Попрощався стрілець

Попрощався стрілець зі своєю ріднею,
Вирушав він в далеку дорогу.
За свій рідний край, за стрілецький звичай
Ми йдемо за свою перемогу.

А вітер колише шовкову траву,
Молодий дуб додолу схилився,
Листям шелестить... Вбитий стрілець лежить,
Над ним коник його зажурився.

"Ой коню, мій коню, не стій наді мною,
Я тимчасом полежу прикритий.
Лети, коню мій, скажи неньці рідній,
Що я лежу у степу забитий.

Най батько, і мати, і ріднії сестри,
Нехай вони за мною не плачуть.
Я в степу лежу, за ріднею тужу,
Чорний крук наді мною вже кряче".