Економіка Дніпропетровської області - Економічні теми - Скачать бесплатно

Валова додана вартість

Тк - число зайнятих

З таблиць 1.1 і 2.2 обчислимо продуктивність праці в Україні та Дніпропетровській області в період з 2000 по 2004 роки.

В 2000 році ВДВ України становила 137993 тис грн., а число зайнятих (Тк) становило 20175 тис чол.

Отже, в=137993 тис.чол./20175 тис.чол.=6,8 тис.грн. на 1 зайнятого в рік.

Аналогічно, в 2004 році в Україні В= 244497 тис. грн.,а Тк=20295,7 тис. чол., отже в=12,05 тис. грн. на 1 зайнятого.

Тобто, за даний період продуктивність праці по Україні зросла майже вдвічі.

Продуктивність праці у Дніпропетровській області за 2000 рік

В= 13163 тис. грн.

Тк= 1534,3 тис. чол.

в=13163 тис.грн./1534,3 тис. чол.= 13,7 тис. грн. на 1 зайнятого

Продуктивність праці

Рис. 2.1

Проаналізувавши ситуації можна сказати, що продуктивність праці по Україні та Дніпропетровській області зросла. Але продуктивність Дніпропетровської області за 2004 рік, на відміну від 2000р., є вищою ніж по Україні за 2004р.

Населення працездатного віку становить кількісну основу іншої категорії- економічно активного населення, до якого також належить молодше і старше за працездатне зайняте населення. Отже, потенційно працездатного населення може бути більше, ніж населення працездатного віку. Зайняте працездатне населення Тк- це економічно активне населення.

Для визначення ефективності використання зайнятої праці можна скористатися формулою виробничої функції:

Qц=F ( T, K ).

Якщо припустити, що у виробництві продукту Qц беруть участь лише зайняті працею протягом робочого часу t, то формула виробничої функції буде такою:

Qц=Тк qm t ,

Де Q- фізична кількісність виробленої продукції; ц- ціна одиниці продукції; Тк- чисельність зайнятих; qm- продуктивна сила одно зайнятого; t- час праці.

2.3 Регіональний ринок праці

Ринок праці — це передусім система суспільних відносин, пов’язаних із купівлею і продажем товару “робоча сила”. Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

Ринок праці виконує такі функції:

• узгоджує економічні інтереси суб'єктів трудових відносин;

• забезпечує конкурентне середовище кожної зі сторін ринкової взаємодії;

• забезпечує пропорційність розподілу робочої сили відповідно до структури суспільних потреб і розвитку техніки;

• підтримує рівновагу між попитом на робочу силу та її пропозицією;

• формує резерв трудових ресурсів для забезпечення нормального процесу суспільного відтворення;

• сприяє формуванню оптимальної професійно-кваліфікаційної структури;

• стимулює працю, установлює рівноважні ставки заробітної плати;

• впливає на умови реалізації особистого трудового потенціалу;

• дає інформацію про структуру попиту і пропозиції, ємність, кон'юнктуру ринку тощо.

Таблиця 2.3

Рівень зареєстрованого безробіття

Статистичний щорічник України за 2004рвк-Київ:Техніка,2005-с.389

В Дніпропетровській області проявляється характерне для України зменшення рівня

безробіття приблизно на 1,7-2,3% за кожний наступний рік, що є наслідком стабілізації економіки країни

. Під попитом на робочу силу розуміють потребу підприємств, організацій та інших юридичних та фізичних осіб в працівниках.

Під пропозицією робочої сили розуміють кількість працездатного населення країни не зайнятого в народногосподарському комплексі.

Таблиця 2.4

Попит та пропозиція робочої сили на ринку праці

Статистичний щорічник України за 2004рвк-Київ:Техніка,2005-с.396

За період з 2003 по 2005рр. в Дніпропетровській області, як і по всій Україні збільшився попит на робочу силу, що стало основною причиною збільшення пропозиції робочої сили. З урахуванням попиту та пропозиції навантаження на одне вільне робоче місце зменшилось з 8 до 4 чол/роб. місце.

Таблиця 2.5

Працевлаштування не зайнятих трудовою діяльністю громадян

Статистичний щорічник України за 2004рвк-Київ:Техніка,2005-с.399

На основі таблиці можна сказати, що працевлаштування громадян по Дніпропетровській області 3 2000р. порівняно з 2004 р. збільшилось на 40,9%.

Розділ 3

3. Галузева характеристика економіки області.

3.1. Природні умови і мінерально-сировинні ресурси області. Оборотні ресурси.

Дніпропетровська область розташована в межах Придніпров’я, у лісостеповій і степовій фізико-географічних зонах в південно-східній частині України. Природно-ресурсний потенціал області в його сумарному виразі (у грошовому обчисленні) складає 10,9% від загального в Україні. В його складі виділяються мінеральні (68,9%) і земельні (21,3%) ресурси. На водні ресурси припадає 4,8%, природно-рекреаційні- 4,3%, фауністичні-0,4% і лісові-0,3%. Аналіз територіальної диференціації природно-ресурсного потенціалу по території України свідчить, що Дніпропетровська область належить до регіонів високого рівня інтегрального природно-ресурсного потенціалу - індекс її до України становить 2,06.особливо виділяються мінерально-сировинні ресурси- індекс відповідно-3,13; фауністичні-1,60; природно-рекреаційні-0,90; земельні-0,87; водні-0,75 і лісові ресурси-0,73.

Мінерально-сировинні ресурси. Гірничо видобувна промисловість області спеціалізується на видобутку залізних, марганцевих і титанових руд, вогнетривких глин, первинного коаліну, будівельного каменю. В межах області розташовані: найбільша залізорудна база України- Криворізький басейн, Нікопольське родовище марганцевих руд, Малишевське родовище титану, Просянівське родовище первинного каоліну, експлуатується П'ятихатське родовище вогнетривких глин, Целикське родовище залізо окисних і глинистих мінеральних фарб, Криворізьке родо­вище доломітів, Правдинське родовище талько-магнезитів. У межах Дніпропетровської області зосереджена основна частина запасів бурого вугілля Придніпровського буровугільного басейну. Місцева сировинна база забезпечує потреби області в будівельному камені, стіновій кераміці, керамзиті та в будівельному піску.

В області зосереджені значні запаси мінеральних ресурсів України, зокрема: балансові запаси (А+В+С1) руди заліза — 70%, руди марганцю — 31%, руди алюмінію — 100, фарбової сировини — 68,8, каоліну — 17,3, піску формувального - 28,1, керамзитової сировини — 20,3, піску будівельного — 11%.

Земельні ресурси. В області зосередно 3192,3 тис.га земельного фондів тому числі 2513,1 тис. га сільськогосподарських угідь (6% в Україні), з низ ріллі- 2118,5 га (6,5%). Сільськогосподарська освоєність території досить висока- 82,8% (в Україні-72,2%), а рівень її розораності-69,6 у тому числі сільгоспугідь-84%.

В ґрунтовому покриві області переважають звичайні та південні чорноземи, дернові, піщані та інші, але в них відбувається прискорений процес втрати гумусу. Основною проблемою щодо землекористування є відновлення природної родючості грунтів, покращення структури землекористування, зокрема сільськогосподарських угідь.

Водні ресурси. В області виникла складна водогосподарська і гідро екологічна ситуація. Водні ресурси є лімітуючим фактором розвитку виробництва області. В той же час питомі витрати води на виробничі потреби в декілька разів перевищують аналогічні показники розвинутих країн. Загальні ресурси річкового стоку в 4 рази нижчі, ніж в Україні і складають в середньому 53, а в дуже маловодні роки- лише 32,5 км3. споживання свіжої води в області за 1991-2001рр. Зменшилось і 1,7 рази. Це пояснюється перш за все скороченням водовикористання водоємних галузей промислового виробництва і сільського господарства. Основна проблема щодо використання полягає в скороченні питомих витрат води у виробництві.

Лісові ресурси в області виконують переважно природоохоронну, санітарно-гігієнічну та рекреаційну функції. Загальна площа лісів та інших лісовкритих площ становить 190,5 тис. га (1,8% в Україні), в тому числі ліси не промислового значення- близько 94%. Уповільнився процес посадки і посіву лісу: у 1997р. вони становили 1039 га, у 2001р.- 522 га. Обсяг продукції лісового господарства складає в Україні невисоку питому вагу- 0,6%, причому рівень його щорічно скорочується. Тому для забезпечення власних потреб у продукції лісового господарства в область завозяться різні види деревини з інших регіонів держави і зарубіжжя.

Клімат помірно-континентальний. Літо жарке і сухе з частими зливами, сильними південно-східними і східними вітрами, які спричиняють посуху. Зима мяка, малосніжна, часто бувають відлиги. Пересічна температура січня від –4,5оС на південному заході до –6,5оС на південному сході, липня +22,5 та +21,5. тривалість без морозного періоду від 187 днів на півночі до 228 днів на півдні. Опадів 450-490 мм на півночі і 430 мм на півдні. Серед несприятливих кліматичних явищ- відлиги, морози з вітрами, суховії і пилові бурі. В області діють 11 метеостанцій.

Екологічна ситуація в регіоні досить складна, хоча за останні роки у зв’язку із скороченням промислового виробництва вона покращилася. У 2001 році 685 підприємств здійснювали викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (4,9% в Україні), обсяг яких склав 483,3 тис. тони (19,2%). Високу питому вагу в них займають газові та рідкі викиди (93,2%). У середньому обсяг викидів шкідливих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами забруднення одного підприємства перевищував середньо республіканський рівень в 4,1 рази. В окремих містах, зокрема в Дніпропетровську, цей рівень перевищував середній у 2 рази, Дніпродзержинську - 67,4, Кривому Розі- в 16,2 і Зеоенодольську- в 282 рази.

Оборотний капітал- проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.

У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу. Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою:

Г - Т .В .Т' - Г'

де Г - кошти, що авансуються; Т - предмети праці (товар); В - виробництво; Т' - готова продукція (товар); Г' - кошти, отримані від реалізації створеної продукції.

Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г' = Г + АГ, тобто коли відбудеться приріст грошей порівняно з авансованою сумою.

Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.

Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тім числі фінансових).

У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу.

До виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів. Фонди обігу - це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери. Таким чином,оборотний капітал (оборотні кошти) - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку. Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу. При цьому підприємство заінтересоване у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків.

3.2 Транспортна мережа області.

Високий рівень концентрації виробництва, щільна заселеність території обумовили розвиток транспортної системи області. Її транспортна мережа - невід`ємна частка усієї мережі України

В області розвинуті авіаційний, залізничний, автомобільний, трубопровідний і річковий транспорт. В регіоні функціонує три аеропорти , з яких два міжнародні, що з’єднують його з країнами далекого і ближнього зарубіжжя.

Головним видом транспорту є залізничний. За насиченністю залізницями Дніпропетровщина посідає одне з перших місць в державі. Середня щільність залізничної мережі дорівнює 49,5 км на тисячу км, що у 1,3 рази перевищує середній рівень по Україні. Довжина залізниць, що експлуатуються дорівнює 1579 км.

Автомобільний транспорт - один із основних при перевезенні вантажів і пасажирів у межах області. Довжина шляхів загального використання в області становить понад 10 тис. км. Найбільшим автотранспортним вузлом області є Дніпропетровськ. Мережа шосейних доріг зв`язує його з усіма містами і селищами міського типу області та іншими областями України. В обласному центрі є два автовокзали - міжміський на 800 місць та приміський.

Головна водна магістраль області - Дніпро. Водним транспортом перевозяться головним чином вантажі: вугілля, руди, будівельні матеріали, чорні метали. Головними річковими портами і транзитними пунктами є Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Нікополь.

Авіаційний транспорт обслуговує головним чином пасажирські перевезення. Дніпропетровський та Криворізький міжнародні аеропорти забезпечують повітряні зв`язки з найбільшими містами України, близького та далекого зарубіжжя.

Трубопровідний транспорт має щільну мережу газопроводів, які здійснюють подачу природного газу до всіх промислових центрів та багатьох сільських населених пунктів області. Газопроводи пов`язують Шебелинське газове родовище (Харківська область) із Дніпропетровськом, Кривим Рогом, Нікополем, Дніпродзержинськом.

Міський транспорт. У Дніпропетровську та найбільших містах області розгалуджена мережа пасажирського авто- та електротранспорту. 29 грудня 1995 року у Дніпропетровську пущена перша лінія метрополітену.

Вантажооборот- загальний обсяг вантажної транспортної роботи, який дорівнює сумі добутків перевезеного вантажу на відстань перевезення по кожній партії вантажу.

Таблиця 3.1

Вантажооборот автомобільного транспорту за регіонами (млн. ткм)

Статистичний щорічник України за 2004рвк-Київ:Техніка,2005-с.253

Аналізуючи таблицю вантажообороту автомобільного транспорту Дніпропетровської області, можна сказати, що у 1996 році він був значно вищим ніж у 2000 році, а у 2003 році він становив 17000,5 млн. ткм.

3.3. Економіка промисловості області

Народногосподарський комплекс області включає головні функціональні ланки- промисловість, агропромисловий комплекс та транспортну систему. Галузями, що визначають спеціалізацію господарського комплексу Дніпропетровської області і відіграють важливу роль у його формуванні, є залізорудна, марганцеворудна, металургійна, машинобудівна, металообробна та хімічна, на які припадає приблизно ¾ всієї промислової продукції.

Область має потужний промисловий потенціал. Він характеризується високим рівнем розвитку важкої індустрії. У регіоні діють 712 основних промислових підприємств двадцяти основних видів економічної діяльності, на яких працюють 473,4 тис. осіб. На Дніпропетровщині виробляється 16,9% усієї промислової продукції України. За цим показником область посідає друге місце по Україні.

Добувна промисловість

У добувній промисловості у 2001 році вироблено продукції на 5181,6 млн. грн., що складає 19,7% від загального обсягу виробництва промисловості області, у тому числі з видобування енергетичних матеріалів - 3,4%, видобування неенергетичних матеріалів - 16,3%. Чисельність працюючих - 123,6 тис. осіб.

Видобування енергетичних матеріалів

Область володіє значними запасами кам'яного та бурого вугілля і має всі можливості для подальшого розвитку вугільної галузі. Балансові запаси вугілля, що зосереджені в області, складають більше 21 млрд. тонн. У 2001 році його видобуток зріс на 8,4% і склав 11,1 млн. тонн. Випуск кінцевої продукції (готового вугілля) шахтами ДХК "Павлоградвугілля" збільшився проти попереднього року на 1,0%, у тому числі для коксування - на 43,2%. Область добуває 13,8% від загального обсягу готового вугілля по Україні. З роботою 10 вугледобувних підприємств тісно пов'язана життєдіяльність шахтарських міст: Павлограда, Першотравенська, Тернівки.

Видобування неенергетичних матеріалів

До складу гірничорудного комплексу області входять 28 підприємств. Серед них 15 - з видобування металевих руд. Річний обсяг продукції складає майже 4,3 млрд. грн., або 16,3% промислового виробництва в області. У загальному обсязі виробництва неенергетичних матеріалів України область посідає перше місце (66,2%). На ВАТ "Марганецький ГЗК", ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК" добувається 100,0% марганцевої руди в Україні. Гірничо-збагачувальні комбінати та шахти Кривбасу видобувають 83,7% усієї залізної руди в Україні.

Обробна промисловість

В обробній промисловості в 2001 році вироблено продукції на 18,9 млрд. грн., або 71,7% усього випуску в області. Найбільші обсяги виробництва в цьому виді економічної діяльності займають: металургія та оброблення металу (48,2% від загального обсягу по області), харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів (7,5%), машинобудування, монтаж та ремонт машин й устаткування (6,3%), хімічна і нафтохімічна (5,5%), легка промисловість (0,4%).

Металургія та оброблення металу

Основа промисловості області - металургія та оброблення металу. На 64 підприємствах цього виду діяльності зайнято 135,6 тис. осіб. Обсяг виробництва металургії та оброблення металу склав у 2001 році 12,7 млрд. грн., або 35,9% від загального обсягу по Україні. В області виробляється 74,8% труб, 35,6% металопрокату, 35,6% чавуну, 49,3% сталі, 27,5% коксу від загального обсягу по Україні. Більша частина продукції сертифікована і відповідає світовому рівню якості. У металургії впроваджена технологія виробництва сталі, яка дозволяєодержувати сталь з місткістю сірки та фосфору не більше 0,025%, проводити додаткове легування молібденом, ванадієм, титаном. Це дозволяє виготовляти прокат, який за хімічним складом і механічними властивостями відповідає вимогам стандартів DIN, EN, ASTM, API та іншим. На трубних підприємствах області (ВАТ "Нижньодніпровський трубопрокатний завод", ВАТ "Дніпропетровський трубний завод", ВАТ "Нікопольський Південнотрубний завод" та інші) виготовляються труби більш ніж 140 тис. типорозмірів з 400 марок сталей різними способами гарячої і холодної деформації, центробіжного литва, методом зварювання. Освоєна технологія виробництва сталевих труб широкого сортаменту з емалевим покриттям, а також труб з латуні, алюмінію, титану, цирконію. Виробляються цільнокатані залізничні колеса і осі, бандажі, кільцеві вироби, які експортуються більш ніж у 35 країн світу.

Харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів

Виробництвом продуктів харчування і переробкою сільськогосподарських продуктів зайнято 137 основних підприємств (без урахування підсобних і малих підприємств), на яких працює 26,3 тис. осіб. У 2001 році вироблено продуктів харчування на 1964,7 млн. грн., або 7,5% від загального обсягу промислового виробництва в області та 7,1% від виробництва цієї продукції в Україні. В області виробляється 15,7% продукції з незбираного молока від виробництва її в Україні, 13,1% - олії, 8,9% - ковбасних та 7,2% - кондитерських виробів. Підприємствами харчової промисловості постійно розробляються нові види продукції. Тільки в 2001 році освоєно 200 найменувань нових видів виробів. Широко відомі в Україні і за її межами такі сучасні підприємства, як ЗАТ "Олійноекстракційний завод", ЗАТ "Кондитерська фабрика", Павлоградське ВАТ "Молкомбінат", ВАТ "Дніпровський крохмале-патоковий комбінат", ЗАТ "Комбінат харчових концентратів". Розширюються внутрішній і міжнародний ринки збуту продукції в країни СНД, Румунію, Німеччину, Францію та інші. Обсяг експорту продукції харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів зріс за 2001 рік більш ніж у 1,4 разу.

Хімічна та нафтохімічна промисловість

Хімічна та нафтохімічна промисловість - це 46 підприємств, на яких у 2001 році вироблено продукції на 1456,3 млн. грн., або 5,5% обсягу промислового виробництва в області, та 13,7% від виробництва цієї продукції в Україні. Чисельність працюючих - 22,6 тис. осіб. Широко відомі в Україні та за її межами лакофарбові матеріали, мінеральні добрива, шини. На ВАТ "Дніпрошина" виробляється 20% загальнодержавного виробництва шин. Тут освоєно понад 130 типорозмірів шин, у тому числі великогабаритних та низького тиску для сучасної сільськогосподарської техніки. Вони експортуються у 30 країн світу. Лакофарбове виробництво є одним з найбільших по Україні (43% від загального обсягу виробництва). З урахуванням екологічно чистих нових технологій на ВАТ "Дніпропетровський лакофарбовий завод", ВАТ "Завод "Спектр", ТОВ ПП "ЗІП" освоєно понад 120 видів лакофарбової продукції. На ВАТ "Дніпроазот" виробляється 13,8% загальноукраїнського випуску мінеральних добрив і 10,6% - аміаку. В регіоні також виробляються нові синтетичні матеріали, конструкції, гумотехнічні вироби для багатьох галузей - космосу, повітряного транспорту, науки та ін.

Машинобудування, монтаж та ремонт машин й устаткування

У машинобудуванні, монтажі та ремонті машин й устаткування нараховується 171 підприємство основної діяльності, на них працює майже 81,9 тис. осіб. У 2001 році цими підприємствами вироблено продукції на 1659,1 млн. грн., або 6,3% обсягу промислової продукції області. Їх внесок до загальнодержавного виробництва складає 8,7%. Продукція машинобудування широко відома не тільки в Україні, а й далеко за її межами. По ряду основних видів продукції вона займає провідне місце в Україні. Тут виробляється 55,7% загальнодержавного виробництва верстатів деревообробних, 37,5% тракторів, 74% тролейбусів, 4,9% вагонів вантажних магістральних, 23% телевізорів, 60,9% електропилососів та ін. За останні роки на підприємствахобласті (ВО "Південмаш", КП "Дніпропетровський завод гірничошахтного устаткування", КП "Дніпропетровський комбайновий завод", ВАТ "Дніпроважмаш", ВАТ "Агрегатний завод", ВАТ "Завод "Продмаш" та інших) освоєно ряд нових видів продукції - тролейбусів, автобусів, магнітних сепараторів і великої низки обладнання для гірничо-металургійного комплексу, вугільної промисловості, сільського господарства, легкої та переробної промисловості. На НВО "Дніпропетровський електровозобудівний завод" розроблено і запущено в серію виробництво вантажних магістральних електровозів, підготовлено для виробництва магістральний пасажирський електровоз. На підприємствах області освоєно виробництво міських та міжміських автобусів (ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод"), багатотонних автомобільних напівпричепів європейського стандарту (ВАТ "Верхньодніпровський авторемзавод"). Дніпропетровщина - один із світових центрів ракетно-космічного будування. Високе технічне оснащення та кваліфікація інженерного і робітничого персоналу ВО "Південмаш" та КБ "Південне" дозволили розробити і виготовляти екологічно чисті ракетоносії "Зеніт" та інші космічні апарати, які не мають аналогів у світовій практиці.

Легка промисловість

Легка промисловість області - це 55 підприємств на яких випускаються швейні і трикотажні вироби, взуття, штучне хутро, іграшки, вовняна та бавовняна пряжа, швейні нитки. Тут працюють 12,7 тис. осіб. У 2001 році підприємствами галузі вироблено продукції на 109,1 млн. грн., що складає 4,5% від загальноукраїнського виробництва. Низку підприємств легкої промисловості переоснащено і обладнано найсучаснішим технологічним устаткуванням. Це дає можливість виробляти високоякісні конкурентоспроможні вироби. Продукція, яка виробляється за прогресивними технологіями фірмами "Дніпро", "Оветрі", КП "Старт", КП "Новомосковська швейна фабрика "ПАН", ВАТ "Жовтоводська фабрика штучного хутра", експортується до таких країн як Франція, Канада, Німеччина, Англія та інших.

Виробництво та розподіл електроенергі їтепла, води, газоподібного палива

Цей вид діяльності в області представляють 84 підприємства, з них 12 з виробництва і розподілу електроенергії. На них працюють більше 45,3 тис. осіб, у тому числі 15,3 тис. в електроенергетиці. У 2001 році на цих підприємствах вироблено продукції (надано послуг) більш ніж на 2,2 млрд. грн., або 8,6% обсягу промислової продукції області. Більш ніж 70% обсягу виробництва у цій сфері діяльності припадає на виробництво та розподіл електроенергії. Дніпропетровська область - одна з найбільш енергонасичених в Україні. Вона посідає друге місце в Україні з установленої потужності. Електроенергетика являє собою високорозвинену галузь економіки. Основну частку у структурі електрогенеруючих потужностей складають Придніпровська і Криворізька теплові електростанції загальною потужністю 4,7 тис. МВт та Дніпродзержинська гідроелектростанція потужністю 0,35 тис. МВт. В області виробляється 7,7% від обсягу виробництва електроенергії в Україні. Вперше за роки незалежності України виведено на проектну потужність, після реконструкції, більш економічний і потужний енергоблок №11 Придніпровської ТЕС.

3.4. Економіка сільського господарства області

Сільське господарство - другий після промисловості сектор економіки області. На нього припадає близько 8% сукупного виробництва товарів та послуг по області.

За 2001 рік досягнуто приріст валової продукції сільського господарства на 20% (у порівнянних цінах 2000 року) і її питома вага становить 5,8% від загального обсягу по Україні.

На базі реструктуризованих КСП створено 1447 нових агроформувань ринкового типу, у тому числі: 171 (11,8%) приватне підприємство, 475 (32,8%) товариств з обмеженою відповідальністю, 33 (2,3%) акціонерних товариства, 43 (3,0%) сільськогосподарських кооперативи, 540 (37,3%) селянських (фермерських) господарств, 185 (12,8%) інших суб'єктів господарювання. Загальна кількість селянських (фермерських) господарств становить 3265, у користуванні яких є 309,3 тис. га сільгоспугідь.

Площа сільгоспугідь, яка використовується для сільськогосподарського виробництва, складає 2513,6 тис. га, або 78,7% загальної площі області.

Сільське господарство спеціалізується на вирощуванні зерна, соняшнику, овочів, а також на м’ясо-молочному тваринництві. Навколо великих міст і промислових центрів створено агропромислові комплекси з інтенсивним виробництвом ранніх овочів, молока, яєць, м’яса, птиці.

Розвиток сільськогосподарського виробництва базується на удосконаленні структури посівних площ сільськогосподарських культур, упровадженні ґрунтозахисних систем обробки ґрунту, інтенсивних технологій вирощування зернових культур- озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудзу на зерно, просо, гречку, цукрового буряку і соняшнику, скороченні розораності ґрунтів. У 2001 році область отримала найбільший в Україні і за останні 10 років валовий збір зернових і зернобобових культур - 3,3 млн. тонн (у вазі після доробки), що у 2,1 разу більше, ніж торік. Середня урожайність зернових склала 35,2 ц/га і є найвищою серед областей України. Значні площі під кормовими культурами, зокрема однорічними і багаторічними, кукурудзою на силос і зелений корм, кормовими коренеплодами. Розвинуте садівництво.

Продовжується робота щодо створення спеціалізованого молочного скотарства за рахунок формування голштинських стад шляхом розведення імпортованих тварин, а також власної репродукції. У молочному скотарстві функціонують 14 племінних заводів, 42 племінних репродуктори. В області працюють 3 племінних конезаводів, де проводиться селекційна робота і вирощування племінних коней. Значна частка їх експортується у далеке зарубіжжя.

В усіх категоріях господарств у 2001 році зросло поголів'я свиней на 15%, овець та кіз - на 11%, птиці - на 7%. Забезпечено приріст виробництва молока на 1%, яєць - на 39%, поліпшилися показники продуктивності та збереження тварин.

Посівні площі сільськогосподарських культур

а) Україна б) Дніпропетровська область

Проаналізувавши ситуацію можна сказати, що в Дніпропетровській області посіви зернових культур займають площу на 5% відсотків, технічних культур на 10% більше ніж в цілому по Ураїні. Кормові культури займають 0,3%, а картопля 0,5% посівних площ.

На території області сформувались такі агропромислові спеціалізовані комплекси: зерно промисловий, плодоовочево промисловий, яїчно-жировий, молоко і птахо промислові.

3.5. Зовнішньоекономічна діяльність області

Зовнішньоекономічна діяльність- сфера економічної діяльності держави, підприємств, фірм, організацій, тісно пов’язаних із зовнішньою торгівлею, експортом та імпортом товарів, іноземними кредитами та капіталовкладеннями, реалізацією спільно з іншими країнами проектів.

Область залишається одним з основних експортерів України і продовжує утримувати провідні позиції у сфері зовнішньої торгівлі України, займаючи друге місце за обсягами експорту та імпорту.

Експотор - продаж товарів іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів, крім передачі майна суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності іноземному суб'єкту господарської діяльності за кордоном як натуральної частки участі у формуванні статутного капіталу при спільній господарській діяльності. При цьому термін реекспорту (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності та вивезення за межі України товарів, раніше імпортованих на територію України.

У 2004 році брали участь у зовнішньоекономічній діяльності 2406 підприємств та організацій, у тому числі експорт продукції здійснювали 1117 підприємств та організацій,які поставили продукції на суму 5409,9 млн доларів США (16,6% від загальних показників в Україні).

Продукція підприємств регіону експортується у 137 країн світу. Найбільші обсяги зовнішньоторговельних операцій здійснювалися з країнами Європи (29,6% в загальному обсязі зовнішньоторговельного обороту області), Азії (28,4%), СНД (25,6%).

Одним з основних зовнішньоторговельних партнерів області залишається Російська Федерація (8% від загального обсягу зовнішньоторговельного обороту області, 10,9% – експорту, 40,9% – імпорту).

У той же час поліпшилося зовнішньоторговельне співробітництво з країнами Європи, обсяг експорту до яких збільшився на 3,3%, а імпорту – на 28,7%. Активізувалась зовнішня торгівля з деякими країнами СНД, Азії та Африки. Збільшився обсяг експортних операцій з Грузією, Вірменією, Туркменістаном, Азербайджаном та Киргизстаном. Експорт товарів до країн Азії підвищився на 13,1%, у тому числі до В’єтнаму, Ємену, Індії, Кіпру, ОАЕ та Непалу. Значними темпами зростання обсягів характеризується двостороння торгівля з Іраном, Філіппінами, Тайванем, Сінгапуром, Республікою Корея, Ізраїлем, Пакистаном. Питома вага їх експорту у країни Африки та Азії становила 51,43% від загального обсягу експорту області.

Товарна структура експорту області протягом останніх років залишається практично незмінною – її основу складають продукція гірничо-металургійної та добувної промисловості (83,8%), машинобудування (5,42%), хімічної (4,26%), харчової та переробної промисловості (3,1%), сільського господарства (0,84%).

Імпорт – 1) ввезення на митну територію країни імпорту товару (товарів), призначеного для споживання у цій крана імпорту. Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» від 22.12.98; Закон України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» від 22.12.98.

2) закупівля або одержання на інших законних підставах від іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів, що контролюються, та ввезення на територію України, включаючи одержання їх представником будь-якої юридичної особи іноземної держави, іноземцем чи особою без громадянства на території України. Президент України, Положення про державний експортний контроль в Україні № 117/98 від 13.02.98; Кабінет Міністрів України, Положення про порядок державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення №1358 від 08.12.97.''

3) будь-яке ввезення відходів на національну територію з інших причин, ніж транзит. Кабінет Міністрів України, Категорії небезпечних відходів, ввезення яких в Україну забороняється № 1016 від 12.09.97.

Імпорт здійснювали 1842 підприємств на суму 2336,0 млн. доларів США (відповідно 8,1%).

У структурі імпорту товарів переважають поставки мінерального палива (нафти та нафтопродуктів, природного газу) – 17,31%, продукції машинобудування – 21,31%, паперово-целюлозної – 11,52%, хімічної промисловості – 18,4% та ін.

Сальдо зовнішньоекономічної діяльності позитивно- 3073,9 млн. доларів США.

У розвитку інвестиційного комплексу Дніпропетровської області з 1996 по 2004 р. відбулися негативні зрушення в напрямі скорочення обсягів державних капітальних вкладень підприємств у власне капітальне будівництво. За цей період втрачена керованість інвестиційним процесом. Темпи скорочення капітальних вкладень випереджали зменшення валової доданої вартості. Такі тенденції у структурі капітальних вкладень призвели до недоінвестування галузей, зокрема тих, що визначають спеціалізацію області в загальнодержавному поділі праці і соціальної сфери.

В обсяги інвестицій в основний капітал включено витрати на капітальне будівництво; витрати на придбання машин та обладнання без здійснення капітального будівництва. Загальний обсяг інвестицій в основний капітал Дніпропетровської області за рахунок усіх джерел надходження за період з 1996 по 2003 р. скоротився у 4,2 рази і в 2003 році становив лише 1337 млн. грн. або 9,6% від усіх в Україні. Більш високими темпами порівняно з середньо українськими зменшувались обсяги капітальних вкладень у розрахунку на душу населення: в 2003 році проти 1996 року