Розміщення продуктивних сил - Экономическая география - Скачать бесплатно
Туреччина, Китай, Росія, США, країни Близького Сходу. До європейських
країн (Великобританії, Італії та ін.) металу експортується дуже мало. тому
то Європейський Союз виділяє малі квоти.
Чорна металургія України має сприятливі умови розвитку; якісну сировинну
базу, високий науково-технічний потенціал, які дають можливість
забезпечувати потреби народного господарства. За умови використання
досягнень науково-технічного прогресу наша країна може стати великим
експортером різноманітної металопродукції.
Верховна Рада України в 1995 р. схвалила «Концепцію розвитку гірничо-
металургійного комплексу України до 2010 року», в якій визначено напрями
розвитку чорної металургії з урахуванням тенденцій змін внутрішнього та
зовнішнього ринків. Концепція передбачає виведення з експлуатації морально
і фізично застарілих металургійних агрегатів, нерентабельних виробництв,
завершення будівництва та реконструкцію металургійних об'єктів, консервацію
близько 30% надлишку металургійних потужностей (враховуючи можливе
піднесення металоспоживаючих галузей країни). Особлива увага звертається на
виробництво високоліквідних та конкурентоспроможних видів продукції,
вдосконалення енерго-. мета-лозберігаючих та екологічно чистих технологій,
скорочення енерговитрат на виробництво сталі, чавуну та прокату, поновлення
виробничих фондів.
Важливою проблемою є використання матеріальної бази чорної металургії у
зв'язку з виведенням об'єктів із ладу діючих. Ось як пропонують учені
використати доменний фонд: з 18 печей, що їх намічено вивести з ладу
діючих, більшість може працювати як газогенератори. У цих печах може
вироблятися три десятки мільярдів кубометрів газу за рік. При цьому вони
можуть переробляти низькоякісні сорти вугілля.
Необхідною умовою модернізації металургійних виробництв є вирішення
проблеми інвестицій. Основою для них, як зазначається в Концепції. має
стати акумуляція коштів самих підприємств. Доцільно централізувати кошти
підприємств в єдиний фонд для здійснення технічного переозброєння галузі.
Іноземний капітал цікавиться нашою металургією, але поки що іноземних
інвестицій дуже мало. З їх участю введено в дію нові потужні стани на двох
металургійних та трьох підприємствах металовиробів. Деякі об'єкти
реконструюються за контрактами безпосередньо з іноземними інвесторами.
У перетворення України в одного з найпотужніших у Європі виробників
високоякісної і дешевої металопродукції великий внесок може зробити
металургійна наука. Важливі центри цієї науки знаходяться в Україні.
Сотні непересічних технічних і технологічних рішень, напрацьованих в
Україні двадцять, тридцять і більше років тому, давно запроваджені на
заводах Європи, Америки. Азії, а в нас або забуті, або чекають свого часу.
або втілені абияк. Наприклад, прогресивний метод безперервного розливання
сталі, який давно застосовується в провідних країнах Америки, Європи та
Азії, було напрацьовано і вперше випробувано в лабораторіях та на заводах
Придніпров'я. За цим методом у світі вже виробляють понад 90% металу, а в
колишньому Союзі — незначну його частину.
Дніпропетровські вчені ше у 70-х роках висунули ідею і освоїли но
ву технологію виплавлення корозієстійких сталей методом газокисневого
рафінування в агрегатах конверторного типу. Цей метод не має аналогів у
світі і є альтернативним методу виплавлення нержавіючих сталей, який
поширений нині у світовій чорній металургії. Дніпропетровська технологія
продуктивніша і менш витратна. Вона дає змогу використовувати дешеві
вихідні матеріали, чавун і навіть залізорудну сировину. На основі цієї
технології акціонерне товариство «Електрометалургійний завод
«Дніпроспецсталь» освоїло випуск понад тридцяти марок корозієстійких
сталей. У 1996 р. виплавлено майже 400 тис. тонн нержавіючого металу на
рівні найкращих світових зразків. Він має попит у зарубіжних споживачів. На
жаль, власне машинобудування не використовує високоякісну дефіцитну сталь.
Україна має можливість стати потужним виробником нержавіючих сталей для
світового ринку. Це може бути одним із шляхів відродження вітчизняної
чорної металургії.
Чорна металургія як дуже складний виробничо-територіальний комплекс не може
успішно розвиватися без раціональної її суспільної організації та науково
обгрунтованого системного управління. Відособленість підприємств і
ліквідація загальнодержавного спеціального управління стали головними
причинами занепаду однієї з найважливіших галузей індустрії нашої країни.
Тепер функції управління виконує Міністерство промислової політики.
Удосконалення управління металургійним комплексом неможливе без створення
органу, який би займався науково-технічним прогресом у галузі. Для
забезпечення комплексності і конкретності управління окремими виробництвами
структура органу управління повинна мати підрозділи. які керували б
спеціалізованими комплексами, що об'єднують виробничі підприємства однієї
спеціалізації незалежно від форм власності (виробництво чорних металів,
трубне, вторинна обробка чорних металів тощо).
14.2. КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ
Кольорова металургія поєднує видобуток руд кольорових, благородних і
рідкісних металів, їх збагачення і переробку. Зростаюче значення кольорової
металургії у створенні та застосуванні матеріалів високої якості визначає
її винятково важливу роль у сучасних умовах науково-технічної революції. За
останні десятиріччя у кілька разів збільшився обсяг виробництва промислової
продукції в світі, набули розвитку нові галузі — атомна енергетика,
електронна, ракетна, космічна і низка інших. які потребують багато
легованої сталі, кольорових і рідкісних металів.
В Україні кольорова металургія не набула значного розвитку. В її
промисловому комплексі частка кольорової металургії у 1990 р. становила за
основними виробничими фондами — 1,5%, за промислово-виробничим персоналом —
0,7, за обсягом продукції — 1,2%.
Кольорова металургія — матеріале- і енергоємна галузь. Її підприємства
розміщуються у місцях виробництва сировини та електроенергії. В Україні
поширені ті виробництва, для розвитку яких є сприятливі умови.
Наша країна має значну сировинну базу кольорової металургії. Її над-
Кольорова металургія
Кольорова металургія почала розвиватися в Україні з кінця XIX ст. У 1887 р.
до ладу став Микитівський ртутний завод, який поклав початок формуванню
Донецького району.
Нині на відміну від чорної кольорова металургія в Україні розвинута
порівняно слабо. Пов'язано це з тим, що у минулому на території нашої
країни не було відкрито великих покладів руд кольорових металів, а потреби
в кольоровому металі задовольняються й досі за рахунок багатих родовищ з
різних районів колишнього СРСР.
Руди кольорових металів містять у своєму складі в десятки і навіть сотні
разів менше корисного компонента, ніж залізна руда. Тому їх недоцільно
перевозити на далеку відстань. Щоб максимально знизити собівартість
виробництва кольорових металів і менше забруднювати навколишнє середовище,
рудну сировину треба використовувати комплексно. Так, виробництво алюмінію
з нефелінів поєднується з виробництвом цементу, соди, поташу,
титаномагнієве виробництво — з випуском соляної кислоти, емалей, титанових
білил.
Кольорова металургія — енергомістке виробництво. Наприклад, на виплавлення
1 т магнію треба до 22 тис. кіпо-ват-годин електроенергії.
Отже, на розміщення підприємств кольорової металургії впливають два чинники
— сировинний і енергетичний. (На економічній карті країни знайдіть центри
кольорової металургії. Які райони кольорової металургії можна виділити в
Україні?)
В Україні є два райони кольорової металургії: Донецький і Придніпровський.
У Донецькому районі на привізних цинкових концентратах працює великий
Костянтинівський цинковий завод. Цинк — універсальний метал. Його
використовують у різних галузях господарства: для виробництва цинкових
білил, друкарських кліше, для виготовлення сплавів з іншими металами,
покриття чорних металів. Під час виробництва цинку утворюються сірчисті
гази, які йдуть на виготовлення сірчаної кислоти.
До складу підприємств кольорової металургії Донецького району входить також
Артемівський завод обробки кольорових металів, який виробляє латунь,
латунний і мідний прокат. Завод наплавочних твердих сплавів розміщений у
Торезі Донецької області, підприємство «Інтерсплав» — у Свердловську
Луганської області. Крім того, тут знаходяться кілька різних за величиною і
спеціалізацією підприємств. Район має добре енергетичне забезпечення.
У Придніпровському районі працюють два великих підприємства кольорової
металургії в Запоріжжі — алюмінієвий і магнієвий заводи. (Пригадайте, де
використовується алюміній в господарстві і побуті. Наскільки він поширений
в земній корі?)
Виробництво алюмінію складається з двох стадій. Спочатку одержують глинозем
з бокситів чи іншої алюмінієвої руди. Потім з глинозему виплавляють
металічний алюміній. Підприємства, які виробляють глинозем, мають сировинну
орієнтацію. Для виготовлення 1 т глинозему необхідно від 2,5 до 4 т
бокситів або ж до 6 т нефелінів, кілька тонн вапняків, багато соди і
електроенергії. Великий глиноземний завод, що працює на імпортних бокситах,
знаходиться в місті Миколаєві.
Для виплавлення 1 т алюмінію необхідно до 20 тис. кВт-год електроенергії.
Ще більш енергомістке виробництво магнію (до 22 тис. кіловат-годин). Тому
підприємства виробництва алюмінію і магнію у Запоріжжі орієнтуються на
дешеву електроенергію Дніпровської ГЕС. Алюмінієвий завод одержує сировину
з Миколаївського глиноземного заводу (мал. 75), титановий — з родовищ Івано-
Франківської, Житомирської, Дніпропетровської областей, а також з
кримського виробничого об'єднання «Титан».
У Придніпровському районі знаходиться Верхньодніпровський гірничо-
металургійний комбінат. Він орієнтується в своєму розміщенні на
електроенергію Дніпродзержинської ГЕС і потужної Придніпровської ДРЕС.
Сировинною базою комбЬ, нату є Самотканське титанорудне родовище.
У зв'язку з освоєнням нових родовищ кольорових металів є перспективи для
дальшого розвитку кольорової металургії в Придніпровському районі.
13 6-59
193
Основой формирования Сибирской металлургической базн являются железнне
рудьі Горной Шории, Хакасии й Ангаро-Илимского железорудного бассейна, а
топливной базой — Куз-нецкий каменноугольньк бассейн. Современное
производство здесь представлено двумя крупними предприятиями черной
металлургии: Кузнецким металлургическим комбинатом (с про-изводством
полного цикла) й Западно-Сибирским заводом, а также ферросплавньгм заводом
(г. Новокузнецк). Получила раз-витие й передельная металлургия,
представленная несколькими передельньїми заводами (Новосибирск, Гурьевск,
Красноярск, Петровск-Забайкальский, Комсомольск-на-Амуре). Добьівающая
промьішленность осуществляется несколькими горно-обога-тительньши
предприятиями, находящимися на территории Кузбасса, в Горной Шории
(Западная Сибирь) й Хакасии, й Коршуновским ГОК в Восточной Сибири.
Черная металлургия Сибири й Дальнего Востока оконча-тельно еще не
сформировалась. Позтому на основе зффектив-ньіх сьірьевьіх й топливннх
ресурсов возможно в персгіективе создание новьіх центров, в частности,
Тайшетского завода на кузнецких углях й ангаро-илимских рудах, а также
Барнауль-ского (Алтай) металлургического завода.
На Дальнем Востоке перспективн развития черной металлургии связьіваются с
формированием Южно-Якутского ТПК, в составе которого предполагается
создание предприятий полного цикла.
Цветная металлургия
Сьірьевая база цветной металлургии обладает рядом особен-ностей.
>• Крайнє низкое в количественном отношении содержание полезннх компонентов
в сьірье (меднне —от 1 до 5%, свинцо-во-цинковьіе — от 1,5 до 5,5%,
никелевне — от 0,3 до 5,5%, оловянньїе — от 0,01 до 0,7%, молибденовне — от
0,005 до 0,04%). Практически для получения, например, 1 т меди требу-ется
переработать не менее 100 т рудн, никеля — до 200 т, олова — до 300 т.
Расход снрья на 1 т готовой продукции в сотни раз превосходит о&ьем
готового изделия, а при производстве редких металлов — в десятки й даже
сотни тнсяч раз.
>• Исключительная многокомпонентность сьірья (например, уральские меднне
колчеданьї содержат медь, железо, серу, золото, кадмий, серебро, селен,
теллур, индий, галий й другие
150
злементн, в общей сложности до ЗО, например, карабашские рудн в Челябинской
области).
>• Огромная топливоемкость й злектроемкость снрья в процессе его
переработки (для производства никеля — до 55 т топлива на 1 т готовой
продукции; для цинка —до 3 т; черно-вой меди — до 3,5 т; глинозема —до 12 т
й т.д.). Для производства 1 т алюминия требуется до 17 тне. кВт»ч
злектрознергии, 1 т титана — до 20—60 тьіс. кВт»ч, магния — до 20 тьіс.
кВт'ч й т.д.
Особенности снрьевой й топливно-знергетической баз ока-зьівают сильное
влияние на размещение цветной металлургии, которая является: материало- й
знергоемкой отраслью про-мьплленности. В связи с зтим размещение цветной
металлургии зависит главннм образом от снрьевой базн. При зтом обогащение
непосредственно привязано к местам добнчи руд цветннх металлов, за
исключением тех случаев, когда вблизи отсутствуют достаточно надежнне
источники водоснабжения, так как обогащение требует большого количества
водн (8— 10 тне. м3 на 1 т полиметаллических руд, 15—20 м3 на 1 т мед-но-
никелевнх руд й т.д.).
Особенностью цветной металлургии, как уже било отмече-но, является внсокая
знергоемкость снрья в процессе его подготовки к металлургическому переделу
й переработке. В связи с зтим в отрасли различают топливоемкие й злектроем-
кие производства. Внсокая топливоемкость (50—55% на 1 т готовой продукции)
характерна, например, для производства никеля, глинозема из нефелинов
(11,5т на 1т готовой продукции), черновой меди й др. Повншенной
злектроемкостью отличается производство алюминия (17—18 тне. кВт«ч на 1 т
готовой продукции), магния (18—20 тне. кВт*ч), кальция (ЗО— 50 тне. кВт»ч),
титана (20—60 тне. кВт'ч) й др. В целом же по отрасли доля топливно-
знергетических затрат составляет от 10 до 50—65% общих затрат на 1 т
производимой продукции. Зта особенность снрьевой бази обусловливает
размещение цветной металлургии в регионах, наиболее обеспеченннх злек-
трознергией.
Урал является старейшим из регионов России по производ-ству цветннх
металлов, особенно меди, алюминия, цинка, никеля, кобальта, свинца, золота
й многих редких металлов. В настоящее время на Урале действуют 11
предприятий медной промьішленности, в состав которнх входят 16 рудников, 8
обога-тительннх фабрик, 5 медеплавильннх й 2 медезлектролитннх завода.
151
В Україні є два райони кольорової металургії: Донецький і Придніпровський.
У Донецькому районі на привізних цинкових концентратах працює великий
Костянтинівський цинковий завод. Цинк — універсальний метал. Його
використовують у різних галузях господарства: для виробництва цинкових
білил, друкарських кліше, для виготовлення сплавів з іншими металами,
покриття чорних металів. Під час виробництва цинку утворюються сірчисті
гази, які йдуть на виготовлення сірчаної кислоти.
До складу підприємств кольорової металургії Донецького району входить також
Артемівський завод обробки кольорових металів, який виробляє латунь,
латунний і мідний прокат. Завод наплавочних твердих сплавів розміщений у
Торезі Донецької області, підприємство «Інтерсплав» — у Свердловську
Луганської області. Крім того, тут знаходяться кілька різних за величиною і
спеціалізацією підприємств. Район має добре енергетичне забезпечення.
У Придніпровському районі працюють два великих , підприємства кольорової
металургії в Запоріжжі — алюмінієвий і магнієвий заводи. (Пригадайте, де
використовується алюміній в господарстві і побуті. Наскільки він поширений
в земній корі?)
Виробництво алюмінію складається з двох стадій. Спочатку одержують глинозем
з бокситів чи іншої алюмінієвої руди. Потім з глинозему виплавляють
металічний алюміній. Підприємства, які виробляють глинозем, мають сировинну
орієнтацію. Для виготовлення 1 т глинозему необхідно від 2,5 до 4 т
бокситів або ж до 6 т нефелінів, кілька тонн вапняків, багато соди і
електроенергії. Великий глиноземний завод, що працює на імпортних бокситах,
знаходиться в місті Миколаєві.
Для виплавлення 1 т алюмінію необхідно до 20 тис. кВт-год електроенергії.
Ще більш енергомістке виробництво магнію (до 22 тис. кіловат-годин). Тому
підприємства виробництва алюмінію і магнію у Запоріжжі орієнтуються на
дешеву електроенергію Дніпровської ГЕС. Алюмінієвий завод одержує сировину
з Миколаївського глиноземного заводу (мал. 75), титановий — з родовищ Івано-
Франківської, Житомирської, Дніпропетровської областей, а також з
кримського виробничого об'єднання «Титан».
У Придніпровському районі знаходиться Верхньодніпровський гірничо-
металургійний комбінат. Він орієнтується в своєму розміщенні на
електроенергію Дніпродзержинської ГЕС і потужної Придніпровської ДРЕС.
Сировинною базою комбі^, нату є Самотканське титанорудне родовище.
У зв'язку з освоєнням нових родовищ кольорових металів є перспективи для
дальшого розвитку кольорової металургії в Придніпровському районі.
Тут зосереджені значні людські ресурси. За кількістю та густотою населення
район посідає перше місце в Україні. Обидві області дуже урбанізовані
(Донецька — 90, Луганська — 87 %).
Донецький район має найвищий рівень економічного розвитку в Україні.
Найрозвинутішими галузями господарства є електроенергетика, вугільна,
металургійна, хімічна промисловість, важке машинобудування та промисловість
будівельних матеріалів. У сільському господарстві переважає приміський тип.
На півночі і півдні району вирощують зернові культури, соняшник,
розвиваються молочно-м'ясне скотарство і свинарство. Район має вихід до
Азовського моря і розгалужену транспортну мережу, якою здійснюються
інтенсивні міжрайонні і міжнародні зв'язки.
Провідною галуззю в районі є вугільна промисловість. Тут видобувають
коксівне (Донецька область) і енергетичне (Луганська область) вугілля. На
вугільній промисловості базується потужна електроенергетика. Вона
представлена тепловими електростанціями, які дають близько третини всієї
електроенергії країни (Вуглегірська, Луганська, Курахівська, Миро-нівська,
Сіверськодонецька, Слов'янська, Старобешівська, Штерівська).
Галуззю спеціалізації є чорна металургія, проте за виробництвом металу
Донецький район поступається Придніпровському. Тут виробляють чавун, сталь,
різноманітний прокат. (Пригадайте, на яких сировинних ресурсах працює ця
галузь. Які з них власні, а які девізні?)
пром»). Цьому
сприяють запаси кухонної солі, а також карбонатної сировини. (Пригадайте,
де.)
Дістала розвиток хімія органічного синтезу. Сировиною для неї є продукти
нафтопереробки, природний і коксовий газ. Нафтопереробна промисловість
зосереджена в Лисичансь-ку, смоли і пластмаси виробляють у Донецьку і
Сіверськодонецьку, гумотехнічні вироби — в Лисичанську. Сажу (технічний
вуглець) постачає виробництво в Стаханові. (Які екологічні проблеми
пов'язані з розвитком цих галузей промисловості?)
Значного розвитку в районі досягло важке машинобудування, передусім
виробництво обладнання для гірничодобувної, металургійної, будівельної
індустрії, рухомого складу залізничного транспорту.
Найбільші підприємства важкого машинобудування знаходяться в Краматорську.
Тут виробляють крокуючі екскаватори, прокатні стани, шахтне і транспортне
устаткування, верстати для обробки великих деталей для прокатних станів,
залізничних вагонів.
Виробництво гірничошахтного устаткування налагоджено на машинобудівних
заводах Донецька, Луганська, Горлівки, Дружківки, Ясинуватої, обладнання
для металургійної промисловості — у Макіївці, Дебальцевому, Слов'янську.
Транспортне машинобудування Донецького району представлене вагонобудівним
заводом у Стаханові. Маріупольське ВО «Маріупольважмаш» виготовляє різні
типи залізничних цистерн, ВО «Луганський тепловозобудівний завод»
(найбільше підприємство транспортного машинобудування в Україні) —
тепловози.
У Луганську і Маріуполі виробляють сільськогосподарські машини, в
Первомайську Луганської області — електродвигуни для врубових машин.
Виробництво різноманітного електротехнічного обладнання зосереджено у
Донецьку, Слов'янську і Торезі.
Район має потужну будівельну індустрію, підприємства якої переважно
розміщуються в малих і середніх містах. (Пригадайте, чи є сировинна база
для цієї галузі в Донбасі.) Найбільшого розвитку досягла цементна і скляна
промисловість. Виробляють також покрівельні матеріали (толь, шифер),
керамічні вироби, залізобетонні конструкції.
Високий рівень територіальної концентрації характерний для цементної
промисловості району. Працює цементний комбінат у Амвросіївці, цементні
заводи в Макіївці, Єнакієвому і Краматорську.
У Донецькому районі зосереджена значна частка виробництва віконного і
технічного скла в країні. Найбільшим підприємством галузі є
Костянтинівський завод «Автоскло».
Природні умови і потреби міського населення сприяли формуванню в районі
потужного АПК. Близько 80 % сільськогосподарських угідь припадає на орні
землі. Вони займають площу понад 3 млн 'гектарів. З них близько 50 %
знаходиться під зерновими культурами, 35 % — під кормовими.
Особливістю сільського господарства району є переважання тваринництва над
рослинництвом. Тваринництво має молочно-м'ясний напрям. (Чому?) Розвинуто
також свинарство і птахівництво. В найбільш індустріальній частині району
сільське господарство має приміський характер. Південь і північ Донецького
району спеціалізуються на вирощуванні зерна, насамперед озимої пшениці та
соняшнику.
Підприємства, що переробляють сільськогосподарську продукцію, переважно
зосереджені у найбільших промислових вузлах. Серед них виділяються
борошномельно-круп'яна, м'ясна, молочна, пивоварна, виноробна,
хлібопекарська та кондитерська. (Розміщення яких галузей визначається
сировинними чинниками, а які тяжіють до споживача?)
Розвинута в районі соляна галузь, що належить до харчової. промисловості.
Тут зосереджено 75% видобутку солі в країні.
Легка промисловість використовує як місцеву сировину, так і девізну. В
галузі зайняті здебільшого жіночі трудові ресурси. Найбільшими
підприємствами в районі є Донецький бавовняний та Луганський тонкосуконний
комбінати, трикотажні підприємства Луганська, Донецька, Маріуполя, шкіряно-
взуттєві — Донецька, Луганська, Костянтинівки, Артемів-ська. В багатьох
містах району знаходяться швейні цехи і фабрики.
Значно розвинутий в районі транспортний комплекс. За обсягами перевезень
район посідає перше місце в країні. Провідне місце за цим показником займає
залізничний транспорт.
Висока густота міських поселень і великі обсяги перевезень сировини і'
готової продукції зумовлюють найгу-стішу в країні мережу залізниць, що
становить 56 км на 1 000 км2 території.
Основними електрифікованими: залізницями є Ясинувата—
Чаплине—Дніпропетровськ—Кривий Ріг, їловайськ—Слов'янськ— Лозова—Харків,
Слов'янськ—Донецьк—Маріуполь.
Друге місце за обсягами перевезень у районі займає автомобільний транспорт.
Основними магістралями є: Донецьк— Дніпропетровськ,
Донецьк—Артемівськ—Харків, Луганськ— Дебальцеве—Донецьк—Запоріжжя.
Промисловими вузлами району є: Донецько-макіївський, Маріупольський,
Горлівсько-Єнакіївський, Луганський, Кра-маторсько-Костянтинівський,
Стаханово-Алчевський, Лисичан-сько-Рубіжанський.
Провідними галузями Донецько-макіївського проми слового вузла є вугільна
промисловість і чорна металургія Основні центри вузла — Донецьк (1 млн 121
тис. чоловік) Макіївка (424 тис. чоловік).
У межах вузла знаходяться підприємства чорної металургії, представлені
Донецьким і Макіївським металургійними заводами, Харцизьким трубним
заводом.
Машинобудівні підприємства розташовані в Донецьку, Макіївці, Ясинуватій
тощо. Розвинуті також легка та харчова галузі промисловості. Донецьк —
важливий залізничний вузол, що об'єднує 6 станцій.
Маріупольський промисловий вузол розміщений на півдні району на березі
Азовського моря. Найбільшим центром вузла є Маріуполь (549 тис. чоловік).
Тут працюють два великих металургійних комбінати. Зосереджено виробництво
залізничних цистерн і металургійного устаткування, коксохімія. В місті є
підприємства легкої (швейна, взуттєва, трикотажна) та харчової (м'ясна,
молочна, рибоконсервна, борошномельна, хлібопекарська, кондитерська)
галузей промисловості. Маріупольський порт — найбільший на Азовському морі.
До Горл і всько - Єн ак іївс ького промислового вузла належать Горлівка,
Єнакієве, Дебальцеве, Пантелей-монівка та Ясинівка.
У промисловому вузлі зосереджені вугільна, хімічна, коксохімічна,
металургійна і машинобудівна галузі промисловості. В Горлівці (336 тис.
чоловік) та на її околицях працює кілька великих шахт потужністю понад 1
млн тонн вугілля на рік.
На газі Горлівського і Єнакіївського коксохімічних заводів виробляють аміак
і гранульовані добрива (Горлівське ВО «Стирол»).
Великий машинобудівний завод в Горлівці випускає вугільні комбайни та інше
шахтне устаткування. На території вузла знаходиться Микитівський ртутний
комбінат. Для забезпечення потреб населення міста і збалансованого
використання трудових ресурсів в Горлівці виникли підприємства легкої і
харчової промисловості.
Єнакієве (120 тис. чоловік) майже втричі менше Горлівки за кількістю
населення. Місто є значним центром вугільної, коксохімічної, металургійної
та цементної промисловості.
До складу Краматорсько-Костянтинівського промислового вузла входять
Краматорськ, Слов'янськ, Арте-мівськ, Часів Яр та ін. Вузол знаходиться на
півночі Донецької області і спеціалізується на важкому машинобудуванні,
чорній і кольоровій металургії. Розвинуті тут також хімічна промисловість,
промисловість будівельних матеріалів, видобуток вогнетривких глин і
кам'яної солі. Промисловість вузла працює на електроенергії Слов'янської і
Миронівської ДРЕС.
Найбільшим промисловим центром вузла є Краматорськ (204 тис. чоловік).
Серед галузей переважає важке машинобудування. Три машинобудівні заводи
виробляють машини і обладнання для чорної металургії, хімії, енергетики,
вугільної промисловості: блюмінги, слябінги, ротори для турбін, мостові
крани, крокуючі екскаватори, потужні преси, шахтні підйомники тощо.
Працюють також заводи: металургійний, коксовий, будівельних матеріалів.
Важливим центром Краматорсько-Костянтинівського вузла є Слов'янськ (138
тис. чоловік) — досить своєрідне за своєю спеціалізацією місто. Місцеві
ресурси солі і крейди є основою для розвитку хімічної і соляної
промисловості (ВО «Хімпром»). Розвинуті також важке і електротехнічне
машинобудування, виробництво обладнання для чорної металургії і коксохімії
та арматурно-ізоляційного устаткування, будівельних машин. Місто —
найбільший в країні центр, що виробляє олівці. Поряд із Слов'янськом
розташований Слов'яногірськ — важливий рекреаційний центр, що використовує
грязі і соляну ропу Торських соляних озер.
На південь від Краматорська знаходиться Костянтинівна (106 тис. чоловік) —
потужний центр чорної і кольорової металургії, хімічної і будівельної
індустрії. В місті працюють металургійний і цинковий заводи, виробляють
фосфорні добрива і сірчану кислоту (яка це галузь?), віконне, кольорове і
автомобільне скло, мінеральну вату, дзеркала тощо.
Центром гірничодобувної промисловості (кам'яна сіль, крейда, гіпс,
вогнетривкі глини) є Артемівськ (92 тис. чоловік). Працює кілька соляних
шахт. Розвинуті машинобудування і металообробка, промисловість будівельних
матеріалів. У місті знаходиться завод шампанських вин. Легка промисловість
представлена взуттєвою і швейною галузями.
Між Краматорськом і Костянтинівкою знаходиться Друж-ківка (75 тис. чоловік)
— центр важкого машинобудування і будівельної індустрії. В місті виробляють
породонавантажувальні машини, електровози і вагонетки для шахт і рудників,
механізовані кріплення для вугільних шахт. Фарфоровий завод здебільшого
використовує жіночі трудові ресурси.
У місті Часів Яр видобувають найкращі за якістю в країні вогнетривкі глини,
налагоджено виробництво вогнетривких матеріалів.
До Луганського промислового вузла входять Луганськ (504 тис. чоловік) і
навколишні селища. Основою виробничої спеціалізації вузла є транспортне
(тепловозобудівний завод), а також важке машинобудування, виробництво
інструментів, верстатів, деталей до автомобілів і сільськогосподарських
машин, санітарно-технічного обладнання, труб.
Легка промисловість представлена швейною, текстильною, взуттєвою галузями.
Розвинута меблева і харчова промисловість (молочна, м'ясна і кондитерська).
ДоЛисичансько-Рубіжанського промислового вузла входять Лисичанськ,
Сіверськодонецьк, Рубіжне і Кремінна.
Центром хімічної промисловості є Сіверськодонецьк (Ї35 тис. чоловік), де
працюють підприємства ВО «Азот» і ВО «Склопластик». Доповнюють виробничий
комплекс міста приладобудування, легка і харчова промисловість.
У Лисичанську (127 тис. чоловік) розвинуті вугільна, хімічна, скляна галузі
промисловості і промисловість будівельних матеріалів. У місті і поблизу
нього є
|
