Вы:
мужчина
 
20.48%
женщина
 
30.38%
девочка
 
25.76%
мальчик
 
10.3%
попал случайно
 
13.08%
Архив

МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов Webalta Уровень доверия



Союз образовательных сайтов
Главная / Рефераты / Економіка підприємства / Облік та аналіз у зовнішньоекономічній діяльності підприємств


Облік та аналіз у зовнішньоекономічній діяльності підприємств - Економіка підприємства - Скачать бесплатно


ВСТУП

Реформування системи бухобліку є складовою частиною заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового спрямування. У Посланні Президента України до Верховної Ради від 22 лютого 2000 року зазначається необхідність переходу підприємств у 2000 - 2001 рр. на світові Стандарти бухгалтерського обліку. Такий перехід здійснюється в рамках реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію зі світовим економічним простором, яка передбачає адаптацію законодавства України до законодавств розвинутих країн.

На виконання Програми реформування системи бухобліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України N 1706 від 28.10.98, в 1998 - 99 рр. розроблялися, обговорювалися напрямки реформування і затверджувалися необхідні інструменти (положення тощо) забезпечення реформування обліку і фінансової звітності. Прийнятий в 1999 році Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", як і Програма, передбачає здійснення регулювання бухобліку у напрямку гармонізації з міжнародними Стандартами бухгалтерського обліку та звітності. Саме цей Закон встановив основні принципи бухгалтерського обліку, визнавши його дані базовими для складання будь-якої звітності, в якій містяться вартісні показники.

Суб'єкти підприємництва матимуть змогу самостійно визначати облікову політику підприємства; обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них; затверджувати правила документообороту і технологію обробки облікової інформації; встановлювати межі та форми ведення обліку для внутрішніх потреб управління, включаючи ведення в окремій системі рахунків і регістрів обліку доходів, витрат, активів, зобов'язань у потрібному підприємству аспекті деталізації та регламентації (управлінський облік).

Виконання Програми реформування бухгалтерського обліку передбачає розробку і запровадження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі - ПБО). З метою розробки та врахування більш широкого спектру думок і пропозицій, ухвалення проектів положень, інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку і звітності при Міністерстві фінансів України утворено дорадчий орган - Методологічну раду з бухгалтерського обліку, у роботі якої беруть участь представники Держкомстату, ДПА, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, НБУ, Антимонопольного комітету, Спілки орендарів і підприємців, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Державного комітету промислової політики, Держпідприємництва, Ради підприємців України, Міністерств юстиції, енергетики, АПК, транспорту, освіти, фінансів, НАН України, провідних вищих учбових закладів економічного профілю, Українського товариства фінансових аналітиків, УСПП та Координаційно-експертного центру об'єднань підприємців.

У більшості прийнятих ПБО містяться норми, які знайомі фахівцям за відповідною нормативною базою. Водночас вони доповнені деякими новими методами оцінки, розподілу, складу річної бухгалтерської звітності. Збережені національні традиції щодо затвердження уніфікованих форм бухгалтерської звітності.

Наказом Міністерства фінансів N 291 від 30.11.99 р. затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Для полегшення практичного застосування Положень (стандартів) зі складання балансу та переходу до нового Плану рахунків листами Міністерства фінансів України N 18-424 від 04.02.2000 р. та N 18-432 від 23.02.2000 р. оприлюднені:

¾ Методичні рекомендації з перенесення сальдо рахунків і субрахунків попереднього Плану рахунків бухгалтерського обліку виробничо-господарської діяльності об'єднань, підприємств і організацій на рахунки і субрахунки Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 291 від 30.11.99 р., та

¾ Методичні рекомендації щодо визначення підприємствами й організаціями показників вступного сальдо Балансу (графа 3) у 2000 році.

Для спрощення процедури визначення показників звітності наказом Міністерства фінансів України N 37 від 24.02.2000 р. підприємствам дозволено не подавати показники за аналогічний період 1999 року у формах фінансового звіту.

Постановою Кабінету Міністрів України N 419 від 28.02.2000 р. затверджено Порядок подання фінансової звітності. Зокрема, строк подання квартального фінансового звіту встановлено на 25 число місяця, наступного за звітним кварталом, а річного - 20 лютого.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до річної фінансової звітності підприємств включені Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки і пояснення. При цьому слід взяти до уваги, що для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності наказом Міністерства фінансів України N 39 від 25.02.2000 р. встановлена скорочена за показниками річна і квартальна фінансова звітність в обсязі тільки Балансу і Звіту про фінансові результати. Примітки повинні подаватися підприємствами (крім малих) лише у складі річного звіту, і вони також будуть укладені Міністерством фінансів України в уніфіковану таблицю як додаток до річного звіту, що спростить роботу підприємств з розкриття інформації.

Таким чином, підприємства протягом трьох кварталів 2000 року складають фінансовий звіт у складі тільки двох форм – Балансу та Звіту про фінансові результати, структура яких вдосконалювалася протягом останніх двох - трьох років і не має значних розбіжностей із затвердженою на 2000 рік. Особливих труднощів зі складання такої звітності у підприємств не повинно виникнути через те, що кількість показників у квартальній бухгалтерській (фінансовій) звітності 2000 року проти квартального звіту 1999 року скорочено на 142, або майже у 2 рази. Така ж тенденція характерна для квартальної фінансової звітності суб'єкта малого підприємництва.

Новий План рахунків бухгалтерського обліку запроваджуватиметься підприємствами в міру їх готовності до цього. Але на користь найшвидшого застосування нового Плану рахунків бухобліку є концепція його побудови, за якою назви і призначення рахунків і субрахунків збігаються з назвою і змістом показників Балансу і Звіту про фінансові результати 2000 року, що дозволяє безпосередньо з рахунків і субрахунків нового Плану рахунків отримувати інформацію для складання фінансової звітності. Але і у випадку використання попереднього Плану рахунків можна майже без будь-яких перешкод скласти квартальний фінансовий звіт.

На рахунках старого Плану рахунків підприємства отримають потрібну інформацію для заповнення у Балансі 2000 року показників про основні фонди, нематеріальні активи, грошові кошти, готову продукцію, товари, статутний, додатковий і резервний капітал, прибуток, дебіторську і кредиторську заборгованість, кредити банку та інші зобов'язання підприємств.

Виходячи з норм ПБО 9 "Запаси" зрозуміло, що вся вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, які передані (передаються) в експлуатацію, розглядається як витрати підприємства, тобто в балансі і на рахунках не може бути показника про вартість малоцінних предметів в експлуатації, про нарахування зносу за ними. Такий розріз інформації схожий з тим, що був у 1999 році і раніше відносно малоцінних та швидкозношуваних предметів в експлуатації вартістю до 10 грн. за одиницю. Крім того, з 1996 року за наказом Міністерства фінансів України N 112 від 31.05.96 р. малі підприємства здійснювали списання малоцінних та швидкозношуваних предметів незалежно від вартості за повною вартістю на витрати при передачі в експлуатацію без нарахування зносу, тобто як і передбачено ПБО 9 "Запаси". Отже, застосування такої методики не є новим, а лише поширює межі її застосування.

Частина малоцінних та швидкозношуваних предметів у 2000 році включається до складу статті "Основні засоби". Вищенаведені Методичні рекомендації пояснюють нескладну техніку такої трансформації.

У складі статті "Незавершене виробництво" не повинно бути частини загальногосподарських (накладних) витрат (рахунок 26) та витрат обігу (рахунок 44), оскільки такі витрати за ПБО 16 "Витрати" розглядаються повністю як витрати звітного періоду і не підлягають розподілу між незавершеним виробництвом і випуском готової продукції, між вартістю реалізованих і нереалізованих товарів і готової продукції.

Спрощені процедури відображення на рахунках та у балансі операцій з придбання, вибуття основних засобів, нарахування амортизації тепер не передбачають відображення джерел, використаних на придбання основних засобів. Подібні операції тепер не стосуються (за старим Планом рахунків) оборотів на рахунках 85 "Статутний фонд", а також рахунках 86 "Амортизаційний фонд", 87 "Фонди економічного стимулювання", 88 "Фонди спеціального призначення" (деяких субрахунків), 93 "Фінансування капітальних вкладень", 94 "Фінансування формування основного стада".

У звіті про фінансові результати слід звернути увагу на такі зміни:

¾ виключені розділи з показниками про розшифрування прибутків і збитків, про використання прибутку, про платежі до бюджету;

¾ показник "Собівартість реалізованої продукції" для підприємств виробничої сфери зазнав змін на суму загальногосподарських витрат (рахунок 26), яка у звіті 2000 року відображається у статті "Фінансові витрати" (в частині процентів за користування кредитами) та у статті "Адміністративні витрати" (решта);

¾ статті "Інші операційні доходи" та "Інші операційні витрати" відрізняються від статті "Інші операційні доходи і витрати" (що була у 1999 році) тим, що до цієї статті у 2000 році не включаються показники за операціями з продажу основних засобів, нематеріальних активів і фінансових інвестицій, які тепер відображаються у статтях "Інші доходи" та "Інші витрати";

¾ склад статті "Фінансові доходи" збігається зі статтями 1999 року "Доходи від володіння корпоративними правами" та "Проценти до одержання". Рядок 180 до затвердження та запровадження ПБО 17 "Податок на прибуток" заповнюється у порядку, що збігається з попереднім роком;

¾ стаття "Витрати на збут", яка у звіті за 1999 і попередні роки мала назву "Комерційні витрати", для підприємств виробничої сфери не зазнала за сутністю змін. Торговельні підприємства частину витрат обігу у 2000 році відображають у статтях "Фінансові витрати" та "Адміністративні витрати", решта суми включається, як і раніш, до статті "Витрати на збут".

Таким чином, при застосуванні протягом певного періоду 2000 року старого Плану рахунків підприємства без особливих складнощів зможуть також скласти Звіт про фінансові результати, використавши для цього відповідні обороти на рахунках 26 "Загальногосподарські витрати", 44 "Витрати обігу", 46 "Реалізація", 80 "Прибутки і збитки", 81 "Використання прибутку".

Отже, такий порівняльний аналіз складання нової квартальної фінансової звітності свідчить про еволюційний шлях реформування бухгалтерської системи, який дозволяє гармонійно поєднати національні традиції з рекомендаціями міжнародних Стандартів фінансової звітності, мати час для самостійного опанування новим та найбільш безболісно пройти перехідний етап запровадження реформованої системи обліку.

Глава 1. Особливості здійснення розрахунків

у сфері зовнішньоекономічної діяльності

1.1. Розрахунки у безготівковій іноземній валюті

Відповідно до статті 7 Декрету “ Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 19.02.93р. у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торгівельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються тільки через уповноважені банки.

Поточний рахунок в іноземній валюті відкри­вається підприємству для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безго­тівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України, та для погашення за­боргованості за кредитами в іноземній валюті (Див. пп. 6.1.2 Інструкції НБУ “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті” № 527 від 18.12.98 р.).

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за господарськими операціями резидентів регулюється Законом України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті “ № 185/94-ВР від 23.04.94 р. Згідно із цим Зако­ном виручка резидентів в іноземній валюті підля­гає зарахуванню на їхні валютні рахунки в упов­новажених банках у терміни сплати заборгова­ності, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з моменту митного оформлен­ня (оформлення вантажної митної декларації) експортованої продукції, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з мо­менту підписання акта або іншого документа, який засвідчує виконання робіт (надання послуг), експорт прав інтелектуальної власності.

У разі здійснення резидентами імпортних опе­рацій, які здійснюються за зовнішньоекономічни­ми договорами, що передбачають відстрочення поставки, товари (роботи, послуги), які імпортуються за такими договорами, повинні надійти в Україну у терміни, зазначені в договорі, але не пізніше 90 календарних днів з моменту здійснен­ня авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника імпортованої продукції (робіт, послуг). При здійсненні розрахунків за імпортними операціями у формі документарного акредитива товари, роботи, послуги, що є пред­метом зовнішньоекономічного договору, який передбачає таку форму розрахунків, повинні над­ійти в Україну протягом 90 календарних днів з моменту здійснення платежу уповноваженим бан­ком на користь нерезидента.

Порушення резидентами термінів установле­них законодавством, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка від суми неотриманої виручки (митної вартості недопоставлених товарів, вартості недоотриманих робіт (послуг), вираженої в іноземній валюті, перерахованій у грошову одиницю Украї­ни за курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Днем виникнення заборгованості вважається перший день після закінчення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними, імпортними, лізин­говими операціями або термінів, установлених відповідно до раніше отриманих за цими опера­ціями ліцензій.

Державні податкові інспекції вправі за наслідка­ми документальних перевірок безпосередньо стягу­вати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Слід зазначити, що з набуттям чинності Ука­зу Президента України від 21.01.98 р. № 41/98 “Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі” розрахунки за експортно-імпортними операціями в національній валюті також здійсню­ються резидентами України в порядку, установле­ному Законом № 185/94-ВР від 23.04.94 р.. А це означає, що на такі операції також поширюється термін 90 календар­них днів, а також установлений порядок нараху­вання і стягнення пені за порушення термінів розрахунків за такими операціями.

У випадку коли встановлені терміни розрахунків за експортно-імпортними операціями порушені ре­зидентами за договорами, що передбачають ви­робничу кооперацію, консигнацію, комплексне бу­дівництво, оперативний і фінансовий лізинг, постав­ку складних технічних виробів і товарів спеціально­го призначення, Національний банк може видати таким суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності індивідуальну ліцензію на продовження цих термінів.

Обов'язковою умовою для отримання ліцензії є наявність відповідного висновку Кабінету Міністрів України про приналежність зовнішньо­економічного договору резидента до вищезазна­чених договорів.

Надання висновків щодо обґрунтованості причин перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", покладається за - на Мінекономіки, галузеві міністер­ства, Держбуд, Мін­енерго, Держнафтогазпром, Мінвуглепром; Держкомзв'язку та ряд інших державних установ.

Висновок видається у десятиденний термін з моменту подання резидентом документів для розгляду. У разі видачі позитивного висновку міністерство або інший центральний орган вико­навчої влади подає в установленому порядку проект відповідного рішення Кабінету Міністрів України з обґрунтуванням періоду можливого перевищення терміну розрахунків. Рішення Кабі­нету Міністрів України щодо договорів міжнарод­ного лізингу, за якими лізингодавцем є резидент, приймаються до початку передачі нерезиденту майна (об'єкта лізингу)".

Оскільки виручка за експортними операціями резидентів підлягає зарахуванню на їхні рахунки в банках у законодавче встановлені терміни, то відлік таких термінів банк починає з наступною календарного дня після оформлення вантажної митної декларації (за договорами консигнації - після оформлення попередньої вантажної митної декларації відповідно до митного режиму "Екс­порт при ордерних поставках") або підписання акта (іншого документа) про виконання робіт, надання послуг. В останньому випадку при наявності декількох документів з різними датами підпи­сання банк з метою контролю використовує той з документів, який підтверджує фактичне вико­нання робіт або надання послуг відповідно до умов зовнішньоекономічного договору і який підписаний раніше від інших документів.

Експортна операція знімається уповноваженим банком з контролю після зарахування виручки по такій операції (або її частини - у випадку здійснення обов'язкового продажу) на поточний рахунок резидента.

Відлік законодавчо встановлених термінів розрахунків за імпортними операціями резидентів банк починає з наступного календарного дня після здійснення авансового платежу, виставлення век­селя на користь постачальника імпортованих то­варів, а в разі застосування акредитивної форми розрахунків ¾ з моменту здійснення банком пла­тежу (списання грошових коштів з рахунків бан­ку) на користь нерезидента. З контролю імпорт­на операція резидента знімається банком після пред'явлення резидентом акта або іншого доку­мента, який свідчить про поставку нерезидентом продукції (виконання робіт, отримання послуг), яка раніше оплачена резидентом. У разі отри­мання резидентом послуг від міжнародних інфор­маційних систем і міжнародних платіжних систем для підтвердження факту їх отримання викорис­товуються відповідні договори, рахунки на оплату послуг, документи, які формує платіжна система після здійснення розрахунків, та ін.

Якщо на рахунок резидента повертаються кош­ти, які раніше були перераховані нерезидентові за імпортним договором, у зв'язку з тим що неможливе виконання нерезидентом договірних зобов'язань повністю або частково, резидент самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснював таке перерахування, копії документів, які однозначно підтверджують повер­нення коштів. Ця умова стосується випадків, коли зазначені кошти повертаються на рахунок рези­дента, що знаходиться в іншому банку.

При цьому відповідальність за порушення цієї умови покладається на резидента.

Слід мати на увазі, що у разі, коли умовами зовнішньоекономічного договору (експортного або імпортного) передбачена поставка товарів в Ук­раїну або здійснення авансового платежу на ко­ристь нерезидента в декілька етапів, то банк здійснює контроль за термінами розрахунків окремо по кожному факту здійснення поставки то­варів або авансового платежу.

Щодо порядку здійснення виплат резидентом нерезидентові за використання ав­торських і суміжних прав, то основним докумен­том для здійснення розрахунків з автором-нере­зидентом за використання твору є угода між іно­земним правовласником і українським користува­чем. В угоді повинні бути передбачені сума аван­су, терміни її перерахування у конкретній валюті та умови остаточного розрахунку. На операції, які здійснюються за такими угодами, також по­ширюються вимоги законодавства, що викладені в цьому розділі.

1.2. Розрахунки в готівковій іноземній валюті

З поточного рахунка в іноземній валюті юри­дичних осіб - резидентів за розпорядженням власника рахунка можуть проводитися такі операції з готі­вковою іноземною валютою:

виплата готівкою для оплати праці праців­никам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом (договором);

виплата готівкою чи платіжними документа­ми працівникам на службові відрядження при виїзді за кордон, на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транс­портних засобів за кордоном, представ­ницькі витрати за кордоном відповідно до чинного законодавства;

виплата готівкою на експлуатаційні потре­би для виконання обов'язків перед капіта­ном судна, яке належить судновласнику-не­резиденту, за контрактом (договором, уго­дою) на здійснення агентських послуг, ук­ладеним згідно з Кодексом торгівельного мореплавства;

виплата готівкою фізичним особам коштів, які отримані адвокатськими та іншими ком­паніями - резидентами з-за кордону за дорученням фізичних осіб за справами, що перебувають у провадженні цих компаній згідно з їх статутною діяльністю та ліцен­зією на відповідну діяльність;

виплата готівкою фізичним особам - рези­дентам за використання їх творів за кордо­ном (здійснюється юридичними особами -резидентами, які мають відповідні на це повноваження згідно із чинним законодав­ством України, за рахунок коштів, отрима­них із-за кордону);

виплата готівкою для сплати державного мита згідно із чинним законодавством України.

Уповноважений банк може приймати як платіж за товари від повноважного представника юридичної особи ¾ нерезидента в касу банку (для подальшого зарахування на розподільчий рахунок в іноземній валюті резидента) готівкову вільно конвертовану валюту в сумі до 10 000 (десяти тисяч) доларів США або в еквіваленті цієї суми в іншій вільно конвертованій валюті за офіційним обмінним курсом, уста­новленим Національним банком України на день зарахування коштів, за наявності:

експортного договору (контракту), у якому передбачено повну або часткову оплату в готівковій іноземній валюті (загальна сума. прийнята за одним договором (контрактом), не може перевищувати 10 000 (десять ти­сяч) доларів США);

оригіналу митної декларації про ввезення нерезидентом в Україну іноземної валюти та довідки банку-нерезидента про зняття іноземної валюти з рахунка нерезидента. У митній декларації та на довідці банку ро­биться позначка про зарахування готівко­вої іноземної валюти на рахунок (копія митної декларації, довідка банку-нерезиден­та і дані паспорта нерезидента (або доку­мента, який його замінює) залишаються в уповноваженому банку);

повноважень, наданих фізичній особі ¾ нере­зиденту юридичною особою ¾ нерезидентом відповідно до умов контракту (договору).

Готівкова іноземна валюта, отримана юридич­ними особами - резидентами або представниц­твами юридичних осіб - нерезидентів в уповнова­женому банку, використовується виключно на цілі, на які вона отримана. На власників рахунків згідно із чинним законодавством України покладається відповідальність за цільове використання цих коштів.

Якщо залишки іноземної валюти зостаються в неробочі часи доби у касах тих суб'єктів підприє­мницької діяльності, яким дозволяється викорис­товувати готівкову іноземну валюту як засіб пла­тежу або як заставу, то уповноважений банк ус­тановлює ліміт зазначених залишків іноземної валюти в касі (до розрахунку ліміту каси не вклю­чаються кошти, які спрямовуються на виплату заробітної плати, та кошти на відрядження), По­надлімітні залишки готівкової іноземної валюти підлягають повній інкасації в установах уповнова­жених банків та зарахуванню на розподільчий рахунок в іноземній валюті юридичної особи -резидента. Якщо суб'єкти підприємницької діяль­ності працюють цілодобово, то закінченням ро­бочого дня вважається початок операційного дня банку, у якому вони обслуговуються.

Якщо юридичні особи - резиденти працюють у вихідні та святкові дні, то вони можуть переви­щувати встановлені ліміти залишку іноземної ва­люти в касі з обов'язковою інкасацією понадлі­мітних залишків до установи уповноваженого банку не пізніше наступного робочого дня банку.

Використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу регулюється Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України , що затверджені постановою НБУ від 26.03.98 р. № 119.

Відповідно до пункту 2 цих Правил викорис­тання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу дозволяється у разі відсутності у фізичних осіб - нерезидентів або резидентів коштів у грошовій одиниці України і неможливості здійснення валютно-обмінних опе­рацій через пункт обміну іноземної валюти в деяких певних випадках (див. нижче) на території митниць, вокзалів, аеропортів, портів, готелів і в деяких інших випадках. При цьому при визна­ченні ціни товару і вартості наданих послуг вико­ристовується офіційний обмінний курс грошової одиниці України, що встановлюється НБУ на день здійснення платежу. Ці операції здійснюються відповідно до вимог Закону України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР "Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках зі споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" у редакції Закону України від 06.06.96 р. № 227/ 96-ВР, зі змінами і доповненнями.

Розрахунки з нерезидентами здійснюються на підставі рахунка, рахунка-фактури або відповідно до укладеного договору (контракту), які передба­чають оплату в готівковій іноземній валюті.

Підставою для зарахування іноземної валюти на розподільчий рахунок юридичної особи - рези­дента є копії рахунка або рахунка-фактури та ко­пія митної декларації про ввезення іноземної ва­люти в Україну нерезидентом (копія митної декла­рації залишається в уповноваженому банку);

б) переоформлення фізичним особам суб'єктами підприємницької діяльності квитків та доплати за багаж у день здійснення цього міжнародного рейсу;

в) реалізації суб'єктами підприємницької діяль­ності юридичним особам - нерезидентам, які через метеорологічні обставини чи поломки змушені були здійснити непередбачену посадку чи зайти в порт, пально-мастильних матеріалів, продуктів хар­чування, медикаментів та надання нерезидентам послуг з обслуговування пасажирів і членів екіпажу іноземних транспортних засобів (літаків, суден).

Підставою для зарахування іноземної валюти на розподільчий рахунок юридичної особи - рези­дента є копія рахунка або рахунка-фактури та копія митної декларації про ввезення іноземної валюти в Україну нерезидентом (копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

г) надання суб'єктами підприємницької діяль­ності послуг нерезидентам із застосуванням до­рожніх чеків у вільно конвертованій валюті.

Дозволи на роботу з дорожніми чеками у вільно конвертованій валюті суб'єктам підприємниць­кої діяльності надаються Кримським республі­канським, обласними та по м. Києву і Київській області управліннями Національного банку Укра­їни чи Головним управлінням Національного банку України за наявності агентської угоди між суб'єктом підприємницької діяльності та уповно­важеним банком.

В інших випадках на території України викори­стання готівкової іноземної валюти дозволяється у випадках:

а) надання суб'єктами підприємницької діяль­ності готельних послуг нерезидентам з оплатою в іноземній валюті, у тому числі із застосуван­ням дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті.

Дозволи на здійснення операцій з дорожніми чеками у вільно конвертованій валюті суб'єктам підприємницької діяльності надаються Кримським республіканським, обласними та по м. Києву і Київській області управлінням Національного банку України чи Головним управлінням Національного банку України за наявності агентської угоди між суб'єктом підприємницької діяльності та уповноваженим банком;

б) виплати іноземної валюти готівкою за пластиковими картками міжнародних платіжних сис­тем в уповноважених банках;

в) здійснення розрахунків в готівковій іноземній валюті між юридичними особами - резидентами та нерезидентами (фізичними чи юридичними особа­ми) на території України за наявності індивідуаль­ної ліцензії, наданої Національним банком України.

Також дозволяється використання готівкової іно­земної валюти як засобу платежу у разі здійснення суб'єктами підприємницької діяльності торгівлі та надання послуг за межами України на транспор­тних засобах, що їм належать (зафрахтовані) і формуються в Україні.

Іноземна валюта, що ввозиться в Україну у касах суден, потягів, поромів, автобусів, коман­дирами літаків та яку одержано за продані квит­ки, товари і перевезення багажу, підлягає обо­в'язковому декларуванню на митниці та зараху­ванню на розподільчий рахунок в іноземній ва­люті юридичної особи - резидента в сумах, за­декларованих у митній декларації.

На оригіналі митної декларації ставиться відмітка уповноваженого банку про прийняття готівкової іноземної, валюти, а копія митної дек­ларації залишається в уповноваженому банку.

У цих випадках при визначенні ціни товару та вартості наданих послуг використовується офі­ційний обмінний курс Національного банку Украї­ни, установлений на час перетинання митного кордону України транспортним засобом.

Порушення правил використання готівкової іно­земної валюти на території України тягне за со­бою відповідальність відповідно до чинного зако­нодавства.

Так, використання інвалюти на території Ук­раїни як засобу платежу без індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі вказаних валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним кур­сом НБУ на день здійснення таких операцій.

Запитання і завдання для самоперевірки

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за господарськими операціями резидентів.

Назвіть форми розрахунків в іноземній валюти.

Порядок здійснення контролю й отримання лі­цензій за експортними, імпортними та лізингови­ми операціями.

Законодавчо встановлені терміні розрахунків за імпортними операціями резидентів.

Поставка товарів в Ук­раїну або здійснення авансового платежу на ко­ристь нерезидента.

Які операції можуть проводитися з готі­вковою іноземної валюти з поточного рахунка в іноземній валюті юри­дичних осіб - резидентів за розпорядженням власника рахунка?

Як здійснюється виплата валюти готівкою фізичним особам через уповноважений банк?

На які цілі використовується готівкова іноземна валюта, отримана юридич­ними особами - резидентами та/ або представниц­твами юридичних осіб - нерезидентів в уповнова­женому банку?

Правила викорис­тання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу.

У якому разі дозволяється використання готівко­вої іноземної валюти на територіях митниць?

У якому разі дозволяється використання готівко­вої іноземної валюти на територіях вокзалів, аеропортів та портів?

У якому разі дозволяється використання готівко­вої іноземної валюти на території України в інших випадках?

Глава 2. Облік експортних операцій

2.1. Особливості обліку експортних операцій

Експорт товарів ¾ це продаж товарів українсь­кими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою не у грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України.

Виручка резидентів підлягає зарахуванню на їх рахунки в банках у строки виплати заборгова­ностей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати оформлення вантажної митної декларації (за договором консигнації -попередньої вантажної митної декларації, офор­мленої відповідно до митного режиму "експорт при ордерних поставках") на продукцію, що екс­портується, "а у разі експорту робіт (послуг, прав інтелектуальної власності) ¾ з моменту підписан­ня акта або іншого документа, що засвідчує ви­конання робіт, надання послуг, експорт прав інте­лектуальної власності.

Допускається зменшення суми валютної вируч­ки на розмір комісійних винагород, які утримали банки ¾ нерезиденти за проходження платежу че­рез їх рахунки, якщо оплата резидентом таких винагород передбачена договором та підтверд­жена відповідним банківським документом (під­твердження не вимагається, якщо комісійна ви­нагорода не перевищує 50 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті).

Відповідно до законодавства усі записи в бухгалтерському обліку по валютних рахунках, а також по відображенню господарських операцій в іноземній валюті здійснюються в національній грошовій одиниці України. Одночасно ці записи повинні відображатися в обліку в тій грошовій одиниці, у якій фактично здійснюються операції. Це досягається записом вартісних показників у вигляді дробу, у чисельнику якого вказується сума в іноземній валюті, а у знаменнику - її еквівалент у грошовій одиниці України.

Для визначення еквівалента використовується офіційний курс гривні до іноземної валюти, який установлює Національний банк України. З часом під впливом ряду факторів, які відбуваються як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку України, курс гривні до іноземної валюти має тенденцію до зміни. Тому однією з особливостей відображення в бухгалтерському обліку валютних операцій є те, що український еквівалент суми в іноземній валюті не є раз і назавжди фіксованою величиною, а підлягає перерахунку на певну дату за офіційним курсом Національного банку Укра­їни.

Національний банк України встановлює офі­ційний обмінний курс гривні до долара США як середньозважений курс за операціями комерцій­них банків на міжбанківському валютному ринку. У межах своєї загальної відповідальності за за­безпечення стабільності національної валюти Національного банку України може здійснювати вплив на формування офіційного обмінного курсу шляхом купівлі-продажу іноземної валюти на ва­лютному ринку.

Визначення дат перерахунку в бухгалтерсько­му обліку наведене в додатку до Положення з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті, № 29 від14.02.96. Курсові різниці, що виникають у результаті зміни курсу Національного банку України, відобража­ються на рахунку 79 "Фінансові результати”.

2.2. Продаж інвалюти

Обов’язковий продаж експортних надходжень було відновлено із 4 вересня 1998 року. Тоді її став­ка становила 75%. З 15 вересня 1998 року вона становить 50% надходжень в іноземній валюті групи 1 Класифікатора іноземних валют Націо­нального банку України на користь резидентів юридичних осіб (п. 1 Постанови № 349}.

Обов’язковому продажу не підлягають кошти в іноземній валюті першої групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України (п. 1 Постанови № 349):

а) що надходять у вигляді кредитів (позик, фінансової допомоги) від уповноважених банків та уповноважених кредитно-фінансо­вих установ, від нерезидентів, міжнародних фінансових організацій, а також кошти, переуступлені Національним банком Украї­ни уповноваженим банкам за грантом Кредитної установи для відбудови (KfW, Німеччина); суми надходжень в іноземній валюті, які повністю спрямовуються рези­дентами на погашення заборгованості за цими кредитами, позиками, фінансовою допомогою та зобов’язань за договорами міжнародного лізингу. Кошти за залученими від нерезидентів кредитами, позиками, поворотною фінансовою допомогою не підлягають обов’язковому продажу, якщо на проведення таких операцій відповідно до чинного законодавства України отримано гарантію Кабінету Міністрів України, інди­відуальну ліцензію або реєстраційне свідоц­тво Національного банку України;

б) що перераховуються на територію України з метою здійснення інвестицій;

в) що придбані на МВРУ через уповноважені банки та уповноважені кредитно-фінансові установи протягом строку, установленого валютним законодавством України для роз­рахунків з нерезидентами;

г) що були перераховані на користь нерези­дента і повернулися у зв’язку з тим, що взаємні зобов’язання повністю або частко­во не виконані, за умови, що ці кошти не були куплені на МВРУ;

д) що надійшли на користь резидентів-посе­редників за договорами комісії, доручення, консигнації або за агентськими угодами і підлягають перерахуванню резидентам та нерезидентам. Резиденти-посередники здійснюють обов’язковий продаж лише отриманої від нерезидентів комісійної вина­городи;

е) що належать уповноваженим банкам та уповноваженим кредитно-фінансовим установам;

ж) депозити, що розміщені резидентами в уповноважених банках та уповноважених кредитно-фінансових установах (включаючи відсотки, нараховані за ними), а також інве­стиції, здійснені резидентами за межі Ук­раїни, у разі їх повернення власнику;

з) що надходять транспортним організаціям (ав­іаційним, судноплавним, залізничним, автомо­більним) та підприємствам зв’язку від екс­порту власних послуг та спрямовуються ними на експлуатаційні витрати, пов’язані з обслуговуванням їх транспортних засобів (надання послуг зв’язку) за межами України, а також що надходять риболовецьким суднам та спря­мовуються ними на експлуатаційні витрати, пов’язані з обслуговуванням цих суден за межами України. Підставою для віднесення транспортних послуг та послуг зв’язку до власних послуг є документ (сертифікат тощо) Торгово-промислової палати України;

и) що надходять безплатно у вигляді добро­вільних пожертвувань.

Порядок відображення продажу іноземної валюти відповідно до пункту 111 Положення № 29 наведено у таблиці №1.

У податковому обліку валовий дохід збільшуєть­ся на суму гривень, отриманих відповідно до такого продажу, а валові витрати збільшуються на суму балансової вартості проданої іноземної валюти (пп. 7.3.5 Закону про прибуток).

Розглянемо порядок відображення в бухгалтерському обліку продаж іноземної валюти.

Таблиця №1.

№ з/п

Зміст операції

Дебет

Кредит

1

2

3

4

1

Списана іноземна валюта для продажу

334

312

2

Зарахована на поточний рахунок сума гривень, отримана від продажу інвалюти. Банком утримана комісійна винагорода

311

711

3

Списаний еквівалент проданої іноземної валюти



Назад


Новые поступления

Украинский Зеленый Портал Рефератик создан с целью поуляризации украинской культуры и облегчения поиска учебных материалов для украинских школьников, а также студентов и аспирантов украинских ВУЗов. Все материалы, опубликованные на сайте взяты из открытых источников. Однако, следует помнить, что тексты, опубликованных работ в первую очередь принадлежат их авторам. Используя материалы, размещенные на сайте, пожалуйста, давайте ссылку на название публикации и ее автора.

281311062 © il.lusion,2007г.
Карта сайта