Роль природно – заповідних об’єктів в охороні лучних ценозів Кіровоградської області. Курсовая работа. - Экология
|+-------------------------------------------------------------|
|| Формація куничника наземного (Calamagro stideta epigeios) |
|+-------------------------------------------------------------|
|| Формація лисохвосту лучного (Alopecureta pratensis) |
|+-------------------------------------------------------------|
|| Формація костриці лучної (Festuseta pratensis) |
|+-------------------------------------------------------------|
|| Формація грястиці збірної (Dactyleta glomeratea) |
|+-------------------------------------------------------------|
|| Формація тонконогу лучного (Poeta pratensis) |
|--------------------------------------------------------------|
| Клас формацій. Болотисті луки. |
|--------------------------------------------------------------|
|| Формація лепешняку плаваючого (Glycerieta bluitans) |
|+-------------------------------------------------------------|
|| Формація очеретянки звичайної (Phalaroidefa arundinaceae) |
|+-------------------------------------------------------------|
|| Формація тонконогу болотного (Poeta palustris) |
|+-------------------------------------------------------------|
|| Формація мітлиці повзучої (Agrostideta stoloniberae) |
|+-------------------------------------------------------------|
|| Формація осоки гострої (Cariceta acutae) |
|--------------------------------------------------------------|
| Клас формацій. Засолені луки. |
|--------------------------------------------------------------|
|| Формація костриці східної (Festuceta orientalis) |
|+-------------------------------------------------------------|
|| Формація лисохвосту тростикового (Alopecureta arundinaceae) |
|+-------------------------------------------------------------|
|| Формація конюшини суницевидної (Trifolieta frageferi) |
|+-------------------------------------------------------------|
|| Формація осоки розсунутої (Cariceta distantis) |
|+-------------------------------------------------------------|
|| Формація ситника Жерарда (Henceata gerardii) |
|+-------------------------------------------------------------|
|+-------------------------------------------------------------|
|+-------------------------------------------------------------|
|+-------------------------------------------------------------|
+--------------------------------------------------------------+
2. Загальна характеристика луків та їх географія.
Тип рослинності. Луки. Лучна рослинність не має значного поширення на
досліджуваній території. Основні масиви луків приурочені до різних
елементів заплави, невеликі ділянки лук виявлені і на позазаплавних
екотопах. Різноманіття лучної рослинності обумовлене алювіальними режимами
заплав та неоднорідністю гідрологічних та едафічних умов.
Виходячи з еколого - фітаценотичного принципу О.П.Шенникова, лучні
угруповання регіону віднесені до 4 класів формацій (остепнені луки,
справжні луки, болотисті луки, засолені луки), 20 формацій, 28 асоціацій
[4].
Лучна рослинність представлена переважно справжніми, остепненими і
болотними луками. В заплавах середніх і малих річок локальне поширення
мають засолені луки, що пов'язано з переважанням в ґрунтовому покриві
процесів засолення. В цілому в напрямку на південь ґрунти заплав все
більше засолюються. У зв'язку з посиленням процесів галофітизації справжні
і болотисті луки часто представлені тут солончаковими варіантами.
Луки в заплавах розміщуються залежно від екологічних умов, утворюючи
еколого-динамічні ряди. Остепнені луки займають верхні та середні частини
схилів, а також найбільш підвищені добре дреновані ділянки. Справжні луки
пов'язані із середньо-високими елементами рельєфу заплави. Болотисті луки
розміщуються на низьких рівнях заплав та характеризуються постійним, рідше
тимчасово надмірним зволоженням. Лучно - галофільні угруповання поширені в
притерасних частинах заплав та зниженнях їх центральної частини.
Клас формацій. Остепнені луки. Займають найвищі місця в рельєфі заплав. В
ґрунтовому покриві переважають лучні, темно-сірі і чорноземовидні ґрунти.
Представлені формаціями тонконогу вузьколистого, польовиці виногадникової,
костриці валіської. Останню формацію ми також відносимо до класу формацій
справжніх степів.
Травостій даних ценозів середньо густий (60-80%), диференційований на 2-3
під'яруси, висота 30-70 см. Основне флористичне ядро остепнених лук
регіону складають тонконіг вузьколистий, костриця валіська, подорожник
ланцетолистий (Plantago lanceolata), перстач сріблястий (Potentilla
argentea), жовтець багатоквітковий (Ranunculus polyanthemus), шавлія лучна
(Saleia pratensis), суниці зелені (Fragaria viridis), підмаренник
справжній(Zalium verum).
За флористичним складом остепнені луки бідніші, ніж лучні степи, проте
багатіші деяких інших класів формацій лук. Видова насиченість травостоїв
складає в середньому 30-35 видів на 100 м2. Травостої складені в основному
субксерофітами та мезофітами.
Формація тонконогу вузьколистого.
Ценози приурочені до підвищено - рівнинних, добре дренованих ділянок
заплав з лучними суглинистими, нерідко слабо засоленими ґрунтами. Мають
значне поширення. Загальне проективне покриття травостою - 70-80%, участь
домінанти - 30-40%, висота травостою - 60-75 см. Як асектатори часто
зустрічаються деревій майже звичайний (Achillea submillefolium), конюшина
альпійська (Trifolium alpestre), конюшина гірська (Trifolium montanum),
горошок шорсткий (Vicia hirsuta), мітлиця виноградникова (Agrostis
vinealis), тимофіївка лучна (Phleum pratense). Характерними є асоціації
тонконогу вузьколистого (Poetum (angustifoliae) elytrigiosum (repentis)).
Формація польовиці виноградникової.
Остепнені луки з польовицею виноградниковою трапляються спорадично та не
займають значних площ. Це пов'язано з тим, що в заплавах більшості річок
регіону відбуваються процеси галофітизації, яких даний вид не витримує.
Травостій цих лук має проективне покриття середньої густоти - 55-80%,
висоту - 50-60 см та диференційований на 2-3 під'яруси. Його основу
складають домінанта мітлиця виноградникова (Agrostis vinealis) (35-45%) і
співдомінанти тонконіг вузьколистий (Poa angustifolia) (15-20%), костриця
валіська (Festuca valesiaca) (15-20%), зустрічаються пирій повзучий
(Elytrigia repens), подорожник ланцетолистий (Plantago lanceolata),
перстач сріблястий (Potentilla argentea), лядвенець Ольги (Lotus
corniculafus).
Формація костриці валіської.
Луки з кострицею валіською сформувалися на місці більш мезофітних ценозів
внаслідок випасу. На цих луках травостій невисокий - 30-45 см, загальне
проективне покриття складає - 60-80%, участь домінанти - 15-25%. Трав'яний
покрив диференційований на два - три під'яруси. В першому під'ярусі,
утвореному домінантою, зустрічаються кипець гребінчастий (Koeleria
crisfata), мітлиця виноградникова (Agrostis vinealis). В травостої значна
участь бобових - лядвенець Ольги (Lotus corniculatus L.), конюшина гірська
(Trifolium montanum), люцерна румунська (Medicago romanica) та різнотрав'я
- перстач сріблястий (Potentilla argentea), вереніка довголиста (Veronica
longifolia L.), деревій майже звичайний (Achillea submillefolium Klok ef
Krytzla).
Остепнені луки в порівнянні із справжніми, болотними та засоленими мають
низький і зріджений травостій, в якому значна участь рудеральних видів. Це
викликано впливом господарської діяльності, зокрема, безсистемним
випасанням.
Клас формацій. Справжні луки. Справжні луки займають середні рівні заплав
і досить поширені на досліджуваній території. Серед класу формацій Prata
genuina ми виділяємо дві групи формацій: Prata genuine magnograminosa
(формації пирію повзучого (Elytrigieta repentis), костриці лучної
(Festucefa pratensis), куничника наземного (Calamagrostideta epigeios),
лисохвосту лучного (Alopecureta pratensis) грястиці збірної (Dactyleta
glomerae)) та Prata genuine parvigraminosa (формація тонконогу лучного
(Pata pratensis).
Основне флористичне ядро справжніх лук складають: тонконіг лучний (Poa
pratensis), лисохвіст лучний (Alopecurus pratensis), костриця лучна
(Festyca pratensis), пирій повзучий (Elutrigia repens), тимофіївка лучна
(Phleum pratense), подорожник середній (Plantago media), жовтець повзучий
(Ranunculus repens), щавель пірамідальний (Rumex thyrsiflorus).
Травостій в основному складають види мезофільної групи, хоча при
просуванні на південь в степову частину регіону, зростає участь видів
ксеромезофільної (тонконіг вузьколистий (Poa angustifolia), осока рання
(Carex praecox)) та галомезофільної (костриця східна (Festuca orientalis),
конюшина суницевидна (Trifolium fragiferum)) груп.
Визначальною ознакою крупнозлакових справжніх лук є наявність ярусу
високих злаків (80-115 см), представленого головним чином домінантами. В
другому ярусі (50-60 см) зростають співдомінанти, в третьому ярусі (20-30
см) поширене лучне різнотрав'я.
Формація пирію повзучого.
Ценози даної формації мають поширення на екотопах, де добре розвинені
алювіальні процеси. Пирій повзучий має широку екологічну амплітуду, що
обумовлює утворення ним ценозів і на слабозасолених ґрунтах. Травостій
угруповань формації пирію повзучого середньогустий (60-80%). В ньому
домінуює пирій повзучий (Elytrigia repens) (40-60%), співдоменують
тонконіг лучний (Poa pratensis) (20-25%), тонконіг звичайний (Poa
trivialis) (15-20%), лисохвіст лучний (Alopecurus pratensis) (15-20%),
пирій повзучий (Festuca pratensis) (25-30%), які формують відповідні
асоціації. Угруповання їх мають значні екологічні і флористичні
особливості. Досить поширеною є асоціація Elytregietum (repentis) poosum
(pratensis), Elytrigietum (repentis) varioherbosum. Серед різнотрав'я в
цих ценозах значна участь в'язілю барвистого (Coronilla varia),
підмаренника справжнього (Yalium verum), деревію щетинистого (Achillea
setacea). В умовах впливу антропогенних факторів, зокрема надмірного
випасу, відбувається остепнення пірієвих лук, які трансформуються
поступово в угруповання типчака або типчакові заплавні степи (Ткаченко,
1966р.).
Формація куничника наземного (Calamagrostideta epigeios)
Ценози розвиваються головним чином на піщаних або пилувато-піщаних
алювіальних відкладах, локально в притерасних і центральних частинах
заплав. У високому травостої, що досягає 115 см, з проективним покриттям
60-90% переважає куничник наземний (Calamagrostis epigeios) (15-40%, 80%).
Як співдомінанти виступають пирій повзучий (Elytrigea repens) (20-25%),
тонконіг лучний (Poa pratensis) (12-15%) та тонконіг вузьколистий (Poa
angustifolia) (до 15%), що утворюють відповідні асоціації. Варіювання
гідрологічних умов позначається на видовому складі угруповань формації,
який звичайно є досить збідненим (в середньому 20-22 види на 100 м2). У
більш вологих умовах з'являються представники гідромезофільної групи
плакун прутовидний (Luthrum virgatum), авран лікарський (Yratiola
officinalis), водяний хрін австрійський (Rorippa austriaca), а в свіжих
умовах часто зустрічаються мезофітні види щавель пірамідальний (Rumex
thyrsiflorus), щавель кучерявий (Rumex crispus), волошка лучна (Centaurea
jacea).
З характерних асоціацій відмічені Calamagrostidetum (epigeio) elytrigiosum
(repentis), Calamagrostidetum (epigeios) poosum (pratensis).
Формація лисохвосту лучного (Alopecureta pratensis).
Ці луки розміщуються в прируслових, рідше - в центральних частинах заплав
на багатих і помірно зволожених ґрунтах. Травостій густий, його загальне
проективне покриття - 60-90%, участь домінанти - 20-40%. Перший ярус
висотою 100-115 см складає лисохвіст лучний (Alopecurus pratense), другий
ярус (70-80 см) утворюють співдомінанти пирій повзучий (Elutrigia repens),
тонконіг лучний (Poa pratense), стоколос безостий (Bromopsis inermis). З
інших видів в ценозах представлені тимофіївка лучна (Phleum pratense),
жовтець повзучий (Ranunculus repens), жовтець їдкий (Ranunculus acris),
горошок мишачій (Vicia cracea), лядвенець Ольги (Lotus corniculatus).
Відмічені фрагменти асоціації лисохвосту лучного (Alopecuretum (pratensis)
elytrigiosum)).
Формація костриці лучної (Festuceta pratensis).
Ценози даної формації трапляються досить рідко і ростуть вузькими смугами
в притерасних і центральних частинах заплав. Загальне проективне покриття
травостоїв складає 60-80%, костриця лучна (Festuca pratensis) - 20-40%.
Травостій має висоту 70-80 см, диференціюється на 3 яруси. Основними
компонентами є лисохвіст лучний (Alopecurus pratense), тонконіг лучний
(Poa pratense), тимофіївка лучна (Phleum pratense), в будові ценозів
беруть участь пирій повзучий (Elutrigia repens), жовтець повзучий
(Ranunculus repens), жовтець їдкий (Ranunculus acris) та інші. Відмічені
фрагменти асоціації костриці лучної (Festuceta (pratensis) purum).
Формація грястиці збірної (Dactyleta glomeratae).
Угруповання даної формації також не мають широкого поширення в регіоні,
вони виявлені лише не локальних ділянках. Загальне проективне покриття
травостою - 80-95%, його основним фоновим видом є грястиця збірна
(Dactylis glomerata) (50-55%). Співдомінантами виступають осока шершава
(Carex hirta), костриця лучна (Festuca pratensis) (15-20%), тонконіг
лучний (Poa pratensis) (15-20%). В заплаві р. Велика Вись відмічені ценози
асоціації грястиці збірної (Dactyletum (glomeratae) caricosum (hirtae)).
Угруповання групи формацій дрібнозлакових лук на відміну від ценозів
попередньої групи мають висоту 50-60 см. До них належить формація
тонконогу лучного (Poeta pratensis). Ценози даної формації трапляються
фрагментально на підвищених ділянках центральних заплав. Травостої в цих
угрупованнях густі - 70-90%, нечітко диференційовані на яруси.
Перший ярус формує едифікатор (30-40%) із співдомінантів відмічені
пажитниця багаторічна (Lolium perenne), лисохвіст лучний (Alopecurus
pratensis), хвощ лучний (Equisetum pratense). Серед різнотрав'я
представлені перстач гусячий (Potentilla anserina), жовтець повзучий
(Ranunculus repens), конюшина повзуча (Trifilium repens), подорожник
ланцетолистий (Plantago lanceolata), вербозілля лучне (Lysimachia
nummularia). В заплаві р. Інгулець в ценозах тонконогу лучного (Poeta
pratensis) виявлена популяція зозулинця болотного (Orchis palustris).
Відмічені фрагменти асоціації тонконогу лучного (Poetum (pratensis)
purum). В цих ценозах при вибої злаків та високих трав внаслідок
інтенсивного випасання підвищується участь таких видів, як: розхідник
звичайний (Ylechoma hederacia), вербозілля лучне (Lysimachia nummularia),
суховершки звичайні (Prunella vulgaris), перстач гусячий (Potentilla
anserina). На злегка засолених екотопах у флористичному складі угруповань
з'являються види галофільної світи - костриця східна (Festuca orientalis),
ситник Жерарда (Guncus gerardii), конюшина суницевидна (Trifolium
fragiferum). Але найбільш чітко на угрупованнях формації позначається
явище ксерофітизації, і це обумовлює наближення угруповань формації за
екологією видів до остепнених лук.
Таким чином, угруповання справжніх лук регіону дослідження є типовим для
Лісостепу. Вони є флористично багатими із значною участю бобових. Серед їх
домінант спостерігається значна участь видів широкої екологічної
амплітуди.
Клас формацій. Болотисті луки. Болотисті луки пов'язані з різноманітними
зниженнями заплав, що характеризується надмірним зволоженням та поширенням
лучно - болотних та лучно - глеєвих ґрунтів. В регіоні ці луки
представлені 3 групами формацій та 5 формаціями: лепешняк плаваючий
(Glycerieta fluitans), очеретянка звичайна (Phalaroideta arundinaceae),
тонконіг болотний (Poeta palustris), мітлиця повзуча (Agrostidefa
stoloniferae).
Основне флористичне ядро їх складають тонконіг болотний (Poa palustris),
жовтець повзучий (Ranunculus repens), жовтець отруйний (Ranunculus
sceleratus), жовтець вогнистий (Ranunculus flammula), вех широколистий
(Sium latifolia), зірочник болотний (Sfellaria palustris), підмаренник
болотний (Yalium palustre), м'ята польова (Mentha arvensis), незабудка
болотна (Myosotis palustris), авран лікарський (Yratiola officinalis).
Видовий склад болотних лук збіднений. На 100 м2 в середньому припадає
9-16, рідше - 23 види. У травостоях значно переважають види -
гідромезофіти. Часто на знижених ділянках з низьким рівнем залягання
ґрунтових вод, збагачених мінеральними солями, у видовому складі
угруповань болотистих лук прослідковується збільшення ролі галофітів.
Група формацій крупнозлакових болотистих лук об'єднує формації, в яких
домінують високі злаки лепешняк плаваючий (Glyceria fluitans) та
очеретянка звичайна (Phalaroides arundinacea).
Угруповання даних формацій в районі дослідження виявлені фрагментально.
Травостої цих ценозів досить густі - 70-100%, високі - 70-180 см та
диференційовані, як правило, на 3 яруси.
Формація лепешняку плаваючого (Hyceria fluitans).
У заплавах ці луки розміщуються локально в межах їх притерасних та
центральних частин. Вони пов'язані з широкими, пологими схилами глибоких
знижень та неглибокими зниженнями, які періодично затоплюються повеневими
видами. Домінант травостою має покриття 40-60% та утворює перший ярус
висотою 70-80 см, в якому також беруть участь осока гостра (Carex
gracelis), очеретянка звичайна (Phalaroides arundinacea), частуха
подорожникова (Alisma plantago-aquatica), живокіст лікарський (Symphytum
officinale). В третьму ярусі (20-30 см) трапляється перстач гусячий
(Potentilla anserena), незабудка болотна (Myosofis palustris), м'ята
польова (Mentha arvensis) та інші.
Відмічені фрагменти ценозів асоціації лепешняку плаваючого (Hycerietum
(fluitans) caricosum (acutae)).
Формація очеретянки звичайної (Phalaroideta arundinanceae).
Ценози даної формації мають обмежене поширення, що пов'язане головним
чином з наявністю в ґрунтах солей та мінливістю їх зволоження. Фрагменти
ценозів монодомінантної асоціації очеретянки звичайної (Phalaroidetum
(arundinanceae) purum) трапляються в зниженнях прируслової та центральної
частин заплав з неглибоким заляганням ґрунтових вод. На цих луках
утворюється густий травостій з проективним покриттям до 90-100%, висотою
до 120-180 см. Домінуюча роль належить очеретянці звичайній (Phalaroides
arundinanceae) (70-80%), яка складає перший ярус. Крім домінанти тут
представлені лепешняк плаваючий (Hyceria fluitans), куга озерна
(Sehoenoplectus lacustris), частуха подорожникова (Alisma
plantago-aquatica).
В складі травостою наступних ярусів, що нечітко розмежовані, відмічені
осока гостра (Carex gracilis), мітлиця повзуча (Agrostis stolonifera),
плакун прутовидний (Lythrum virgatum).
До групи формацій дрібнозлакових болотистих лук належать формації,
утворені середньовисокими злаками тонконіг болотний (Poa palustris),
мітлиця повзуча (Agrostis stolonifera). Травостої їх угруповань в
залежності від умов зволоження можуть мати дво- або триярусну будову.
Загальне проективне покриття травостоїв складає в середньому 80-90%.
Формація тонконогу болотного (Poeta palustres)
Ці угруповання досить поширені. Розміщуються вони в центральній і
притерасній частинах заплави на знижених вирівняних ділянках і по
неглибоких міжгривних западинах. Основним видовим видом угруповань
формації є тонконіг болотний (Poa palustris - 35-40%), який утворює перший
ярус висотою 60-70 см. Відмічена значна участь в угрупованнях таких видів,
як пирій повзучий (Elytrigia repens), мітлиця повзуча (Agrostis
stolonifera), лепешняк плаваючий (Hyceria pluitans).
Відмічені ценози асоціації тонконогу болотного (Poetum (palustris) purum)
майже в кожній річковій заплаві. Їх розвиток та поширення обмежується
головним чином кислими болотними та дуже засоленими ґрунтами. На більш
зволожених ділянках ці угруповання змінюються в центральній частині
заплави угрупованнями формації осоки гострої (Cariceta acutae), мітлиці
повзучої (Agrostideta stolonifera) а в притерасній - осоки гостровидної
(Cariceta acutiformis), ситника Жерарда (Junceta gerardii).
Формація мітлиці повзучої (Agrostideta stoloniferae)
Ці луки є досить поширеними в неглибоких зволожених місцях центральних та
притерасних частин заплав. Найбільш поширеним в регіоні є угруповання
монодомінантної асоціації мітлиці повзучої (Agrostidetum (stoloniferae)
purum). Загальне проективне покриття травостою 80-100%, домінанти -
50-70%, висота 80-90 см, мітлиця повзуча (Agrostis stolonifera) утворює
другий ярус висотою 40-50 см, в якому зустрічаються осока лисяча (Carex
vulpina), тонконіг болотний (Poa palustris), ситняг болотний (Elocharis
palustris). На засолених ґрунтах у створенні другого ярусу беруть участь
ситник Жерарда (Juncus gerardii), бульбокомиш морський (Bolboschoenus
maritimus), скорзонера дрібноквіткова (Scorzonera parviflora), солончакова
айстра звичайна (Tripolium vulgare).
До групи формацій крупноосокових болотистих лук належать угруповання
формації осоки гострої (Cariceta acutae). Вони формуються в знижених
місцях та міжгривних зниженнях прируслової частини заплав. Травостої
угруповань мають висоту 60-120 см, досить густі - 70-95%, участь осоки
гострої (Carex acuta) - 20-25%. В трав'яному покриві представлені лепешняк
плаваючий (Hyceria flyitans), мітлиця повзуча (Agrostis stolonifera),
жовтець повзучий (Ranunculus repens), гірчак перцевий (Polugunum
hydropipez). Більш поширеною в регіоні є монодомінантна асоціація осоки
гостровидної (Carecetum (acutae) purum). На засолених екотопах осока
гостровидна (Carex acuta) співдомінує з лисохвостом тростиновим
(Alopecurus arundinaceae).
Клас формацій. Засолені луки. Поширення засолених лук пов'язане з
процесами галофітизації, що відбуваються в лучному та болотному
ґрунтоутворенні заплав Інгула, Інгульця, Синюхи та її притоків. Засолені
луки зустрічаються плямами серед справжніх та болотистих лук на слабко
засолених лучних ґрунтах, приурочених до знижених частин заплав з близьким
заляганням мінералізованих ґрунтових вод. Накопичення солей у верхніх
шарах ґрунту є результатом випаровування. Ґрунти середнього Придніпров'я
характеризуються підвищеним вмістом Na, K та SO3 (до 2,53 - 3,93%).
Процеси галофітизації посилюються в напрямку на південь.
Домінантами засолених лук виступають костриця східна (Festuca orientalis),
осока розсунута (Carex distans), ситник Жерарда (Juncus gerardii),
лисохвіст тростиновий (Alopecurus arundinaceae). Основне флористичне ядро
ценозів формують такі галофіти, як тризубець морський (Triglochin
maritimum), тризубець болотний (Triglochin palustre), кульбаба
бессарабська (Taraxacum bessaranum), скорзонера дрібноквіткова (Scorzonera
parviflora), конюшина суницевидна (Trifolium fragiferum), солончакова
айстра звичайна (Tripolium vulgare).
На досліджуваній території засолені луки належать до 4 груп формацій та
представлені 4 формаціями.
Група формацій крупнозлакових засолених лук об'єднує формації, в яких
домінантну роль відіграють високі злаки, такі як костриця східна (Fectuca
orientalis) та лисохвіст тросниковий (Alopecurus arundinacea). Особливістю
їх ценозів є чітка диференціація травостоїв на 3 під'яруси, перший з яких
висотою 60-90 см утворюють домінанти. Другий утворюють види злаків, осок
та середньовисокого різнотрав'я (40-60 см). Третій ярус формують низькі
трави: лядвенець український (Lotus ucrainicus), конюшина суницевидна
(Trifolium fragiferum), кульбаба бессарабська (Taraxacum bessarabicum).
Формація костриці східної (Festuceta orientalis)
Ценози займають вирівняні ділянки на терасах та похилі схили невисоких
підвищень заплави із солончакуватими лучними ґрунтами. Загальне проективне
покриття травостою складає 85-95%, основу травостою утворює костриця
східна (Festuca orientalis) (25-40%). Характерними видами є осока
розсунута (Carex distans), подорожник Корнута (Plantago curnuti), ситник
Жерарда (Juncus gerardii), тонконіг болотний (Poa pratensis), конюшина
суницевидна (Trifolium frageferum), лядвенець Ольги (Lotus corniculatus).
Найчастіше трапляються ценози асоціації Festucetum (orientalis) caricosum
(distantis), Festucetum (orientalis) varioherbosum (polenlina anserena) та
ценози із співдодомінуванням ситнику Жерарда (Juncus gerardii). В
угрупованнях цієї формації відмічені регіонально рідкісні види: осока
житня (Carex secalina), осока Отруби (Carex otrubae), осока ячменевидна
(Carex hordeistichos).
Формація лисохвосту тростинового (Alopecureta arundinaceae).
Ця формація приурочена до знижень в центральних частинах заплав, які
навесні заливаються водою, з глеєво - болотними, солонцюватими ґрунтами.
Основу травостою складає лисохвіст тростиновий (Alopecurus arundinaceae),
який витримує надмірне зволоження та значне засолення ґрунтів. Ценози
характеризуються густим травостоєм (90-95%), участь домінанти - 25-30%. В
їх складі поряд з лучними видами присутні специфічні види солончакуватих
лук - ситник Жерарда (Juncus gerardii), осока розсунута (Carex disticha).
Досить поширеною на досліджуваній території є ценози асоціації
Alopecuretum (arundinaceae) juncosum (gerardii), що утворюють смуги
навколо гідрофільних екотопів і виявлені на екотопних ділянках.
Група формацій низькотравних лук представлена формацією конюшини
суницевидної (Trifolieta fragiferi). Ценози даної формації поширені на
солончакуватих сирих і вологих ґрунтах. Часто трапляються в Придніпров'ї,
в долині р. Тясмину. Найчастіше зустрічається асоціація Trifolietum
(fragiferi) agrostidosum (stoloniferae).
Загальне проективне покриття травостою - до 90%, участь домінанти -
45-50%, субдомінанти - 30%. Характерними видами є ситник Жерарда (Juncus
gerardii), перстач гусячий (Potentilla anserina). Часто трапляються
фрагменти монодомінантної асоціації конюшини суницевидної (Trifolietum
(frageferi) purum) з проектним покриттям до 70%. В цих ценозах зростають
костриця східна (Festuca orientalis), лядвенець український (Lotus
ucrainicus), кульбаба бессарабська (Taraxacum bessarabicum).
Групу формацій дрібноосокових засолених лук репрезентують ценози формації
осоки розсунутої (Cariceta distantis). Вони приурочені до вологих
мікрознижень з близьким заляганням ґрунтових вод (1,5-2 м) та лучними
солончакуватими ґрунтами. Основу травостою утворює Carex distans -
середньоєвропейський вид, поширений на захід до Дніпра. Загальне
проективне покриття травостою - 85-90%, домінанти - 40-50%. В угрупованнях
в ролі асектаторів часто виступають мітлиця повзуча (Agrostis
stolonifera), ситник Жерарда (Juncus gerardii), костриця східна (Festuca
orientalis), з інших видів осока заяча (Carex leporma), осока лисяча
(Carex nelpina), полин сантоніський (Arfemisia santonica).
Трапляються фрагменти асоціації Caricetum (distantis) agrostidosum
(stoloniferae), Caricetum (distantis) juncosum (gerardii).
Група формацій дрібнооситникових засолених лук представлена формацією
ситника Жерарда (Junceta gerardii).
Ці угруповання трапляються у вогких блюдцевидних зниженнях заплав з
вологими солончакуватими ґрунтами. Основним фоновим видом є ситник Жерарда
(Juncus gerardi), який створює специфічний буруватий аспект ценозів. З
характерних асоціацій відмічено ценози ситника Жерарда (Junceta (gerardii)
carecosum (distans)), які характеризуються густим травостоєм (80-95%), а
видова насиченість травостоїв складає 25-28 видів на 100 м2. Місцями
трапляються майже чисті зарості асоціацій ситника Жерарда (Juncetum
(gerardii) purum), в яких участь домінанти складає 60-65%. В травостої
характерними видами є мітлиця повзуча (Agrostis stolonifera), тонконіг
болотний (Poa palustris), конюшина лучна (Trifolium pratense), лядвенець
український (Lotus ucrainicus).
Рослинний покрив засолених лук регіону має складну нерівномірно - групову
і нерівномірно - мозаїчну структуру. В його будові беруть участь галофітні
різнотравно - злакові та осоково - злакові угрупування. В галофітні ценози
часто заходять болотні і прибережно - водні види, що обумовлює наявність
екотопних галофітно - болотних і галофітно - водних угруповань. В цілому,
лучно - галофітний комплекс є характерним для заплавних угруповань
середніх і малих лісостепових річок (Андрієнко, 1982).
Таким чином, лучна рослинність заплав в межах регіону характеризується
посиленням галофітизації. В напрямку на південь зростає участь лучно -
галофільних угруповань, які є типовими для середніх і малих річок
лісостепової зони (Андрієнко, 1982). Справжні і болотисті луки
представлені тут солончаковими варіантами, характерними для притерасних,
рідше - центральних частин заплав. Незасолені луки приурочені, звичайно,
до прируслової частини заплави та добре дренованих ділянок центральної її
частини. Лучні ценози займають найбільші площі в долинах річок Великої
Висі, Тясмину, Інгульця, верхів'я Інгулу та по їх притоках.
Природна рослинність лук відчуває значні зміни під впливом господарської
діяльності людини. Заплави середніх і малих річок досліджуваної території
розорано. Надмірне пасовищне навантаження призводить до розвитку процесів
ерозії та деградації лук. Значні площі лук використовуються для
сінокосіння. За літературними даними, проведення самого викошування
призводить до ксерофітизації травостою внаслідок сильного прогрівання та
висушування ґрунту. Значно глибші наслідки має випасання, яке призводить
до остепнення травостою, ущільнення та ксерофітизації ґрунтів, поширення
баластних видів. Звичайно виділяють чотири стадії пасовищної дигресії лук.
В заплавах річок даної території на луках переважають високі злаки, крупні
осоки та різнотрав'я. На стадії початкової дигресії у травостої лук
співдомінують дрібні злаки та осоки з участю різнотрав'я. При посиленні
дигресії відбувається ущільнення ґрунтів та погіршення аерації, а в
травостої переважають дрібні дерновинні злаки з великою участю
різнотрав'я, серед якого посилюється роль розеточних видів, починають
з'являтися типові рудеранти. На останній стадії в результаті руйнування
дернини відбувається випадання лучних злаків та лучного різнотрав'я. Для
лук низького рівня схема стадій пасквальної дигресії має такий ряд:
+------------------------------------------------------------------------+
| Лепешняк плаваючий | Осока гостра (Cariceta | Очеретняк звичайний |
| (Hycerieta | acutae) | (Phalaroideta |
| fluitantis) | | areendina) |
|------------------------------------------------------------------------|
| 0x08 graphic |
|------------------------------------------------------------------------|
| ці луки із співдомінуванням |
|------------------------------------------------------------------------|
| Осоки чорної (Carex | Мітлиці повзучої | Тонконогу болотного |
| nigra) | (Agrostis stolonifera) | (Poa palustris) |
|------------------------------------------------------------------------|
| 0x08 graphic |
|------------------------------------------------------------------------|
| Осоки чорної | Мітлиці повзучої | Тонконогу болотного |
| (Cariceta nigrae) | (Agrostideta | (Poeta palustris) |
| | stoloniferae) |
|
