Договір франчайзингу - Юриспруденция - Скачать бесплатно
якого буде
виявити у франчайзі наявність якостей, необхідних для успішного ведення
справи. Після того, як франчайзі стає частиною системи, франчайзер повинен
спостерігати за тим, як йдуть його справи. Франчайзер повинний уміти швидко
визначати назріваючі проблеми і негайно приймати рішення.
Франчайзер повинний підтримувати безупинний зв'язок із франчайзі і
дізнаватися від нього про нові ідеї і рішення вже існуючих проблем.
Працюючи разом із франчайзі, франчайзери можуть уникнути проблем, що могли
б нанести серйозну шкоду всій системі.
Недоліками для франчайзі можуть бути:
Невиконання контракту за франчайзінговим договором. Франчайзі повинний
дотримувати правила франчайзінгової системи. Ці правила сформульовані у
франчайзінговому договорі і їх повинні виконувати усі франчайзі без
винятку. Франчайзі можуть вносити свої пропозиції, але вони не можуть
змінювати систему.
Погляд на франчайзінгову систему, як таку що обмежує ініціативу
франчайзі. На додаток до франчайзінгового договору франчайзі повинний
додержуватись спеціальних правилам, що стосуються щоденних операцій у
бізнесі використання товарного знаку франшизи. Це описано в програмі
навчання франчайзера. Такі обмеження можуть стосуватися робочих годин, меж
території, асортименту продукту і послуг, пропонованих споживачу. Франчайзі
повинний дати згоду на прийняття цих обмежень до початку дії
франчайзінгового договору.
Хоча франчайзі являє собою незалежного власника свого бізнесу, він є
важливою сполучною ланкою в мережі власників франшизи. Кожен окремий
франчайзі є товаришем по бізнесу. Не дивлячись на те, що франчайзі надають
на ринок однаковий продукт і послуги, вони не є конкурентами.
Потенційний франчайзі повинний уважно ознайомитися з роботою
франчайзінгової системи, щоб визначити чи надає франчайзер необхідну
підтримку по менеджменту чи веденню робіт. Підтримка франчайзера є
найважливішим аспектом у франчайзінгових відносинах. Франчайзі повинен
визначити рівень підтримки до того, як почне діяти контракт. Недостатня
підтримка з боку франчайзера підриває силу франчайзінгової системи.
Потенційні франчайзі повинні вивчити доступну інформацію про фінансове
положення франчайзера. Може статися так, що франчайзер оголосить про
банкрутство, що може привести до продажу франшизи чи її ануляції.
До початку приведення у виконання франчайзінгового договору потенційний
франчайзі повинний дуже ретельно ознайомитися з матеріалами, наданими
франчайзером. Потенційному франчайзі варто зустрітися з іншими франчайзі
цієї системи і визначити, як франчайзер виконує свої обіцянки по наданню
послуг. Франчайзі повинний довідатися чи є франчайзер членом місцевої
асоціації франчайзингу. Якщо так, то франчайзер повинен виконувати вимоги
Етичного Кодексу Асоціації. Так само варто відвідати місцеву Асоціацію
Франчайзингу, щоб більше довідатися про франчайзера.
Договір франчайзингу
Договір франчайзингу є самостійним інститутом договірного права, хоча
законодавство України не виділяе цей договір як особливий вид договорів,
таких, як, наприклад, договір купівлі-продажу, договір оренди, договір
підряду. Цей договір носить комплексний характер і включає елементи,
характерні для договорів що різняться за метою, предметом і правовою
конструкцією. Порівнюючи договір франчайзінгу з ліцензійним договором можна
дістатися висновку що правове положення ліцензіара і ліцензіата схоже з
правовим положенням франчайзера і франчайзі, це стосується лише ліцензійної
частини договору; в іншому договірні відносини між франчайзером і
франчайзі значно ширше і різноманітніше.
Деякі вчені вважають договір франчайзингу специфічним видом ваучінгу
(поручительства) чи формою поручительства за допомогою довіри свого
товарного знака інший фірмі. Однак договір поручительства значно
відрізняється від франчайзингу метою предметом та змістом. Подібність
спостерігається лише в частині відповідальності франчайзера перед
споживачем за невідповідність якості товарів та послуг, де споживача можна
розглядати як кредитора а франчайзі -- як боржника.
Поряд з такими умовами як предмет договору, ціна, терміни виконання в
угоді про франчайзинг передбачається цілий ряд додаткових умов, що
встановлюють і конкретизують форми співробітництва франчайзера і франчайзі.
Включення чи не включення в договір цих додаткових умов і їх
зміст з юридичної точки зору цілком залежить від волі сторін, тобто
потенційних франчайзера і франчайзі. Сам предмет договору вимагає, щоб
цілий ряд аспектів не виявився упущеним, а одержав у ньому те чи інше
відображення. Тому, приступаючи до складання угоди, сторони повинні чітко
усвідомити собі, про що вони хочуть домовитися і що буде предметом їхнього
договору. Цим будуть визначені всі інші положення, що будуть включені потім
в остаточний текст угоди.
Договір франчайзингу є консенсуальним, вступаючи в силу з моменту
підписання його обома сторонами, що досягли згоди з усіх істотним умов
договору.
Предмет угоди
Якими б ні були різні сфери бізнесу, що ведеться на умовах
франчайзингу, предметом угоди завжди є відчужуванні майнові права (право на
використання імені, регулювання способів ведення бізнесу) ділову репутацію
(“гудвілл”) складно віднести до вище згаданої категорії прав, але при
узгодженні ціни договору враховується умовна вартість “ділової репутації”.
Прикладом відчужуваних прав може бути право на обслуговування клієнтів
з використанням реклами і торгової марки фірми-франчайзера (як, наприклад,
у системі кафе Макдональдс чи в системі фірмових магазинів ADIDAS Sport,
право на продаж товарів визначеного виду (як, наприклад, в автомобільній
промисловості США, де дилери часто виступають у ролі франчайзі). Це,
нарешті, може бути право на виробництво товарів особливої конструкції чи
технології, розробленими фирмой-франчайзером.
В залежності від виду франчайзингу предметом договору також може бути
продаж спеціального устаткування для виробництва продукції, передача на
пільгових умовах товарів для подальшої їх реалізації франчайзі.
Може виникнути питання: чому ж франчайзі не запозичають ці можливості
(технологію, рекламні вивіски, методи організації і керування), просто
вивчивши їх методом спостереження і не удаючись до укладення договору? Чому
сотні тисяч підприємців погоджуються платити за право користування системою
франчайзера навіть у тих нерідких випадках, коли вони знають її у всіх
деталях?
Відповідь на ці питання дає поняття ”промислова власність”. Воно
охоплює широке коло об'єктів: винахід, товарні знаки і знаки
обслуговування, промислові зразки, фірмові найменування і вказівки
походження, найменування місця чи походження товарів. Саме тому, що вони
захищені й у випадку неправомірного запозичення права власності на ці
об'єкти його можна захистити в судовому порядку, потенційні франчайзі
змушені укладати договір і діставати права користування відповідними
об'єктами промислової власності за плату.
Таким чином, укладаючи договір про франшизу, потрібно насамперед
визначити, який саме об'єкт промислової власності буде переданий від
франчайзера до франчайзі і чи дійсно він захищений від несанкціонованого
використання і може бути предметом продажу.
Це не просте питання, і тут, як правило, потрібно консультація юриста.
Адже кожен об'єкт промислової власності має своє специфічне правове
значення і свої способи захисту. Так наприклад, дуже надійно захищені права
на винаходи, промислові моделі, промислові зразки. В законі України Про
охорону прав на винахід та корисну модель та в законі Про охорону прав на
промислові зразки детально визначені критерії охороноздатності винаходів
корисних моделей промислових зразків, способи і процедури визнання їх
охороноздатності Патентним відомством України, права й обов'язки авторів і
патентовласників. Те ж можна сказати і про захист прав на товарні знаки,
оскільки закон Про охорону прав на знакки для товарів та послуг містить
докладну регламентацію відносин, що виникають у зв'язку з реєстрацією,
правовою охороною і використанням товарних знаків, знаків обслуговування і
найменування місць походження товарів. Навпроти, об'єкти промислової
власності у виді секретів виробництва (так звані «ноу-хау») захищені дуже
слабко. Правда, існують зразкові форми договорів на покупку-продаж
патентних ліцензій, безпатентних ліцензій, якими можна скористатися як
прототипами при складанні франшизної угоди, але інтереси кожної зі сторін
будуть більш надійно захищені, якщо в підготовці угоди буде використана
допомога досвідченого юриста. Варто звернути особливу увагу на такий аспект
предмета угоди, як винятковість переданих франшизокористувачу прав. В угоді
повинно бути чітко визначено, чи будуть передані франчайзером права
винятковими і, якщо це передбачається, то в межах якої території. Тут
можуть бути різні варіанти. Якщо одночасно з передачею права на товарний
знак передбачається постачання товарів для їхньої наступної реалізації, то
в угоді можуть бути визначені торгові квоти. Може бути також надана
можливість не тільки користатися переданими виключними правами, але і
продавати їх, у свою чергу, іншим особам. У цьому випадку будуть мати місце
відносини субфранчайзингу. Це значить, що франчайзі, що купив ліцензію,
буде виступати стосовно тих особам, яким він перепродує ліцензію, у якості
франчайзера.
Специфіка предмета договору у відносинах франчайзингу обумовлює
необхідність передачі франчайзі не тільки самого права у виді ліцензії, але
і практичної можливості користатися ім. У більшості випадків для цього
необхідна передача технічної документації, робочих інструкцій, постачання
устаткування і матеріалів, навчання франчайзі методам роботи, наступне
надання консультативної допомоги. Усі ці питання повинні бути відбиті в
договорі. Якщо програма практичної допомоги франчайзі є досить об'ємною,
вона може бути винесена з основного тексту договору в додаток (який,
зрозуміло, повинен бути невід'ємною складовою частиною договору).
Права та обов’язки сторін
Обов‘язками франчайзера є:
1. Передача франчайзі виключних прав що стосуються предмету договору.
2. Передача франчайзі необхідної документації, ноу-хау (рецептура,
секрети виробництва, організаційний та комерційний досвід і т.п.)
3. Навчання франчайзі з питань організації і ведення бізнесу.
Франчайзер має право здійснювати контроль за методами використання
системи франшизи. В цьому смислі франчайзер є незалежним підприємцем.
Самостійний блок умов угоди про франшизу – зобов’язання, що бере на
себе франчайзі.
До обов‘язків франчайзі належить:
1. Використання при здійсненні обумовленої в договорі діяльності
найменування та комерційного позначення правоволодаря позначеним в
договорі способом.
2. Забезпечення відповідності якості вироблених ним на підставі
договору товарів, робіт чи послуг якості аналогічних робіт товарів і
послуг що виробляються чи надаються безпосередньо самим виробником.
Це має велике значення і повинно забезпечуватись необхідними
організаційними заходами, контролем та механізмом відповідальності,
оскільки в іншому разі сам договір втрачає для франчайзера смисл.
Порушення цих зобов’язань може привести до дискредитації франчайзера
в діловому світі і зниження м його конкурентноздатності.
3. Виконання інструкцій та розпоряджень франчайзера, спрямованих на
забезпечення, відповідності характеру, засобам і умовам використання
комплексу виключних прав відносно того, як вони використовуються
франчайзером, в тому числі вказівок відносно внутрішнього та
зовнішнього оформлення комерційних приміщень, що використовуються
користувачем при здійсненні наданих йому по договору прав.
4. Надання покупцям усіх додаткових послуг, на яки могли б
розраховувати споживачі безпосередньо у франчайзера.
5. Нерозголошення секретів виробництва надавача та іншої отриманої від
нього інформації.
6. Надання обумовленої кількості субфранчайзингу, якщо такий обов‘язок
передбачений договором.
7. Інформування покупців найбільш очевидним способом про те що він
використовує фірмове найменування, комерційне позначення, знак для
товарів та послуг або інший засіб індивідуалізації франчайзера по
договору франчайзингу.
І нарешті основним обов‘язком франчайзі є плата за користування
ліцензією.
Визначення ціни договору.
Щоб вирішити питання оплати договору, сторонам необхідно зробити
спочатку попередній фінансовий аналіз потенційного підприємства франчайзі.
Цей аналіз повинен показати, що франчайзі буде мати прийнятний прибуток на
свої вкладення після оплати поточних витрат, боргів, виплат франчайзеру.
Аналіз можливого потенціалу успіху бізнесу на базі франчайзингу буде
набагато простіше, якщо існує прототип аналогічної роботи, що дає гарні
результати. Якщо цього нема, то здійснюючи аналіз, доведеться робити ряд
припущень. Іншими словами, два-три роки реального досвіду роботи
прототипу в сто разів цінніше для проведення аналізу, ніж десять сторінок
припущень про те, що може зробити франчайзі. Звичайно, відсутність
прототипу не виключає аналізу, але він стає більш важким, а його результати
менш надійними.
Фінансовий аналіз повинен грунтуватися на знаннях організаційної і
технічної сторін бізнесу в усіх аспектах.
У будь-якому випадку в аналізі бізнесу потенційного (теоретичного)
франчайзі повинно бути враховано наступне:
- оцінка впливу на можливий доход різних витрат пов'язаних із зміною в
архітектурі й інтер'єрі приміщення, його оздоблення і т.д., тобто з
капітальними вкладеннями при утриманні франчайзінгової мережі ;
- рішення організаційних питань
- аналіз існуючих місць розташування підприємства, пропонованих
франчайзі: чи є вони оптимальними на сьогоднішній день.
Для підприємства торгівлі також доведеться довідатися, про типи товарів
і ціни на них. Необхідно провести аналіз персоналу, реклами і витрат на
неї, методів роботи існуючих конкурентів; пропоновані розміри виплат, що
повинен буде робити франчайзі для підтримки системи франчайзингу в цілому.
На заключному етапі доведеться зробити розрахунок теоретичного балансу
доходів і витрат, враховуючи як видаткові статі відзначені вище
передбачувані виплати, а також інші, виходячи з реальних умов бізнесу і
діяльності франчайзі. Наприклад, при цьому розрахунку потрібно знати
заздалегідь, чи буде франчайзі працювати і керувати підрозділом сам чи
буде наймати керуючого. В останньому випадку варто врахувати додаткові
витрати, пов’язані з цим фактором.
Аналогічно обстоїть справа з роботою юриста, бухгалтерії, аудитора.
Таким чином, проведений аналіз буде краще відображати дійсну віддачу
від вкладеного франчайзі капіталу.
Пропоновані розміри виплат, що повинний робити франчайзі для підтримки
системи франчайзингу, необхідно зіставити також з можливостями франчайзера
створити і розвивати свою систему.
Далі варто переключити увагу фінансового аналізу на франчайзера і
здійснити аналіз, що вже проробили на першому етапі, маючи на увазі
підприємства теоретичного франчайзі.
Для цього складається баланс доходів і витрат для власної системи
франчайзингу з метою з'ясування розміру необхідного капіталу. Принциповий
момент такого аналізу -- визначення розміру виплат за франчайзинг.
Попередня оцінка системи франчайзингу буде, ймовірно, уточнена пізніше при
підготовці бизнесплана. Але тому що очікувані результати засновані на
приблизному плані, то необхідний «попередній перегляд», щоб виправдати
рішення, чи здійснювати франчайзінговий розподіл товарів чи послуг.
Нижченаведений план — це тільки один зі шляхів аналізу первісних
капіталовкладень у пропоновану систему франчайзингу. Як і при розрахунку
передбачуваних доходів і витрат для франчайзі, провадиться аналогічний
розрахунок для франчайзера.
До складу передбачуваних доходів необхідно включити:
плату за франчайзинг (первісний внесок за роботу в системі);
виплати франчайзі (роялті — регулярні платежі в долі від прибутку);
реалізацію товарів (якщо є);
плату за оренду (якщо є),
інші статті доходів (бухгалтерські, комп'ютерні, консалтингові,
рекламні й інші послуги, якщо вони виявляються по франшизній угоді).
Необхідно оцінити і передбачувані витрати франчайзера, що містять у
собі:
повернення виплат (первісних внесків) за франчайзинг (можливо, будуть
непередбачені випадки по контрактах на ранніх етапах розвитку системи, коли
франчайзі зажадають повернення коштів. По оцінках закордонних експертів 10%
від отриманих сум буде реальною цифрою),
рекламу франчайзингу;
витрати по підготовці юридичних документів, реєстрації торгової марки і
т. д;
Аналіз франчайзингу дозволить визначити, через який період часу (днів,
місяців, років) буде досягнута крапка беззбитковості, самооплатності при
різному співвідношенні проданих франшиз. Тільки після проведення
попереднього аналізу передбачуваних доходів і витрат франчайзі і
франчайзера може скластися оптимальний розмір плати за франшизу, що
поставить у вигідні умови роботи обидві сторони, що співробітничають.
Далі необхідно визначити, у якому вигляді установити плату за франшизу.
Призначивши занадто високу ціну, франчайзер ризикує утратити свій
бізнес через обмеження чи повну відсутність претендентів на місце
франчайзі у своєму бізнесі. Призначивши занадто низьку ціну, франчайзер не
залишає коштів для покриття витрат по франчайзингу й у результаті виявиться
в передодні неминучого краху найближчим часом. Для України ця ситуація
ускладнюється інфляційними процесами в економіці.
Тому ще раз варто нагадати про важливість одержання попередніх оцінок
фінансових результатів передбачуваних підприємств у системі франчайзер —
франчайзі.
Єдиних рецептів, що визначають вид франшизної плати, немає. Плата за
право продавати продукцію чи послуги може стягуватися з франчайзі у формі
вступному внеску, або регулярних виплат (роялті), або сполученням перших
двох видів. Зустрічаються випадки, коли плата за франшизу включає не тільки
зазначені вище витрати, але і плату за рекламу, оренду, навчання й ін.
При рішенні цього питання варто розібратися, які по економічному
характеру витрати необхідно компенсувати в отриманій платі за франшизу.
Усі витрати по їхній ролі в економіці поділяються на:
капітальні вкладення (будівництво, устаткування, реконструкція
підприємства, придбання для нього дорогого інвентарю, транспорту й інші);
придбання нематеріальних активів (організаційні витрати по відкриттю
нового підприємства, придбання ліцензії й інші);
одноразові виробничі витрати (підписка, реклама, навчання і т.д.);
поточні виробничі витрати (зарплата з нарахуваннями, орендна плата,
витрата матеріалів, оплата послуг і інші);
одноразові і поточні витрати, з прибутку, що залишилася в розпорядженні
підприємства.
Закупівлю первісного устаткування можна оформити як вступний внесок. В
вступний внесок можна включити також одноразові витрати. Покриття поточних
передбачуваних витрат потрібно передбачити у формі платежів (роялті),
рівень яких може переглядатися щорічно. У такий спосіб вступний внесок
можна визначити на основі попередніх оцінок. У той же час потрібно
враховувати, що одним із критеріїв у визначенні величини вступного внеску є
конкуренція. Не можна призначити плату за франшизу вище, ніж інші
франчайзери в цій ж галузі. Не маючи ще свідчень своєї гарної роботи,
франчайзеру надзвичайно ризиковано установлювати вступний внесок вище чи
рівний тому, що установлюють фірми з сталою позитивною репутацією в цій
галузі.
Багато починаючих франчайзерів недооцінюють себе в такій грі. Небагато
пізніше в міру наростання інтересу і з приходом успіху можна збільшити
вступні внески у відповідності з попитом. Така стратегія дуже ефективна і
може привести до підвищення цінності франчайзінгової пропозиції.
Коли і як стягуються вступні внески? Досвід американських фірм показує,
що деякі франчайзеры воліють стягувати вступні внески окремо: за навчання,
маркетинг, рекламу, вибір місця.
У дійсності дроблення витрат породжує більше питань, ніж відповідей. У
наших економічних умовах краще виділити в окремі види платежів — орендні
зобов'язання по довгостроковій і (чи) поточній оренді. Оскільки при
висновку відповідних договорів обидві сторони, погодивши вартість об'єктів
оренди, її умови і терміни, можуть проаналізувати свої доходи і витрати,
таке економічне взаєморозуміння партнерів буде гарною основою людських
відносин
Франчайзі хочуть і мають право на одержання послуг в обмін на єдиний
вступний внесок. Вони не очікують, що їм доведеться платити окремо,
наприклад, за маркетинг, консультування і т.д. Тому, коли франчайзі
говорять, що йому мають намір надавати повну програму по забезпеченню
успіху в бізнесі, а потім призначають окремий внесок за головний компонент
-- навчання це недоречно.
Франчайзі повинні здобувати повний пакет прав при оформленні покупки у
виді єдиного вступного внеску. Як франчайзеры стягують внески?
Як правило виплати вступного внеску стягуються відразу ж по підписанні
угоди про франшизу. Однак для залучення великої кількості претендентів інші
франчайзеры поділяють виплати на дві частини, наприклад, 50 % до, 50 % під
час навчання.
Деякі франчайзінгові угоди залежать від вибору місця і положення
підприємства франчайзі, тому додатковий внесок за консультування,
наприклад, може бути приєднаний до вступного ліцензійного внеску. У цьому
випадку франчайзер активно діє в пошуках локалізації конкретного франчайзі,
покриваючи зроблені витрати включенням у суму вступного внеску. Така
практика стає розповсюдженою в сфері франчайзингу.
Який би порядок стягування внеску ні був установлений, франчайзер
повинний завжди дотримуватись одного правила: ніколи не дозволяти франчайзі
відкривати заклад доти, поки вступні внески цілком не виплачені. Товарний
знак франчайзера — надзвичайна цінність, яку потрібно охороняти.
Надання франчайзі волі користування франчайзінгом зменшує його цінність
і може викликати незадоволення інших франчайзі, що дорого заплатили за
право користатися їм.
Варто пам'ятати, що після відкриття франчайзі нелегко змусити франчайзі
виплатити цей борг. Франчайзера можуть пограбувати, залишивши з порожнім
гаманцем, у той час як власники франшиз будуть набивати свої кишені,
використовуючи програму бізнесу франчайзера.
Вміло написана угода про франшизу захистить від невдач. Одним з пунктів
такої угоди повинен бути пункт про вступний і інший внески. Тут потрібно
декларування усіх внесків, що франчайзі виплатить до і протягом роботи в
бізнесі по франчайзингу, включаючи вступні ліцензійні внески, періодичні чи
разові внески за послуги, рекламу, навчання і т.д.
Більш того, необхідно викласти, як виплачувати внески, чи є вони що
повертаються чи ні. Наприклад, у декларації говориться, що весь вступний
внесок у 100000$ виплачується франчайзі в такий спосіб: 50000$—при
підписанні угоди про франшизу, 25000$—за тиждень до початку навчання і
25000$—після закінчення навчання.
Також специфичнім для угоди про франшизу є обов’язок франчайзі по
збереженню репутації (доброго імені) франчайзінгової системи в цілому. Цей
обов’язок предбачае строге дотримання стандартів, установлених
франчайзером, інструкцій з організації і керування підприємством,
обговореної політики цін, участь у маркетингу і рекламі, в удосконалюванні
методів роботи.
Контроль та відповідальність сторін
Як правило, передбачається фінансовий контроль за діяльністю
франчайзі з боку франчайзера, а також ряд стандартних умов, усіх видів, що
включаються в господарські договори: про терміни дії договору,
відповідальності сторін, правонаступництво, способи вирішення спорів.
Одна з найскладніших задач франчайзера при складанні ним стандартної
угоди про франшизу і виконанні обговорених у ньому зобов'язань - підтримка
коректного рівня контролю над діяльністю франчайзі так, щоб контроль цей не
був надмірним. Франчайзеру зазвичай подаються вимоги працівників
підприємства-франчайзі про компенсації або скарги, про нанесений збиток від
третьої особи, що понесла збиток у франчайзированому підприємстві. Особи,
що подають скарги, стверджують, що франчайзер повинен нести
відповідальність за діяльність і помилки своїх франчайзі. У багатьох
випадках підставою для нав'язування подібного роду відповідальності є право
контролю франчайзера за діяльністю франчайзі.
У практиці американського франчайзингу такий рід відповідальності
прийнятий називати субститутивною відповідальністю. Скарги, пов'язані із
субститутивною відповідальністю, часто грунтуються на агентському праві.
Іншими словами, позивач оскаржує, маючи на увазі, що франчайзі є “агентом”
франчайзера. За цим законом сторона, що представляється “агентом”,
називається “принципал”. Основне положення агентського права в тім, що
принципал несе відповідальність за діяльність і недогляди своїх агентів. У
такий ж спосіб, якщо франчайзі фактично є агентом свого франчайзера, те
той зобов'язаний нести відповідальність за помилки і недогляди франчайзі.
Агентські відносини характеризуються трьома елементами:
агент є суб'єктом, на який поширюється право контролю принципала;
агент зобов'язаний діяти з вигодою для принципала,
агент уповноважений змінювати офіційні відносини принципала.
Звичайно факт, чи є франчайзі агентом франчайзера чи ні, визначається
тим, чи має франчайзер право контролювати чи він уже фактично контролює
діяльність франчайзі.
Як правило, там, де франшизна
|
