можна за різними критеріями. Так, за економічними показниками і чисельністю працюючих підприємства можна підрозділити на малі, середні і великі. За сферою діяльності розрізняють підприємства промисловості, торгові, у сфері послуг, тощо.
У Господарському кодексі підприємства класифікують за трьома критеріями:
1) формою власності;
2) способом утворення (заснування) та формування статутного фонду;
3) кількістю працюючих та обсягу валового доходу від реалізацій за рік.
Згідно з ч.1 ст. 63 ГК залежно від форм власності передбачених законом, в Україні діють підприємства таких видів:
- приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);
- підприємство, що діє в основі колективної власності (підприємство колективної власності);
- комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
- державне підприємство, що діє на основі державної власності;
- підприємство засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).
Згідно з ч.7 ст. 63 ГК підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового заходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств.
Малими (незалежно від форми власності) визначаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 000 Євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Великими визнають ті підприємства, в яких середньо-облікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п’яти мільйонам Євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Усі інші підприємства визнаються середніми.
Організаційна структура.
Кожне підприємство, незалежно від форми власності чи різновиду очолюється директором, має в своїй структурі адміністративно-управлінський персонал, а також виробничі підрозділи. На формування структури найбільший вплив мають принципи розподілу праці, реалізація яких відтворюється у структурі виробничих підрозділів, якщо виготовлення виробу замовника здійснюється одним виконавцем від початку до кінця, тоді виробничий підрозділ може бути представлений як один єдиний, без будь-якого поділу на технологічні ланцюжки. В цьому конкретному випадку можливі такі варіанти розподілу праці (жіночий, чоловічий одяг, тощо.) Н а такий розподіл впливають розміри ательє, чисельність кравців, рівень опиту на послуги, якість продукції та її конкурентоспроможність. Така організаційна структура притаманна підприємствам малого та середнього розміру.
Якщо розміри ательє і рівень опиту на послуги досить високий, тоді з’являється можливість розподілити види робіт за технологією виготовлення виробу і створити відповідні структурні підрозділи і зняття мірок і закрійні роботи, підготовка виробу до примірки, пошиття, виконання оздоблювальних робіт і т.д. Така оргструктура потребує значно більшої кількості адміністративно-управлінського персоналу. Адже необхідно призначати керівника кожного підрозділу та їхніх помічників.
Відома також організаційна структура підприємства, яка передбачає, що в основу розподілу праці покладені принципи малих бригад (повузлові). Це означає, що найбільш типові види робіт виконуються окремими кравцями незалежно від власника замовника; тобто повузлове виготовлення виробів.
Закон України про господарські товариства доповнив і розширив різновиди організаційних форм. Якщо попередні закони акцентували увагу на таких різновидах підприємств як малі, асоціації, консорціуми, корпорації та різні види колективних, державних і приватних підприємств, то новий закон запропонував до впровадження надзвичайно-сучасні і результативні види: акціонерні товариства, товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю і повні товариства.
Ці різновиди підприємств можуть створюватися як на малих, так і на великих підприємствах, в основі їх лежить різна форма власності та відповідальності. Для підприємств побутового обслуговування найбільш сприятливою є товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Воно формується на основі статутного фонду із внесків засновників чи членів ТОВ. Відповідальність зберігається на протязі життєдіяльності підприємства у межах внесків членів ТОВ до статутного фонду.
6.2. Види оплати праці
Підприємство – це організаційно виокремлена та економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги).
Сфера дії внутрішнього ринку праці підприємства полягає в установленні взаємозв’язку між фактичними результатами праці і рівнем оплати праці працівника.
Оплата праці – це будь-який заробіток, обчислений у грошовому виразі, що його за трудовим договором власник або впроваджений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.
Системи заробітної плати встановлюються підприємствами самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Залежно від того, який основний показник застосовується для визначення результатів праці, всі системи підрозділяють на дві групи, що називаються формами заробітної плати.
Найчастіше застосовують дві основні форми заробітної плати – відрядну і почасову.
За відрядної форми оплата праці проводиться за нормами й розцінками, установленими на підставі розряду працівника. Кваліфікаційний (тарифний) розряд працівника передбачає виконання роботи відповідної складності.
Основними умовами застосування відрядної оплати праці є наявність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника і піддаються точному обміну, а також необхідність стимулювання зростання випуску продукції та існування реальних можливостей підвищення виробітку на конкретному робочому місці. Виконання цієї форми оплати праці потребує встановлення обгрунтованих норм виробітку, чіткого обміну їхнього виконання і воно не повинно призводити до погіршання якості продукції, порушень технологічних режимів, техніки безпеки, а також до перевитрачення сировини, матеріалів, енергії.
За почасової форми заробітної плати оплата праці робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками з урахуванням відпрацьованого часу та рівня кваліфікації, що визначається тарифним розрядом.
Почасова форма заробітної плати застосовується тоді, коли недоцільно нормувати роботи (наприклад, операції контролю за якістю продукції) або вони взагалі не піддаються нормуванню, оскільки зміст і послідовність виробничих операцій часто змінюються (роботи з ремонту та налагодження устаткування тощо).
В сучасних умовах нарахування зарплати за цією формою здійснюється як для адміністративного – управлінського персоналу, так і для робітників.
1. Оплата для керівників спеціалістів.
Така оплата може здійснюватися за двома видами: згідно встановлених окладів і по контракту.
На державних підприємствах систему окладів встановлює відповідне міністерство; на підприємствах інших форм власності оклади встановлює власник майна.
Для цієї категорії працівників може бути встановлена: контрактна форма оплати праці – індивідуальна і конфеденційна, розмір якої визначається на момент укладання контракту. Контракт, як правило носить строковий характер.
Для цієї категорії працівників можуть передбачатися різноманітні оплати: за виконанням особливих замовлень, високий рівень рентабельності, скорочення витрат і т.д.
Розмір доплат на державних підприємствах регламентується законом України та інструкціями відповідних міністерств, а на підприємствах інших форм власності розмір доплат та їх види встановлюються власником майна.
2. Оплата для робітників.
На підприємствах побутового обслуговування можно ідентифікувати дві групи робітників.
а) Це ті, які виготовляють продукцію (кравці). Нарахування зарплати за такою формою запроваджується останнім часом на підприємствах різних форм власності і полягає в тому, що робітникам встановлюють середньо-оптимальний розмір зарплати незалежно від результатів роботи підприємства. На збільшення цієї зарплати можуть впливати різні фактори (якісні вироби, високопродуктивна робота).
б) Друга група – це ті, які займаються обслуговуванням (слюсарі, електрики, механіки). Заробітна плата їм нараховується згідно кваліфікації, відпрацьованого часу та можливих доплат.
Щоб підвищити стимулюючу роль форм оплати праці, використовують їх різновиди – системи заробітної плати. Різниця між ними полягає в способах обчислення заробітку і в рівнях залежності від кількісних і якісних результатів праці не тільки самого працівника, а й організації (фірми) в цілому (або її структурних підрозділів).
Системами відрядної форми оплати праці є:
пряма відрядна, відрядна-преміальна, відрядно-прогресивна, непряма-відрядна, акордна, колективна (бригадна) відрядна; а почасової – пряма почасова, почасова преміальна, колективна (бригадна) почасова.
Основними умовами застосування тієї чи іншої заробітної плати є рівень технічної озброєності виробництва, характер технологічного процесу та організації виробництва і праці, ступінь використання виробничих потужностей і устаткування, стан нормування праці тощо.
6.3. Розрахунок вартості послуги
виготовлення моделі з матеріалів замовника.
Виробництво одягу на підприємствах сфери побуту і послуг займає особливе місце в задоволенні потреб населення у швейних виробах.
Особливостями діяльності підприємств сфери побуту і послуг є індивідуальна спрямованість, а так само можливість особистої участі замовника в процесі обслуговування.
Звертання значної частини населення до підприємства сфери побуту і послуг пояснюється визначеними перевагами виготовлення одягу по індивідуальним заказам перед іншими формами її придбання. Цими перевагами є можливість виготовлення одягу з урахуванням індивідуальних особливостей замовника і можливість замовлення одягу самих модних покроїв. Підприємства сфери побуту і послуг успішно виконують такі замовлення завдяки специфіці організації виробництва властивої тільки ним технології, сугубо індивідуальному характеру проектування і розкрою виробу.
Діючі в нашій країні швейні підприємства, призначені для виготовлення одягу по індивідуальних замовленнях, підрозділяються в залежності від категорій на ательє вищої, першої категорії і майстерні.
Запропонована автором модель пальто виготовляється в ательє вищої ктегорії. Вартість пошиття виробу мінімальної складності та обробки ускладнюючих елементів визначається згідно прейскуранту Б-01 (01-15).
Мінімальна складність пальто д/с з вельвету (ІІ група) складається з 216 гр. Ускладнюючих елементів 8: 19 – кишені накладні; 21 – клапани оздоблювальні; 22 – кокетка проста; 36 – ремінь; 38 – хомутик; 39 – деталі накладні дрібні; 65 – дублювання деталей клейовими прокладочними матеріалами; 5-21 оздоблювальна строчка 20х1,60. Загальна вартість обробки ускладнюючих елементів складається 320 гр.
Розрахунок ціни виробу за індивідуальними замовленнями надається в таблиці 6.3.1.
Таблиця 6.3.1. – Розрахунок ціни виробу за індивідуальними замовленнями.
Назва статті % Сумма, грн Розрахунок
1 2 3 4
Основна зарплата (пошиття виробу за прейскурантом)
Відрахування на соціальні заходи
Амортизація технологічного обладнання
ПС
Рентабельність
Прибуток
Ціна виробу
40
15
10 320
128
48
496
49,6
545,6 -
40•п1:100
40•320:100
15•п1:100
15•320:100
п1+п2+п3
ПС•R= 496•10
100 100
ПС + п.6
496+49,6
6.4 Розрахунок вартості виготовлення моделі з матеріалів підприємства.
Розрахунок вартості матеріалів для пошиття пальто надається в таблиці 6.4.1.
Розрахунок вартості виготовлення моделі з матеріалів підприємства надається в таблиці 6.4.2.
6.4.1. – Розрахунок вартості матеріалів для пошиття пальто.
Назва виду матеріалу Одиниця виміру Норма витрат Ціна за одиницю виміру, грн Вартість виду матеріалу, грн
1 2 3 4 5
Вельветова тканина
Підкладкова тканина м
м
1,80
1,70
30
16
54
27,2
Продовження таблиці 6.4.1.
1 2 3 4 5
Дублерин
Гудзики Ǿ2,5
Пряжка
Нитки армовані
Нитки Гарус
Плечові накладки м
шт
шт
катушка
катушка
пара
1,10
11
1
2
1
1 12,50
3,50
5
1,50
4,50
5 13,75
38,5
5
3
4,50
5
Всього Грн 150,95
ТЗВ 5% Грн 7,54
Разом Грн 158,49
6.4.2. – Розрахунок вартості виготовлення моделі з матеріалів підприємства.
Назва статті % Сумма, грн Розрахунок
1 2 3 4
Вартість основних матеріалів
Вартість пошиття за прейскурантом
Відрахування на соцальні заходи
Амортизація технологічного обладнання
ПС
Рентабельність
Прибуток
Ціна виробу
40
15
10
158,49
320
128
48
654,49
65,44
719,93
40•п2:100
40•320:100
15•п1:100
15•320:100
п1+п2+п3+ п4
ПС•R= 654,49•10
100 100
ПС+ п7
654,49+65,44
Розрахунок показників продуктивності праці.
І. Продуктивність праці у натуральному виразі.
а) за місяць
ППнміс= ФРДміс:ЧДВ, штук
ППнміс= 22:5=4,5 штук
б) за рік
ППнрік= ППнрік= • 12, штук
ППнрік= 4,5 • 12 = 54 штук
ІІ. Продуктивність праці у вартісному виразі
а) за місяць
ППвміс= ЦВ • ППнміс, грн
ППвміс= 545,6 • 4,5 = 2455,2 грн
б) за рік
ППврік= ЦВ • ППнрік, грн
ППврік= 545,5 • 54 = 29462,4 грн
Фінансові результати
Прибуток за виробом
а) за місяць
Пр міс= Пр1вир • ППнміс, грн
Пр міс= 49,6 • 4,5 = 223,2 грн
б) за рік
Пр рік= Пр1вир • ППнрік, грн
Пр рік= 49,6 • 54= 2678,4 грн
ВИСНОВКИ
В результаті проведеної роботи по виконанню дипломного проекту був проаналізований спортивний стиль в одязі та знайдено його з’язок з сучасними тенденціями моди. Була розроблена колекція моделей у спортивному стилі та модельно-конструкторська документація для однієї моделі, яка складається з жіночого пальто.
В ході роботи було зроблено аналіз характеру елементів формоутворення костюму, що є найбільш характерними для запропонованих моделей колекції.
Також було запропоновано найбільш вдале композиційне рішення головного вбрання, взуття та аксесуарів колекції, за допомогою яких створюється певний образ людини.
Під час роботи над дипломним проектом були поглибленні знання та навички з дисциплін «Композиційна організація форми», «Матеріалознавство», «Технологія швейних виробів», «Конструювання виробів», «Художнє моделювання виробів», «Економіка». Були отримані навики ескізування моделей, в яких втілився художній образ, створений уявою.
Запропоновану колекцію моделей пальто у спортивному стилі можуть надягти жінки з вузькими плечами, високого росту, з маленькою груддю, з довгою шиєю.
Виготовлення запропонованої моделі планується в умовах експериментального виробництва, або для виготовлення одягу по індивідуальним замовленням. При незначних змінах, чи корегуванні, доповненнях технологічного процесу, кожна із запропонованих моделей може випускатися в умовах дрібносерійного чи масового виробництва.
ЛІТЕРАТУРА
1. Т.О. Буднік, Т.Т. Неклюдова «Дизайн костюму», Ростов-на-Дону, «Фенікс», 2000 р.
2. Г.М. Гусейнов, В.В. Єрмілова «Композиція костюма», Москва, 2004 р.
3. Ф.М. Пармон «Композиція костюму», Москва, 1985 р.
4. Т.В. Козлова «Основи теорії проектування костюму», Москва, 1988 р.
5. Т.В. Ніколаєва «Тектоніка формоутворення костюму»; Київ, 2005 р.
6. В.І. Сидоренко, Є.І. Рачицька «Моделювання та художнє оформлення одягу», Ростов-на-Дону, «Фенікс», 2002 р.
7. Н.П. Супрун, Л.В. Орленко, Є.П. Дрегуляс, Т.О. Волинець «Конфекціювання матеріалів для одягу», Київ, 2005 р.
8. Є.М. Мотузова, Н.С. Гончарук «Розробка конструкцій виробів по моделям», Москва, 1975 р.
9. С.М. Саламатова «Конструювання одягу», Москва, 1984 р.
10. С.Б. Коблякова «Конструювання одягу з сигментами САПР», Москва, 1984 р.
11. Н.І. Гур’янова, В.Н. Зуйкова «Конструювання одягу», Москва, 1974 р.
12. С.В. Куренова, Н.Ю. Савельєва «Конструювання одягу», Ростов-на-Дону, «Фенікс», 2004 р.
13. Н.Є. Можчиль «Закрійник жіночого одягу», Ростов-на-Дону, «Фенікс», 2001р.
14. Г.П. Бескоровайна, С.Б. Коблякова «Конструювання жіночого пальта на фігурі різної статури», 1990 р.
15. А.В. Бланк, З.М. Фоміна «Конструювання і конструктивне модулювання жіночого одягу», 1990 р.
16. А.Д. Агошков, М.М. Петрик, І.А. Кисленко «Конструювання верхнього жіночого одягу», Київ, 2007 р.
17. «Довідник з підготовки і розкрою матеріалів при виготовленні одягу», Москва, 1980 р.
18. В.В. Ісаєв «Обладнання швацьких виробництв», Москва, 1989 р.
19. Л.Б. Рейбарх і др. «Обладнання швацького виробництва», Москва, «Легпроміздат», 1988 р.
20. Довідник «Швацьке виробництво підприємств побутового обслуговування», Москва, 1988 р.
21. Є.П. Туринська, Н.Н. Алькеніна «Повузлова обробка верхнього жіночого одягу, Київ, 1989 р.
22. А.І. Назарова «Технологія швацьких виробів по індивідуальним замовленням», 1986 р.
23. І.С. Зак і др. «Промислова технологія одягу», Довідник, Москва, «Легпромпобутіздат», 1988 р.
24. А.Д. Першина, С.В. Петрова «Технологія швацького виробництва», Москва, «Легпромпобутіздат», 1991 р.
25. М.А. Силаєва «Пошив виробів по індивідуальним замовленням», Москва, 2004 р.
26. Є.К, Амброва, А.Т. Труханова «Технологія швацького виробництва», Москва, «Академія», 2004 р.
27. Журнал «Ательє», 2006-2007 рр.
28. Журнал «Легка промисловість», 2006-2007 р.
29. Журнал «Швацька промисловість», 2006-2007 р.
30. Журнал «Текстильна промисловість», 2006-2007 р
