Совместные предприятия на примере Киевской области - Предпринимательство - Скачать бесплатно
оптимальної міжнародної
інфраструктури, що буде потужним джерелом валютних надходжень і полем
розгортання перспективних форм спільного підприємництва у світових
масштабах, які докорінно змінять свою структуру як внутрішнього, так і
зовнішнього співробітництва у сфері перевезень і докорінних змін на
транспорті.
Вищезгадані кардинальні напрямки розвитку спільного міжнародного
підприємництва не можуть функціонувати одноосібно. Їм необхідна система
забезпечення і обслуговування, яка повинна створюватися в діалектичній
єдності з розвитком цих напрямків, що забезпечить підприємницький симбіоз
всіх ланок відтворення, котрі й повинні організуватись у чіткі форми та
практичні оптимальні моделі, які були б здатні забезпечувати вирішення
поставлених завдань перед системою зовнішньоекономічного співробітництва.
Радикальна реформа зовнішньоекономічної діяльності почалася з
лібералізації зовнішньої торгівлі, з демонополізації товарнообмінного
процесу на міжнародному рівні, зниження митних тарифів, спрощення видачі
ліцензій та квот на експорт. Зараз іноземним бізнесменам створені
сприятливі умови безмитного ввозу та вивозу майна для створення (або при
ліквідації) спільної підприємницької діяльності, для доступу на товарно-
сировинні та фондові ринки України. Розробляються правові форми та гарантії
збереження майна, лібералізується банківська діяльність, створюються
пільгові умови для залучення іноземних банків до співробітництва,
інвестування та кредитування національної економіки на паритетних засадах з
вітчизняними банками, що дасть їм можливість включитись у процес
приватизації на рівноправній основі через конкурси та аукціони.
У процесі оптимізації міжнародних зв”язків вітчизняних підприємницьких
ланок важливо стимулювати залучення іноземних інвестицій у національну
економіку. Одним з найскладніших питань тут є ризик іноземних інвесторів
при вкладенні капіталу в українську економіку. Ризик для іноземних
інвесторів зростає при утворенні підприємницьких ланок з маловідомими
приватними підприємствами.
В сучасних умовах на світовому ринку партери надають перевагу високим
технологіям. Вони можуть бути представлені малими підприємствами венчурного
типу, започаткуватися для впровадження науково-технічних досягнень.
Труднощі впровадження нової технології і нової продукції в Україні, як
правило, полягають у відсутності сучасного обладнання, яке виробляється на
Заході. На першому етапі розвитку спільного підприємництва малі
підприємства, не маючи валюти, змушені співробітничати з західними фірмами
у різноманітних формах або отримувати обладнання на компенсаційній основі.
Таке тісна сплетіння інтересів сприяло б співробітництву організованого
типу – тобто спільного підприємства чи іншої спільної підприємницької
структури, яка здійснює свою діяльність на основі злиття капіталів
партнерів. Одна з умов оптимального функціонування такої форми
підприємницької діяльності – реалізація ними функції “середовища живлення”
для крупних виробничих підрозділів щодо постачання комплектуючих деталей і
вузлів. Останні є водночас діючими елементами процесу концентрації і
централізації виробництва на національному та інтернаціональному рівнях.
В Україні у співробітництві малих підприємств з зарубіжними партерами
поки що не набув належного розповсюдження лізинг як форма оренди
промислового обладнання при дефіциті валютних засобів для придбання їх на
певний термін. Лізингова форма дозволяє одержати для тимчасового
користування найрізноманітніше обладнання, в тому числі й високовартісне, і
на цій основі вирішити всі технологічні проблеми, пов”язані з виготовленням
продукції на експорт. У подальшому розвитку лізингу, який ефективно
використовується у системі міжнародного спільного підприємництва, необхідна
державна підтримка через надання валютних пільг для підприємств.
Характеризуючи пільги для малих та спільних підприємств як наслідок
злиття капіталів та інтересів на рівні міжнародного спільного
підприємництва, необхідно зазначити, що вони є вже готовими інтегрованими
підприємницькими ланками на міжнародному рівні, а це збільшує ступінь
злиттия господарства нашої країни із світовим.
При вирішенні проблем оптимізації зовнішньоекономічного сектора
України доцільно враховувати особливості формування та основні напрямки
розвитку загальнодержавної моделі міжнародних господарських зв”язків. Ця
модель передбачає пошук та використання таких форм спільного
підприємництва, які стимулюють трудову активність, підприємницьку
ініціативу, дозволяють оптимально поєднати економічні інтереси суб”єктів
системи підприємницької діяльності. Ефективність, масштаби,
цілеспрямованість цього процесу залежить від стану механізму та способів
його регулювання; тобто від вибору та використання сукупності принципів,
форм та методів здійснення міжнародних господарських відносин нашої
держави. В умовах переходу до ринку оптимальне функціонування національного
механізму здійснення зовнішньоекономічних відносин залежить від того,
наскільки повно враховуються, насамперед державними органами, сучасні
тенденції, специфіка та особливості розвитку нашого господарства.
Для формування сучасної моделі регулювання зовнішньоекономічної
діяльності дуже важливою для підприємництва є розробка та прийняття його
нормативно-правового забезпечення.
Формування національної моделі зовнішньоекономічних підприємницьких
відносин передбачає розробку концепції зовнішньоекономічної політики,
моделей інтеграції України в систему світового господарства. В цьому плані
національна стратегія господарських відносин повинна бути зорієнтована на
розширення спектра зовнішньоеконмічних відносин з країнами світового
співтовариства, передусім в галузях, видах виробництва, що визначають
науково-технічний прогрес. Стосовно розробки моделей механізму регулювання
зовнішньоекономічного підприємництва України, то їх специфіка в сучасних
умовах залежить від вибору партнерів співробітництва. З огляду на це,
можуть підлягати моделюванню економічні зв”язки України з економічно
розвинутими країнами, з країнами СНД, партнерами з інших континентів.
Практичного значення може набути і створення моделей міжнародного
господарського співробітництва на рівні регіонів нашої країни.
Безпосереднбою основою, напрямками регулювання зовнішньоекономічної
діяльності має стати визначення конкретних методів, форм функціонування
господарських суб”єктів у міжнародній сфері. Саме тут варто взяти на
озброєння світовий досвід пошуку прогресивних форм співробітництва,
налагодження чіткої системи міжнародних розрахункових та кредитних
відносин, страхування, інформаційної бази, арбітражу тощо. Важливу роль у
становленні національної системи регулювання зовнішньоекономічних зв”язків
має відігравати стабілізація системи оподаткування експортно-імпортних
операцій, митного контролю, міжнародного аудиту.
Одне з центральних місць у цій системі потрібно надати валютному
регулюванню спільного підприємництва. Воно полягає в розробці форм
оптимального поєднання економічних інтересів державних суб”єктів та
суб”єктів зовнішньоекономічної діяльності, що функціонують на території
України. Вирішення цієї проблеми залежить від суперечностей між
застосуванням адміністративних та ринкових методів регулювання економіки, і
орієнтацією на ринкові, які стимулюють ініціативу, підприємницьку
діяльність у міжнародній сфері, дозволяють чітко окреслити кінцеві
результати.
Відчутним важелем впливу на зовнішньоекономічну діяльність держави
повинен стати кредит (у тому числі валютний), використання якого має
сприяти прогресивним змінам у структурі експортного потенціалу України,
зближенню техніко-економічних параметрів вітчизняних товарів із світовими
при закупівлі за кордоном комплектуючих виробів, деталей та вузлів,
передових технологій тощо.
У податковій системі, як складовій механізму державного регулювання
зовнішньоеконмічної діяльності, виправланим є використання податку на
прибуток (доход) суб”єкта зовнішньоекономічного підприємництва, податку на
імпорт або реалізацію імпортних товарів на внутрішньому ринку, податку на
експорт, податку на переказ трансфертних грошових (валютних) засобів за
кордон з метою отримання доходів. При цьому експортери можуть користуватися
пільгами звичайного оподаткування, що буде сприяти стимулюванню розширення
експортної діяльності, збільшенню кількості юридичних та фізичних осіб, які
встановлюють зв”язки із зарубіжними партнерами.
У регулюванні спільного підприємництва з країнами “ближнього
зарубіжжя” у найближчій перспективі могли б бути здійснені такі заходи:
- “селекційна” робота в напрямках традиційних взаємних зв”язків, що
зекономило б суттєві кошти – збереження системи кооперації з відповідним
оновленням принципів її функціонуванн;
- перегляд системи квот і ліцензій, котрі повинні використовуватися
тільки щодо експорту вузького кола стратегічних видів продукції;
- розроблення механізму реалізації домовленостей про співробітництво,
визначення принципів спільної політики підприємництва у сфері матеріального
виробництва та забезпечення паливно-енергетичними матеріалами;
- подальший спільний пошук вирішення проблем заборгованості та
платежів;
- взаємна корекція ринкових механізмів [51, с.102].
Оскільки порушена система платежу і не відрегульовані ціновий та
фінансовий механізми, необхідно удосконалювати систему взаємних зарахувань,
яка б дала можливість забезпечити зустрічні товаропотоки життєвонеобхідної
продукції для нормального функціонування економік.
Аналіз розвитку спільного підприємництва із країнами СНД переконує у
необхідності постійної координації і пошуку оптимальних способів
регулювання нормативної бази співпраці всіма напрямками (галузями)
господарювання, узгодження правової бази спільної господарської діяльності
з урахуванням норм і правил, що діють в рамках ГУТТ, Міжнародного валютного
фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, а також враховуючи
міждержавні правові номативи.
Вироблення спільної конкурсної політики на світовому ринку узгодження
цін, координованість спільної позиції стосовно міжнародних економічних і
фінансових організацій, взаємне сприяння у досягненні домовленостей з
міжнародними банками та організаціями – одне з актуальних питань подальшого
розвитку спільного підприємництва.
У сфері державного регулювання підприємницькою діяльністю на найближчу
перспективу можна було б:
- переглянути систему квот і ліцензій, які повинні використовуватися
щодо експорту вузької номенклатури стратегічних видів товарів;
- виробити заходи щодо реалізації укладених угод про підприємницьке
співробітництво на всіх рівнях у попередніх періодах;
- визначити принципи співробітництва на найближчу перспективу.
У сфері ціноутворення на продукцію створену спільними зусиллями, має
здійснюватись узгоджена політика поступового вивільнення цін і наближення
їх до рівня світових. Розрахунки повинні бути у вільних цінах, виключаючи
будь-яку дискримінацію, та передбачати зняття будь-яких внутрішніх непрямих
податків й експортного мита. Звичайно, щодо деяких видів продукції
передбачається державне регулювання, але воно повинне бути виваженим і не
заважати ефективному розвиткові безпосередніх горизонтальних зв”язків між
підприємцями.
Необхідний також диференційований підхід до державних угод і
можливостей погашення заборгованостей на умовах, вигідних партнерам з обох
сторін.
У міжнародному підприємництві важливу роль відіграє спільна
інвестиційна діяльність як державних, так і господарських структур,
утворення і функціонування транснаціональних підприємницьких організацій.
Звичайно, нові підходи в організації міжнародного підприємництва
вимагають освоєння нових його форм: використання, впровадження міждержавних
акціонерних спілок, холдингів, спільних підприємств та інших
транснаціональних підприємницьких структур. Цьому повинна сприяти Рада з
альтернативної економіки при Кабінеті Міністрів України, особливо щодо
створення і подальшого розвитку міждержавних та міжгалузевих господарських
організацій різноманітних форм власності, насамперед із числа тих, які
мають тісні зовнішні технологічеі взаємини. Разом з тим необхідно
забезпечити узгоджену правову основу їх створення та функціонування з
іншими країнами.
Загальна модель розвитку зовнішньоекономічних зв”зків може бути
конкретизована обгрунтуванням умов та перспектив включення у міжнародні
господарські відносини окремих регіонів нашої країни. Це націлює на
необхідність розробки регіональної моделі міжнародного господарського
співробітництва України, в якій підприємницьким структурам має належати
суттєва роль. Така регіональна модель варта уваги, оскільки розвивається
специфічно і вносить якісні зміни у цілісний процес міжнародного
підприємництва. Специфіка і особливі його риси зумовлені насамперед тим,
що:
- регіон у міжнародній інтеграційній системі вважають часткою
економіки, що наділена національними рисами і ввібрала в себе споріднені
риси економіки тієї країни, з якою вона межує;
- регіон може мати своєрідну виробничу структуру, що не є традиційною
і зумовлена особливостями свого місцезнаходження, наявністю певної
інфраструктури, екологічним станом та рівнем розвитку суспільних та
економічних відносин.
На основі цього необхідно вести пошук форм, які б запезпечили розвиток
конкретного регіону у взаємодії з іншими регіонами – своєрідними частинами
інших національних економік, які принципово відрізняються від української.
Сьогодні головне завдання – якнайефктивніше інтегрувати той чи інший регіон
у процес спільного міжнародного підприємництва, передбачити ймовірні
наслідки, які будуть супроводжувати економіку регіону при взаємодії з
партнерами інших країн, а також народне господарство в цілому.
Регіональна модель сприяє оптимізації співробітництва того чи іншого
регіону в загальному процесі співробітництва на міжнародному рівні. В
основному вона оцінюється з точки зору ефективного використання
економічного потенціалу регіону і обгрунтування міри його наближення до
прилеглих регіонів країн-партнерів.
У системі регіонального забезпечення зовнішніх економічних зв”язків
особливе значення має децентралізація управління та економічного
регулювання спільної зовнішньоекономічної підприємницької діяльності. Вона
забезпечить можливість вирішувати на місцях проблеми оподаткування, джерел
надходження валютних коштів, оскільки у певних регіонах є свої відмінності.
Це зумовлено розвитком того чи іншого виду підприємництва в конкретному
регіоні, особливостями переходу до ринкових засад у співробітництві із
зарубіжними партнерами. У процесі формування регіональної моделі спільного
підприємництва важливе значення має правове забезпечення, оскільки вихід
регіону на зовнішній рівень супроводжується системою угод, контрактів,
протоколів про наміри, розробкою статутів, що забезпечує матеріальний зміст
спільного підприємництва регіону із зарубіжними партнерами.
Регіональна модель могла б зосередитись на двох найважливіших
факторах: максимальному використанні регіональних ресурсів і нарощення
експортного потенціалу готової продукції.
Це потребує значних капіталовкладень, оптимального їх використання, що
можливо за правильної структурної перебудови економіки в цілому і регіону
зокрема.
Переваги регіональної моделі співробітництва очевидні, оскільки
розвиваються на засадах самостійності і забезпечують можливість:
- уникнути дублювання підприємницької діяльності на міжнародному
рівні, більш ефективно задовольняти потреби державної економічної політики,
яка здійснюється на засадах партерського співробітництва з країнами світу;
- оптимально з позицій місцевого самоврядування використовувати
існуючий потенціал виробництва, сфери послуг, інфраструктуру, яка дозволяє
в рамках відносної спеціалізації регіону оперативно здійснювати зв”язок між
партнерами;
- розвивати спеціалізацію, залучаючи іноземні інвестиції, оскільки
частина цього процесу повинна охоплювати систему підприємництва іншої
країни. Тому регіон завдяки спеціалізації інтернаціоналізується;
- розвиваючи кооперацію, максимально задіяти в підприємницький процес
трудові ресурси регіону, оскільки невдале розміщення виробництва призводить
до значного зниження використання трудових ресурсів;
- вирішувати проблеми реалізації спільно виробленої продукції на
зарубіжних ринках, і таким чином нагромаджувати валютні засоби для
подальшого їх використання на потреби модернізації та запровадження
принципово нової технологічної бази тощо.
На основі матеріалу даного розділу можна зробити наступні висновки:
В першій частині розділу проаналізовані методики й методи оцінки
вигідності капітальних вкладень у нас в країні і за кордоном. Запропоновані
метод внутрішньої ренти, класифікація вкладень і значень норм прибутку,
метод ліквідності, виявлення ступеню ризику при інвестиційних розрахунках є
найбільш прийнятними для оцінки ефективності проектів з іноземним
капіталом, ніж традиційний метод приведених витрат.
В роботі відмічається, що СП покликані і можуть внести значний внесок
в структурну перебудову української економіки, в оптимізацію
зовнішньоекономічних зв”язків республіки. Зокрема, мова йде про можливості,
які мають СП в розвитку експортоорієнтованих ті імпортозамінних виробництв.
І, безумовно, Україна має ряд можливостей, які можуть і повинні зацікавити
іноземних інвесторів при створенні СП.
Сподіватися на високотехнологічні СП із зарубіжними партнерами ми
можемо лише в окремих галузях. В першу чергу, в галузях ВПК, де почалася
конверсія в космічних та фундаментальних дослідженнях. Однак Україна
зацікавлена в тому, щоб спільне підприємництво було взаємовигідним і
охоплювало весь спектр інтересів. Особливої уваги потребують в Україні такі
сфери, як виробництва і переробка сільгосппродукції, виробництво товарів
для села, ліків і медичної техніки; технічне переобладнання промисловості,
металургія та енергетика, будівництва доріг, оздоровлення природи,
енергозбереження. З цією метою держава повинна створювати сприятливі умови
іноземному капіталу, який буде приймати участь в модернізації пріоритетних
галузей. Значну роль при цьому повинна відігравати розробка пільг спільним
підприємствам в наукоємких галузях, а також тим, які використовують
передові технології.
Україна має перспективи розвитку завдяки великому внутрішньому ринку,
високому рівню освіти населення, значному промисловому і
сільськогосподарському потунціалу. Однак здійснити перехід до ефективної і
конкурентоздатної ринкової економіки неможливо без залучення іноземних
інвестицій, які містять не тільки капітал, але й сучасні технології, досвід
менеджменту й вихід на експортні ринки. Прямі іноземні інвестиції здатні
відіграти суттєву роль в приватизації і реконструкції діючих підприємств і
в створенні нових виробничих потужностей.
Разом з тим, поки що в Україні не створені політичні, економічні й
організаційні умови, які приваблювали б іноземні інвестиції в необхідних
обсягах і формах. Умови для прямих іноземних інвестицій на сьогодні є
гіршими, ніж у більшості країн світу і навіть в інших країнах регіону, а
тому обсяг іноземних інвестицій і приток нових іноземних капіталовкладень
дуже незначні.
Для активного залучення прямих іноземних інвестицій Україні необхідно,
перш за все, досягнути: стабілізації макроекономічного оточення, загальної
стабілізації економічного і суспільно-політичного становища в країні.
Проблеми залучення прямих іноземних інвестицій торкаються перш за все
таких сфер, як: правове оточення, валютний і зовнішньоторговельний режим,
оподаткування, приватизація тощо.
Узагальнюючи роботу спільних підприємницьких структур, можна зробити
висновок, що відкритість до світового ринку передбачає демонополізацію
зовнішньої торгівлі, підвищення конкурентоздатності продукції на
внутрішньому ринку. У сукупності аналіз діяльності спільних підприємницьких
структур, механізму їх функціонування в умовах формування ринкових відносин
дає можливість з впевненістю зробити висновок, що така форма діяльності є
не просто ефективною у залученні та використанні іноземних інвестицій, але
й фактором економічного росту, будучи органічною і невід”ємною складовою
народногосподарського комплексу. Створення та діяльність різних форм
спільного підприємництва на нашій території свідчить про початок процесу
освоєння різноманітних шляхів і методів входження в ринок, участо у процесі
міжнародного поділу праці, інтеграції у світовий економічний процес.
Висновки.
Узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду з питань оцінки
ефективності функціонування спільних підприємств дозволяє зробити наступні
висновки і рекомендації.
Спільні підприємства слід розглядати як нову для умов України форму
господарювання і вид зовнішньоекономічної діяльності, сформованої на
принципах ринкової економіки, поєднання інтересів вітчизняних і зарубіжних
підприємців в її здійсненні. Основна мета, функції і завдання СП,
розташованих на території України, полягають в залученні в країну
іноземного капіталу і прогресивних технологій; підвищення на цих засадах
якості продукції робіт і послуг та ефективності виробництва, інтеграції
країни в світову систему господарювання. З цих позицій розвиток спільного з
іноземними державами підприємництва слід розглядати як реальний шлях виходу
економіки України з кризи та подальшої стабілізації.
Аналіз і оцінка результатів функціонування СП Київської області, інших
регіонів України за 1987-1995 рр. дозволили виявити цілий ряд суперечностей
в їх розвитку, притаманних перехідному етапу економіки. Зокрема, при
загальних високих темпах кількості СП за досліджуваний період
спостерігаються чіткі тенденції до зниження чисельності працюючих на одному
об”єкті, скорочення асортименту виробленої продукції, збільшення обсягів
експортування сировинних ресурсів. Значна частина зареєстрованих СП
припиняє свою діяльність вже на першому році існування, а в багатьох
випадках ще до її початку.
Аналіз результатів діяльності спільних підприємств показав, що на
даний момент дещо активізувався процес залучення іноземних інвестицій в
спільні підприємства. Однак цей процес відбувається дуже повільно, для його
інтенсифікації відсутні необхідні умови.
Основними причинами, що гальмують розвиток спільного підприємництва,
знижують ефективність функціонування СП слід вважати: економічну та правову
нестабільність в країні, відсутність чіткої політики сприяння розвитку
пріоритетних напрямків СП з боку держави, необхідність удосконалення
правових і економічних важелів регулювання діяльності СП.
Соціально-політичне й економічне становище в Україні поки що не дає
можливості розраховувати на великі вкладення західного капіталу в
економіку.
Досягнутий рівень закордонного інвестування в формі СП можна
розглядати як початковий етап. Однак СП продемонстрували дивовижну
пристосованість навіть до тих несприятливих умов, які існують для всієї
економіки України. Більшість з них утримались в кризових для всієї
економіки умовах.
В цілому можна вважати, що СП поступово стають невід”ємним елементом
економічних відносин регіону і одним з важливих факторів формування
ринкового середовища на Київщині.
Центральним і місцевим владним структурам пропонується створити
особливо сприятливий режим для залучення великих інвестиційних коштів в
сферу матеріально-технічного виробництва.
У світовій практиці напрацьовано універсальний набір заходів, які
більшою або меншою мірою використовуються для залучення іноземного
капіталу. Серед них найбільш сприятливими є такі методи стимулювання
іноземних капіталовкладень:
- податкові стимули: встановлення прямих додаткових пільг, відстрочка
сплати податків за інвестування капіталу; стимули, пов”язані з
амортизаційними відрахуваннями; “податкові канікули”, які встановлюються на
строк від 2 до 10-15 років; звільнення від сплати митних процедур по
імпорту обладнання, сировини, комплектуючих виробів;
- фінансові стимули: різного роду субсидії, позики, кредити і гарантії
їх надання, державне страхування;
- нефінансові стимули, спрямовані на створення загальних умов
ефективного функціонування іноземного капіталу;
- забезпечення необхідними факторами виробництва, інформацією та
службами управління щодо розвитку транспорту та інших комунікацій.
Створення сприятливого інвестиційного клімату – головна умова успішної
політики залучення та використання іноземного капіталу в економіці України.
Для забезпечення стабільної правової основи функціонування закордонного
інвестора пропонуються її окремі основні елементи, а саме: забезпечення
прав власності на землю або права отримання 99-річної оренди землі під
будівлями, спорудами, підприємствами при їх купівлі, покращення податкових,
митно-тарифних умов для іноземного партнера, гарантування їх стабільності
на період 5-7 років, застосування пільг, спрямованих на зменшення ризику
втрати капіталу, розробка особливого режиму участі іноземних інвесторів в
приватизації, розширення практики двосторонніх домовленостей про взаємний
захист інвестицій, розширення взаємодії з міжнародними організаціями, які
займаються питаннями інвестиційного співробітництва, особливо з Міжнародним
агенством по гарантіям інвестицій (МАГІ), Міжнародним банком реконструкції
та розвитку та Міжнародною фінансовою корпорацією.
Для стимулювання діяльності СП необхідна послідовна державна
стратегія, а саме:
- слід відмовития від орієнтації на підтримку та стимулювання всіх без
виключення СП, в особливості націлених на гігантські проекти, що потребує
значного відволікання з народногосподарського обігу матеріальних та
фінансових ресурсів;
- слід заохочувати на рівні державної політики першочергове залучення
іноземного капіталу до будівництва та реконструкції підприємств, що
випускають гостродефіцитні та конкурентоспроможні товари;
- не допускати створення СП, що випускають продукцію, несумісну з
міжнародними стандартами;
- за допомогою різноманітних стимулів підтримувати та заохочувати
створення СП у високотехнологічних галузях, пріоритетних для нашої
економіки;
- створити розгорнуту організаційно-правову систему, яка б була
конкурентоспроможна по відношенню до інвестиційних режимів інших країн,
гармонізувати українське законодавство у відповідності з європейськии
стандартами;
- пріоритетним напрямком використання зарубіжних інвестицій в межах СП
повинен стати розвиток експортного потенціалу України.
На мікрорівні з метою підвищення ефективності діяльності спільних
підприємств пропонуються наступні напрями удосконалення системи управління:
1) удосконалення оргструктури управління СП; 2) підвищення професійного та
інтелектуального рівня управлінського персоналу; 3) оволодіння керівниками
всіх рівнів сучасними методами та стилями управління; 4) підвищення ролі
сучасних засобів автоматизованої обробки інформаційних даних в оптимізації
ефективного управління СП.
Впровадження запропонованих пропозицій щодо вдосконалення діяльності
спільних підприємств сприятиме підвищенню ефективності зовнішньоекономічних
зв”язків Київської області та прискорить поступ економічної реформи в
регіонах і в Україні взагалі.
|
