+ dВ), де О- проміжна споживання dВ- валова ДВ.

Проміжне споживання (О) містить витрати на товари та послуги, які використані інституційними одиницями для виробничих потреб.

Випуск (В)- це вартість товарів і послуг, що є результатом виробничої діяльності одиниць-резидентів у звітному періоді.

Таблиця 1.1

Валова додана вартість за регіонами у фактичних цінах, млн. грн.

Статистичний щорічник України за 2004 р-Київ:Техніка,2005-с.52

Як ми бачимо з даної таблиці, ВДВ України з 1996 р. по 2003р. Зросла на 175210 млн. грн., а ВДВ Дніпропетровської області зросла на 14775 млн. грн. ВДВ Дніпропетровської області в 1996 році склала 9,4% від ВДВ України (6536Х100/69287), а в 2003 році ВДВ Дніпропетровської області складала 8,7% від ВДВ України (21311Х100/244497). Тобто, ми бачимо, що частка ВДВ Дніпропетровської області у ВДВ України зменшилась на 0,7% (9,4%-8,7%), в період з 1996 по 2003 рр.

Дивлячись на цю діаграму можна побачити, що в період з 1996 по 2003 рік ВДВ в Україні на одну особу зросло на 3758 грн.(5114-1356). Можна додати, що валова додана вартість в Дніпропетровській області вища за середньо статистичну ВДВ по Україні.

Розділ 2

2. Баланс зайнятості і продуктивність праці в області

2.1.Балансовий метод оцінки продуктивних сил і економіки області

Балансовий метод планування базується на розробці й застосуванні системи взаємопов'язаних матеріальних, трудових і вартісних балансів, що передбачають пропорційність розвитку економіки застосовується. Він використовується для забезпечення погодження потреб і ресурсів, визначення пропорцій розвитку економіки відповідно до вимог об'єктивних економічних законів. У практиці планування використовуються матеріальні, трудові, міжгалузевий, сукупний фінансовий, зовнішньоторговельний, платіжний та інші баланси.

Матеріальний баланс — це документ, який містить показники забезпечення оптимального співвідношення наявних засобів виробництва та потреб народного господарства в них, яке б гарантувало ефективний розвиток окремих галузей промисловості та народного господарства, капітального будівництва, а також виконання окремих програм і т. д. Розрізняють такі матеріальні баланси:

за поділом суспільного продукту — баланси засобів виробництва та предметів споживання;

за періодом виконання або дії — довгострокові та короткострокові;

за одиницями виміру — натуральні, вартісні, натурально-вартісні;

за базовою моделлю — однопродуктові, багатопродуктові, міжгалузевий;

за розрізом планування — галузеві й територіальні.

Трудові баланси — це зведений баланс трудових ресурсів, баланс робочої сили за окремими галузями, баланси кваліфікованих кадрів, спеціалістів та ін. Баланси трудових ресурсів розробляються для країни, області, економічних і адміністративних районів.

Міжгалузевий баланс — це розгорнута схема балансів суспільного продукту. У ньому детально розшифровуються основні народногосподарські пропорції розвитку окремих галузей.

В економічній практиці для планування широко використовується система балансу народного господарства (БНГ). Баланс народного господарства — це система найбільш загальних економічних показників, об'єднаних у балансові таблиці, що характеризують матеріальні умови та наслідки розширеного відтворення в усіх галузях і секторах, а також обсяги, темпи й основні пропорції розвитку економіки. БНГ дає змогу визначити основні макроекономічні показники й складні народногосподарські пропорції: співвідношення між виробництвом, споживанням і нагромадженням суспільного продукту; між виробництвом, основними фондами й трудовими ресурсами, між двома підрозділами суспільного виробництва; соціальними секторами й групами населення в процесі відтворення доходів.

2.2. Зайнятість і продуктивність праці в області

Населення зайняте в усіх сферах економічної діяльності – це особи працездатного віку і старше та підлітки які протягом року були зайняті економічною діяльністю: працювали за наймом, роботодавці, самостійно забезпечували себе роботою, виключаючи підприємців, служителів релігії, і т.д. По даній області спостерігається зменшення зайнятості населення, загалом як і по всій Україні.

На території Дніпропетровської області (31.9 тис. кв. км ) проживає 3745,0 тис. чол. Особливістю цього регіону є висока щільність населення- 115 осіб на 1 км2 і рівень урбанізації- питома вага міського населення становить 83,6%.

У 1991-2000рр. Демографічна криза охопила всю території області. Так, за цей період кількість жителів скоротилась на 230,7 тис. осіб як за рахунок міського, так і сільського населення. Міграційне сальдо населення відємне і становить мінус 1,1 тис. осіб (2000р.). динаміка коефіцієнтів природного руху населення в області свідчить про погіршення їх більш високими темпами порівняно з середніми в Україні.

Особливо високі коефіцієнти смертності населення-1607 осіб на 100 тисяч (в Україні-1539 осіб).

Зайнятість населення. Із процесом зайнятості пов’язані такі економічні категорії:

працездатне населення- сукупність людей віком від 17 до 60 років, здатних до участі в трудовому процесі.

трудовий капітал- частина працездатного населення, яка володіє високим рівнем знань, здатна створювати нові системи знань, істотно впливати на зростання обсягів виробництва, якості, конкурентно спроможності продукції, зростання прибутків.

економічно активне населення- це населення обох статей, зайняте суспільно корисною працею, яка приносить дохід.

безробітне населення- частина населення працездатного віку, тимчасово зайнята в суспільно корисній діяльності, яка не заробляє доходів.

Трудові ресурси Дніпропетровської області станом на 01.01.2001р. становлять 2208,1 тисяч або 7,7% від усіх в Україні.

В усіх сферах економічної діяльності зайнято 1591,6 тисяч осіб або 72,1% трудових ресурсів регіону. В їх складі значну питому вагу становлять зайняті в галузях економіки- близько 85%, решиа- в інших сферах економічної діяльності. Високими темпами збільшується кількість працездатного населення в працездатному віці, не зайнятого економічною діяльністю, яке на початок 2001р. становило 355,5 тисяч осіб або 15,6% трудових ресурсів. У той час зростає демографічне навантаження на населення працездатного віку. Так у 2001 році в області на 1000 осіб працездатного віку припадало 703 особи, у тому числі дятей- 304 і осіб старших від працездатного віку- 399.

Таблиця 2.1

Економічна активність населення у віці 15-70 років за регіонами

Статистичний щорічник України за 2004р.-Київ:Техніка.2005-с.380

В області щорічно збільшується кількість безробітних. Так, на кінець 2000р. нараховувалося 89,5 тисяч зареєстрованих безробітних, а на початку 1996 р. їх було 2,9 тисяч осіб. Рівень безробіття складає в області 4,2% (в Україні-4,3%), але темпи його зростання вищі порівняно з загальнодержавними, спостерігається також негативна тенденція щорічного зростання кількості зареєстрованих громадян, які не зайняті трудовою діяльністю. На початок 2001р. потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць становила 5,3 тисячі, а кількість зареєстрованих громадян в державній службі зайнятості, не охоплених трудовою діяльністю- 92,6 тисяч осіб. В області досить високий рівень навантаження на одне вільне робоче місце, вакансію. Так, за 1997-2000рр. Цей показник коливався у межах від 10 до 26 осіб, а у 2000 році він складав 17 осіб (як загалом в Україні).

Загалом зайнятість населення в Україні та у Дніпропетровській області за останні роки змінилася.

Таблиця 2.2

Зайнятість населення у віці 15-70 років за регіонами

Статистичний щорічник України за 2004рвк-Київ:Техніка,2005-с.320

Користуючись даними таблиці, можна сказати, що середня зайнятість у Дніпропетровській області є вищою за середню по Україні і становить 57,8% до населення у віці 15-70 років, тобто 1554,7 тис. чол.

Продуктивність праці є одним з найважливіших показників, які впливають на рівень розвитку економіки в цілому. Вона відображає кількість виробленої продукції одним зайнятим за одиницю часу і розраховується відношенням обсягу виробленої продукції (валової продукції , ВДВ і т.д.) до числа зайнятих.

в=В/Тк

В-