Поняття джерел трудового права, їх класифікація та види - Трудове право України - Скачать бесплатно

В юридичній літературі термін "джерело права" застосо­вується у двох значеннях — у значенні матеріального дже­рела права (джерела права у матеріальному сенсі) і у зна­ченні формального джерела права (джерела права у фор­мальному сенсі). Під матеріальним джерелом права розумі­ють причини утворення права, тобто все те, що згідно з відпо­відним підходом породжує (формує) позитивне право: ті чи інші матеріальні або духовні фактори, суспільні відноси­ни, природа людини, природа речей, божественний або люд­ський розум тощо (Нерсесянс B.C. Общая теория права и государства: Учеб. для юр ид. вузов и фактов. — М.: Изд. группа "ИНФРА-М - НОРМА", 1999. - С. 400). У матері­альному аспекті джерелом правових норм виступають ре­альні суспільні відносини. Сучасні економічні умови здійсню­ють суттєвий вплив на формування права. Фактично ми спо­стерігаємо створення нової загальної моделі правового регу­лювання трудових відносин. Змінюються не лише межі пра­вового регулювання, але й внутрішня структура трудового права, про що йшлося при висвітленні питання про систему трудового права.

Під формальним джерелом права мається на увазі форма зовнішнього вираження положень (змісту) чинного права.

Джерела трудового права у формальному значенні слід визначати як результати діяльності правотворчих органів, а також сумісної нормотворчості працівників і роботодавців у сфері застосування найманої праці.

Джерела трудового права можна класифікувати за різни­ми підставами. За характером прийняття джерела трудового права поділяються на такі, що приймаються державними органами (закони, укази, постанови тощо); що приймаються за угодою між працівниками і роботодавцями (колективні угоди, колективні договори тощо); що приймаються органа­ми міжнародно-правового регулювання праці (пакти про права людини, конвенції і рекомендацій МОП).

За юридичною силою джерела трудового права поділя­ються на Конституцію України, акти міжнародного регулю­вання праці (ратифіковані Україною), закони, підзаконні нормативно-правові акти, акти соціального партнерства, акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого само­врядування, локальні нормативно-правові акти.

Залежно від ступеня узагальненості розрізняють кодифі­ковані, комплексні та поточні нормативно-правові акти як джерела трудового права.

У літературі визнають традиційні й нетрадиційні джере­ла трудового права (див. Трудовое право: Учебник. — М.:

"Статус ЛТД+", 1996. — С. 46). До традиційних відносяться, наприклад, Кодекс законів про працю України, Закон Украї­ни "Про оплату праці" та ін. Приналежність таких актів до джерел трудового права видно вже з їх назви. Разом з тим окремі нормативні положення, що є джерелами трудового права, містяться в нормативно-правових актах, які відносяться до джерел іншої галузі права. Наприклад, у Законах Украї­ни "Про власність", "Про приватизацію державного майна", які за галузевою приналежністю є актами цивільного права, містяться норми, що відносяться до трудового права.