МАГІСТЕРСЬКА ДИПЛОМНА РОБОТА
на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра з економіки
за програмою “Менеджмент підприємницької діяльності”
на тему „Управління завантаженням виробничих потужностей підприємства”
(за матеріалами ВАТ „КГМК „Криворіжсталь”)
РЕФЕРАТ
на магістерську дипломну роботу на тему „Управління завантаженням виробничих потужностей підприємства” (за матеріалами ВАТ „КГМК „Криворіжсталь”). – КЕІ КНЕУ, 2006.
Дипломна робота виконана на 122 сторінках, містить 22 таблиці, 10 рисунків, 15 додатків. При підготовці роботи опрацьовано 40 літературних джерел та звітність про роботу ВАТ „КГМК „Криворіжсталь” за 2001-2003рр.
Предметом дослідження є система управління завантаженням виробничих потужностей ВАТ „КГМК „Криворіжсталь”.
Об’єктом дослідження є виробничі потужності ВАТ „КГМК „Криворіжсталь”.
Мета дипломної роботи: розробити заходи вдосконалення механізму управління завантаженням виробничих потужностей ВАТ „КГМК „Криворіжсталь”, спрямовані на підвищення ефективності його роботи.
Завдання роботи: розглянути сучасні наукові підходи щодо управління завантаженням виробничих потужностей підприємства, методи і методики аналізу їх використання; надати організаційно-економічну характеристику ВАТ „КГМК „Криворіжсталь”, проаналізувати основні техніко-економічні показники діяльності підприємства, оцінити ефективність управління завантаженням виробничих потужностей; визначити стратегію та розробити організаційно-технічні заходи розвитку системи управління завантаженням виробничих потужностей.
Наукові положення, що виносяться на захист: методика аналізу, синхронізація з тенденціями попиту процесу управління завантаженням виробничих потужностей.
Прикладні комп’ютерні програми, які використані для обробки аналітичної інформації та обґрунтування пропозицій: „Оцінка економічного потенціалу підприємства”, „Економічний аналіз”, „Аналіз і прогнозування на основі рядів динаміки”, авторські програми.
Розмір отриманого економічного ефекту 563,922 млн. грн.
Одержані результати можуть бути використані при удосконаленні системи планування завантаження виробничих потужностей ВАТ „КГМК „Криворіжсталь”, аналізі структури і відповідності наявних виробничих потужностей та можливостей підприємства попиту.
Ключові слова: виробничі потужності, завантаження, техніко-економічні показники, виробнича програма, циклічність попиту, синхронізація, кореляційно-трендовий аналіз.
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ I ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ ПОТУЖНОСТЯМИ
1.1. Сучасні погляди на управління завантаженням виробничих потужностей підприємства
1.2. Огляд методів і методик планування завантаження та аналізу використання виробничих потужностей підприємства
1.3. Основні проблеми управління завантаженням виробничих потужностей підприємства, особливості їх перспективного розвитку, розробка економічного механізму їх вирішення з урахуванням розвитку металургійної галузі
РОЗДІЛ ІІ ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ВИРОБНИЧИХ ПОТУЖНОСТЕЙ ВАТ „КГМК „КРИВОРІЖСТАЛЬ”
2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства та зовнішніх умов його діяльності
2.2. Аналіз виконання виробничої програми ВАТ „Криворіжсталь”
2.3. Аналіз стану завантаження виробничих потужностей підприємства
РОЗДІЛ ІІІ ПЛАНУВАННЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ВАТ „КГМК „КРИВОРІЖСТАЛЬ” ЗА РАХУНОК ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ЗАВАНТАЖЕННЯМ ВИРОБНИЧИХ ПОТУЖНОСТЕЙ ПІДПРИЄМСТВА
3.1. Вибір стратегії та розробка організаційно-технічних заходів розвитку системи управління завантаженням виробничих потужностей
3.2. Ресурсно-організаційне обґрунтування заходів удосконалення використання виробничих потужностей
3.3. Планування основних техніко-економічних показників діяльності ВАТ „КГМК „Криворіжсталь” з урахуванням заходів щодо удосконалення управління виробничими потужностями підприємства
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Реалії сучасного економічного буття засвідчують, що успіху набувають господарські структури, що невпинно вдосконалюють себе, аналізують свій стан та положення, ставлять перед собою цілі, відшукують та примножують резерви і потенціал, оптимально організовують свою господарську діяльність. Функціонування сучасних промислових підприємств, що є основою української економіки та створюють переважну частку ВВП, прямо пов’язане з мистецтвом управління виробничими потужностями, що є їх основою та забезпечує підприємствам досягнення своїх цілей та виконання місії. Розуміння внутрішніх механізмів управління цим важелем є запорукою вірного та твердого поступу на шляху розвитку не тільки окремого підприємства, але й економіки держави в цілому, бо створює центри економічного зростання в регіонах і бази прориву у глобальному масштабі, що зумовлене першочерговою значущістю саме техніко-технологічних розробок, нововведень.
Управління завантаженням виробничих потужностей підприємства в умовах багатовекторності та варіативності, багатофакторності здійснення господарської діяльності є дуже складним процесом, що вимагає досконалого розуміння предмету управління, визначальних факторів, причин, наслідків та умов його прояву у контексті економічних законів.
Значущисть теми роботи також полягає у необхідності науково-методичного дослідження поставленої проблеми, розробки практичних рекомендацій но вдосконаленню управління виробничими потужностями, що особливо важливо для такого великого підприємства, що є базою переддипломної практики, як ВАТ «КГМК «Криворіжсталь».
Дослідження даної проблеми ведеться досить тривалий час. Особливий внесок належить таким авторам, як Ґ.М. Тарасюк, Л.Г. Шваб, С.Ф. ІІокронивний. У зв'язку з переходом України на ринкові форми господарювання продовження досліджень та розширення горизонту науково-мегодичних підходів до управління виробничими потужностями, особливо у частині їх завантаження, є необхідною та нагальною потребою, оскільки стан більшості основних, виробничих фондів підприємств країни є вкрай незадовільним.
Метою даної роботи є розробка заходів вдосконалення механізму управління завантаженням виробничих потужностей ВАТ „КГМК „Криворіжсталь”, спрямованих на підвищення ефективності його роботи. Дана мета лежить в канві чисельних загальнодержавних наукових та практичних пошуків раціональних методик та методів управління завантаженням виробничих потужностей підприємств, що, зокрема, на сьогодні є життєво важливим для такого індустріального гіганта України, як ВАТ „КГМК „Криворіжсталь”, на базі якого виконується робота.
Завданнями роботи за розділами є:
- розглянути сучасні наукові підходи щодо управління завантаженням виробничих потужностей підприємства, методи і методики аналізу ефективності їх використання; визначити основні проблеми управління завантаженням виробничих потужностей підприємства, особливості їх перспективного розвитку та розробки економічного механізму їх вирішення;
- надати організаційно-економічну характеристику ВАТ „КГМК „Криворіжсталь”, проаналізувати основні техніко-економічні показники діяльності підприємства, оцінити ефективність управління завантаженням його виробничих потужностей;
- визначити стратегію та розробити організаційно-технічні заходи розвитку системи управління завантаженням виробничих потужностей ВАТ „КГМК „Криворіжсталь”, здійснити їх ресурсно-організаційне обгрунтування, розрахувати його основні техніко-економічні показники діяльності з урахуванням заходів удосконалення управління виробничими потужностями підприємства.
Об’єкт дослідження – виробничі потужності ВАТ „КГМК „Криворіжсталь”.
Предмет дослідження – система управління завантаженням виробничих потужностей ВАТ „КГМК „Криворіжсталь”.
Дослідження проводиться із застосуванням таких методів дослідження, як методи літературного пошуку, систематизації і узагальнення результатів дослідження, порівняльний, аналітичний, статистичний, графічний метод зображення, а також методи економічного аналізу, прогнозування із широким застосуванням сучасних комп’ютерних програм автоматичної аналітичної обробки інформації, відповідних програм та інтерфейсу, Internet, консультацій зі спеціалістами, польових досліджень. Зокрема, залучено матеріали щорічних форм звітності ВАТ „КГМК „Криворіжсталь”, результати виробничої практики, інформацію мережі Internet, навчальна наукова література та періодика, статистичін збірники бібліотечного фонду інституту та ресурси інформаційно-обчислювального центру, лабораторії економічних досліджень кафедри.
Особистий внесок автора роботи полягас у науково-методичному дослідженні проблем управління завантаженням виробничих потужностей підприємства та розробці власних пропозицій по їх вирішенню.
Результати дослідження обговорені з провідними спеціалістами планово-економічного управління ВАТ «КГМК «Криворіжсталь», заступником начальника прокатного бюро управління підприємства. Вони покликані стати складовими інтеграційного підходу до проблем управління господарськими об’єктами та галузями і економікою взагалі, адже доведено, що саме системний, комплексний підхід до управління є найефективнішим.
Інтегрування управлінських підходів у поєднанні із сучасними засобами автоматизації, комунікацій та підтримки управлінських рішень є найновітнішим напрямком теоретичних наукових та практичних пошуків, управлінської роботи, що у поєднанні із всеосяжним доступом, контролем та управлінням об’єктами та їх елементами не тільки теоретично, але й практично приносить максимізовану користь.
РОЗДІЛ I
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ ПОТУЖНОСТЯМИ
1.1. Сучасні погляди на управління завантаженням виробничих потужностей підприємства
Виробнича потужність підприємства є однією з найголовніших характеристик роботи підприємства та потенційної можливості його розвитку. З’ясування змісту цієї економічної категорії обумовлює вірність підходів до управління завантаженням виробничих потужностей підприємства.
Розглянемо погляди відомих науковців на об’єкт дослідження. Так, Т. О. Примак [24,с.112] зазначає, що виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції запропонованої номенклатури. При цьому вказано, що з метою формування певної виробничої потужності підприємства створюються і вводяться в дію основні фонди.
Й. М. Петрович визначає виробничу потужність підпри¬ємства (підрозділу) як його потенційну здатність випускати максимальну кількість даного виду продукції за одиницю часу роботи у відповідних одиницях виміру на встановлену дату за допомогою організованої суку¬пності засобів праці і досягну¬тому рівні їхнього технологіч¬ного освоєння працівниками. [21,с.471].
В. Я. Хрипач визначає поняття виробничої потужності як макси¬мально можливий випуск про¬дукції у номенклатурі та асор¬тименті планового року, при по¬вному використанні виробни¬чого обладнання з урахуванням майбутніх заходів по впрова¬дженню передової технології виробництва і наукової органі¬зації праці. Він вважає, що виробнича потужність є вихідним пунктом планування виробничої програми підприємства. Вона відображає потенційні можливості об'єднань, підприємств, цехів по випуску продукції. При цьому виявлення величини виробничої потужності займає головне місце у виявленні і оцінці резервів виробництва [40,с.275].
І. М. Бойчик [10,с.174] характеризує виробничу потужність підприємства як максимально можливий випуск продукції підприємством за певний час (зміну, добу, місяць, рік) у встановленій номенклатурі і асортименті при повному завантаженні обладнання і виробничих площ.
С. Ф. Покро¬пивний [12,с.250] вважає, що виробнича потужність – максимально можли¬вий річний обсяг випуску про¬дукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш пов¬ного використання прогресивної технології та організації вироб¬ництва.
А. А. Фастовець [11,с.315] дає у своїй праці лише визначення виробничої потужності, де виробнича потужність підпри¬ємств – максимально можливий обсяг промислової продукції при повному використанні про¬відного технологічного облад¬нання.
Особливої уваги заслуговує праця Г.М. Тарасюка, Л. Г. Шваб [35,с.110], де виробнича потужність підприємства визначається як максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі за певний час (зміну, добу, місяць, рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці. Одночасно, виділяється перспективна, проектна та діюча потужність підприємства, надається увага поняттю „вузьке місце”. Також, деталізовані методики розрахунку виробничих потужностей відповідно до елементів, що її визначають, та шляхів максимізації випуску продукції. Увагу приділено системі показників виробничої потужності.
Порівняльна таблиця характеристики науковцями категорії „виробничі потужності” наведена (див. дод. А). Співставлення визначень виробничих потужностей показує наступне:
- загальним є розуміння виробничих потужностей як максимально можливого випуску (виробництва, обробки);
- науковці поділяються на дві великі групи: перша (Т. О. Примак, А. А. Фастовець , Й. М. Петрович, І. М. Бойчик) обмежується здебільшого розумінням досліджуваної категорії у контексті часових проміжків, асортиментного та номенклатурного складу кінцевого продукту, що досягається за певного використання ресурсів підприємства (у тому числі технологій та праці за їх раціональної організації);
- друга група науковців (В. Я. Хрипач, С. Ф. Покро¬пивний, Г.М. Тарасюк, Л. Г. Шваб) окрім загального розуміння категорії виробничих потужностей та прийняття до уваги зауважень та доповнень дослідників першої групи, виділяють також окремі особливості у визначенні меж економічної категорії – прогресивність розвитку технологій та сучасність методів організації.
- окремо слід відзначити погляди Й. М. Петровича (перша група науковців), що до визначення виробничих потужностей відніс потенційну здатність випускати продукцію за одиницю часу роботи у відповідних одиницях виміру і досягну¬тому рівні технологіч¬ного освоєння працівниками засобів праці. С. Ф. Покро¬пивний, Г.М. Тарасюк, Л. Г. Шваб також зазначають параметр визначеної якості результату.
Зокрема, Т. О. Примак абсолютно не бере до уваги основу виробництва – технології, засоби праці, робочу силу та їх організацію, напрямок розвитку. Аналогічно, А. А. Фастовець випускає з уваги фактор плану, доцільності виробництва як такого, необхідності раціональної організації його використання. Й. М. Петрович, незважаючи на суттєву деталізацію факторів, що визначають розміри виробничих потужностей, не торкається необхідності удосконалювати засоби праці, лімітувати межі їх використання. Також і І. М. Бойчик, на відміну від В.Я. Хрипача, не відзначає необхідність розвитку, приведення у відповідність до сучасних зразків, техніки та технологій. Лише С. Ф. Покро¬пивний, Г.М. Тарасюк, Л. Г. Шваб повністю охоплюють залишені іншими науковцями поза увагою категорії та визначники виробничих потужностей, вводять розуміння необхідності планування процесу використання виробничих потужностей.
Взагалі, усі автори аналогічно формулюють поняття „виробнича потужність”, але хтось визначає його більш широко, наприклад Й. М. Петрович, В. Я. Хрипач, С. Ф. Покро¬пивний, а інші науковці переважну увагу приділяють оцінці факторів, що впливають на виробничу потужність (Т.О.Примак). Слід зазначити, що такі автори, як Т.О. Примак, І. М. Бойчик, С. Ф. Покро¬пивний. А. А. Фасто¬вець, Й. М. Петро¬вич у своїх працях дуже багато уваги приділяють саме розрахунку виробничої потужності, оскільки розгортання і поглиблення ринкових відносин, підвищення рівня інтенсифікації виробництва зумовлюють необхідність більш повного й оперативного залучення до господарського обігу резервів виробничих потужностей. Як наслідок, це вимагає розробки ефективних заходів і методів їх виявлення на всіх стадіях виробничого процесу з врахуванням використання величини виробничої потужності підприємства і його підрозділів.
Слід зазначити, що усі науковці виділяють такі види виробничої потужності, як проектна (визначається в процесі проектування, реконструкції діючого або будівництва нового підприємства), поточна (визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва або перевищенням проектних показників) та резервна (формується і постійно існує в таких галузях економіки, як електроенергетика, газова промисловість, транспорт і використовується у тому разі, коли виникає термінова додаткова потреба у продукції).
На нашу думку, найбільш повним можна вважати визначення виробничої потужності, що надано в економічному словнику: „потужність підприємства виробнича – максимально можливий річний (добовий, змінний) випуск продукції або обсяг переробки сировини, визначений на основі планових річних завдань з виробництва продукції потрібної номенклатури й асортименту з урахуванням максимального використання виробничого устаткування, площі виробничих приміщень, застосування прогресивної технології, сучасних форм організації виробництва і праці”. В ньому, також, концентровано подано роз’яснення сутності виробничих потужностей підприємства, основних показників, що її визначають та характеризують, коротко систематизовано найважливіші міжгалузеві показники.
Що стосується економічного значення поняття „виробнича потужність” для підприємства, то вона є визначальною характеристикою підприємства при обґрунтуванні техніко-економічних параметрів виробництва, розробці технічного завдання на проектування нового підприємства, його реконструкції, при складанні стратегічного бізнес-плану. На її основі розраховується обсяг необхідних основних фондів підприємств, робочі параметри процесорів, операторів і терміналів, пропускна спроможність технологічних мереж, місткість складів сировини й готової продукції тощо. І найважливішим завданням на сьогодні є вирішення питання про підвищення ефективності використання виробничих потужностей підприємства, оскільки в сучасних умовах господарювання максимальне їх використання є найекономічнішим заходом, що різко впливає на ефективність його роботи.
У подальшому дослідженні проблеми особливу увагу слід приділити більш глибокій деталізації факторів, що впливають на використання виробничих потужностей підприємства, та методам їх аналітичної оцінки.
1.2. Огляд методів і методик планування завантаження та аналізу використання виробничих потужностей підприємства
Планування завантаження та аналіз використання виробничих потужностей підприємства ґрунтується на використанні системи показників, що характеризують кількісно та якісно їх стан, тенденції використання, наявні резерви. Додатково враховуються чинники, що впливають на виробничі потужності. Все це поєднується в межах загального методу управління ресурсами, методики прийняття управлінських рішень.
Процес розвитку та використання виробничої потужності сучасного промислового підприємств складний і залежить від багатьох факторів. Це обумовлює необхідність розмежування факторів, що впливають на величину і рівень використання виробничої потужності, формування методологічних засад побудови їх класифікацій, в основі яких лежить системний підхід. Узагальнимо точки зору науковців на характеристику та класифікацію факторів, які впливають на величину і рівень використання виробничої потужності підприємства. Найбільш значущими чинниками впливу, що слід з визначень, наданих науковцями та дослідниками (див. дод А) є:
1. Використання прогресивних технологій, оскільки від їх впровадження прямо залежить продуктивність робочих місць.
2. Тип виробництва, оскільки він є важливою передумовою формування виробничої потужності. Так, при формуванні виробничих потужностей підприємств з масовим і великосерійним типом виробництва досягається високий ступінь узгодженості між підсистемами на окремих стадіях виробництва і зростає навантаження устаткування.
3. Кваліфікація працівників і систематичне підвищення загальної і технічної освіти, удосконалення виробничих навиків працівників підприємства і на цій основі підвищення рівня їх кваліфікації, що створюють сприятливі соціальні передумови для збільшення продуктивності засобів праці, дають змогу максимально використовувати потенційні можливості техніки, ширше впроваджувати прогресивні технологічні процеси та збільшувати виробничі потужності підприємства.
4. Техніко-економічні показники використання норми (продук¬тивності) устаткування, вироб¬ничих площ, оскільки максимально повне їх завантаження значною мірою впливає на зростання виробничої потужності.
5. Номенклатура, асортимент та технологія виготовлення продукції. Часті зміни продукції та технології її виготовлення зумовлюють відповідно зміну структури потужностей, що іноді вимагає докорінної їх перебудови.
6. Склад та кількість устаткування, продуктивний фонд часу його роботи, оскільки раціональне їх завантаження позитивно впливає на використання виробничої потужності підприємства.
Системний підхід до вивчення факторів, що впливають на величину й використання виробничої потужності, припускає розгляд наступних основних положень: визначення впливу на величину виробничої потужності й використання споживаних у виробництві ресурсів і процесів їхнього перетворення.
Фактори підвищення продуктивності машин (робочих місць) пов’язані головним чином з поліпшенням якісної сполуки технологічного устаткування, збільшенням у його складі високопродуктивних верстатів, автоматів і напівавтоматів, автоматичних ліній. Чим досконаліше машини й устаткування, чим вище їхня продуктивність в одиницю часу роботи, тим більше виробнича потужність підрозділів і підприємства в цілому.
Фактори, що впливають на використання виробничих потужностей, охоплюють заходи, пов'язані з використанням резервів, що мають організаційний характер, і не вимагають більших капітальних вкладень в основне виробництво. По змісту ці фактори можна розділити на соціально-економічні й організаційно-технічні, а за місцем виникнення - на зовнішні й внутрішні. В узагальненому виді класифікація обох видів представлена в таблиці 1.1.
Слід відмітити, що зазначені фактори визнані не всіма науковцями (див. порівняльну таблицю дод.Б для факторів групи А та дод.В – групи Б), окрім Г.М. Тарасюка, Л. Г. Шваб та В. Я. Хрипач.
Урахування обох класифікацій, що взаємодоповнюють одна одну, є обов’язковим при оцінці, аналізі завантаження виробничих потужностей підприємства та плануванні їх використання та розвитку.
Таблиця 1.1
Класифікація факторів впливу на виробничі потужності підприємства
А. Фактори, що впливають на величину виробничої потужності Б. Фактори, що впливають на використання виробничої потужності
1. Кількість машин (робітників місць) і їхній технічний рівень
2. Розмір виробничих площ
3. Рівень пропорційності в пропускній здатності між групами машин
4. Прогресивна технологія
5. Механізація й автоматизація
6. Якість матеріалів, досконалість конструкцій виробів, підвищення ступеня уніфікації й стандартизації
7. Ступінь освоєння техніки робітниками 1. Народногосподарська потреба в продукції
2. Матеріально-технічне постачання підприємств
3. Забезпечення робітниками підприємства
4. Комплексне запровадження в дію нових потужностей
5. Забезпечення енергетичними ресурсами
6. Структура парку устаткування
7. Наднормативні простої устаткування в ремонті
8. Підвищення змінності роботи устаткування
9. Організація обслуговування виробництва
10. Ступінь удосконалювання виробництва й завантаження устаткування
11. Організація праці і його стимулювання
12. Організація кооперування використання потужностей
Дослідимо систему показників, що доцільно використовувати при аналізі, економічній діагностиці стану, тенденцій використання виробничих потужностей підприємства та пошуку резервів, адже оцінка рівня використання виробничих потужностей відіграє важливу роль у системі управління діяльністю підприємства. Для оцінки реального стану їх використання потрібна система показників. Вся система показників використання основних фондів та виробничих потужностей необхідна для аналізу фактичного стану та планування їх відтворення, у тому числі для планування потрібних для цього капіталовкладень, для складання балансу обладнання, планування вводу у дію основних фондів та виробничих потужностей.
Загальна методика планування управління виробничими потужностями підприємства у своїй процедурній частині залежить від рівня, якості, складу інформації, що залучається для підтримки процесу прийняття управлінського рішення та просувається від часткового (інформація від допоміжних та обслуговуючих служб про потужності провідних технологічних ланок) до загального рівнів (дані про потужності провідних виробничих дільниць, цехів та підприємства вмілому).
За умов дії програми реструктуризації на підприємстві, методи управління завантаженням виробничих потужностей мають враховувати реструктуризаційні заходи (технічні, організаційні, управлінські зміни) та напрями стратегії та тактики реструктуризації).
Різні науковці називають загальні та власні показники оцінки та аналізу виробничих потужностей (порівняння – див. дод. Д). Серед результуючих показників назвемо наступні.
1) коефіцієнт оновлення основних фондів, визначається відношенням вартості фондів що надійшли (Фн) до їх вартості на кінець року (Фк):
Ко = Фн : Фк; (1.1)
2) коефіцієнт вибуття, як співвідношення вартості вибулих за звітний період основних фондів (Фв) до їх вартості на початок періоду (Фп):
Кв = Фв : Фп; (1.2)
3) коефіцієнт зносу, визначуваний відношенням суми зносу основних засобів (З) до їх первинної вартості (Ф):
Кз =З : Ф; (1.3)
4) коефіцієнт приросту, що розраховується як відношення вартості приросту основних фондів (Фпр) до їх вартості на початок періоду:
КПР = ФПР : Фп. (1.4)
Показник фондовіддачі розраховується за формулою:
Фв = ВП : ОФ, (1.5)
де ОФ - середня вартість досліджуваних ОФ;
ВП – обсяг випущеної продукції.
Фондомісткість:
Фм = ОФ : ВП (1.6)
Фондоозброєність праці, характеризує забезпеченість робітників основними фондами. Розраховується по формулі:
Фозбр = ОФ : Ч, (1.7)
де Ч - середньоспискова чисельність робітників.
Календарний фонд часу:
Чк = 365*24*К, (1.8)
де Чк – календарний час;
К – кількість одиниць обладнання.
Режимний фонд часу:
Чр = (365 - ВС)* 8*Кзм, (1.9)
де ВС – вихідні та святкові;
Кзм – коефіцієнт змінності обладнання.
Плановий фонд - це час, необхідний для виконання плану по виробництву продукції:
Вп = Вр - Пп - Рв, (1.10)
де Пп - простої устаткування планові;
Рв - резервний час;
Фактичний фонд часу - це час, дійсно витрачений на випуск продукції:
Вф =Вп - Пс, (1.11)
де Пс – простої устаткування надпланові.
Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання:
Ке = Вф : Вп, (1.12)
Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання:
КІНТ= Пф : Пп, (1.13)
де Пп, Пф – планова та фактична продуктивність одиниці обладнання.
Коефіцієнт інтегрального використання обладнання:
Ки = Ке * КІНТ, (1.14)
До аналітичних показників, що характеризують стан виробничих потужностей підприємства, слід віднести також такі:
Вихідна виробнича потужність – потужність на кінець розрахункового періоду за формулою:
Впвих= Впвх + Впвв – Впвив , (1.15)
де Впвх – виробнича потужність на початок періоду;
Впвв – введена в плановому періоді потужність;
Впвив - виведена за плановий період виробнича потужність.
Середньорічна виробнича потужність:
Впсер.р. = Впвх + Впвв *(к/12) - Впвив *((12-к)/12), (1.16)
де к – кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.
Будь-який із названих вище показників відображає насамперед використання технологічного обладнання, яке визначає величину виробничої потужності. Динаміка цих показників характеризує не тільки рівень використання виробничої потужності, а й резерви поліпшення її використання.
Виробничі потужності підприємств обчислюються за відповідними галузевими основними положеннями, що відображають особливості конкретних галузей. Проте, існують спільні для більшості галузей економіки методичні принципи розрахунку виробничих по¬тужностей діючих підприємств.
1. Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції.
2. Виробнича потужність підприємства встановлюється, виходячи з потужності провідних цехів (дільниць, технологічних ліній, агрегатів) основного виробництва з урахуванням заходів для ліквідації вузьких місць і можливого внутрішньовиробничого ко¬оперування.
3. У розрахунки виробничої потужності підприємства включають:
а) усе чинне і не чинне внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів;
б) ус¬таткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуата¬цію в основних цехах протягом розрахункового періоду;
в) понад¬нормативне резервне устаткування;
г) понаднормативне устатку¬вання допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному ус¬таткуванню основних цехів.
4. Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або проектними (не завищеними) нормами про¬дуктивності устаткування, використання виробничих площ і тру¬домісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням зас¬тосування прогресивної технології та досконалої організації ви¬робництва. За браком таких норм можна використовувати власні розрахункові технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості (20 — 25%) робітників однакових професій і ланок виробництва.
5. Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах з безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупи¬нок устаткування.
6. У найзагальнішому вигляді виробничу потужність провідного цеху (дільниці) з виготовлення однорідної продукції (пере¬робки сировини, виконання інших виробничих операцій) можна визначити за однією з таких формул:
Ni=aiTpm, (1.17)
Ni=Tpm/ti , (1.18)
де Ni— потужність і-го виробничого підрозділу підприємства;
ai— продуктивність устаткування і-ої продукції за годину;
Tp— річний фонд часу роботи устаткування;
m - середньорічна кількість фізичних одиниць устаткування;
ti— трудомісткість виготовлення одиниці продукції (переробки сировини, час надання послуги в годинах).
7. Розраховується також технологічна спроможність (потужність) решти виробничих ланок підприємства (поряд з провідними цехами чи дільницями).
Такі розрахунки необхідні для виявлення невідповідності між потенційними можливостями з випуску продукції (надання по¬слуг) окремих виробничих підрозділів і забезпечення узгодже¬ної технологічної пропорційності між взаємозв'язаними вироб¬ничими ланками. Ступінь відповідності потужностей різних структурних підрозділів підприємства визначають через розра¬хунок і порівняння коефіцієнтів суміжності, що характеризують співвідношення потужностей провідного підрозділу та решти ви¬робничих ланок.
8. Визначення виробничої потужності підприємства завершується складанням балансу, що відбиває зміни її величини протя¬гом розрахункового періоду і характеризує вихідну потужність (Nвих). Для цього використовується формула:
Nвих=Nвх+Nотз+NрNна-Nв , (1.19)
де Nвх— вхідна потужність підприємства;
Nотз— збільшення потужності протягом розрахункового періо¬ду внаслідок здійснення поточних організаційно-технічних заходів;
Nр — нарощування виробничої потужності завдяки реконструкції або розширенню підприємства;
Nна— збільшення (+) або зменшення (-) виробничої потужності, спричинене змінами в номенклатурі та асортименті продукції, що виготовляється;
Nв— зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття,
тобто виведення з експлуатації певної кількості фізично спрацьо¬ваного та технічно застарілого .устаткування.
9. Визначення й регулювання резервної виробничої потужності підприємства здійснюється з допомогою розрахунків необхі¬дної кількості резервних агрегатів (груп устаткування) та обґрунтування розмірів експериментально-дослідних виробництв. Зазви¬чай величина резервних потужностей для покриття пікових наван¬тажень не перевищує 10 — 15%, а для підготовки та освоєння ви¬робництва нових виробів — 3 — 5% загальної потужності. При цьо¬му треба враховувати, що резерв виробничої потужності передба¬чається, головне, для підприємств, що вже досягли рівня вико¬ристання поточної потужності не нижче за 95% і випускають по¬над 25% нової продукції.
Аналіз стану використання виробничих потужностей підприємства необхідно виконувати за визначеною методикою. Найбільш досконало такі методики розглянуті у авторів Г.М. Тарасюк, Л. Г. Шваб та Савицкая Т. В.
Методика Г.М. Тарасюка, Л. Г. Шваба передбачає:
1. Розрахунок виробничої потужності
2. Розрахунок ефективного фонду часу роботи
3. Проектування заходів щодо розширення „вузьких місць”
4. Визначення потужності підприємства
Розрахунки закінчуються складанням Балансу виробничих потужностей:
1. Потужність на початок планового періоду:
2. Збільшення потужності в плановому періоді:
3. Зменшення потужності в плановому періоді:
4. Баланс виробничої потужності.
За методикою Савицкої Т. В. [28 с.331,352] аналіз здійснюється за наступною послідовністю:
1. Аналіз складу, структури, руху і технічного стану основних фондів
2. Аналіз узагальнюючих показників використання основних фондів
3. Аналіз стану обладнання
4. Аналіз екстенсивного використання обладнання
5. Аналіз інтенсивного використання обладнання
6. Результати: підвищення фондовіддачі та збільшення випуску продукції.
Обидві методики не є достатньо повними. Так, методика Г.М. Тарасюк, Л. Г. Шваб не має внутрішньої чіткості – намагається поєднати в собі паралельно з аналізом виробничих потужностей та складанням балансу виробничих потужностей посилання на організаційно-технічні заходи та план організаційно-технічного розвитку, що вносить до результатів аналізу чинник умовності та збільшує ймовірність провалу плану заходів з використання потужностей. Методика Савицької Т.В. навпаки, нехтує сукупністю чинників, що впливають на виробничі потужності, проте має чітку спрямованість – аналіз від елементної складової об’єкту дослідження до узагальнюючої характеристики його використання з подальшою передачею функції плану організаційно-технічного розвитку.
За більш комплексну методику приймемо наступну:
1. Розрахунок виробничої потужності
1. Потужність на початок планового періоду:
2. Збільшення потужності в плановому періоді:
3. Зменшення потужності в плановому періоді:
4. Баланс виробничої потужності.
2. Аналіз узагальнюючих показників використання основних фондів
3. Аналіз стану обладнання
4. Аналіз екстенсивного використання обладнання
5. Аналіз інтенсивного використання обладнання
6. Результати: визначення резервів, розробка заходів підвищення фондовіддачі та збільшення випуску продукції, розширення „вузьких місць”, формування плану організаційно-технічного розвитку. Визначення перспективної потужності підприємства
Більш перспективним є вдосконалення наявної методики аналізу використання виробничих потужностей системою найважливіших міжгалузевих показників, зокрема:
1. Характеристика впровадження досягнень НТП: кількість створених зразків нових типів машин, обладнання, апаратів, приладів; витрати на введення нової техніки та технологій, їх ефективність; модернізація виробничого обладнання тощо.
2. Техніко–економічні показники: кількість енергії, коефіцієнт енергоозброєності праці, загальна потужність обладнання, питома вага вартості енергетичних машин та обладнання в загальному обсязі витрат на створення основних фондів.
3. Технічне озброєння виробництва: коефіцієнт фондоозброєності праці, питома вага прогресивних технологічних процесів, коефіцієнт механізації та автоматизації виробництва та праці, коефіцієнт оснащення праці.
4. Стан обладнання та рівень його використання: склад обладнання за термінами конструювання, часом монтажу, питомою вагою прогресивних видів та автоматизованого обладнання, коефіцієнт змінності обладнання тощо.
5. Характеристики використання сировини, палива та енергії, вага продукції на одиницю її корисності, коефіцієнт використання матеріалів, питома вага відходів, браку тощо.
6. Показники, що характеризують продукцію: питома вага конкурентноздатної продукції у загальному її обсязі, питома вага нової продукції, показники надійності.
Для вирішення поставлених задач та забезпечення максимально ефективної роботи, доцільно застосувати наступні програми, що є в інтелектуальній власності ІОЦ інституту:
1. Програма „Оцінка економічного потенціалу підприємства”, що базується на первинних даних форм 1 та 2 (баланс та звіт про фінансові результати) і дає можливість здійснити розрахунок показників ліквідності та платоспроможності, рентабельності результатів фінансово-господарської діяльності, рентабельності використання організаційно-управлінського потенціалу, комерційної активності, конкурентноздатності товару. На базі відповідних коефіцієнтів та їх динаміки, що відображається в аналізі, можна віднайти відповідні резерви поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства, зокрема з досліджуваної теми.
2. Програма для виконання індивідуальної роботи з дисципліни „Економічний аналіз”: в ній, зокрема, можна використати таблиці з аналізу виконання плану по асортименту та структурі, забезпечення основними фондами, ефективності використання основних фондів, аналізу фондовіддачі. Для цього необхідні дані зі структури та використання основних фондів та їх активної частини, виробничої програми.
3. Програма „Аналіз і прогнозування на основі рядів динаміки”, що ґрунтується на даних оппередніх років, на основі апошуку закономірностей розвитку яких екстраполюються значення майбутніх періодів прогнозування. Результати прогроми використовуються при прогнозуванні ринковог попиту, значення техніко-економічних показників, встановлення рівнів планових показників діяльності.
4. Власними силами розроблена програма автоматизованого аналізу структури та динаміки і тенденції економічних показників, що модифікується для кожного типу даних у середовищі електронних таблиць програми „Microsoft Excel”, роздруківки з якої містяться в аналітичній частині дипломної роботи.
Додатково застосовуються можливості сучасного інтерфейсу комп’ютерної програми „Microsoft Word” по інтеграції з об’єктами програми „Microsoft Excel” для можливої автоматизації аналітичних розрахунків та властивості середовища „Office” операційної системи „Windows” по об’єднанню, інтеграції та підтримки цілісності та зв’язаності даних.
