процесу аналізу є те, що вони,
характеризуючи окремі сторони діяльності виробничих підрозділів, великою
мірою складають інформаційну основу для моделей продуктивності
технологічних агрегатів та для аналізу, який здійснюється на основі цих
моделей.
За економічною теорією та практикою, результати аналізу виробництва за
економіко-математичними моделями продуктивності технологічних агрегатів в
основному і є основою для ухвалення управлінських рішень. Тому доцільно
розглядати: структуру та послідовність економічного аналізу із
застосуванням моделей управління; зміст моделей та побудову алгоритму
зворотнього зв'язку в управлінні (зв'язок факторів процесу з елементами
системи стимулювання та вплив їхніх динамічних змін на виконавців
виробничого процесу); структуру аналітичних таблиць (таблиць стандартних
управлінських рішень).
При застосуванні економіко-математичних моделей продуктивності
технологічних агрегатів (моделей виробничого процесу) для кількісного
обгрунтування управлінських рішень у структурі економічного аналізу є деякі
особливості (рис. 29).
Найважливіша з них — наявність взаємозв'язку системи формування та
розподілу фондів економічного стимулювання (завершальної ланки в ланцюзі
підготовки управлінського рішення в процесі економічного аналізу) з
первинними факторами виробничого процесу. Останні лежать в основі моделей
продуктивності агрегатів та використовуються в аналізі при розкладі
комплексних показників на складові елементи. При цьому структура аналізу
передбачає порівняння техніко-економічних показників, що використовуються
на початковому та кінцевому етапах аналізу, через
151
Ч*Л ' V:* v. ;> '..; • ••*' t -~ у, '
О. А. ГІОДСОЛОНКО ' г"''
Рис. 29. Схема економічного аналізу з використанням моделей управління
А — оперативна та поточна інформація: / —відхилення факторів
виробничого процесу від нормативних значень, 2 — зміна результатов
виробництва та витрат потрібних для цього ресурсів під впливом зміни
факторів процесу, 3 — зміна критерію управління в цілому та за складовими
факторами, 4 — зміна фондів економічного стимулювання в цілому та за
складовими (порівняно з планом);
Б—моделі управління: 5 — моделі виробничого процесу, 6—моделі
формування критерію управління, 7 — моделі та алгоритми формування та
розподілу фондів економічного стимулювання;
В—нормативно-довідкова інформація: 8 — коефіцієнти кількісного впливу
зміни факторів процесу на результати виробництва, 9 — кількісні та вартісні
значення витрат та результатів праці за нормативами, 10 — питомі нормативні
значення фондів економічного стимулювання; 11 — виконавці виробничого
процесу; 12 — управлінський персонал.
глобальний критерій ефективності управління підприємством за всіма його
складовими. Через це з послідовності аналізу із застосуванням економіко-
математичних моделей виключаються проміжні етапи, які пов'язані з ручною
обробкою інформації. На базі моделей та відповідних програм на ЕОМ
здійснюються всі види математичної та в окремих випадках логічної обробки
проміжних чи
152
Менеджмент: теор/я та практика
кінцевих документів, видається техніко-економічна інформація, що
характеризує діяльність підприємства в цілому та за окремими складовими як
онтологічного (цехи, служби, ділянки, агрегати), так і гносеологічного
(елементи діяльності) характеру.
Прешим етапом застосування моделей продуктивності технологічних
агрегатів в економічному аналізі є створення таблиць відхилень добової
продуктивності агрегатів від запланованої (чи будь-якої базової) за
первинними факторами виробничого процесу, що лежать в основі побудови
моделей. Практично на цьому етапі аналізу видається інформація для
вирішення завдань управління з відхилень. Але практичний досвід свідчить
про те, що така інформація не завжди досягає мети в процесі управління.
Негативний вплив окремих факторів на продуктивність агрегатів може бути
стійким, а конкретний управлінський апарат може не відповідати за
результати, що погіршуються під впливом цього негативного впливу, так як
позитивний вплив інших факторів може його перекривати. Такий стан речей
зумовлено тим, що система матеріального заохочення, як правило, базується
на кінцевому показникові роботи — загальному обсязі виробництва за місяць,
квартал та рік. Тому для того, щоб ліквідувати такі негативні моменти,
треба матеріально зацікавити управлінський персонал у підтриманні
позитивних відхилень та оперативному усуненні негативних, шляхом включення
до системи матеріального заохочення всіх кількісно оцінюваних факторів
виробничого процесу в моделях продуктивності. Так створюються передумови
здійснення принципу зворотнього зв'язку в управлінні.
Отже, алгоритм зворотнього зв'язку має містити в собі методи формування
показників, за якими оцінюється діяльність підприємства, методи формування
фонду матеріального заохочення між виробничими підрозділами підприємства та
всередині них, що інформаційно базуються на цих показниках. Наведена схема
економічного аналізу із застосуванням моделей управління враховує зазначену
структуру алгоритму зворотнього зв'язку (див. рис. 29). Оскільки в системі
управління аналіз є завершальним етапом при підготовці управлінських
рішень, аналітичні таблиці покликані дати відповідь на те, як зміни
факторів виробничого процесу впливають на критерій ефективності управління,
який характеризує ефективність діяльності підприємства, як змінюється фонд
оплати праці на підприємстві, по окремих його цехах, ділянках цехів, а
також яким чином це відображається в розмірах
153
О.А. Подсолонко
та сумах оплати праці конкретних виконавців виробничого процесу.
Оперативне, щоденне оформлення перерахованої інформації в аналітичних
таблицях з наростаючими підсумками з початку місяця дозволяє контролювати
результативність управлінського впливу персоналу за всіма складовми
діяльності аналізованого об'єкту протягом всього місяця.
В економічній практиці аналогічні таблиці називають таблицями
стандартних управлінських рішень. Але поки що немає типових міжгалузевих
розробок із застосування таких таблиць, немає класифікації стандартних
рішень та інформації, що потрібна для їх реалізації. Напевно, структура
таких таблиць має базуватися на інформації, що відображає зміст діяльності
об'єкту управління за елементами. До стандартного тут можна віднести
рішення про зниження чи підвищення розміру оплати праці конкретних
робітників, бригад, за окремими ділянками та цехами підприємства відповідно
до результатів їх роботи.
Особливістю створення такої таблиці стандартних управлінських рішень є
можливість її розширення залежно від кількості робітників, окремих ланок чи
бригад, агрегатів та цехів підприємства.
При вирішенні завдань підготовки управлінських рішень на основі
економічного аналізу в якості підготовчого етапу виступає опис ситуацій, у
яких персонал обов'язково має ухвалити рішення.
Процес управління традиційно грунтується на практичній обізнаності
персоналу в деталях змісту керованих процесів, за групами повторюваних
ситуацій. Як правило, дані про такі ситуації відкладаються в пам'яті
працівника, що з ними стикався. У пам'яті також залишаються дані про
заходи, вжиті з кожної ситуації та одержані результати. В документах
оперативно-технічної звітності можна знайти лише розрізнені дані про
результати ухвалених рішень у тих чи інших ситуаціях. Але у
сконцентрованому, систематизованому з позицій відображення всіх етапів
процесу управління ділянкою, цехом чи підприємством у вигляді, що є
придатним для подальшого моделювання цих етапів, таких даних немає.
Тому досить актуальним є розроблення класифікації ситуацій, за якими
необхідним є втручання управлінського персоналу, для різних рівнів
системної ієрархії та різних ланок управління одного рівня. Велике значення
має класифікація вказаної інформації за ступенем її повторюваності в часі,
за кількісними межами її змін, за приналежністю її до виконавців виробничо-
154
Менеджмент: теорія та практика
го процесу. В основі цієї роботи лежить створення класифікації
управлінських завдань з досліджуваного об'єкту та опис їх ор-ганізащйно-
економічної суті. При цьому для умов цеху описують відмінність функцій
управління, наприклад, обсягом виробництва продукції начальника цеху, його
заступника чи помічників, начальників ділянок, змінних майстрів та
диспетчера, дають склад техніко-економічних показників та інформації. Що
при цьому використовуються, особливості передання цієї інформації від
ланки до ланки управління. Цінність цієї роботи тим вища, чим більше
розробок охоплює типізація процесів загалом управління, загалом цеху та
конкретних технологічних переділів.
При створенні масивів інформації у наведених типових сукупностях
вирішують завдання кількісного обмеження можливого Інтервалу коливання
значень техніко-економічних показників. Іакі Інтервали за окремими
показниками (кількість агрегатів розмаїття асортиментних груп та підгруп,
технологічних ділянок І т.І.) допомагають розв'язати проблему типізації
інформаційних масивів та підсистем АСУ. На цій основі відповідно до умов
конкретних підприємств та цехів з'являється можливість здійснення логічного
контролю над правильністю даних, що готуються для обробки на ЕОМ.
Спеціальні кількісні обмеження відхилень значень технологічних
параметрів та техніко-економічних показників передбачають видання даних про
відхилення на екран та друк з комп ютера лише у випадку перевищення ними
певних нормативних величин, за якими дійсно потрібним є управлінське
втручання. Якщо відхилення окремих показників, наприклад, знаходяться в
межах 0,1-0,5% від абсолютного їхнього планового значення при загальному
позитивному результаті діяльності агрегату, ділянки чи цеху, то ці
відхилення в оперативному аналізі не повинні надаватися управлінському
персоналу. При загальному негативному результаті передбачають до видання з
ЕОМ у певній послідовності всіх негативних відхилень з пріоритетом
найбільшого з них у спадаючій послідовності. Найкращим варіантом є видання
лише негативних відхилень окремих показників, Що перевищують рівень
відхилення загального результату діяльності. Найбільш обгрунтованим
варіантом вирішення цього завдання є розроблення моделей формування
показників — основи лобального, проміжних та локальних критеріїв управління
та идання на їх основі відповідної аналітичної інформації загаль-
155
О.А. Подсолонко
ного та локального значення, яку використовує управлінський персонал.
Без вирішення цього завдання можливі випадки, коли з 30-40 параметрів
виробничо-технологічного процесу один матиме позитивне відхилення на 3-4%
від нормативного значення, та його дія перекриватиме негативні відхилення
решти параметрів. При цьому комп'ютер видаватиме великий обсяг інформації з
цих неіснуючих відхилень та відволікати управлінський персонал від
вирішення важливіших, поточних чи перспективних завдань. Тому в алгоритмі
надання даних про негативні відхилення враховують ці особливості.
Класифікація управлінських завдань, ситуацій, що потрубу-ють втручання
управлінського персоналу, та відповідно необхідної для цього інформації
включає в себе не лише межі можливих коливань технологічних параметрів та
техніко-еко-номічних показників, але й ті межі, при перевищенні яких в
існуючих логічних взаємозв'язках варто їх видавати з ЕОМ у відповідних
ланках управління.
2.2.5. Управління в умовах комп'ютеризації Управління через усунення
диспропорцій розвитку підприємств
На підприємствах проблеми створення АСУП вирішують з урахуванням
динамічності їхніх діяльності та розвитку. При цьому доводиться вирішувати,
перш за все, завдання забезпечення пропорційного розвитку підприємства. Як
правило, забезпечення пропорційного розвитку здійснюється через усунення
диспропорцій у певних складових частинах об'єкту та його діяльності. Тому
часто серед найперших завдань підсистем в АСУ є ті, вирішення яких дозволяє
керівникові контролювати вузькі місця в керованому об'єкті.
Підприємство розвивається нерівномірно як за окремими цехами та
службами, так і всередині кожного цеху за окремими ділянками:
Вдосконалювання окремих агрегатів так само здійснюється нерівномірно. Весь
агрегат покращується не комплексно, а ніби по етапах. Спочатку
вдосконалюють окремі його складові частини, а потім виникає необхідність у
розвитку інших
156
Менеджмент: теорг'я та практика
його частин. Змінивши продуктивність агрегата та повністю основної ділянки,
стикаються з необхідністю розширення вузьких місць на допоміжних ділянках.
Ці особливості нерівномірного розвитку будь-якого об'єкту управління
орієнтують усю систему управління в першу чергу на ліквідацію такої
диспропорційності, як правило, через створення нових диспропорційних
факторів. Тому виникає необхідність розгляду можливості створення таких
підсистем і таких комплексних АСУ, які б могли постійно розвиватися.
З'являється потреба в розробленні такої системи управління, такого її
математичного забезпечення, які б дозволили представити систему не у
статичному, не в завершеному вигляді. Такий підхід має враховувати, що
докорінним чином можуть змінитися кількісні показники функціонування
об'єкту, його якісні характеристики, склад продукції, що випускається на
діючих агрегатах, та ресурси матеріальні, паливні, енергетичні. Проблему
створення таких рухливих систем управління та АСУ, що не мають чітких меж,
на сьогодні поки що не розв'язано теоретично, методологічно та тим більше
практично. Але саме на практиці, на підприємствах є вихідні передумови для
її розв'язання.
Створення таких систем в основному базується на розв'язанні проблеми
розроблення інтервалів змін, які відбуваються в умовах виробництва,
можливих інтервалів кількісних змін інформації, що характеризує ці умови
виробництва. Якщо спробувати описати будь-який об'єкт управління не у
статичному вигляді, в якому він знаходиться в момент, коли його починають
описувати, а у вигляді якихось динамічних характеристик, то в основному цю
проблему можна розв'язати. Отже, коли описують якийсь цех як об'єкт
управління, характеризують можливі умови чи можливі коливання умов його
функціонування.
Описуючи склад техніко-економічних показників, можна прогнозувати
коливання кожного з них та передбачити логічно можливі їх поєднання. Цим
самим усувається певною мірою жорсткість передбачених раніше розрахунків.
Описуючи таким чином об'єкт управління (цех, підприємство) та склад техніко-
економічних показників, що характеризують їх діяльність, в результаті можна
вирішити завдання опису такого об'єкту як не-жорсткої системи, що
розвивається. Отже, з певною наближеністю можна сказати, що передумови для
розв'язання проблеми створення автоматизованої системи управління
динамічної системи на підприємствах в основному вже є. Разом з тим часто
157
О. А. Подсолонко
Менеджмент: теорг'я
та практика
відбувається так, що деякі розробки припиняються чи завершуються без
впровадження, коли розробник не ставив перед собою таке завдання або коли
її не вважали необхідною. Є достатня кількість прикладів жорсткого
семантичного опису виробничо-економічних процесів, програмування завдань,
що вирішуються за допомогою ЕОМ, що так само було жорстко сформульовано.
Найменші зміни інформації в цих завданнях навіть у числі агрегатів та
показників, складі продукції, що випускається, видів матеріалів, з яких
виробляється продукція, призводять до непридатності розроблених програм. На
жаль, такі помилки були. Разом з тим ці помилки були ніби навчальною базою,
що охоплювала величезний іноземний та вітчизняний досвід, який
характеризував результати роботи в галузі створення АСУ за півтора-два
десятиліття.
Вирішувати завдання створення АСУ, що розвиваються, так само важко, як
важко створити та передбачити можливі зміни в розвитку об'єкту управління.
Напевно, створення такого гнучкого інформаційного забезпечення на сьогодні
можна забезпечити, якщо залучити до цього кваліфікованих спеціалістів, які,
з одного боку, знають усю систему виробничого управління, а з іншого —
вимоги до постановки завдань, до інформації, яка надалі оброблюватиметься
за допомогою електронно-обчислювальної техніки. Ще важче вирішити завдання
створення математичного забезпечення, що задовольняє такі вимоги: воно має
бути гнучким та нарощуватися з року в рік відповідно до умов, що
змінюються. Основною причиною стримання було те, що темпи оновлення
обчислювальної техніки на підприємствах були настільки швидкими, що було
неможливо передбачити, які технічні засоби використовуватиме підприємство в
найближчій перспективі через 5-Ю років. Крім того, було технічно складно та
економічно недоцільно пов'язувати різнорідну техніку, якою підприємство
було устатковано, наприклад, на початковому етапі формування АСУ на
підприємстві, та ту, якою воно було устатковано наступними роками.
Ті методи програмування та рівень постановки завдань для вирішення їх
за допомогою ЕОМ часто не дозволяли швидко реалізувати проблему цільового
управління у вузьких місцях виробництва. Так, до моменту видання готового
комплексу програм, що дозволяють оперативно здійснювати процес управління
виробництвом у вузькому місці за допомогою ЕОМ, ця ділянка могла перейти з
зазначеного розряду у такий, що цілком задовольняє
158
вимоги виробництва, в результаті проведення цільового комплексу
організаційно-технічних заходів. Через це зникла необхідність у посиленому
контролі діяльності цієї ділянки. В цей момент могло виникнути інше вузьке
місце. Якби постановка завдання та вихідні форми було жорстко орієнтовано
на умови виробництва, що спричинили появу цього вузького місця, тоді й
комплекс машинних програм втрачав би своє практичне значення, виконуючи
лише функцію звіту із зробленої, але не втіленої роботи.
Тому особливого значення набуває напрям розроблення АСУ, що
орієнтований на підготовку до видання з ЕОМ інформації, яка є результатом
вирішення нестандартних завдань з управління підприємствами та цехами. Така
нестандартність забезпечується завдяки відсутності жорсткого прив'язування
до форм інформації, що видається з ЕОМ. При цьому необхідні дані для
управлінського персоналу можна надавати за їх запитами та довільно за
керованими ними елементами чи сторонами діяльності об'єкту, на основі
спеціально розроблених цільових, локальних та комплексних алгоритмів.
Алгоритми довільного компонування інформації при цьому орієнтовано на
видання лише таких даних, які потребують втручання управлінського
персоналу. Такі розробки в АСУ є досить перспективними.
Вирішення таких завдань є можливим лише за умови наявності певної бази
в галузі інформаційного, математичного та технічного забезпечення, а також
певного банку даних на підприємстві. Чим більше відгалуженими є розробки
банку даних, тим ефективнішими будуть цільові орієнтовані алгоритми
довільного компонування та видання з ЕОМ інформації для управління.
Цільова організація управління
В основі вирішення завдання подальшого розвитку та підвищення
ефективності інформатизації має лежати програмно-цільовий метод. Аналізуючи
питання створення АСУ, на сучасному етапі доцільно розглядати їх через
призму взаємозв'язку всіх традиційних підсистем АСУ з підсистемою
управлінських рішень. Традиційні підсистеми АСУ направлені в більшості
своїй на вирішення завдань видання за допомогою ЕОМ в основному традиційно
складеної документації чи оперативно-технічної звітності. Остання витісняє
різні журнали та довідники, що заповнюються вручну, проміжні документи та
інформацйні довідки. Сам по собі
159
О. А. Подсолонко
цей факт є позитивним. Через те, що відпадає необхідність ручного
заповнення та переписування цих документів, в управлінського персоналу на
виробничих ділянках вивільняється час.
На окремих підприємствах одержано непогані результати: первинні
документи готують безпосередньо на робочих місцях за допомогою персональних
комп'ютерів чи відповідних технічних пристроїв, одночасно видаючи цю саму
інформацію на машинних носіях, що дозволяє здійснювати її введення до ЕОМ
та подальшу обробку. У частині підприємств перший етап оформлення
інформації залишився на старому рівні, а для введення її до ЕОМ ще
заповнюють нові, проміжні форми, з яких інформація переноситься на машинні
носії. Але в обох випадках коло завдань, що виріщу-ються на ЕОМ, на основі
цієї вихідної інформації значно розширилося та перевищило фізичні
можливості ручної її обробки управлінським персоналом та аналітичними
працівниками.
Треба зазначити, що всі ці результати в основному видаються у вигляді
документів, які відображають у статичному вигляді деякі сторони діяльності
підприємства чи його підрозділів та містять великий набір техніко-
економічних показників, кількісних значень технологічних параметрів, які
характеризують різні етапи процесу виробництва продукції. Аналізуючи досвід
щодо цих питань, можна прийти до висновку, що в усіх документах міститься
70-90% надлишкових, зайвих даних, які не використовуються безпосередньо для
ухвалення управлінських рішень, а є основою ніби підготовчого етапу процесу
управління, тобто етапу підготовки управлінських рішень. З урахованням
відомих можливостей ЕОМ у математичній та логічній обробці інформації,
виникла необхідність переорієнтування всіх розробок із створення АСУ та їх
підсистем у напрямку видання з ЕОМ інформації не у формі традиційних
документів, а у вигляді інформації, що є підготовлена для ухвалення
управлінських рішень. Всі роботи із створення традиційних підсистем в АСУ
треба орієнтувати в напрямку забезпечення цими підсистемами інформацією
кінцевого завдання, яке вирішує управлінський персонал.
У своїй постановці питання ухвалення управлінських рішень не є новими,
їх досить широко висвітлено в економічній літературі. Але поки що не можна
сказати, що їх втілено в тих АСУ, які вже функціонують. Відомо, що склад
офіційно затверджених підсистем АСУ довгими роками не займався питаннями
підготовки управлінських рішень як таких. Цілком своєчасною є
160
Менеджмент: теорії я та практика
постановка перед розробниками АСУ завдання задоволення запитів
управлінського персоналу інформацією, що є безпосередньо необхідною для
ухвалення рішень. Основою вирішення зазначеного завдання багато в чому має
слугувати той заділ в розробках АСУ, що накопичено на кожному підприємстві,
де створюють зазначені системи. Вирішення цієї проблеми має бути
орієнтоване не на створення принципово нового інформаційного чи
математичного забезпечення, а на їх нарощування, на основі того, що з
підсистем видобувається інформація, що її було вже одного разу введено до
ЕОМ, та обробляється за новими розроблюваними алгоритмами, які разом з
виданням традиційних документів за "старими" постановками завдань видають
інформацію, що є підготовленою для ухвалення управлінських рішень.
Структура цієї проблеми відповідає вимогам відомої спрямованості
формування цільових, рухливих організаційних структур управління.
Спрямованість господарських систем на підвищення якості та ефективності
виробництва має бути відображена в розробках із створення АСУ. Постановка
завдання цільової переорієнтації діючих систем управління, в тому числі й
автоматизованих, означає, що при розробленні та впровадженні АСУ мають
відбутися не якісь різкі зміни в їхній структурі, а потрібні певні
додаткові розробки, які дозволяють ніби здобувати інформацію для всіх ланок
управління в усіх підрозділах підприємства для вирішення завдання цільового
управління якістю на всіх степах процесу виробництва продукції. У зв'язку з
цим виникає необхідність створення та обгрунтування структури та
підтримання таких цільових підсистем управління в АСУ. Саме в таких
цільових підсистемах і здійснюватиметься підготовка управлінських рішень за
конкретними елементами діяльності підприємства.
Часто нові питання з удосконалення системи управління перевіряються на
практиці ще до їх офіційного організаційно-юридичного оформлення. Тому не
виключено, що на окремих підприємствах це завдання вже частково вирішено,
але комплексного рішення за всім підприємством поки що немає за жодним з
елементів діяльності. Це стосується як результатів діяльності, які
відображаються в обсязі виробництва продукції, її якості та рівні виконання
замовлень конкретних споживачів, так і її вихідних елементів, які
характеризує рівень використання закріплених за підприємством та кількісно
обмежених засобів, предметів та
161
О.А. Подсолонко
власне живої праці. Ті розробки з оперативного управління, тех-ніко-
економічного планування, матеріально-технічного забезпечення, збуту та
інших підсистем, які існують на даний момент, не є єдиним взаємопов'язаним
комплексом розрахунків, відсутня єдина інформаційно-математична модель
управління обсягом виробництва цілого підприємства, починаючи від
надходження ресурсів для виконання виробничої програми та закінчуючи
відвантаженням готової продукції до споживачів. Так само це стосується
питань цільового (наскрізного) управління якістю продукції та ефективністю
виробництва.
На кожному підприємстві є певне усталене коло техніко-еко-номічних
показників, які характеризують стан його діяльності. Залежно від
специфічних особливостей підприємств та окремих підрозділів ці показники
виступають як основа критеріїв управління, яких досягає колектив
підприємства. В умовах виробництва в однакових цехах та для однотипних
агрегатів критерії управління можуть бути різними. Але у загальній
постановці питання склад критеріїв управління — глобального, проміжних та
локальних — є відносно постійним як для підприємства, так і для його цехів.
Разом з тим досягнення проміжних критеріїв забезпечують цільовим колом
локальних критеріїв, що відображають, з одного боку, комплексні та локальні
результати діяльності цехів, а з іншого — окремі, спільні для всіх цехів та
підприємства в цілому локальні результати з використання матеріалів,
палива, енергетичних ресурсів, виробничих потужностей, трудових ресурсів,
рівня якості праці та продукції, ритмічності виробництва і т.і.
Виходячи із спрямованості робіт із створення АСУ в
|
