Загальна характеристика конституції України - Политология - Скачать бесплатно
найвищою
соціальною цінністю в Україні стає людина, її права та свободи, що в
молодій державі формується громадянське суспільство, засноване на принципах
соціальної справедливості і пріоритету особи над державою. 24 серпня 1991
р. Верховна Рада, реалізуючи положення Декларації про державний суверенітет
проголосила незалежність України та створення самостійної української
держави — України. Акт незалежності наголошував, що на території України
мають чинність виключно Конституція і закони України. Ще далі у цьому
напрямку пішов закон "Про правонаступництво України ", ухвалений 12 вересня
1991 р. До прийняття нової конституції він визнавав дію Основного Закону
УРСР 1978 р., перетворював Верховну Раду УРСР на Верховну Раду України
встановлював кордони надавав права громадянства всім особам, що мешкали на
території України за станом на 24 серпня 1991р.
1 грудня 1991 р. на всеукраїнському референдумі 90,32 % з тих, хто
взяв участь у голосуванні підтвердили Акт проголошення незалежності.
1 липня 1992 р. Верховна Рада ухвалила постанову про винесення проекту
Конституції України 1 листопада 1992 р. на всенародне обговорення.
Результатом всенародного обговорення і праці Конституційної комісії став
черговий проект Основного Закону в редакції від 26 жовтня 1993 р. Та на
жаль, проект Конституції від 26 жовтня 1993 р. став не новою хвилею
конституційного процесу, а, навпаки майже повного його занепаду, процес
було фактично перервано.
Другий етап починається після завершення дострокових парламентських і
президентських виборів і охоплює період з 10 листопада 1994 по 8 червня
1995р. Цей етап характеризується відновленням конституційного процесу. 10
листопада 1994 р. створена Конституційна комісія, яка була тимчасово
загальнодержавною комісією, співголовами якої стали Президент України
Л.Д.Кучма та Голова Верховної Ради України О.О.Мороз.
Одночасно з розробкою проекту Конституції України на другому етапі
необхідно було вирішити питання про встановлення (до прийняття Конституції
України) тимчасового конституційного правопорядку. Це було зумовлено тим,
що до Конституції Української РСР 1978 р. у різний час вносилося багато
неузгоджених між собою змін та доповнень, унаслідок чого вона перетворилася
на внутрішньо суперечливий документ. У зв’язку з цим виник стан
конституційної невизначеності, коли різні статті Конституції України по
-різному визначали принципові положення щодо організації влади в Україні
(наприклад ст.2 закріплювала радянську модель організації влади, а ст. 93-
організацію влади на засадах принципу поділу влад).
Завершився другий етап 8 червня 1995 р. укладанням Конституційного
Договору між Президентом України і Верховною Радою України про організацію
державної влади та місцевого самоврядування на період до прийняття нової
Конституції України. Конституційний Договір дав змогу створити умови для
прискорення конституційного процесу в Україні.[3]
Третій етап охоплює період від 8 червня 1995 р.(Підписання
Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України
"Про основні засади організації та функціонування державної влади і
місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції
України") до 28 червня 1996 р. — прийняття Конституції України Верховною
Радою У країни. Потрібно звернути увагу на те, що на останньому етапі
конституційний процес в Україні характеризується істотними особливостями,
які рідко трапляються в конституційній практиці. Це, зокрема:
а) створення Робочої групи з підготовки проекту нової Конституції
України в липні 1995 р. з числа фахівців у галузі конституційного права;
б) створення Конституційною комісією на своєму засіданні 24 листопада
1995 р. Робочої групи з підготовки проекту нової Конституції України з
числа членів Конституційної комісії (фактично для доопрацювання проекту,
поданого першою Робочою групою).
в) схвалення Конституційною комісією України проекту Конституції, який
представила ця Робоча група,! передача його разом із зауваженнями й
пропозиціями членів Конституційної комісії на розгляд до Верховної Ради
України;
г) створення Верховною Радою України 5 травня 1996 р. Тимчасової
спеціальної комісії на розгляд для доопрацювання проекту Конституції
України;
д) колективне обговорення (на пленарному засіданні Верховної Ради
України, яке проходило майже цілу добу) статей проекту Конституції України
і прийняття нової Конституції України кваліфікованою більшістю голосів;
є) завершальне редагування тексту Конституції апаратом Верховної Ради
України і урочисте підписання тексту Конституції Президентом України і
Головою Верховної Ради України 12 липня 1996 р.
Так завершився черговий етап багатоскладного найновішого
конституційного процесу у суверенній Україні — етап підготовки тексту
Основного Закону, дискусій навколо нього і ухвалення Верховною Радою.
Але конституційний процес в цілому тільки набирає сили: попереду
прийняття десятків органічних та інших законів. Він взагалі триває увесь
час, поки існує держава і розвивається енергійно чи повільно, з урахуванням
особливостей розвитку відповідного суспільства і держави.
Загальна характеристика Конституції України як політико-правового
документу.
Розглядати Конституцію України лише як правовий акт було б не зовсім
правильно. Вона є надзвичайно важливим політико-правовим документом
довгострокової дії, яким збагатилася наша держава фундаментом не лише
сучасних, але й майбутніх перетворень у нашому суспільстві, основою його
консолідації. Одночасно хотілося б звернути увагу, що в ній містяться і
окремі моральні орієнтири соціальної справедливості у нашому суспільстві і
державі.
Конституція закріплює в Україні основи державної політики б
спрямованої перш за все на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов
її життя. Вона заклала серйозні підвалини для розвитку і зміцнення
демократичної, соціальної і правової держави, в якій людина, її життя і
здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою
соціальною цінністю. Через зміст Конституції проводиться надзвичайно цінна
і гуманна ідея про те, що саме держава функціонує для людини, відповідає
перед нею за свою діяльність, а не навпаки. І це є головним її обов'язком.
Ми вже сьогодні усвідомлюємо, що інакше не повинно бути. Адже Український
народ є джерелом влади, яку він реалізує через відповідні органи державної
влади та органи місцевого самоврядування. Тому держава з її апаратом
повинна служити, перш за все, своєму народові.
Крім політичного значення, нова Конституція України має надзвичайно
велику юридичну цінність як правовий акт. Перш за все — це Основний Закон
нашої держави, який має найвищу юридичну силу. Всі закони та інші правові
акти приймаються на її основі і повинні відповідати їй. А це значить, що
Конституція є основним джерелом нашого законодавства розрахованим на
тривалий період.
1 Ознаки Конституції.
З точки зору ознак Конституції України як правового документу її
юридичними властивостями є те, що:
1. Конституція — це, насамперед, закон, тобто акт виключної ваги і
значення;
2. Конституції властиве юридичне верховенство, найвища юридична сила у
порівнянні з іншими правовими актами: ні один акт не може перевищувати
Конституцію;
3. Конституція є основою правової системи України, її законодавство,
поточне законодавство розвиває конституційні приписи, деталізує їх;
4. Конституції властивий особливий порядок її прийняття і зміни, тобто
це закон що має підвищений ступінь стабільності;
5. Існує досить складний механізм реалізації Конституції, оскільки її
дія відбувається на трьох рівнях: на рівні реалізації Конституції в цілому;
на рівні реалізації окремих конституційних інститутів; на рівні реалізації
конституційних норм.
Функції Конституції України. Функції Конституції обумовлені її
змістом, тією роллю, яку вона виконує в регулюванні суспільних відносин,
задоволенні соціальних потреб. Багатство змісту, складність суспільних
відносин обумовлює багатоплановість функцій та їх спрямованість. Одна група
таких функцій "обслуговує" потреби Конституції, інша — виходить далеко за
межі Конституції як політико-правового феномену. Конституція виступає як
невід’ємний елемент всієї соціальної організації, як соціальне благо,
ефективний регулятор і перетворювач суспільних відносин. Функції
Конституції розкривають її сутність стосовно тих завдань які стоять перед
суспільством на конкретному етапі його розвитку, при чому не рідко одне й
те ж завдання вирішується за допомогою кількох функцій.
Функції Конституції поширюються на всі сфери суспільного життя, про що
свідчить зміст Основного Закону, на ті суспільні відносини, які охоплюються
дією Конституції.
Функції Конституції мають багато спільного з основними функціями
права; більше того вони базуються на них. Однак функції Конституції не
вичерпуються політичними, юридичними та іншими сферами. За сферами впливу
Конституції на суспільні відносини насамперед розрізняють такі її функції
як, політичну, економічну, соціальну, культурну, ідеологічну. Конституції
притаманні також установча, правотворча, системотворча, методологічна,
прогностична та інші функції.
Зміст економічної функції полягає в тому, що Конституція фіксує
основоположні суспільні відносини, які складають економічні устрій
суспільства, базу, на якій функціонують всі інші інститути. Закріплення в
Конституції фундаменту суспільства, різноманітних форм власності, створює
умови для реалізації економічної політики України, успішного функціонування
її господарського механізму.
Зміст і особливості політичної функції визначається тим, що
Конституція — не тільки правовий але й політичний документ, який закріплює
основні засади політики в різноманітних сферах суспільства й держави.
Політична функція Конституції полягає в тому, що вона формує найсуттєвіше в
політиці: належність влади в країні, внутрішню і зовнішню політику,
державний лад. Саме Конституція закріплює інтереси і волю народу, його
державний та національний суверенітет на найвищому законодавчому рівні.
Конституція справляє величезний ідеологічний вплив на волю і поведінку
мас. Акумулюючи найбільш істотні моменти світогляду, в основі якого лежить
ідея народного суверенітету. Конституція в одночас формує певний тип
суспільної свідомості, невід’ємною частиною якої є правосвідомість. Це
сприяє формуванню позитивних установок, подоланню антигромадських мотивів.
З цих позицій можна стверджувати про наявність у Конституції ідеологічної
(культурної) функції.
Установча функція спрямована на здійснення первинного юридичного
оформлення найважливіших соціальне — економічних і політичних інститутів
суспільства. За допомогою установчих норм визначається устрій держави,
впроваджується в життя передусім політичні та управлінські структури,
різноманітні інститути демократії, закріплюється система державних органів,
визначаються їх повноваження.
Роль установчої функції Конституції, таким чином, полягає в тому, що
вона встановлює найважливіші інститути суспільства і держави, визначає їх
спрямованість.
Правотворча функція Конституції реалізує себе за допомогою норм, які
визначають основу правового статусу суб’єктів конституційних відносин:
громадян, державних і громадських органів.
Правоохоронна функція Конституції полягає у забезпеченні належної дії
інститутів і норм Основного Закону, що досягається за допомогою
специфічного механізму відповідальності. В основі такого механізму лежать
конституційні санкції: визнання поведінки неконституційною, скасування чи
призупинення дії актів державних органів, тощо.
Сутність інтегративної функції в тому, що Конституція відіграє роль
своєрідного інструменту який об’єднує всі ланки правової системи в одне
ціле, при чому таке об'єднання — не механічне, безсистемне, а ґрунтується
на основі відповідних вимог і принципів. Типовими в цьому відношенні є
конкретні норми Конституції про економічну систему які визначають вихідні
положення для цивільного, земельного, господарського та інших галузей
права.
Системотворча функція Конституції зводиться не тільки до того, щоб
забезпечити цілісність і збалансованість правової системи, її динамізм і
стабільність. Вона визначає принципові вимоги що до призначення, змісту й
методів галузей права, окреслює єдині засади правотворчості і застосування
права, законності і правопорядку, слугує своєрідним нормативним орієнтиром.
Таким чином, за місцем і роллю Конституції в суспільному житті її
основні функції поділяються на соціальні і нормативне — правові.
Соціальними функціями є: політична, економічна, соціальна, культурна
(ідеологічна) та інші. Правові функції: установча, регулятивна,
інтеграційна, охоронна.
Головне призначення Конституції, що реалізується в її функціях, — не
політика, не ідеологія а фундаментальні засади вільного суспільства вільних
людей.
2 Структура Конституції.
Структура Конституції України являє системно — структурну цілісність
що складається з інститутів, які займають логічно обумовлене місце в її
системі залежно від функціонального навантаження. Таким в цілому і є наш
Основний Закон. У своїй структурі Конституція України, прийнята на п’ятій
сесії Верховної Ради України, складається з преамбули, з 15 розділів, які
об’єднують 161 статтю, в тому числі 2 статті Прикінцевих положень, та 14
пунктів перехідних положень.
Розділ I "Загальні положення " включає 20 статей (ст.ст. 1-20).
Розділ II "Права, свободи та обов’язки людини і громадянина"
складається із 48 статей (ст.ст.21-68).
Розділ III "Вибори. Референдум" включає 6 статей (ст.ст. 69-74).
Розділ IV "Верховна Рада України (ст.ст. 75-101)
Розділ V "Президент України" (ст.ст.2-112).
Розділ VI ”Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади”
(ст.ст. 113-120).
Розділ VII "Прокуратура" (ст.ст. 121-123).
Розділ VIII "Правосуддя" (ст.ст. 124-131).
Розділ IХ "Територіальний устрій України." (ст.ст. 132,133).
Розділ Х "Автономна Республіка Крим" (ст.ст. 134-139).
Розділ XI "Місцеве самоврядування" (ст.ст. 140-146).
Розділ XII "Конституційний Суд України" (ст.ст. 147-153).
Розділ XIII "Внесення змін до Конституції України " (ст.ст. 154-159).
Розділ XIV "Прикінцеві положення" (ст.ст. 160-161).
Розділ XV "Перехідні положення" (пп. 1-14).
Таким чином, структура Конституції — досить чітка, логічно зумовлена
система взаємопов'язаних і взаємозумовлених структурних елементів.
В преамбулі Конституції України формулюються цілі, мета побудови
держави, важливіші вихідні положення політико-правового характеру, зокрема:
положення про державне — політичне розуміння поняття український народ, за
яким його визначають як єдність громадян України різних національностей,
тобто всі особи, які належать до громадянства України, разом становлять
український народ;
положення про те що дану Конституцію прийнято на основі здійснення
українською нацією права на самовизначення.
Положення про те, що дану Конституцію прийнято для забезпечення прав і
свобод людини та гідних умов її життя;
Положення про те, що парламентарії, приймаючи Основний Закон України,
усвідомлюють усю свою відповідальність перед богом, власною совістю,
попередніми, нинішніми і прийдешніми поколіннями українського народу.
Положення про визначення Конституції Основним Законом України.
Основна частина Конституції включає інститути та норми, які "вичерпують" її
зміст.
Після преамбули перший розділ Основного Закону закріплює загальні
засади конституційного ладу, як керівних начал, що визначають сутність
Конституції в цілому, усіх її інститутів і кожної статті зокрема.
Пріоритетність людини як найвищої соціальної цінності є змістом
логічно обумовленого другого розділу Конституції. Інтересам людини,
захистові її прав і свобод підпорядкована чітка організація державної влади
та місцевого самоврядування. Держава відповідає перед громадянами за свою
діяльність.
Конституційний суд – правова охорона Конституції України.
Правова охорона Конституції є неодмінною умовою забезпечення її
верховенства і стабільності, високоефективності дії положень у всіх сферах
життєдіяльності нашої держави.
Належний рівень правової охорони Конституції — необхідний атрибут
правової держави, яка є найважливішим чинником побудови громадянського
суспільства.
Правова охорона, як свідчить світова практика, здійснюється у
різноманітних формах, головними з яких є конституційний контроль і
конституційний нагляд.
Сутність конституційного контролю полягає в тому, що відповідні органи
можуть безпосередньо втручатись у діяльність підконтрольних органів,
скасовувати чи призупиняти незаконні акти.
Розрізняють різні види й форми конституційного контролю. Насамперед —
попередній, тобто коли нормативне — правовий акт ще розробляється й не
вступив в законну силу, і наступний контроль, коли така перевірка
здійснюється після прийняття акта.
За правовими наслідками контроль може бути як обов’язковим, так і
факультативним.
За формою розрізняють абстрактний і конкретний конституційний
контроль. За абстрактним — питання про відповідність певного акта
Конституції розглядається поза конкретними обставинами його застосування.
Орган конституційного контролю в такому разі підтверджує конституційність
даного акта або позбавляє його юридичної сили. Цей вид контролю може бути
як попереднім, так і наступним.
При створенні Конституційного Суду України дискутувалось питання; який
варіант кращий — спеціальний конституційний суд чи покладення функцій
конституційного контролю на загальні суди? Обрано першу модель, оскільки
загальні суди традиційно пристосовані до вирішення цивільних та
кримінальних справ на основі норм цивільного й кримінального права. Але
Конституційний Суд України повинен вирішувати справи на основі норм
конституційного права.
Конституція України (ст. 147) визначає Конституційний Суд України як
єдиний орган конституційної юриспруденції в Україні. Завданням
Конституційного Суду є гарантування верховенства Конституції України як
Основного Закону держави на всій території України.
Конституція України виділяє норми про Конституційний Суд України в
окремий розділ. Цим підкреслюється значення Конституційної юриспруденції.
Тобто за допомогою Конституційного Суду може бути нарешті здолане
становище, коли розуміння закону окремим державним відомством, могло не
відповідати духу і букві закону, порушувати конституційні права особи!
1 Що таке Конституційний Суд і який його статус?
Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції
в Україні,
Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів
та інших правових актів Конституцій України ї дає офіційне тлумачення
Конституції України та законів України (Ст.147 Конституції України).
Конституційний Суд України є юридичною особою, має печатку із
зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням (Ст. 1 Закону
про Конституційний Суд України).
Конституційний Суд України є судовим органом зі специфічними функціями
та ознаками. Це не просто орган, що здійснює правосуддя. Це інституція, яка
наділена повноваженнями конституційного контролю, який реалізується в
судовому порядку.
2 Які нормативні акти України регулюють діяльність Конституційного Суду?
Статус Конституційного Суду, основні засади його формування та
діяльності визначаються Конституцією України (Статті 147-153,159). Крім
Конституції України, порядок організації і діяльності Конституційного Суду
України, процедура розгляду ним справ визначаються законом "Про
Конституційний Суд".
Конституційний Суд України приймає акти, що регламентують організацію
його внутрішньої роботи відповідно до Закону "Про Конституційний Суд" (Ст.
З Закону).
3 Які повноваження Конституційного Суду ?
Повноваження Конституційного Суду України визначаються Статтями
150,151 Конституції України та Статтею 13 Закону "Про Конституційний Суд".
Відповідно до цих норм Конституційний Суд України приймає рішення та дає
висновки у справах щодо:
1) конституційності (відповідності Конституції України) законів та
інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України,
актів Кабінету Міністрів України, правових акті Верховної Ради Автономної
Республіки Крим;
2) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів
України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради
України для надання згоди на їх обов’язковість;
3) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи
про усунення Президента України з поста порядку імпічменту в межах,
визначених Статтями 111 та 151 Конституції України;
4) офіційного тлумачення Конституції та законів України;
5) відповідності Статтям 157,158 Конституції України законопроекту
внесення змін до Конституції та нормативних актів Президії Верховної Ради
України.
Як визичається юрисдикція Конституційного Суду України? Конституція
України прийнята 28 червня 1996 року.
Але більшість законів в Україні ухвалена до прийняття Конституції.
Постає запитання — чи може Конституційний Суд розглядати правові акти,
прийняті за часів дії попередньої Конституції на предмет їх
відповідальності нинішній? Аби розв’язати питання юрисдикції
Конституційного Суду у цій ситуації, розділ 4. Закону "Про Конституційний
Суд України" разом із рішенням уже власне Конституційного Суду №2 -зп від
23.06.97р. встановили, що юрисдикція Конституційного Суду України з питань
про відповідність Конституції України (конституційність) поширюється на:
1) закони України та інші правові акти Верховної Ради України, акти
Президента України, акти Кабінету Міністрів України, правові акти Верховної
Ради Автономної Республіки Крим, прийняті після набуття чинності
Конституції України;
2) закони України та інші правові акти Верховної Ради України,
нормативні акти Президії Верховної Ради України, акти Президента України,
акти Кабінету Міністрів України, правові акти Верховної Ради Автономної
Республіки Крим, прийняті до набуття чинності Конституції України;
3) усі чинні міжнародні договори України або ті міжнародні договори,
що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх
обов’язковість.
4 Чи може Конституційний Суд вирішувати питання за власною ініціативою або
на прохання суб’єктів права в Україні?
Конституція та ЗКС не передбачають випадків, за якими Конституційний
Суд за власною ініціативою може порушити справу з питань, віднесених до
його компетенції.
Конституційний Суд не вирішує питання щодо законності актів органів
державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів
місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції
судів загальної юрисдикції (Ст. 14 ЗКС). Тобто Конституційному Суду не
підвідомчі питання, які можуть бути розв’язані в загальних судах чи в
адміністративному порядку, він не є "судом у останній інстанції", в якому
можна оскаржити рішення Верховного Суду України.
Конституційний Суд розглядає лише ті питання і лише за зверненням тих
суб’єктів, які прямо визначені Конституцією України та Законом "Про
Конституційний Суд ".4
5 Склад і структура Конституційного Суду.
Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів
Конституційного Суду України.
Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України
призначають по шість суддів Конституційного Суду України (Ст.141 КУ).
Порядок звернення до Конституційного Суду.
Закон визначає відповідні форми звернення до Конституційного Суду
залежно від характеру справи по якій визначені законом суб’єкти звертаються
до Конституційного Суду.
Формами звернення до Конституційного Суду України є конституційне
подання та конституційне звернення (Ст.38 ЗКС).
Конституційне подання — це письмове клопотання до Конституційного Суду
України про визнання правового акта (його окремих положень)
неконституційним, про визначення конституційності міжнародного договору або
про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів
України.
Конституційним поданням є також звернення Верховної Ради України про
дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і
розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку
імпічменту (Ст.39 ЗКС).
Конституційне звернення — це письмове клопотання до Конституційного
Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та
законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних
прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи (Ст.42
ЗКС).
Отже я вважаю, що Конституційний Суд України відіграватиме ще більш
значну роль у житті нашої держави за умови, коли про його діяльність
знатиме якомога більше людей, коли кожен розумітиме роль і місце суду в
системі влади в Україні й можливості використання авторитету
Конституційного Суду в захисті конституційних прав і свобод всіх та
кожного.
Висновок
Роки, що пройшли з часу проголошення Україною незалежності, достатньо
впевнено показали, наскільки важливим, особливо для держави, яка переходить
до нового суспільного устрою, захищає принципи демократії та громадянського
суспільства, є існування Основного Закону держави, її Конституція, що
відповідає цим ідеям.
|
