Договір франчайзингу - Юриспруденция - Скачать бесплатно
АКАДЕМИЯ ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН
ФЕДЕРАЦІЇ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ
Юридичний факультет
Кафедра конституційного адміністративного
та фінансового права
ДИПЛОМНА РОБОТА
На тему: “Договір франчайзингу”
Дипломник: _____________ Левашов Олексій Сергійович
Науковий керівник: _____________ Дахно Іван Іванович
професор
- Київ 2001-
Зміст
Вступ
1. Поняття франчайзингу
2. Історія виникнення та розвитку
3. Види та форми франчайзингу
4. Переваги та недоліки
5. Договір франчайзингу
а) Предмет угоди
б) Права і обов’язки сторін
в) Визначення ціни договору
в) Контроль за виконанням та відповідальність сторін
г) Особливості угод про товарний та діловий франчайзинг
6. Припинення франчайзінгових відносин
7. Законодавчо-правова база франчайзингу
8. Франчайзинг на українському ринку.
Висновок
Додатки
Список літератури
Вступ
Традиційно добробут будь-якої держави оцінюється трьома складовими:
наявністю капіталів, залучених до підприємницького обігу, природними
ресурсами, кваліфікованістю трудових ресурсів та станом трудової етики.
Останнім часом то цих складових додався ще й інтелектуальний потенціал,
виражений в об’єктах інтелектуальної власності, який може бути залучений до
ринкових відносин.
В період входження України в ринкові відносини об’єкти інтелектуальної
власності стають предметом купівлі-продажу, а точніше виникає комплекс
пов’язаних з цим майнових прав що охороняються Законом. Договірна передача
прав інтелектуальної власності є ефективним засобом впровадження науково-
технічних розробок. На цій основі виникли нові види договірних відносин –
ліцензійний договір, договір франчайзингу, договір концесії та подібні до
них.
З усіх видив договірних відносин, заснованих на передачі комплексу
виключних прав на об’єкти інтелектуальної власності, вважаємо за необхідне
відокремити договір франчайзингу як найбільш перспективний та ефективний
засіб ведення бізнесу.
Для нашої економіки франчайзинг сьогодні є відносно новим
явищем, у той час як у розвинутих країнах він сторіччями
практикувався як засіб забезпечення потреб суспільства в різних послугах.
Привабливість франчайзингу в наявності незаперечних переваг для
обох учасників франчайзінгових відносин. Для малих підприємств і
індивідуальних підприємців він надає в розпорядження стабільний дохідний
бізнес, для відомих фірм і компаній - можливість розширити й усталити свої
позиції на ринку. Саме цим можна пояснити настільки широке поширення
франчайзингу як у Європі, так і в Америці.
В даний час розвиток Українського підприємництва, у першу чергу
малого, ускладнений підвищеними комерційними ризиками. Реалізація сучасних
бізнес-проектів жадає від підприємця широких знань в області керування,
маркетингу, реклами й вміння враховувати особливості проекту.
Відпрацьовування ефективної схеми і методів діловодства в кожнім
конкретному випадку вимагають великих витрат часу і коштів.
Організація підприємства на умовах франшизи значно знижує
підприємницькій ризик, тому що в цьому випадку відбувається використання
уже відпрацьованого бізнесу, що довів свою ефективність. Таким чином,
розвиток франчайзингу може виявитися однією з найбільш ефективних форм
підтримки підприємництва, одним з можливих рішень важливої державної
задачі.
Поняття франчайзингу.
В перекладі з англійської “Franchise” означає “привілей”, “пільга”,
“особливе право”.
Франчайзинг - це така організація бізнесу, за якою компанія
(франчайзер) передає певній людині чи компанії (франчайзі) право на продаж
продукту і послуг цієї компанії. Франчайзі зобов'язується продавати цей
продукт чи послуги по заздалегідь визначених законах і правилах ведення
бізнесу, що встановлює франчайзер. В обмін на здійснення всіх цих правил
франчайзі одержує дозвіл використовувати ім'я компанії, її репутацію
(гудвіл), продукт та послуги, маркетингові технології, експертизу, і
механізми підтримки. Таким чином, виконання вимог франчайзера не є
недоліком, навпаки, дотримання правил означає, що франчайзі має прекрасну
можливість отримати прибуток. Щоб одержати такі права, франчайзі робить
первісний внесок франчайзеру, а потім виплачує щомісячні внески. Це свого
роду оренда, тому що франчайзі ніколи не стає повним власником товарного
знаку, а лише має право використовувати товарний знак на період виплати
щомісячних внесків. Суми цих внесків обмовляються в франчайзінговому
договорі і є предметом переговорів. Франчайзінговий пакет (повна система
ведення бізнесу, передана франчайзі) дозволяє відповідному підприємцю вести
свій бізнес успішно, навіть не маючи попереднього досвіду, чи знань
навчання в даній галузі.
Для компаній франчайзинг - це спосіб поширення бізнесу. Для підприємців
франчайзинг - це один з шляхів стати власником бізнесу. На зростаючих
ринках, таких як Україна, франчайзинг є швидким способом навчання
підприємців практичним стандартам, що необхідні, щоб вести прибутковий
бізнес.
Франчайзинг - свого роду симбіоз “великого” і “малого” бізнесу. Таке
з'єднання являє собою союз, де з однієї сторони є енергія і зобов'язання
окремого підприємця, а з іншої сторони є ресурси, комерційна міць і
величезний досвід великої компанії. Якщо все це з'єднати, то ми одержимо
енергію, відповідальність, силу, ресурси і досвід - виграшну комбінацію з
величезними шансами на успіх! Підприємці усього світу знають франчайзинг як
безпечний спосіб, щоб:
Допомагати людині вести бізнес самостійно, але не бути в ньому
самотнім;
Допомагати компаніям ефективно розширюватися, не несучи великих витрат
на створення і підтримку масивного адміністративного комплексу і не
випробуючи труднощів у керуванні широкою мережею корпоративних підприємств;
Допомогти компаніям перетворити свою існуючу мережу в ефективно
працюючий, сильний бізнес, у якому працюють віддані справі люди;
Франчайзер (франшизіар) - це компанія, що видає ліцензію або передає в
право користування свій товарний знак, ноу-хау й операційні системи.
Франчайзер створює успішний продукт чи послуги, наприклад, особливий стиль
роботи ресторану швидкого харчування. Франчайзер досліджує, і розвиває
бізнес, витрачає гроші на просування бізнесу, створює гарну репутацію і
пізнаваний імідж (так званий “бренднейм”). Після того, як компанія довела
працездатність своєї бізнес концепції й успішну відтворюваність цього
бізнесу, вона може почати пропонувати підприємцям, що хочуть повторити
подібний успіх, купити її франшизу
Франчайзі (франшизіат) - це людина або компанія, що купує у франчайзера
можливість навчання і отримання допомоги при створенні бізнесу і виплачує
сервісну плату (роялті) за використання товарного знаку, ноу-хау і системи
ведення робіт франчайзера. Франчайзі сам оплачує витрати на створення
бізнесу. Дуже часто франчайзер надає дуже вигідні знижки на важливі
постачання (матеріали, видаткові кошти). Ці знижки завжди дають можливість
франчайзі купувати продукти у франчайзера по більш вигідній ціні й у такий
спосіб це коштує дешевше, ніж розвивати бізнес без франчайзера. Франчайзі
робить первісний внесок за допомогу по створенню і відкриттю бізнесу.
Франчайзі приймає на себе обов'язок виплачувати щомісячні внески за право
користування торговим знаком і бізнес системою, за підтримку, навчання і
консалтінг, що надаються франчайзером.
Франшиза - це повна бізнес система, яку франчайзер продає франчайзі.
Іншою назвою для подібної системи служить франчайзінговий пакет, що
зазвичай включає посібники по веденню робіт і інші важливі матеріали, що
належать франчайзеру.
Будь-який вид бізнесу можна перетворити у франшизу. Міжнародна
Асоціація Франчайзингу виділяє 70 галузей господарства, у яких можна
використовувати методи франчайзингу. Повне їх перерахування не має сенсу,
але можна зрозуміти ширину застосовності франчайзингу з наступної вибірки:
бухгалтерський облік, авторемонт, книгарні, дитячий одяг і навчання,
будівництво, невеликі продовольчі магазини, магазини косметичних товарів,
освіта, послуги по працевлаштуванню, ресторани, готелі, пральні і послуги
по збиранню, приватні поштові скриньки, фотостудії, риэлторскі компанії,
туризм та розваги, прокат спеціального устаткування і туристичні агентства
.
Франчайзінгові взаємини можуть бути прибутковими для обох сторін.
Франчайзі зацікавлений у максимальних продажах при мінімальних витратах.
Франчайзі повинний виконувати правила ведення бізнесу по франшизі і брати
участь у рекламних і маркетингових компаніях франчайзера. Франчайзер
зосереджено працює над тим, щоб лідирувати в конкурентній боротьбі, що було
б дуже важко зробити одному франчайзі. Франчайзер надає необхідну
підтримку, для того щоб франчайзі міг приділяти всю увагу своїм щоденним
операціям.
Для того, щоб досягти такого рівня взаємодії і захисту з боку
франчайзера франчайзі повинен сформувати особливі взаємини з франчайзером.
Ці взаємини є досить складними. За цих взаємин франчайзі повинний
дотримуватись наступних умов:
Цілком прийняти точку зору франчайзера, його завдання і цінності в
даному бізнесі.
Довіряти і поважати франчайзера й в свою чергу формувати повагу і
довіру франчайзера до себе.
Приймати чітко встановлені правила й обов'язки, описані в договорі,
оскільки після підписання договору вони не підлягають ніяким змінам чи
доповненням.
Прагнути працювати і спілкуватися з франчайзером;
Зв'язати себе певними зобов'язаннями з бізнесом, бути вірним йому як в
добрі так і в скрутні часи;
Додержуватись операційних процедур і стандартів, встановленим
франчайзером;
Стати частиною системи шляхом внесення в бізнес нових ідей (за згодою
франчайзера) і постійного вкладання зусиль у бізнес;
Будь-хто зацікавлений у покупці франшизи повинен вирішити, чи є для
нього прийнятними такі взаємини.
Історія виникнення та розвитку франчайзингу.
Корені франчайзингу ідуть у середньовіччя. Дотепер юридичний термін
"франшиза" у США і Австралії позначає передачу кому-небудь прав державною
владою, а в Великобританії - передачу прав від імені короля. У
середньовічній Англії король надавав знаті різні права, наприклад, збирати
податки на визначеній території в обмін на необхідні владі послуги.
Громадянам давалися дозволи (франшиза) продавати товари на ринках, брати
участь у ярмарках. І в наші дні у Великобританії ще продовжують діяти
древні франшизи, що надають їхнім власникам права на утримування ринків,
проведення ярмарків, утримування поромів і мостів. У такий спосіб з давніх
часів влада делегувала частину своїх повноважень в обмін на капітал або
необхідні послуги, тим самим закладаючи фундамент сучасного франчайзингу
протягом століть .
Що стосується торгової практики, то в Лондонському Сіті в XVII
столітті були засновані системи торгових гільдій, віддалено схожі на
сучасні системи франчайзингу. На початку XIX століття в тій же
Великобританії була введена система "зв'язаних домів", сутність якої
полягала в наданні владою право на торгівлю спиртними напоями тільки
власникам постоялих дворів за спеціальною ліцензією. Більшість власників не
мало досить коштів для приведення постоялих дворів у порядок і оплату
ліцензії. Цю систему прекрасно використовували броварники, надаючи
власникам постоялих дворів позику чи здаючи їм в оренду майно, одержуючи
натомість ринок збуту свого пива й інших спиртних напоїв.
Першим відносно сучасним прикладом франчайзингу в США можна
вважати законодавче надання прав частці бізнесу в таких сферах, як
залізниці і банки. Отримане від уряду виключне право давало стимул
приватному бізнесу вкладати значні капітали в розвиток цих підприємств,
хоча, в даному випадку, зберігався певний державний контроль за
роботою залізниць і банків. При цьому надавалися певні привілеї тим,
хто міг забезпечити необхідні послуги. Наприклад, передача права на
землекористування особі, що забезпечить постачання армії, чи передача
повноважень певній особі на збір податку від імені уряду.
Таким чином, приватний бізнес дозволив відносно швидко і
якісно розвивати підприємства різних сфер послуг без залучення
державних коштів. Ще більш цікаві приклади використання франчайзингу
приватним бізнесом були в 50-х роках ХІХ сторіччя, коли в США були
надані виключні права виробникам.
У цей час низка великих підприємств, наприклад, компанія Зінгер,
франчазують право на продаж своїх виробів (швейних машин) по всій
території США. У ті часи покупка такого устаткування в магазині не
була звичною і домогосподарки скептично поставилися до
"механічного" устаткування. До того ж їхні чоловіки повинні були
викласти велику суму за непотрібну у їхньому розумінні річ, що
має тільки одну перевагу – полегшення праці їхніх дружин. Єдиний
спосіб продажу такого товару - це "агресивний" продавець, здатний
принести товар прямо до покупця і показати дива, що ця машина може
творити. Оскільки грошей у компанії для наймання продавців не було,
молодий Зінгер придумав систему, за якої незалежні продавці (дилери)
могли купити право на продаж швейних машин на визначеній
території. Дилери платили 60 доларів за машину, а продавали за 125
доларів. Протягом декількох років сотні дилерів стали заможними людьми.
Одна з перших успішних франчайзінгових систем була застосована
компанією General Motors. Оскільки у 1898 році молода компанія, ще не
мала початкового капіталу, необхідного для відкриття магазинів,
General Motors почала продаж парових двигунів через систему дилерів.
Ця система донині залишається основним способом продажу автомобілів.
Одним з перших франчайзі виявилися власники магазинів із продажу
велосипедів і магазинів ширвжитку. З 50-х років нашого сторіччя в
багатьох країнах особливо швидко почала розвиватися франчайзінгова
система створення готелів і ресторанів. Цьому сприяла поява в США
закону про товарний знак. Підприємство-виробник продукції, робіт або
послуг, що мало серед конкурентів свої індивідуальні особливості,
досить високу репутацію якості обслуговування, на певних умовах
здобувало товарний знак (торгову марку). Власником товарного знаку
могли бути видані ліцензії іншим фірмам на визначений відрізок часу,
протягом якого власник контролює якість товарів чи послуг, продаваних
під його товарним знаком.
Продаж іншим підприємствам права на використання свого товарного
знаку під різнобічним контролем і під захистом закону дозволяв
власнику розширити межі свого бізнесу без великих капітальних і
поточних витрат. Поступово на цій основі стали складатися певні
правила ведення справ власника товарного знаку (франчайзера) з
підприємствами, що придбали ліцензії на їхнє використання (франчайзі),
тобто складалися відносини франчайзингу.
Розвиток мережі підприємств, що працюють по системі
франчайзингу, мало і свої проблеми. Велика частина їх була пов'язана з
тим, що деякі франчайзери прагнули продати більше ліцензій франчайзі,
чим дозволяли обсяги продажу товарів і послуг населенню, а
також можливості навчання і допомоги франчайзі.
Помилки та зловживання, чинені учасниками франчайзінгових відносин,
періодично призводили до судових розглядів. Розглянемо декілька
прикладів таких справ.
Громадянин Квірк підписав угоду з однією компанією про те, що він буде
виконувати функції її представника на певній території. У відповідності з
умовами угоди Квірку виплачувались комісійні в залежності від забезпечення
ним обсягу продаж. Компанія надала Квірку службовий автомобіль. До кола
обов’язків Квірка входило “просування” товарів компанії, відвідуючи
торгівельні ярмарки і експозиції, на яких він розповсюджував каталоги і
прайс-листи, а також представляв зразки продукції цієї компанії. Коли
компанія спробувала припинити співробітництво з Квірком та послала йому
повідомлення за 30 днів до передбачуваного строку припинення
співробітництва (як це передбачалося умовами контракту між ними), Квірк
звернувся до суду з позовом про те, що відповідно до законодавства штату
Вісконсін подібне повідомлення повинне надсилатися йому за 90 днів,
оскільки він є дилером (франшизиатом) цієї компанії.
Суд прийшов до висновку, що тут мали місце відносини “роботодавець –
найманий працівник”, а не франшизні правовідносини. Щоб вважатись
франшизіатом за законодавством від нього вимагалося мати значні інвестиції
в рамках співробітництва з франшизіаром. Квірк не яких інвестицій в рамках
співробітництва з компанією не здійснював, не надавав своїх виробничіх
потужностей і “гудвіла”. Квірк просто збирав замовлення, але не надавав
кредитів і не приймав на себе ризик від неплатежів з боку покупців.
Компанія а не Квірк визначала ціни, надавала знижки і так далі. Компанія
також виплачувала $1500 (які потім відраховувались від комісійних) в ті
місяці коли комісійні через незначний обсяг продажу не досягали
встановленої суми. Крім надання службового автомобіля, компанія сплачувала
за Квірка внески до фондів безробіття і компенсації працівників. Тому суд і
вирішив, що Квірк був просто найманим працівником, а не дилером компанії,
отже компанія не порушила закон, повідомивши за 30 днів про припинення
співробітництва.
Ще одним прикладом є судовий процес між фірмою-виробником пива та
фірмою дистриб’ютором. Остання інвестувала 1.4 млн. доларів щоб отримати
франшизу від виробника. Через деякий час після початку співробітництва
виробник обвинуватив дистриб’ютора в тім що він збуває продукцію за межами
обмовленої території. дистриб’ютор відкинув ці обвинувачення. Сищики
виробника одного разу помітили, що три невеликих вантажівки з пивом
поїхали зі складу дистриб’ютора і під’їхали до трейлера, який стояв за
декілька кварталів від складу. Не з’ясовуючи куди саме поїхав трейлер з
пивом, компанія-виробник розірвала франшизу з дистриб’ютором під приводом
його нечесної поведінки. При цьому без встановленого порядку повідомлення.
З таким рішенням виробника суд не погодився. Суд зобов’язав виробника
надати франшизіату можливість продажу свого дистриб’юторства, щоб
компенсувати відповідні витрати.
Не менш принагідним прикладом є франшизний спір між компанією-
виробником автомобілів та компанією що стала її франшизіатом. Франшизіат
забов’язувався не тільки реалізовувати автомобілі, але й утримувати склад
запчастин для задоволення потреб споживачів. З часом франшизіар повідомив
франшизіата про наявність порушень умов контракту та надав 60 днів для їх
усунення. Через декілька місяців франшизіар направив франшизіату інше
письмо, що повідомляло про розірвання франшизи через те що недоліки не
усуненні. Франшизіат звернувся до суду і припинив розірвання угоди.
Франшизіар не погодився з таким шагом та подав апеляцію. Суд підтримав
франшизіара і вирішив що в нього малось достатньо підстав для припинення
франшизи. Зокрема франшизіат постійно мав проблеми з обслуговуванням
автомобілів, виготовленних франшизіатом. Його виробничі потужності не
утримувалися в належній чистоті, як цього вимагав франшиар У франлшизіата
не було всього необхідного обладнання та інструментів. Були відсутні деякі
настанови франшизіара по обслуговуванню його продукції. Обслуговування
автомобілів займало забагато часу, через це клієнти зазнавали незручностей.
Франшизіат мав недостатній перелік запчастин. Він же затягнув введення в
дію комп’ютерної системи по обліку запчастин. Франшизіат також
розповсюджував серед споживачів інформацію про те, щоб вони не покупали в
іншому місці автомобілі франшизіара такої марки, яку не можна купити у
франшизіата. Названі аргументи цілком впевнили суд в правоті франшизіара.
Подібні судові процеси залучали увагу адміністрації й органів
місцевої влади. У результаті приймалися в 60-і і 70-і роки норми
законодавства стосувалися проблем франчайзингу в конкретних галузях
промисловості, наприклад, в автомобільній і автосервісі.
В даний час у практиці бізнесу набагато менше зловживань,
зв'язаних із франчайзінгом, і він є основою багатьох підприємств.
Проте й дотепер ведеться чимало спорів між учасниками франчайзінгових
відносин. Під приводом надання прав на товарний знак чи знак обслуговування
франшизіари часто намагаються нав’язати франшизіатам територіальні
обмеження чи обмеження з приводу поставок і цін. Самі ж франшизіари
звертаються до суду вказуючи на такі суперечності:
1. Применьшення контрактних забов’язань ( Конституція забороняє
державі приймати закон, якій вносить істотні зміни в контрактні
забов’язання ).
2. Належний процес (чотирнадцята поправка забороняє неясні,
позбавленні критеріїв закони).
3. Федеральний примат (ст. VI Конституції надає федеральному
законодавству статус вищого закону держави. Звідси франшизні
законодавства штатів, які суперечать федеральному законодавству,
наприклад “Акту Лемхима”, регулюючому товарні знаки, є
антиконституційними).
4. Міжштатна торгівля (ст 1 секції 8 Конституції забороняє штатам
неналежним чином обтяжувати міжштатну торгівлю.
Одним з сучасних та найбільш наочних і переконливих прикладів
розвитку і становлення франчайзінгової системи є діяльність всесвітньо
відомої фірми "Макдональдс", що у даний час може розглядатися як
безперечний лідер в індустрії швидкого харчування.
Успіх "Макдональдса" обумовила, у першу чергу, фанатична віра
в ідею забезпечення високого рівня якості обслуговування. У той час, коли
інші франчайзери просто дублювали основні напрямки свого бізнесу,
компанія "Макдональдс" послідовно поліпшувала кожен аспект своєї
діяльності.
Коли наприкінці 40-х років брати Ричард і Моріс Макдональди,
власники невеликого пришляхового кафе задумалися над тим, як поліпшити
обслуговування своїх клієнтів і, природно, збільшити доход, вони знайшли
вдалий засіб: скоротили число позицій у меню до трьох блюд,
стандартизували технологію на основі конвеєрної системи й уніфікували
рецептуру
|
