Природа — наша мати, треба її оберігати - Сценарії - Скачать бесплатно
Тема: «Природа — наша мати, треба її оберігати».
Мета: виховувати любов до рідної природи, рідної сторони, показати учням, що вижити сьогодні — значить:
• не загубити себе своєю діяльністю;
• не отруїти водойми;
• не закопати самих себе сміттям.
О земле рідна! Боляче душі
За ту збіднілу фауну і флору,
І сором за душевних тих сліпців,
Що нівечать безцінну твою вроду.
Сліпців, котрі не втямили азів,
Що справжнє щастя — в килимах із квітів,
У сріблі рос, у золоті хлібів,
У кришталях оцих джерелець світлих.
1-й ведучий
Все, що буде, було і є на землі,
І сто тисяч разів уже бачене й чуте,
Сірі вузлики ранку — твої солов'ї —
Все це тільки одне нерозгадане чудо.
Знаю склад біосфери, структуру кислот:
Все, що є у природі, сприймаю як даність.
Я — людина XX віку і от зачудована
Бачу — мине первозданність.
2-й ведучий
Зачудована ти? Подивись навкруги.
Де ж ота первозданність природи?
Під кислотним дощем почорніли луги
І в гріхах помирають народи.
Я не буду тобі про весь світ говорить,
Про село розкажу, не чуже село, наше!
Бо за долю його в мене серце болить.
А воно не кричить і нічого не каже.
Ведучі виходять.
На сцені з'являються дві бабусі.
1-а бабуся
Люди милі, де ж та річка,
Що судна ходили?
Де ж та рибка подівалась,
Чи переловили?
Де поділись зелен-сади?
Чом не зацвітають,
Чом яблуні там не родять,
А лиш помирають?
2-а бабуся
А баштани які були!
Отакенні дині!
А городини якої!
Нема того нині.
Чи то сонце так не світить,
Чи мороз лютує?
І ми, мабуть, і природа з нами деградує.
Бабусі виходять.
На сцені з'являються два куми.
1-й кум
Здоров, куме! Як врожай?
Пшениця вродила?
2-й кум
Що ти, куме, вже забули
Ми про теє диво!
Осот родить та свиріпа,
Між ними пшениця.
Є волошки, є ромашки
Та інша пашниця.
Земля наша хвора дуже,
їй без допомоги
Дуже важко хліб родити.
Та ще ж ті дороги...
Як та митниця з'явилась,
По полях усюди
Мчать машини на Росію,
Багатіють люди.
Цілі траси міжнародні
Полями лягають.
Душать землю, топчуть душу,
Сорому не мають.
1-й кум
Треба ж, куме, перед полем
Поставить табличку:
«Заміновано! Не можна підходити близько!»
Забігає захекана баба,
з автобуса йде додому.
Її зустрічає дід.
Баба
Здоровенькі будьте, люди!
Оце з Сум я їду.
Скільки ж всього надивилась!..
Розкажу вже діду.
Ох, культура, скрізь удобства.
Що то город, люди.
Не Безлюдівка. Що балакать!
Тут того не буде.
Дід
Що верзеш ти? Не Безлюдівка...
В чому ж є різниця?
Кафе своє ми маємо,
Є у нас крамниця.
А в котеджах, на горі,
Суцільна цивілізація:
Вода в хаті, у дворі,
І є каналізація.
І тече усе ото
По ярочку в річку,
Терпить погань всю в собі
Річкова водичка.
Баба
Що ти, діду! Там машина
Сміття забирає.
А у нас перед хатами дехто викидає
Банки, склянки та ганчір'я літає усюди.
Ні, старий, мабуть, порядку тут таки не буде.
Пісня «Вода у нас забруднена...»,
Мелодія «Земля в ілюмінаторі».
Вода у нас забруднена, (2 рази)
Повітря чистого давно нема.
І тужим за загубленим, (2рази)
За всім тим, що природа нам дала.
Приспів:
І сниться нам не «Фанта» й «Кока-кола»,
Від них на нас усіх чека біда.
А сниться нам земля в цвіту довкола,
І чистая джерельная вода.
1-й учень
Губим землю, топчим квіти,
Дерева ламаєм,
Що нам скажуть наші діти?
Чи душу ми маєм?
2-й учень
Чи зґвалтована природа
Нам гріхи відпустить?
Чи помститься нам за кривду —
Горя й зла напустить?
3-й учень
Там — Чорнобиль, тут — Курчатов.
Все — автоматизація.
І гуляє по Вкраїні чорна радіація.
4-й учень
Повзуть смертю по країні віруси й мікроби,
Йдуть холера, дифтерія та інші хвороби.
5-й учень
Забирають людей в морок, і природа плаче,
Бо вона ще має віру, мов люди побачать.
6-й учень
Що людина і природа — то одне єдине,
І годує нас природа, як матінка сина.
7-й учень
Як же можна свою матір нищити, карати?
Нам же тільки з нею жити, разом і вмирати.
8-й учень
Схаменіться, люди добрі, захистіть природу!
Як не буде лісу й річки, не буде й народу!
9-й учень
Що ти скажеш тепер? Де ж отой первоцвіт?
Обірвали його, затоптали.
А колись же було, не пройшло й сотні літ,
Як усе тут росло й розквітало.
Ведучий
Сонечка, ясніш світи, вище,
Хмаронько, лети.
Скинув Ліс лабети сну —
Повернуло на весну.
Землю промінь зігріва,
Тане сніг, Струмок співа.
І краси чудові діти
Зір наш бавлять дивні квіти.
А ось проліски, дивися,
Поміж снігу розбрелися.
Вже їм холод не страшний,
Ні хуга, ні вітровій. їх уже не налякати —
Вже спішить Весна крилата.
На сцену виходить Купець із кошиком.
Купець
Ну а це що за пригода?
Серед лісу, серед льоду.
Лютий ще не встиг піти —
А вони взялись цвісти.
Квітів я нарву в пакети,
Дома пороблю букети,
Віднесу їх на базар —
В Свято жінки це товар.
Принесуть ці квіточки
Грошенят мені таки.
Ой, розумний я купець,
Ой, хлопчина-молодець.
Ану, квіточко маленька,
Йди мені до рук швиденько!
Не вагайся, йди хутчій
У пакет великий мій.
Поки Купець підкрадається до квітів, з-за
куліс виходить Богиня Весни. Вона стоїть
і дивиться на Купця, а при останніх його
словах підбігає до нього й зупиняє.
Богиня Весни.
Постривай лишень, чекай!
Жодну квітку не чіпай!
Як посмів, тебе питаю,
Рвати цвіт, що розквітає?
Не для тебе тут у лісі
Квітнуть проліски взялися.
Та яке ж ти право маєш,
Що красу таку зриваєш?
Фея я, Весни Богиня,
Покараю за провину.
Щоб надалі ти не смів
Нищити красу лісів.
Купець
Ти прости мене, Богине,
Я віднині неупинно
Берегтиму пильно ліс,
Щоб він квітами заріс.
І допоки жити буду,
Берегтиму квіти всюди.
Ти, Богине, вір мені,
Слово витримаю всі дні.
Богиня Весни
Зрозумів мене ти, хлопче,
Нагороду дати хочу —
Дам тобі на всі часи
Квітку дивної краси.
Дивину цю молоду
У небесному саду
Я сама-одна зростила.
У бутоні — дивна сила:
Зможеш цей бутон розкрити —
Повік тобі щасливим жити.
Богиня дає Купцю квітку з щільно стуленими
пелюстками. Богиня виходить, за нею —
задумливий Купець. Сцена міняється.
Купець сидить за столом з квіткою в руці.
Купець
Дні йдуть, і тижні йдуть,
Вже й хуги не метуть,
Вже ось і весна минає,
А цей квіт не розквітає...
Як же бути? Що робити?
Ні, не можу цвіт розкрити.
У двері стукають.
Купець піднімає голову, входить Воїн.
Воїн
Врешті-решт. Знайшов його я —
Райський цвіт — себе загою.
Гей, Купець, купую я
Диво це. Біда твоя —
Не розкрив пелюстки ці —
Мало сили у руці.
Я ж велику силу маю,
Я цю квітку подолаю.
О, мені він розквітне,
На тобі грошей за те.
Воїн кидає на Стіл торбину з дрібними грошима.
Бере квітку й намагається розкрити бутон,
але нічого не виходить.
Ах ти ж впертий і нікчемний,
Та не здамся я даремно!
Всі коритися повинні —
Я тебе розкрию нині!
Поки Воїн мучиться з квіткою,
тихо входить Чернець і наближається
до Купця.
Чернець
Чув я про твою пригоду:
Ти отримав нагороду.
Тільки Фея, та Богиня,
Підманула тебе нині.
Квітку щастя дарувала,
А секрет не відкривала.
Я один лиш засіб знаю,
Що бутон цей відкриває.
Зараз в холод його швидко,
Навіть лід візьмем для вжитку
Хай зовсім холодний стане.
А за тим його дістанем —
І на сонечко швиденько.
Хай погріється гарненько.
Промінець розтопить сон —
І розкриється бутон.
За цими словами Чернець забирає у Воїна
квітку і вони виходять. Через хвилину
вертаються з квіткою. Бутон не розкривається.
Чернець
Пелюстки, мов з льоду, в нього.
Ну, бутончику нічого,
Зараз сонечко погріє —
Розкривайся, квітко-мріє.
Кладуть квітку на стіл, але вона не
розкривається. Входить Чаклун.
Чаклун
Отакі тут мудреці,
Нерозумні молодці.
Ні морозом і ні сонцем
Не відкриємо бутон цей.
Лиш одне тут допоможе —
Це чаклунство тільки зможе.
Треба давній засіб знать,
Та іще секрет заклять.
Бере квітку і виходить з нею на перед.
Шарлі-барлі, трум-батон,—
Розкривається бутон.
Трам-тарам, карам-барастя —
З нього вилітає щастя.
Гира-вира, ман-мані —
І дістанеться мені.
Що таке оце? Чому?
Що потрібно ще йому?
Скільки книг я перерив,
А бутона не розкрив.
Цій Богині ми, напевне,
Всі повірили даремно.
У бутоні впертім цім
Щастя і нема зовсім.
Кидає квітку. Виходить.
В цей час забігають діти. Хлопчик піднімає
квітку. Показує товаришам.
Хлопчик
Подивіться, друзі любі,
Кинув хтось її на згубу!
Це ж наш гість із далини,
Із чужої сторони.
Знаю я, що любить квітка:
Як сміються й грають дітки.
Тож порадуємось знову —
Квітку дивну в дружне коло.
Дівчатка-проліски виконують танок.
Частівки
1. Тече річенька невеличка,
З хімікатами в ній вода.
Є і фарбонька, й рештки бітуму,
Зверху рясонька — їсти нікому.
2. Кароокій Лілії
Носить білі лілії,
А ще квіти сизі,
Що в Червоній книзі.
3. На узліссі ні травинки,
Вже бур'ян давно не родить,
Бо справляли іменини
Тут губителі природи.
4. Із забрудненої річки
Рибака позвав в'юнець:
Ти злови мене скоріше,
Бо вже тут мені кінець.
Виходять хлопчик й дівчинка.
Хлопчик
Подивіться, от так справи:
Силові даремні вправи,
Його хитрість не розкрила,
І чаклунська чорна сила.
Що не можуть сили зла —
Сміх дитячій подолать,
Весело і гарно в нім.
І розкрили диво-квітку
Сміхом і піснями дітки.
Не страшні тепер напасті —
Ось воно між нами щастя!
Дівчинка
Дякуємо всі Богині
Та не рвімо квітів нині.
Подивімося в саду
Квітів вроду молоду.
Різні: білі і бузкові —
Кожної весни нам знову
Всю красу свою являють —
Це ж нас Бог благословляє.
Краще будем розглядати
Кожну квітку, ніби свято.
Будем різні їх вивчати,
Щоб Природа, наша мати,
Нам розкрила тайни всі
В щедрій, лагідній красі.
1-й учень
Я читав про це. Ліс буяв і сади.
І звірини довкола доволі.
Річка Уди була повна: повна води.
І жита колосились у полі.
2-й учень
Я вірю в те, що схаменемося ми
І будем жити за її законом.
Коли ми справді є дітьми
Тієї, що з дитятком на іконах.
3-й учень
Любити землю завжди будем ми,
Один одного поважати будем.
Я вірю: станем справжніми людьми.
Про заздрість, зраду і брехню забудем.
4-й учень
Я вірю в те, що церква в нас в селі
Для нас відкриє двері знову.
Я хочу, щоб співали солов'ї
І всі згадали материнську мову.
5-й учень
Я вірю в те, що кожен з нас усіх
Посадить сад, чи дерево, чи квіти.
І у Безлюдівці буде щастя й сміх,
І завжди тут здорові будуть діти.
6-й учень
А для птахів ми зробили житло,
Щоб з вирію в Безлюдівку вертали.
Чекатиме завжди на них село,
Бо для людей завжди птахи співали.
7-й учень
Я вірю в те, що Бог простить нас знов,
Що захистить Природа — рідна мати.
Що буде мир, і щастя, і любов,
І сонце буде білий світ ласкати.
Я бачу Землю!!! То оця зоря
І є моя праматінка Земля!
8-й учень
Прости нас, Земле,
Нас — людей століття,
Яке надбало стільки лиходій,
Що вистачить на кілька поколінь.
Унаслідок людської перемоги над
Усім живим, що просить допомоги.
Прости нам, Земле, спалені ліси...
Прости ґрунти збіднілі й неродючі,
І атом той, що вирвався на волю,
Перевернув людську нелегку долю.
9-й учень
Прости нас, Земле, все-таки прости,
Бо голова всьому живому — ти.
Можливо, розум людства не засне,
І він проснеться, і тебе спасе!
Пісня «В селах, де кружля сірчистий газ».
Мелодія «Ми бажаємо щастя вам».
В селах, де кружля сірчистий газ,
Де феноли часто душать нас,
Де хорошу воду вже ждемо вічність ми
Дуже треба кожному із нас,
Дуже треба кожному
Берегти красу її.
Приспів:
Ми бажаєм вам завжди
Чистого повітря і води,
І сонця промені
Хай завжди йдуть сюди.
Ми бажаєм щастя вам,
І воно повинно прийти,
Тож рук ви докладіть
І природу збережіть.
Тож рук ви докладіть
І природу збережіть!
|
