Поняття криміналістичної версії - Криминалистика - Скачать бесплатно
Зміст
Вступ............................……………......................................
..........................2
1. Поняття криміналістичної версії...………….......………….....................4
1. Види і класифікація версій і їх побудова і перевірка в процесі
розслідування
злочинів............................………………….........7
2. Елементи планування. Особливості планування при порушенні кримінальних
справ по офіційним матеріалам і оперативно-розшуковим
даним.......…...............……………………………………..…..................20
3. Версії і планування по справах податкових злочинів…………….......27
Висновок....................................................................
.………………........34
Використана
Література.........................................…………….......36
Вступ
Розкриття злочину — процес встановлення об'єктивної істини у справі, який
здійснюють на основі загальних положень теорії пізнання. У пізнанні
обставин злочину важливе місце посідає метод аналогії. Під час
попереднього розслідування та судового слідства звернення до аналогії
досить правомірне: бо вона часто є стимулом до роздумів і логічною основою
побудови версій. Порівнюючи розслідуваний злочин за подібними ознаками
(способом і знаряддям вчинення, способом приховування та ін.) з
аналогічними раніше розкритими злочинами, слідчий може встановити нові
суттєві обставини у кримінальній справі.
У процесі розкриття злочинів слідчий звертається до фактів і подій
минулого, тому особливе значення має формально-логічна категорія гіпотези.
Стосовно діяльності правоохоронних органів з розкриття злочинів гіпотеза
дістала назву криміналістична версія — обґрунтованого припущення, яке
пояснює характер злочину в цілому чи його окремих обставин.
Необхідно зважати на те, що гіпотетичний метод пізнання характерний не
тільки для попереднього та судового слідства. Його широко застосовують в
оперативно-розшуковій діяльності, а також експерти.
Відповідно до норм чинного кримінально-процесуального законодавства
України завдання попереднього слідства полягає у викритті осіб, винних у
вчиненні злочинів, шляхом обирання й перевірки доказів, що здійснюється з
метою визначення предмета судового розгляду з огляду на це зазначене
слідство — це виявлення, розгляд, перевірка й оцінка фактичних даних, що
мають значення доказів у кримінальній справі та відіграють роль засобу
встановлення обставин останньої. Вони повинні відповідати вимогам
допустимості, а саме:
1) виходячи з джерел перелічених у ч 2 ст. 65 КПК України;
2) мати відношення до предмета доказування;
3) відповідати вимогам процесуальної форми тобто сукупності визначених
процесуальним законом умов необхідних, з одного боку для виконання
органами слідства тих дій які сприяють здійсненню їх функцій в галузі
розслідування, а з другого — для здійснення громадянами — учасниками
кримінального судочинства дій, спрямованих на реалізацію їх прав і
виконання покладених на них обов’язків;
4) відповідати вимогам принципів та гарантій кримінального судочинства.
Пізнання злочину здійснюється у повній відповідності з загальними
закономірностями і категоріями теорії пізнання. Злочин, як подія що мала
місце в минулому, не може бути сприйнятий слідчим лише через органи
почуття. Безпосередньо сприйматися можуть лише матеріальні сліди та
наслідки злочину. А для розшуку цих слідів та оцінки їх значення необхідна
напружена розумова діяльність слідчого.
Слідче пізнання як й будь яке інше є єдністю юридичних і психологічних
знань, що коригується практикою. Існують два основні рівня пізнання:
1) стихійно емпіричний (повсякденно життєвий), притаманний усім людям;
2) науковий властивий спеціально підготовленим фахівцям (професіоналам).
Розслідування злочинів обґрунтовано відносять до специфічної пізнавальної
діяльності тієї, яка має творчий характер. Важливою умовою успішного
вирішення завдань що виникають при цьому є єдність психологічних та
інтелектуальних якостей слідчого.
Методом організації розслідування виступає планування дій слідчого, а
логічною основою планування слугують слідчі версії – одна з різновидів
криміналістичної версії.
1. Поняття криміналістичної версії
Важливим логічним інструментом пізнання є гіпотези, які у слідчій
діяльності прийнято називати версіями. У перекладі з латинської слово
«версія» означає поворот, видозміну. В юридичному розумінні воно вживається
як синонім будь якого припущення, передбачення здогадки, які виникають у
процесі більш або менш складної розумової діяльності. Версія детермінована
з проблемною ситуацією, з питаннями, які не дістали вирішення у процесі
розслідування.
У гносеологічному (пізнавальному) аспекті версія являє собою форму
переходу від не знання до знання про подію, що розслідується. Тому, на нашу
думку, її треба розглядати як форму і процес відображення явищ
матеріального світу, осягнення думкою об’єктивної природи предмета що
пізнається.
Процес пізнання не передбачає розмежування окремих боків процесу
мислення. Логічний процес не існує без пізнавального і психічного,
пізнавальний — без логічного і психічного, а психічний — без пізнавального
і логічного. Усі вони взаємопов’язані та взаємообумовлені. Це різні сторони
єдиного процесу мислення.
Психічна діяльність є діяльністю мозку органу мислення (психічний бік
мислення) і водночас відображенням, пізнанням світу об’єктивної дійсності
(пізнавальний бік мислення), а думка — це насамперед продукт мислення
кінцевий вияв процесу (логічний бік мислення).
Розділити окремі сторони процесу мислення при його практичному
застосуванні неможливо. Лише у разі дослідження останніх здійснюваного з
метою визначення їх специфічних ознак доцільне розмежування цієї складної
розумової конструкції.
Більшість авторів ставлять знак рівності між версією і гіпотезою. Аналіз
сучасних дослідників дає підстави говорити про те, що відмінність версії
від гіпотези полягає не в її пізнавальній природі, а в специфіці умов
використання, побудови і практичної перевірки. Версія застосовується у
такому специфічному виді діяльності, як розслідування злочинів. При цьому
має місце оперування фактами, що мають значення для встановлення істини у
справі, процес збирання інформації під час висування і перевірки версії
відзначається підзаконним характером обмеженістю і ненадійністю
фактологічної основи, протидією з боку зацікавлених осіб. “Однією з форм
пізнання невідомого є гіпотеза. По своїй природі, версії -- різновид
гіпотез. На відміну від наукових гіпотез версії не переслідують мети
створення наукової теорії, а їхня перевірка здійснюється в термін,
установлений для розслідування.”[1]
Версія, з одного боку, є окремим методом криміналістичної науки, а з
другого — ймовірною інформаційно-логічною моделлю проблемної ситуації,
результатом розумової діяльності слідчого. Оскільки пізнавальна діяльність
слідчого має творчий характер, в її структурі присутні як обов'язкові та
неусвідомлювані компоненти інтуїція, здогадка, установки, уявлення,
професійні знання, фантазія.
Велике значення мають інтелектуальний потенціал, рівень освіти, спосіб
мислення, професійний досвід слідчого, його здатність використовувати
передовий досвід розслідування злочинів, запобігання їм. Це дозволяє
слідчому розгорнути припущення в систему фактів (доказів), пояснити процес
їх формування, встановити правильність або помилковість його висновків
стосовно події, яка розслідується.
У науковій літературі немає єдності поглядів щодо сутності, місця,
значення та ролі версії під час здійснення попереднього слідства.
Уявляється, що для визначення поняття «криміналістична версія” велике
значення мають й істотні ознаки. А такими ознаками є те, що слідча версія —
це самостійна форма мислення, яку не можна ототожнювати з поняттям,
міркуванням, висновком, а також висунуте слідчим припущення, що підлягає
обов'язковій перевірці.
Таким чином, криміналістична версія — це припущення слідчого стосовно
невстановлених обставин події, яка досліджується, максимально широке
узагальнення наявних відомостей і фактів, що відзначається єдиним
поясненням і спрямоване на розслідування злочинів.
Криміналістична версія – це обгрунтоване припущення про факт, явище або
групу фактів, явищ, що мають або можуть мати значення для справи; версія
вказує на наявність і пояснює походження цих фактів, явищ, їхній зміст і
зв'язок між собою і служить цілям встановлення істини по справі.2
Версія — обґрунтоване припущення про наявність і обставини розслідуваної
події, про дії конкретних осіб і наявність у цих діях складу визначеного
злочину.3
Надаючи версії статусу методу пізнання, можна говорити про те, що основним
її призначенням є упорядкування і систематизація наявної інформації з метою
пояснення фактів. Версія — це готове, хоч і неповне, недостовірне,
ймовірне, знання про об'єкт, що досліджується (обставини, які підлягають
доказуванню), інструмент подальшого дослідження, в результаті якого
досягається достовірне, істинне знання. Вона забезпечує всебічний пошук,
виявлення фактичних даних (доказів), сприяє ґрунтовній перевірці та
правильній оцінці останніх.
1.1. Види і класифікація версій і їх побудова і перевірка процесів
розслідування злочинів.
Науковці класифікують версії за:
- суб'єктом висування: слідчі, оперативно-розшукові, експертні, судові ,
(ці версії, як правило, взаємозалежні і можуть випливати одна з іншої. Так,
слідча версія може випливати з експертної, оперативно-розшукова — зі
слідчої і навпаки.)4
- за обсягом встановлення обставин події, що досліджується: загальні,
призначені для пояснення сутності події в цілому, її характеру, причинного
зв'язку між фактами; окремі — ймовірне судження про місце, час, знаряддя
вчинення злочину, походження окремих слідів тощо.
- ступенем конкретності: типові — пояснення події в цілому на підставі
даних узагальненого досвіду судової, експертної, оперативно-розшукової
практики, конкретні — робочі версії, над якими працює у той або інший
момент слідчий.
- велике теоретичне і практичне значення має розподіл версій на основні і
контрверсії. Роль останніх особливо велика в процесі судового розгляду
справ, але і при розслідуванні злочинів, і в експертній діяльності вони
виконують важливу функцію попередження однобічності і необ'єктивності,
орієнтуючи на розширення кола фактично можливих версій. Контрверсії
висуваються не шляхом багатоетапного версійного процесу, а більш простим
способом, за допомогою логічної операції заперечення. Наприклад, якщо
основна версія: “ймовірно, що вбивство зроблене К.”, то контрверсія буде
мати такий вигляд: “вбивство зробив не К., а хтось інший».
- визначене значення має диференціація криміналістичних версій на
пошукові і дослідницькі. Розходження між ними полягає в тому, що головною
метою першої підгрупи є пошук джерел (носіїв) інформації, а ціль другої
полягає в дослідженні уже виявленої інформації. Дана класифікація версій
безпосередньо пов'язана з реальним існуванням пошукових і дослідницьких
труднощів, що виникають у процесі вирішення проблемних ситуацій.
На процес розробки версії як логічного методу пізнання впливають дві
обставини :
1) потреба слідчого у встановленні та наступному поясненні невідомих
фактів,
2) наявність необхідних для цього фактичних даних — інформаційного
базису.
Версії, що виникають у процесі дізнання та попереднього слідства,
називаються слідчими, а ті, що формуються на стадії судового розгляду,
судовими. Версії, які висуваються під час оперативно-розшукової діяльності,
називаються оперативно-розшуковими. В експертній практиці використовують
так звані експертні версії.
Як загальну форму розвитку людського знання гіпотезу (версію) широко
застосовують у плануванні розслідування, пізнанні обставин кожного
вчиненого злочину. У цьому пізнавальному процесі версії відіграють роль
вірогідних інформаційно-логічних моделей розслідуваних діянь і поділяються
на два види:
• загальні — припущення, які охоплюють злочин, що розкривається, у цілому;
• окремі, які пояснюють певні обставини злочину.
У літературі зустрічаються також поняття версії робочої (припущення
стосовно дрібних і другорядних обставин злочину) та розшукової (припущення
про місцезнаходження розшукуваного злочинця чи предметів, речей), які
належать до різновидів окремої версії.
Слідчі, судові, експертні та оперативно-розшукові версії мають єдину
логічну природу. Деякі їх особливості й відмінності визначаються характером
судової, слідчої, експертної й оперативно-розшукової діяльності та
функціональними відмінностями її суб’єктів — слідчого, судді, експерта,
оперу повно важеного Крім зазначених у криміналістиці розрізняють ще типові
версії, характерні для типових ситуацій, що виникають у процесі розкриття
злочинів. Наприклад під час розслідування справи за фактом пожежі, коли її
причину не встановлено, типовими слідчими версіями можуть бути такі:
• пожежа сталася внаслідок злочинного порушення правил протипожежної
безпеки;
• пожежа сталася через вплив природних факторів, наприклад унаслідок дії
блискавки, відсутності чи несправності захисних засобів;
• пожежа сталася випадково через самозаймання, яке неможливо було
передбачити;
• пожежа сталася внаслідок підпалу.
Здійснюючи розслідування по конкретній кримінальній справі, слідчий
висуває не типові, а конкретні версії, які ґрунтуються на матеріалах
справи, але з урахуванням типових версій.
Типові версії можуть бути загальними й окремими. Наведені раніше версії
про причини пожежі є загальними. Типовими окремими вважаються версії щодо
особи, винної в підпалі (особа, яка працює на цьому об'єкті; стороння
особа).
Зазначені різновиди версій і теоретичні положення, що стосуються їх
змісту, класифікації, стадій розвитку, а також умов достовірності,
становлять учення про криміналістичні версії.
У розвитку версії можна виділити три етапи: 1) побудови (висування
припущення), 2) дослідження (суджень, висновків), 3) перевірки.
Побудова версії здійснюється в міру накопичення, логічної обробки і
осмислення фактів. На основі наявних знань, власного досвіду, результатів
узагальнення практики слідчий формулює висновок у вигляді судження, яке дає
ймовірне пояснення події при цьому треба додержувати певних правил. Так,
версія повинна бути обґрунтована реальними фактами, не суперечити науковим
даним, відзначатись конкретністю, логічно правильною побудовою і
несперечливістю. Треба мати контрверсію у справі, висувати максимально
можливу кількість версій.
Під час розробки версії слідчий має застосовувати логічні прийоми
(аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії, рефлексії), закони логіки
(тотожності, несперечливості, виключеного третього, достатньої підстави).
Висунуті положення необхідно доводити, не сприймати на віру бездоказові
твердження. У процесі оформлення інформаційного базису велике значення
мають спостереження, експеримент, порівняння, аналіз, індукція. Порівняння
дозволяє визначати тотожність встановлених фактів і різницю між ними,
зіставляти їх з вже відомими даними. У процесі аналізу досліджуються окремі
властивості фактів. Метод індукції дає можливість групувати ті факти, які
мають які-небудь загальні ознаки.
При висуванні версії необхідно широко застосовувати аналогію. Вона лежить
в основі розшуку злочинця за способом вчинення злочину. Як правило, версія
повинна обґрунтовуватись множинністю фактичних даних. При цьому велике
значення має їх узагальнення на основі поєднання подібних суттєвих ознак і
зв'язків багатьох відображених мисленням предметів.
Сутність пізнання версії полягає в розумовому дослідженні припущення,
виведенні із нього висновків, їх деталізації.
Дослідження версій повинно відповідати таким вимогам:
1) з них мають бути зроблені всі логічні висновки,
2) судження повинні бути логічно узгоджені між собою,
3) результати перевірки окремих версій мають використовуватись як основа
побудови загальної версії,
4) послідовність перевірки версій повинна визначатись умовами
розслідування.
Перевірка версій передбачає як попередню розумову діяльність слідчого,
так і його профілактичну роботу по виконанню запланованих слідчих дій й
оперативно-розшуковик заходів. Усі версії мають перевірятися одночасно.
Причому повинні бути перевірені всі судження, що випливають з них. Дані,
які суперечать одні одним, мають перевірятися до усунення суперечностей.
Однією з умов повноти та об'єктивності розслідування є дотримання правил
побудови та перевірки версій. Стосовно кожної неясної чи сумнівної
обставини вчиненого злочину мають бути висунуті та перевірені всі можливі
на цей момент версії: не можна захоплюватися одними з них та ігнорувати
інші на тій підставі, що вони здаються маловірогідними. Кожна версія має
бути достатньо обґрунтованою й підлягає ретельній перевірці. Порушення цієї
вимоги породжує обвинувальний нахил у розслідуванні, який найчастіше є не
так результатом навмисної тенденційності слідчого, як наслідком його
однобічності, захоплення тією чи іншою версією. Надійним засобом
попередження такої необ'єктивності слідчого поряд з іншими є його постійний
самоконтроль, уважне, критичне ставлення до матеріалів, правильна їх
правова оцінка, глибока та всебічна перевірка всіх висунутих версій.
Версія як ідеальна (уявна) логічна модель вчиненого злочину, як було
сказано вище, проходить у своєму розвитку три чітко окреслені послідовні
стадії, які відображають процес розслідування: -- виникнення (висунення)
версії;
- аналіз (розробка) висунутого припущення та визначення ряду наслідків
(обставин, подій, фактів), які логічно випливають із висунутого припущення;
- практична перевірка можливих наслідків та порівняння їх із тими, що в
результаті перевірки встановлені насправді. Якщо це порівняння засвідчить,
що наслідки, які були логічно виведені аналізом змісту версії, насправді не
існують, то це означає, що висунута версія не відповідає об'єктивній істині
і має бути відкинута. Якщо ж можливі наслідки відповідають встановленим
фактам дійсності, то висунута версія є вірогідною (можливою). Але вважати
її достовірною (що відповідає дійсності) на цьому етапі поки що не можна,
бо одні й ті самі наслідки можуть випливати з різних підстав, і не
виключено, що встановлені факти дійсності зумовлені іншою закономірністю
(причиною), яка не охоплюється висунутою версією. Наприклад, якщо під час
перевірки версії про розкрадання на фірмі “Х” було встановлено, що
заступник директора останнім часом придбав багато дорогих речей, то це ще
не означає, що він причетний до розкрадання, бо він отримав спадщину.
Поділ процесу розвитку версії на три послідовні стадії має велике
практичне значення. Побіжне врахування або ігнорування тієї чи іншої стадії
призводить до суттєвих помилок у плануванні розслідування і, як наслідок, —
до порушення строків розслідування та його низької якості. Іноді слідчий,
плануючи розслідування, обмежується формулюванням версій і переліком
заходів їх перевірки, не аналізуючи змісту версій, не визначаючи можливих
наслідків (фактів, обставин), не зупиняючись на конкретних питаннях, які
слід з'ясувати в кожній з них. У результаті перелік заходів перевірки
висунутих версій виявляється неповним або випадковим. Розумова діяльність у
процесі висування та аналізу версій охоплює сукупність встановлених у
справі фактів, їх оцінювання та можливі причини.
Через те що справжня причина явища, яке перевіряється, фактично невідома,
одразу виникають кілька версій, що виключають одна одну, конкурують між
собою доти, поки не буде встановлено, які з них є безпідставними, а яка
відповідає об'єктивній істині.
Зі структури версії як логічної моделі розслідуваного злочину в цілому чи
його окремих епізодів випливає, які елементи цієї моделі є в наявності, а
які відсутні й потребують додаткового пошуку та перевірки для того, щоб
модель стала повною. Виявлення під час перевірки версії нових фактів,
невідомих до її висунення, підвищує ступінь її надійності. Спроможність
версії не тільки пояснювати раніше відомі факти, а и виявляти нові —
важлива умова можливості перевірки висунутого припущення, свідчення
великого пізнавального значення криміналістичних версій.
Логічний процес побудови версій є єдиним для всіх її різновидів (слідчої,
судової, експертної, загальної, окремої). Версія не може бути продуктом
необґрунтованих і надуманих здогадок і припущень.
В основу версії мають бути покладені фактичні дані, які поділяються на
дві основні групи.
1. Дані, отримані з різних джерел, які стосуються кримінальної справи.
Вони можуть міститись у судових доказах, матеріалах оперативно-розшукової
діяльності, актах відомчих перевірок, заявах і повідомленнях громадян,
повідомленнях засобів масової інформації та в інших джерелах. Для побудови
версій на основі даних цієї групи застосовують переважно такі логічні
прийоми та форми мислення, як аналіз і синтез, безпосередні та
опосередковані (здебільшого індуктивні) умовиводи.
2. Дані, які є результатом наукових узагальнень і безпосередньо не
стосуються кримінальної справи. Це дані природничих, технічних та інших
наук (криміналістики, судової медицини, фізики, хімії), а також отримані з
життєвого та професійного досвіду слідчого, узагальнень слідчої, судової та
експертної практики. Зокрема, велике значення під час висунення версій
мають результати кримінологічного аналізу і видова криміналістична
характеристика злочину.
За допомогою аналогії, порівняння та дедуктивних умовиводів ці дані
можуть бути використані як основа для висунення версії.
Важливим є використання професійного досвіду слідчого, проте слід
обережно підходити до обґрунтування версії за допомогою "слідчої інтуїції",
бо непродуманий підхід до побудови та висунення версії недопустимий.
Існує безпосередній зв'язок між побудовою слідчих версій і прийняттям
процесуальних рішень. Як для процесуальних висновків та рішень, так і для
висунення слідчих версій необхідні надійні критерії їх оцінювання.
Висунення слідчих версій та їх подальша перевірка можуть потребувати
прийняття процесуальних рішень, застосування заходів процесуального примусу
(обшуку, виїмки, затримання, арешту). Перевірка за допомогою таких засобів
необґрунтованих версій може призвести до порушення прав і законних
інтересів громадян, що неприпустимо.
Висунення версій — процес, що охоплює всі сумнівні та невідомі обставини
розслідуваного злочину. Якщо будь-які обставини слідчому поки що невідомі
або сумнівні чи є дані про їх суперечливість, необхідно щодо кожної з цих
обставин висунути всі можливі на цей момент розслідування обґрунтовані
версії.5
Процес розкриття злочинів з використанням гіпотетичного методу пізнання
передбачає оцінювання розслідуваної події в цілому та висунення загальних
версій, кожна з яких потім деталізується, поділяється на низку версій за
окремими обставинами, що охоплюються загальною версією. Наприклад, у разі
виявлення трупа людини з ознаками насильницької смерті розумова діяльність
слідчого розпочинається із загальної оцінки отриманої інформації та
висунення таких можливих загальних версій:
• вчинено вбивство;
• стався нещасний випадок;
• вчинено самогубство.
Кожна з цих трьох загальних версій передбачає висунення та перевірку
окремих версій. Так, припущення про вбивство породжує версії про час,
місце, мотив і мету вбивства, його виконавця та співвиконавців, знаряддя
вбивства, інші обставини злочину.
Обсяг окремої слідчої версії може бути різним: версія може стосуватися
будь-якої обставини, що перевіряється, події чи охоплювати дві та більше
взаємопов'язані обставини. Іноді в одній окремій слідчій версії
об'єднуються кілька припущень щодо різних обставин злочину (наприклад, про
суб'єкт, мотив, час, місце та спосіб). Аналіз і перевірка таких
"збільшених", великих за обсягом версій ускладнені і їх можуть здійснити
тільки досвідчені, висококваліфіковані слідчі. Під час розслідування
багатоепізодних, складних злочинів бажано, щоб окремі версії охоплювали
якусь одну обставину. При цьому збільшується кількість версій, але
спрощуються їх аналіз і перевірка.
Логічна розробка висунутої версії призводить до уявлення про те, які
факти, явища й обставини мають існувати насправді, якщо висунута версія
виражає об'єктивну істину. Визначення конкретних наслідків, що випливають з
кожної висунутої версії, — основне завдання аналізу (розробки) версії.
Важко передбачити всі наслідки висунутого припущення. Ступінь надійності
версії тим вищий, чим більше наслідків виводиться з версії і
підтверджується під час перевірки. Наслідки, що випливають з висунутої
версії, мають бути максимально деталізовані для того, щоб полегшити їх
порівняння з фактами реальної дійсності.
Логічні наслідки зробленого слідчим припущення щодо певної обставини
розслідуваного злочину відображаються в питаннях, що мають бути з'ясовані.
Визначення стосовно кожної висунутої версії вичерпної сукупності таких
питань — одна з передумов повноти, всебічності та об’єктивності
розслідування справи.
Здійснювана при розслідуванні перевірка логічно виведених з висунутих
припущень наслідків (фактів, явищ, закономірностей) спрямована на те, щоб
виявити, чи існують вони насправді.
Засоби та методи перевірки криміналістичних версій різноманітні і
відрізняються від тих, які застосовують для перевірки гіпотез у науковому
пізнанні закономірностей природи та суспільства. Ці відмінності пояснюються
передусім тим, що засоби й методи перевірки криміналістичних версій
призначені для практичного пізнання конкретного соціального явища — злочину
— і спрямовані на вирішення питання про винність або невинність конкретного
суб'єкта. Тому вони мають відповідати суворим критеріям надійності,
правомірності, моральності та припустимості. Здійснювана в умовах певного
правового режиму перевірка криміналістичних версій не може базуватися на
застосуванні нормативно несанкціонованих методів і засобів, методик, які
науково не обґрунтовані і перебувають на стадії експериментальної
перевірки.
Засоби й методи перевірки криміналістичних версій визначають залежно від
того, до якого різновиду вони належать. Слідчі та судові версії перевіряють
переважно виконанням слідчих і судових дій. При цьому застосовують також
оперативно-розшукові засоби й методи, однак вони мають допоміжний характер.
Для перевірки оперативно-розшукових версій найчастіше використовують засоби
й методи оперативно-розшукової діяльності; при цьому процесуальні засоби
доречні лише в тому обсязі, в якому їх застосовують під час розслідування
кримінальної справи, що здійснюється паралельно. Застосування процесуальних
засобів перевірки оперативно-розшукових версій поза межами судочинства
неприпустиме.
Специфічні й форми застосування спеціальних знань для перевірки слідчих,
судових і оперативно-розшукових версій. Під час перевірки слідчих і судових
версій спеціальні знання використовують переважно у формі експертизи та
залучення спеціалістів до участі у виконанні слідчих дій, а для перевірки
оперативно-розшукових версій характерна не процесуальна форма застосування
спеціальних знань. Експертні версії перевіряють також на основі суворої
правової регламентації із застосуванням загальнонаукових і спеціальних
методів.
Існують загальні правила перевірки криміналістичних версій. У теорії
криміналістики використовують принцип паралельної (одночасної) перевірки
версій, що забезпечує найоптимальніший темп розслідування, економію
робочого часу слідчого, його сил, а також коштів. Поступова перевірка
версій з дотриманням черговості не гарантує отримання цих переваг, а
навпаки, містить загрозу втратити сліди злочину, цінну доказову інформацію,
що спричинює необхідність здійснення повторних слідчих дій, призводить до
порушення процесуальних строків розслідування.
Кожний наслідок, що випливає з
|
