Методологія економічного аналізу - Економічні теми - Скачать бесплатно

ЗМІСТ

1. Предмет і завдання економічного аналізу стр.3

2. Методологічні та організаційні аспекти

економічного аналізу діяльності промис-

лових підприємств стр. 4

3. Системність економічного аналізу стр. 9

4. Елементи методики економічного ана-

лізу та їх характеристики стр.13

5. Організаційні системи економічного

аналізу господарської діяльності підприємств стр. 16

1. Предмет і завдання економічного аналізу

Перехід до ринкової економіки в Україні передбачає розв’язання багатьох виробничих, науково-технічних, організаційних і економічних проблем. Найскладнішими є організаційно-економічні проблеми, пов’язані з переходом до розмаїття форм власності, радикальної структурної перебудови економіки, орієнтацією на економічні важелі та стимули управління й менеджменту, поєднання різноманітних організаційних форм господарювання тощо. Розв’язання їх потребує використання наукових засобів, які має у своєму арсеналі економічна наука і насамперед така її галузь, як економічний аналіз.

Економічний аналіз як наукова дисципліна – це система спеціальних знань, пов’язана з дослідженням існуючих економічних процесів і господарських комплексів, темпів, пропорцій, а також тенденцій розвитку, виявленням глибинної їх суті і причин, що спричиняють різні відхилення від запланованих показників, договірних зобов’язань, виробничих потужностей, і об’єктивною оцінкою їх виконання.

Метою економічного аналізу є вивчення наслідків діяльності всіх підприємств і господарських установ, визначення впливу факторів на їх відхилення для виявлення в подальшому недоліків і резервів, а також розробка заходів, спрямованих на відновлення і збільшення обсягів виробництва та реалізації, підвищення ефективності та стабільності їхньої роботи.

Окремо треба вказати на можливості економічного аналізу як засобу, який сприяє управлінню підприємством. Будь-яке управління складається з двох етапів на підставі відповідної інформації та її аналітичного опрацювання оцінюють стан і динаміку того чи іншого процесу. На другому етапі, якщо аналіз визначить необхідність втручання з метою зміни якихось параметрів у ньому, приймається власне управлінське рішення. Причому аналітик може підготувати для менеджера навіть проект цього рішення.

В умовах ринкових відносин система планування всередині підприємства зберігається, проте змінюються його обсяги і деякі підходи. Економічний аналіз забезпечує необхідне обґрунтування планових показників, оскільки його оцінки досягнутого рівня виробництва і витрачання ресурсів, з одного боку, попиту, ринкових цін та ефективності роботи – з іншого боку, є необхідною умовою планування діяльності підприємства.

Усі виробничі й фінансові процеси, а також загальні наслідки діяльності підприємства мають належно контролюватися. Це забезпечується поточним контролем з боку адміністрації підприємства за станом виконання планових завдань, організаційних заходів, вказівок тощо за допомогою аналітичного опрацювання повсякденної інформації, яка характеризує виробничо-фінансову діяльність підприємства. Існує і інша форма контролю – наступний. Він здійснюється як ревізія фінансово-господарської діяльності роботи підприємства, тематична перевірка з боку податкової адміністрації, аудиторське обстеження. Останнє, наприклад, за дорученням наглядової ради, акціонерів, банку. І цей контроль ґрунтується на аналізі даних про роботу господарського суб’єкта, тобто виступає як одна із форм аналітичного обстеження підприємства.

Предметом економічної науки, є як відомо, виробничі відносини людей. Природно, економічний аналіз як її галузь має також справу з певною їх часткою, а вірніше з тими відносинами, які формуються в межах підприємств і навколо них. Предметом економічного аналізу є фінансово-господарська діяльність підприємств і установ.

На відміну від предмета об’єкти аналізу – насамперед окремі економічні явища, процеси, проблеми, питання, показники. Усі об’єкти аналізу у своїй сукупності є предметом економічного аналізу. Об’єктами аналізу, наприклад, можуть бути виробнича, та комерційна діяльність, наявність і використання ресурсів, якість продукції та прибуток, ритмічність виробництва тощо.

Виникнення та становлення будь-якої науки зумовлюються нагальними потребами господарської практики. Розвиток економічного аналізу спричиняється необхідністю періодичної оцінки стану господарських процесів, загальних результатів і нових напрямів у роботі. При цьому особливий інтерес викликає вивчення всіляких недоліків, непродуктивних витрат, збитків, тобто те, що далі поєднується одним поняттям – резерви. У зв’язку з цим перед економічним аналізом від самого початку було поставлено завдання:

оцінка діяльності підприємства, його виробничих та інших підрозділів, окремих явищ і показників;

пошук і визначення величини внутрішньогосподарських резервів.

2. Методологічні та організаційні аспекти економічного аналізу діяльності промислових підприємств.

Побудова ринкового організаційно-економічного механізму значною мірою залежить від удосконалення методології та організації комплексного економічного аналізу, особливо на рівні підприємства як первинної ланки економічної системи країни. В умовах ринкової економіки економічний аналіз суттєво змінює свою цільову орієнтацію, значно поглиблюється і розширюється зона аналітичного пошуку та діагностики, вдосконалюється методика та організація системних досліджень. Постає необхідність перебудови системи комплексного економічного аналізу відповідно до його нової функціональної ролі.

Підприємство – основна організаційна ланка народного господарства в Україні – виступає як самостійний господарський статутний об’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання прибутку. Діяльність підприємства вимагає економіко-правового аналізу його виробничо-фінансового стану та можливих змін при зміні ринкової кон'юктури. Аналіз багатоваріантних ситуацій дає змогу науково обґрунтувати економічні показники поточного та перспективного розвитку з урахуванням найбільш повного та ефективного використання ресурсів, вмілого маневрування капіталом.

Для досягнення успіху у підприємницькій діяльності, забезпечення стабільності на ринку в умовах конкуренції потрібна копітка аналітична робота в усіх сферах діяльності підприємства, в усіх його структурних ланках з метою оцінки “вузьких місць” і недоліків, з’ясування причинно-наслідкових зв’язків зміни економічних показників, виявлення винуватців та пайової участі партнерів в отриманих результатах. Тільки ті виробничі колективи, які володіють досконалою системою аналітичних досліджень, можуть уникнути необґрунтованого ризику у прийнятті господарських рішень, швидко адаптуватись до змін ринкового середовища. Економічний аналіз на основі комплексного дослідження всіх елементів економічної роботи підприємства, глибокого вивчення процесів і явищ господарської діяльності у їх взаємозв’язку, взаємозалежності і взаємозумовленості дає змогу об’єктивно оцінити хід господарювання, визначити розміри очікуваних результатів і з’ясувати причини відхилень від стандартизованих параметрів та виявити резерви підвищення ефективності виробництва і розробити заходи щодо їх мобілізації. Зміст економічного аналізу становить комплексне і взаємопов’язане дослідження процесів і явищ господарської діяльності підприємств, об’єднань та їх структурних підрозділів, визначення на цій основі причинно-наслідкових зв’язків тенденцій розвитку з метою обґрунтування та оцінки ефективності управлінських рішень за встановленими критеріями господарювання.

Головною ознакою економічного аналізу є комплексне, системне дослідження економічних явищ і процесів, факторів і причин, що їх зумовлюють. Дослідження економічних явищ вимагає вивчення прояву економічних законів і категорій ринкової економіки в умовах різних видів підприємств і об’єднань, їх специфіки на кожному етапі розвитку ринкових відносин.

Характерною ознакою економічного аналізу є також об’єктивна оцінка ефективності виробничо-фінансової діяльності та стабільності ринкового становища. Прибутковість і конкурентоспроможність є основними критеріями оцінки виробничо-господарської діяльності кожного підприємства і його підрозділів. В економічному аналізі будь-яке господарське рішення оцінюється через призму кінцевих виробничо-господарських результатів.

Ще однією ознакою економічного аналізу є діагностика та пошук резервів і можливостей їх мобілізації у поточному й перспективному періодах.

Програма і зміст економічного аналізу визначаються особливостями досліджуваного об’єкта, його цільовою орієнтацією. У загальному вигляді до змісту аналізу входять: а) визначення мети аналізу; б) виявлення й узгодження цілей та завдань аналізу, строків виконання, кола спеціалістів-аналітиків; в) оцінка ситуації, що склалася, вивчення причинно-наслідкових зв’язків об’єкта, ступенів і напрямів впливу окремих факторів, оцінка основних економічних показників функціонування об’єкта; г) вивчення умов, які позитивно і негативно впливають на кінцеві та проміжні результати, пошук варіантів розв’язання проблеми і їх зіставлення; д) підготовка одного чи декількох варіантів господарських рішень.

Механізм господарювання в умовах ринкової економіки відрізняється від того який склався у директивно-плановій системі. Тому його функціональні важелі, в тому числі й економічний аналіз, суттєво змінюють свою цільову орієнтацію, предмет і метод дослідження. Вивчення внутрішнього і зовнішнього економічних середовищ об’єктів господарювання, кон’юнктури ринку і його адаптивності, можливої конверсії капіталу і оцінка ступеня економічного ризику вносять суттєві зміни в методику та організацію аналітичних досліджень. Виникає потреба докорінної перебудови моделі комплексного аналізу відповідно до його нової функціональної ролі.

Тут можна виділити два підходи до процесу такої перебудови. Перший полягає в тому, що діючу модель аналізу слід реконструювати і створити специфічну для умов економіки України на підставі вивчення та узагальнення зарубіжного досвіду. Такий підхід має найбільше прихильників, хоча слід зауважити, що переважна орієнтація механізму господарювання, а не економічної політики, на національні особливості ускладнює міжнародні економічні відносини, інтеграцію України у світовий економічний процес. З таким підходом можна було б погодитись, якби однозначно вдалося виявити суть і специфіку загальної державної економічної доктрини України. Саме тут немає єдності в оцінках ні стратегії, ні тактики перехідного періоду до ринку і, очевидно, не може бути з причин нестандартності стартових умов та відсутності еволюції розвитку економічних систем.

Доцільніше будувати модель аналізу, виходячи з того, що каркас ринкової економіки однаковий для всіх країн, незалежно від природних, політичних, соціальних та інших умов. Він формується на основі вивчення природи інтересів, мотивації, корисності, що дає змогу формувати найефективніший механізм її реалізації і відповідну економічну політику держави. Тим самим враховуються національні особливості та специфіка моделей ринкової економіки.

Логіка побудови діючих моделей комплексного економічного аналізу також була замовлена логікою централізованого управління і планового ведення господарства, а тому мусить бути трансформована до ринкового механізму. Це вимагає перебудови системи обліку та звітності, міжнародної стандартизації економічних показників і їх оцінок, оскільки мова ділового співробітництва у світі повинна бути єдиною. Адже ні процеси іноземного інвестування, ні торгівлі, ні інформаційного обміну неможливі за різних систем обліку, розбіжностей показників і мір.

Зміну функціональної ролі економічного аналізу можна розглядати у багатьох аспектах. Насамперед, слід дати оцінку необхідності його виділення у самостійну функцію господарського керівництва. Судячи з форми функціонального забезпечення менеджменту, у країнах ринкової економіки такого виділення економічного аналізу немає, оскільки система аналітичних оцінок є функцією обліку. Однак виходячи з оцінки змісту всіх забезпечувальних систем менеджменту, особливо обліку високого методологічного рівня (advanced accounting), аналітичні дослідження мають значну питому вагу у реалізації цих функцій. Тому мова не може йти про згортання, звуження області, зменшення функціональної ролі економічного аналізу, а лише про зміну його цільової орієнтації. Зростання функціональної ролі економічного аналізу стосується, головним чином, таких сфер дослідження, як аналізу, аналіз ефективності управління фінансовими ресурсами та аналіз обґрунтованості й дієвості механізму реалізації управлінських рішень.

Визначальним у цьому є поглиблення аналітичних досліджень процесів формування ринкового середовища. Поверхневі та неточні оцінки, зроблені при розриві економічних зв’язків внаслідок ліквідації державного планування і розподілу, при створенні умов для приватного підприємництва, при зміні фінансово-кредитної політики, при приватизації та в інших сферах, поглибили економічну кризу в Україні. Вибірковий аналіз лише стану приватизації об’єктів господарювання в окремих регіонах України виявив у чотирьох випадках з п’яти серйозні упущення і зловживання: зроблені неправильні оцінки майна, не визначена ефективність приватизації, не встановлені переваги конверсії. Ситуаційне моделювання з конкретними аналітичними розрахунками практично відсутнє. Наприклад, комплексний економічний аналіз паливоенерговикористання вказував на недоцільність оцінки ефективності раціонального використання палива й енергій лише за результатами зниження собівартості продукції. Цей ефект значно більший. Однак пріоритети ресурсозберігання визначались лише часткою окремих елементів витрат у собівартості продукції. І лише енергетична криза в Україні визначила фактор енерговитрат основним у формуванні динаміки цін на всі види продукції.

Перехід до ринкового механізму змінює характер аналітичних досліджень, розширює зону діагностики і пошуку. Область аналітичних досліджень становить як внутрішнє, так і зовнішнє економічне середовище кожного об’єкта господарювання. В зоні їхніх інтересів перебувають головно горизонтальні інформаційні зв’язки та взаємозв’язки з іншими об’єктами. Як індикативні показники господарської орієнтації виступають державні економічні та правові регулятори ринкових відносин. Такий аналіз дає змогу швидко адаптуватись до змін ринкової кон’юнктури, передбачати можливі зміни поведінки партнерів, уникати невиправданого ризику співробітництва тощо.

Важливо підкреслити, що в аналізі не можна обмежуватись інформацією про економічні відносини, що встановились на певний час. Велике значення має також інформація про еволюцію цих відносин, більш тривалу динаміку економічного розвитку, що сприятиме стабільності, перспективності та надійності партнерства в усіх аспектах.

Ефективність аналітичного забезпечення менеджменту визначається сукупністю параметрів управління, які оцінюються за варіантами багатокритеріальної оптимізації. Визначальними серед цих є показники фінансової стабільності, економічного зростання, конкурентоспроможності тощо.

Комплексний економічний аналіз проводиться у двох зустрічних напрямах за системою досліджень “виробництво – витрати – результат”.

Виходячи із загальних критеріїв господарювання в умовах дії ринкового механізму, виробнича діяльність оцінюється з точки зору досягнення максимальних фінансових результатів та економічної стабільності на ринку. Водночас фінансова діяльність, управління фінансовими ресурсами розглядаються через призму оптимізації виробництва, пошуку найвигідніших сфер діяльності підприємства, раціонального маневрування грошовими потоками.

Широке використання ЕОМ сприяє не лише збільшенню функціональних можливостей та підвищенню методологічного рівня економічного аналізу, а й створенню його оптимальної організаційної моделі. В міру того як економічна інформація набирає вартісної ваги, загострюється проблема економічності аналітичних процесів. Це, своєю чергою, визначає методологічний рівень аналізу та доцільність реалізації його функціональних можливостей оцінки, діагностики, пошуку. Лише раціональна диференціація та інтеграція елементів організаційної моделі економічного аналізу дає змогу привести його у відповідність до сучасних вимог.

З формуванням ринкових структур відбувається процес становлення нового економічного мислення, нової етики управління. Це не менш складний процес, і лише за умов, коли будуть розвинуті елементи ринку, сформується його панівна ідеологія, можна буде створити дієвий механізм ринкового управління та ефективне його аналітичне забезпечення.

Як відомо, управління в умовах ринкової економіки базується головним чином, на реалізації економічних методів, дієвість яка залежить не лише від об’єктивності оцінки діяльності підприємства, а й від реального визначення кола інтересів і можливості їх активізації у взаємозв’язку з мобілізацією резервів підвищення ефективності виробництва. Тільки в такому випадку може бути розроблений керований механізм мотивації і, відповідно, дієва система управління. Визначення кількісних параметрів впливу на економічні інтереси підвищує роль економічного аналізу, головним чином. У виборі важелів управління та створенні механізму їх приведення в дію. Тобто формується модель системи управління посилення відповідальності за результати прийнятих управлінських рішень.

Комплексний економічний аналіз стає основою системного підходу до впровадження різних методів управління. Дослідження показують, що їх несистемна реалізація лише посилює невідповідність структури організаційно-економічного механізму, перешкоджає ефективному використанню виробничого потенціалу. Як правило, впровадження різних систем управління, форм господарювання, застосування регуляторів економічних відносин відбиваються без глибокого аналізу умов їх дієвості на конкретних об’єктах, без оцінки ефективності нового механізму управління лише в процесі реалізації чи після його завершення оцінюється наскільки ефективним є перехід на нові системи управління. Частіше результат буває негативним. Аналіз показує, що майже половина вихідної управлінської документації підприємств не узгоджується між собою. Прийняті рішення мають неоднозначний суперечливий характер. Це саме стосується “пакетної” оцінки нормативних і законодавчих актів, сформованих парламентом та урядом України. Тому глибинний альтернативний економічний аналіз ефективності впровадження нових систем управління слід виділяти в площині вибору і обґрунтування механізму реалізації управлінських рішень.

У новому економічному середовищі, яке формується дією ринкового механізму, кібернетичний підхід до управління передбачає вдосконалення аналізу оптимальності управлінських рішень, прогнозування поведінки конкурентів і контрагентів, оцінки наслідків регулювання системи та ін. Звести до мінімуму негативні наслідки дії факторів невизначеності можна лише в процесі системних досліджень інформаційної моделі з багатьма критеріями. Це посилює значення економіко-математичних методів і моделей в аналізі, передбачає вдосконалення методики аналізу на їх основі.

3. Системність економічного аналізу.

Одним з основних напрямів сучасної науки є комплексне дослідження явищ і процесів промислових підприємств є стрижнем методології комплексного економічного аналізу. Системний підхід передбачає використання таких елементів діалектичної логіки:

об’єктивність і повнота розгляду проблем і явищ;

аналіз соціально-економічних процесів у динаміці та розвитку;

вивчення явищ у взаємозв’язку і взаємозалежності;

історичний підхід до вивчення явищ.

Під системним економічним аналізом слід розуміти сукупність наукових методів і практичних прийомів розв’язання складних економічних проблем. Він базується на використанні категорій системи як єдності взаємопов’язаних елементів, які спільно діють для досягнення спільної мети.

Виробничо-економічна система, до яких належить підприємство, має такі властивості:

ієрархічність;

багатокритеріальність;

автономність;

динамічність (інерційність);

невизначеність;

само організованість;

адаптація.

Ієрархічність системи економічного аналізу не означає і не виражає ієрархію підпорядкування на підприємстві, а передбачає, що оптимізація не верхніх рівнях менеджменту регулююче впливає на локальні рівні, а оптимізація локальних рівнів визначає зону вибору параметрів дії системи (підприємства) на верхніх рівнях. Багатокритеріальність передбачає наявність багатьох шляхів досягнення мети діяльності підприємства, і для визначення найкращого варіанту її реалізації необхідно здійснити оптимізаційні розрахунки. Визначальними є виробничі і фінансово-економічні критерії. Автономність характеризується відносною самостійністю у виробі форм і методів та організації виробничо-господарської діяльності в умовах ринку. Динамічність (інерційність) функціонування підприємства полягає в тому, що при обґрунтування аналітичних результатів необхідно врахувати їх кінцеві наслідки для всієї виробничої системи і розглядати (імітувати) результативність аналітичних висновків протягом тривалого періоду. Невизначеність проявляється в тому, що вихідні дані діяльності підприємства не можна вважати однозначними. Значна частина вхідної інформації про перспективи розвитку підприємства (стійке забезпечення ресурсами, параметри виробництва і реалізації) залишається невизначеною. Це, з одного боку, робить неможливим однозначний розрахунок майбутнього стану підприємства на ринку, а з другого, - ускладнює прийняття рішень про його розвиток. Самоорганізованість і адаптація – це можливість пристосування виробничої системи до зміни ринкового середовища під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів.

Методологія системного економічного аналізу діяльності підприємства передбачає наступну послідовність реалізації окремих етапів аналітичного процесу, визначених принципами системних досліджень.

На першому етапі визначають мету, завдання та умови функціонування підприємства. Його діяльність розглядають у виробничому і фінансовому аспектах. У виробничому аспекті виділяють три елементи: ресурси виробництва, виробничий процес і результати виробництва; у фінансовому аспекті – авансування капіталу, обіг виробничого та комерційного капіталу, віддачу (дивіденди) авансового капіталу.

На другому етапі виділяють технічні, економічні, соціальні, екологічні та інші параметри діяльності підприємств, тобто системну показників (синтетичних. Аналітичних, абсолютних і відносних, кількісних і якісних). Вибір необхідної і достатньої кількості та системи показників визначається методикою аналізу.

На третьому етапі складається загальна модель (схема системи аналітичних досліджень, встановлюються ї головні компоненти, функції, взаємозв’язки, виділяються окремі підсистеми, які характеризують підпорядкованість її елементів. В умовах переходу до ринку загальна аналітична модель суттєво змінюється, розширюється зона аналітичних досліджень, виявляються і оцінюються нові фактори та умови економічного зростання. Можна виділити три аналітичних комплекси: а) аналіз потенційних можливостей варіантів прогресивного розвитку; б) аналіз економічних результатів (очікуваних чи досягнутих) господарювання; в) аналіз ефективності заходів, спрямованих на зміцнення економічного стану підприємств на ринку. Схема загальної ринкової моделі системних аналітичних досліджень діяльності підприємств показан на рис 1.

Рис. 1. Загальна модель системного економічного аналізу діяльності підприємств

Розмежування досліджень внутрішнього та зовнішнього економічного середовищ діяльності підприємств передбачає реорганізацію інформаційних потоків, внесення суттєвих змін в систему обліку і звітності, їх уніфікацію і стандартизацію.

На четвертому етапі здійснюється факторний аналіз причинно наслідкових звязків, класифікація факторів, розподіл пайової участі та ін.

На п’ятому етапі проводиться синтез результатів аналітичного дослідження, формується аналітичне забезпечення прийняття управлінських рішень.

Системний підхід до господарських рішень передбачає розгляд господарської діяльності як багаторівневої структурної моделі. У цьому випадку предметом аналізу стають: усі види продукції; усі стадії виробничого процесу; усі фактори виробництва; усі види господарської діяльності; усі підрозділи підприємства; усі процеси управління.

Рис.2 Аналітична схема процесу прийняття управлінських рішень

Результатом аналітичних досліджень (рис.2)є формування банку рекомендацій наукового, інженерно-технічного та організаційно-економічного характеру щодо вдосконалення зміни різних напрямів роботи підприємства. Систематизація виявлених проблем і “вузьких місць” дасть змогу побачити, наскільки їх розв’язання згідно з пропозиціями аналітиків здатне зміцнити економіку підприємства. Всі пропозиції доцільно згрупувати. У першу групу включають усі пропозиції, які стосуються вдосконалення окремих структурних елементів досліджуваної системи на основі часткових розв’язків без залучення великих інвестицій. У другу групу об’єднують пропозиції, пов’язані з поетапними цілеспрямованими структурними змінами роботи підприємства за рахунок проведення організаційно-технічних заходів при нагромадження достатньо надійних, високоефективних рішень та власних (частково залучених) коштів для їх реалізації. Третю групу становлять пропозиції, спрямовані на докорінну зміну системи чи її структурних елементів на сонові принципово нових рішень при вкладенні значних коштів у конверсію виробництва.

4. Елементи методики економічного аналізу та їх характеристики.

Вимоги системного підходу і комплексного вивчення економіки підприємств реалізуються в структурні методики економічного аналізу, в складі і зв'язках між окремими елементами, їх змісті. Виділяючи складові елементи методики аналізу, слід зауважити, що в загальній і спеціальній літературі, присвяченій проблемам методології аналітичних досліджень, немає однозначного визначення його структури, яка включає такі основні елементи:

мета і завдання економічного аналізу;

сукупність синтетичних та аналітичних показників, їх взаємозв’язки;

фактори, які впливають на зміну показників;

джерела інформації;

конкретні методи аналізу;

послідовність оформлення результатів та їх оцінку;

організаційне і технічне забезпечення виконання аналітичних робіт.

Методика економічного аналізу повинна відповідати таким вимогам:

А) Необхідність здійснення аналізу на основі ранжових показників залежно від об’єкта аналітичних досліджень загалом підприємства і його внутрівиробничих підрозділів. Це дасть змогу забезпечити необхідну глибину аналітичного пошуку за всіма аналітичними періодами, скласти раціональну інформаційну базу урахування можливості автоматизації аналітичних робіт;

Б) Проведення економічного аналізу шляхом моделювання процесів, які становлять економічне середовище, і управління ним через встановлення алгоритмів зв’язку між різними показниками з урахуванням реальних зв’язків. Це дасть змогу проектувати відповідні аналітичні модулі в умовах використання ЕОМ;

В) Моделювання господарської діяльності через показники, які забезпечують потреби менеджменту.

Базовим структурним елементом є формування завдань економічного аналізу. Вся складність завдань цього процесу полягає в тому, що в умовах ринкової економіки збільшується зона невизначеності в результаті дії факторів ринкової кон’юктури, відбувається орієнтація не лише і не стільки на проміжні, скільки на кінцеві виробничо-фінансові результати, соціально-економічні приорітети, спадковість відносно реалізації цільових програм. Поряд з цим проводиться обгрунтування ресурсного забезпечення досягення цілей. Значною мірою цілі і завдання економічного аналізу визначаються цілями менеджменту. Організаційну модель обгрунтування річних завдань виробничо-господарської діяльності підприємства можна подати у вигляді схеми. (рис.3)

Рис.3 Організаційна модель обгрунтування завдань виробничо-господарської діяльності підприємства.

Другим структурним елементом методики аналізу є система синтетичних та аналітичних показників. Для кожного блоку аналітичних задач формується окрема підсистема узагальнюючих (синтетичних) і аналітичних показників, виходячи з принципу їх достатності для відповідної глибини аналітичних досліджень. Водночас встановлюються взаємозв’язки між показниками, алгоритми їх розрахунку та рівні значень. Найчастіше в методиках аналізу виділяють показники екстенсивного та інтенсивного розвитку і зміни, натуральні й вартісні, абсолютні та відносні. Сукупність показників для розв’язуванння будь-якої аналітичної задачі визначається характером дослідження причинно-наслідкових зв’язків. Факторний аналіз не може бути всередині моелі самого показника.

Третім структурним