Повість минулих літ - Народний епос - Скачать бесплатно
над ними та пізніших пожеж (див. прим. 1 до 1017 p.) і було закладено Софію київську, яку закінчили і освятили саме 1037 p., відзначаючи 500 ліття її прототипу Софії константинопольської (532—537 pp.) та ювілей Ярослава Мудрого (див. ще прим. 1 до 1037 p.).
3 Поруб — темниця, тюрма, найчастіше підземна.
1037
' В Іп. стаття під 1037 p.— ювілейна, до шістдесятиріччя Ярослава Мудрого. Хрестильне ім'я Ярослава було Георгій, а його друга жона Інгігерд, дочка шведського короля Олафа (Олава) III (Скотконунга), -відома з ісландських саг, мала хрестильне ім'я Ірина (в черницях — , Анна,— так вона названа в житіях святих). На свою честь (Георгій-Юрій) Ярослав назвав також два городи, збу-1 давані ним.— Юр'єв у Чудській землі і Юр'єв на ріці Росі.
2 Притчі Солом. VIII, 12—17.
3 В Іп., Хл. і Лавр. «урокъ» — тобто умовлену частку майна.
1039
' Десятинну церкву могли повторно освячувати, якщо її частково перебудували (сліди такої зміни в будові, власне у фундаменті, виявлено, тільки якого вона часу — невідомо) або осквернили (але тоді мало б місце так зване мале освячення і про це літописець навіть не згадував би). Є давнє обгрунтоване твердження, що слова про те, нібито згадану церкву «спорудив Володимир, отець Ярославів», внесено до літопису помилково в пізніші часи. Тут ідеться не про Десятинну і не про Софію, а про освячення третьої церкви Богородиці (Успіння), збудованої Ярославом,— рештки великої церкви того часу розкопано на перехресті нинішніх Володимирської та Ірининської вул. Аналіз топографічного викладу в літописі показує, що саме за ціпю церквою Богородиці стояв у часи Ярослава двір і, отже, дім доместика (керівника хору сусідньої Софії, а не Десятинної церкви) на місці зниклого кам'яного терема-ротонди Ольги на теремнім дворі справді над горою «внЪ града» (під фундаментом будинку виявлено старіший фундамент). Про кам'яний терем за городом, двір доместика і межі Києва за часів Ольги говориться під 945 p. (див. тут прим. 9). Згаданий митрополит Феопемпт з'явився у Києві, як гвердять, десь у 1037 p. Про попередніх митрополитів відомості не досить певні. Новг. І налічує їх три — Леонтій, Михаїл та Іоанн, причому перші два нібито одна особа. Вважають, що Леонтій (Михаїл) був митрополитом у 992 (?) — 1008 (?) роках, а Іоанн (світське ім'я — Іона) — у 1008 (?)—1036 (?) роках.
1044
' Насправді останки князів положили в Десятинній церкві Богородиці в Києві; у Лаво. нема «в Володимири».
2 Жона Ізяслава невідома.
1047
1 За іншими історичними даними, Мойслава (Мецлава, Маслава), цього бунтівного мазовецького вельможу, убив сам Казимир.
1051
1 Додано з Лавр. Ларіон (їларіон), автор знаменитого «Слова о законі і благодаті», митрополитом був недовго, очевидно, до 1052 чи 1053 p., бо у Новг. І під 1055 р. уже згадується, як діючий, новий митрополит грек Єфрем. Можливо, що їларіон десь 1053 p. помер. Але є гіпотеза, що його скинули з митрополитства і він у неділю 7 листопада 1053 p. постригся під іменем Никона в ченці Києво-Печерського монастиря, далі став тут ігуменом і в 1072—1073 роках зробив літописне зведення. :
2 Тобто на Афон.
3 Сюди. очевидно, зараховано й час, коли Антоній вперше усамітнився в печеру тобто, дгсь у 1033 p., ще за княжіння Ярослава Мудрого.
4 Устав Студійського (Студитського) монастиря із церквою Іоанна Студита, заснованого в Константинополі ще в середині V ст., відзначався особливою строгістю.
5 Хто був автором літописної статті про заснування Києво-Печерського монастиря — точно невідомо. Але в «КиєвоПечерському патерику» подібні слова говорить про себе Нестор-літописець, автор і «Житія Феодосія Печорського»: «приидох же и азъ к нему, худый и недостойный аэъ рабь Несторь, и приять мя, тогда лhтъ ми сущу 17 от рожден ia моего».
4 Устав Студійського (Студитського) монастиря із церквою Іоанна Студита, заснованого в Константинополі ще в середині V ст., відзначався особливою строгістю.
5 Хто був автором літописної статті про заснування Києво-Печерського монастиря — точно невідомо. Але в «КиєвоПечерському патерику» подібні слова говорить про себе Нестор-літописець, автор і «Житія Феодосія Печорського»: «приидох же и азъ к нему, худый и недостойный азъ рабь Несторь, и приять мя, тогда лить ми сущу 17 от рожденіа моего».
1053
' Що перша жона Всеволода Ярославича, мати Володимира (його хрестильне ім'я — Василій) Мономаха, звалася Марією, про це свідчать найновіші сфрагістичні дослідження; за гіпотетичними даними Видобицького синодика, вона мала ім'я Анастасія; це, очевидно її друге ім'я. Марія була дочкою ві зантійського імператора Константина І) Мономаха не від його тоді зовсім ста рої третьої жони Зої, дочки візан тійського імператора Константина VIII а від фаворитки (потім — четвертої жони) Скліриня. Померла Марія, за Татіщевим, 1067 p.
1054
' Додано з Лавр.
2 Додано з Акад.
3 Цей мармуровий саркофаг із останками Ярослава (та іншими) і досі стоїть у Софійському соборі. За черепом Ярослава відтворено скульптурний портрет князя.
1059
' Стрий — дядько по батькові: вуй, вуйко — дядько по матері.
1063
' Коли в засуху дуже міліє озеро Ільмень, то буває, що ріка Волхов тече назад.
2 У Хл. і Лавр, сказано, що тоді весь Новгород спалив Всеслав Брячиславич.
1065
1 ' Ім'я цього Гліба вибито на знаменитому Тмутороканському камені: «вь Вhто. 'зфоз' (тобто 6576—1068 року) івді[кта] Т (6) глhбъ князь мhрилъ їмо (ре) по лєду от тьмутороканя до |ридва. Тиді (10 000 і 4 000) сяжє [нъ] ».
2 Додано з Акад.
3 Комета Галлея; у перигелії була 122 і7 березня 1066 p., увечері стала з'явитися з 24 квітня.
4 Додано з Лавр.
5 Звідси починаючи і словами «що й сталося» кінчаючи, іде текст, запозичений із руського компілятивного «Хронографа за великим викладом», де використано «Хроніку» Амартола та її продовження.
6 Відомості про це Амартол запозичив із Біблії (Друга кн. Маккавеїв V? 1—4); можливо, тут ідеться про марево, міраж (повторно про це в літописі занотовано під 1113 р.); за іншими даними, тут також мовиться про комету Галлея, яка була в перигелії 163 p. до н. е.,— але тоді матимемо деяку неузгодженість, бо Антіох IV Єпіфан Славний помер 164 р. до н. е. під час походу на Єрусалим. Про цю саму комету Галлея говориться й далі: вона була в перигелії 66 p. до н. е. і 15 листопада 530 p. Точні дати метеоритних дощів (зорелет) •відомі з китайських хронік.
7 В Іп., Хл. і Лавр. хибно «вь Африкии», в Амартола і Акад. «въ Фракии».
8 Поприще — міра довжини, близько 700 -и.
1066
' Катепан — імператорський намісник, вищий воєначальник.
2 За Воскр., у Ростислава (за Татіщевим, його друге ім'я Михайло) був брат Ярополк, існування якого, однак, викликає сумніви. Жона Ростислава, за Густ., мала ім'я Ланка і, за даними Татіщева, який хибно називає її Анною, після смерті мужа вона хотіла з дітьми (тобто з синами Рюриком, Володарем, Васильком і дочкою) їхати в Угри до свого батька. Але великий князь київський Ізяслав Ярославич дітей їй не віддав і їхати не дозволив. Генеалогічні дослідження показали, що Ланка (Ілона, Олена) була дочкою угорського короля Бели І, який помер 1063 p. Отже, Ланка збиралася в Угри до своїх рідних братів — Гейзи (з 1074 p. короля Гейзи І) чи Ласло (з 1077 p. короля Ласло І Святого), де й вийшла заміж удруге за хорватського короля Дмитрія Звонимира. Після його смерті у 1089 p. Ланка, як видно, знову повернулася на Русь, до свого сина Володаря, бо 1097 p. з'являється на сторінках Густинського літопису.
1067
1 Про цю битву говориться і в «Слові о полку Ігоревім»: «На Немизь снопы стелють головами...»
2 В Іп. «июня», у Хл. і Лавр. «іуля».
3 Додано з Новг. І.
1068
' Додано з Лавр.; в Іп. тут змістова помилка, бо пропущено слова «русьскыи князи, и поб'ьдиша».
2 Звідси розпочинається вставлене в літопис «Поучения про кари божі», яке гіпотетичне приписувалось Феодосієві Печерському.
3 В Іп. і Хл. хибно «вредомъ»; у Лавр. «ведромъ».
4 Іоїль II, 12.
5 Ісайя XLVIII, 4.
6 Амос IV, 7, 9, 10; вільний і скорочений виклад.
7 Додано з Лавр.
8 Малахія III, 5 — 7, 10, 11, 13, 14; вільний виклад.
9 Ісайя XXIX, 13.
'° Притчі Солом. І, 28.
" Іоїль II, 23 — 25.
12 Русалії — древньослов'янське поганське свято-моління русалкам (вілам); відзначалося чотири рази на рік — 25 грудня, б січня, на русальну неділю (див. прим. 1 до 1177 p.) і на Івана Купала (24 червня).
13 Ізяслав подався по допомогу в Польщу до свого родича, Болеслава Сміливого (з 1076 p. короля польського), сина тітки Ізяслава ДобронігиМарії, що була замужем за- Казимиром І Відновителем, і водночас небожа жони Ізяслава Гертруди-Олісави, сестри того ж Казимира.
14 В Іп. «руками яша», у Хл. «рукама яша»; у Лавр. «яша рукама», — всюди хибно.
1069
' Про цю втечу Всеслава (жона його невідома) потай од киян говориться і в «Слові о полку Ігоревім»: «Скочи оть нихъ лютымъ звhремъ въ плъночи изъ Бhлаграда, обhсися синь мьглh».
2 У Мстислава залишився син Ростислав від невідомої жони.
:і У Новг. I тут додано, що тоді погоріло Подолля (у Києві).
1070
' В Іп. і Хл. хибно «оу Всеслава»; у Лавр. «у Всеволода».
1071
' В Іп. і Хл. хибно «начаста»; у Лавр. «нарицаху».
2 В Іп. «в лодьях», у Хл. «в лодіи».
3 В Іп. хибно «мечтавше», у Хл. «метавше».
4 Додано з Лавр.
5 В Ід і Хл. «побhдити»; у Лавр. «погубити»; у Новг. І «побити».
1072
1 У Лавр. «мhсяца мая 2 день», — і але ця дата невірна, бо тоді була середа; крім того, на неділю 20 травня 1072 p. припадав празник всіх святих (отців Нікейських собор), вибраний, очевидно, для того, щоб підкреслити святість Бориса і Гліба (див. також текст під 1115 p. про перенесення їхніх останків).
1073
' Тобто, входить у зносини, змовляється; в 1п. «вьстаєть», у Хл. «сватается».
2 Додано з Лавр.
3 Як і в 1068 p., Ізяслав подався до Болеслава Сміливого, і той навіть розпочав якісь бойові дії на окраїнах Русі, але, воюючи з чехами, був примушений звернутися по допомогу до Святослава; при цьому Болеслав забрав Ізяславове добро, пограбував свого дядька (вуйка).
4 Успенський собор Києво-Печерського монастиря.
1074
1 Ананія, Азарія та Мисаїл.
2 Феодорова неділя (Феодора Тірона) — перший тиждень великого посту.
3 Лазарева п'ятниця — передденьЛазаревої суботи, тобто суботи шостого тижня (вербного, або цвітного) великого посту.
4 Страсна неділя — останні сім днів великого посту перед Великоднем.
5 Цвітна неділя — вербна неділя (день).
6 Цей чернець Микола виступає і в «Житії Феодосія Печорського», написаному Нестором: Микола був нечистий на руку, злодій: Ігнат, очевидно, теж не відзначався високою мораллю.
7 В Іп., Хл., Лавр. «кь», «къ»; в Акад. «оть».
8 Деякі вчені приписують цьому Іакову Мніху авторство «Пам'яті і похвали Володимирові», житій Володимира, Бориса і Гліба та інших творів.
9 Додано з Лавр.
10 День і ніч на Русі ділилися, незалежно від пори року, на дванадцять годин (різної тривалості); друга година дня — це друга година після сходу сонця. 11 В Іп., Хл. і Лавр. хибно «вь 11 лhто».
12 Додано з Акад.
13 Смолка (Silene L.).
14 Летаргія.
15 В Іп. і Лавр. «прабошняхъ» — ідеться про черевики, легке домашнє взуття з черевної частини шкури, яке надівалося на босу ногу.
16 В Іп. І Хл. "дары", у Лавр. "раны".
17 Далі в Іп. незаповнений другий стовпець 73 арк. (145 с.) і весь зворот 73арк- (146 с.); з арк. 74 (147 с.) розпочинається другий почерк.
1075
1 У Лавр. дата закінчення Успенського собору Києво-Печерського монастиря — 11 липня (1078 р.). у Радз. і Акад.— 3 липня.
2 Ізяслав Ярославич, вигнаний із Києва і пограбований у Польщі (див. прим. З до 1073 р.), у січні 1075 р. прибув до німецького міста Майнца, до німецького імператора, з 1084 р.— імператора Священної Римської імперії Генріха IV, і прохав у нього підмоги проти Святослава. Імператор вирядив до Києва послом трірського архієпископа Бурхарда, брата (по матері) Оди. дочки німецького графа Ліппольда Штаденського і фон Штаде), другої Святославової жони (першою, за Любеньким синодиком. була Килікія), і, природно, той не лише не заступився за Ізяслава, а привіз Генріхові IV багаті подарунки від Святос.іава — силу золота, срібла, дорогої одеж і.
3 В Іп. і Хл. хибно «смhтье». «кмhть»; у Лавр. «кметье», тобто воїни, кметі.
4 В Іп. хибно «к Соломону (у Хл. «къ послом») царю Асирииску»; за Біблією, Єзекія вихвалявся перед послами вавілонського царя (Ісайя XXXIX,
1076
1 Додано з Лавр.
2 Про цей похід Володимира Мономаха і Олега Святославича проти чехів (де тоді князював Вратислав II) на допомогу Болеславу Сміливому говорить також Мономах у своєму «Поученні».
3 Хрестильне ім'я Мстислава (за Мстиславовим євангелієм та «Ходінням» Данила Паломника) було Федір; мав він ще й третє ім'я — Гаральд.
1078
1 Така річка невідома; ймовірно, що це права притока Сули Оржиця.
2 Додано з Акад.
3 Додано з Лавр.
4 Притчі Солом. III, 34.
5 Ієремія IX, 23.
6 Про це нахваляння і загибель Бориса говориться також у «Слові о полку Ігоревім»: «Бориса же Вячеславлича слава на судъ приведе и на Канину зелену паполому постла за обиду Олгову, храбра и млада князя».
7 Отже, подвійний саркофаг (рака) Ізяслава стояв у церкві Богородиці. Але в якій? Вважають, що в Десятинній, однак цього уточнення в тексті немає, хоча воно наявне у літопису в 14 випадках із безсумнівних 16. Відсутність уточнення не випадкова, бо йдеться про сусідню з Софією церкву Успіння Богородиці, про яку говорилося під 1039 p. (див. там прим. 1) і де археологами знайдено сім кам'яних (шиферних) плит гробниці, ясно, що княжої. Мармурова зникла, бо цінність її дуже велика, можливо, під час загибелі цієї та інших церков, спалених 12 березня і в наступні дні 1169 p. (див. далі текст літопису) . Софійський перший та Воскресенський літописи твердять, ніби Ізяслава було покладено в Софії, але у світлі вищевикладеного ясно, що це помилка. Крім того, стосунки Ізяслава з киянами були такі, що його ніяк не могли покласти в престижній митрополії — Софії, і в «Слові о полку Ігоревім» сказано, що тіло князя допровадили «ко святhи Софии, къ Киеву», тобто «до», а не «в»; Софія тут є символом Києва.
8 В Iп. і Хл. хибно «ни», «ну»; у Лавр. «но».
9 Перше поел Павла до фессалонікінців V, 14.
10 Єванг. від Іоанна XV, 13.
11 Притчі Солом. XVII, 17.
12 В Іп. «и от»; у Лавр. «Иоанъ».
13 Перше поел. Іоанна Богослова IV, 16 — 18, 20, 21.
1079
' Тут в оригіналі очевидний пропуск, і неясно, де був Роман.
2 У Лавр «й доселh»;в Іп. і Хл. невдале переосмислення — «и до сего лhта»; існує припущення, що це ритмізоване речення є уривком якоїсь пісні про «красного Романа», котрого оспівував і славетний Боян; за актовими печатями, друге ім'я Романа було Борис.
3 схоплений тмутороканськими хозарами за ініціативою, очевидно, Всеволода, Олег Святославич (у «Слові о полку Ігоревім» він має промовисте співчутливе прізвисько «Гориславич») був засланий у Візантію, з імператорським двором якої Всеволод мав тісні зв'язки. Олег пробув у засланні чотири роки, два із них — на острові Родос, про що згадує у своєму «Ходінні» Данило Паломник. На засланні Олег одружився з Теофанією (Феофано) Музалон (див. про це ще прим. 4 до 1115 p.). Посадник Ратибор мав (за актовими печатями) хрестильне ім'я Климент.
1084
' Гречники — купці, що користувалися Гречником (дніпровською частиною водної путі із Варягів у Греки), здійснюючи торгові операції між Києвом і Константинополем. Захопивши і пограбувавши гречників, Давид шкодив торговим інтересам Русі, і тому Всеволод Змушений був дати цьому князеві-ізгою город Дорогобуж.
1085
' Не жону, а військо, дружину. 2 Жона Ярополка Ірина (перше ім'я її — Кунігунда), як свідчать німецькі джерела і висновки дослідників, була дочкою німецького графа Отто Орламюндського (фон Орламюнде); за цими ж джерелами, одну з їхніх двох дочок, Мехтільду, було видано за німецького графа Гюнтера І Шварцбурзького (фон Шварцбург).
1086
' За грецькими джерелами та науковими дослідженнями, Янка (Анна) була нареченою Константина, сина візантійського імператора Константина Х Дуки і його другої жони Євдокії Макремволітиси, але шлюб не відбувся, бо нареченого силоміць постригли в ченці, а тоді постриглася в черниці і Янка. У Лавр. весь матеріал, поданий в Іп. під 1086 p., опущено, а матеріал наступного, 1087 p., викладено під 1086 p.
1087
' Очевидно, Ярополк мав на увазі Рюрика Ростиславича.
: Додано з Лавр.
3 З різних джерел, зокрема актових печатей, відомо, що Ярополк мав третє (католицьке) ім'я Петро, а друге, хрестильне, було Гаврило.
1088
1 Ідеться про освячення закладеної 1070 p. Михайлівської церкви Видобицького монастиря; оскільки при освяченні строго додержувались патрональних (храмових) днів, то можна думати, що й ця урочистість відбулася 8 листопада, у велике (соборне) свято Михаїла архангела. 8 (?). XI (?) 1088
1089
' Мовиться про освячення в неділю 14 серпня 1089 р. (дата — з «КиєвоПечерського патерика»), напередодні свята Успіння богородиці, закладеного 1073 p. Успенського собору (церкви Успіння Богородиці) Києво-Печерського монастиря. У Новг. І після цих відомостей сказано, що померла (невідома на ім'я) дочка Всеволода.
2 В Іп. і Хл., очевидно, хибно «ігуменомь».
3 Цей печорський ігумен Іоанн (Іван) і склав, як доводять, літописне зведення у 1093 — 1095 pp., закінчивши розповідь подіями 1093 p.
. 1090
' Про обгрунтування можливої дати освячення див. прим. 1 до 1088 p.
2 Додано з Лавр.
3 В Іп. «й пристрою (у Хл. «прикроутоу») в нhи велику створи»; у Лавр. «и пристрой ю великою пристроек)», — ідеться про багате внутрішнє оздоблення: розпис, мозаїку, ікони, різні церковні шати і т. д.
4 У Лавр про нього сказано: «був скопець, високий тілом».
1091
' Розповідь про те, як було викопано і перенесено мощі Феодосія, ведеться від першої особи і в «Києво-Печерському патерику», де вона приписана «Нестору мниху». Текст нижче: «Я ж приготував того дня мотику», у Воскр. має таку редакцію: «Аэъ же грhшныи, иже и лhтописаніе ее въ то время писахъ, вземъ мотыку начахъ прилежно копати».
2 Ім'я Марка додаємо тому, що в «Києво-Печерському патерику» говориться саме про нього як копача могил ченцям.
3 Варимантія (гр.) — верхня важка чернеча одежа без рукавів.
4 Про першу годину дня див. прим. 10 до 1074 p. '
5 В Іп. хибно «посhщеньемь»; у Лавр. «пощеньемь».
6 У 1091 p. сонячне затемнення було справді о другій годині після сходу сонця 21 травня.
7 Ідеться про падіння на землю великого метеорита, вогненний слід якого вважали за небесного змія.
1092
' В Іп. «ізгоряхуся»; у Лавр. «вьзгарахуся».
2 В Іп. хибно «Посhченъ»; у Лавр. «Пhсочень».
3 Додано з Лавр.
4 В Іп. хибно «хрест», у Хл. «крсты» у Лавр. «корсты».
5 Філіппів день (день пам'яті апостола Філіппа) припадає на 14 листопада; м'ясопуст (м'ясниці) — передостанній (перед масляною) тиждень перед великим постом; у 1093 січневому році м'ясопуст припадав на 14 — 20 лютого: можна припустити, що така велика смертність у Києві була викликана ускладненнями після осінньо-зимової епідемії грипу.
1093
' Додано з Акад.
2 В Іп. і Хл. хибно «не хотhти»; у Лавр. «не доходити».
3 Тіун, тівун, тивун — управитель княжого господарства, дворецький, слуга, який виконував також судові та адміністративні обов'язки.
4 В Іп. і Хл. «грабити люди и продаяти»; «продаяти» — від слова «продажа», яке означало грошовий штраф на користь князя за різні вчинки і злочини (крім убивства); ці продажі перетворилися у справжнє здирство з народу.
5 В Іп. хибно «моего», у Хл. і Лавр. «его».
ь Світла неділя — великодній тиждень; антипасха — наступна неділя (день) після Великодня.
7 У Хл. «в ыстебу»; у Лавр. «выстобъку».
8 Себто в Михайлівському Видобицькому монастирі.
9 В Іп. і Хл. хибно «ему»; у Лавр. «има» (двоїна).
10 У підземеллі Софійського собору, в усипальниці київських князів, 1961 p. між різними останками знайдено череп Ростислава; у черепі стримів залізний наконечник стріли. Звідси ясно, чому молодий і здоровий, що умів плавати, Ростислав раптом став тонути перед очима Володимира: він був смертельно поранений. Про його загибель у Стугні говорить і «Слово о полку Ігоревім». Ця ріка, «пожръши чужи ручьи и стругы, рострена къ устью, уношу князю Ростиславу затвори днh при темнь березh. Плачется мати Ростиславля по уноши князи Ростиславh».
'' Уже було зауважено (див. прим. 39 до 1015 p.), що важливі походи та битви русичі-християни нерідко приурочували до християнських свят.
12 Амос VIII, 10.
13 Левіт XXVI, 17, 19, 20, 25, 32, 31, 28.
14 Додано з Лавр,
15 У давні часи вважалося,.що кочові східні народи, отже й половці, походили від біблійного Ізмаїла і його матері Агарі.
16 Посд Павла до римлян V, 20 (текст переосмислено).
17 Даниїл III, 32.
18 Псалом CXVIII, 137. ,
19 Єванг. від Луки XXIII, 41; мається на увазі один із двох розбійників, розіп'ятих разом з Ісусом Христом. -
20 Іов І, 21.
21 Псалом СІІ, 10.
22 В Іп. і Хл. «тако же»; у Лавр. «якоже».
23 Тут закінчується літописне зведення ігумена Іоанна, а далі йде текст Нестора, доповнений вставками третього редактора 1118 — 1119 pp. (розповідь Гуряти Роговича, повість Василя про осліплення Василька Ростиславича).
1094
' У Лавр. «мhсяца августа въ 2б». 16.V111 1094
|
