до організації профільного навчання, який ґрунтується на врахуванні
дванадцятирічного терміну навчання. У концепції 12-річної школи сказано, що старша
школа є профільною. Випускники школи мають бути готовими включитися у повноцінне
суспільне життя – чи у сферу професійної діяльності, чи продовжити навчання у вищому
навчальному закладі [32; 16].
Передбачається, що після закінчення середньої школи випускники можуть обирати один із
чотирьох шляхів: трудову діяльність, навчання для отримання професії у спеціалізованій
школі або на курсах навчання в 11-12 класах, у „післясередній” школі (доуніверситарії,
коледжі) для підготовки до вступу до університету, власне вступ до університету.
Чим відрізняється 11-12 клас у цьому варіанті? Відмінностей кілька.
1. Навчання в 11-12 класах не обов’язкове для вступу до університету. Обов’
язковим документом для вступу до університету є лише атестат про середню освіту. Учні,
які досягли досить високого рівня підготовки для продовження освіти, мають можливість
не втрачати двох років у школі й швидко просуватися своєю індивідуальною освітньою
траєкторією.
2. 11-12 класи доуніверситарію беруть на себе функції профорієнтації й
підготовчого ступеня університетської освіти. Профорієнтаційну функцію доуніверситарії
можуть виконувати в тому разі, якщо учень отримає можливість упродовж двох років
навчання випробувати свої здібності в оволодінні знаннями і практичними вміннями в
одній, двох або трьох обраних ним галузях знань. Вихід на галузі техніки і технології можна
забезпечити організацією лабораторних практикумів із фізики, хімії, біології, інформатики,
електроніки. Одночасно з випробуванням здібностей визначатимуть, чи правильно обрано
майбутній фах і чи варто продовжувати навчання в обраній галузі.
3. Доуніверситарій перебирає на себе частину функцій 1-2 курсів університету,
що дасть змогу або скоротити термін навчання в університеті, або досягти вищого рівня
підготовки випускників університету. Функції можуть бути такими:
а) навчання іноземної мови;
б) ґрунтовне оволодіння комп’ютером з метою застосування в обраній галузі подальшого
навчання;
в) початкова підготовка з профілю запланованого навчання в університеті.
4. Навчання в 11-12 класі доуніверситарію організується за бажанням, тобто
учень на власний розсуд вибирає будь-які навчальні курси із запропонованих семи груп:
1) рідна мова та література;
2) іноземна мова;
3) математика;
4) природознавство;
5) людина і суспільство;
6) мистецтво;
7) кібернетика.
Упродовж двох років навчання учень має обов’язково вибрати не менше одного річного
курсу з кожної групи. На кожен річний курс відведено п’ять годин на тиждень.
5. Вибір такої організації навчання на рівні 11-12 класів призведе до зближення з
широко розповсюдженою в розвинутих країнах світу системою організації шкіл
міжнародного бакалавріату, сприятиме інтеграції у світову спільноту.
6. Усі університети зобов’язані приймати випускників середньої школи без
вимоги обов’язкового навчання в доуніверситарії. Для багатьох університетів у
додатковому навчанні в 11-12 класах немає потреби. Проте університети, які готують
фахівців вищої кваліфікації, можуть вимагати для вступу на перший курс підготовки в
доуніверситарії з вибором певного набору предметів і досягнення успіхів в оволодінні
ними. Для випускників сільських шкіл або невеликих міст, де немає доуніверситарію
потрібного профілю, такі університети повинні мати річні або дворічні підготовчі курси або
доуніверситарії (коледжі).
Зупинимося докладніше на профілях навчання в 11-12 класах. У двох із семи груп
навчальних предметів, які ми розглядаємо, програми можуть бути спільними для всіх
школярів. Це такі групи: рідна мова та світова література, іноземна мова. Кожен учень два
роки вивчає рідну мову та світову літературу, і так само два роки – іноземну мову.
З решти груп предметів кожен учень може вивчити за два роки 1, 2 або 3 річних курси.
Через те, що навчальних курсів 14, з яких обов’язковими є 7 (перший рік навчання) і 2
(другий рік навчання), то решта курсів другого року навчання (5) мають бути або курсами
підвищеного рівня вже вибраних раніше навчальних предметів, або курсами нових
предметів.
Навчальні курси з п’яти груп (крім першої та другої) можуть мати програми, орієнтовані на
різні інтереси учнів. Наприклад, „Математика для математиків”, „Математика для
бізнесу”, „Математика для практичного життя” або „Комп’ютер для фізика”, „Комп’
ютер для інженера”, „Комп’ютер для музиканта”, „Комп’ютер для математика”,
„Комп’ютер для лінгвініста”.
За існуючою в нашій країні традицією, всі учні середньої школи до останнього класу
вивчають не менш як 3-4 предмета з групи природознавства. Попри важливість і
необхідність продовження природознавчої освіти в доуніверситарії, вивчити 3 або 4
природознавчих предмета в 11-12 класах немає ані потреби, ані користі. Учням можна
запропонувати вибрати будь-який з таких курсів, як „Фізика”, „Хімія”, „Біологія”.
Вивчивши один із названих курсів у 11 класі на основному рівні, кожен учень може
поглибити свої знання наступного року на підвищеному рівні, або вибрати другий курс з
цієї ж групи.
Деякі курси мають складатися з теоретичної та практичної частин. Орієнтовний розподіл
навчального часу – 3 год на тиждень на теоретичні заняття і 2 години – на практичні
заняття в лабораторії.
Щоб доуніверситарій зміг реально виконувати функції попереднього ступеня університету,
необхідно підібрати викладацькі кадри високої кваліфікації, забезпечити більш високий
рівень оплати їхньої праці, обладнати лабораторії і кабінети для практичних занять.
Доуніверситарій повинен мати тісний зв’язок з університетами і науково-дослідними
установами, частково залучаючи до роботи зі школярами їхні кадри. Після такого переліку
вимог до організації роботи доуніверситаріїв слід зробити висновок, що їх організація
доцільна лише у великих містах і університетських центрах з конкретною орієнтацією на
певні групи університетів і факультетів [25; 52].
На сучасному етапі розвитку загальної середньої освіти однією з головних проблем є
підготовка дітей до подальшого навчання у вищому навчальному закладі за різними
спеціальностями, які потребують глибоких ґрунтовних знань з математики. Це питання
особливо актуальним стало при переході загальної середньої освіти на модель
профільного навчання.
Розглянемо механізм організації профільного навчання математики у Обласному
багатопрофільному ліцеї при Сумському державному педагогічному університеті ім. А. С.
Макаренка. Обласний багатопрофільний ліцей, який був створений у 1999 році як
багатопрофільний, має вже деякі напрацювання у цьому напрямі. Ініціативна група
викладачів університету за підтримкою ректора університету і обласного управління
освіти поставила перед собою нелегку мету – створити профільний заклад нового типу,
головною особою якої є учень з високим рівнем знань, який у подальшому житті зможе
спроектувати своє майбутнє, використовуючи ці знання.
Складаючи навчальний план багатопрофільного ліцею тут передусім звертають увагу на
наявність відповідних кадрів, пам’ятаючи, що „творця” може виховати лише творча
людина, причому за умови відповідного матеріального забезпечення навчального процесу.
Організовуючи навчання, тут намагаються реалізувати наступні принципи:
- проблемного підходу до змісту навчання, що забезпечує поступовий розвиток
дослідницьких умінь учнів;
- активізації діяльності ліцеїстів, стимулювання їх до самостійного набуття знань
і умінь; забезпечення розвитку творчих здібностей учнів;
- ускладнення змісту освіти, що передбачає опанування ліцеїстами змісту освіти
згідно з обраним ними профілем;
- запобігання перевантаження учнів;
- збільшення вільного часу на культурне дозвілля.
Ліцей є гнучкою індивідуалізованою системою навчання творчої особистості. У профільні
блоки навчального плану входять системотворчі щодо розвитку особистості предмети.
Вони не просто закладають основи теоретичних знань, а допомагають систематизувати і
засвоїти знання з інших наук, життєві спостереження і досвід, а також відомості, здобуті у
позаурочній роботі, із засобів масової інформації. У цьому блоці обов'язковими є
дисципліни, які розширюють відомості про відповідні галузі наукового знання і сприяють
розвитку інтересів ліцеїстів, їх профорієнтації. Кожному профілю навчання притаманний
свій зміст профільного і загальноосвітнього блоку, де складовою є математика.
Навчальний процес у ліцеї скоординовано так, що вивчення загального курсу математики
за універсальним профілем закінчується в повному обсязі програми в 10 класі. В 11 класі
здійснюється цілеспрямована підготовка ліцеїстів до навчання у вищому навчальному
закладі за обраною спеціальністю. Це зумовлено такими факторами:
• суспільству потрібні фахівці різного профілю;
• суспільство зацікавлене в забезпеченні умов для розвитку особистості відповідно до її
можливостей і потреб.
Повноцінна реалізація профільного навчання математики, що передбачає істотні зміни в
змісті навчання і формах роботи з ліцеїстами, доцільна у старшій школі, особливо в 11
класі.
Профільне навчання математики в старших класах забезпечується:
1. Основним курсом математики (базова математична підготовка), який закінчується в 10
класі.
2. Системою курсів за вибором, що враховує інтереси і можливості ліцеїстів даного
профілю, систематизує, поглиблює і розширяє основний курс відповідно до профілю
навчання (додаткова математична підготовка);
3. Системою модульних завдань, спрямованих на розвиток професійних нахилів ліцеїстів,
їхнього інтересу до застосування математики (індивідуальна робота з математики).
Такий підхід до вивчення математики у старшій школі дозволяє найповніше врахувати
розходження в можливостях і потребах ліцеїстів, забезпечити єдність рівневої і профільної
диференціації навчання математики.
З позиції математичної освіти можна визначити такі профілі навчання:
- гуманітарний;
-технічний, природничо-науковий та економічний;
- фізико-математичний.
Вивчення математики ліцеїстами за цими профілями має суттєві розбіжності. Це пов'язано
з характером навчання і виражається у змісті навчання й рівні вимог.
Головною вимогою до змісту всіх курсів є системність, що передбачає виокремлення
основного й додаткового змісту. Основний зміст для всіх курсів реалізується основним
курсом математики (10 клас), а додатковий – курсами на вибір й індивідуальною роботою,
яка проводиться в 11 класі.
Системність курсу математики передбачає створення інтегрованого курсу математики (10
клас) без поділу його на розділи „Алгебра і початки аналізу” і „Стереометрія", що
сприятиме тіснішим зв'язкам між поняттями й фактами, раціональному використанню часу,
виділеного на предмет. В 11 класі доцільно ввести „Узагальнюючий курс математики",
основна мета якого:
• систематизувати, узагальнити й поглибити знання ліцеїстів про множину
дійсних чисел, розширити множину дійсних чисел до множини комплексних чисел;
• відпрацювати навички виконання математичних розрахунків (дій з числам,
поданими у різних формах, дій з відсотками, наближених обчислень тощо) і перетворень
виразів;
• поглибити знання про функцію як фундаментальну основу при математичному
вивчення кількісних співвідношень реального світу, навчити використовувати поняття
функції у задачах з фізики, економіки, природознавства;
• удосконалювати техніку розв'язування рівнянь, нерівностей і їх систем;
• удосконалювати вміння учнів зображувати й знаходити на малюнках
геометричні фігури, виконувати геометричні побудови, установлювати властивості
геометричних фігур та обчислювати, їх. кількісні характеристики (довжини, величини кутів,
дуг, площі, об'єми);
• розкрити поняття математичної моделі та математичного моделювання,
сформувати уявлення про можливості прикладної математики.
Такими є головні особливості моделі профільного навчання математики у Обласному
багато профільному ліцеї при Сумському державному педагогічному університеті ім. А. С.
Макаренка.[41; 42; 17; 2; 38]
Зробивши своєчасно свідомий вибір відповідного профілю, учні старшої школи зможуть
правильно зорієнтуватися у виборі навчального закладу для здобуття вищої освіти або
галузі трудової діяльності. А це, в свою чергу, сприятиме професійній підготовці
української молоді та дозволить їй у подальшому житті бути більш
конкурентноспроможною на ринку праці.
1.6. ЕФЕКТИВНА ПРОФІЛІЗАЦІЯ ЯК ПЕРСПЕКТИВА РОЗВИТКУ ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ
Профільне навчання – це засіб диференціації та індивідуалізації навчання, що дає змогу
шляхом змін у структурі, змісті та організації освітнього процесу забезпечити повніше
врахування інтересів, нахилів і здібностей учнів, створення умов для навчання
старшокласників відповідно до їхніх професійних інтересів і намірів щодо продовження
освіти, а профільна школа є лише інституційною формою досягнення цієї мети.
Особливість профільної школи полягає у тому, що вона допомагає в учбовій діяльності
уявити себе майбутнім професіоналом. Але не професіоналом-всезнайкою в тій чи іншій
області, а професіоналом, що знає межі свого незнання, що здатен сформувати запит на
свій зміст освіти [45].
Розглянемо детальніше таку модель профільного навчання як мережене профілювання.
Йдеться про те, що основними в профілізації в цьому випадку є зміни в мережі закладів
освіти, створення так званих профільних закладів або класів у них. Існує думка, що в такий
спосіб учня позбавлено можливості обрати профіль, а визначають його і, можна сказати,
призначають, враховуючи не думку учня і його бажання, а інші чинники, що часто можуть
бути суб’єктивно-вчительськими або суб’єктивно-директорськими. По суті, йдеться про
профільну школу, а не про профільну освіту кожного учня. Чи зможемо ми, йдучи таким
шляхом, забезпечити для школярів особистісно орієнтовану освіту, що максимально
враховуватиме інтереси, запити, професійні наміри учнів? Напевне, ні.
По-перше, ми не маємо і найближчим часом не матимемо розвинутої освітньої
інфраструктури, що могла б задовольнити запити кожної дитини. Навіть якщо у нас
кожний четвертий загальноосвітній навчальний заклад буде ліцеєм, гімназією, колегіумом
чи спеціалізованою школою, а кожне профтехучилище перетвориться на професійний
ліцей, чого досягти неможливо через дефіцит матеріальних, фінансових та кадрових
ресурсів, у них не вистачить місця для всіх учнів старших класів, які будуть зобов’язані чи
захочуть навчатися у профільній школі. І чи не загрожуватиме цей процес перетворенню
інших шкіл, які не втрапили до числа „закладів нового типу”, на своєрідні „відстійники”
для тих учнів, які гірше навчаються, чи для тих, до кого вчителі не зуміли знайти підхід?
По-друге, спосіб організації профільного навчання шляхом удосконалення мережі закладів
освіти є більш придатним для середніх і великих міст, а не для аграрної периферії. Така
профілізація неминуче завдасть удару сільській освіті, сільським дітям, майбутньому села.
По-третє, профілізація мережі закладів освіти не створить умов для максимально повного
задоволення освітніх запитів учнів. У цьому разі освіта буде зведена до обов’язкового
вивчення всіма учнями профільного класу тих чи інших предметів, що входитимуть до
нової інваріантної частини навчального плану. А що буде, коли учень, навчаючись в
закладі гуманітарного профілю, захоче додатково поглиблено опанувати хімію чи
математику або набути певних технічних навичок?
Перелік таких аргументів можна продовжувати, але мета профілізації – надати можливості
кожному учню стати самим собою [36; 40].
Розглянемо далі детальніше механізм запровадження та переваги елективної профілізації.
Загалом ця схема може виглядати так. Необхідно кожному учневі дати можливість
незалежно від того, де він проживає, працювати в старших класах за навчальним планом,
що складатиметься з двох частин: інваріантної та елективної. Інваріантна частина
навчальних планів включатиме предмети, вивчення яких є обов’язковим для кожного
учня. Ними можуть бути українська мова та література, вітчизняна історія, іноземна мова,
математика, фізкультура. Цю частину також можна буде доповнити 2-3 предметами, що
належатимуть до так званого шкільного компоненту навчального плану.
Друга частина навчального плану – елективні курси, тобто навчальні предмети, які учень
зможе обирати незалежно від того, в якому закладі освіти він навчатиметься. У такому
випадку буде профілюватися не заклад освіти, а предметна база. Профільною стане
кожна школа, а ще правильніше – її старші класи, незалежно від назви, місцезнаходження
чи матеріально-технічних умов. Не виключено, що предмети, які обиратимуть учні, будуть
досить різні. Організувати таке профільне навчання можна різними шляхами: створити
окрему групу (чи кілька) в тій школі, де навчається учень; організувати відвідування
учнями профільних занять у сусідньому закладі освіти (професійно-технічному училищі,
МНВК, вищому закладі освіти, ліцеї, гімназії, спеціалізованій школі); забезпечити
дистанційне навчання, що особливо важливо для сільської школи; організувати міжшкільні
профільні групи; запровадити індивідуальну підготовку.
Переваги такого шляху профілізації навчання у старшій школі полягають у тому, що:
1) такий шлях є більш гуманним, особистісно орієнтованим. Учень обирає
предмети сам, а не вимушений пристосовуватися до того, що йому пропонують у закладі
освіти, виходячи з профілю школи, обраного директором чи затвердженого відділом
освіти. Краще задовольняються ситуативні інтереси старшокласника, в нього формується
чітка мотивація навчання;
2) елективний шлях профілізації набагато дешевший, а ніж мережевий. Створення
нових закладів освіти, реорганізація існуючих, будівництво інтернатів, придбання
автобусів тощо в жодному разі не співмірне із затратами на можливе введення додаткових
учительських ставок чи доплат за читання елективних курсів. Ці видатки можна реально
забезпечити, зменшивши витрати на вивчення великої кількості предметів інваріантної
частини навчального плану;
3) пропонований шлях профілізації старшої школи менш руйнівний для сільських
шкіл, адже у переважній більшості останніх елективні курси зможуть викладати як місцеві
вчителі, так і ті, які приїжджатимуть до учнів чи до яких їздитимуть школярі. Звичайно, що
для цього потрібно буде відмовитися від традиційних підходів до організації навчального
процесу в старшій школі;
4) запровадження елективної профілізації обов’язково вплине на роботу
педагога, на усвідомлення ним потреби у підвищенні кваліфікації, активній роботі над
собою [36].
Підготовка до запровадження профільного навчання вимагає розв’язання багатьох
кадрових, матеріально-технічних, організаційних та інших проблем. Зупинимося на деяких
із них.
Чинником, вирішальним для ефективного запровадження профільного навчання, є рівень
професіоналізму педагогічних кадрів. На сьогодні педагогів, готових до роботи у
профільній школі, обмаль. Ситуація ускладнюється тим, що підготовку таких спеціалістів
ще не розпочав жоден педагогічний навчальний заклад. У той же час методи навчання,
педагогічні технології в старшій профільній школі будуть суттєво відрізнятися від методик,
що використовуються в основній школі.
Не менш важливим для здійснення ефективного профільного навчання є його
матеріально-технічне забезпечення: література, періодика, навчально-наочні посібники,
комп’ютери, програмні продукти, елементарні умови для організації навчального процесу
за допомогою нових, частково „вузівських” педагогічних технологій. З огляду на це мають
бути внесені суттєві зміни до чинного порядку визначення видатків на утримання закладів
освіти. Видатки на профільне навчання мають обраховуватись за іншими формулами, і
оплата праці педагогів, які будуть займатися профільним навчанням, має бути іншою,
суттєво вищою.
Не менш важливими є й організаційні питання. За умови широкого запровадження
елективних курсів урок перестане виконувати роль основної організаційної форми
навчального процесу. На перший план вийдуть самостійна робота, індивідуальні заняття
тощо. У зв’язку з тим, що в кожному регіоні з’являться предмети, які визначатиме
незначна кількість учнів із різних закладів, доведеться запроваджувати, наприклад, при
відділах освіти посади вчителів, які працюватимуть у кількох школах. Також доведеться
створювати навчальні групи з учнів кількох закладів освіти, запроваджувати
нагромаджувальну систему оцінювання навчальних досягнень тощо.
Слід врахувати і те, що ефективне запровадження профільного навчання можливе лише за
умови створення належної нормативно-правової бази [7].
Однією з проблем можна вважати і те, що у сфері профільного навчання не розвиваються
дистанційні технології. Адже тільки вони можуть надати достатню кількість профілів, що
реально забезпечать потреби індивідуальних освітніх програм. Старші школярі досить
здібні до самостійної освіти з використанням комп’ютерних засобів навчання, але цей
аспект профільного навчання майже не враховується [39].
Ідея профільного навчання тісно пов’язана з прогнозуванням ринка праці, з тими
реальними потребами виробництва, що з’являться в найближчі 5-7 років. А зараз
практично відсутні громадянські інститути діалогу освіти та суспільства на загальному
полі професійної діяльності. І ринок, і підприємства, що діють на ньому, усвідомлюють свій
кадровий дефіцит, але не можуть ясно і конструктивно пред’явити його освіті. Врешті-
решт підприємства не отримують якісно підготовлених спеціалістів.
Перелік чинників, що дадуть можливість ефективно організувати профільне навчання в
старшій школі, можна продовжувати. Але суть у тому, що їх не можна не враховувати,
запроваджуючи будь-яку модель профільного навчання [45].
1.7. ДОПРОФІЛЬНА ПІДГОТОВКА
До організаційних проблем запровадження профільного навчання слід зараховувати також
здійснення передпрофільної підготовки в основній школі, що забезпечить свідомий вибір
учнем профілю навчання.
Допрофільна освіта школярів має складні соціально-педагогічні завдання, які необхідно
вирішувати, викладаючи шкільні предмети. По-перше, вона має висвітлити місце і роль
шкільних предметів у структурі всіх професій. Більше того, вона має інтегрувати шкільні
навчальні предмети в практичні знання, необхідні для ефективного профільного навчання.
По-друге, вона дає підліткам змогу виконати велику серію різних спроб у системах
„людина-техніка”, „людина-природа”, „людина-знак”, „людина-образ”, „людина-
людина” й отримати певні уявлення про свої можливості та вподобання.
По-третє, вона дозволяє, використовуючи спостереження, тести, інтерв’ю та інші способи,
визначати динаміку росту функціональної грамотності, технологічної вмілості,
інтелектуальної й вольової підготовленості до профільного навчання.
По-четверте, вона сприяє зацікавленню учнів проектуванням навчальних і профільних
планів, ідеалів майбутньої професії та можливих моделей досягнення в ній високої
кваліфікації [35].
Допрофільна підготовка здійснюється у 8-9 класах для професійної орієнтації учнів,
сприяння у виборі ними напряму профільного навчання у старшій школі. В останній рік
навчання в основній школі предмети допрофільної підготовки мають становити не менш,
ніж 15 % аудиторного навантаження учнів.
До форм реалізації допрофільної підготовки учнів відносять введення курсів за вибором,
поглиблене вивчення окремих предметів на диференційованій основі. Таким чином,
основна функція курсів за вибором на цьому етапі – профорієнтаційна. Чинниками,
вирішальними для ефективної організації вивчення курсів, є достатня їх кількість для
визначення напряму профільного навчання; поступове введення за рахунок годин
варіативного освітнього компонента; поділ класу на групи, однорідні за підготовленістю та
інтересами учнів [22].
Що стосується поглибленого вивчення предметів, то, крім розширення і поглиблення
змісту, воно має сприяти формуванню стійкого інтересу до предмету, розвитку відповідних
здібностей і орієнтації на професійну діяльність, де використовуються одержані знання.
Поглиблене вивчення здійснюється або за спеціальними програмами і підручниками, або
за модульним принципом. В такому випадку програма загальноосвітньої школи
доповнюється набором модулів, які поглиблюють відповідні теми.
Допрофільна підготовка має здійснюватися також через факультативи, предметні гуртки,
наукові товариства учнів, Малу академію наук, предметні олімпіади. Ефективність
допрофільного навчання потребує налагодження дійової діагностики рівня навчальних
досягнень учнів основної школи, профконсультаційної психодіагностики з метою
визначення професійних інтересів і якостей школярів для створення однорідних за
підготовленістю і інтересами мікроколективів, класів, груп [31].
Здатність до професійного самовизначення характеризують:
• стійкий інтерес до проблеми особистого професійного визначення;
• відвідування днів відкритих дверей, виставок „Освіта і кар’єра”;
• знайомство зі спеціальною літературою з профорієнтації, трудового права,
соціології праці;
• одержання додаткових консультацій викладачів, профорієнтаторів, психологів;
• вагомі досягнення під час виконання проектів та інших творчих завдань, що
демонструють сформованість інтересу до окремих видів діяльності [35].
1.8. ШКІЛЬНИЙ ПІДРУЧНИК І ПРОФІЛЬНА ОСВІТА
Іншою, не менш значущою проблемою, пов’язаною з організацією профільного навчання
старшокласників, є шкільний підручник.
Відомо, що найбільшу поразку в період профілізації школи в 70-80-ті роки старша ступінь
загальноосвітньої школи зазнала через незадовільність підручників, невідповідність їх
змісту основним принципам дидактики, особливо принципам науковості і доступності
навчання, авторитарного способу введення деяких підручників (алгебра і початки аналізу,
геометрія, хімія, загальна біологія) тільки на основі експертних оцінок без
експериментальної перевірки в масових школах закладених в них науково-методичних
систем, перевантаження їх надмірно теоретизованим матеріалом.
За теперішнього часу створилась більш складна ситуація. За останні 10 років внаслідок
недостатньо компетентного підходу до цієї проблеми було нагально створено близько 750
найменувань підручників та навчальних посібників для учнів. Практично жоден з
новостворених підручників не пройшов експериментальної перевірки в масових школах.
Більшість з них як за змістом, так і за об’ємом не відповідають вимогам дидактики. У
результаті об’єм домашніх завдань в VIII-IX класах за п’ятиденного учбового тижня
щоденно досягає 18-25 сторінок учбового, в тому числі математизованого, тексту [36].
Абсолютно неправильною є позиція, згідно з якою підручник не є власністю дитини. Ця
обставина не на користь учня та пізнавального процесу. Учитель змушений вимагати від
учня, щоб книжка була акуратною, і в результаті складається так, що не підручник для
учня, а учень для підручника. Необхідно йти до того, щоб, врешті-решт, кожна дитина
мала свої підручники. Тому треба робити так, щоб соціально незахищені верстви людей
мали змогу користуватись ними безкоштовно.
У 2003 році в Україні було видано понад 14 мільйонів підручників. Ця цифра збільшується
протягом останніх трьох років. Але треба більше видавати підручників, щоб вони були у
вільному продажу. Водночас у поточному році МОН констатувало проблему забезпечення
шкіл навчальною книжкою [33].
У зв’язку з введенням профільного навчання на старшому ступені навчання більша
частина цих підручників підлягає оновленню чи повній переробці. Але оскільки з кожного
предмету повинно бути розроблено та затверджено по 4-6 варіантів учбових програм, то
забезпечити видання перероблених підручників та методичних посібників з кожної з них
за обмежені строки технічно неможливо.
Тому з метою збереження єдиних вимог до рівня підготовки школярів доцільно доручити
МОН підготувати і видати єдиний стрижневий комплект стабільних шкільних підручників з
усіх предметів базового навчального плану, що мають містити теоретичний і практичний
навчальний матеріал, об’єм і складність якого повністю відповідатиме вимогам до рівня
загальноосвітньої підготовки школярів кожного класу.
Допрофільна орієнтація школярів у V-IX класах з урахуванням їх інтересів, здібностей і
нахилів може здійснюватись у формі факультативних, гурткових, індивідуальних занять.
Профільна освіта у Х-ХІ класах – за альтернативними підручниками або спеціальними
посібниками, що мають видаватися як додаток до єдиного базисного комплекту з
використанням модульного принципу конструювання змісту освіти з урахуванням
індивідуальних та групових орієнтацій.
Важливо з усіх підручників виключити зайву інформацію, як один із видів дезінформації,
яка розмиває чіткі границі змісту шкільної освіти.
Викладений вище стан справ зі шкільними підручниками у деякій мірі може бути
пояснений і тим, що вже впродовж багатьох років не ведеться розробка теорії шкільного
підручника. Тут можна виділити дві причини:
а) багаторічна спроба розробити єдину концепцію шкільного підручника виявилась
безплідною. На цьому шляху розв’язання проблеми не знайдено, оскільки неможливо
уявити, наприклад, єдину або тотожні концепції букваря та підручника алгебри,
підручників російської мови та фізики чи іншої дисципліни з предметів природничих наук
тощо. Але негативний результат у педагогічних дослідженнях, як і в інших областях науки,
– теж результат. Тому дослідження цієї проблеми, що вимагає диференційованого підходу
та врахування специфіки конкретної науки, слід продовжити;
б) помилковим також виявилось включення шкільних підручників до загального переліку
типового шкільного обладнання внаслідок нерозуміння особливого інтегрального
значення підручника у шкільній освіті. Це знизило його фактичний статус, його особливу
значимість у структурі та змісті шкільної освіти, скинуло його в один ряд з найпростішими
наочними засобами, тобто з нескінченно менш значущими компонентами учбового
процесу.
У реальних умовах виявилась нежиттєздатною і ідея альтернативності шкільних
підручників. Школи, купуючи підручники на 4-8 років, змушені впродовж цього і більш
тривалого строку користуватися ними, а потім купувати підручники тих же авторів,
оскільки придбання підручників, написаних іншими авторами і за іншими програмами,
може порушити наступність навчання через розбіжності у послідовності і логіці
викладення учбового матеріалу. Цим здебільшого пояснюється різниця у рівнях
загальноосвітньої підготовки учнів.
З метою усунення істотних недоліків у забезпеченні учнів загальноосвітніх шкіл України
якісними підручниками було б доцільно здійснити наступні заходи:
а) встановити відповідальність Міносвіти за визначення і розробку змісту шкільної освіти:
учбових планів, програм, підручників і основних учбово-методичних посібників для
вчителів загальноосвітніх шкіл;
б) організувати лабораторію теорії і методології конструювання шкільного підручника,
навчальних посібників для класів з профільним навчанням з урахуванням специфіки змісту
кожного учбового предмету і вікових психологічних особливостей школярів.
Додатково в функції лабораторії можна включити:
• рецензування, науковий та психолого-педагогічний аналіз рукописів
підручників, що призначені для використання їх у профільному навчанні;
• аналіз і оцінка загального, інтегрального навантаження на учнів з кожного
профілю, класу, з усіх предметів навчального плану.
Зауважимо, що вчителю надається право самостійно визначати підручники, за якими він
бажає викладати, залежно від конкретних умов. За відсутності профільно орієнтованих
посібників можна користуватися іншими, що містять відповідний програмовий матеріал
[11].
У класах загальноосвітнього профілю доцільно орієнтуватись на використання підручників
[13].
У класах економічного профілю доцільно орієнтуватися на використання підручників [53;
54; 5].
У класах фізико-математичного спрямування доцільно орієнтуватись на використання
підручників [53; 54; 5; 1].
РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ МАТЕМАТИКИ У ПРОФІЛЬНИХ КЛАСАХ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
2.1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОФІЛЬНОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ
Математика є універсальною мовою, яка широко застосовується в усіх сферах людської
діяльності. На сучасному етапі різко зростає її значення у розвитку суспільства. Велике
значення має математика і в розвитку особистості, в становленні її світогляду, розвитку
мислення і інших якостей. Ці дві обставини і визначають роль математики в системі
шкільної освіти, в підготовці кожного члена сучасного суспільства до повсякденного життя
і трудової діяльності.
Поряд з розв'язанням цієї основної задачі навчання математиці в середніх навчальних
закладах виникає необхідність забезпечити суспільство спеціалістами різного рівня і
профілю, а також створити умови для розвитку особистості у відповідності до її
можливостей і потреб. А для цього необхідна профільна диференціація навчання взагалі і
математики зокрема [21].
Головною задачею вивчення математики є забезпечення міцного і свідомого оволодіння
учнями системою математичних знань і вмінь, необхідних у повсякденному житті, а також
достатніх для вивчення суміжних дисциплін і продовження освіти. Поряд з вирішенням
головної задачі, оволодінням конкретними обов’язковими математичними знаннями,
профільне навчання математики передбачає формування стійкого інтересу учнів до
предмету, виявлення і розвиток їх математичних здібностей, підготовку до навчання у
вищому учбовому закладі [30].
Профільне навчання породжує проблему викладання математики відповідно до профілю,
але навчання математики повинно здійснюватися відповідно до основних положень і
принципів концепції математичної освіти в Україні:
- система математичної освіти є цілісною системою формування особистості на
основі досягнень математики, психолого-педагогічної науки,
педагогічного досвіду у вітчизняних і закордонних закладах освіти різних типів;
- система математичної освіти повинна бути безупинною і забезпечувати
наступність в освіті між різними ланками системи освіти;
- ця система базується на основах гуманізації навчально-виховного процесу і
гуманітаризації змісту освіти;
- система математичної освіти повинна реалізувати рівневу і профільну
диференціацію на основі базового змісту;
- навчання математики повинно мати розвиваючий характер і прикладну
спрямованість;
- у змісті навчання математики має бути виділена інваріантна базисна частина і
варіативна;
- пріоритетними в організації навчання математики повинні бути активні методи
навчання і сучасні технології;
- необхідним є застосування інформаційних технологій навчання.
Реалізація профільного навчання математики повинна здійснювати з урахуванням його
мети, його особливостей змісту й форми у порівнянні з навчанням математики в
загальноосвітніх класах.
Профільна диференціація навчання математики повинна:
- забезпечити необхідний загальнокультурний рівень математичної підготовки
молоді, який визначається замовленням суспільства й можливостями учнів даного віку;
- задовольнити потреби профільної підготовки в розвитку пізнавальних і
математичних видів діяльності учнів, що характерні для даного профілю;
- формувати засобами математики професійні нахили учнів.
Профільна диференціація навчання математики передбачає:
- створення умов для свідомого вибору учнями профілю;
- наступність з допрофільним навчанням математики і навчанням математики у
звичайних класах загальноосвітньої школи;
- досягнення всіма учнями базового рівня навчання математики;
- розробку державних стандартів з математики для різних профілів навчання;
- реалізацію прикладної спрямованості навчання математики, орієнтованої на
профіль навчання як одного з головних засобів формування профільних інтересів
засобами математики;
- відмінність змісту навчання математики в профільних класах і звичайних
класах;
- реалізацію рівневої диференціації, що підсилює диференціацію навчання
математики для кожного профілю;
- розмаїтість форм і видів класної та позакласної роботи;
- поглиблене вивчення математики як одного з видів профільного навчання [42].
Провідним принципом, який визначає структуру профільного навчання математики, є
принцип поступового моделювання у навчальному процесі математичної діяльності
спеціалістів відповідного профілю. Цей принцип у певній мірі може бути реалізований
такою структурою змісту профільного навчання:
- адекватним профілю змістом основного курсу математики у відповідності до
базового навчального плану (базова профільна математична підготовка);
- системою курсів за вибором (за рахунок варіативного компоненту), які
складаються з невеликих за змістом навчальних модулів, враховують різноманіття
інтересів і можливостей учнів даного профілю, які поглиблюють та розширюють основний
курс математики у відповідності до профілю навчання (варіативна математична
підготовка);
- організацією самостійної творчої роботи учнів, системою індивідуальних
завдань, спрямованих на розвинення професійних схильностей учнів, їхнього інтересу до
застосувань математики (особистісно-орієнтована математична підготовка).
Такі особливості профільного навчання математики найбільш повно враховують
індивідуальні потреби, здібності та нахили учнів, така освіта передбачає наукове
вивчення дитячої природи, раціональну організацію навчання дитини.
Формування базового змісту навчання математики здійснюється на засадах:
- гуманізації та гуманітаризації;
- профільної спрямованості;
- забезпечення узагальнених видів діяльності [20].
Профільне навчання математиці повинно бути складною системою, що будується за
принципами гуманності та відкритості.
Виділяються три етапи профільної диференціації в навчанні математиці.
Перший етап (5 – 7 класи) – це етап формування профільних інтересів. Тут формується
свідомий вибір рівня учбової діяльності (базовий, основний, поглиблений, творчий), в
процесі змагань, ігрової та учбової діяльності формуються пізнавальні інтереси та мотиви
пізнання учнів. На цьому етапі важливу роль відіграють різноманітні форми позакласної
роботи з предмету: гуртки, турніри, конкурси, олімпіади, вечори цікавої математики тощо.
Другий етап (8 – 9 класи) – це етап становлення профільних намірів. Тут реалізується
різнорівневе вивчення курсу математики за стандартними навчальними планами;
приділяється посилена увага позакласній роботі учнів, організується самостійна робота
учнів, що відповідає їх індивідуальним прихильностям, проводиться цілеспрямована робота
щодо професіональної орієнтації учнів.
Третій етап (10 – 11 класи) – це етап безпосередньої реалізації профільного навчання
математиці. Він забезпечується адекватним профілю змістом основного курсу математики,
системою курсів за вибором, організацією самостійної творчої роботи учнів [За Інтернет-
виданням].
Подібна структура профільного навчання математиці дозволяє якнайповніше врахувати
індивідуальні особливості учнів за допомогою колективних форм навчання, забезпечити
єдність рівневої та профільної диференціації. Профільне навчання передбачає, перш за
все, наповнення курсу математики різноманітними, цікавими та складними задачами. На
першому та другому етапах до процесу навчання включаються цікаві задачі, відомості з
історії математики. На третьому етапі більше уваги приділяється розв’язанню задач, що
відповідають вимогам для вступників до вищих навчальних закладів. У зв’язку з тим, що до
класів приходять школярі з різним рівнем підготовки, у процес навчання на кожному етапі
обов’язково включається повторення та систематизація знань [30].
Різноманітні профілі навчання математики у межах базової профільної математичної
підготовки можна об'єднати у такі напрямки: загальнокультурний, прикладний,
теоретичний.
Профільна диференціація навчання математики у межах базового компоненту в старшій
школі реалізується створенням трьох курсів математики:
- для загальнокультурного напрямку (професійний, мовно-літературний,
суспільно-історичний, спортивний та інші профілі) – курс А;
- для прикладного напрямку (технічний, технологічний, природничий,
економічний, екологічний та інші профілі) – курс В;
- для теоретичного напрямку (математичний, фізичний, фізико-математичний,
“інформативний”, комп’ютерний та інші профілі) – курс С.
При цьому всі
