Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства. Структура системи законодавства - Історія, теорія держави і права - Скачать бесплатно

Галузі законодавства — великі об'єднання нормативно-пра­вових актів за певними сферами правового регулювання суспіль­них відносин, які характеризуються єдністю змісту, форми і ма­ють системні зв'язки між собою.

Зазвичай галузь законодавства «очолюється» кодексом, який визначає юридичну цілісність галузі. Конституція служить нор­мативною базою формування всіх галузей законодавства.

Інститут законодавства — система нормативних розпоряджень галузі законодавства, які регулюють певну сукупність суспіль­них відносин.

Важливим елементом структури законодавства є комплексні інститути, що об'єднують нормативні розпорядження кількох галузей законодавства.

Слід чітко розрізняти галузі права і галузі законодавства, які утворюють комбінацію норм галузей права.

У недавньому минулому ці поняття нерідко змішувалися й ототожнювалися, оскільки «правом» проголошувалися лише норми, які виражають державну волю «панівного класу» або «на­роду», закріплену в законі. Тому й галузей права існувало стіль­ки, скільки було прийнято законодавцем нормативних актів. Однак галузі законодавства аж ніяк не прямолінійно відбивають відповідні галузі права. У деяких випадках вони збігаються з га­лузями права (кримінальне, цивільне), в інших — із підгалузями права (авторське, водне законодавство). Навіть інститути права (наприклад, спадкування в цивільному праві) мають законодав­ство. Є й комплексне законодавство (господарське, транспорт­не, військове та ін.), яке містить норми кількох галузей права, які регулюють різні види суспільних відносин, і тому не мають властивих лише йому предмета і метода.

Наприклад, повітряне законодавство регулює відносини, по­в'язані з використанням повітряного простору. Воно містить норми конституційного права (встановлюється повний і виключний суверенітет України над її повітряним простором), адміні­стративного права (встановлюється порядок сертифікації — пись­мового посвідчення — і реєстрації повітряних суден й аеродро­мів, правила безпеки польотів), цивільного права (регулюється перевезення пасажирів і багажу, встановлюється цивільно-пра­вова відповідальність перевізника за цілість багажу і вантажу, а також за збиток, заподіяний пасажирам та іншим особам), тру­дового права (визначаються права членів екіпажа).

Інший приклад — аграрне законодавство як комплексна га­лузь, яка являє собою органічну систему внутрішньо узгодже­них правових норм, що регулюють аграрні (земельні, майнові, трудові, організаційно-управлінські) суспільні відносини в сфері сільськогосподарської виробничої діяльності.

Число галузей законодавства перевищує число галузей права.

Так, у Росії в 1996 p. розроблений загальноправовий класи­фікатор. Він охоплює 38 галузей законодавства, 7 галузей дер­жавного життя (суд, прокуратура, юстиція та ін.), комплексні галузі законодавства, які представляють собою норми кількох галузей, що регулюють різні за своїм видовим змістом відноси­ни, наприклад, законодавство про сільське господарство, зако­нодавство з загальних питань господарської діяльності та ін.

Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законо­давства:

1. Об'єктивна неможливість висловити зміст кожної окремої галузі права в одному нормативно-правовому акті. Збіг галузі права і галузі законодавства є можливим тоді, коли галузь зако­нодавства представлена актами однієї юридичної чинності — законами, і число актів невелике (наприклад. Кримінальний ко­декс). У більшості випадків зміст галузі права виражений у чис­ленних нормативних актах. Навіть конституційне право пред­ставлене за допомогою складної системи законів.

2. Залежність системи законодавства, формування його галу­зей від цілеспрямованої діяльності суб'єктів, пов'язаної з його систематизацією, від інтересів держави, потреб юридичної прак­тики, рівня розвитку юридичної науки, законодавчої техніки.

3. Переосмислення, відновлення, вдосконалення законодав­ства внаслідок його переорієнтування на демократичні цінності:

а) послідовна демократизація порядку формування і функціону­вання законодавчих органів, їх професіоналізація, забезпечення високої якості законів; б) формування цивільного суспільства, правової системи в напрямку розвитку соціальної правової дер­жави, охорони і захисту прав і свобод людини та інші. Результа­том цього процесу є уплітання в правову тканину нових теоре­тичних конструкцій, формування нових галузей та інститутів законодавства, у тому числі на базі підгалузей та інститутів пра­ва, покликаних створити оптимальну базу переходу до ринко­вих відносин, та ін.

4. Орієнтування системи законодавства не лише на галузь права, але й на галузь державної діяльності, на державний устрій. Це неминуче призводить до появи галузей законодавства, які не відбивають галузі права, є комплексними.

5. Обумовленість системи законодавства формою державно­го устрою країни (федерація), що припускає наявність у кожній галузі нормативних актів на рівні як федерації, так і суб'єктів федерації.

Розбіжність галузей права і галузей законодавства не виклю­чає наявності позитивної тенденції до їх відповідності, їх «вирів­нюванню».

Структура системи законодавства. Види галузей законодавства

Структура системи законодавства — внутрішня організація упорядкованих нормативно-правових актів, яка виражається в їх узгодженні і поділі на галузі та інститути законодавства.

Структуру системи законодавства можна класифікувати за такими критеріями:

— предметом правового регулювання (галузева),

— юридичною чинністю актів (субординаційна),

— особливостями форми державного устрою (державно-ор­ганізаційна).

Наведемо їх на схемі.

Розбіжність низки галузей права і галузей законодавства обу­мовлює необхідність провести класифікацію галузевої (горизон­тальної) структури системи законодавства, встановити види га­лузей законодавства з урахуванням ступеня їх відповідності га­лузям, підгалузям, інститутам права.

На схемі це виглядає так:

Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів

Систематизація нормативно-правових актів — це діяльність, пов'язана з упорядкуванням і удосконаленням законодавчих та інших нормативно-правових актів, зведення їх у єдину внутрішньо узгоджену систему.

Здійснювати систематизацію нормативно-правових актів не­обхідно для:

— усунення суперечностей між нормативними актами;

— підвищення якості та ефективності законодавства;

— забезпечення доступності його використання громадяна­ми, державними органами, громадськими організаціями, комерційними корпораціями.

Розрізняють три способи (форми) систематизації норматив­но-правових актів:

— кодификацію;

— інкорпорацію;

— консолідацію.

Технічною передумовою трьох способів (форм) систематиза­ції є облік нормативних актів, тобто письмове фіксування виданих нормативно-правових актів (у спеціальних часописах, на картках, у комп'ютері).

Кодифікація — спосіб (форма) систематизації законодавчих актів, який полягає в їх удосконаленні через зміну змісту (пере­робку і узгодження) юридичних норм, пов'язаних загальним предметом правового регулювання, і об'єднання у новий єдиний нормативно-правовий акт. Іншими словами, кодификація вира­жається в підготовці та прийнятті нових актів, у які заносяться узгоджені між собою як норми старих актів, що виправдали себе, так і нові нормативні розпорядження.

Про конституції — кодифіковані і не кодифіковані — див. § «Види законів».

Кодекс — єдиний, зведений, юридичне і логічно цілісний, внутрішньо узгоджений нормативний акт. Він має складну струк­туру і великий обсяг, поділяється на частині: загальну і особли­ву, розділи та глави (Кримінальний кодекс. Цивільний кодекс, Адміністративний кодекс та ін.).

Основи законодавства — кодифікований акт, що містить концептуальні поняття, цілі і завдання правового регулювання, принципи, які встановлюють основні напрямки регулювання певної сфери суспільних відносин. Як правило, такий акт скла­дається з нетипових норм — норм-цілей, норм-принципів, норм-дефініцій і забезпечує зв'язок і узгодженість норм тих чи інших галузей або інститутів права (в Україні — Основи законодавства про культуру від 14.02.92, Основи законодавства про охорону здоров'я від 19.11.92, Основи законодавства про загальнообов'я­зкове соціальне страхування від 14.01.98).

Статут — кодифікаційний акт, що регулює діяльність певних відомств, міністерств, організацій, ту чи іншу сферу управління (Статут автомобільного транспорту, Статут залізниць, Статут підприємства).

Положення — кодифікаційний акт, що визначає правовий статус, завдання і компетенцію державних органів і установ (По­ложення про службу в органах внутрішніх справ).

Правила — кодифікаційний акт, що визначає не правовий статус, а правовий порядок якогось виду діяльності (Правила дорожнього руху).

За обсягом розрізняють кодификації:

- загальну;

- галузеву;

- міжгалузеву (комплексну);

- спеціальну (внутрішньогалузеву).

Загальна кодификація припускає створення зведених кодифі­кованих актів для основних галузей законодавства. Загальним єдиним кодифікаційним актом конституційного права є Кон­ституція.

Галузева кодификація припускає об'єднання правових норм певної галузі права в суворо встановленому порядку (Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс та ін.). Галузева кодификація по­сідає провідне місце серед інших видів кодификації, тому що розподіляє нормативний матеріал відповідно до предмета і ме­тоду правового регулювання (відповідає галузі права).

Міжгалузева (комплексна) кодификація припускає об'єднан­ня правових норм не відповідно до галузей права, а за принци­пом регулювання значної сукупності суспільних відносин у сфе­рі державної діяльності, галузі господарства або соціально-куль­турного будівництва (Повітряний кодекс. Кодекс торгового мореплавства та ін.). Міжгалузева (комплексна) кодификація є додатковим напрямком кодифікаційних робіт, які мають істотне значення.

Спеціальна (внутрішньогалузева) кодифікація припускає об'єд­нання правових норм конкретного інституту або підгалузі права певної галузі (Водний кодекс. Лісовий кодекс та ін.). Як і ком­плексна кодификація, спеціальна (внутрішньогалузева) кодифи­кація є напрямком кодифікаційних робіт, що доповнюють галу­зеву кодификацію.

Робота з кодификації законодавства є складною й відповідаль­ною. Тут має місце не лише зовнішнє впорядкування нормати­вного матеріалу, його розташування у певному порядку, але й перегляд норм, що містяться в законах та інших нормативних актах, скасування застарілих і неефективних, виробка нових, надолуження прогалин, усунення дублювання, розбіжностей і суперечностей, їх узгодження. Кодификації найчастіше підда­ються норми, розраховані на тривалий проміжок часу. Більш динамічні сфери регулюються поточним законодавством.

Кодификація сприяє посиленню стабільності законодавства. Кодекси, що розробляються, представляють собою нові законо­давчі акти, які заміняють закони, що діяли раніше, і акти, що регулюють те саме коло суспільних відносин. При всій широко­сті кола норм , що містяться в кодексі, він характеризується цілісністю, внутрішньою єдністю і власною системою. Кодифі­каційні акти покликані бути основою законодавчої діяльності. На відміну від інкорпорації кодификація завжди має офіційний характер.

Інкорпорація — спосіб (форма) систематизації законодавства, який полягає у зовнішньому впорядкуванні (розташуванні в тому чи іншому порядку) вже наявних нормативних актів без зміни змісту норм права, які містяться в них.

Результатом інкорпорації є збірники, де нормативні акти розташовуються в хронологічному або алфавітному порядку, за предметною ознакою, з урахуванням юридичної чинності об'єд­нуваних актів тощо.

При інкорпорації нормативний акт опрацьовується: із нього викидаються положення, що втратили силу; включаються вне­сені до них зміни і доповнення; виключаються положення, що не містять норм права; викидаються відомості про осіб, які під­писали нормативний акт.

Інкорпорація може бути:

— офіційною — здійснюється від імені компетентних держав­них органів (наприклад, «Відомості Верховної Ради України»);

— неофіційною — здійснюється видавництвами, науковими і навчальними закладами, практичними органами, окремими спе­ціалістами.

Позаяк в першому випадку збірники, що видаються, є офі­ційною формою опублікування і на них можна посилатися при розгляді юридичних питань, в другому вони мають лише довід­ково-інформаційний характер.

Найпоширеніші види інкорпорації:

Консолідація — спосіб (форма) систематизації, який поля­гає в об'єднанні кількох нормативно-правових актів, що діють в одній і тій самій сфері суспільних відносин, в єдиний норма­тивно-правовий акт, як правило, без зміни змісту. Інакше: кон­солідація виражається в підготовці і прийнятті укрупнених ак­тів на основі об'єднання норм розрізнених актів, виданих з од­ного питання.

Вона використовується там, де відсутня можливість кодификації; є уніфікацією нормативних актів; усуває їх численність;

позбавляє їх надмірної роздробленості; сприяє об'єднанню загаль­них положень поточної правотворчості в родинні групи; є про­міжною ланкою між поточною правотворчістю і кодификацією.

Результатом консолідації нормативного матеріалу є видання Зводу законів. Історії законодавства відомий Звід законів Юстиніана. Є й вітчизняна практика їх створення: Збори місцевих законів західних губерній — в Україні XIX ст.. Звід законів Ро­сійської Імперії в 16-ти томах, Звід законів СРСР. Звід зако­нів видано у Російській Федерації, запланована його підготовка в Україні. Консолідовані акти в Україні доцільно підготувати з питань податкової, пенсійної, приватизаційної політики держа­ви (до структури консолідованого акта, як правило, входять окре­мі однопрофільні статті, глави, параграфи, розташовані у певній послідовності).

Останнім часом консолідовані збірники законів набули по­пулярності в країнах Заходу: Звід законів США, Зібрання феде­рального права ФРН та ін.