Роль природно – заповідних об’єктів в охороні лучних ценозів Кіровоградської області. Курсовая работа. - Экология
Зміст
+------------------------------------------------------------------------+
| Вступ ……………………………………………………………………... ||
|-----------------------------------------------------------------------+|
| Розділ 1. Закономірності розміщення і сучасний стан лучної ||
| рослинності на території України …………………………………………….. ||
|-----------------------------------------------------------------------+|
| 1.1. | Сучасний стан і загальні закономірності розміщення луків в ||
| | Україні ……………………………………………………. ||
|--------+--------------------------------------------------------------+|
| 1.2. | Лучні ценози лісостепової зони …………………………… ||
|--------+--------------------------------------------------------------+|
| 1.3. | Лучні ценози степової зони ………………………………... ||
|-----------------------------------------------------------------------+|
| Розділ 2. Характеристика природних умов Кіровоградської області ... ||
|-----------------------------------------------------------------------+|
| 2.1. | Географічне положення, адміністративний устрій ………. ||
|--------+--------------------------------------------------------------+|
| 2.2. | Природні умови і природні ресурси ……………………..... ||
|--------+--------------------------------------------------------------+|
| 2.3. | Екологічні проблеми, охорона природи …………………... ||
|-----------------------------------------------------------------------+|
| Розділ 3. Луки Кіровоградської області: класифікація та географічні ||
| закономірності їх розміщення ……………………………………………….... ||
|-----------------------------------------------------------------------+|
| 3.1. | Класифікація природних луків Кіровоградської області ... ||
|--------+--------------------------------------------------------------+|
| 3.2. | Загальна характеристика луків та їх географія …………… ||
|-----------------------------------------------------------------------+|
| Розділ 4. Охорона лучних ценозів в складі природно - заповідних ||
| територій Кіровоградської області …………………………………………..... ||
|-----------------------------------------------------------------------+|
| 4.1. | Природно - заповідний фонд Кіровоградської області ….. ||
|--------+--------------------------------------------------------------+|
| 4.2. | Охорона лучних ценозів в складі природно - заповідного фонду ||
| | Кіровоградської області …………………………………... ||
|--------+--------------------------------------------------------------+|
| | Висновки ||
|--------+--------------------------------------------------------------+|
| | Література ||
|--------+--------------------------------------------------------------+|
| | Додатки ||
|--------+--------------------------------------------------------------+|
+------------------------------------------------------------------------+
ВСТУП
Проблема збереження та охорони лучних ценозів є досить актуальною на
сьогоднішній день, так як відбувається деградація луків під впливом
техногенних процесів; деградація лучних біоценозів (викошування,
випалювання), розорювання земель, розробка кар'єрів. А наша земля
відзначається різноманіттям рослинного світу, мальовничістю ландшафтів,
тому одним з основних завдань є збереження природних комплексів. Вирішити
ці завдання допомагає створення природно - заповідних територій, які, перш
за все, мають на своїй меті збереження цінних природних та історико -
культурних комплексів і об'єктів; по-друге, проведення екологічної
освітньо - виховної роботи.
Метою даної курсової роботи було показати роль природно - заповідних
об'єктів в охороні лучних ценозів Кіровоградської області.
Основними завданнями курсової роботи було:
1. розглянути закономірності формування та поширення лучних ценозів в
Україні, Кіровоградській області;
2. засвоїти класифікаційну схему лучних ценозів області та дати
характеристику лучних ценозів Кіровоградської області;
3. виділити об'єкти і території ПЗФ, в межах яких здійснюється охорона і
збереження лучних ценозів;
4. виділити та охарактеризувати природно - заповідні території,
спрямовані на збереження лучних ценозів;
5. за допомогою літературних джерел визначити, які типи лучних ценозів
охороняються в тих чи інших природно - заповідних об'єктах;
6. виконати картосхеми поширення лучних ценозів.
При написанні курсової роботи фактичним матеріалом слугували фондові
матеріали Держуправління екології і природних ресурсів в Кіровоградській
області.
Під час опрацювання і обробки даних були використані такі методи:
* порівняльно - географічний;
* аналітичний;
* картографічний;
* описовий.
Особистий внесок полягає в систематизації та узагальненні існуючих
матеріалів з даних питань, а також у авторській розробці окремих
картосхем.РОЗДІЛ 1. ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗМІЩЕННЯ І СУЧАСНИЙ СТАН ЛУЧНОЇ
РОСЛИННОСТІ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
1. Сучасний стан і закономірності розміщення лук в Україні.
Рослинність річкової заплави - це комплекс лучної рослинності, долинних
лісів і заростей чагарників, які утворюють екологічно - динамічні ряди
долин. В тундровій зоні в долинах значну роль відіграють тундрові ценози,
в степовій та пустельній - галофітна і степова рослинність. Але більшу
частину площ долин помірної зони займають лучні ценози, які виникли
внаслідок діяльності людини.
Луки в заплавах річок найкраще представлені в центральних частинах, які
зазвичай займають найбільшу площу і характеризуються рівним рельєфом і
помірним зволоженням, в порівнянні з припіднятою прирусловою і пониженою
притерасовою. Луки зустрічаються і в інших частинах долини. Вони
формуються на алювіально - дернових і алювіально - лучних ґрунтах. Лучна
рослинність досить різноманітна, що обумовлено алювіальним режимом долини,
неоднорідністю гідрологічних і едафічних умов.
За даними А.Н.Шенникова (1938, 1941 рр.) лучна рослинність відноситься до
5-ти класів формацій:
1. справжні, або мезофітні луки;
2. остепнені, або ксеромезофітні луки;
3. опустелені, або психомезофітні луки;
4. болотні, або гідромезофітні луки;
5. торф'янисті, або оксиломезофітні луки.
З них в Україні виділяють такі формації:
1. справжні луки;
2. остепнені луки;
3. болотні луки;
4. засолені луки.
В долинах річок типи лук розміщуються залежно від екологічних умов її
частин.
Остепнені луки зосереджуються в прирусловій частині і на підвищених
елементах центральної, справжні - в центральній частині заплави і на
середніх рівнях прируслової, торф'яні та болотні - в притерасовій частині
заплави, а також на низьких рівнях центральної частини.
Серед лучної рослинності переважають трав'янисті довго-, середньо- і
короткокорневищні, стрижневокорнивищні - багаторічники. Однорічні і
дворічні відіграють на луках несуттєву роль. За даними Д.Я.Афанасьєва
(1965р.), у флорі лук річкової долини Дніпра налічується 69%
багаторічників, 1,3% - дво-, багаторічників, 6,7% - дворічників, 3,6% -
одно-, дворічників, 19% - однорічників.
1. Лучні ценози лісостепової зони.
В Лісостепу лучна рослинність представлена в основному на Лівобережжі, де
річки з повільними і спокійними течіями займають коритоподібні долини
стоку льодовикових вод. Це Удай з Ромном, Псел з Хоролом. На Правобережжі
рослинність заплав представлена переважно в Придніпров'ї. На Поділлі
лівобережні притоки Дністра (Стрипа, Серет, Збруч), а також сам Дністер
мають глибокі каньоноподібні долини з малорозвиненим заплавами на яких
переважають невеликі за площею справжні і болотисті луки.
Рослинність заплав середніх і малих лісостепових річок відрізняється від
рослинності великих річок лісостепової зони (Дніпра і Сіверського Донця)
підсиленням процесів галофітизації. Справжні і болотні луки в основному
представлені тут солончаковими угруповуваннями, які характерні для
притерасових, рідше центральних частин заплави. Незасолені луки приурочені
до прируслової частини заплави і добре дренованих ділянках центральної
частини.
В еколого - динамічних рядах заплав лісостепових річок переважають луки і
болота, заплавних земель розорана. В заплавах лісостепових річок західної
частини України (Збруч, Серет, Стрипа, Смотрич) лучна рослинність
представлена переважно справжніми і болотними, рідше - торф'яними луками.
В складі перших переважають угруповування формацій костриці лучної
(Festuceta pratensis), тонконогу лучного (Poeta pratensis), в складі
болотних луків - угруповування формацій тонконогу болотного (Poeta
palustri), мітлиці повзучої (Agrostideta stoloniferi), осоки гострої
(Cariceta acutae).
Тут майже повністю відсутні остепнені луки і солонцювато - солончакові
варіанти справжніх і болотних луків.
В заплавах річок Лівобережного Придніпров'я, де рослинність добре
виражена, в еколого - динамічних рядах переважають остепнені і справжні
луки, які часто представлені своїми галофітними варіантами, що зумовлено
значним розвитком тут процесів засолення (хлоридного і сульфатного).
В прирусловій частині заплав на підвищених місцях переважають остепнені
луки. Вони представлені угруповуваннями з домінуванням костриці Валіської
(Festuca valesiaca), мітлиці виноградникової (Agrostis vinealis),
тонконогу вузьколистого (Poa angustifolia). В прибережній смузі
зустрічаються смуги високотрав'я. Понижені місця зайняті болотними луками
з домінуванням осоки гострої (Carex acuta), мітлиці повзучої
(A.Stolonifera), бекманії звичайної (Beckmannia eruciformis).
В центральній частині заплави на підвищеннях переважають вказані
угруповування остепнених луків, а на середніх і низьких рівнях - справжні
луки, серед яких домінують стоколосу безостого (Bromopsis inermis),
мітлиці велетенської (Agrostis gigantea), костриці лучної (Festuca
pratensis).
В кількісному відношенні в заплавах середніх і малих лісостепових річок
переважають справжні і остепнені луки, причому справжні луки краще
представлені в заплавах північної частини Лісостепу (по рр. Сейму, Росі,
Удаю), а остепнені - в південній. Значно розповсюдженні болотні луки.
Серед остепнених луків переважають луки з кострицею Валіською (Festuca
valesiaca) і мітлицею виноградниковою (Agrostis vinealis). Значну роль в
травостої відіграють бобові і різнотрав'я.
Остепнені луки з переважанням мітлиці виноградникової (Agrostis vinealis)
більше представлені в заплавах рр. Псела і Сейму, менше - рр. Ворскли і
Сули. В заплавах малих річок вони зустрічаються рідше, тому що там
підвищується засоленість, якого Agrostis vinealis не витримує. Зволоження
на ділянках, зайнятих даними угрупованнями різко змінюється протягом року.
Травостій цих луків порівняно невисокий - 50-60 см, середньогустий -
50-70%.
На сьогоднішній день значні площі заплав середніх і малих лісостепових
річок розорені. Природна рослинність заплав зазнала великих змін під
впливом господарської діяльності людини. Вирубування лісів майже на всій
площі заплав, надмірний випас худоби призводять до розвитку процесів
ерозії і деградації луків. Продуктивність їх зараз низька - для остепнених
луків вона складає 5-15 ц/га, справжніх - 18-25 ц/га. Необхідно провести
комплекс заходів по підвищенню продуктивності лучних угідь і підсиленню
водно- і грунтоохоронної ролі рослинності заплав лісостепових річок.
1.3. Лучні ценози степової зони.
Заплави малих і середніх річок степової зони (рр. Південного Бугу, Інгулу,
Інгульця, Базавлука, Молочної, Кальміусу, Самари та ін.) характеризуються
більшим, в порівнянні з заплавами Лісостепу, впливом процесів остепнення і
галофітизації. В межах багатьох заплав в складі лучних угруповань існують
значні домішки галофітних видів. Трав'яний покрив цих заплав утворений
ксеро- і галомезофітами, а також мезогалофітами. Це пояснюється тим, що в
степових заплавах значно збільшується кількість зональних факторів, а
фактори алювіальності відступають на другий план.
Для заплав середніх і малих степових річок характерне переважання в
ґрунтовому покриві процесу засолення, тому лучний і болотній процеси
ґрунтоутворення збігаються з процесами осолончакування і осолонцювання.
На сьогодні більша частина заплав степових річок там, де вони не зазнали
розорювання, зайнята лучною і лучно - степовою рослинністю. Підвищена
прируслова частина заплав зайнята справжніми луками з повію повзучою
(Elytrigia repens), які представлені рядом асоціацій, в яких
субдомінантами є Artemisia monogyna, Lymonium alutaceum (Stev.) Ktze, а в
більш понижених місцях молочай звичайний (Euphorbia palustris L.),
бульбокомиш морський (Bulboschoenus maritimus).
Ці луки формуються на солонцювато - солончакових ґрунтах, в складі значну
участь приймають галофільні види. Більш понижені місця прируслової і
центральної частини заплав зайняті лучно - галофітною рослинністю.
В цілому, по мірі просування з півночі на південь, ґрунти заплав середніх
і малих річок степової зони все більше засолюються, в їх рослинному
покриві більше місця займають лучно - галофільні і галофільні угруповання.
Найбільшого розвитку галофільна рослинність досягає у верхів'ях лиманів.
Зараз значна частина площ заплав середніх і малих річок степової зони
розорана, використовується під поливні городи і для вирощування інших
сільськогосподарських культур.
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ УМОВ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ.
1. Географічне положення, адміністративний устрій.
Кіровоградську область утворено 10 січня 1939 року. Площа території
області становить 24,6 тис.км2, це 4,07% території України.
Розташована в центральній частині України, в межиріччі Дніпра і Південного
Бугу. На півночі межує з Черкаською, на північному сході - з Полтавською,
на сході і південному сході - з Дніпропетровською, на півдні - з
Миколаївською, на південному заході - з Одеською і на заході з Вінницькою
областями.
В Добровеличківському районі (за 100 км на захід від Кіровограда)
знаходиться географічний центр України. Протяжність області з півночі на
південь - 150 км, зі сходу на захід - понад 300 км.
Крайні точки Кіровоградщини розташовані поблизу таких населених пунктів:
* північна - смт. Власівка;
* південна - с. Юр'ївка, Веселівської сільради Бобринецького району;
* західна - с. Котовка Гайворонського району;
* східна - с. Куцеволівка Онуфріївського району.
Сприятливими факторами географічного розташування області є безпосереднє
сусідство з розвинутими в промисловому відношенні Придніпров'ям і
Донбасом, наявність густої мережі транзитних залізниць та автомагістралей,
газопроводів і нафтопроводів, вихід до Дніпра.
Кіровоградщина лежить в межах двох фізико - географічних зон -
лісостепової і степової. Агрокліматичні і агроґрунтові умови області
сприятливі для розвитку сільського господарства. В області 21 район, 12
міст: 4 обласного і 8 районного підпорядкування, 26 селищ міського типу,
1015 сіл.
1. Природні умови і природні ресурси.
Геологічна будова. У геоструктурному відношенні територія області лежить
у межах центральної частини Українського кристалічного щита -
Кіровоградського тектонічного блоку і Білоцерківсько-Одеського
тектонічного блоку. Кристалічний фундамент утворений протерозойськими
метаморфізованими породами (гранітами, гнейсами, сланцями), зібраними в
лінійні складки, та їхніми продуктами вивітрювання. Відслонюються ці
породи лише в річкових долинах. Осадочний чохол, потужністю від кількох до
150 метрів залягає на денудаційній поверхні фундаменту. На всій території
в його будові беруть участь кайнозойські, лише на крайньому північному
заході - мезозойські відклади. Палеоген представлений пісками, бурим
вугіллям, глинами, мергелями, неоген-піщано-глинястими відкладами
полтавської і балтської свит. Повсюдно поширені нижньо - антропогенові
червоно-бурі глини. Антропогенові відклади на плато представлені лесами, у
річкових долинах - давнім і сучасним алювієм.
Рельєф. Область лежить у межах Придніпровської височини. Поверхня її -
хвиляста рівнина, заввишки 150 - 250 метрів (найвища точка - 269 м - у
верхів'ї р. Червоний Ташлик, мінімум - 39 м - у заплаві р. Інгулу).
Характерне чергування вододільних плато з глибоко врізаними долинами
річок. Перевищення відносних висот досягає 150 - 200 метрів. Розвинута
яружно-балкова сітка (Рис.2.1.).
Клімат. Клімат Кіровоградської області помірно-континентальний.
Територією області з північного заходу на північний схід проходить смуга
високого атмосферного тиску (вісь Воєйкова), на півночі від якої
переважають вологі повітряні маси, що їх приносять західні вітри з
Атлантичного океану, на півдні - континентальні повітряні маси.
+------------------------------------------------------+
|| Рис. 2.1. Фізична карта Кіровоградської області [5] |
+------------------------------------------------------+
Зима м'яка, з частими відлигами, літо тепле, сухе. Середньорічна t° в
області становить +7,7 - 8,4° С, а найтепліші - 1967-1975, 1989 - 9,6 -
10,3° С. Середньорічна кількість опадів - 499 - 582 мм. Максимальна
кількість їх випадає у теплий період року (~=70%). Середньорічна відносна
вологість повітря становить - 73 - 76%.
Сніговий покрив встановлюється в ІІІ декаді листопада, а сходить в ІІ
декаді березня. Максимальне промерзання ґрунту - 98 - 144 см.
Серед несприятливих кліматичних явищ слід відмітити посухи, суховії,
пилові бурі, град, зливи.
Поверхневі води. Річки Кіровоградщини належать до басейнів Дніпра і
Південного Бугу.
Усього в області 438 річок загальною довжиною 5 558 км, у тому числі
довжиною понад 10 км - 120, понад 25 км - 45 річок. Є ще 1 074 річки і
струмочки загальною довжиною 2 595 км.
На північно-східній межі протікає Дніпро (його основні притоки -
Цибульник, Інгулець), на південному заході - Південний Буг (його притоки -
Інгул, Синюха, Синиця).
Річки рівнинного типу мають широкі долини, що звужуються в місцях виходу
кристалічних порід. Густота річкової сітки на заході - 0,31 - 0,38 км/км2,
на південному сході - 0,20 - 0,23 км/км2.
На північному сході Кіровоградщину омивають Кременчуцьке і
Дніпродзержинське водосховища, у межах області створено багато водосховищ
(Іскрівське, Новоархангельське, Червонохутірське, Гайворонське,
Тернівське, Кіровоградське, Олександрійське, Інгуло-Кам'янське) і ставків.
Збудовано водовід Дніпро - Кіровоград.
Ґрунти. У ґрунтовому покриві переважають чорноземи, в північній частині
поширені глибокі та опідзолені, в південній частині - звичайні
середньо-гумусні й мало гумусні чорноземи. Є також сірі лісові і болотні
ґрунти.
Область відзначається багатством земельних ресурсів, значною природною
родючістю ґрунтів.
Кіровоградщина розташована в межах центральнолісостепової підвищеної
агроґрунтової провінції та Дністровсько-Дніпровської північно-степової
агроґрунтової провінції. У лісостеповій частині області переважають
чорноземи типові середньо- і малогумусні, чорноземи опідзолені (95%
площі), у степовій - чорноземи звичайні середньо- і малогумусні (95%
площі). У долинах багатьох річок поширені чорноземно - лучні і лучно -
болотні ґрунти; є ділянки слабо закріплених пісків. Еродованість земель
становить: у південно-східній частині - 53%, у західній - 43%.
Рослинність Кіровоградської області. Своєрідність рослинного покриву та
різноманітність рослинних угруповань на території Кіровоградської області
обумовлені її географічним положенням на південних відрогах
Придніпровської височини в межах південного правобережного Лісостепу та
північного правобережного Степу. Сучасний рослинний покрив значною мірою
трансформований, розміщення рослинності є нерівномірним. [див. рис.2.2.]
Природна рослинність вкриває 15-16% площі території області та
представлена лісовим, степовим, лучним, болотним і водним типами
рослинності. В структурі земельного фонду області природні ліси займають
близько 5% території, луки - близько 9%, степові ділянки - менше 1%,
болота - 0,4%, кристалічні відслонення - 0,25%, піски - 0,1%.
Лісова рослинність представлена переважно широколистяними лісами.
фрагменти сосново-дубових лісів трапляються на борових терасах рр. Дніпра
і Тясмину. Корінні плакорні масиви широколистяних лісів існують в
лісостеповій частині області - Чорний, Чутянський, Нерубайський ліси. В
південній, степовій, частині ліси не виходять на плакори, а трапляються у
верхів'ях балок, утворюючи смугу байрачного степу. Лісові ценози мають
чотириярусну будову, значне затінення та характеризуються мішаними
дерево-станами з домінуванням дуба звичайного. В деревних ярусах
співдомінують граб звичайний, ясен високий, клен гостролистий, липа
серцелиста, які утворюють відповідні угруповання. В центральній і
північній частинах області переважають грабово-дубові, дубові,
ясене-дубові ліси, а у Придніпров'ї - липово-дубові та
кленово-липово-дубові, в яких переважають двоярусні деревостани.
Розріджений підлісок утворюють ліщина європейська, бруслини європейська,
бородавчаста, клен татарський, калина гордовина, свидина криваво-червона
тощо. Домінантами трав'яного ярусу виступають здебільшого осока волосиста,
зірочник, яглиця, копитняк, підмаренник запашний, конвалія, купина
багатоквіткова. В трав'яному покриві добре виявлені синузії весняних
ефемероїдів, в яких найчастіше домінують анемона жовтецева, пшінка
весняна, рясти ущільнений і порожнистий, проліска дволиста, зірочки жовті.
У Чорному та Чутянському лісових масивах утворюють популяції види рослин з
Червоної книги України - цибуля ведмежа і тюльпан дібровний.
Степи як зональний тип рослинності в минулому займали значні площі
плакорних ділянок. Сучасна степова рослинність перебуває у дигресивному
стані та характеризується локальним поширенням на схилах балок і річкових
долин. Плакорні степи практично не збереглись. Даний тип рослинності
представлений лучними, справжніми, чагарниковими і кам'янистими степами.
Лучні степи є зональним типом рослинності в лісостеповій частині області.
В травостої лучних степів переважають злакові угруповання - тонконогу
вузьколистого, ковили вузьколистої, ковили пірчастої, стоколосу безостого.
Справжні степи пов'язані з різними відмінами чорноземів звичайних і
поширені в північній підзоні Степу. Переважають угруповання костриці
валіської, келерії гребінчастої, а в Придніпров'ї - бородача звичайного.
Рідше трапляються ценози ковили волосистої, ковили Лесінга, зрідка -
ковили української. Південна частина області заходить в смугу “барвистих”
типчаково-ковилових степів із значною участю різнотрав'я.
Чагарникові степи формуються в умовах розвитку ерозійних процесів та
надмірного антропогенного тиску. Даний тип степів представлений
різнотравно-злаково-чагарниковими угрупованнями мигдалю низького, карагани
кущової, зіноваті австрійської, спіреї звіробоєлистої.
Кам'янисті степи сформувались на кристалічних відслоненнях Українського
щита в долинах рр. Синюхи, Ятрані, Чорного Ташлика, Плетеного Ташлика,
Інгулу, Інгульця, Березівки, Південного Бугу. Особливістю рослинного
покриву петрофітно-степових комплексів є поєднання всіх стадій розвитку
рослинних угруповань - від агломеративних (неструктурних) угруповань до
стадії формування зональних степових ценозів. Серед петрофітів відмічені
авринія скельна, гвоздика бузька, очиток Борисової, цибуля Пачоського,
ефедра двоколоскова, у розщілинах зрідка трапляються папоротеві - аспленій
волосовидний, щитник жіночий та ін. На жорствуватому субстраті сформовані
чагарниково-дернинно-злакові угруповання кизильника чорноплідного, вишні
степової, карагани кущової, мигдалю низького, костриці валіської.
Різноманіття лучної рослинності обумовлене алювіальними режимами заплав та
неоднорідністю гідрологічних, геоморфологічних та едафічних умов. Лучна
рослинність представлена переважно справжніми, остепненими і болотними
луками, які утворюють в заплавах еколого-динамічні ряди. Найвищі рівні в
рельєфі заплав займають остепні луки. Їх репрезентують угруповання
тонконогу вузьколистого, костриці валіської, мітлиці виноградникової.
Справжні луки займають середні рівні заплав. До них належать угруповання
пирію повзучого, куничника наземного, тонконогу лучного, грястиці збірної.
Болотисті луки пов'язані із зниженням заплав та надмірним зволоженням, де
сформувались ценози осоки гострої, мітлиці повзучої, очеретянки звичайної,
тонконогу болотного, лепешняку плаваючого.
Засолені луки трапляються плямами у зниженнях заплав, в місцях неглибокого
залягання мінералізованих ґрунтових вод. Рослинний покрив утворюють
галофітні угруповання конюшини сунцевидної, ситника Жерара, осоки
розсунутої, лисохвосту тростинового. У галофітних ценозах часто
представлені болотні та прибережно-водні види рослин.
Болота на території області трапляються зрідка. Характерними є заплавні,
долинні, староруслові болота, що належать до низинних евтрофних боліт, з
переважанням трав'яних боліт - високотравних та осокових. Типові болотні
угруповання репрезентують ценози осоки гостровидної, осоки гострої, осоки
прибережної, очерету звичайного. Локально по периферії трав'яних боліт
представлені чагарникові болота. В басейні р. Тясмину зустрічаються
фрагменти лісових боліт з вільхою чорною. У витоках рр. Тясмину та
Інгульця збереглись рідкісні реліктові угруповання хвощу великого. Відомим
в науковій літературі є сфагнове болото-плав “Чорний ліс” (Берестувате).
Водна рослинність характеризується переважанням прибережно-водних
угруповань над справжньою водною рослинністю. Типові угруповання утворюють
рогіз широколистий, рогіз вузьколистий, очерет звичайний, ряска мала,
рдесник плаваючий, куга озерна, глечики жовті, латаття біле.
У зв'язку з високим ступенем трансформації природних ценозів в
Кіровоградській області набуває важливого змісту проблема охорони
рослинного світу. В складі флори виділено 145 рідкісних видів вищих
судинних рослин, які знаходяться на рівнях міждержавної, державної чи
регіональної охорони. До “Зеленої книги” України включено 12 рідкісних
рослинних угруповань, 6 з них репрезентують лісовий, 4 - степовий, 2 -
водний типи рослинності. Центрами збереження фіторізноманіття в
Кіровоградській області є 178 природно - заповідних територій [6].
2.3. Екологічні проблеми, охорона природи.
Екологічна ситуація в області протягом останніх років в цілому залишалася
стабільною.
Кіровоградщина має досить розчленовану територію. Наявні негативні
природні процеси: зсуви, ерозійні процеси, переробка берегів
Кременчуцького водосховища, яроутворення.
Ґрунтовий покрив області характерний для перехідної зони від південного
лісостепу до північного степу і дає досить високу родючість. Однак понад
300 тис. га сільськогосподарських угідь є слабко- і середньокислими.
Земельний фонд Кіровоградської області складає 2 458,8 тис. га, 83% площі
займають сільськогосподарські угіддя, що свідчить про високий рівень
сільськогосподарського освоєння земель.
Поступово проходить зміна в структурі сільськогосподарських земель:
зменшення ріллі, пасовищ, багаторічних насаджень та збільшення земель
лісового фонду, заказників і заповідних урочищ. Скорочення площ орних
земель пояснюється тим, що землі, які розташовані на крутосхилах, виведені
в пасовища, сіножатя, під залуження, консервацію та заліснення.
У зв'язку з майже повним виведенням із структури посівних площ гороху,
сої, сочевиці, зменшенням посівів люцерни, еспарцету, конюшини, зменшення
внесення органічних добрив у ґрунті знижується вміст гумусу.
В області прогресує деградація земель. На сьогодні площа таких земель
становить 50%.
Біологічного і хімічного забруднення ґрунтів в області не виявлено.
Застосування пестицидів і агрохімікатів при вирощуванні
сільськогосподарських культур залишається на низькому рівні. Щорічні
обстеження сільськогосподарських угідь області показують, що на землях
Вільшанського та Новоархангельського районів, які зазнали деякого впливу
аварії ЧАЕС, спостерігається стабілізація гама - фонду.
На території області 46,3 тис. га зрошуваних земель, основна частина яких
(38,3 тис. га) належить недержавним сільськогосподарським підприємствам.
Небезпекою для земель області є водна і вітрова ерозії. Не ведеться
комплексне еколого - гідрогеологічне вивчення території Олександрійського
буровугільного регіону, де здійснюється закриття вуглевидобувних об'єктів.
РОЗДІЛ 3. ЛУКИ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ: КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ГЕОГРАФІЧНІ
ЗАКОНОМІРНОСТІ ЇХ РОЗМІЩЕННЯ.
1. Класифікація природних луків Кіровоградської області.
Класифікація лучної рослинності Кіровоградської області має такий вигляд
[4]:
Тип рослинності. Луки.
+--------------------------------------------------------------+
| Клас формацій. Остепнені луки. |
|--------------------------------------------------------------|
|| Формація тонконогу вузьколистого (Poa angustifolia) |
|+-------------------------------------------------------------|
|| Формація польовиці виноградникової (Agrostis vinealis) |
|+-------------------------------------------------------------|
|| Формація костриці валіської (Festuca valesiaca) |
|--------------------------------------------------------------|
| Клас формацій. Справжні луки. |
|--------------------------------------------------------------|
|| Формація пирію повзучого (Elytrigia repens) |
|
