Трудова еміграція та імміграція - Економічні теми - Скачать бесплатно

Поняття міжнародної міграції робочої сили: міграція в долі українського та інших народів.

Міжнародна міграція робочої сили є складовою світової системи господарювання , вона є результатом еволюції робочої сили, системи міжнародного поділу праці та інтеграції. За розрахунками експертів ООН, у 2000 р. близько 140 млн. людей , тобто близько 2 % світового населення мешкали не в тій країні, в якій народилися. Міжнародна міграція робочої сили пов’язана з формуванням, розвитком та занепадом націй і держав. Вона є результуючої функцією цілого комплексу економічних та неекономічних чинників : її обумовлюють як різниця в рівнях поточних доходів, безробіття, необхідність пошуку роботи в інших країнах та інші економічні причини, так і війни, стихійні лиха, інші позаекономічні події.

Під міграцією розуміють зумовлене економічними, а також політичними, соціальними причинами, інколи військовими подіями постійне або тимчасове переселення людей через існуючі державні кордони.

Можна навести таке, більш формальне визначення цього явища :

Міжнародна міграція робочої сили – постійне або тимчасове переміщення працездатного населення з одних країн до інших, що викликається як економічними так і неекономічними причинами.

Історично явище міграції – необхідний та природний атрибут міжнародних відносин, спільного існування різних народів, етнічних та соціальних груп, країн.

Завдяки міжнародній міграції сформувались окремі нації та держави. Адже такі сучасні країни як США, Австралія, взагалі є країнами, населення яких , крім індіанців та аборигенів, племен, сформовано завдяки припливу мігрантів, і переважна кількість людей є або нащадками мігрантів, або є самі мігрантами. До речі, чимала частина людей є вихідцями з України, типова доля яких була, як відомо, описана вітчизняним письменником В.Короленком. Протилежним американському та австралійському прикладом етно- та державоутворюючої міграції є розсіяння єврейського народу, наслідком якого стало зникнення його державності. Державу Ізраїль було відновлено вже в середині 20 ст. зворотній (етнічній) міграції, яка стимулювалася сіоністським рухом і тривала кілька десятиліть до цієї події та кілька десятиліть після неї.

Друга світова війна спричинила масову евакуацію українців на Схід Радянського Союзу, зокрема до Сибіру, республік Середньої Азії. Надалі – втеча українців від радянського голодомору 30-х років, примусове переміщення остарбайтерів, виїзд українців на освоєння казахської цілини, до об’єктів комсомольського будівництва та нафтогазових розробок на Радянському Сході, в Сибіру, етнічна міграція євреїв до Ізраїлю, переїзд значної частини інтелігенції до Москви у 60-80-ті роки – ось найбільш помітні для України міграційні події вже 20 ст. Нарешті масовий виїзд фахівців та робітників у пошуках кращої долі у пострадянські часи ( кінець 20 – початок 21 ст.) передусім до країн Західної Європи та США „довершують картину” сьогодення.

Така участь наприкінці 20-го ст. та в перші роки 21 ст. є однобічною та вельми несприятливою для України. Значно гірші умови життя, безробіття, низькі доходи зумовлюють майже односторонній відплив населення, причому переважно працездатного і значною мірою висококваліфікованого.

Міжнародна міграція пов’язана з розривом в умовах життя та оплати праці в країнах-донорах й країнах-реципієнтах.

2.Класифікація складових, факторів і видів міжнародних міграцій.

Міжнародна міграція, подібно до монети, має два боки, які не існують окремо один від одного, а є аспектами єдиного міграційного процесу. Це – еміграція та імміграція.

Еміграція – це виїзд працездатного населення з території країни за її межі.

Імміграція – це в’їзд працездатного населення на територію країни з-за її меж.

Отже, одна і та сама людина є емігрантом стосовно країни виїзду та іммігрантом стосовно країни в’їзду.

Міграційне сальдо – різниця між імміграцією до країни та еміграцією за її межі.

Використовується ще один термін – ре імміграція, яким позначають повернення емігрантів на батьківщину, на постійне місце проживання.

Фактори міжнародної міграції можна поділити на економічні та неекономічні.

Економічні фактори – пов’язані з відмінностями, що існують між країнами щодо рівнів життя, заробітної платні, можливості знайти роботу. Звичайно, „суто економічних” мотивів виїзду з країни або в’їзду до неї не існує: всі вони так або інакше пов’язуються з соціальними, психологічними системами цінностей людей. Разом з тим їх об’єднує те, що економічні підходи можуть досить повно їх зрозуміти та описати. Неекономічні фактори пов’язані з подіями такими як стихійні лиха, війни, примусове висилання людей.

Види міжнародної міграції робочої сили

3. Аналіз наслідків міграції на ринку праці

У загальносвітовому масштабі міжнародна міграція робочої сили зумовлює оптимізацію розміщення продуктивних сил.

В багатьох випадках міграція робочої сили сприяє розв’язанню проблеми зайнятості, коли безробітні люди з однієї країни переїздять до іншої, де вони можуть знайти роботу.

Певний тиск здійснює міграція робочої сили в напрямку вирівнювання цін на цей фактор виробництва.

Міграція впливає на обсяг ВВП.

Для країни в’їзду вона, як правило, означає можливість збільшення сукупного продукту. Навіть якщо іммігранти стають безробітними, вони відіграють певну роль відносно загальної зайнятості, здійснюючи понижувальний тиск на заробітну плату. Іммігранти виконують суспільно корисну роботу, сплачують податки до державного бюджету країни перебування. Симетрично негативний результат на обсяг ВВП еміграція відіграє для країни виїзду працівників.

У сучасному світі міграційні процеси дедалі активніше виявляють себе у сфері наукомісткого виробництва, впливаючи на неї. У даному разі виграші та програші для країн є більш очевидними, оскільки йдеться про виїзд та в’їзд людей, праця яких є високо затребуваною та використовується на важливих, інколи стратегічних ділянках економіки. Від такої еміграції сильно потерпає Україна та інші пострадянські держави. Адже вони у такий спосіб позбавляються дефіцитних працівників, талановитих фахівців, на підготовку яких були затрачені чималі кошти. І, навпаки, значні позитивні наслідки від імміграції наукових працівників, інженерів та інших кваліфікованих працівників можуть мати місце в країні в’їзду. (Великий відплив умів з Індії. Так, 40-50% від них на в’їзд іноземних фахівців до США припадає на людей, що проходять з Індії. На другому місці – Китай – 10%).

Тимчасові (сезонні) роботи за кордоном також є статтею міжнародної міграції. В цьому разі така міграція може мати вигоду і для країни виїзду. Для них така міграція може забезпечувати додаткову статтю прибутку, зокрема тому, що робітники повертаються додому із заробітками.

Для України актуальні приклади цьому – робота водіїв у московських автопарках, виїзди шахтарів на заробітки до російських шахт. Італійські, мексиканські, турецькі будівельники традиційно виїздять на заробітки у найбільш багаті європейські країни.

Хто виграє?

Самі емігранти (збільшення зарплати, можливість отримати роботу).

Роботодавці. Вони можуть платити нижчу заробітну плату.

Робітники, які залишаються в країні імміграції. Вони позбавляються конкурентів на ринку праці.

Хто програє?

Конкурентні працівники та потенційні працівники в країні вїзду, які потерпають від нестачі робочих місць та погіршення умов заробітної платні.

Наймачі в країні виїзду, які позбавляються як самих працівників, так і можливостей користуватися конкуренцією на ринку праці з метою зниження заробітної плати.