Поняття криміналістичної версії - Криминалистика - Скачать бесплатно
висунутої версії, необхідно детально
перевірити. Доки версія не спростована і не відкинута, кожний факт, що
логічно випливає з неї, необхідно перевірити з позиції відповідності чи
невідповідності його реальній дійсності Обмеження перевірки дослідженням
тільки якоїсь певної частини наслідків не дає підстав для впевненості, що
підтверджена версія виражає об'єктивну істину у справі.
Якщо при перевірці отримано суперечливі дані, одні з яких підтверджують
версію, а інші спростовують її, зупиняти перевірку цієї версії неприпустимо
— вона повинна тривати до повного виявлення та усунення розбіжностей.
З метою глибшої та детальнішої перевірки обставин, що випливають із
висунутої версії, необхідно використовувати, якщо можливо, комплекс
процесуальних і не процесуальних засобів (наприклад, необхідно допитати
свідків, здійснити слідчий експеримент, оперативно-розшукові заходи).
Послідовність виконання комплексу слідчих і оперативно-розшукових дій
визначається з урахуванням певних факторів. Передусім виконують дії,
спрямовані на виявлення й фіксацію слідів злочину, що швидко змінюються, а
також доказів, які можуть бути втрачені чи навмисно змінені. Першими
здійснюють також заходи, спрямовані на припинення злочинів, що готуються, а
також на те, щоб перешкодити злочинцю знищити речові докази, утекти чи
покінчити життя самогубством.
За інших рівних умов насамперед виконуються дії, результати яких мають
значення для перевірки кількох версій, а також ті, які в тому чи іншому
конкретному випадку можуть дати істотніше та надійніші результати. Дії,
спрямовані на встановлення попередніх епізодів злочину, доцільно виконувати
до здійснення заходів, спрямованих на перевірку фактів, виявлених пізніше.
Важливе загальне правило перевірки версій полягає в тому, що перевірка
здійснюється доти, поки висунута версія не буде спростована або поки не
з'являться умови, за наявності яких її можна буде вважати об’єктивною
істиною.
Філософи твердять, що припущення про будь-який факт перетворюється на
достовірне знання про нього, якщо можна довести, що з цього факту й тільки
з нього випливають виявлені наслідки. Гіпотеза перетворюється на достовірне
знання й тоді, коли доведено, що з усіх можливих причин певного факту треба
виключити як недоведені всі причини, крім однієї, що спричинила цей факт.
Наведені умови достовірності гіпотези застосовують і до криміналістичних
версій. Версія достовірна в таких випадках:
• якщо було висунуто всі можливі припущення стосовно обставини злочину,
яка перевіряється, і при розслідуванні на основі нових додаткових даних
не виникло іншої версії, що стосується тієї ж обставини. Наприклад, у
справі про вбивство з трьох можливих версій (умисне вбивство, необережне
вбивство, нещасний випадок) підтвердилася версія про умисне вбивство.
Якби при розслідуванні було встановлено, що можливих причин смерті в
цьому разі більше, то виключення двох із них не було б достатнім доказом
істинності третьої версії. Версія про умисне вбивство стала б
неправильною, а істинною була б версія (про самогубство), не висунута
слідчим;
• усі висунуті версії про певну обставину були перевірені, і всі їх, за
винятком однієї, що була об'єктивно підтверджена, було спростовано та
відкинуто;
• усі наслідки (обставини), що логічно виводяться з підтвердженої версії,
були всебічно досліджені та знайшли підтвердження, тобто виявлені
насправді;
• підтверджена версія повністю узгоджується з усіма іншими обставинами
справи.
Тільки за наявності сукупності наведених умов можна визнати версію, що
підтвердилася, такою, що відповідає дійсності, виражає об'єктивну істину по
справі.
Зазначені умови достовірності можна застосовувати тільки до однорідних
версій, тобто до тих, що стосуються однієї обставини злочину, яку
перевіряють. Якщо, наприклад, перевіряють три версії: про спосіб, мотив і
суб'єкт злочину, то підтвердження будь-якої з них ще не є підтвердженням її
достовірності. У цьому разі наведені раніше умови достовірності версій
застосовувати не можна, бо версії, які перевіряють, не є однорідними.
Зазначимо також, що в цьому разі щодо трьох різних елементів складу злочину
було висунуто тільки по одній версії, тоді як будь-яка обставина справи,
яку перевіряють, породжує два протилежних припущення (версії): тезу та
антитезу (вчинено розкрадання — розкрадання не було). Тільки за умови
перевірки однорідних версій можна застосовувати умови достовірності.
2. Елементи планування. Особливості планування при порушенні кримінальної
справи по офіційним матеріалам і розшуковим даним.
Розслідування злочинів є нездійсненним без чіткої організації планування
одного із загальних принципів методики розслідування.
Другим напрямом оптимізації діяльності слідчого є планування. Це одна з
обов'язкових умов розслідування, що являє собою складний розумовий процес,
який полягає у визначенні завдань попереднього слідства, а також шляхів і
способів їх вирішення відповідно до вимог закону.
Планування – це складний розумовий процес, суть якого полягає у визначенні
направленості і засобів розслідування, способів і засобів їхнього рішення
в рамках закону. Воно не є методом розслідування, як іноді вважають,
оскільки саме по собі не слугує засобам встановлення істини.6
Планування має здійснюватись з додержанням певної системи принципів. Воно
повинне бути законним, тобто визначення завдань розслідування і вибір
способів їх вирішення мають здійснюватись з додержанням норм кримінального
і кримінально-процесуального законодавства та підзаконних актів, зокрема
тих, що закріплюють необхідність всебічного, повного й об'єктивного
дослідження обставин справи, виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню
злочину, обставин, що підлягають доказуванню (статті 22, 23 і 64 КПК).7
Визначення завдань кожного етапу розслідування і шляхів їх вирішення
повинне здійснюватись на основі оцінки характеру події та всієї сукупності
фактичних даних, що є у розпорядженні слідчого. Мають враховуватись дані
оперативних підрозділів, науково-технічні досягнення, передовий досвід
розслідування злочинів. Планування повинно здійснюватись безперервно,
супроводжуватись внесенням до плану змін у разі одержання нових даних.
Мають враховуватись реальні можливості слідства та оперативних підрозділів.
У плані не повинно бути нечітких, розпливчастих формулювань. Усі плани
розслідування того або іншого злочину мають бути об'єднані загальною метою.
Вони повинні оптимізувати діяльність слідчого з найменшими економічними та
часовими затратами і дозволяти досягати найвагоміших результатів.
Організація розслідування - значно ширше поняття, ніж планування.
Організувати будь-яку діяльність, в тому числі і розслідування це належним
чином підготувати її, налагодити визначити засоби й методи, упорядкувати та
спланувати.
Організувати розслідування означає :
1) розробити погоджений план засобів місцевих правоохоронних органів
(слідчого апарату, міліції, прокуратури) на випадок небезпечних,
надзвичайних пригод. У цьому плані передбачається формування слідчих груп,
бригад, технічних засобів тощо,
2) у справах, порушених за оперативними матеріалами, розробити спільно зі
слідчим план реалізації матеріалів,
3) налагодити належну взаємодію слідчого з оперативними працівниками
експертами, громадськістю, які залучаються до розслідування (розкриття)
злочину,
4) забезпечити кваліфіковане керівництво слідчо-оперативною групою (СОГ)
бригадою,
5) чітко визначити обов’язки між членами СОГ,
6) організувати регулярні оперативні наради СОГ з метою обговорення
результатів і наступних завдань розслідування,
7) налагодити систематичний обмін інформацією,
8) спланувати роботу слідчого з урахуванням усіх справ які є у провадженні,
9) забезпечити технічну оснащеність СОГ,
10) забезпечити чітке виконання плану розслідування,
11) підібрати необхідний нормативний матеріал та забезпечити нерозголошення
даних попереднього слідства,
12) забезпечити діяльність членів СОГ за умов дотримання наукової
організації праці та управління.
Планування та організація розслідування, хоча й тісно пов’язані між собою,
але різні за змістом і функціями.
Планування розслідування не зводиться тільки до складання плану
розслідування, і це частина великої проблеми розкриття злочинів. Тому воно
застосовується в слідчій, оперативно-розшуковій, експертній діяльності.
Планування - це організаційний та творчий бік складної розумової роботи
слідчого, яка здійснюється з першого моменту розслідування до його
закінчення.
Планування розслідування в кримінальній справі необхідно відрізняти від
планування окремої слідчої дії, тактичного прийому, тактичної комбінації,
тактичної операції. Планування розслідування злочину складається з:
1) визначення завдань розслідування з урахуванням вчиненого злочину;
2) побудова (висування) слідчих версій;
3) аналізу версії та визначення обставин (питань), які необхідно
встановити;
4) визначення слідчих дій, оперативних засобів та інших перевірочних і
профілактичний заходів, необхідних для встановлення запланованих обставин;
5) вибору конкретних виконавців і термінів виконання.
Принципи планування: індивідуальність, динамічність, реальність та
конкретність.
Існує кілька рівнів планування: планування роботи слідчого (календарний
план), планування розслідування в кримінальній справі, планування слідчої
дії, планування тактичної операції, тактичного прийому, планування
початкового наступного та заключного етапів розслідування.
Кожний рівень планування складається з чотирьох стадій:
1) визначення загального напрямку дій, формування цілей, побудова версій та
виведення з них логічних висновків, цілей, підцілей;
2) виділення обставин, які необхідно встановити;
3) визначення засобів, за допомогою яких будуть встановлені обставини
вчиненого злочинну, прийняття тактичних рішень;
4) визначення виконавців і термінів виконання.
Планування окремої слідчої дії включає три стадії:
. визначення мети слідчої дії (обставини, питання, які необхідно
встановити);
. встановлення (вибір) конкретних ресурсів - інформаційних,
психологічних, технічних, які знаходяться у слідчого, та визначення
їх співвідношення з конкретною метою, якої необхідно досягти;
. безпосереднє розроблення організаційно-тактичного змісту слідчої
дії із визначенням послідовності застосування тактичних прийомів,
тактичних операцій.
Інколи планування може бути уявним, тобто слідчому не потрібно складати
письмового плану. Це може мати місце на початковій стадії розслідування,
при виявленні ознак злочину та порушенні кримінальної справи. У такій
ситуації слідчий, базуючись на висунутих версіях, як правило, типових,
складає приблизний план розслідування з провадження самих невідкладних
слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. І вже після цього приступає
до складання письмового плану.
Існує кілька форм планів, які відображають етапи планування та цілі, яких
потрібно досягти. До загальних елементів плану розслідування в кримінальній
справі належать: а) версії; б) обставини, які необхідно встановити; в)
слідчі дії, оперативно-розшукові та організаційні заходи; г) вказівка, хто
виконавець і термін виконання; д) матеріали, які слід використати. Графічно
він має такий вигляд:
План розслідування
з обвинувачення
по кримінальній справі №
Прізвище, ім’я та по батькові обвинуваченого за ст.
Короткий зміст фабули справи
|Слідчі|Обставини |Слідчі |Терміни та|Виконавець і |При-міт|
|версії|(питання), |дії, |черговість|строки |ки |
| |які належить|оперативно|виконання |виконання | |
| |з’ясувати, |-розшукові| | | |
| |встановити |заходи | | | |
Більш компактним виглядає план розслідування, коли версія виноситься у
заголовок плану. Таким чином, у плані перелічуються всі версії та
розроблена кожна з них окремо:
Версія ______
|Обставини |Слідчі |Терміни та|Виконав|Примітки, відмітка про |
|(питання), які|дії, |черговість|ець |виконання |
|необхідно |оперативні|виконання | | |
|з’ясувати |заходи | | | |
Додатково до основного плану нерідко складають різні допоміжні документи
з метою систематизації зібраних матеріалів у кримінальній справі:
- «особові рахунки» - картки, до яких заносяться всі епізоди злочину,
здійснені обвинуваченим;
- «шахматки» (шахові відомості) - таблиці, де поєднані вертикальні та
горизонтальні графи, у горизонтальних перелічують звинувачених, а у
вертикальних -- епізоди.
Приклад «шахматки»:
| | | |Епізоди | | |
|Звинувачув|№1 |№2 Короткий |№3 Короткий|№4 Короткий|№5 |
|ані |Короткий |ЗМІСТ | | |Короткий|
| |ЗМІСТ | |ЗМІСТ |ЗМІСТ | |
| | | | | |ЗМІСТ |
|Петров | | | | | |
|А.Б. | | | | | |
|Іванов | | | | | |
|П.Л. | | | | | |
У складних кримінальних справах (убивство, порушення правил охорони
навколишнього середовища, громадської безпеки), злочинах у сфері економіки
нерідко для розслідування формують бригаду слідчих, яку очолює досвідчений
керівник слідчого підрозділу або слідчий в особливо важливих справах
Генеральної прокуратури. Аварії на транспорті, шахтах, значні розкрадання
державного майна, як правило, розслідуються бригадою слідчих. Бригаді
підпорядковують оперативні підрозділи, засоби зв’язку, криміналістичної та
оперативної техніки, а також групи фахівців. Керівник групи (бригади)
складає загальний план розслідування, де детально розробляється кожна
версія, епізод. План обговорюється на оперативній нараді, до нього
вносяться корективи і кожний член групи отримує завдання (наприклад,
обробка однієї з версій, встановлення певного епізоду, проведення слідчої
дії).
Слідчий згідно з одержаним завданням складає власний план його виконання
(наприклад, затримати особливо небезпечного злочинця) та погоджує його з
керівником групи (бригади). Керівник групи регулярно проводить оперативні
наради, на яких заслуховуються результати розслідування, а члени групи
одержують нові завдання.
Планування окремої слідчої дії проводиться у зв’язку і в ході реалізації
плану розслідування в кримінальній справі. Окремі слідчі дії не потребують
складання письмового плану, особливо для досвідченого слідчого. Однак,
незважаючи на це, слідчий робить замітки, визначає основні питання,
обставини, які необхідно з’ясувати у ході слідчої дії.
У складних кримінальних справах, особливо в конфліктних ситуаціях, слідчі
дії необхідно планувати (наприклад, при провадженні огляду місця події на
великій території, групових обшуках, затриманні небезпечних злочинців,
допиті звинувачених, що відмовляються, або лжесвідків). Планувати необхідно
також окремі тактичні операції, якщо вони проводяться за складних умов.
План окремої слідчої дії або оперативного заходу складається з трьох
елементів: конкретизація цілі, тобто обставин (питання), які необхідно
з’ясувати та встановити; визначення тактичних прийомів і технічних засобів
для встановлення обставин вчинення злочину; перелік матеріалів, довідкової
інформації, необхідної для з’ясування обставин, визначення послідовності
застосування прийомів і засобів одержання інформації, тобто реалізація
тактичного задуму слідчої дії (використання матеріалів справи, речових
доказів, логічних і психологічних прийомів).
Необхідно планувати допит (пред’явлення звинувачення, допит
підозрюваного). Без попереднього плану ці допити не мають відчутного
позитивного результату.
Будь-який план розслідування та окремої слідчої дії повинен бути
конкретним. У плані неприпустимі такі завдання, як «встановити винність
підозрюваного», «дати завдання органам міліції», «з’ясувати обставини
вчинення злочину». Необхідно конкретно вказати, які саме обставини
встановити, яке завдання доручити органам дізнання.
3. Версії і планування по справах податкових злочинів.
При розслідуванні фактів внесення перекручених даних у декларацію про
доходи або приховання доходів (прибутку) або інших об'єктів оподатковування
типовими обставинами, що вимагають встановлення, є:
• встановлення юридичного статусу суб'єкта злочину: фізична особа, фізична
особа-підприємець без створення юридичної особи, юридична особа
(підприємство, організація) — чи пройшло воно державну реєстрацію;
• чи зобов'язана фізична особа або підприємство (організація) сплачувати
податки;
• які види податків і інших обов'язкових платежів зобов'язана сплачувати
особа (фізична, юридична);
• чи має особа (фізична, юридична) право на пільги по сплаті податків;
• який порядок ведення бухгалтерського обліку і представлення звітності на
підприємстві;
• з якого моменту і яка фінансово-господарська діяльність здійснювалася
платником податків;
• протягом якого часу здійснювалося внесення перекручених даних у документи
бухгалтерського обліку і звітності;
• хто керував підприємством і ніс відповідальність за бухгалтерський облік
у період перекручування зведень в обліку і звітності.
• хто безпосередньо причетний до здійснення злочину, хто його ініціатор;
• ким, коли і при яких обставинах були виявлені факти приховання об'єктів
від оподатковування;
• які законодавчі і нормативні акти були порушені платником податків;
• які об'єкти оподатковування були приховані й у якому розмірі;
• який розмір податків, не сплачених із прихованих об'єктів
оподатковування, яка загальна сума несплачених податків;
• які міри варто прийняти для відшкодування збитків;
• який використовувався спосіб приховання об'єктів оподатковування;
• які обставини сприяли здійсненню злочину
Типові версії, використовувані для побудови загальних і приватних, по
конкретній справі при розслідуванні податкових злочині:
1) приховання об'єктів оподатковування здійснювалося за рахунок заниження
виторгу (доходу) в заліково0відлікових документах;
2) приховання оподатковуваного прибутку здійснювалося за допомогою
завищення даних про матеріальні витрати і незаконне списання устаткування і
запасів;
3) приховання оподатковуваного прибутку здійснювалося шляхом фіктивного
збільшення боргів, перерахування коштів підприємству, що користується
пільгами на законній підставі;
4) мало місце списання боргів по податках на третю особу в розрахунку на
його банкрутство (плановане або вже здійснене).
З урахуванням криміналістичної характеристики розглянутих злочинів і
приведених вище типових версій в розвиток кожної з них можуть бути висунуті
як загальні, так і приватні, тому що і приватні версії, засновані на
конкретних даних, зібраних у справі.
Так наприклад, за версією про приховання оподатковуваного прибутку шляхом
заниження виторгу (доходу) приватними версіями, що стосуються способів
здійснення злочину і його суб'єктів, будуть наступні:
1) заниження виторгу здійснювалося внесенням перекручених зведень в
обліково-звітну документацію;
2) найбільше ймовірно, що суб'єктами цих дій були керівник підприємства,
головний (старший) бухгалтер;
3) перекручування зведень про виторг здійснювалося шляхом заниження
кількості придбаних товарів, заниженням ціни реалізації товарів (послуг),
шляхом оплати товаром (бартер);
4) у документи первинні, облікові і звітні внесені фіктивні записи,
маються ознаки як інтелектуальної, так і матеріальної підробки.
Якщо такі дії мали місце, то документальними джерелами інформації будуть:
шляхові аркуші, товарно-транспортні накладні, журнал обліку руху товарно-
матеріальних цінностей договору, платіжні доручення, банківські виписки,
баланс , звіт про фінансові результати діяльності. Зведення, що
відображають фінансово-господарську діяльність, можуть бути відбиті в
чорнових записах, що має бути знайдено. При виявленні і вилученні
зазначених документів можуть бути призначені експертизи: техніко-
криміналістична — для встановлення ознак матеріальної підробки; судово-
економічна — для установлення фактів перекручування зведень, виду і розміру
прихованого податкового об'єкта, та ін.
Поряд з версіями, що стосуються в основному роботи з документами, можуть
бути висунуті і версії по вивченню особистісних якостей суб'єктів злочину,
їхніх дій, зв'язків і т.п. Подібні версії можуть стосуватися обставин
створення підприємства, його структури і статусу, керівника цього
підприємства, головного бухгалтера, їхнього матеріального стану, умов
життя, їхніх соціальних зв'язків (включаючи і злочинні), взаємин з
ревізорами, аудиторами, податковими інспекторами і податковими
поліцейськими. У версіях повинно бути відбито: коли і ким проводилася
остання документальна перевірка; які її результати; яким чином зацікавлені
особи пояснюють приховання прибутку.
Після побудови загальних і приватних версій може бути складений план з
визначенням обставин, що вимагають встановлення, характеру і черговості
виконуваних для цього дій.
Заплановані дії можуть бути організаційними, оперативно-розшуковими,
слідчими.
До числа організаційних дій, що вимагають для свого здійснення тривалого
часу і тому, як правило, призначуваних по даній категорії справ відразу
після порушення кримінальної справи, відносяться: документальна ревізія,
інвентаризація, запити у вищестоящі організації, запити в інформаційні
центри й обліки, запити в податкові інспекції, запити в КРУ.
Оперативно-розшукові дії з використанням негласних сил і коштів —
спрямовані на встановлення осіб, причетних до злочину, і обставин його
здійснення.
Первісні слідчі дії: виїмка документів і їхній огляд, обшук, слідчий
огляд, допит співробітників, керівника, бухгалтера, призначення і
проведення експертиз, очні ставки.
Виїмка. Документи різного роду відіграють істотну роль при розслідуванні
податкових злочинів. При всій скритності цих злочинів ті або інші дії, у
тому числі пов'язані і зі злочинною діяльністю, неминуче знаходять своє
відображення в документах. Тому на первісному етапі розслідування
надзвичайно важливо вжити термінових заходів по виявленню і вилученню
визначених документів.
Виїмка документів здійснюється в організаціях, підприємствах, установах,
коли маються достовірна інформація про наявність у них шуканих документів.
Своєчасне вилучення документів здатне перешкодити злочинцям сховати сліди
злочину. При розслідуванні податкових злочинів шукані документи вилучають у
секретаріатах, бухгалтеріях, архівах, у керівників і т.п. Документи обліку
операцій по розрахункових рахунках вилучають у відповідних банках і інших
кредитно-фінансових установах. Деякі види документів можуть бути вилучені в
контрагентів (договори, акти перевірок), у головної організації, у
транспортних агентствах, в аудиторських фірмах і т.п.
Як орієнтир може бути позначений наступний перелік документів :
• реєстраційні документи організації (установчий договір);
• протокол загальних зборів, свідчення про реєстрацію;
• документи бухгалтерського обліку і звітності (бухгалтерські книги,
регістри, звіти і баланси);
• накази, розпорядження, службова переписка, договори, книга обліку видачі
доручень;
• документи обліку операцій по розрахункових рахунках (платіжні вимоги і
доручення, картка зі зразками підписів осіб, наділених правом підпису
грошових документів, і відбитком печатки організації, банківські виписки);
• первинні касові документи (касові ордери, касова книга)
Обшук. На первісній стадії розслідування обшук проводять для виявлення і
вилучення приховуваних офіційних документів, а також чорнових записів,
усіляких записок, номерів телефонів і прізвищ осіб, з якими зв'язані у
своїй діяльності підозрювані, і інших документів. Фактор раптовості при
обшуках по справах про податкові злочини незначний. Звідси не завжди
позитивним є і результати даної слідчої дії. Разом з тим обшуки варто
проводити, тому що при них можуть бути виявлені і вилучені важливі
документи.
Місцями обшуку можуть бути ті ж приміщення, де проводилася виїмка. Разом з
тим, як свідчить практика, найбільш ефективними виявляються обшуки за
місцем проживання (керівника, бухгалтера), у їхніх гаражах, на дачах, у
підсобних приміщеннях, в автомобілях і т.п.
У ході обшуку вилучають чорнові записи, неофіційну облікову документацію,
документи, що містять необумовлені виправлення, підчищення, додрукування і
т.п. Нерідко подібні неофіційні облікові документи дозволяють установити
щире значення й обсяг тієї або іншої господарсько-фінансової операції. Ці
документи уможливлюють зіставлення даних неофіційного обліку з даними
бухгалтерської звітності. Виявлені відхилення можуть свідчити про
приховання оподатковуваного об'єкта, про ухиляння від сплати податку.
Плануючи обшук і приступаючи до нього, необхідно враховувати, що
неофіційний облік — це явище повсюдне, дія, здійснювана матеріально-
відповідальними особами за власною ініціативою для самоконтролю і контролю.
Документами неофіційного обліку є записи в зошитах, на аркушах папера, у
записних книжках, настільних календарях і т.п.
За допомогою вилучених і систематизованих документів неофіційного обліку,
що відображають фінансово-господарські операції визначеного періоду, може
бути отримане ширше уявлення про фінансово-господарську діяльність
організації навіть у тому випадку, якщо офіційні документи «загублені» або
бухгалтерський облік не вівся зовсім. Головне при роботі слідчого з
неофіційними документами — це визначити спочатку їхню допустимість і
відповідність. Неофіційні документи не мають реквізитів, ніде не
реєструються, не підписані особою, що їх склала, і т.д. Усе це дає підставу
виконавцям подібних документів стверджувати, що документ не більш ніж
нереалізований проект, передбачувана, але нездійснена угода.
Слідчий огляд. По справах про податкові злочини найчастіше слідчий огляд
здійснюється у відношенні документів, у яких відбиті фінансово-господарські
операції. До огляду документів з урахуванням їх специфіки доцільно залучати
фахівця.
У ході огляду документа встановлюють:
• вид документа (договір, накладна, рахунок-фактура і т.д. ),
• ким і коли виданий, виготовлений,
• ознаки зовнішнього вигляду (папір, барвники, спосіб нанесення тексту),
• зміст (які факти й обставини,
|
