ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ: Економічна теорія в системі економічних наук та її функції. Шпоргалки по госэкзамену, 2007 год. - Политология - Скачать бесплатно
1.Економічна теорія в системі економічних наук та її функції Ек. теорія -
наука, яка вивчає закони розвитку ек-них систем, які виникають з приводу
виробництва і привласнення товарів і послуг у всіх сферах суп.
відтворення, а також ті аспекти еволюції національної свідомості, духу
народу, його культури, психології, моралі та поведінки, що впливають на
процес ек-ки. Ек-ка це наука, яка вивчає поведінку людей з погляду
відносин між їхніми цілями й обмеженими засобами, що допускають
альтернативне використан. Політична ек-я - наука, яка вивчає виробничі
відносини між людьми в процесі вир-ва, обміну, розподілу і споживан.
різноманітних товарів і послуг. Ек-на наука у первісному значенні - це
наука про домашнє господарство або управління ним (за визначенням
Ксенофонта). Пізніше Аристотель розділив науку про багатство на ек-ку
(вир-во благ для задоволення потреб людей) і хремастику (діяльність
спрямована на накопичення багатства). У той час рабовласницькі господарсва
були замкненими ек-ми одиницями (виробничі продукти споживалися всередині
господарства) - до 5ст. н.е. Феодальні господарства також були переважно
замкненими. У 14-15 ст почався розпад феодального ладу. Феодали замість
оброку запроваджують грош. еррррррррррhhhhhhhhhренту, що змушує селян
продавати частину виробленої продукції на ринку. У 1615р. франц. вчений А.
Монкретьєн запроваджує термін „політ. ек-я”. Запровадження цього терміна у
той період означало намагання зосередити увагу на держ. ек-ній політиці,
мистецтві держ-го управління ек-ю. В цьому полягає одна з відмінностей
політ-ї ек-ї від ек-ї теорії. У 1890р., після виходу праці А. Маршала
„Економікс”, термін „політ-а ек-я” почав витісняти термін „економікс”. Але
ці поняття часто ототожнюють.
1. Амер. ек-міст Г. Самуельсон(„Економікс”) наголошує пройшла богато
етапів розвитку. Осн. функції ек-ї теорії: 1.Практична - всебічне
обґрунтування неохідності та шляхів удосконалення прогресивних форм
власності, що найбільш відповідають інтересам людини, колективу,
сусп-ва, обробці наукових основ управління госп-кою практикою,
обґрунтуванні наукових організаційно-госп-ких форм розв'язання ек-них
суперечностей; дає змогу виробляти науково-обгрунтовані рекомендації
щодо підвищення ефективності вир-ва для забезпечення зростання
життєвого рівня населення. 2. Пізнавальна - розкриття сутності ек-них
законів та категорій і форм їх вияву, властиві їм внутрішні
суперечності, механізм їх дії. 3.Світоглядна - покликана формувати
новий тип ек-ного мислення , а отже сучасний світогляд людини. Цінні
ек-ні теорії, які відповідають вимогам часу, відіграють велику роль й
соц.-ек-ному погресі сусп-ва.
2. Загальні методи та функції наукового пізнання та їх використання Метод
ек-ної теорії - шлях пізнання системи ек-них відносин у їх взаємодії з
розвитком продуктивних сил, мисленного відтворення у теорії діалектики, у
системі ек-них законів та категорій цієї взаємодії. Діалектичний метод -
гносеологічне і логічне відображення всієї діалектики.
Метод абстракції - м. який передбачає відмову від поверхневих, несуттєвих
сторін явища для розкриття його внутрішніх, суттєвих, сталих і загальних
зв'язків, дійсної тенденції руху (результатом є обґрунтування ек-них
категорій, відображає у формі думки зміст. Закладений у речах). Конкретне
- цілісний об'єкт в єдності його різноманітних сторін, властивостей, рис.
Метод сходження від абстрактного до конкретного - перехід від загальних і
збіднених за змістом понять до розчленованих і багатих за змістом. Аналіз
- розчленування предмета (явища чи події) на складові частини, окремі
сторони.
Синтез - поєднання розрізнених раніше частин і сторін у цілісність з
урахуванням взаємозв'язків між ними. Осн. функції ек-ї теорії: 1.Практична
- всебічне обґрунтування необхідності та шляхів удосконалення прогресивних
форм власності, що найбільш відповідають інтересам людини, колективу,
сусп-ва, обробці наукових основ управління госп-кою практикою,
обґрунтуванні наукових організаційно-госп-ких форм розв'язання ек-них
суперечностей; дає змогу виробляти науково-обгрунтовані рекомендації щодо
підвищення ефективності вир-ва для забезпечення зростання життєвого рівня
населення. 2.Пізнавальна - розкриття сутності ек-них законів та категорій
і форм їх вияву, властиві їм внутрішні суперечності, механізм їх дії.
3Світоглядна - покликана формувати новий тип ек-ного мислення , а отже
сучасний світогляд людини. Цінні ек-ні теорії, які відповідають вимогам
часу, відіграють велику роль й соц.-ек-ному погресі сусп-ва.
3. Виробничі ресурси суспільства та їх обмеженість. Сусп-не виробництво
являє собою взаємодію трьох основних факторів: робочої сили (праці),
засобів виробництва і землі. Виробничий потенціал сусп-ва являє собою
сукупність виробничих ресурсів, тобто факторів вир-ва, з урахуванням їх
обсягу, структури, технічного рівня та якості. Він х-зує макс-но можливий
обсяг виробництва продукції за умови повного використання робочої сили,
під підприємницького ресурсу, капіталу і землі. Особливе місце у вироб-му
потенціалі сусп-ва посідають природні ресурси. Обмеженість ресурсів.
Ек-сти досліджують способи за доп. яких продукти виробляються і
споживаються бо люди хочуть споживати значно більше, ніж ек-ка може
виробити. Однак блага обмежені, тоді як потреби здаються обмеженими.
Фундаментальним принципом політ. ек-ї є закон обмеженості ресурсів - блага
є обмеженими бо немає достатньо ресурсів аби виробляти всі блага, що їх
люди потребують для споживання. Засоби праці - речі, за допомогою яких
людина діє на предмети праці. Предмети праці - матеріали, які підлягають
обробці.
4. Економічні інтереси і потреби: діалектика взаємозв'язку. Ек-на потреба
- ставлення людей до ек-них умов їх життєдіяльності, які дають їм
задоволення, насолоду або втіху і спонукають їх до діяльності, до того щоб
мати і володіти такими умовами. Класифікація потреб: За суб'єктами: -
індивідуальні, колективні, сусп-ні; - домогосподарств, підприємств,
держави; - сусп.-ек-них класів, соц-х груп.
За об'єктами: - породжені існуванням людини як біологічної істоти; -
матеріальн і духовні; - першочергові і не першочергові. Ек-ний інтерес -
це реальний, зумовлений ек-ними відносинами та принципом ек-ної вигоди
мотив і стимул соц. дій людей, щодо задоволення потреб.
Ієрархія потреб за А. Маслоу:
1. У самовираженні (саморозвиток,самореалізація);
2. У повазі (самоповага, визнання , статус);
3. Соціальні потреби (потреби соц-го контакту, любов, почуття духовної
близкості);
4. Потреби в безпеці і захисті (надійність доходів, робочого місця,
забезпечення старості, захисті у разі непрацездатності, чисте повітря
продукти);
5. Фізіологічні потреби (голод, спрага, одяг, житло).
Економічний інтерес є породженням і соціальним проявом потреби. Інтерес
виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета (
максимізація прибутку, привласнення товару, користування або володіння
певним товаром). Отже, економічні інтереси - це усвідомлення потреби
існування різних суб'єктів господарювання. Генезис інтересу полягає у
відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, реалізації їх.
Економічні інтереси не тотожні потребам, їхньому задоволенню. По-перше,
економічні інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях та діях,
спрямованих на задоволення потреб. Потреби і засоби задоволення їх
відбивають причину і форму прояву економічних інтересів. По-друге,
економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку
задоволення потреб. Наприклад, не може, окрім специфічних випадків, бути
інтересом суб'єкта зниження рівня задоволення потреб. Потреби-інтереси не
тільки відображають існуючі відносини, а й самі є першою “цеглиною” в
структурі соціально-економічних відносин.
5. Економічна система: сутність і структурні елементи Система - органічно
ціле утворення, що складається з ряду створюючих його частин,
закономірно та прочно пов'язаних між собою причинно-наслідковими
зв'язками та залежностями. Економічна система - сукупність всіх видів
ек-ної діяльності у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво,
обмін, розподіл і споживання товарів і послуг, а т. на регулювання
такої діяльності відповідно до мети сусп-ва. Основні елементи:
-продуктивні сили; - орг-но-ек-ні відносини; - виробничі відносини; -
господарський механізм (регулювання ек-ної діяльності здійснюється за
його допомогою). Предметом вивчення ек-ної теорії є всі елементи
ек-ної системи, а політ. ек-я повинна вивчати виробничі відносини у їх
взаємодії з розвитком продуктивних сил, відповідні ек-ні закони. ЕС
може грунтуватися на заг-й теорії системи і застосуванні відпов-х
принципів госп-х процесів. Виокремлюються поняття госп-ї орг-ії або
госп-го порядку відповідно до ек-ї системи. Під економічною системою
розуміється реальна національна економіка, тобто економіка окремої
країни з її внутрішньогалузевою стуктурою, фірмами, підприєм,
сімейними гсподарствами. Виробничі сили та техніко-економічні
відносини утворюють технологічний спосіб виробництва. А технологічний
спосіб виробництва разом з соціально-економічними відносинами утворює
соціальний або суспільний спосіб виробництва. Господарчий механізм -
сукупність техніко-економічних, соціально-економічних відносин,
юридичних відносин в галузі господарства та громадянського права та
економічної політики.
6. Ринкова і адміністративно-командна економіка. Змішана і перехідна
економічна система. Ринкове господарство є середовищем в рамках і за
допомогою якого відтворюються і панують відносини і зв`язки товарного
вир-ва. Концепції ринкового госп-ва включають право суб`єкта розробляти і
здійснювати задуми за рах. управління ек-ми інтересами.
Ознаки ринкової ек-ки:
* багатоукладінсть ек-ки, в тому числі й приватний сектор, нормальне
функціонування приватної власності;
* ек-на відособленість, повна ек-на самостійність та ек-на
відповідальність товаровиробників;
* панування ек-но справедливих взаємозв`язків і відносин між госп-ми
суб`єктами;
* реальна дієздатність тов.-грошового іструментарію і грошей;
* розвинутість ринкової інфраструктури.
Командно-адміністративна система функціонує на основі заг-ного
одержавлення ек-ки та централізованого планування усього соц.-ек-го життя.
Обмін між відомствами здійсн. через розпорядження, а особи, відповідальні
за прийняття рішень у центрі, примушують кожну галузь або держ. підпр-во
функціонувати як складову частину єдиного цілого. Оптове утримання роб.
сили, яке забезпечеє необх. її запаси для задоволення єдиної мети - вир-ва
запланованої кількості прод-ї , незалежно від використаних ресурсів. Панує
диктат виробника - споживачі вимушені купувати несучасну, неякісну
продукцію.
Перехідна ек-ка - процес якісних змін в основах того чи іншого сусп-ва,
спрямований на перехід до нового сой.-ек-ного ладу. Основні ознаки:
* особливий х-тер неврівноваженості перехідної ек-ки;
* альтернативний х-тер (перехід до якісно нового стану);
* особливий х-тер суперечностей у перехідній ек-ці;
* наявність особливих перехідних форм (проміжний стан);
* історичність перехідної ек-ки.
Змішана ек-ка - модель соц.-ек-го розвитку, що передбачає оптимальне
поєднання приватної і держ-ї форм власності, плану і ринку, проведення
інституційно-соц-х реформ та нац-го ек-го планування з метою подудови
прогресивного ладу.
7.Продуктивні сили як матеріальна основа виробництва та їх складові
елементи. Продуктивні сили - система факторів вир-ва, яка забезпечує
перетворення речовин природи, відповідно до потреб людей, створює
матеріальні та духовні блага і визначає зростання продуктивності сусп-ї
праці.
Виробництво - взаємодія факторів: робочої сили (праці), засобів вир-ва і
землі. Робоча сила - сукупність фізіологічних і розумових здібностей
людини, її здатність до праці. Праця - інтелектуальна чи фіз-на
діяльність, спрямована на виготовлення благ і надання послуг. Засоби
вир-ва - створені у процесі вир-ва всі види засобів праці. Засоби праці -
речі, за допомогою яких людина діє на предмети праці. Предмети праці -
матеріали, які підлягають обробці. Природні ресурси - дар природи для
вир-чих процесів. Суспільний поділ праці в еволюційному розвитку
економічних систем відіграє вирішальну роль. Він визначає не лише
структуру та організаційну побудову продуктивних сил, комбінацію факторів
виробництва, а й базові відносини, що виникають між суб'єктами
господарювання. Це складне багатоаспектне економічне явище, яке
виявляється у співіснуванні різних видів конкретної праці та
характеризується певною структурою суспільної організації виробництва.
Суспільний поділ праці виступає як процес. Його характер і результати
зумовлені двома тенденціями. Перша відбивається у відокремленні нових сфер
виробництва та господарських функціях виробників, змісті процесу праці, а
також у суспільних потребах. Друга характеризується усуспільненням
виробництва, формуванням складнішої системи господарських зв'язків і
відповідної комбінації суспільного виробничого процесу, а отже, пов'язана
із розвитком економічних відносин. Суспільний поділ праці - це форма
існування виробничих сил; підсистема економічних відносин суспільного
виробництва; форма організації взаємодії виробничих сил і економічних
відносин; спосіб функціонування економічних виробничих відносин.
Продуктивні сили - це єдність матеріально-речового та особистого факторів
виробництва. Головну роль ут відіграє особистий фактор - людина, яка
створює засоби виробництва, приводить їх у дію. Людини - головна
продуктивна сила суспільства.
8. Економічні вдносини: суть та їх класифікація. Ек-ні відносини -
відносини і зв'язки між людьми, що виникають у процесі сусп-го вир-ва,
обміну, розподілу і споживання вир-чих ресурсів. Вир-во - людська
діяльність, спрямована на створення матеріальних благ.
Праця - інтелектуальна чи фіз-на діяльність, спрямована на виготовлення
благ і надання послуг. Засоби вир-ва - створені у процесі вир-ва всі види
засобів праці. Засоби праці - речі, за допомогою яких людина діє на
предмети праці. Предмети праці - матеріали, які підлягають обробці.
Природні ресурси - дар природи для вир-чих процесів.
Обмін - ек-ний процес, що опосередковує вир-во і споживаня.
Розподіл - ек-ний процес, що пов'язує вир-во і споживання і встановлює
частки вир-го продукту щодо його наступного використання.
Соціально-економічні відносини мають складну і багатогранну структуру, що
грунтується на відносинах власності. Власність визначає суспільний спосіб
поєднання робочої сили з засобами виробництва та відповідні стосунки між
людьми з приводу привласнення матеріально-речових елементів і результатів
виробничого процесу. Соціально-економічні відносини є цілісною, структурно
субординованою системою, що постійно розвивається від простого до
складного. Основою цього процесу є розвиток продуктивних сил суспільства,
їхньої матеріально-речової та економічної структури.
9. Економічна теорія і економічна політика: діалектика взаємозв`язку. Ек.
теорія - наука, яка вивчає закони розвитку ек-них систем, які виникають з
приводу виробництва і привласнення товарів і послуг у всіх сферах суп.
відтворення, а також ті аспекти еволюції національної свідомості, духу
народу, його культури, психології, моралі та поведінки, що впливають на
процес ек-ки. Ек-ка це наука, яка вивчає поведінку людей з погляду
відносин між їхніми цілями й обмеженими засобами, що допускають
альтернативне використання.
Осн. функції ек-ї теорії:
1.Практична - всебічне обґрунтування необхідності та шляхів удосконалення
прогресивних форм власності, що найбільш відповідають інтересам людини,
колективу, сусп-ва, обробці наукових основ управління госп-кою практикою,
обґрунтуванні наукових організаційно-госп-ких форм розв'язання ек-них
суперечностей; дає змогу виробляти науково-обгрунтовані рекомендації щодо
підвищення ефективності вир-ва для забезпечення зростання життєвого рівня
населення. 2.Пізнавальна - розкриття сутності ек-них законів та категорій
і форм їх вияву, властиві їм внутрішні суперечності, механізм їх дії.
3.Світоглядна - покликана формувати новий тип ек-ного мислення , а отже
сучасний світогляд людини. Цінні ек-ні теорії, які відповідають вимогам
часу, відіграють велику роль й соц.-ек-ному погресі сусп-ва.
10. Форми організації суспільного виробництва. Натуральне вир-во - вир-во
за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб
вир-ва, для споживання всередині господарства, що їх виробило.. зародилося
в первіснообщинному ладі, існував замкнений кругообіг продукту, який
переважно не виходив за межі. Суспільний поділ праці був розвинутий
слабко, форма відповідала рівню розвитку прод-х сил і типу вир-чих
ресурсів.
Матеріальною основою виникнення тов-х відносин є сусп-й поділ праці
(спеціалізація вир-ва на виготовленні окремих видів продуктів або на
певній вир-чій діяльності). На основі сусп-го поділу праці виникають
відносини у сфері обміну продуктами праці. Як наслідок ремесло
відокремилися від землеробства.
Товарне вир-во - така орг-ція сусп-го господарства, коли окремі продукти
виготовляють відокремлені виробники а для задоволення сусп-х потреб
необхідні купівля-продаж цих продуктів, що стають товарами на ринку.
Основні риси тов-го вир-ва:
* сусп-й поділ праці;
* приватна власність на засоби вир-ва;
* повна соц.-ек-на відокремленість виробників;
* ек-ні зв'язки між відокремленими тов.виробниками через обмін;
* стихійний і анархічний х-тер розвитку.
Розрізняють просте (базується на власній праці) і капіталістичне (на
експлуатації чужої праці) тов-не вир-во.
Еволюція тов-го вир-ва:
1 етап - сусп-й поділ праці і обмін товарами; 2 ремесло відокремилось від
с.г.
3 виникнення металевих грошей; 4 20ст. відокремлення нематеріального
вир-ва від матеріального.
11. Власність як економічна категорія, її суть, види та форми. Власність -
виробничі відносини між людьми з приводу привласнення засобів вир-ва,
робочої сили, предметів споживання, послуг, об'єктів інтелектуальної
власності у свіх сферах суспільної власності. Оскільки вир-чі відносини
менш активні порівняно з продуктивними силами, то вони у межах сусп-го
способу вир-ва прагнуть пристосуватися до рівня і х-ру їх розвитку. Це
виявляється у еволюції форм власності. Так на зміну індивідуальній прийшла
акціонерна, державна та ін. форми власності.
Еволюція відносин власності:
* Первісні форми власності - азіатська (східна), антична,
германо-слов`янська общини. Рабовласницька і феодальна власність -
основні засоби і предмети праці належали рабовласникам і феодалам.
* Капіталістична власність - х-рне відчудження вир-ків від матеріальних
умов праці; вир-к є незалежною, юр-ю особою; реалізація системи
власності базується на присвоєнні, опосередкованим купівлею-продажем
роб-ї сили; ек-ною формою привласнення може виступити додатковий
продукт (ек-на рента), створений працею найманих виробників; чільне
місце в системі власності посідає власність на промислові товари і
послуги.
* Трансформація приватної власності в суспільну (акціонерні товариства)
Об'єкти (матеріально-речовий зміст) - присвоювані, такі що знаходяться в
розпорядженні людей речі: фактори виробництва життєвих благ. Суб'єкти або
носії відносин власності - це люди, їх різні об'єднання та асоціації, які
присвоюють, володіють та розпоряджаються об'єктами власності.
Відносини власності - сукупність відносин між людьми з приводу
приналежності речей та інших об'єктів власності. Відносини власності
беруть свій початок у виробництві. Виробництво - не лише процес створення
життєвих благ, це також процес їх присвоєння людьми, у відповідності з їх
участю у виробництві.
По об'єктам власності розрізняють: 1) власність на фактори виробництва, в
тому числі на засоби виробництва, робочу силу; 2) власність на предмети
споживання; 3) інтелектуальну власність.
По суб'єктам розрізняються такі її соціальні форми: 1) індивідуальна; 2)
колективна; 3) державна.
На основі індивідуальної, колективної, державної власностей шляхом
об'єднання майна виникають и функціонують різні змішані форми власності, в
тому числі за участю іноземних громадян та юридичних осіб.
Об'єкти інтелектуальної власності: вироби мистецтва, науки, літератури,
науково-технічні розробки, відкриття, раціоналізаторські пропозиції, а
також фірмові знаки.
Індивідуальна власність громадян складає економічну основу їх особистої
незалежності, прав и свобод людини.
Структура індивідуальної власності: 1) особиста власність, що носить
споживчий характер; 2) індивідуально-трудовая приватна власність.
Колективна власність. Суб'єкти: колективні підприємства, кооперативи,
акціонерні товариства та інші господарські об'єднання, що мають статус
юридичної особи. Вона виникає на основі або шляхом добровільного
об'єднання грошових коштів, майна громадян та інших юридичних осіб з метою
створення кооперативів, акіионерних товариств.
12. Товарна форма організації суспільного виробництва: її суть та форми.
Товарне вир-во - така орг-ція сусп-го господарства, коли окремі продукти
виготовляють відокремлені виробники а для задоволення сусп-х потреб
необхідні купівля-продаж цих продуктів, що стають товарами на ринку.
Основні риси тов-го вир-ва:
* сусп-й поділ праці;
* приватна власність на засоби вир-ва;
* повна соц.-ек-на відокремленість виробників;
* ек-ні зв'язки між відокремленими тов.виробниками через обмін;
* стихійний і анархічний х-тер розвитку.
Розрізняють просте (базується на власній праці) і капіталістичне (на
експлуатації чужої праці) тов-не вир-во.
Еволюція тов-го вир-ва:
1 етап - сусп-й поділ праці і обмін товарами; 2 ремесло відокремилось від
с.г.
3 виникнення металевих грошей; 4 20ст. відокремлення нематеріального
вир-ва від матеріального.
Природа не надає людям готових до споживання життєвих благ - їх потрібно
виробляти. Виробництво виступає як видозміна та пристосування предметів та
сил природи до задоволення людських потреб. Тобто виступає як товарне
виробництво. Організація виробництва - сукупність виробничих структур
суспільства, різних галузей народного господарства, а також способів,
прийомів, форм їх взємодії, механізму їх виробничо-господарських зв'язків.
13. Товар та його властивості. Рух товару. Товар - продукт праці, що
завдяки своїм корисним властивостям задовольняє потреби людей і вироблений
для обміну на основі сусп-но необхідних витрат. Розвиток двоїстої природи
праці виявляється у русі основної суперечності тов-го вир-ва - антагонізм
між приватною і сусп-ю працею, витраченою приватним власником на
приватному підприємстві, особистою справою тов.виробника. водночас в
умовах сусп-го поділу праці тов.виробники виготовляють продукти для ін.
осіб, що надає їх праці прихованого х-ру. Тому для визначення сусп-ї
значущості вкладеної у товар праці, необхідна купівля-продаж цього товару
на ринку. Сусп-й х-тер такої праці виявляється лише в обміні. З погляду
відносин безпосереднього вир-ва сусп-й х-тер приватної праці полягає в
тому, що кожний її вид - лише один з елементів поділу й повинен мати на
меті задоволення сусп-х потреб. Так у разі невдачі при реалізації
виробленого продукту тов.виробник не в змозі зупинити ін. товари і
задовольнити свої потреби у споживанні та вир-ві. Він розорюється і
змущений продавати свою робоче силу. Ін. тов.виробник , реалізувавши вдало
свої товари, поступово збагачується. Відповідно товар володіє двома
властивостями: 1) споживчя вартість; 2) вартість.
1/ споживча вартість—це корисність речі, її здатність задовольнити
будь-які людсбкі потреби. Якістю товару є суспільно-споживча вартість - це
також споживча вартість, яка: 1-має корисність,-створена не для влсного
споживання,а для обміну на ринку, 2-вона створена в кількості та структурі
суспільної потреби; 3-це споживча вартість не лише окремих речей,а всієї
маси речей даного роду, призначена для продажу в зіставлення з потребою їх
в суспільстві.
Мінова вартість товару—це кількісне співідношення, пропорція в якій даний
товар обмінений на інший товар. Кожний товар має декілька мінових
вартостей. Абстрагування від природніх якостей товарів показує, что
спільним для всіх товарів і основою є те, що всі товари-продукти, згустки
кристали людської праці. Втілена в товарах суспільна праця образує
вартість тавару.
Рух товару:
Виробництво - обмін - розподіл - обмін - споживання виробництво.
14. Вартість і ціна: взаємозв'язок і альтернативні теорії. Закон вартості
- особливий ек-ний закон (діє у деяких сусп-х способах вир-ва), який
виражає внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв'язки між сусп-но
необхідною працею (витраченою на вир-во товару з урахуванням умов її
відтворення) і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту і
пропозиції.
Функції закону вартості:
* є стихійним регулятором тов-го вир-ва, але в поєднання з ін. ек-ми
законами;
* є рушійною силою стихійного розвитку продуктивних сил;
* є основою диференціації вир-ків.
За тов-ї форми вир-ва тов.виробники постійно змушені вдосконалювати
техніку, технологію, якість продукці, підвищувати продуктивність праці,
знижувати індивідуальні витрати вир-ва. Водночас постійне коливання цін,
зміни в ринковій кон'юнктурі приводять до розорення і витіснення з ринку
маси дрібних вир-ків. Дія закону вартості разом з ін. факторами сприяє
формуванню ринкової ек-ки та її еволюції. Ціна - грошовий вираз
монопольної ціни вир-ва, в якій відображається дія законів вартості,
попиту та пропозиції, панування групових монополій, олігополій. Вартість -
форма функціонування суспільного характеру виробництва в умовах
суспільного поділу праці та економічне обособлення виробничо-господарських
ячеєк відносинами власності.
В умовах розвитку ринкового підприємництва та міжгалузевої конкуренції вся
товарна маса у відповідності з законом вартості продається за її вартістю,
так що сума цін всіх товарів рівна сумі їх вартості.
Ринкова ціна в умовах розвитку ринкового господарства складається вже на
основі прибавочної вартості, а на основі ціни виробництва, яка являє собою
перетворену форму вартості.
15. Субєкти ринкового господарства. Товариства,. Корпорації. Фірми.
Одноосібне володіння. Власність - виробничі відносини між людьми з
приводу привласнення засобів вир-ва, робочої сили, предметів споживання,
послуг, об'єктів інтелектуальної власності у свіх сферах суспільної
власності. Оскільки вир-чі відносини менш активні порівняно з
продуктивними силами, то вони у межах сусп-го способу вир-ва прагнуть
пристосуватися до рівня і х-ру їх розвитку. Це виявляється у еволюції форм
власності. Так на зміну індивідуальній прийшла акціонерна, державна та ін.
форми власності.
Суб'єктами риноквих відносин можуть бути: практично кожний індивідуум як
фізична особа, що не обмежена законом у правосуб'єктності та дієздатності;
групи громадян (партнерів); трудові колективи; юридичні особи всіх форм
власності.
Сучасний ринок - це один з феноменів, який зумовлює складну систему
господарювання, в якій тісно взаємодіють ринокові закономірності, численні
регулюючі інститути і масова свідомість.
Ринок як полісистемне, складне утворення має надзвичайно багату структуру:
ринки - товарів, капіталу, фінансово-кредитний, валютний, трудових
ресурсів, інформації, тіньовий тощо.
Про ринок говорять тоді, коли розглядають взаємодію попиту і пропозиції
будь-якого товару.
Товариства - об'єднання осіб для здійснення підприємницької діяльності (з
повною і обмеженою відповідальністю), можуть виступати у формі акціонерних
компаній.
Корпорація - колективна форма підприємства, яка існує у формі акціонерних
товариств відкритого і закритого типів.
Фірма - загальна назва компанії, підприємства, комерційної установи. Якщо
фірма не має інших підприємств то поняття „підприємство” і „фірма”
збігаються. Корпорація може охоплювати кілька фірм.
16. Сутність і процес еволюції грошей. Гроші - специфічний товар, який
виконує роль загального еквівалента (всезагальної обмінності), завдяки
чому в ньому виражається вартість усіх ін. товарів і встановлюються ек-ні
відносини між суб'єктами госп-ї діяльності. Гроші є категорією тов-го
господарства, і історія і поява пов'язана з тов-ним обміном. На різних
етапах розвитку людського сусп-ва відбувався безпосередній обмін товару на
товар. Але у процесі обміну товари відіграють неоднакову роль. На різних
етапах історичного розвитку роль заг-го еквівалента виконували різні
товари. З часом роль загального еквівалента закріпилась за золотом. До
цього воно було звичайним товаром. Паралельно із золотом заг-ним
еквівалентом було срібло. З часом зявилися паперові гроші.
Функції грошей: - міра вартості; - засіб обігу; -засіб нагромадження; -
засіб платежу; - світові гроші.
Грошова система - форма орг-ції грошового обігу, що історично склалася в
країні й закріплена в нац-му законодавстві. До гр-ї системи належать: гр-а
одиниця, масштаб цін, види гр-х знаків, регламентація безготівкового
обігу; порядок обміну нац-ї валюти на іноземну; державне регулювання гр-го
обігу. Існують гр-ві системи двох типів: металевого гр-го обігу (гр-вий
товар виконував всі функції грошей), паперово-кредитного гр-го обігу (в
основі кредитні гроші). Металеві системи поділяють на біметалеві і
монометалеві. Біметалева гр-ва система - система якої за золотом і сріблом
законодавчо закріплена роль загального еквівалента.
17. Функції грошей: зміст і роль 1. Функція міри вартості - вартість усіх
товарів виражається у грошах, що за їх допомогою порівнюються вартості
різних товарів.це можливе тому, що і на вир-во золота, і на створення
товарів витрачається сусп-но необхідна праця. Оскільки на вир-во різних
товарів витрачається
|
