Дипломна робота
З математики
Особливості вивчення математики в профільних класах у сучасних умовах
ВСТУП
Актуальність теми. За останні роки у соціальному житті суспільства відбулися значні
зміни, що вимагають перегляду системи освіти. Її переорієнтовують у бік демократизації та
гуманізації освіти, яка спрямована на виховання, перш за все, особистості, функціонально
грамотної і методологічно компетентної, яка володіє інформаційними технологіями, здатна
адаптуватися до навколишнього середовища, до аналізу і самоаналізу, до свідомого
вибору і до відповідальності за нього. У зв’язку з цим з’явилися різні типи навчальних
закладів, внесені зміни до навчальних програм та навчальних планів. Метою зміни системи
освіти є, перш за все, її орієнтація на учнів, на задоволення їх індивідуальних освітніх
потреб. Немає сумнівів у необхідності впровадження профільності навчання у старшій
школі, але це ставить перед освітніми діячами цілу низку проблем, вирішення яких
потребує нових теоретичних і практичних досліджень. Профільне навчання породжує
проблеми викладання всіх предметів, зокрема, математики відповідно до профілю.
Актуальним для української школи є досвід російських колег з цього питання. З проблеми
профільного навчання математики мається певний фонд наукових джерел [23]. Вітчизняні
освітяни цій проблемі приділяють велику увагу, але повного розв’язання її ще немає. У
ході інформаційного дослідження не вдалося виявити відповідні розробки методичних
систем забезпечення профільного навчання математики в Україні.
Мета роботи. Метою роботи є показати, якими особливостями має бути обумовлений
ефективний процес вивчення математики в умовах профільної школи.
Предмет дослідження. Предметом дослідження є особливості вивчення математики у
профільних класах.
Задачі дослідження.
1. Вивчити науково-методичну літературу з предмету дослідження.
2. Дослідити основні тенденції профілізації на сучасному етапі функціонування
загальноосвітньої школи і представити характеристику цього процесу.
3. Охарактеризувати особливості вивчення математики у профільних класах і
втілити їх у розробки уроків.
4. Згідно проведеного дослідження і виявлених проблем розробити відповідний
проект, направлений на усунення недоліків у роботі з профільними групами учнів.
Методи дослідження. Теоретичні – системний аналіз психолого-педагогічної і навчально-
методичної літератури з проблеми дослідження, моделювання педагогічних процесів.
Емпіричні – спостереження, бесіди з вчителями і викладачами, вивчення і узагальнення
досвіду загальноосвітніх закладів щодо реалізації профільного навчання.
Наукова новизна і теоретичне значення роботи полягає в обґрунтуванні необхідності
впровадження профільного навчання у старшій школі та виявленні особливостей вивчення
математики у профільних класах.
Практична цінність. Робота може бути використана вчителями математики та студентами
для проведення занять з математики у профільних класах, для дослідження особливостей
вивчення математики у профільних класах, а також для реалізації проекту зі створення і
апробації методичного комплексу для вчителів математики у профільних групах учнів.
Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків та списку використаних
джерел.
Перший розділ роботи, який називається „Профільне навчання в загальноосвітніх
навчальних закладах”, починається зі сторінок історії, згадуються світові тенденції
диференціації навчання, обґрунтовуються загальні засади профільної освіти.
Другий розділ „Особливості вивчення математики в профільних класах у сучасних
умовах” містить факти про профільну диференціацію навчання математики. Цікавими і
корисними для практичного застосування є розробки уроків, а також проект, створений за
проблемою дослідження.
РОЗДІЛ 1
ПРОФІЛЬНЕ НАВЧАННЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
1.1. З ІСТОРІЇ ПРОФІЛІЗАЦІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ СТАРШОЇ ШКОЛИ
Система загальної середньої освіти України сьогодні на порозі нових суттєвих змін –
впровадження профільності навчання у старшій школі. Профілізація навчання
старшокласників є надзвичайно вагомим кроком у реформуванні освіти в цілому. Перехід
до профільного навчання розпочнеться у 2007 році, але 2004 н.р. розпочався підготовчий
період переходу до профільної старшої школи.
На території нашої держави відбувається вже десята спроба профілізації шкільної освіти.
Першу спробу можна віднести до 1864 року, коли за ініціативою тодішнього міністра освіти
Російської імперії О.В.Головніна було створено три типи середніх загальноосвітніх
навчальних закладів: класичні з двома древніми мовами; класичні з латинською мовою;
реальні училища. Вихованців двох перших готували до продовження навчання у вищих
закладах освіти, а третіх – до вступу у спеціалізовані навчальні заклади.
Наступники О.В.Головніна кілька разів намагалися внести зміни до цієї моделі середньої
школи Російської імперії, складовою якої була більша частина сучасної України, аж до того
часу, поки у 1902 року після реформ, що проводилися Г.Е.Зенгером, утвердилися три
основні типи середніх загальноосвітніх навчальних закладів – гімназії, реальні та
комерційні училища. Ще одна спроба профілізації школи була здійснена в 1914 р. міністром
народної освіти П.М.Ігнатьєвим, який запропонував створити єдину середню школу із 7-
річним терміном навчання. Після 4 класу школи учні визначали один із трьох напрямків
продовження навчання: старогуманітарний (посилене вивчення древніх мов);
новогуманітарний (вивчення словесності, історії, мов); реальний (вивчення математики,
природничих наук).
У 1917 – 1918 роках українські освітянські діячі також висловлювали думки
щодо створення профільної школи. Ще на ІІ Всеукраїнському учительському з’їзді у грудні
1917 році було прийнято резолюцію про те, що загальноосвітньою школа може бути лише
впродовж семи років навчання, а потім „курс останніх трьох років потрібно приладнати до
вищих шкіл”. Ця ідея знайшла відображення в Проекті єдиної школи, що був затверджений
уже еміграційним урядом України в Тарнові 17 червня 1921 року.
Після третього встановлення радянської влади на початку 20-х років ХХ ст.
тодішній уряд України відмовився від російського шляху створення єдиної школи, який
передбачав три напрями навчання для старших класів: гуманітарний, природничо-
математичний і технічний. Натомість створювалася семирічна школа соціального
виховання, випускники якої мали обов’язково закінчити дво- або трирічну професійну
школу.
Після доби НЕПу семирічні школи в містах стали набирати так званого
індустріального ухилу, перетворюючись на „фабрично-заводські семирічки”, а в селах –
на агрономізовані семирічні школи (сільськогосподарський ухил). У 1929 році така
профілізація була оголошена „ударною справою” і в 1931 році успішно „здійснена”.
Підготовка до майбутньої трудової діяльності здійснювалась професійними школами різних
типів, де навчались учні після закінчення семирічної трудової школи. Найпоширенішими
були індустріально-технічні, сільськогосподарські, соціально-економічні, медичні,
мистецькі, ремісничо-промислові, будівельні, транспортні школи [36; 7].
У другій половині 30-х років система освіти уніфікується, і профшколи
реорганізують у середні спеціальні навчальні заклади. Відкриваються профільні школи –
фабрично-заводського учнівства (ФЗУ) та школи сільської молоді (ШСМ) для підлітків.
Пізніше, намагаючись максимально уніфікувати школу, більшовицька партія прийняла
рішення про запровадження єдиних для всієї країни навчальних планів та програм. Про
„профілі” в старшій школі не говорили аж до середини 50-х років, коли АПН РСФСР
запропонували в старших класах загальноосвітніх шкіл три напрями навчання: фізико-
математичний і технічний; біолого-агрономічний; соціально-економічний і гуманітарний.
У 1960 – 1980-х роках існували спеціалізовані загальноосвітні школи, класи та
факультативи с поглибленим вивченням окремих предметів. Факультативні заняття
організовувалися „за вибором учнів для поглиблення їхніх знань з основ наук та розвитку
інтересів і здібностей”. Для факультативних занять розроблялися програми двох типів:
„додаткові матеріали до систематичних курсів, які мають вивчатися паралельно із
заняттями за основним навчальним планом” і „спеціальні курси, що розширюють і
доповнюють систематичні курси основ наук, предмети естетичного виховання, трудові й
політехнічні практикуми”. Ця діяльність із партійною наполегливістю була розгорнута в
школах УРСР. Лише в Київській області в 1968/1969 навчальному році працювало близько 2
тисяч факультативних груп. Окрім цього, в тому ж навчальному році в Україні діяла 51
школа з поглибленим вивченням окремих предметів.
У той же період особлива увага приділялась діяльності навчально-виробничих комбінатів
(НВК), які стали центрами трудового і професійного навчання. У 1985 році був
розроблений і затверджений Тимчасовий перелік професій, за якими проводиться
підготовка учнів у міжшкільних НВК. З 1987 року у школах для учнів 7-8 класів було
введено навчальний предмет „Основи виробництва. Вибір професії”. Метою цього курсу
була допомога учням у виборі профілю професійної підготовки. Наприкінці 80-х – початку
90-х років в Україні з’являються нові типи освітніх закладів (гімназії, ліцеї, коледжі), які
зосереджують зусилля учнів на поглибленому вивченні окремих предметів, котрі потрібні
їм для подальшого навчання у вищих навчальних закладах.
Освітою через профільне навчання у загальноосвітніх навчальних закладах у 2001/2002
навчальному році було охоплено 401286 учнів (6,3 відсотка від загальної кількості учнів), у
2003 році – 430569 учнів (відповідно – 6,9 відсотка). Найвищій показник вибору учнями
профілю навчання в 2002/2003 навчальному році простежується на користь суспільно-
гуманітарного, інформатики та обчислювальної техніки, філологічного. Поступово
створюються сприятливі умови для поглибленого вивчення предметів у сільських школах
[31; 12].
1.2. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФІЛЬНОГО
НАВЧАННЯ У СТАРШІЙ ШКОЛІ
Розвиток світового і, зокрема, європейського освітнього простору об’єктивно потребує від
української школи відповідної реакції на процеси реформування загальної середньої
школи, що відбуваються у провідних країнах світу. Загальною тенденцією розвитку старшої
профільної школи є її орієнтація на широку диференціацію, варіативність,
багатопрофільність, інтеграцію загальної і допрофесійної освіти.
Диференціація – одна з ключових проблем організації сучасної школи. Вона є об’єктом
гострої полеміки серед педагогів у багатьох країнах світу. Різні погляди на ідею
диференційованого навчання відображають дві протилежні тенденції у розвитку сучасної
освіти. Одна з них – інтеграція, яка зумовлена взаємозв’язком різних наукових дисциплін,
що потребує від кваліфікованого працівника широкої загальної культури й обізнаності у
багатьох суміжних галузях.
Водночас існує й інша тенденція. Важливою умовою досягнення успіху у будь-якій
діяльності вважається спеціалізація працівника. Послідовники цієї тенденції справедливо
вважають, що спеціалізація не тільки сприяє розвитку науки, культури, а й відповідає
різноманітності задатків і здібностей людини, її індивідуальним нахилам до того чи іншого
виду діяльності.
Більшість педагогів світу є прихильниками саме цієї тенденції, про що свідчить той факт,
що диференціація навчання є одним із основних організаційних принципів середньої
загальноосвітньої школи зарубіжжя впродовж багатьох десятиліть. У Франції вона існує
півтора століття, нагромаджено величезний досвід впровадження її у шкільну практику
[31; 19].
Початковий етап диференціації починається в старших класах неповної середньої
школи, де вона має попередній, орієнтовний характер. На старшому ступені середньої
школи у більшості країн світу здійснюється профільна диференціація навчання. Учні
навчаються у спеціалізованих секціях, відділеннях і серіях, які можна вважати аналогами
профілів. Вся їх багатоманітність зводиться до двох напрямів – академічного
(загальноосвітнього) та практичного (технологічного, допрофесійного).
Кількість обов’язкових предметів на старшому ступені середньої школи набагато менша,
ніж в основній. Профільна диференціація навчання здійснюється за рахунок поглибленого
вивчення навчальних дисциплін певного профілю. Учні академічних потоків керуються
вимогами вищих навчальних закладів, навчальний план яких складається з традиційних
загальноосвітніх дисциплін, що не виключає вибір нових навчальних курсів. Учні, які не
орієнтуються на вступ до вищих навчальних закладів, обирають переважно навчальні
курси практичного циклу, що в багатьох випадках не обмежує можливості продовження
навчання [18].
Організація профільного навчання призводить до певного перевантаження навчального
плану школи. Так, у гімназіях Швеції існує 22 відділення (профілі). Спеціалізація навчання
здійснюється як за рахунок відмінностей у рівні підготовки з традиційних шкільних
дисциплін, так і шляхом введення в навчальний план спеціальних профілюючих предметів,
кількість яких загалом сягає близько 80.
Незважаючи на велику кількість навчальних предметів і курсів, кількість основних
напрямів профілізації незначна. За наявності стаціонарних відділень та секцій заняття
будуються у досить суворій відповідності до навчальних планів і програм профілю
навчання і є обов’язковими для всіх учнів. Факультативи й предмети за вибором
відіграють допоміжну роль, і їх питома вага у загальному балансі навчального часу
відносно незначна.
Прикладом такої системи є трирічний французький загальноосвітній і технологічний ліцей.
У десятому класі діє загальний, обов’язковий для всіх учнів навчальний план, який
складається з традиційних загальноосвітніх дисциплін. Крім того, кожному учню
пропонується 15 курсів для поглибленого вивчення, серед яких він повинен обрати два.
Після закінчення десятого класу диференціація поглиблюється і набуває жорстких
організаційних форм. Учні навчаються за двома напрямами: загальним і технологічним.
Школярі можуть обрати з десяти серій диплом бакалавра про середню освіту, який дає
право вступу на відповідні факультети університетів та інших вищих навчальних закладів.
У загальноосвітньому напрямі виділяються три серії: літературна, наукова і соціальні та
економічні науки. Технологічний напрям передбачає сім серій: медико-соціальні науки,
науки та технології індустрії, експериментальні науки та технології, науки та технології
сфери обслуговування, готельного господарства, музики і танцю, прикладного мистецтва.
Стаціонарні відділення і секції з особливими навчальними планами і програмами є в
старших класах середніх шкіл Німеччини, Італії, Іспанії, Нідерландів, Данії, Аргентини та
інших країн.
У деяких країнах профільна диференціація здійснюється за іншим принципом. Учням
пропонується широкий спектр елективних предметів, і фактично саме вони відіграють
роль у здійсненні спеціалізованого навчання. Така система характерна для старшої школи
США, Англії, Шотландії. В американській школі навчання здійснюється за такими трьома
основними напрямами профілізації: академічний, загальний та виробничий. У зміст
навчання входять як традиційні обов’язкові предмети, так і предмети за вибором, яких у
школах США налічується кілька сотень. Останніми роками спостерігається тенденція до
зменшення навчального часу на їх вивчення.
Вцілому, у старшій зарубіжній школі спостерігається стійка тенденція до скорочення
кількості профілів і навчальних курсів за рахунок збільшення в навчальному плані обов’
язкових предметів і курсів.
Концепцією профільного навчання у Росії визначено номенклатуру основних напрямів
профілізації: природничо-математичний, соціально-економічний, гуманітарний,
технологічний, універсальний. При цьому приблизне співвідношення обсягів базових
загальноосвітніх, профільних загальноосвітніх предметів і елективних курсів у російській
школі визначається пропорцією 50:30:20.
Осмислення продуктивних тенденцій вітчизняного і зарубіжного шляхів профілізації
старшої школи свідчить про необхідність широкого врахування як суспільного контексту
функціонування школи, так і індивідуальних потреб і здібностей учнів [31].
1.3. МЕТА, ЗАВДАННЯ І ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ
ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ
Проблеми становлення і розвитку української школи як основи національної
системи освіти хвилюють сьогодні не лише педагогічну науку, педагогів-практиків, а й
широку громадськість України. У нашій країні існує широка мережа навчальних закладів
усіх рівнів. У них сьогодні відбуваються складні процеси, йде перебудова методологічних,
навчально-методичних і організаційних засад, що складалися впродовж багатьох
попередніх років, засвоюються кращі зразки зарубіжного досвіду.
Нині гостро відчувається соціальна потреба у створенні моделі сучасної
школи. Видатний педагог Софія Русова влучно висловилась: „Колись мертва, формальна,
лицемірна школа мусить впасти, а на її руїнах має утворитися, народитися нова, живуча і
життєва, правдива і весела школа праці, школа соціального виховання, збудована на
пошані і розумінні громадських обов’язків кожною дитиною, кожним учнем нової школи”
[37]. Школа минулого зорієнтована на уніфікацію навчального процесу, „усереднену”
особистість як результат педагогічної дії. „Усереднена” школа не давала дітям усього
спектру освітніх послуг і програм, не враховувала їхніх здібностей та інтересів.
Нова школа – це школа культури життєвого самовизначення. Нова школа
навчає дитину, як скласти свою життєву програму, як пізнавати себе, як визначити своє
життєве кредо, мету життя, самоаналізу, як планувати, як організовувати діяльність для
досягнення визначених цілей. У новій школі мають бути створені максимально сприятливі
умови для прояву та розвитку здібностей і таланту дитини, її повноцінного життя на
кожному з вікових етапів, для її самовизначення. Нова, ненасильницька система виховання
має ґрунтуватися на самодіяльності, ініціативі, вільному виборі напрямів.
Школа ХХІ століття – це школа, в якій повинні реалізовуватись нові ідеї щодо
організації освіти. У реформуванні середньої освіти в Україні в даний момент
найактуальнішою проблемою є впровадження профільного навчання. Нова школа має
функціонувати як профільна. Це створюватиме сприятливі умови для врахування
індивідуальних особливостей, інтересів і потреб учнів, для формування у школярів
орієнтації на той чи інший вид майбутньої професійної діяльності. Профільна школа
найповніше реалізує принцип особистісно орієнтованого навчання, що значно розширює
можливості учня у створенні власної освітньої програми [37].
Профільне навчання – вид диференційованого навчання, який передбачає
врахування освітніх потреб, нахилів та здібностей учнів і створення умов для навчання
старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення, що забезпечується
за рахунок змін у цілях, змісті та структурі організації навчання [31].
Профільне навчання повинне забезпечувати загальноосвітню підготовку учнів,
глибоку їх допрофесійну готовність із формуванням стійкої орієнтації на продовження
навчання. Професійну ж підготовку отримує невелика кількість випускників шкіл, які
навчаються за окремими спеціальностями у міжшкільному навчально - виробничому
комбінаті, професійному ліцеї чи окремих школах.
Зміст профільної освіти і методи навчання обумовлені цілями, а цілі –
якостями особистості випускника, його моделлю, яка в свою чергу детермінується змінами
соціально-економічних умов життя суспільства. Отже, зміст профільної освіти прямо пов’
язаний з формуванням стійкої системи соціально значущих якостей особистості [7].
Мета профільного навчання – забезпечення можливостей для рівного доступу
учнівської молоді до здобуття загальноосвітньої профільної та початкової допрофесійної
підготовки, неперервної освіти впродовж усього життя, виховання особистості, здатної до
самореалізації, професійного зростання й мобільності в умовах реформування сучасного
суспільства. Профільне навчання спрямоване на набуття старшокласниками навичок
самостійної науково-практичної, дослідницько-пошукової діяльності, розвиток їхніх
інтелектуальних, психічних, творчих, моральних, фізичних, соціальних якостей, прагнення
до саморозвитку та самоосвіти [31].
Досить влучно звучать слова Жозефа де Местра , що стосуються глибинних
основ і самої суті одного з найважливіших напрямів сучасної реформи, а саме переходу до
моделі профільної школи (профільного навчання у старших класах). Граф Жозеф де Местр
писав міністру просвіти Росії О.К.Розумовському з приводу багатопредметної програми
Царськосільського ліцею: „Зверніть увагу, п. граф, на мудрість наших предків. Оскільки всі
повинні вміти добре мислити, добре говорити і добре писати, вони обмежили загальну
освіту цими трьома пунктами. Потім кожний приймав своє рішення і віддавався тій окремій
науці, котра була йому потрібна. Ніколи вони не думали, що треба було б знати хімію, щоб
стати єпископом, чи математику, щоб бути адвокатом. Початкова освіта не виходила за
рамки, котрі я зобразив. Так були виховані Копернік, Кеплер, Галілей, Декарт, Ньютон,
Лейбніц, обидва Бернуллі, Фенелон, Боссюе та багато інших” [26]. Мотивування навряд
чи втратило у своїй актуальності: „ Немає більш надійного методу привити назавжди
відразу до науки нещасної молоді, у якої голова буде завжди завалена і, так би мовити,
засмічена цією колосальною купою неперетравлених знань, чи, що ще гірше, наповнити її
всіма пороками, які завжди тягнуть за собою верхоглядність, не врівноважуючи їх ані
найменшими перевагами” [26].
Основними завданнями профільного навчання є:
1) створення умов для врахування й розвитку навчально-пізнавальних і
професійних інтересів, нахилів, здібностей і потреб учнів старшої школи в процесі їхньої
загальноосвітньої підготовки;
2) виховання в учнів любові до праці, забезпечення умов для їхнього життєвого і
професійного самовизначення, формування готовності до свідомого вибору й оволодіння
майбутньою професією;
3) формування соціальної, комунікативної, інформаційної, технічної, технологічної
компетенції учнів на допрофільному рівні, спрямування підлітків щодо майбутньої
професійної діяльності;
4) забезпечення наступно-перспективних зв’язків між загальною середньою і
професійною освітою відповідно до обраного профілю [31].
У класах з профільним навчанням учні мають право і можливість обирати різні профілі
навчання з урахуванням їх індивідуальних інтересів, нахилів і здібностей. Це дозволяє їм
зосереджувати преважну увагу на поглибленому вивченні теоретичних основ обраного
профілю у блоці відповідних дисциплін.
Крім того, профілізація освіти передбачає посилення підготовки старшокласників в
області прикладних знань за обраним профілем, формування у них первинних елементів
професіонально-важливих якостей.
Така форма освіти старшокласників дозволяє їм отримати за обраним профілем більш
глибокі, різносторонні теоретичні і прикладні знання, уміння і міцні практичні навички
дослідницького характеру, підготувати себе до успішного продовження освіти у
середньому (вищому) професіональному навчальному закладі відповідного напряму чи до
праці у сфері матеріального виробництва.
Цьому сприяє також і те, що профільна диференціація освіти учнів на старшому етапі
являє собою логічне продовження рівневої диференціації освіти учнів, здійснюваної на
середньому ступені, у V-ІХ класах, у формі професійної орієнтації та інших видів
допрофільної підготовки [11].
З вищесказаного випливає, що профільна освіта за своїми цілями і змістом займає
проміжне положення між загальною середньою та професійною освітою.
Профільне навчання ґрунтується на таких принципах:
1) фуркації (розподіл учнів за рівнем освітньої підготовки, інтересами, потребами,
здібностями і нахилами);
2) варіативності й альтернативності (освітніх програм, технологій навчання і
навчально-методичного забезпечення);
3) наступності та неперервності (між допрофільною підготовкою і профільним
навчанням, професійною підготовкою);
4) гнучкості (змісту і форм організації профільного навчання, у тому числі
дистанційного; забезпечення можливості зміни профілю);
5) діагностико-прогностичної реалізованості (виявлення здібностей учнів для їх
обґрунтованої орієнтації на профіль навчання) [31; 12].
Здійснення профільного навчання потребує цілеспрямованого формування контингенту
учнів, розробки відповідного навчально-методичного забезпечення за кожним напрямом
навчання, використання специфічних форм і методів роботи з учнями, що мають
підвищену мотивацію до навчання, вимагає відповідної перепідготовки і підвищення
кваліфікації вчителя, модернізації матеріально-технічної бази.
1.4. СТРУКТУРА ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ
Профіль навчання – це спосіб організації диференційованого навчання, який
передбачає поглиблене і професійно зорієнтоване вивчення циклу споріднених предметів.
Профіль навчання визначається з урахуванням наступних чинників:
- освітніх потреб замовників освіти;
- кадрових, матеріально-технічних, інформаційних ресурсів школи ;
- соціокультурної і виробничої інфраструктури району, регіону;
- перспектив здобуття подальшої освіти і життєвих планів учнівської молоді.
Профільне навчання у 10-12 класах здійснюється за такими основними напрямами:
суспільно-гуманітарний, природничо-математичний, технологічний, художньо-естетичний,
спортивний.
Їх набір відповідає соціально-диференційованим видам діяльності, що
зумовлені суспільним розподілом праці, і містить знання про природу, людину, суспільство,
культуру, науку та виробництво. За основними напрямами профілізації визначаються
різноманітні навчальні профілі. Їх орієнтовний перелік наведено у додатку А [31].
Профільність визначається як добором предметів, так і їх змістом.
Засвоєння змісту освіти в загальноосвітніх закладах з профільним навчанням
має забезпечувати, по-перше, загальноосвітню підготовку учнів, а по-друге –
спеціалізовану поглиблену підготовку до майбутньої професійної діяльності.
Профіль навчання охоплює таку сукупність предметів: базові загальноосвітні,
профільні та курси за вибором.
Базові загальноосвітні предмети становлять інваріантну складову змісту
середньої освіти і є обов’язковими для всіх профілів. Ці предмети реалізують цілі й
завдання середньої загальної освіти. Зміст навчання і вимоги до підготовки
старшокласників визначаються державним загальноосвітнім стандартом. Зміст базових
навчальних предметів може інтегруватися, скорочуватися на користь профільних
предметів, що регулюється типовим навчальним планом.
Профільні загальноосвітні предмети – це цикл предметів, які реалізують цілі,
завдання і зміст кожного конкретного профілю. Вони обов’язкові для учнів, які обрали
даний профіль навчання. Профільні предмети вивчаються поглиблено. Особливостями
вивчення є:
- більш глибоке і повне опанування понять, законів, теорій, передбачених
стандартом освіти;
- дотримання системного викладу навчального матеріалу, його логічного
впорядкування;
- широке використання знань із споріднених предметів;
- застосування активних методів навчання, організація дослідницької, проектної
діяльності учнів.
Поглиблене вивчення саме циклу предметів запобігає вузькій спеціалізації, яка
здебільшого не відповідає реальним потребам, інтересам старшокласників, оскільки
нерідко їх цікавить не один предмет, а група предметів, не одна професія, а кілька
близьких професій. Профільні предмети забезпечують також прикладну спрямованість
навчання за рахунок інтеграції знань і методів пізнання та застосування їх у різних
сферах діяльності, у тому числі і професійній, яка визначається специфікою профілю
навчання.
Зміст профільних предметів реалізується як варіативна складова змісту загальної
середньої освіти, а частково – як інваріативна складова.
У профільних загальноосвітніх закладах передбачається опанування змісту базових
предметів на різних рівнях за такими програмами:
1) програма загальнокультурної підготовки – обов’язковий мінімум змісту
навчального предмета, який не передбачає подальшого її вивчення (наприклад,
математика на філологічному профілі; хімія та біологія у профілі інформатика або їх
інтегрований варіант у цих профілях);
2) програма загальноосвітньої підготовки – обсяг змісту достатній для
подальшого вивчення предмета у вищому навчальному закладі – застосовується, коли
навчальний предмет не є профільним, але базовим або близьким до профільного
(наприклад, загальноосвітні курси біології, хімії у фізико-технічному профілі або
загальноосвітній курс фізики у хіміко-біологічному профілі);
3) програма профільної підготовки – обсяг змісту навчального предмета
поглиблений, передбачає орієнтацію на майбутню професію (наприклад, курси фізики і
математики у фізико-математичному профілі або курси біології та хімії у хіміко-
біологічному профілі).
Їх орієнтовний перелік наведено у додатку А [31].
Профіль навчання може мати кілька модифікацій, залежно від базових предметів, обраних
учнем як профільні. Їх має бути не більш як два-три з однієї або споріднених освітніх
галузей (наприклад, фізика, інформатика і математика, хімія і технології, біологія і
екологія, географія і економіка). Так, у профілях, де профільними обрано природничі
предмети біологія і хімія, решта природознавчих предметів (фізика, географія) вивчається
за програмою загальноосвітнього рівня. Зміст навчальних предметів природничо-
математичної галузі в соціально-гуманітарному, технологічному і художньо-естетичному
напрямах може бути інтегрований за програмою-мінімумом в єдиний курс
природознавства.
Курси за вибором – це навчальні курси, які входять до складу профілю навчання. Основні
їх функції полягають у поглибленні і розширенні змісту профільних предметів або
забезпеченні профільної прикладної і початкової професійної спеціалізації навчання.
Курси за вибором створюються за рахунок варіативного (шкільного та регіонального)
компонента змісту освіти. Усі курси варіативного компонента можна поділити на три
групи:
1) поглиблення знань з профілюючих предметів базового компонента;
2) розвиток інтересів та здібностей учнів з урахуванням спеціалізації профільних
класів;
3) загальний розвиток учнів (інформатика, політологія, бібліографія, світова
культура, історія релігій).
Орієнтовне співвідношення обсягу базових загальноосвітніх, профільних предметів і курсів
за вибором визначається пропорцією 60:30:10. Загальне навантаження учнів визначено
Законом України „Про загальну середню освіту” [31; 44].
Загальноосвітні школи створюють ті чи інші профілі навчання за рахунок комбінацій
базових, профільних предметів і курсів за вибором. Цим самим забезпечується гнучка
система профільного навчання, яка дає змогу обрати старшокласнику індивідуальну
освітню програму.
1.5. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ
Форми організації профільного навчання регламентують діяльність суб’єктів навчально-
виховного процесу в системі профільних загальноосвітніх закладів і забезпечують умови
для підготовки учнівської молоді до свідомого життєвого самовизначення, професійного
вибору та професійної адаптації. За характером взаємодії суб’єктів профільного навчання
виділяють такі форми його організації.
Внутрішньошкільні: профільні класи в загальноосвітніх навчальних закладах; профільні
групи в багатопрофільних загальноосвітніх навчальних закладах; профільне навчання за
індивідуальними навчальними планами і програмами загальноосвітніх навчальних
закладів; динамічні профільні групи, в тому числі різновікові.
Зовнішні: міжшкільні профільні групи району, шкільного округу; профільна школа
інтернатного типу; опорна старша школа з пришкільним інтернатом; навчально-виховний
комплекс (НВК); міжшкільний навчально-виробничий комбінат (МНВК); загальноосвітні
навчальні заклади на базі вищих навчальних закладів [31].
Профільне навчання організується через навчальні заняття (уроки, лекції, семінари
тощо), факультативи, дистанційні курси, екстернат.
Профільне навчання може здійснюватися у загальноосвітніх навчальних закладах різного
типу: однопрофільних і багатопрофільних школах; профільних школах інтернатного типу;
ліцеях; гімназіях; колегіумах; навчально-виховних комплексах; міжшкільних навчально-
виробничих комбінатах; опорних старших школах із пришкільним інтернатом, у тому числі
в поєднанні з початковою професійною підготовкою; загальноосвітніх навчальних
закладах на базі вищих навчальних закладів; профільних загальноосвітніх навчальних
закладах із ресурсним центром для використання іншими закладами освіти мікрорайону,
регіону, шкільного округу.
Загальноосвітній навчальний заклад може мати один або кілька профілів. В окремих
випадках загальноосвітній навчальний заклад (клас) може бути не орієнтований на
конкретний профіль навчання. Тоді задоволення освітніх запитів учнів здійснюється за
рахунок введення курсів за вибором, які дають змогу поглибити або професійно
спрямувати зміст споріднених базових предметів.
Також будуть існувати класи універсального профілю. Після закінчення такого класу
випускник повинен індивідуально за рахунок самоосвіти корегувати свою підготовку
відповідно до вимог ВНЗ, який він собі обрав, або навчатись дистанційно.
Профільні групи у багатопрофільних загальноосвітніх навчальних закладах передбачають
профільну спеціалізацію груп учнів у класах певного напряму профілізації. Наприклад, у
класі суспільно-гуманітарного напряму можуть бути організовані групи для навчання за
філологічним та історико-правовим профілями. Профільне навчання за індивідуальними
навчальними планами і програмами у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється
для задоволення індивідуальних запитів обдарованих учнів.
Динамічні профільні групи створюються за бажанням учнів та їхніх батьків у профільних
школах, що мають належне матеріально-технічне, професійно-педагогічне забезпечення.
Вони можуть функціонувати у паралельних класах старшої школи (за наявності не менш
як дванадцяти учнів у групі); у мало комплектних школах можуть організовуватись
різновікові динамічні профільні групи. Протягом навчального року учні мають право
переходити з однієї профільної групи в іншу. Це забезпечить умови для самостійного
вибору учнями профільних навчальних курсів, випробування власних сил, реалізації їхніх
освітніх, професійних інтересів [31].
У курсах за вибором (факультативи, практикуми, виробнича практика) учні, поглиблюючи
теоретичну профільну підготовку, опановують більш широкі знання практичного і
прикладного характеру за профілюючими предметами, підвищують рівень сформованості
універсальних загальнонавчальних умінь, закріплюють навики володіння ключовими
громадянськими компетенціями.
До навчальних планів профільного навчання недопустимо включати (за рахунок
скорочення часу на вивчення профілюючих дисциплін) випадкові елективні міні-курси, що
часто містять поверхневу інформацію, далеку від обраного профілю. Це розмиває зміст
освіти, понижує якість профільної підготовки учнів [11].
Міжшкільні профільні групи організуються в міжшкільному навчально-виробничому
комбінаті (МНВК), навчально-виховному комплексі (НВК), опорній старшій школі з
пришкільним інтернатом, профільній школі інтернатного типу за рахунок кооперації
ресурсів і коштів закладів освіти, приватних осіб тощо. Старшокласники мають можливість
більш змістовно й організовано вивчати спецкурси, які забезпечать професійну підготовку
та їх дійову професійну орієнтацію.
Профільна школа інтернатного типу здійснює загальну освіту і має на меті цільову
професійну підготовку молоді з числа випускників основної школи (за умови наявності
кадрових, фінансових, інформаційних ресурсів, сучасної навчально-матеріальної бази).
Опорна старша школа з пришкільним інтернатом створюється переважно в сільських
районах, де школи не мають паралельних класів для реалізації профільного навчання, для
початкової професійної підготовки за наявності відповідного ресурсного забезпечення в
районі і потреб замовників освіти.
Міжшкільний навчально-виробничий комбінат (МНВК) – це навчальний заклад, який
здійснює трудову, профільну, початкову професійну, підприємницьку підготовку учнівської
молоді від 14 років і забезпечує задоволення освітніх запитів з профільного і
професійного навчання на підвищеному рівні та адаптацію молоді в умовах ринкової
економіки поряд з отриманням загальноосвітньої підготовки у закладах освіти.
Навчально-виховний комплекс (НВК) – це заклад, в якому організація профільного
навчання передбачає об’єднання освітніх, фінансових, інформаційних ресурсів основної та
старшої ланки школи, міжшкільного навчально-виробничого комбінату, закладу початкової
професійної освіти, позашкільних освітніх закладів. У НВК можуть функціонувати профільні
класи і групи, де вивчаються профільно зорієнтовані курси початкової професійної
підготовки. У сільській місцевості до організаційної структури НВК можуть входити дитячі
дошкільні заклади, школи І-ІІІ ступенів, професійно-технічні училища, міжшкільні виробничі
комбінати.
Загальноосвітні навчальні заклади на базі вищих навчальних закладів функціонують
переважно на ІІІ ступені навчання і забезпечують загальноосвітню підготовку та
профільну підготовку, яка відповідає професійній спеціалізації факультетів цих закладів і
реалізується в основному його науково-педагогічними працівниками [31; 28].
Отже, можна виділити такі шляхи організації профільного навчання.
1. Оптимізація мережі закладів освіти – це, зокрема, створення гімназій, ліцеїв, колегіумів,
спеціалізованих шкіл, шкіл з поглибленим вивченням окремих предметів, ліцеїзація
професійно-технічних навчальних закладів. Здійснення профілізації через зміну мережі
закладів освіти найбільш оптимальне для міст. У сільській місцевості доцільно створити
опорні середні спеціалізовані навчально-виховні комплекси із пришкільними інтернатами
для учнів старших класів. Важливо в цих цілях використовувати шкільні автобуси. У НВК
поряд із загальноосвітніми класами відкривати класи з поглибленим вивченням предметів
(суспільно-гуманітарні, філологічні, хіміко-біологічні, фізико-математичні, технологічні,
художньо-естетичні, спортивного спрямування). Профільні класи можуть створюватися за
пропозицією ради загальноосвітнього навчального закладу на підставі рішення
педагогічної ради, за погодженням із місцевими органами державної виконавчої влади.
Умовами для зарахування учнів до профільних класів є: бажання учнів, рекомендації
психолога та конкурсної (педагогічної) комісії, яка створюється в загальноосвітньому
навчальному закладі. Головою такої комісії може бути директор або його заступник.
Комплектування профільних класів доцільно завершувати до 25 серпня.
2. Без зміни мережі закладів освіти – це використання бази професійно-технічних училищ,
позашкільних навчальних закладів, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів.
Конституційне право громадянина України здобути повну освіту має бути забезпечене
кожному. Будь-який старшокласник повинен мати можливість обирати ті предмети,
вивчення яких він вважає потрібним для свого майбутнього. Інтелектуальне та соціальне
зростання учнів відбуватиметься інтенсивніше, якщо винести його за межі власне
шкільного навчального процесу, розширити освітній простір учнів. Це вимагає змін у
структурі навчального дня і тижня навчального закладу, бо міжшкільні групи можна
організовувати або в позаурочний час, або виділити в усіх школах, що створюють
міжшкільні профільні групи, єдиний день для проведення занять з профільного навчання.
Оскільки навчальна практика частково або повністю може проводитись під час
навчального року, то при шестиденному режимі занять можна використовувати час,
відведений для проведення практики. Навчання учня у спортивній, художній чи музичній
школі теж вважається профільним [7].
Контроль за роботою профільних класів поєднує в собі і моніторинг якості освіти, і
випереджальну організаційно-методичну допомогу, і аналіз результативності роботи.
Управління таким навчанням повинно мати на меті розвиток особистості, створення
комфортних умов навчання, перегляд змісту освіти, досягнення високих кінцевих
результатів. Для реалізації цих цілей доцільно в управлінській діяльності дотримуватись
наступного алгоритму:
- вивчення умов, необхідних для впровадження профільності навчання;
- оцінювання потенційних можливостей педагогічного колективу;
- формування змісту курсів варіативного компонента, які визначають
профільність;
- прогнозування кінцевого результату профільного навчання;
- моніторинг стану викладання, результативності курсів варіативного
компонента та його впливу на формування і розвиток творчої особистості.
Під час проектування профільної освіти слід враховувати:
1) наскільки пропонована профільна освіта затребувана суспільством та учнями
певної статевовікової групи;
2) наскільки зміст профільної освіти може бути засвоєний учнями 10-11 класів з
урахуванням рівня їхньої підготовленості, бюджету часу, психологічних та інтелектуальних
ресурсів, рівня оптимальних навантажень;
3) наскільки завдання профільної освіти можуть бути реалізовані в умовах
середньостатистичної школи, тобто врахування матеріальної бази, педагогічних кадрів,
фінансових витрат тощо;
4) наскільки пропонована профільна освіта, з одного боку, є розвивальною й
розширює світогляд, з іншого боку, наскільки вона сприяє розширенню вибору в
професійному самовизначенні зростаючої особистості [6].
При введенні будь-якого профілю в школі слід усвідомлювати, що він передбачає певні
технології навчання, спеціальну методику, що вимагає відповідної підготовки педагога.
Мусить бути створена також належна матеріальна база і програмно-методичне
забезпечення.
Існує інший підхід
