Державний нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства - Трудове право України - Скачать бесплатно

Поняття та основні види нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, охорону здоров'я на виробництві

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є особливою правозастосувальною діяльністю спеціально уповноважених органів, яка спрямована на захист трудових прав людини.

Спеціально уповноважені органи та інспекції, які здійсню­ють нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, не залежать у своїй діяльності від власника або упов­новаженого ним органу. Центральні органи виконавчої вла­ди здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що пере­бувають в їх функціональному підпорядкуванні. Вищий на­гляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами (ст. 259 КЗпП). Згідно з положенням наведеної статті про те, що нагляду та контролю підлягає додержання законодавства про працю вза­галі, мова йде про охорону здоров'я на виробництві в широ­кому розумінні.

Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці згідно зі ст. 260 КЗпП здійснюють: Комітет України по нагляду за охороною праці (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 квіт­ня 2000 p. №633 "Про утворення Державного департаменту з нагляду за охороною праці" на базі Комітету по нагляду за охороною праці, що ліквідується, у складі Міністерства праці та соціальної політики України утворено Державний де­партамент з нагляду за охороною праці. Однак відповідних змін у чинні нормативно-правові акти ще не внесено, тому в підручнику зберігається його попередня назва і повноваження органу викладаються відповідно до цих актів); Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки; органи державного пожежного нагляду управління пожежної охо­рони Міністерства внутрішніх справ України; органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України. У даному випадку мова йде про нагляд за додержанням нормативно-правових актів про охо­рону здоров'я на виробництві, тобто про охорону здоров'я у вузькому її розумінні.

Нагляд і контроль — це різні форми перевірочної діяль­ності уповноважених на те певних державних або громад­ських органів (див. Коняхин Л.Г. Надзор и контроль за со­блюдением законодательства о труде. — М., 1982. — С. 11).

Нагляд — це здійснення спеціальними державними структурами цільового спостереження за додержанням ви­конавчо-розпорядчими органами, підприємствами, установа­ми й організаціями та громадянами правил, передбачених нормативними актами (Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 1999.— С. 675). Контроль є найбільш поширеним і дійовим засобом забезпе­чення законності. Його сутність полягає в тому, що суб'єкт контролю здійснює облік і перевірку того, як контрольова­ний об'єкт виконує покладені на нього завдання і реалізує свої функції (Колпаков В.К. Зазн. роб. — С. 662).

Вищий нагляд за додержанням законодавства про працю й охорону праці здійснює Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори. Перевірка виконання за­конів провадиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності підстав — також з власної ініціа­тиви прокурора. Прокуратура не підміняє органів нагляду і контролю і не втручається в господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству (Кол­паков В. К. Зазн.роб. — С.662).

У діючих нормативно-правових актах терміни "нагляд" і "контроль" вживаються в нерозривній єдності, чим підкрес­люється спільність цілей і задач, що стоять перед відповід­ними органами. Відмінності між органами нагляду і кон­тролю виявляються переважно в компетенції, функціях, що здійснюються ними, в методах виявлення порушень і спосо­бах реагування на них. Норми про нагляд і контроль за до­держанням законодавства про працю містяться в главі XVIII КЗпП України, а також в спеціальних нормативно-правових актах.

Суб'єктами даних правовідносин є власники або упов­новажені ними органи підприємств, установ, організацій, не­залежно від форми власності та господарювання, та спеці­ально уповноважені органи державної виконавчої влади, які наділені такими повноваженнями, як можливість давати влас­никам (уповноваженим ними органам) вказівки про усу­нення виявлених порушень, невиконання яких тягне за со­бою матеріальну, дисциплінарну, адміністративну, а в деяких випадках і кримінальну відповідальність; загальність нагляду і контролю (як було наведено нагляд і контроль поширюєть­ся на усі підприємства). Ці органи незалежні від інших дер­жавних органів та органів місцевого самоврядування. Адмініс­тративно-правові відносини завжди мають державно-влад­ний характер, оскільки один з його суб'єктів наділяється державою владними повноваженнями.

Стан підпорядкованості, в якому перебувають суб'єкти правовідносин по нагляду та контролю за додержанням за­конодавства про працю, є характерним для адміністративно-правових відносин. Правовідносини з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю та охорону здоров'я на виробництві виникають не за згодою сторін (що характер­но для трудових правовідносин), вони можуть виникати і всупереч бажанню другої сторони. Про адміністративно-пра­вовий характер правовідносин з нагляду і контролю за до­держанням законодавства про працю свідчить і зміст даних правовідносин, який полягає в тому, що наглядовий орган може дати власникові підприємства, установи, організації (уповноваженому ним органу) від імені держави владні розпорядження, котрий повинен безумовно їх виконати, а у разі порушення законодавства про працю та охорону здоро­в'я на виробництві застосувати заходи адміністративного стягнення. Таким чином, слід зазначити, що правовідносини з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю й охорону здоров'я на виробництві є адміністративно-право­вими і щодо трудових правовідносин виступають як зовнішні, пов'язані з організацією процесу праці на підприємстві, в установі, організації та застосуванням праці найманих праців­ників. Виняток становлять лише правовідносини з громад­ського контролю за додержанням трудового законодавства, оскільки його суб'єктами є: власник підприємства, устано­ви, організації і трудові колективи через вибраних ними уповноважених; професійні спілки — в особі своїх вибор­них органів і представників (ст. 46 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 p. // Відомості Верхов­ної Ради України. — 1992. — №49. — Ст. 668); трудові ко­лективи та профспілкові органи при здійсненні громадського контролю за додержанням законодавства про працю й охоро­ну здоров'я на виробництві не володіють владними повно­важеннями, крім випадків, встановлених трудовим законо­давством (статті 43, 45 КЗпП).

В умовах переходу до ринкових відносин на підприєм­ствах різних форм власності значно збільшилося число пору­шень трудових прав громадян. Як підкреслюється в Основ­них напрямах соціальної політики на 1997—2000 роки, затвер­джених Указом Президента України від 18 жовтня 1997 p. №1166/97, почастішали випадки незаконного звільнення з роботи працівників, має місце невчасна виплата заробітної плати, надання працівникам неоплачуваних відпусток.

Головна державна інспекція праці Міністерства праці та соціальної політики України провела протягом 1997—1998 років 26 619 перевірок, в ході яких було виявлено 49,6 тис. порушень трудового законодавства, в тому числі більш як 17 тис. порушень законодавства про оплату праці (Чи пору­шують на місцях трудове законодавство // Праця і зарпла­та. — 1998. — №17. — Вересень). Головними причинами масових порушень законодавства України про оплату праці визнана відсутність ефективних економічних, адміністратив­них і кримінально-правових механізмів, які б примушували роботодавців до безумовного їх виконання; несумлінний відомчий і регіональний контроль за додержанням законо­давства про працю і оплату праці галузевих міністерств, відомств, органів місцевої виконавчої влади; відсутність ефек­тивних юридичних і організаційних процедур забезпечення реального і відповідного представництва інтересів держави в акціонерних товариствах, де є частка державної власності;

недієвість нині такого правового інституту, як комісія з тру­дових спорів; низький рівень правових знань і безвідпові­дальність керівників організацій, посадових осіб і персоналу за додержанням трудового законодавства.

У зв'язку з цим зростає значення нагляду і контролю за додержанням трудового законодавства.

Аналіз законодавства і практики його застосування доз­воляє виявити наступні види нагляду і контролю: держав­ний (включаючи прокурорський, судовий) і громадський.

Нагляд і контроль за додержанням трудового законодав­ства здійснюється в двох сферах регулювання суспільно-тру­дових відносин: сфері встановлення умов праці й сфері засто­сування встановлених умов праці. Підвищення в цей час ролі колективно-договірного й індивідуально-договірного регулю­вання трудових відносин посилює значення нагляду і кон­тролю за додержанням законодавства про працю при вста­новленні умов праці.

Згідно зі ст. 9 КЗпП України умови договорів про пра­цю, які погіршують становище працівників порівняно із за­конодавством України про працю, є недійсними. Разом з тим згідно із ст. 9-1 підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть вста­новлювати додаткові, порівняно із законодавством, трудові й соціально-побутові пільги для працівників.

Іншою сферою наглядово-контрольної діяльності є засто­сування встановлених умов праці. Мова йде про відповідність правозастосувальних документів (наказів про прийняття, переведення, звільнення працівника та ін.) законодавству і локальним нормативно-правовим актам.

При здійсненні наглядових і контрольних функцій за додержанням трудового законодавства відповідними орга­нами використовуються різні види нагляду і контролю:

попереджувальний, попередній, поточний і подальший.

Попереджувальний нагляд і контроль здійснюється при встановленні локальних умов праці для того, щоб локальні норми не суперечили законодавству про працю. Такий на­гляд і контроль також здійснюється для попередження по­рушень правил охорони праці на будівництві, в експлуатації виробничих споруд, при введенні в експлуатацію нових об'єктів.

Попередній нагляд і контроль сприяє запобіганню пору­шенням законодавства про працю, має місце переважно при застосуванні умов праці, здійснюваних власником спільно, за узгодженням або з урахуванням думки профспілкових орга­нів або інших уповноважених на представництво трудовими колективами органів.

Поточний нагляд і контроль спрямований на запобігання порушенням законодавства про працю, виявлення допуще­них порушень і вживання необхідних заходів.

Подальший нагляд і контроль здійснюється при розгля­ді трудових спорів і виявленні вже допущених порушень з метою поновлення порушених прав працівників. Подальший нагляд і контроль здійснюють органи прокуратури, суд.

Державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю

й охорону здоров'я на виробництві

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю й охорону здоров'я здійснюють спеціально уповноваже­ні на те органи та інспекції, які, як вже підкреслювалось, не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу. До їх числа належать: Державна інспекція праці Міністерства праці та соціальної політики України; Комітет по нагляду за охороною праці України; Державна інспекція охорони праці Комітету України по нагляду за охороною праці; Міністерство охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України; органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністер­ства внутрішніх справ України; органи і заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України; органи державного енергетичного нагляду Міністер­ства енергетики й електрифікації України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю й охорону здоров'я на виробництві здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Ці органи створюють систему органів нагляду і контро­лю за додержанням законодавства про працю й охорону здо­ров'я підприємствами (установами, організаціями) всіх форм власності і діють на основі відповідних нормативно-право­вих актів, що регламентують їхню діяльність.

Державна інспекція Міністерства праці та соціальної політики України (далі — Державна інспекція) згідно з Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1996 р. (ЗП України. - 1996. - №16. — Ст. 432), здійснює державний контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах, органі­заціях незалежно від форм власності й складається з Голов­ної державної інспекції праці та є структурним підрозділом центрального апарату Міністерства праці і територіальних державних інспекцій праці в областях, містах Києві й Сева­стополі , які відповідно входять до складу управлінь праці та зайнятості населення обласних державних адміністрацій, управлінь праці та зайнятості Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Державна інспекція здійснює контроль за додержанням законодавства про працю з таких основних питань:

— про трудовий договір і ведення трудових книжок;

— про робочий час і час відпочинку;

— про оплату праці, гарантії і компенсації;

— про укладання та виконання галузевих і регіональних угод, колективних договорів;

— про трудові відносини у разі банкрутства та привати­зації підприємств;

— про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків;

— про працю жінок, молоді, інвалідів та інших категорій громадян, які потребують соціального захисту;

— про трудову дисципліну і матеріальну відповідальність працівників;

— про виплату працівникам допомоги з державного соці­ального страхування.

Свою діяльність Державна інспекція здійснює у взаємодії з органами державного управління охороною праці, органа­ми державної податкової служби, правоохоронними органа­ми, місцевими органами державної виконавчої влади й орга­нами місцевого самоврядування, профспілковими об'єд­наннями, представниками сторін, які підписали галузеві, регіо­нальні угоди та колективні договори.

Відповідно до покладених на неї завдань Державна інспек­ція виконує, зокрема, такі функції:

а) контролює додержання законодавства про працю на підприємствах, вимагає усунення виявлених порушень;

б) вносить на розгляд власника (керівника) підприєм­ства або уповноваженого ним органу, органів державної ви­конавчої влади пропозиції, спрямовані на усунення і попе­редження порушень законодавства про працю, а у разі необ­хідності доводить їх до відома органів прокуратури;

в) складає у випадках, передбачених законодавством, про­токоли про адміністративні правопорушення вимог законо­давства про працю, а також розглядає справи про адміністра­тивні правопорушення і накладає адміністративні стягнення згідно із законодавством;

г) сприяє організації правового навчання власників (ке­рівників) підприємств або уповноважених ними органів та проведенню роз'яснювальної роботи щодо законодавства про працю;

д) веде прийом громадян, розглядає листи, заяви, скарги громадян, підприємств з питань додержання законодавства про працю. При цьому посадові особи Державної інспекції не виступають як посередники чи арбітри під час розгляду індивідуальних трудових спорів, зберігають конфіденційність джерела інформації (скарги) про порушення законодавства про працю.

Державна інспекція має право залучати до перевірок підприємств громадських інспекторів праці, які діють на ос­нові Положення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 березня 1998 p. №43 (Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. -- 1998. — №5).

Посадові особи Державної інспекції мають право:

а) безперешкодно відвідувати підприємства з метою кон­тролю за додержанням законодавства про працю;

б) знайомитися з документами й одержувати від мініс­терств, інших центральних і місцевих органів державної ви­конавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпри­ємств копії наказів, розпоряджень, протоколів, дані обліку і звітності та інформацію з питань додержання законодавства про працю, інші документи і відомості, необхідні для вико­нання інспекцією своїх завдань;

в) у разі виявлення порушень законодавства про працю давати власнику (керівнику) підприємства або уповноваже­ному ним органу приписи про їх усунення. Приписи посадо­вих осіб інспекції підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням у місячний термін про вжиті заходи;

г) ставити перед власниками (керівниками) підприємств або уповноваженими органами питання про накладення стяг­нення на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю та зайнятість населення.

Разом з тим усі посадові особи Державної інспекції зобо­в'язані: забезпечувати якісне проведення перевірок додер­жання законодавства про працю, об'єктивність їх результатів;

надавати допомогу підприємствам у вирішенні питань, по­в'язаних із застосуванням законодавства про працю, органі­зацією правового навчання працівників; зберігати державну, службову і комерційну таємницю, отриману під час здійснення своїх посадових повноважень, не повідомляти підприємствам відомостей про осіб, які звернулися до них із заявою, скар­гою, якщо цього вимагає заявник; проводити роботу з роз'яс­нення та пропаганди законодавства про працю, аналізувати його застосування.

Дії працівників Державної інспекції можуть бути оскар­жені до вищої посадової службової особи або до вищого органу Державної інспекції та до суду в порядку, встановле­ному законодавством.

Державна інспекція праці накладає штрафи в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок накладення штрафів Державною інспекцією праці Міністерства праці та соціаль­ної політики України, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства фінансів України від 13 лютого 1998 p. №23/35 (Людина і праця:

Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. - 1998. — №5).

Згідно зі ст. 230-1 КпАП України органи Міністерства праці та соціальної політики України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з невиконан­ням законних вимог посадових осіб Державної інспекції праці Міністерства праці та соціальної політики України (ст. 188-6 КпАП).

Від імені органів Міністерства праці та соціальної політи­ки України розглядати справи про адміністративні правопо­рушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

— головний державний інспектор праці — заступник мі­ністра праці та соціальної політики України, його заступники;

головні державні інспектори праці територіальних держав­них інспекцій праці, їх заступники; державні інспектори праці Головної державної інспекції праці — штраф до 9 неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян;

— державні інспектори праці територіальних держав­них інспекцій праці — штраф до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із ст. 188-6 КпАП невиконання законних вимог посадових осіб Державної інспекції праці Міністерства праці та соціальної політики України про усунення порушень за­конодавства про працю спричиняє накладення штрафу на посадових осіб від 5 до 9 неоподатковуваних податком міні­мумів доходів громадян.

Комітет по нагляду за охороною праці України діє на основі Положення, затвердженого Указом Президента Украї­ни від 9 березня 1998 p. №182/98 (Офіційній вісник Украї­ни. — 1998. — Число 10), є центральним органом виконавчої влади, підлеглим Міністерству праці та соціальної політики України. Безпосередньо здійснює державну політику в сфері охорони праці, здійснює нагляд за додержанням вимог зако­нодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці, державний гірський нагляд, профілактику травматиз­му виробничого і невиробничого характеру.

Відповідно до затвердженого Положення основними за­дачами Комітету по нагляду за охороною праці є:

— комплексне управління охороною праці;

— державний нагляд за додержанням вимог законодав­чих та інших нормативно-правових актів з безпеки, гігієни праці й виробничого середовища, а також за проведенням робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх охороною і використанням, переробкою мінеральної сировини;

— координація робіт з профілактики травматизму неви­робничого характеру;

— проведення експертизи проектної документації і ви­дача дозволів на введення в експлуатацію нових і реконстру­йованих підприємств, об'єктів і засобів виробництва;

— координація науково-дослідних робіт з питань охоро­ни праці й підвищення ефективності державного нагляду за охороною праці, контроль за їх виконанням, державне замов­лення наукових досліджень з цих питань;

— встановлення і розвиток міжнародних зв'язків з пи­тань нагляду за охороною праці.

Комітет по нагляду за охороною праці відповідно до по­кладених задач виконує, зокрема, наступні функції:

— бере участь у формуванні державної політики з охо­рони праці та профілактики травматизму виробничого і невиробничого характеру, охороні надр, розробляє механізм її реалізації;

— бере участь у формуванні Державного фонду надр;

— здійснює управління Державним фондом охорони пра­ці й контроль за надходженням і використанням за призначен­ням коштів фондів охорони праці, дає роз'яснення з питань формування, обліку і використання коштів цих фондів;

— координує роботу міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого само­врядування й об'єднань підприємств з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, травматизму невиробни­чого характеру;

— організує і здійснює державний нагляд за: додержанням в процесі трудової діяльності вимог законодавства, міжгалузе­вих, галузевих та інших нормативних актів з охорони праці;

своєчасним забезпеченням працівників спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до норматив­них актів; проектуванням, виготовленням, монтажем, ремонтом, реконструкцією, налагодженням і експлуатацією машин, меха­нізмів, обладнання, транспортних та інших засобів виробництва згідно з вимогами нормативних актів про охорону праці;

— проводить експертизу проектів будівництва (рекон­струкції, технічного переоснащення) підприємств і виробни­чих об'єктів, наукових розробок з питань нових технологій, засобів виробництва, коштів колективного та індивідуального захисту працюючих на їх відповідність нормативним актам про охорону праці й бере участь у введенні в експлуатацію виробничих об'єктів і об'єктів соціально-культурного при­значення;

— видає дозволи на введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого і соціально-культур­ного призначення; початок роботи підприємств, установ і організацій всіх форм власності і видів діяльності.

Комітет по нагляду за охороною праці виконує також цілий ряд інших функцій відповідно до затвердженого Положення.

У процесі здійснення своєї діяльності Комітет по нагля­ду за охороною праці має право:

— безперешкодно в будь-який час без попереднього по­передження відвідувати підконтрольні підприємства, уста­нови й організації для перевірки додержання законодав­ства про охорону праці й надр, отримувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з цих питань;

— залучати за погодженням з керівниками відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств (об'єднань підпри­ємств), установ і організацій фахівців для розгляду питань, що входять до їх компетенції;

— направляти (давати) керівникам і посадовим особам підприємств, установ і організацій, Раді Міністрів Автоном­ної Республіки Крим, центральним і місцевим органам вико­навчої влади, органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання розпорядження на усунення порушених ви­мог, що стосуються охорони праці й користування надрами;

— припиняти до усунення порушених вимог, що стосу­ються охорони праці, експлуатацію підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів і дільниць, робочих місць, машин, механізмів, обладнання, транспортних та інших засобів ви­робництва, а також роботу, пов'язану з використанням надр, якщо ці порушення створюють загрозу для життя або здо­ров'я працюючих;

— накладати штрафи на підприємства, установи й органі­зації у разі порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів держав­ного нагляду за охороною праці, що стосуються безпеки, гігієни праці й виробничого середовища;

— притягувати до адміністративної відповідальності пра­цівників, винних у порушенні законодавчих й інших норматив­но-правових актів про охорону праці, надр і ведення підрив­них робіт та ін.

Рішення, прийняті Комітетом по нагляду за охороною праці в межах його компетенції, є обов'язковими для вико­нання центральними і місцевими органами виконавчої вла­ди, органами місцевого самоврядування, підприємствами, уста­новами і організаціями всіх форм власності й громадянами.

Невиконання законних вимог посадових осіб органів Державного комітету України по нагляду за охороною праці по усуненню порушень законодавства про охорону праці або створення перешкод для діяльності цих органів спричиняє накладення штрафу на працівників від 3 до 5 неоподаткову­ваних податком мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від 10 до 14 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян (ст. 188-4 КпАП).

Для виконання своїх функцій Комітет по нагляду за охороною праці створює територіальні управління і державні інспекції. Державний нагляд здійснюють державні інспекто­ри і посадові особи Комітету по нагляду за охороною праці та його територіальних управлінь.

Державні інспекції охорони праці Комітету України по нагляду за охороною праці (далі — держінспекції) діють згідно з Типовим положенням про Державну інспекцію охо­рони праці, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 19 червня 1995 p. №92 (Законодавство України про охорону праці: збірник нормативних документів. — К., 1995. — Т. 4. — С. 39). Дер­жавна інспекція охорони працює структурним підрозділом територіального управління Комітету України по нагляду за охороною праці, що здійснює функції державного органу щодо організації управління охороною праці і здійснення нагляду за додержанням законодавчих та інших норматив­них актів про охорону праці (користування надрами) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності, а також за виробничою діяльністю підприємців у галузі на території регіону і не залежить від будь-яких гос­подарських органів, об'єднань громадян, політичних форму­вань, місцевих органів державної виконавчої влади.

Держінспекції створюються, реорганізуються і ліквіду­ються Комітетом України по нагляду за охороною праці за поданням територіальних управлінь.

У процесі здійснення своєї діяльності Держінспекція має право:

— безперешкодно у будь-який час проводити перевірку підконтрольних підприємств щодо додержання законодав­ства та інших нормативних актів про охорону праці та надр, отримувати від власника необхідні пояснення, матеріали та

інформацію;

— залучати за погодженням з відповідними об'єднання­ми, підприємствами, місцевими органами державної вико­навчої влади їхніх спеціалістів для проведення перевірок підконтрольних підприємств і об'єктів;

— надсилати (подавати) керівникам підприємств обов'яз­кові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці та користуван­ня надрами;

— зупиняти експлуатацію з накладанням пломби підпри­ємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів і дільниць, робочих місць та устаткування до усунення порушень вимог щодо охо­рони праці та використання надр, що створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих чи суперечать законодавству про надра, або в разі відсутності дозволу органів Комітету по на­гляду за охороною праці на початок роботи підприємства;

— накладати на підприємства штрафи за результатами комплексних перевірок та в разі невиконання розпоряджень (приписів) про усунення порушень і недоліків в галузі охо­рони праці та користування надрами;

— притягати до адміністративної відповідальності праців­ників, винних у порушенні законодавчих та інших норматив­них актів про охорону праці, надр і ведення підривних робіт;

— надсилати (надавати) власникам, керівникам під­приємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді для вжиття заходів і передавати в не­обхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності;

— перевіряти додержання встановленого порядку до­пуску працівників до роботи, їх інструктажу, навчання без­печних методів роботи, перевірки знань з питань охорони праці, відстороняти від виконання небезпечних і спеціаль­них робіт осіб, які не мають на це права;

— перевіряти знання з питань охорони праці у посадо­вих осіб до початку виконання ними своїх обов'язків і періо­дично згідно з чинними нормативними актами;

— вилучати дозволи на право проведення підривних робіт, свідоцтва на право придбання промислових вибухових матеріалів і виготовлення найпростіших вибухових речовин у разі порушень вимог нормативних актів про охорону праці;

— припиняти випуск або вилучати дозволи на початок виробничої діяльності підприємств, виготовлення машин, ме­ханізмів, устаткування, транспортних та інших засобів ви­робництва, технологічні процеси у разі порушення умов дії дозволів або невідповідності вимогам нормативних актів про охорону праці вказаних об'єктів і обладнання;

— проводити у встановленому порядку розслідування обставин і причин аварій, випадків виробничого травматиз­му, випадків розкрадання, розкидання і втрат промислових вибухових матеріалів, приймати за результатами розсліду­вання обов'язкові для виконання рішення з питань, віднесе­них до компетенції органів Комітету по нагляду за охоро­ною праці та інші права.

Від імені органів Держнаглядохоронпраці України роз­глядати справи про адміністративні правопорушення і на­кладати адміністративні стягнення мають право:

1) за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці щодо безпечного ведення робіт у галузях промисловості та на об'єктах, підконтрольних органам Держнаглядохоронпраці України, а також за невиконання законних вимог органів Держнаглядохоронпраці України:

— державні інспектори — штраф до 4 неоподатковува­них мінімумів доходів громадян;

— головні державні інспектори, начальники інспекції Держнаглядохоронпраці України та їх заступники — штраф до 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

— начальники управлінь і відділів Держнаглядохорон­праці України та їх заступники — штраф до 8 неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян;

Голова Держнаглядохоронпраці України та його заступ­ники — штраф до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) за порушення законодавства про надра, нормативних актів про зберігання, використання й облік вибухових матеріалів у галузях промисловості та на об'єктах, підкон­трольних органам Держнаглядохоронираці України, а також за невиконання законних вимог органів Держнаглядохорон­праці України:

— державні інспектори — штраф до 6 неоподатковува­них мінімумів доходів громадян;

— головні державні інспектори, начальники інспекцій Держнаглядохоронпраці України та їх заступники — штраф до 9 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

— начальники управлінь і відділів Держнаглядохорон­праці України та їх заступники — штраф до 12 неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян;

Голова Держнаглядохоронпраці України та його заступ­ники — штраф до 14 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 231 КпАП).

Державне регулювання безпеки використання ядерної енергії згідно із Законом України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 p. (Відомості Верховної Ради України. — 1995. — №12. — Ст. 81) здійсню­ють Міністерство охорони навколишнього природного сере­довища та ядерної безпеки (Мінекобезпеки) України, Мініс­терство охорони здоров'я України та інші органи державної виконавчої влади (ст. 23 Закону). До їх компетенції, зокрема, входить: здійснення державного нагляду за додержанням норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, а також умов дії наданих дозволів; при виявленні порушень застосу­вання адміністративних санкцій до персоналу, посадових осіб підприємств, установ і організацій згідно із законодавством.

Органи державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки створюють державні інспекції, на які покладається державний нагляд за додержанням вимог ядерної та радіацій­ної безпеки. Державні інспекції діють згідно з положеннями про них, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Державні інспектори мають право:

— безперешкодно в будь-який час відвідувати підприєм­ства, установи та організації, незалежно від форм власності, для перевірки за додержанням законодавства про використан­ня ядерної енергії, отримувати від ліцензіата або власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань;

— застосовувати у встановленому порядку фінансові санкції до підприємств, установ і організацій та підприємців за порушення законодавчих актів, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки та умов наданих дозволів;

— обмежувати, припиняти чи зупиняти експлуатацію підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення вимог щодо ядерної і радіаційної безпеки;

— притягати у встановленому порядку до відповідаль­ності осіб, винних у порушенні законодавчих та інших нор­мативних актів про ядерну і радіаційну безпеку та інші права.

Спеціальними автономними підрозділами в структурі органів, що здійснюють наглядові функції по забезпеченню ядерної і радіаційної безпеки, є: Головна державна інспекція з нагляду за ядерною безпекою Мінекобезпеки України (див. Положення про Головну державну інспекцію з нагляду за ядерною безпекою Міністерства охорони навколишнього при­родного середовища та ядерної безпеки України, затвердже­не постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1995 p. №751 // ЗП України. - 1996. - №2. - Ст. 41) і Державний санітарний нагляд Міністерства охорони здоро­в'я України.

Специфіка діяльності Головної державної інспекції з на­гляду за ядерною безпекою як надвідомчого наглядового орга­ну відбивається вже в самій назві, що свідчить про те, що владні повноваження цієї інспекції поширюються на органі­зації, підприємства та осіб, які здійснюють експлуатацію ядер­них установок незалежно від їх відомчої приналежності й форм власності.

Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпе­ки в населених пунктах і на об'єктах, незалежно від форм власності, здійснюється відповідно до чинного законодавства державною пожежною охороною в порядку, встановлювано­му Кабінетом Міністрів України. Державний пожежний на­гляд здійснюють управління державної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України згідно з Положен­ням про державну пожежну охорону, затвердженим поста­новою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 p. №508. Органи державного пожежного нагляду здійснюють кон­троль за дотриманням вимог законодавства з питань пожеж­ної безпеки керівниками органів державної виконавчої вла­ди, керівниками та іншими посадовими особами підпри­ємств, громадянами, а також виконують деякі інші покладені на них завдання.

Державні інспектори з пожежного нагляду мають пра­во: 1) проводити в будь-який час у присутності власника чи його представника пожежно-технічні обстеження і пере­вірки підприємств, установ, організацій, будівель, споруд, но­вобудов та інших підконтрольних об'єктів незалежно від форм власності, одержувати від власника необхідні пояс­нення, матеріали та інформацію; 2) давати (надсилати) ке­рівникам центральних органів державної виконавчої влади, структурних підрозділів Ради Міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівникам та іншим по­садовим особам підприємств, установ та організацій, а також громадянам обов'язкові для виконання розпорядження (при­писи) про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки. У разі порушення правил пожежної безпеки, що ство­рює загрозу виникнення пожежі або перешкоджає її гасінню та евакуації людей, а також у випадках випуску пожежонебезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захис­ту з відхиленням від стандартів чи технічних умов або у разі їх відсутності припиняти чи забороняти роботу підпри­ємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатацію будівель, споруд, окремих приміщень, опалю­вальних приладів, дільниць електричної мережі, проведення пожежонебезпечних робіт, випуск та реалізацію пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, дію виданих дозволів на право проведення робіт; 3) здійсню­вати контроль за виконанням протипожежних вимог, перед­бачених стандартами, нормами і правилами при проекту­ванні (вибірково), будівництві, реконструкції, розширенні або технічному переоснащенні, капітальному ремонті підприємств, будівель, споруд та інших об'єктів. У разі виявлення пору­шень забороняти до їх усунення випуск і застосування про­ектів, зупиняти проведення будівельно-монтажних робіт та вносити пропозиції про припинення фінансування цих робіт;

4) притягати до адміністративної відповідальності посадо­вих осіб, інших працівників підприємств, установ, організацій та громадян, винних у порушенні встановлених законодав­ством вимог пожежної безпеки, невиконанні приписів, поста­нов органів державного пожежного нагляду, використанні пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначен­ням; 5) застосовувати штрафні санкції до підприємств, уста­нов та організацій за порушення встановлених законодав­ством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного пожежного нагляду

Згідно із Законом України " Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 p. (Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №27.

— Ст. 218) державний санітарне епідеміологічний нагляд

— це діяльність органів, установ і закладів державної сані-тарно-епідеміологічної служби по контролю за додержанням юридичними і фізичними особами санітарного законодав­ства з метою запобігання, виявлення, зменшення або усунен­ня шкідливого впливу небезпечних чинників на здоров'я людей та із застосування заходів правового характеру до порушників.

Міністерство охорони здоров'я України є спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює контроль і нагляд за додержанням санітарного законодавства, державних стандартів, критеріїв і вимог, направлених на забезпечення санітарного та епідеміо­логічного благополуччя населення.

Систему державної санітарно-епідеміологічної служби становлять органи і заклади санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров'я України, відповідні заклади, частини і підрозділи Міністерства оборони Украї­ни, Міністерства внутрішніх справ України, Державного ко­мітету в справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України, Служби безпеки України. На ці заклади і підрозділи покладаються функції спеціально уповноважених органів державного санітарно-епідеміологіч­ного нагляду на підлеглих їм територіях, об'єктах, в части­нах і підрозділах.

Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює головний державний лікар України — перший за­ступник міністра охорони здоров'я України.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюєть­ся відповідно до Положення про державний санітарно-епі­деміологічний нагляд в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 p. №1109 (Юридичний вісник України. — 1999. — 12—18 серпня), уста­новами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби у формі попереджувального та поточного нагляду за виконанням центральними та місцевими органами вико­навчої влади, органами місцевого самоврядування, підприєм­ствами, установами, організаціями та громадянами санітар­ного законодавства. Основною формою здійснення державно­го санітарно-епідеміологічного нагляду є перевірка