Державний бюджет та державний борг в Україні - Макроекономіка - Скачать бесплатно

Державний бюджет є одною із головних ланок фінансової системи

ПЛАН

ВСТУП…………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ I. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ І ДЕРЖАВНИЙ БОРГ. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ…………………………………………………………………………...5

РОЗДІЛ ІІ. ДИНАМІКА І ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ І ДЕРЖАВНОГО БОРГУ В УКРАЇНІ…………………………………………….…..14

ВИСНОВОК………………………………………………………………………….. .30

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………….. 32

ВСТУП

Темою моєї курсової роботи є “Державний бюджет та державний борг”. Ця тема є дуже актуальною, особливо в сучасних умовах для України, коли ми крім значного дефіциту бюджету маємо ще й досить великий державний борг. Розвиток суспільно-економічних відносин в Україні під­тверджує необхідність якомога скорішого вирішення проблеми фінансової стабілізації як основи загальнодержавної стабілізації і виходу з економічної кризи.

Основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов'язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавних фондів. Державний бюджет України - це головний фінансовий план країни, який віддзеркалює суспільно-економічний стан у державі. Бюджет тісно пов’язаний з іншими ланками фінансової системи, виступає координуючим центром і надає їм необхідну допомогу у формі бюджетник дотацій, субсидій, гарантій, забезпечуючи більш-менш нормальне функціонування інших ланок фінансової системи.

Останнім часом загострилась проблема відповідності ресурсів держави потребам у фінансуванні державних програм. Виникнення державного боргу є результатом фінансування дефіциту державного бюджету, який, в свою чергу, відображає перевищення бюджетних видатків над податками, зборами та іншими обов'язковими платежами до бюджету. При наявності дефіциту бюджету державою позичаються грошові ресурси, що призводить до виникнення та зростання державного боргу. Залежно від того, з внутрішніх чи зовнішніх джерел здійснюються запозичення, державний борг може бути внутрішній чи зовнішній.

Враховуючи, що з часу набуття Україною суверенітету державний бюджет затверджувався і виконувався з дефіцитом, з 1991 року відбувається зростання державного боргу.

При розгляді питання слід мати на увазі, що державний борг має дві складові: внутрішню та зовнішню. Кількісна оцінка внутрішнього боргу здійснюється в національній валюті, зовнішнього - в іноземній, як правило, в доларах США. Тому для співставлений результатів аналізу обидві складові боргу необхідно оцінювати за відповідним курсом валют на кожну конкретну дату о якійсь одній валюті.

За мету цієї курсової ми ставимо дослідити проблеми бюджету, а також державного боргу в Україні, а також запропонувати свої шляхи вирішення цих проблем.

Наша курсова робота буде складатися з двох розділів. В першому ми надамо необхідні теоретичні відомості стосовно державного бюджету, а також державного боргу. В другому розділі ми спробуємо дослідити динаміку Державного бюджету України, з’ясувати основні проблеми бюджету в нашій країні, дослідити динаміку та структуру державного боргу, а також запропонувати шляхи подолання цих проблем.

Курсова робота укладена на основі даних із статей з журналу „Фінанси України” різних років таких авторів: Бондарук Т.Г., Климко Г.Н., Матвієнко А.С., а також на основі монографій різних авторів, що досліджували ці питання.

РОЗДІЛ I. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ І ДЕРЖАВНИЙ БОРГ.ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Державний бюджет є одною із головних ланок фінансової системи. З його допомогою уряд концентрує у своїх руках значну частину національного доходу, перерозподіленого фінансовими методами. У цій ланці зосереджуються найкрупніші прибутки і найбільш важливі в політичному й економічному відношенні витрати.

Трансформаційні процеси, які відбуваються в Україні, набувають усе більшого розвитку. В умовах економічних змін на одному із перших щаблів стоїть питання забезпечення добробуту населення та формування основ подальшого його зростання. Провідну (визначальну) роль у цих перетвореннях займають державні фінанси, зокрема використання ресурсів державного бюджету України.

На первинному етапі формування молодої держави відбувається початкове функціонування нового ринкового середовища, в якому, шляхом ефективного здійснення бюджетного процесу, знаходить відповідне місце задоволення інтересів усіх верств населення. Здійснюючи перерозподільчу функцію, держава через державний бюджет направляє значну частину коштів на фінансування соціальної сфери з метою забезпечення фінансовими ресурсами тих верств населення, які самостійно не в змозі досягти прийнятного рівня власного добробуту. [1;C.28]

Бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу роль в діяльності держави. Він визначає її можливості й пріоритети, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує фінансову діяльність держави, робить її конкретною і фінансовозабезпеченою.

Виділяють фактичний, структурний та циклічний бюджет. Фактичний відображає реальні видатки, надходження і дефіцити за певний період.

Структурний бюджет відображає, якими мають бути урядові видатки, надходження і дефіцити, якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва ( визначаються дією дискреційних програм, що запроваджені законодавчо ).

Циклічний бюджет показує вплив ділового циклу на бюджет та вимірює зміни видатків, надходжень і дефіцитів, які виникають через те , що економіка не працює за поточного обсягу виробництва та вимірює зміни видатків, надходжень і дефіцитів, які виникають через те , що економіка не працює за потенційного обсягу виробництва, а перебуває у стані піднесення або спаду ( визначається дією автоматичних стабілізаторів ).

Циклічний бюджет є різницею між фактичним і структурним бюджетами.[2;c.132]

Отже, ми вже говорили, що бюджет складається з доходів та видатків, а зараз ми розберемо з чого вони складаються.

Доходи формуються за рахунок податоку на прибуток корпорацій, податоку з продажу, місцевих податків, доходів від зовнішньоекономічної діяльності, рентних платежів, неподаткових доходів, прибуткового податоку та інших статтей доходів.

Видатки держбюджет здійснює на фінансування економіки, соціально-культурні програми, науково-технічні програми, оборону, управління, цільові програми, кредити і допомога іншим державам.

Виплати з держбюджету:

Асигнування - видача грошових засобів із держбюджету на утримання підприємств і установ.

Субсидії - вид державної грошової допомоги, яка надається організаціям і установам.

Субвенції - вид державної грошової допомоги місцевим органам влади або окремим галузевим господарським органам для розвитку.

Дотації - вид державної грошової допомоги організаціям, підприємствам для покриття збитків з метою підтримки.

Зараз ми б хотіли трішки детальніше зупинитися на фінансуванні соціальної сфери.

Специфікою бюджетного перерозподілу національного доходу є неповернення коштів, які направляються на передбачені соціальні заходи. Хоч у ринковій економіці (що частково вже запроваджено і в Україні) поширена платність освітніх та медичних послуг, створені спеціалізовані позабюджетні фонди за рахунок громадян, підприємців для соціального захисту населення, однак для росту суспільного добробуту України державний бюджет залишається, поки що, найважливішим джерелом фінансування даних послуг.

Оскільки заклади соціальної сфери (освітянські, медичні, культурні) не створюють безпосередньо оплачуваного продукту, їх не можливо повністю перевести на самофінансування. Але поєднуючи часткову самоокупність із фінансуванням з державного бюджету, є можливість досягти оптимальної структури джерел фінансування соціальної сфери. Гармонізація різних джерел призведе до росту добробуту громадян (наприклад, помірна плата за навчання майбутніх студентів на додаток із державними коштами сприяє зростанню розмірів заробітної плати робітників навчальних закладів, що у свою чергу, покращить якість викладання та підвищить рівень знань у студентів). [3;C.7]

У 2000 р. вперше здійснено розподіл державного бюджету на загальний та спеціальний фонди, включено позабюджетні кошти бюджетних установ і організацій, що дало можливість побачити реальне фінансове забезпечення цих установ і організацій та сприяло прозорості державних фінансів.

Зростання ВВП, інвестицій в основний капітал, банківських кредитів, продуктивності праці зумовили наповнення коштами доходів Державного бюджету України.

За останній час змінилися взаємовідносини суб'єктів господарювання з установами комерційних банків. Кредити в економіку України, заданими НБУ, станом за 11 місяців 2003 року досягли 65,1 млрд. грн., помітно зросли довгострокові кредити - на 1 жовтня 2003 року їх було надано на суму 24,3 млрд. грн. Відсоткова ставка за кредитами становить 17,8% річних. [4;C.21]

Бюджет держави завжди є компромісом між основними соціально-економічними групами в країні. Це компроміс між загальнодержавними і приватними інтересами громадян з приводу оподаткування доходів і власності, між центром і регіонами - з приводу розподілу податків і субсидій, між інтересами окремих галузей і фірм - стосовно державних замовлень. На кожному етапі економічного розвитку є необхідність розробки такого бюджетного механізму, який забезпечив би втілення поставлених завдань перед державою. З економічної точки зору бюджетний механізм - це сукупність певних видів бюджетних відносин, специфічних методів формування та використання бюджетних коштів. [5;c.253]

Ми ще б хотіли сказати дещо про поняття “бюджетний устрій” та “бюджетна система”. На думку В.М. Родіонової, поняття "бюджетний устрій" є ширшим і точнішим, ніж поняття "бюджетна система", оскільки бюджетна система є складовою бюджетного устрою. Бюджетний устрій відображає організацію бюджетної системи, визначає взаємозв'язок між її ланками, який зумовлюється сукупністю бюджетних прав органів влади різних рівнів і складається з таких елементів: власне бюджетної системи, бюджетних правових органів влади різних рівнів, принципів розподілу доходів та видатків між ланками бюджетної системи. Отже, бюджетна система є однією зі складових у структурі бюджетного устрою. [6;C.11]

З набуттям незалежності в Україні був ухвалений закон про власну бюджетну систему, що визначав принципи бюджетного устрою країни. Так, до них належали принципи: єдності бюджету; повноти; достовірності; гласності; наочності; самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України. Проте більшість із них слід було віднести до принципів бюджетного процесу (принципи повноти, достовірності, гласності, наочності).

Дія Закону України "Про бюджетну систему України" була зупинена ухваленням Бюджетного кодексу, який визначає засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові засади функціонування,, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин. [7;C.4]

Державний бюджет будь-якої країни може перебувати в різних станах таких як :

Нормальний, коли витратна частина держбюджету дорівнює доходній.

Дефіцитний, коли витрати перевищують доходи.

Профіцитний, коли доходи перевищують видатки.

Дефіцит держбюджету не є небезпечний для економіки в цілому, якщо він знаходиться на рівні 2-3% ВНП. У противному випадку він негативно відбивається на функціонуванні грошової, кредитної систем і всієї економіки вцілому. Коли ми говоримо про державний бюджет, то дуже часто вживаємо термін “бюджетний дефіцит”. Цьому поняттю приділяється дедалі більше уваги як у науковій літературі, так і в практичній діяльності.

У науковій літературі під дефіцитом бюджету розуміють такі об'єктивні економічні відносини, які виникають між учасниками суспільного виробництва щодо використання коштів понад наявні закріплені джерела доходів бюджету в силу зростання граничних витрат виробництва. Бюджетний дефіцит, як правило, виникає внаслідок незбалансованості бюджету, тобто нестачі бюджетних коштів порівняно з потребою в них для фінансування необхідного обсягу державних витрат.

Останніми роками у фінансовій системі України суттєву роль почали відігравати державні позики, що застосовувалися як метод мобілізації грошових ресурсів до державного бюджету, інструмент регулювання грошово-кредитної сфери й платіжного балансу країни. Державний борг є невід'ємною і важливою складовою державних фінансів. Під державним боргом розуміють непогашену основну суму безумовних фінансових зобов'язань держави, що виникають унаслідок державного запозичення і державних гарантій, які набирають чинності, перед суб'єктами права у грошовій формі.

Погляди представників різних наукових шкіл щодо впливу державного боргу на економіку держави й добробут населення мають плюралістичний характер. Так, А. Сміт у своїй праці "Дослідження про природу і причини багатства народів" наголошував, що зростання державного боргу може спричинити банкрутство держави як позичальника. [8;с.123]

Д. Рікардо вважав, що державний борг призводить до відпливу капіталу, а дефіцитне фінансування скорочує приватні заощадження. Досить категорично про державні запозичення висловлювалися такі відомі вчені, як Ж.-Б. Сей, Т. Мальтус, Р. Масгрейв, Ф. Модільяні та інші.

Важливим аргументом на користь державних позик є те, що державне запозичення під час економічних спадів слугує цілям стабілізації економіки, бо перешкоджає різкому падінню сукупного попиту. Позитивний вплив дефіцитно-фінансових видатків посилюється дією ефекту мультиплікатора: зростання державних видатків викликає кількаразове зростання сукупних витрат, а отже, й обсягу ВВП.

Можливість значного нарощування державного боргу з метою стабілізації економіки визнається, зокрема, кейнсіанською школою. При цьому її представники зазначають, що наростання державного боргу не загрозливе, оскільки борг частково може погашатися після подолання кризових явищ. Так, вступ економіки в стадію піднесення супроводжується зростанням податкових надходжень, а державні витрати за проведення економічно обгрунтованої політики мають зменшуватися. Надлишок бюджету, що виникає на цій основі, має спрямовуватися на погашення боргів, які виникли під час кризи.

Один із методів стимулювання сукупного попиту під час економічних спадів кейнсіанці вбачають у випуску державних позик із метою фінансування виробничих інвестицій. Вони обґрунтовують це таким чином: кризовий стан економіки характеризується низьким рівнем інвестиційної активності під впливом несприятливого економічного оточення. Тому, як правило, виникає надлишок приватних заощаджень над приватними інвестиціями. Таке перевищення приватних заощаджень дуже небажане, бо створює недостатність сукупних витрат стосовно внутрішнього виробництва, що через деякий час викликає падіння ВВП. Для запобігання таким процесам держава може абсорбувати заощадження, які використані приватними підприємствами, та витрачати їх на інвестиційні цілі.

Проте залучення державних позик для фінансування капітальних вкладень може застосовуватися і за нормальних умов суспільного відтворення. Реалізація інвестиційних проектів за участю держави сприяє задоволенню суспільних потреб, економічному зростанню і водночас має забезпечувати повернення позикових коштів, залучених на їх фінансування. Іншим механізмом впливу державних позик на економічний розвиток є збільшення зайнятості виробничих факторів. В економіці, яка характеризується неповною зайнятістю виробничих факторів, додаткові державні видатки, фінансовані позиками, дають поштовх внутрішньому виробництву, що, в свою чергу, сприяє повнішому завантаженню матеріальних факторів виробництва й підвищенню рівня зайнятості.

Стимулювальний вплив на розвиток економіки має залучення зовнішніх позик, оскільки в реальних термінах означає надходження додаткових ресурсів, що можуть дати поштовх економічному зростанню. [9;c.83]

Зовнішня заборгованість, зокрема, дає змогу країні здійснювати більші сукупні витрати, ніж вироблений національний дохід.

У макроекономічному аналізі відоме таке рівняння:

NDI - А = -dFD,

де NDI- національний дохід; А - сукупні витрати; -dFD - приріст зовнішньої заборгованості.

За таких умов завдяки зовнішньому запозиченню виникає можливість прискорення темпів зростання національного доходу країни за рахунок можливих додаткових інвестицій:

S-I=-dFD.

де S - внутрішні заощадження; І - інвестиції.

Якщо можливості збільшення внутрішніх заощаджень за перехідної економіки обмежені мінімально необхідним рівнем споживання, то саме зовнішнє фінансування стає важливим джерелом інвестування в економіку. У платіжному балансі ці процеси виражаються таким співвідношенням:

CA= - dFD + dR,

де СА - сальдо поточного рахункy;

dR - накопичення чистих міжнародних резервів.

Зазначена рівність свідчить про те, що від'ємне сальдо поточного рахунка може фінансуватися чи то нарощуванням зовнішнього боргу, чи то зменшенням міжнародних резервів.

Оскільки мета забезпечення стабільності національної валюти не допускає зменшення офіційних валютних резервів, то інтенсифікація імпорту капітальних товарів, що необхідна для забезпечення економічного зростання, та імпорту споживчих товарів із метою недопущення падіння споживання, пропорційного скороченню виробництва, часто спирається на зростання зовнішньої заборгованості країни.

Наведену вище рівність можна подати так:

DR= CA + dFD

Джерелом приросту міжнародних резервів є або позитивне сальдо поточного рахунка платіжного балансу, або приріст зовнішньої заборгованості. Оскільки можливості швидкого нарощування експорту в середньостроковому періоді обмежені зовнішньою конкурентоспроможністю країни, а зростання імпорту необхідне для оновлення технологічної бази виробництва, то накопичення міжнародних резервів як важливої складової політики стабілізації у багатьох випадках фінансується за рахунок зовнішніх кредитів і позик.

По суті, залучення зовнішніх фінансових ресурсів дає змогу державі вийти за межі замкненого кола: слабкий динамізм економічного розвитку - недостатність національних заощаджень - звужене відтворення суспільного виробництва - нагромадження кризових явищ в економіці.

Для аналізу ситуації у сфері державних фінансів часто застосовують таку рівність:

D= dID + dNC,

, де D- дефіцит державного бюджету;

dID- внутрішні державні позики;

dNC- кредити Центрального банку уряду;

dFD- зовнішні кредити і позики.

Тобто дефіцит бюджету фінансується внутрішніми позиками та (або) кредитами Центрального банку, а також зовнішніми кредитами і позиками. Відомо, що залучення кредитів Центрального банку, як правило, обертається зростанням цін, а внутрішні запозичення витісняють приватних інвесторів через зростання відсоткових ставок. Тому фінансування дефіциту бюджету значною мірою потребує використання зовнішніх фінансових ресурсів. [10;C.84-85]

ВИСНОВКИ:

1.Державний бюджет є одною із головних ланок фінансової системи.

2.Бюджет держави є дуже складним та багатогранним явищем у суспільстві. Його розглядають з трьох сторін: як економічну категорію; як правову категорію; за матеріальним змістом.

3.Коли в бюджеті видатки перевищують доходи то ми говоримо що маємо дефіцит бюджету. Дефіцит держбюджету не є небезпечний для економіки в цілому, якщо він знаходиться на рівні 2-3% ВНП. У противному випадку він негативно відбивається на функціонуванні грошової, кредитної систем і всієї економіки вцілому.

4.Останніми роками у фінансовій системі України суттєву роль почали відігравати державні позики, що застосовувалися як метод мобілізації грошових ресурсів до державного бюджету, інструмент регулювання грошово-кредитної сфери й платіжного балансу країни.

РОЗДІЛ ІІ. ДИНАМІКА І ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ І ДЕРЖАВНОГО БОРГУ В УКРАЇНІ

Розпочати свій другий розділ я хотів би характеристикою бюджетної системи України. Загалом бюджет - це план створення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, що виконуються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим і місцевими Радами народних депутатів.

Бюджетна система нашої держави складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджету України є зведеним бюджетом України. Зведений бюджет України використовується для аналізу і визначення засобу державного регулювання економічного і соціального розвитку України.

У свою чергу бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет і бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим.

До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні в містах, селищні і сільські бюджети.

Бюджет області об'єднує обласний бюджет і бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет району об'єднує районні бюджети, бюджети міст районного підпорядкування, селищні і сільські бюджети. Селищні і сільські бюджети створюються за рішенням районних, міських Рад народних депутатів при наявності необхідної фінансової бази. Районні, міські Заради визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів.

Бюджет міста, що має районний поділ, об'єднує міський бюджет і бюджет районів, що входять у його склад. У випадках, коли міському, районному в місті Раді народних депутатів адміністративно підпорядкованих іншого міста , селища або села, бюджети цих міст, селищ, сіл об'єднуються відповідно в бюджети міста або району в місті Заради народних депутатів, яким зазначені населені пункти підпорядковані. [11;C.32]

Авторитет держави й повага до неї визначаються насамперед реальністю виконання конституційних зобов'язань, спроможністю дієво впливати на формування, розподіл та перерозподіл ВВП з метою мобілізації необхідних фінансових ресурсів для надання благ і забезпечення належного рівня життя кожного громадянина i суспільства в цілому. Лауреат Нобелівської премії Дж. Б'юкенен зауважував, що для урядів усіх країн існує проблема дефіциту ресурсів і насамперед фінансових ресурсів держави. [12;c.218] Для України ця проблема стає ще гострішою. Незважаючи на позитивну динаміку економічного розвитку в Україні, обсяг ВВП на душу населення у 2004 році становив 1360 дол. США, а доходи бюджету 360 дол. США па душу населення. У цілому ресурси бюджетів України останніми роками становлять 27,0—29,0% ВВП, а державні ресурси централізованих ці­льових фондів понад 12,0% ВВП.

Порівняльний аналіз фактичних можливостей національної економіки формування ВВП і мобілізації надходжень до бюджету України засвідчив, що номінальний ВВП та доходи бюджету зростають, однак реальний рівень ВВП й доходів бюджету до 1999 року знижувався і досяг відповідно 633 і 160 дол США на душу населення. Такий рівень мобілізації доходів забезпечує потребу у здійсненні бюджетних видатків, за нашими розрахунками, у межах 30-35% Починаючи з 2000 року, доходи бюджету на душу населення мають позитивну динаміку і у 2004 році уперше перевищили їхній рівень 1996 року на 35 дол США (див. табл.1).

Таблиця 1. Частка ВВП і доходів зведеного бюджету на душу населення 1996-2004р.

Динаміка та обсяги мобілізації доходів бюджету України на душу населення останніми роками свідчать, що їхній рівень менший порівняно з його рівнем у Республіці Білорусь майже удвічі і Російській Федерації - відповідно утричі. Порівняно з країнами Європейського союзу доходи бюджету України на душу населення перебувають на рівні 16% (Польща), 14% (Чехія), 3,0% (Німеччина і Францій) що засвідчує наявність великого дефіциту фінансових ресурсів у період розвитку трансформаційних процесів. При обговоренні у парламенті основних напрямів бюджетної політики на 2005 рік народних депутатів було поінформова­но про те, що для реалізації прийнятих з 1992 року законів України необхідно фі­нансових ресурсів обсягом у чотири бюджети. [13;C.22]

В Україні діє низка законодавчих актів, які прямо визначають рівень зобов'я­зань бюджетних видатків у відсотках до ВВП. Проте їх виконання обмежене відсутністю достатнього обсягу фінансових ресурсів і безпосередньо бюджетних кош­тів Загалом обсяг зазначених зобов'язань у частині здійснення видатків за розрахунками становить 32,7% від ВВП. У бюджеті України, за попередніми дани­ми, відповідні видатки у 2004 році здійснено в обсязі 12,1% від ВВП. [14]

В умовах та­кого законодавчого "тиску" на бюджет стає неможливим забезпечити прийняття реальних рішень і зробити зважений вибір пріоритетів державних видатків. Розгляд і затвердження державного бюджету у парламенті за цих обставин та відповідних чинників зумовлює розпорошення коштів у процесі розподілу державних ресурсів. Визначені конституційні зобов'язання держави на етапі трансформаційних змін, таким чином, не забезпечені повною мірою бюджетними ресурсами, що по­требує прозорого й ефективного державного регулювання їх розподілу та викорис­тання. Забезпечення фінансової стабільності в умовах зміни пріоритетів бюджетної політики потребує досягнення розширеного відтворення доходів бюджету, створен­ня ефективнішої системи контролю за їх використанням з метою реального вико­нання зобов'язань держави. Тому доходи бюджету як фінансовий чинник у забез­печенні конституційних зобов'язань держави потребують створення дійової системи їх формування, розподілу та відтворення. Ця проблема залишається важливою й актуальною з погляду як економічної теорії, так і фінансової практики.

Домінуючим напрямом у висвітленні цієї проблематики є дослідження теорії й практики функціонування конституційних зобов'язань та фінансових можливостей і напрацювання засад досягнення оптимальності у процесі надання суспільних благ та послуг за рахунок доходів бюджету. З цих позицій запропоновано для розгляду філософію фінансової стабільності за формою: "зобов'язання - доходи - суспільні блага - видатки" як вихідну основу у побудові стратегії збалансованого розвитку зобов'язань і доходів бюджету з метою підвищення ефективності надання суспільних благ та послуг у період трансформаційних змін. [15;c.118-119]

Зараз я б хотів надати офіційну статистику зведеного бюджету України за 1999-2004 роки, а також скільки це становить у відсотках до ВВП :

Таблиця 2. Динаміка зведеного бюджету України.