Тема 3 БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ І ДЖЕРЕЛА ЙОГО ФІНАНСУВАННЯ
1. Бюджетний дефіцит: визначення, види, причини виникнення.
2. Джерела покриття дефіциту.
3. Роль і місце бюджету у фінансово-кредитному механізмі.
Семінарське заняття
1. Бюджет у системі фінансового забезпечення потреб соціально-економічного розвитку.
2. Взаємозв’язок бюджету з планом економічного та соціального розвитку й іншими фінансовими планами.
Самостійна робота
1. Бюджетні асигнування як мультиплікатор економічного росту.
2. Бюджет у системі фінансового регулювання, його визначальна роль у сукупності економічних методів управління економікою.
1.Бюджетний дефіцит: визначення, види, причини виникнення.
Від надійності збалансування доходів і видатків бюджету на стадії його планування залежить фактичний стан бюджету. Зокрема в частині дотримання встановленого законом про державний бюджет рівня перевищення видатків над доходами - дефіциту або перевищення доходів над видатками – профіциту бюджету.
Протягом останніх років важливими факторами, які негативно впливали на стан державних фінансів, були недостатня надійність збалансування доходів і видатків та значний рівень його дефіциту.
Незбалансованість бюджету у процесі його виконання призводила до накопичення кредиторської заборгованості державного і місцевих бюджетів та створення “прихованого дефіциту бюджету” в умовах обліку дефіциту на основі касового виконання бюджету.
Правове регулювання збалансування доходів і видатків бюджету, регламентація правил прийняття бюджету з дефіцитом або профіцитом є визначальними факторами реалізації боргової та бюджетної політики. З метою впорядкування боргових зобов’язань, зменшення боргового навантаження на бюджет, запобігання подальшому зростанню зовнівшнього боргу та визначення оптимальних джерел покриття фінансових потреб держави в середньостроковій перспективі КМУ постановою від 28.09.2000р№ 1483 ухвалив Концепцію державної боргової політики на 2001-2004рр.
У Бюджетному кодексі встановлено норми щодо дефіциту та профіциту бюджетів, джерел покриття , умов здійснення запозичень та надання гарантій по виконанню боргових зобов’язань, а також граничного розміру державного боргу.
Згідно ст.14 БК, прийняття ДБУ або бюджету АРК, міського бюджету на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі наявності обгрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету з урахуванням особливостей, визначених ст.72.
Ст. 72. Бюджет АРК та міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку.
Дефіцит бюджету АРК та міських бюджетів покривається за рахунок запозичень.
Затвердження обласних, районних , районних у містах, сільських та селищних бюджетів з дефіцитом не допускається.
Профіцит затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу.
Бюджетний дефіцит – це перевищення видаткової частини над доходною.
За умов ідеального становища в економіці дефіцит відсутній. Адже держава може оптимально зіставити обсяг своїх видатків відповідно до фінансових можливостей без будь-якої шкоди для суспільства.
Причини виникнення бюджетного дефіциту:
- Необхідне здійснення великих держвкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови, що у майбутньому зможе забезпечити приріст ВВП і НД, зміцнити економіку могутності держави та підвищення матеріального і культурного рівня життя населення;
- кризові явища в економіці;
- неефективність фінансово-кредитних зв’язків;
- надзвичайні події, що потребують використання великих коштів, а звичайних ресурсів для цього не вистачає;
- нездатність влади тримати під контролем фінансової ситуації.
- Нецільове та неефективне використання бюджетних коштів;
- Значний обсяг тіньової економіки.
В Україні у 80-90р. спостерігалось різке збільшення бюджетного дефіциту. Що було обумовлено зокрема:
1. різким зменшенням ефективності виробництва, що супроводжувалось скороченням обсягів виробництва в ВВП і НД;
2. малоефективністю економічних зв’язків;
3. значним зростанням і нераціональною структурою бюджетних видатків;
4. неефективністю бюджетного механізму, що не дозволило державі використовувати його в якості стимулу у розвитку економіки та соціальної сфери;
Ці причини сприяли деталізації економіки, зниження доходів бюджету, значному збільшенню дефіциту, що в свою чергу призвело до інфляційних процесів.
Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки.
Визначають різні види бюджетного дефіциту.
За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований:
Відкритий - офіційно визнаний у законі про бюджет;
Прихований - офіційно не визнається. Його форми: завищення планових обсягів доходів; включення у склад доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит- більш негативне явище, ніж відкритий.
За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.
Вимушений - є наслідком низького рівня виробництва ВВП. Зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні.
Свідомий - визначається характером фінансової політики держави - вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використання державних позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок при максимальній надійності, за їх допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.
За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.
Активний - це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП.
Пасивний - покриття поточних витрат.
За критерієм визначення складових частин бюджетного дефіциту виділяють:
А) фактичний дефіцит – є зовнішнім виявленням розбалансованості дохідної та видаткової частини бюджету
Б) структурний - це дефіцит за умов повної або високої зайнятості потенційних виробничих ресурсів
В) циклічний це наслідок недонаходження бюджетних коштів внаслідок циклічних коливань у економіці. В загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом.
2.Джерела покриття дефіциту .
Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади АРК, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування. КМУ може брати позики в межах визначених законом України про Державний бюджет України. Запозичення використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави. За винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.
Міністр фінансів має право обирати кредитора, вид позики і валюту запозичення з урахуванням вимог БК та з метою економії коштів та ефективності їх використання.
Якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг коштів, передбачений в законі про ДБУ на таку мету, Міністр фінансів невідкладно інформує про це КМУ. КМУ невідкладно інформує про очікуване перевищення таких витрат ВРУ та подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до закону України про ДБ України.
Емісійні кошти НБУ не можуть бути джерелом фінансування дефіциту ДБУ
Державна позика – отримання державою коштів у формі запозичень від юридичних і фізичних осіб, урядів інших держав, міжнародних фінансових організацій на умовах поворотності, терміновості і платності.
Використання державних позик вимагає:
- наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів держави;
- довіри з боку кредиторів до держави;
- заінтересованості кредиторів;
- наявності реальних доходів від використання позичених грошових коштів, які дають можливість повернути борги і сплатити проценти.
Державні позики вимагають чіткої системи погашення державного боргу. Джерелами цього погашення можуть бути:
1) додаткові податкові надходження, які отримує держава завдяки зростанню ВВП на основі інвестування позичених коштів;
2) підвищення рівня оподаткування;
3) зменшення видатків;
4) випуск нових позик.
Грошова емісія може використовуватися тільки в умовах жорсткого контролю за використанням цих грошей. Вона виходить з обмеження відношення бюджетного дефіциту до ВВП на рівні 2-3%.
У разі використання грошової емісії основним чинником дефіциту є напрям направлення цих коштів - в інвестиції то це дає можливість отримати певний дохід , що в свою чергу, амортизує сплеск інфляції. В разі використання коштів на поточні витрати інфляція стає невідворотною.
3.Роль бюджету у фінансово-кредитному механізмі.
Фінансово-кредитний механізм є сукупністю фінансових методів впливу на соціально-економічний розвиток країни. Він складається з двох підсистем:
1) фінансове забезпечення;
2) фінансове регулювання.
Фінансове забезпечення здійснюється у таких чотирьох формах:
1. Самофінансування – покриття витрат за рахунок власних коштів. Це вихідна форма.
2. Кредитування - покриття витрат за рахунок позичених коштів. Це регулююча форма.
3. Акціонерний капітал - форма колективного капіталу, яка дає змогу концентрувати великі ресурси.
4.Бюджетні асигнування - форма державного фінансового забезпечення. З одного боку, вона є підпорядкованою, тобто використовується тоді, коли не вистачає інших джерел або їх важко сформувати (це насамперед непривабливі для приватного бізнесу сфери діяльності). З іншого боку, ці асигнування можуть виконувати регулюючу роль при порушенні рівноваги цін, наприклад субсидії виробникам с/г продукції.
Фінансове регулювання пов’язане з податковою системою і регулюючою функцією податків та з бюджетним субсидіюванням.
часна економічна думка пропонує багато концепцій бюджетного дефіциту, за допомогою яких визначається ефективність фіскальної політики та її вплив на економічну систему.
Найважливіші з них такі:
Загальний дефіцит – називається також фактичним, або касовим утворюється державними витратами , які перевищують ДД та субсидії;
Зовнішній дефіцит – дорівнює зовнішнім видаткам держави, за винятком держаних надходжень від зовнішніх джерел;
Внутрішній дефіцит – це загальний дефіцит за мінусом зовнішнього дефіциту;
Операційний дефіцит - визначається як загальний дефіцит, за винятком інфляційної частки відсоткових платежів;
Первинний дефіцит – різниця між величиною загального дефіциту і сумою всіх відсоткових платежів;
Поточний – утворюється поточними державними доходами за винятком поточних видатків.
DB =G – T
db= DB
Y
DB-загальний бюджетний дефіцит
G- державні видатки
T- податкові надходження
db- частка бюджетного дефіциту у ВВП
Y- величина ВВП
Іноді бюджетний дефіцит може бути наймогутнішим інструментом отримання коштів для майбутнього мостом, що зв’язує сьогодення з реальним майбутнім. Важливо застосувати новітні методи забезпечення неінфляційного створення грошей під майбутнє, у тому числі і забуте нами програмно-цільове регулювання.
У 2000 році ми мали практично інфляційну модель зростання (інфляція становила 25,8% при зростанні ВВП на 5,9%), в 2003 році ми маємо, по суті інвестиційну модель (при інфляції у 8,2% і зростанні ВВП на 8,5% інвестиції в основний капітал збільшувалися темпами на рівні близько 30%))
