Правовий захист підприємництва - Предпринимательство - Скачать бесплатно
вартості акцій компанії «Америкэн телефон энд телеграф (АТТ)».
Причому одночасно з розукрупненням «АТТ» у США держава встановила над
нею жорсткий контроль, оскільки компанія залишалася по-давньому
монополістом у ряді сфер.
У сучасних умовах в Україні потрібно подальше удосконалювання і
розвиток правового механізму, що міг би ефективно сприяти заохоченню
конкуренції і припиненню порушень антимонопольного законодавства.
При цьому може бути використаний досвід антимонопольного
регулювання розвитих держав, де антимонопольне законодавство існує
достатньо давно. У цих державах також достатньо поширені порушення
антимонопольного законодавства, зокрема, дискримінація в цінах і інші
засоби ведення торгівлі, що обмежують свободу вибору покупця і
зменшують конкуренції; зокрема, «пов'язані» контракти; установлення
розміру цін і територіальних меж торговцям-посередникам, що
займаються перепродажем; вимогу купувати тільки в себе й ін.
Так, у західному світі одержала широке поширення цінова
дискримінація. Вона, наприклад, має місце тоді, коли продавцем при
однакових витратах виробництва і розподілі призначаються різні ціни
на ті самі товари різноманітним покупцям або коли призначаються
однакові ціни різним покупцям при неоднакових витратах. Значними
фірмами використовуються різноманітного роду знижки на ціни для
визначених груп покупців або окремих регіонів із тим, щоб витиснути
своїх конкурентів і домогтися монопольного положення на ринку.
Оскільки зазначені правопорушення є поширеними, у практику
застосування антитрестового законодавства досить часті справи про
змови фірм про ціни, угодах компаній про поділ ринків, обмеженні
виробництва, що ведуть до підвищення цін на шкоду інтересам
споживачів. Так, у 1987 фінансового року на рівні федерації в США і
тільки одним міністерством юстиції (тобто крім Федеральної торгової
комісії) було передано в суд 92 справи за обвинуваченням фірм у змові
про ціни. Винні особи були піддані покаранням у виді великих штрафів,
а в деяких випадках випливав і тюремний висновок.
Необхідність утримання конкуренції для успішного функціонування
економіки при концентрації значної економічної влади і власності
окремими юридичними особами викликало прийняття в розвитих державах
відповідних правових норм, сукупність яких утворить антимонопольне
(антитрестове) законодавство західних держав.
Антимонопольне законодавство в західних державах націлене на
запобігання монополізації ринку; змови про ціни; дискримінації в
цінах і інших обмеженнях торгівлі, що заподіюють істотний шкода
конкуренції, а також антиконкурентних злить.
Національне і регіональне законодавство західних країн в
області конкуренції передбачає дві основні категорії правопорушень:
- договори або відношення між різноманітними юридичними особами,
що порушують конкуренцію;
- придбання фірмою такого положення на ринку, що робить
конкуренцію на ньому практично неможливої.
У першому випадку мова йде про змову. В другому - про монополію
(такий термін вживається в американському праві) або про домінуючі
позиції на ринку і зловживанні ними (така термінологія Договору про
заснування ЄЕС).11
Так, антитрестове законодавство обмежує або навіть забороняє
деякі види договорів, якщо вони призводять до знищення або істотного
порушення нормальної конкуренції. Це, зокрема, угоди, що закріплюють
за їхніми учасниками визначені обсяги виробництва того або іншого
товару, розподіляють між ними джерела сировини, ринки збуту,
забороняють учасникам перепродувати товари нижче обговореного рівня
цін або не дозволяють вступати в аналогічні договірні відношення з
особами, що не приєдналися до даної угоди.
Закон ФРН про боротьбу з обмеженнями конкуренції 1957 року
повідомляв недійсними договори, укладені підприємцями або їхніми
об'єднаннями, якщо вони в стані вплинути на виробництво, виробничі
процеси або на умови прямування товарів на ринку (стаття 1).
Відповідно до § 15 цього закону недійсними признаються будь-які
угоди, за допомогою яких обмежується свобода учасників цих угод
визначати ціни й умови постачань товарів у договорах із третіми
особами. У багатьох західноєвропейських країнах обмежуючі конкуренцію
угоди (так називані «обмежувальні» угоди) підлягають обов'язкової
реєстрації в адміністративних і судових органах, що оцінюють їхнє
утримання з позицій відповідності загальному благу або привселюдному
інтересу.12
Найбільше тривалу історію має антимонопольне законодавство в
США. Так, ще в 1890 році був прийнятий законодавчий акт Шермана, що
повідомляв порушенням закону, що подає собою карний злочин, що
карається покаранням, два види порушень:
- договір і об'єднання в будь-якій формі або таємна змова з метою
обмеження свободи торгівлі між декількома штатами або з іншими
країнами;
- монополізація або спроба монополізації будь-якою особою або
об'єднанням або договір з іншою особою про монополізацію в будь-якій
сфері торгівлі або комерції між декількома штатами або з іншими
країнами.
Закон Клейтона, прийнятий у 1914 році, повідомляв порушеннями
закону (але не карними злочинами) чотири види діяльності: цінову
дискримінацію - продаж товару по різноманітних цінах покупцям , що
знаходиться в подібних умовах; угоди, що зв'язують покупця умовами
або дозволяючи іншими особами , що не на ринок - продаж з умовою, що
покупець припинить покупку в конкурентів продавця; корпоративні
злиття - придбання конкурентних компаній; наявність тих самих членів
правління в конкуруючих компаніях.
Закон Робинсона-Патмана 1936 року встановлює заборона на
дискримінацію цін у усіх випадках, за винятком тих, коли вона
виправдується скороченням витрат або признахтся необхідної для
приведення цін у відповідність із конкуренцією.
Рекомендується, що те позитивне, що є в досвіді
антимонопольного правового регулювання розвитих держав, може бути
використане для удосконалювання антимонопольного законодавства
України.
1. Правові засоби захисту підприємців від недобросовісної конкуренції
1. Поняття недобросовісної конкуренції.
Конкуренція це змагальність підприємців, коли їх самостійні дії
обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації
товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, які необхідні
споживачу. Таке законодавче визначення цього терміну надано в ст. 1 закону
України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницькій діяльності.
Конкуренція є необхідним атрибутом ринкових відносин. Разом з тим
здійснення підприємцем своїх прав, в тому числі і конкурентних відносинах,
не повинно зачіпати права і законні інтереси інших осіб. Тому
законодавством забороняється недобросовісна конкуренція.
Але на практиці недобросовісна конкуренція є самим поширеним видом
правопорушень в підприємницькій діяльності.
Поняття недобросовісної конкуренції, як спеціальне на законодавчому
рівні вперше було визначене в ст. 7 закону України "Про обмеження
монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції". Але це по суті був
тільки перелік дій, які визнавались недобросовісною конкуренцією. Всі інші
питання стосовно захисту від недобросовісної конкуренції вирішувались на
рівні законодавчих і підзаконних актів (наприклад засади захисту від
недобросовісної конкуренції тощо).
Цей закон, визначає правові засади захисту господарюючих суб'єктів
(підприємців) і споживачів від недобросовісної конкуренції. Він спрямований
на встановлення, розвиток і забезпечення торгівлі та інших чесних звичаїв
ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах
ринкових відносин.
Згідно ст. 1 закону недобросовісна конкуренція визначається, як будь-
які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торгівлі і іншим чесним
звичаям у підприємницькій діяльності. Недобросовісною конкуренцією
визначаються слідуючі дії:
По-перше це неправомірне використання ділової репутації господарюючого
суб'єкта тобто підприємця.
По-друге створення перешкод підприємцем в процесі конкуренції та
досягнення неправомірних переваг у конкуренції.
По-третє - це неправомірне збирання, розголошення та використання
комерційної таємниці.
Закон застосовується до відносин в яких беруть участь господарюючі
суб’єкти (підприємці), їх об'єднання, органи державної влади, громадяни,
юридичні особи та їх об'єднання, що не є суб'єктами підприємницької
діяльності, у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, в тому числі і в разі
вчинення ними цих дій за межами України, якщо ці дії мають негативний вплив
на конкуренцію на її території.
Це можна пояснити тим, що в 1992 році на час прийняття закону
приватизація ще тільки розпочиналася, більшість майна, в тому числі і
цілісні майнові комплекси підприємств знаходились у державній власності, а
кількість суб'єктів підприємницької діяльності недержавних форм власності
взагалі була ще незначною. По суті тільки розпочиналося становлення
цивілізованого підприємництва, а тому конкуренція на ринку ще не набрала
сили. На ринку товарів, послуг діяли в значній більшості монополісти. Тому
вимоги закону, які регулювали питання конкуренції майже повністю
відповідали стану економічних відносин, які склалися на той час на ринку.
Але в подальшому в зв'язку з впровадженням ринкових реформ,
роздержавленням та приватизацією, наявність різноманітних недержавних форм
підприємництва (приватних, колективних і індивідуальних), появи і розвитку
конкуренції на ринку України між вітчизняними та зарубіжними
товаровиробниками виникла об'єктивна необхідність щодо вдосконалення
правових засад захисту господарчих суб'єктів і споживачів від
недобросовісної конкуренції, яка з кожним роком набрала все більші
масштаби.
З метою посилення захисту від недобросовісної конкуренції було прийнято
спеціальний закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції",
який введено в дію з 1 січня 1997 року.13
Цей закон, визначає правові засади захисту господарюючих суб‘єктів
(підприємців) і споживачів від недобросовісної конкуренції, він спрямований
на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв
ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах
ринкових відносин.
Згідно ст.1 закону недобросовісна конкуренція визначається, як будь-які
дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим і іншим чесним звичаям
у підприємницькій діяльності. Недобросовісною конкуренцією визначають
слідуючі дії:
- по-перше це неправомірне використання ділової репутації
господарюючого суб‘єкта тобто підприємця;
- по-друге створення перешкод підприємцям в процесі конкуренції на
досягнення неправомірних переваг у конкуренції;
- по-третє – це неправомірне збирання, розголошення та використання
комерційної таємниці.
Закон застосовується до відносин в яких беруть участь господарюючі
суб‘єкти (підприємці), їх об’єднання, органи державної влади, громадяни,
юридичні особи та їх об’єднання, що не є суб‘єктами підприємницької
діяльності, у зв’язку з недобросовісною конкуренцією, в тому числі і в разі
вчинення ними цих дій за межами України, якщо ці дії мають негативний вплив
на конкуренцію на її території.
2. Неправомірне використання ділової репутації господарського суб’єкта
(підприємця)
Неправомірне використання ділової репутації підприємця як
правопорушення передбачає зокрема такі дії:
- неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів,
упаковки;
- неправомірне використання товару іншого виробника;
- копіювання зовнішнього виду виробу;
- порівняльна реклама.
Неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів,
упаковки, спричиняє матеріальну і моральну шкоду діловій репутації
підприємця.14
Неправомірне використання фірмового найменування іншого підприємця
означає порушення його права на індивідуалізацію його як юридичної особи і
яке відрізняє від інших суб’єктів підприємницької діяльності схожих з ним,
яке охороняється законом. Вимоги до найменування підприємства.15 Тобто в
найменуванні підприємства визначається його назва (завод, фабрика,
майстерня, тощо), вид (приватне, колективне, державне) і інші. Розуміється,
що це правопорушення містить і свавільне використання найменування іншого
підприємця.
Неправомірне використання знаків для товарів і послуг також
розповсюджений вид правопорушень.
Як відомо, знак для товарів і послуг - це позначення, яке відрізняє
товари одних підприємців від однорідних товарів інших підприємців.
Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від
15.12.93р. визначає, що право на знак посвідчується свідоцтвом, яке надає
його володарю виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій
розсуд. Воно також надає його володарю право забороняти іншим особам
використовувати зареєстрований знак без його дозволу, за виключенням коли
використання знаку не визнається порушенням права володаря свідоцтва. Тому
можна прийняти до висновку, що неправомірним визнається будь - яке
використання знака для товарів і послуг третіми особами без дозволу його
володаря в тому числі і використання його на товарах і при наданні
послуг.16
Необхідно відмітити, що Україна в 1992р. приєдналась до Паризької
конвенції по охороні промислової власності, яка передбачає охорону товарних
знаків. Але на практиці охоронні заходи, які передбачені Паризькою
конвенцією в багатьох випадках є неефективними в боротьбі з такими
порушеннями в умовах нецивілізованого ринку.
Більш того, при переході країн СНД до ринкових відносин збільшилась
кількість спроб реалізувати вироблену продукцію під прикриттям чужих
товарних знаків. Наприклад з 66 тис. товарних знаків, які користувалися
правовою охороною на території колишнього Союзу РСР, біля 40 тис. Належали
іноземним володарям - саме недоторканість найчастіше порушувалась.17
Серед найбільш поширених порушень, які визначаються, як недоброякісна
конкуренція це контрафакція18 і обманна імітація.19
Так Антимонопольним комітетом України була розглянута справа про
перевірку використання товарного знаку (обманна імітація) фірмою Сінгрем -
Україна, м. Київ.
Неправомірним також визнається використання без дозволу уповноваженої
на те особи рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних
художніх творів, періодичних видань, назв місць походження товарів, що може
призвести до змішування з діяльністю іншого суб’єкта підприємницької
діяльності, якщо має пріоритет на їх використання.
Неправомірне використання товару іншого виробника є також неправомірним
використанням ділової репутації підприємця. Воно полягає в тому, що
правопорушник вводить в господарюючий обіг під своїм позначенням товар
іншого виробника без дозволу уповноваженої на те особи.
Копіювання зовнішнього виду виробу також відноситься до неправомірного
використання ділової репутації підприємця.
Під копіюванням зовнішнього вигляду виробу законодавець розуміє
відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб’єкта підприємницької
діяльності і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення
виробника копії, що може привести до змішування з діяльністю іншого
господарчого суб’єкта.20
Але при цьому треба мати на увазі, що не визначається неправомірним
копіюванням зовнішнього вигляду виробу або його частини, якщо таке
копіювання зумовлено виключно їх функціональним застосуванням.
Дія ст. 6 закону не поширюється на вироби, що мають охорону об’єкта
права інтелектуальної власності.
Недобросовісна реклама також визнається недобросовісною конкуренцією в
підприємницькій діяльності. Недобросовісна реклама регламентується
відокремлено законом України "Про рекламу".21 В статті 10 цього закону
недобросовісною визнається реклама, яка внаслідок неточності,
недостовірності двозначності, перебільшення, умовчання, порушення вимог
щодо часу, місця і способу розповсюдження та інших вимог передбачених
законодавством України, вводить або може ввести в оману споживачів реклами,
завдати шкоди особам та державі. Отже відмінними рисами правопорушення –
недобросовісна реклама є її протизаконність і можливість завдання шкоди.
Якщо цю норму перевести у позитивну форму, то вона узгоджується з правилом
з Міжнародного кодексу рекламної практики: “Будь-яке рекламне послання
повинно бути юридично бездоганним, сумлінним, чесним і правдивим”22.
Недобросовісна реклама – одне з найбільш поширених правопорушень, які є
складовою недобросовісної конкуренції. Зокрема це стосується реклами цінних
паперів.
Достатньо згадати в недалекому минулому скандальні історії з
Укрбудтрастом, Фінтрастом та іншими, керівники яких зібрали "Багатий
врожай" і зникли у невідомому напрямку. Або інша трастова епопея. 17
березня 1993 Кабінет Міністрів України прийняв декрет "Про довірчі
товариства". Ним передбачалося здійснення ряду операцій, в тому числі і
добровільно залучати кошти населення з наступною виплатою винагороди за їх
використання. Усякі довірчі та страхові компанії почали тоді з’являтися як
гриби після дощу. Так само швидко далися взнаки для більшості довірителів і
наслідки їх діяльності. Внаслідок фінансового шахрайства, обману людей,
умисного порушення законодавства були спричинені матеріальні й моральні
збитки громадянам, завдано майнової шкоди інтересам держави. За період 1993
- 97 р.р. вкладникам завдано збитків на загальну суму 155,5 млн. гривень
(без урахування інфляції) останніх трьох років, 24 млн. 721 доларів США і
354 тис. Німецьких марок.
Зокрема це вдалося зробити завдяки тотальній недобросовісній рекламній
компанії з обіцянками вкладникам надзвичайних процентів і дивідендів.
Багато справ стосується і недобросовісної порівняльної реклами, яка
відноситься до неправомірного використання ділової репутації підприємця.
Згідно закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції -
порівняльною визнається реклама, що містить порівняння з товарами,
послугами чи діяльністю іншого господарського суб’єкта (ст. 3)
Для захисту прав підприємців, споживачів від проявів недобросовісної
конкуренції з боку окремих суб’єктів підприємницької діяльності
законодавство передбачає низку заборон, обмежень і обов‘язків.
Зокрема є повністю виправданим при рекламі послуг пов’язаних із
залученням коштів населення, цінних паперів заборона повідомляти розміри
очікуваних дивідендів, а також інформацію про майбутні прибутки, крім
фактично виплачених за підсумками не менш, як одного року.
Згідно закону "Про господарські товариства розмір можливої сплати
дивідендів по простих акціях визначається акціонерним товариством тільки у
виді зазначеної частини від прибутку, одержаного цим товариством. Оскільки
розмір прибутку визначається тільки по підсумках фінансового року, розмір
дивідендів не можливо знати заздалегідь до закінчення року і внаслідок
цього зазначити у рекламі. Але не зважаючи на це у практичній діяльності
рекламні оголошення такого роду зустрічаються. Конкретні розміри дивідендів
визначені заздалегідь і при цьому як правило дуже високі.
Заборонена також реклама з гарантіями, обіцянками про майбутню
ефективність або дохідність діяльності фізичної або юридичної особи, окрім
передбачених діючим законодавством гарантійного обов‘язкового страхування.
Виходячи з цих вимог, рекламне послання не повинно містити ні які посилання
на гарантії “слова”, які мають також значення. Єдине виключення передбачено
для гарантій соціального страхування.
Законодавством забороняється також реклама, яка має не підтверджені
фактичними даними відомості про юридичні або фізичні особи відносно їх
діяльності та товарів, включаючи будь-яке порівняння, зокрема, яке містить
неправдиві або неточні відомості про товаровиробників, походження,
сертифікацію, ліцензування товарів і цін на них. Таким чином, реклама не
повинна створювати у свідомості покупців (споживачів) помилкових уявлень по
характеристиках товарів (послуг), які пропонуються, вводити в оману
відносно природи, розміру, цінності, довгостроковості і функцій товарів
(робіт, послуг).
Не допускається реклама, яка посилається на обсяги проведених робіт,
надання послуг, поставках товарів, які фактично не були досягненні на день
розповсюдження реклами.
Порушення цього правила, зокрема мало місце у діяльності
недобросовісних трастів (довірчих товариств), про які вже йшлася мова вище.
Такі трасти дуже голосно сповіщали в засобах масової інформації, що
вкладені громадянами кошти застраховані в солідних страхових компаніях, в
той час як послуг страхування ризику довірителів фактично не було: договори
страхування не укладалися, підписувався лише "протокол про наміри", який ні
до чого не зобов‘язував або договір страхування не набирав чинності.
Як наприклад, випадок з сумно відомим "Алькор-трастом", який прийняв
усі виплати і перестав існувати. Але незадовго до припинення своєї
діяльності у вересні 1994р. "Алькор-траст" оголосив про страхування вкладів
за свій рахунок, але тільки тих, які будуть залишені на рахунку до 1 січня
1995р.
Багато вкладників в це повірили. Але в страхову компанію "Альбіо"
страхові платежі не поступили і страхові договори не почали діяти23. Це
класичний приклад коли реклама, яка містила посилання на страхування
вкладу, яке фактично не було досягнено на момент її розповсюдження, може
бути визнана недобросовісною.
Разом з тим, необхідно уточнити і конкретизувати заборони і обмеження
реклами, які базуються на почуттях страху, забобон або на легковірності
неповнолітніх, оскільки вона заснована на суб‘єктивних характеристиках.
Не можна сказати, що до прийняття закону "Про рекламу" і інтереси дітей
не були захищені. Так в законі України "Про телебачення і радіомовлення"
було визначено, що реклама не повинна містити тексту і зображення того, що
може спричинити духовну, моральну або психічну шкоду молоді і дітям, а
також заборонена реклама у передачах розрахованих на дитячу (до 14 років)
аудиторію. Але це тільки стосується реклами телевізійної і радіореклами, а
не взагалі всіх видів реклами.24
На законодавчому рівні не були визначені питання про обмеження реклами,
розраховані на неповнолітніх, які пов‘язані з нав’язуванням товарів. Цей
вид порушень особливо в останні роки став набувати масового характеру у
зв‘язку з наявністю на внутрішньому споживчому ринку товарів імпортного
виробництва, які пропонуються неповнолітнім споживачам. Розрахунок -
реклама грає на легковажність неповнолітніх.
Тому з метою ліквідації цих недоліків законом України "Про рекламу",25
передбачена ст. 19, яка регулює обмеження щодо реклами розрахованої на
неповнолітніх.
Зокрема забороняється реклама:
- з використанням зображень неповнолітніх, які споживають або
використовують продукцію, призначену безпосередньо для дорослих чи
заборонену для придбання або споживання неповнолітніми;
- з інформацією, яка може підірвати авторитет дорослих або
дискредитувати довіру неповнолітніх до них;
- вміщення прямих закликів до дітей придбати продукцію або звернутись
до третіх осіб з проханням здійснити покупку;
- яка використовує легковірність чи брак досвіду у неповнолітніх;
- з використанням справжньої або іграшкової зброї.
Вимоги стосуються також і того, що реклама не повинна містити тверджень
або зображень неповнолітніх у небезпечних ситуаціях чи за обставин, що у
разі їх імітації можуть завдати шкоди неповнолітньому або іншим особам, а
також інформації, здатної викликати неважливе ставлення неповнолітніх до
небезпечних для здоров'я життя ситуацій.
Це законодавство все ж таки потребує вдосконалення. Для порівняння
можна сказати , що Міжнародний кодекс рекламної практики містить
спеціальні, досить чітко розроблені чисельні правила реклами, яка
спрямована на дітей, в тому числі стосовно насильства і нав'язування
товару.
3. Створення перешкод господарюючим суб'єктам
|
