Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України - Страхование - Скачать бесплатно
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Заочний факультет
Магістерська програма «Державне управління економіки»
МАГІСТЕРСЬКА ДИПЛОМНА РОБОТА
| |На тему «Проблеми та перспективи розвитку | |
| |страхового ринку України» | |
| | | |
| | | |
| |Студент | |
| | | |
| | | |
| |Науковий керівник | |
| | | |
| |Рецензент | |
| | | |
Робота допущена до захисту рішенням кафедри,
Протокол №…… від "……"……………… 2002року
|Завідувач кафедри |…………………… | |
ЗМІСТ
МАГІСТЕРСЬКОЇ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ
на тему:
«проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України»
С.
Вступ……………………………………………………………………………………………………3
Розділ 1. Аналіз сучасного стану страхового ринку України
1.1. Учасники страхового ринку, характеристики й особливості……………………6
1.2. Споживачі страхових послуг, характер й особливості…………………………17
1.3. Аналітичний зріз…………………………………………………………………..23
Розділ 2. Економічна необхідність та сутність страхового ринку
2.1. Необхідність, економічний зміст та розвиток
страхування…………………….31
2.2. Організаційна структура страхового ринку……………………………………..33
2.3. Державне регулювання страхової діяльності…………………………………...38
Розділ 3. Удосконалення правового регулювання та нагляду за діяльністю
на страховому ринку
3.1. Досвід функціонування страхових ринків зарубіжних
країн…………………..44
3.2. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку
України……………….50
3.3. Напрями підвищення ефективності страхової діяльності в
в ринковому середовищі…………………………………………………………57
Висновки………………………………………………………………………………………………64
Список використаної літератури………………………………………………………………66
Вступ
Діяльність в умовах ринку супроводжується різного роду ризиками. Тому
принципово міняються характер і функції страхування в Україні, зростає його
значення як ефективного, раціонального, економічного і доступного засобу
захисту майнових інтересів суб'єктів, що господарюють, виробників товарів і
послуг, а також громадян.
Ринок страхових послуг є одним з необхідних елементів ринкової
інфраструктури, тісно пов'язаним з ринком засобів виробництва, споживчих
товарів, ринком капіталу і цінних паперів, праці і робочої сили. У країнах
розвиненої економіки страхова справа має найширший розмах і забезпечує
підприємцям надійну охорону їхніх інтересів від несприятливих наслідків
різного роду техногенних аварій, фінансових ризиків, криміногенних
факторів, стихійних і інших нещасть. В умовах панування державної форми
власності й адміністративно-командної системи управління в нашій країні
потенціал інституту страхування не міг бути розкритий повною мірою, сфера
його застосування була дуже обмежена. Страхової справи в її справжньому
значенні не було і не могло бути, оскільки не було основи - приватного
підприємництва і самостійності суб'єктів, що господарюють.
Види страхування, характерні для країн з розвиненою ринковою
економікою, не мали можливості одержати розвиток в Україні. Громадяни були
змушені задовольнятися страхуванням будівель, домашнього майна,
транспортних засобів і деяких інших об'єктів, а також визначеним набором
різновидів особистого страхування, проведеного на умовах, диктованих
страховиком-монополістом в особі органів державного страхування.
Умови господарської діяльності, що існували, не сприяли використанню
страхового методу охорони майна підприємств і організацій, збиток
відшкодовувався в основному за допомогою використання дотацій із
загальнодержавних бюджетних резервів.
Перехід до ринкових відносин, формування багатоукладної системи
господарювання, заснованої на різноманітних формах власності, створюють
об'єктивні передумови для активного впровадження в сферу економіки
страхування як одного з гарантів забезпечення фінансової стійкості
суб'єктів, що господарюють. Тепер вони самі повинні піклуватися про власне
економічно стійке положення, схоронності матеріальних об'єктів, кредито і
платоспроможності. Збитки від стихійних лих, техногенних аварій та ін.
повинні мати надійне і гарантоване фінансове джерело покриття.
Розвиток підприємницької діяльності громадян приводить до появи у
товаровиробників засобів і предметів виробництва, що також вимагає
страхового захисту. Починаючи підприємницьку діяльність, громадяни
включаються в такі взаємовідношення, при яких фінансова чи господарська
неспроможність їхніх партнерів може призвести до зростання збитків.
Відповідно виникає ще одна область, що розширює сферу
застосування страхування (страхування комерційних, фінансових ризиків,
втрати прибутку та ін.). Кризові явища в економіці та ріст безробіття,
підсилюють необхідність соціального захисту працівників. В період переходу
до ринку, число соціальних груп нужденних у страхових послугах (працівники
з низькою кваліфікацією, люди похилого віку та ін.) збільшується. У цю
категорію попадають і працівники нерентабельних підприємств, нових
створених товариств і т.д.
В умовах повної господарської самостійності підприємств, розширення
їхньої волі і підвищення відповідальності за прийняті рішення підсилюється
роль роботодавця. Тому йому необхідно вивчити й оцінити всі можливі ризики,
яким він піддається, у тому числі ризик одержання недостовірної інформації
про прийняття на роботу фахівця, ризик втрат через трудовий конфлікт на
виробництві, ризик, пов'язаний з недостатньо оптимальним набором
працівників як по кількості, так і за кваліфікацією.
Як свідчать фахівці, ризик відноситься до факторів, що обмежують
капіталовкладання і підприємницьку активність. Спроби піти від ризику, як
правило, супроводжуються скороченням темпів виробництва, а також робочих
місць. У нових економічних умовах серед частини керівників нерідко
домінують сиючасні інтереси, що приводить до скорочення розробок
довгострокових програм. Не стабільним стало положення працівників, які
займаються створенням і освоєнням нових технологій, продукції, товарів.
Страхування науково-технічних, впроваднецьких ризиків підприємців при
інвестуванні коштів у науково-технічний комплекс підсилює зацікавленість у
збереженні зайнятості висококваліфікованих фахівців. Таким чином,
страхування не тільки здатне забезпечити фінансовий захист роботодавцям і
працівникам, але й дозволити реалізувати їхні спільні інтереси.
Отже, в умовах ринку, що супроводжується різноманітними ризиками,
зростає значення страхування як важливого засобу захисту майнових інтересів
юридичних і фізичних осіб. У сферу страхування утягуються нові суб'єкти як
з боку осіб, які пропонують страхові послуги, так і з боку одержувачів цих
послуг. Гармонізація їхніх інтересів, а також належна організація страхової
справи в країні, дієвість і розвиток страхування неможливі без належної
правової бази, основу якої складає Закон України "Про страхування".
Метою даної дипломної роботі є освітлення стану і розвитку страхового
ринку в Україні за останні роки, переважно за 1998-2001 роки.
Розділ І. Аналіз сучасного стану страхового ринку України
1.1. Учасники страхового ринку, характеристики й особливості
Становлення України як самостійної, незалежної і демократичної держави
не могло не обумовити створення і розвиток страхового ринку. Процес
демонополізації економіки, який охопив усі галузі народного господарства,
одразу ж позначився і на такий сфері суспільних правових відносин, як
страхування. Усунення монополії держави при вирішенні юридичних економічних
питань страхової справи та поява недержавних страхових компаній створили
передумови формування страхового ринку України на ринкових засадах.
За роки незалежності в Україні в основному створено законодавчу та
нормативну базу страхування. Це дало можливість розбудувати страховий ринок
на засадах конкуренції, що сприяє підвищенню якості надання страхових
послуг.
Страховий ринок – частина фінансового ринку, де об'єктом купівлі-
продажу виступає страховий захист. Формується попит і пропозиція на нього.
Головною функцією страхового ринку є акумуляція та розподіл
страхового фонду з метою страхового захисту суспільства.
Необхідними атрибутами страхового ринку є його учасники та товар,
який купують і продають на цьому ринку. Учасниками страхового ринку
виступають продавці, покупці страхових послуг, посередники, а також їх
асоціації.
В якості покупців страхової послуги постають страхувальники. Закон
України “Про страхування” говорить: «Страхувальниками можуть бути юридичні
особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками угоди страхування
або є страхувальниками згідно із законодавством України». Таким чином,
потенційний покупець виходить на страховий ринок для купівлі страхової
послуги, що підходить йому за якістю і ціною. Купівля підтверджується
фактом укладання угоди страхування, після чого покупець стає
страхувальником.
Організаційна структура страхового ринку може бути представлена так:
1. страховики, які безпосередньо реалізують страхові послуги шляхом
укладання договорів страхування;
2. так звані “страховики для страховиків” – перестраховики, які беруть на
себе частину великих ризиків за відповідну винагороду. Такі
організації можуть як займатися виключно перестрахуванням, так і
поєднувати страхову та перестрахувальну діяльність;
3. страхові агенти та страхові брокери;
4. різноманітні об’єднання страховиків;
5. Міністерство фінансів України.
1. На початку 2002 року на страховому ринку України діяло 328
страховиків. Розподіл їх за формою власності дуже нерівномірний.
Як видно з таблиці 1 для українського ринку страхування найбільш
прийнятною організаційно-правовою формою є акціонерна форма. Так на початок
2000 року таких страховиків було 249, а вже через два роки – 275 (ріст
10,4%), виросло також за цей період кількість товариств із додатковою
відповідальністю з 11 до 31 відповідно (281,8%). Таке різке збільшення
товариств із додатковою відповідальністю пов'язано з більш ліберальним
законодавством України стосовно цієї організаційно-правової форми, у тому
числі відсутність вимог реєстрації в Державній комісії з цінних паперів і
фондового ринку.
Таблиця 1. Розподіл
страховиків за формою власності
|Форма власності |Non-lif|% |Life |% |
| |e | | | |
|Акціонерні товариства (закриті і |275 |89,00 |19 |100,00 |
|відкриті) | | | | |
|Товариства з додатковою |31 |10,03 |0 |0,00 |
|відповідальністю | | | | |
|Товариства з повною відповідальністю |1 |0,32 |0 |0,00 |
|Командитні товариства |2 |0,65 |0 |0,00 |
|Усього |309 |100,00 |19 |100,00 |
Акціонерне страхове товариство – це тип компанії, яка створюється і діє зі
статутним капіталом, поділеним на певну кількість часток – акцій. Оплачена
акція дає право її власникові на участь в управлінні товариством і
отримання частини прибутку у формі дивідендів.
У самій основі акціонерного товариства закладені переваги цього виду
компанії. Акціонерна форма накопичення статутного капіталу дає змогу
залучати до страхової індустрії багатьох юридичних та фізичних осіб,
зацікавлених вигідно розмістити свої інвестиції. Страхова індустрія при
обгрунтованому державному регулюванні має всі можливості для отримання
прибутку на рівні, який перевищує середній за всіма галузями бізнесу. У
разі несприятливих наслідків діяльності конкретного страховика втрата
відносно невеликих внесків до компанії не потягне за собою банкрутства
самих акціонерів.
Акціонерні товариства бувають закритого і відкритого типу. В Україні
у страховій індустрії переважають акціонерні товариства закритого типу. Це
пояснюється кількома мотивами, які не втратили свого значення й досі.
По-перше, створення відкритих акціонерних товариств тривалий час
стримувалося низькими вимогами до розміру статутного фонду страховика і
відсутністю розвиненого ринку цінних паперів.
По-друге, як уже зазначалося, українське законодавство не передбачає
можливості створення страхової компанії у вигляді ТОВ.
Закрите акціонерне товариство лише формально відрізняється від ТОВ.
До речі, у законодавстві ряду країн компанії, створені на акціонерних
засадах, розглядаються як різновид страховиків з обмеженою
відповідальністю. За своїми зобов’язанями ТОВ відповідає майном, до складу
якого входять внески членів. Відповідальність кожного акціонера також
обмежується лише вартістю акції.
По-третє, статус закритого товариства дає змогу контролювати
поширення акцій серед певної категорії учасників страхової компанії, що
може відповідати інтересам засновників.
По-четверте, процедура створення закритого акціонерного товариства
істотно спрощена, що дозволяє економити час і кошти.
2. Перестрахування – це страхування особливого виду. Зміст його
полягає у передачі частини ризику (ризиків) у відповідальність іншому
спеціалізованому страховику, тобто перестраховику. Страховика, котрий
безпосередньо працює з страхувальниками щодо взяття на себе їхніх ризиків,
називають “прямим страховиком”, або страховиком, що передає ризики. Процес
передачі частини взятих на себе ризиків іншим страховикам з метою створення
такого страхового портфеля, який би забеспечував стійкість і рентабельність
страхових операцій, називають перестрахуванням. При настанні страхового
випадку перестраховик несе відповідальність згідно з узятими на себе
забов’язаннями з перестрахування. Відносини страховиків із перестраховиками
регулюються договорами, що укладаються між ними.
3. Як у страхових, так і в перестрахувальних операціях іноді потрібні
посередники. Страхові агенти та страхові брокери – страхові посередники,-
через яких страховики здійснюють страхову діяльність. Закон України “Про
страхування “(ст.14) визначає їхні функції таким чином:
Страхові агенти- громадяни або юридичні особи, які діють від імені
та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності
(укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання
робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування).
Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за
комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.
Страхові брокери – громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у
встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності і здійснюють
посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі
доручень страхувальника або страховика.
4. Страховикам, як і іншим суб'єктам підприємництва, притаманне почуття
єдності для рішення загальних питань і захисту своїх інтересів. Різні
союзи, асоціації, ліги підприємців існують у багатьох галузях народного
господарства.
Можливість створення і порядок реєстрації об'єднань страховиків
передбачені ст.12 Закону України «Про страхування».
В Україні створені наступні об'єднання страховиків:
1. Ліга страхових організацій України
2. Авіаційне страхове бюро
3. Моторне (транспортне) страхове Бюро України
4. Морське страхове бюро України
5. Українське медичне страхове бюро
Найбільш впливовим і відомим об'єднанням українських страховиків є Ліга
страхових організацій України.
Ліга страхових організацій України (ЛСОУ) була заснована в 1992 році, як
добровільне, недержавне, неприбуткове об'єднання страхувальників. Остаточно
робота зі створення ЛСОУ була довершена в 1994 році на першому з'їзді
страхувальників України.
Основними завданнями Ліги страхових організацій України є:
. сприяння розвитку страхового ринку;
. захист прав та інтересів учасників ринку страхових послуг, що є
членами Ліги;
. сприяння формуванню та вдосконаленню правової бази страхової
діяльності;
. сприяння реалізації антимонопольного законодавства в сфері страхової
діяльності;
З метою ефективного виконання статутних завдань Ліга страхових
організацій України здійснює наступні функції:
. співпрацює з органами державної влади та управління щодо вироблення
напрямків вдосконалення страхової діяльності;
. забезпечує своїх членів кваліфікованими методичними, методологічними
та інформаційно-консультаційними послугами та допомогою у всіх
справах, що стосуються страхової діяльності;
. створює з відповідними учбовими закладами центри і курси підготовки та
перепідготовки кадрів;
. співпрацює з засобами масової інформації, готує інформаційні бюлетені
та інші матеріали;
. координує діяльність учасників ринку страхових послуг у сфері спільних
інтересів членів Ліги;
. залучає представників членів Ліги до участі у заходах, що проводяться
органами державної влади та управління з метою подальшого розвитку
страхової діяльності в України;
. здійснює координацію розроблення типових правил страхування.
За роки свого існування це об‘єднання досягло значних успіхів і
користується авторитетом та повагою серед страхових компаній, органів
державної влади та організацій - партнерів Ліги страхових організацій
України.
Авіаційне страхове бюро
|Авіаційне страхове бюро (АСБ) створено у відповідності до Закону України |
|"Про страхування" і статті 3 Повітряного Кодексу України постановою |
|Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року №561. |
|Основними завданнями АСБ є: |
|координація діяльності національних страховиків у галузі страхування |
|авіаційних ризиків; |
|дослідження та прогнозування національного ринку страхових послуг у |
|галузі авіації; |
|організація співробітництва з підприємствами, їх об'єднаннями та іншими |
|організаціями, які експлуатують або обслуговують засоби авіаційного |
|транспорту; |
|підготовка та внесення на розгляд державних органів пропозицій стосовно |
|законодавчих та інших нормативних актів з обов'язкового авіаційного |
|страхування, розроблення рекомендацій з методології здійснення |
|відповідних видів авіаційного страхування; |
|сприяння впровадженню прийнятих у міжнародній практиці умов авіаційного |
|страхування та форм уніфікованих полісів; |
|видання бюлетенів і довідників, проведення навчання, підвищення |
|кваліфікації, організація конференцій, семінарів тощо; |
|На сьогодняшній день членами АСБ є 52 страхові компанії, які працюють на |
|ринку авіаційного страхування України. |
Моторне (транспортне) страхове бюро України
|Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) створено у |
|відповідності до Закону України "Про страхування" і постановою Кабінету
|