Хеджування продажу, купівлі та вигоди хеджування - Економічна теорія - Скачать бесплатно
Хеджування продажу.
Хеджування купівлі.
Вигоди хеджування.
1. Хеджування продажу – це використання короткої позиції на ф’ючерсному ринку тим, хто має довгу позицію на наявному ринку.
Цей вид хеджування використовується для захисту продажу ціни товару і використовують його продавці реальних товарів для страхування від падіння цін на цей товар.
2. Ця операція представляє собою купівлю ф’ючерсного контракту будь-ким, хто має певну позицію на наявному ринку. Результатом довгого хеджу є фіксація ціни закупки товару.
Цей вид хеджування часто використовують посередницькі фірми, які мають замовлення на купівлю товару в майбутньому та компанії переробними. При цьому закупки на ф’ючерсному ринку здійснюється як тимчасова заміна закупки реального товару. В підсумку довге хеджування захищає від підвищення цін.
3. Хеджування з допомогою ф’ючерсних контрактів має ряд переваг:
проходить зниження цінового ризику торгівлі товарами або фінансовими інструментами.
хедж не пересікається із звичайними операціями і дозволяє забезпечити постійний захист ціни без необхідності змінювати політику запасів чи втягуватися в гнучку систему форвардних відносин.
хеджувнаня забезпечує велику гнучкість в плануванні, оскільки ф’ючерсні контракти існують для багатьох місяців постачання в майбутньому, підприємство може планувати на перед.
хедж полегшує фінансові операції.
якщо хедж розпочато, то не обов’язково ліквідувати його при реальній угоді: можна вести операції „в середині” ходжа, тобто відкуповувати частину контракту раніше терміну і знову продавати, якщо ціни пішли вверх. Хоча ці операції вже носять спекулятивний характер.
Стратегії хеджування
Основні стратегії хеджувнаня.
Арбітражне хеджування.
Довгострокове хеджування.
Перехресне хеджування.
При хеджувнані необхідно прийняти до уваги два фундаментальних критерії:
цінову перспективу,
економічну доцільність хеджування.
Витрати на хеджування не повинні перевищувати суми, що хедер запланував на оплату страхування від цінових втрат.
Рішення про те, здійснювати хеджування чи ні, повинне бути засноване на порівняльному аналізі величини ринку і розміру капіталу економічної одиниці (наприклад, фірми), що піддається цьому ризику.
У деяких випадках метою хеджування, крім страхування цінових ризиків, можуть виступати фінансування витрат на збереження товару і вибір оптимального моменту продажу наявного товару. Така операція отримала назву арбітражного хеджування. Воно засновано на одержанні прибутку при сприятливій зміні співвідношення цін реального товару і біржових котирувань.
Те, що передбачає хеджуання, - полягає в купівлі-продажу ф’ючерсного контракту до здійснення угоди з реальним товаром.
Останнім часом одержали поширення такі операції, як довгострокове хеджування, тобто операції, що покривають період на 2-3 роки вперед.
Довгострокове хеджуання полягає у відкритті потрібної кількості позицій на відносно близький термін, що згодом пересуваються далі, тобто первісні позиції закриваються і відкриваються нові на наступні кілька місяців.
Перехресне хеджування припускає як інструмент страхування використовувати контракт на товар чи фінансовий інструмент, що по своїх параметрах не цілком збігається з хеджуванням. На практиці при хеджуванні рідко вдається отримати ф’ючерсні контракти на ті ж чи інші товари або інструменти.
Спекулятивні операції на ф’ючерсних ринках
Функції спекулянтів на ф’ючерсних ринках.
Техніка спекулятивних операцій.
Види спекулянтів на ф’ючерсних ринках.
Спекулянтами називаються учасники ф’ючерсних операцій, що не мають зацікавленості у відповідному наявному ринку, але ведуть торгівлю ф’ючерсами в надії дістати прибуток у результаті правильного прогнозу цін.
Основні функції, що прийняли на себе спекулянти:
Прийняття ризику.
Спекулянти відносяться до категорії учасників, що вітають ризик, без них не було би сторони, який хедери могли б передати свій ризик, а ці ризики не можуть зникнути.
Без спекулянтів хедерам було б дуже важко, а може бути і неможливо, погодити ціну, тому що продавці (власники коротких позицій) вимагають найвищу ціну, тому що продавці (власники коротких позицій) вимагають найвищу ціну, у той час як покупці (власники довгих позицій) хочуть заплатити можливу найменшу ціну. Врегулювати ці взаємні вимоги досить складно.
Підвищення ліквідності ринку. Спекулянти виступають також важливим джерелом ліквідності ринку. Постійний приплив наказів спекулянтів у торговий зал у комбінації з потоком наказів хедерів дозволяє значно скоротити час на появу зустрічних наказів на купівлю і продаж у порівнянні з тим, як це було б при наявності одних хеджерів.
Види спекулянтів на ф’ючерсних ринках.
На ф’ючерсних ринках спекулянти представлені двома основними видами: гравці на зниження та гравці на підвищення.
Гра на зниження здійснюється шляхом продажу спекулянтами ф’ючерсних контрактів з цілю їхній наступного відкупу по більш низькій ціні. Спекулянти, які займаються цими операціями, називаються „ведмедями”.
Гра на підвищення здійснюється шляхом купівлі ф’ючерсних контрактів з метою їхнього наступного продажу по більш високій ціні. Спекулянти цього типу називаються „биками”.
Спекулянти, що мають обсяг операцій менші певного визначеного рівня, називають дрібними.
Розрізняють спекулянтів і по методах ведення операцій, по стратегії і тактиці торгівлі. За цим критерієм виділяються:
позиційні спекулянти (position traders) – можуть бути як професіоналами, так і непрофесіоналами. Звичайно утримують свою позицію протягом ряду днів чи тижнів, навіть місяців.
одноденні спекулянти (day traders) – утримують позицію протягом одного дня торгів, очікуючи істотного руху цін протягом дня і дуже рідко переносять позицію наступного дня.
скалпери (scalpers) – ведуть торгівлю в залі винятково у своїх інтересах. Подібну тактику також використовують в основному професійні трейдери („місцеві”), що є присутніми у залі і торгують за свій рахунок.
спредери (spreaders) – використовують різницю цін на різні, але взаємозалежні ф’ючерсні контракти. Прибуток спредера може виникати при використанні визначеного співвідношення цін на контракти по одному товарі з різними термінами або по різних товарах з одним терміном.
Операції спреду, їх основи та особливості
Операції спреду, їх основа та особливості.
Особливості наказів в операціях спреду.
1. Угоди спреда ґрунтуються на грі різниці котувань двох ф’ючерсних контрактів, що і одержало назву спреда чи диференціала. Операція починається, коли це співвідношення будь-яким чином змінюється.
Техніка операції дуже проста: на першому етапі спекулянт відкриває 2 позиції – довгу і коротку. Коли співвідношення цін повертається до нормального, то обидві угоди ліквідуються. Самим важним в цих операціях є вибір позиції по кожному контракту, тобто визначення того, який контракт купити, а який придбати. Неправильне вирішення цього питання може призвести до збитків і на довгій і на короткій позиції.
Відповідно позитивне завершення операції можливе і при підвищуючій і при понижуючій тенденції, при умові, що саме значення спреду досягло очікуваної величини, бо ціни 2-х контрактів завжди різні. І якщо контракт більш високою ціною купується (а з більш низькою – продається), то це означає що торговець очікує розширення спреду між цими контрактами. Якщо контракт з більш високою ціною продається, то це означає, що торговець очікує звуження спреду між двома контрактами.
Операції спреду вважаються самим обережним варіантом спекуляції цін, бо в їх основі лежать ціни 2-х контрактів, які змінюються одночасно і є взаємопов’язані.
Але є і ситуації, коли операції спреду дають збитки відразу по 2-х позиціях угоди.
2. Учасник операції спреду може дати наказ двома способами:
віддавши окремі накази на купівлю і продаж відповідних контрактів з визначенням бажаного рівня цін,
виділивши спеціальний спредовий наказ з визначенням величини спреду (диференціала).
Практично на всіх активних ф’ючерсних ринках існує спеціальне місце для заключення угод спреду, де така угода може бути заключна дуже скоро, як і наказ на одну позицію. Існують і окремі котування для спреду.
Сумуючи вигідність спредових наказів, можна відмітити:
Ринок спредів є найкращим способом відкриття і закриття позицій, які дозволяють здійснити операції при більш сприятливому рівні диференціала,
Коли спред виконується окремо по кожній позиції, одна із них представляє собою купівлю чи продаж малоліквідної позиції при вибраному рівні цін,
Окремі накази тягнуть за собою і більш високий рівень комісійних. Більшість брокерських фірм встановлює комісійні для спредів на більш високому рівні, ніж для простої купівлі і продажу, але нижчі ніж для подвійної угоди. Рівень прибутку по операціях спреду значно менший, ніж можливий прибуток в операціях з довгою і короткою позицій.
Таким чином, спредові ринги, які існують на провідних біржах, забезпечують більш високий рівень ліквідності і дозволяють знизити операційні витрати, але такі спредові ринги існують лише для угод. які здійснюються на одній біржі.
Рішення про те, де буде заплачена угода чи на рингу для спредів, чи на рингу товарів приймає брокер після того, як клієнт дав наказ на здійснення спреду. Але коли він здійснює угоди на двох ринках, він дуже ризикує, так як за час потрачений на заключення однієї угоди, може суттєво змінитися ситуація на іншому рингу і він не зможе виконати умови рингу.
Опціонні спреди
„Бичачий спред” – торговець купує опціон покупця і продає опціон покупця з більш високою ціною зіткнення. Цей опціон повинен принести прибуток при ринковій кон’юнктурі, що підвищується.
„Ведмежий спред” – протилежна операція. Купується опціон на продаж і продається опціон на продаж з більш низькою ціною зіткнення. Операція приносить прибуток при ринковій кон’юнктурі, що знижується.
Якщо торговець не знає, у якому напрямку будуть змінюватися ціни, він може купити як опціон продавця, так і опціон покупця. Така операція є подвійним опціоном. Якщо обидва опціони купуються по одній і тій же ціні зіткнення, то він називається стредл чи спред по нестійкості.
Якщо ж в опціонних спредах опціон на купівлю придбаний за ціною зіткнення більшої, ніж опціон на продаж, операція називається стренгл.
Існує також комбінація, названа зворотній раціо-спред, що є зворотнім до нормального раціо-спреду. При цьому один опціон продається і більш ніж один опціон купується.
Зворотний раціо-спред на продаж означає продаж одного опціону на продаж з високою ціною зіткнення і купівлю декількох таких опціонів з більш низькою ціною з метою досягти збільшення прибутку на ринку з кон’юнктурою, що знижується.
Календарний спред полягає в покупці опціону з одним терміном і продажем опціону (звичайно з тією ж ціною зіткнення) на наступний місяць.
Існують ще деякі види стандартних комбінацій з опціонами:
метелик – купівля опціону покупця за ціною х, продаж двох опціонів покупця за ціною у, купівля опціону на купівлю за ціною z , де x < y < z. З опціонами на продаж угода відбувається навпаки.
кондор – купівля опціону на продаж за ціною v, продаж опціону на продаж за ціною х, продаж опціону на продаж за ціною у, купівля опціону на продаж за ціною z, де v < x < y < z. Те ж саме можна здійснити з опціонами на купівлю.
Операції з покритими опціонами.
Покриті опціони припускають сполучення операцій з опціонами з угодами та ф’ючерсними контрактами. Такі операції також можуть здійснюватися в різних комбінаціях.
Проста угода являє собою комбінацію опійної угоди з протилежною угодою та ф’ючерсним контрактом:
продавець опціону на купівлю купує ф’ючерсний контракт,
продавець опціону на продаж продає ф’ючерсний контракт,
покупець опціону на купівлю продає ф’ючерсний контракт,
покупець опціону на продаж купує ф’ючерсний контракт.
На результат операції впливає, чи здобувається опціон „без грошей” чи „при грошах”.
Конверсійна угода. Суть її полягає в тім, що торговець купує опціон продавця, продає опціон покупця і купує ф’ючерсний контракт. Обидва опціони мають однакові ціну зіткнення і термін закінчення. Ф’ючерсний контракт має такий же термін виконання, що й опціони, і його ціна повинна бути максимально близькою до ціни, зафіксованої в опціонах.
Якщо ціна ф’ючерсного контракту перевищу ціну зіткнення опціону покупця, то право на купівлю використовується тим, хто його купив, довга позиція (куплений ф’ючерсний контракт) автоматично закривається, а право на продаж, тобто опціон продавця, залишається невикористаним.
Зворотня угода. У цій угоді торговець купує опціон покупця, продає опціон продавця і ф’ючерсний контракт. Обидва опціони мають одинакову ціну зіткнення і термін закінчення. Ф’ючерсний контракт має той же термін виконання, і його ціна повинна бути по можливості близька до фіксованого в опціонах цін.
Якщо ціни поточних ф’ючерсних контактів перевищують ціну зіткнення вчасно закінчення терміну контракту, то торговець здійснює своє право на купівлю контракту, і тим самим автоматично закривається коротка позиція по фючерсу, а опціон продавця не використовується.
Якщо ж ціни ф’ючерсних контрактів падають, то власник опціону продавця виконує його, а коротка позиція за контрактом, що мається в торговця, автоматично ліквідовується, при цьому опціон покупця залишається невикористаним.
Використання опціонів у хеджуванні
Ще складнішою стає практична участь на ф’ючерсній біржі, коли хедеру потрібно не чекати витікання терміну контракту, а виконати його, щоб уникнути невиправданих втрат. Страхування від цінового ризику стає прогнозуванням напрямків зміни ціни і саме в цьому вузькому змісті спекулятивною грою.
Купівля опціону на купівлю у визначених випадках може здійснюватися для того, щоб зафіксувати максимальну ціну на купівлю реального товару в майбутньому.
Купівля опціонів на продаж подібна хеджуванню продажем з ф’ючерсами, тому що і та й інша операція забезпечує захист від зниження цін. Вона часто проводиться для встановлення мінімальної ціни продажу наявного товару. Однак на відміну від ф’ючерсного хеджу опціон на продаж дозволяє виграти у випадку більш сприятливої ціни (більш високої продажної ціни).
Використанням опціонів для хеджування досягають рівноваги між прибутком по опціонах і втратами на реальному ринку.
|
