отметить, что интуиция как форма познавательного процесса выражается в двух основных моментах. Их разделение принципиально: оно приводит к противоречивости и многозначности
Во-первых, интуиция – это способность человеческого сознания к ускоренному, внезапному переходу от старых форм знания к новым, в основе которой лежит предшествующая историческая практика и индивидуальный опыт исследователя.
Во-вторых, интуиция – это специфический способ взаимодействия чувственного и логического в познании, основанный на использовании данных криптогнозы, и результаты ее действия могут выступать как определенного рода знание, именуемое "интуитивным знанием" и используемое в науке с учетом последующей экспериментальной проверки.
Первое определение относится к анализу интуиции как некоего психологического феномена. Второе – к гносеологическому анализу.
Прежде чем перейти к дальнейшему анализу, остановимся на вопросе о классификации форм интуиции.
Чаще всего исследователи ссылаются на классификацию, предложенную Марио Бунге. Противоречивое отношение к этой классификации, имеющее место в нашей литературе, побуждает нас к ее детальному рассмотрению.
"Когда мы не знаем точно, какой из перечисленных механизмов сыграл свою роль, когда не помним посылок или не отдаем себе ясного отчета в последовательности процессов логического вывода умозаключений, или если мы не были достаточно систематичны и строги, мы склонны говорить, что все это было делом интуиции. Интуиция – коллекция хлама, куда мы сваливаем все интеллектуальные механизмы, о которых не знаем, как их проанализировать или даже как их точно назвать, либо такие, анализ и наименование которых нас не интересует"7, – пишет Бунге. Он рассматривает наиболее часто употребляемые значения термина интуиция, такие, как быстрое восприятие, воображение, сокращенное аргументирование и здравое суждение. Бунге различает прежде всего чувственную и интеллектуальную интуиции.
Чувственная интуиция, по Бунге, имеет следующие формы:
1. Интуиция как восприятие.
A. Интуиция как восприятие выражается в процессе быстрого отождествления предмета, явления или знака.
B. Ясное понимание значения и взаимоотношения или знака.
C. Способность интерпретации.
2. Интуиция как воображение.
A. Способность представления или геометрическая интуиция.
B. Способность образования метафор: умение показать частичную тождественность признаков или функций, либо полную формальную или структурную тождественность в остальном различных объектов.
C. Творческое воображение.
Интеллектуальную интуицию (интуицию как разум) Бунге классифицирует следующим образом:
1. Интуиция как разум.
A. Ускоренное умозаключение – стремительный переход от одних утверждений к другим, иногда с быстрым проскакиванием отдельных звеньев.
B. Способность к синтезу или обобщенное восприятие.
C. Здравый смысл – суждение, основанное на обыденном знании и не опирающееся на специальные знания или методы, либо ограничивающееся пройденными этапами научного знания.
2. Интуиция как оценка.
A. Здравое суждение, фронезис (практическая мудрость), проницательность или проникновение: умение быстро и правильно оценивать важность и значение проблемы, правдоподобность теории, применимость и надежность метода и полезность действия.
B. Интеллектуальная интуиция как обычный способ мышления.
Таковы, по мнению Бунге, основные разновидности интуиции. Автор делает попытку систематизировать наиболее часто употребляемые значения интуиции среди нескончаемой иерархии трактовок этого понятия. Однако его систематизация не всегда последовательна.
требованиям.
Проблема классификации интуиции представляет собой один из самых сложных моментов в исследовании проблемы в целом. Это объясняется тем, что сам предмет, подвергающийся операции классифицирования, не поддается действию правил, необходимых, скажем, для формальной классификации. Всякая формальная классификация предполагает прежде всего
наличию общего свойства. Вполне понятно, что интуиция не поддается формальной классификации, поскольку речь может идти только об уточнении понятия и систематизации данной области познания в целях облегчения ориентировки в ней. Установление четкого сходства и
На наш взгляд, наиболее удачным исследованием в нашей литературе является работа А. С. Кармина и Е. П. Хайкина "Творческая интуиция в науке". Авторы предлагают "подразделение" интуиции на две формы: "эйдетическую" и "концептуальную". Оно отличается от подразделения на чувственную и интеллектуальную "более узким и более строгим пониманием гносеологического содержания разных видов интуиции"9.
Концептуальная интуиция – процесс формирования новых понятий на основе имевшихся ранее наглядных образов. Эйдетическая интуиция – построение новых наглядных образов на основе имевшихся ранее понятий. Оба эти подразделения – различные формы научной интуиции, т.е. различные формы взаимодействия чувственного и логического познания.
невозможно однозначно определить содержание понятия интуиции, вследствие необычайной подвижности самого процесса. Это не застывший акт, а сложнейший познавательный процесс, действие которого диалектически взаимосвязано с известными формами как чувственного, так и логического познания.
-
ВМЕСТО ЗАКЛЮЧЕНИЯ
Завершая экскурс в мир научной интуиции, авторы хотят предостеречь читателя от преувеличенного доверия к человеческой способности интуитивного постижения. "Предварительным условием всякого открытия является длительный и терпеливый труд, поскольку оно может возникнуть только на хорошо подготовленной почве. Как иногда говорят, эти вещи приходят лишь к тем, кто их заслужил"1. Здесь нет и не может быть каких-либо раз навсегда приготовленных рецептов. Все окружающее нас побуждает к активной фантазии, к плодотворной работе интуиции.
-
Людина повинна вміти звернутись до свого внутрішнього особистого досвіду, який постійно збагачується. Повинна вміти ним скористатись. Тоді з'являється значно більша вірогідність прийняття оптимального рішення і його здійснення. Щораз частіше західні університети, дослідні інститути, фонди, призначаючи наукові стипендії чи приймаючи нових працівників (а такі установи важко звинуватити в схильності до містики), перевіряють рівень розвитку інтуїції у кандидата. Це може бути закамуфльований психологічний тест або кілька простих запитань в анкеті. Питання є простими, але відповідь на них не завжди приходить легко. Я спостерігав заклопотаність моїх молодших колег з університету, які заповнюють особисті анкети для поважних, всесвітньо відомих фондів, коли їм доводилось відповідати на питання:
- Чи вважаєш, що тобі щастить у житті?
- Чи в професійній роботі керуєшся інтуїцією чи логікою?
- Чи є щось, чого не можеш уявити і сприйняти?
- Чи вважаєш себе оптимістом?
І ці питання стоять разом із питаннями про освіту, наукові досягнення, стаж викладання, публікації. Просто відбувається пошук успішних людей, які гарантують повернення вкладених у них коштів. Присутність інтуїції є одним з елементів такої гарантії.
Інтуїція в прийнятті рішень.
Щоб свідомо використати інтуїцію приймаючи якесь рішення, треба відповісти собі на конкретно поставлене питання: Як я почуваю себе, приймаючи рішення? Чи відчуваю страх і напругу чи внутрішній спокій? Чи маю враження зусилля чи полегшення? Відчуваю байдужість чи ентузіазм? Звернімо увагу на почуття, які супроводжують нас в момент прийняття рішення, виходячи з міркувань, що їх стан є наслідком попереднього досвіду, набутого в схожих ситуаціях. Спробуймо пригадати будь-яке рішення, прийняте в стані неспокою і загрози. Які воно дало ефекти? Згадаймо інші рішення і почуття, які їх супроводжували. Спів ставимо рішення і відчуття з кінцевими ефектами і наслідками. Дуже легко помітити взаємозв'язок. Такі особисті спостереження навчають передбачати результати на підставі почуттів, які супроводжують прийняття рішення. Кожна людина має таку особисту модель, яка повторюватиметься, незалежно від того, чого конкретно стосується рішення. Почуття для Спенсера Джонсона є внутрішнім "особистим провідником", порадником особистої мудрості чи інтуїції. Він вважає, що неможливо приймати добрі рішення без участі цього духовного голосу, містичного провідника i довіри до нього. "Спосіб формування рішення впливає на його зміст. Запитай себе: чи приймаєш це рішення з страхом чи з ентузіазмом? Пам'ятай при цьому, що слово ентузіазм походить від грецького entheos, що означає Внутрішній Бог".
Кожна людина наділена інтуїцією. Певний процент дій i рішень кожного з нас приймаються чисто інтуїтивно і закінчуються повним успіхом. Як окреслюють американські психологи, у звичайної людини приблизно 0,1% рішень є інтуїтивними.
Інтуїція є частиною інтелекту і в кожного з нас вона присутня. Та чи вміємо ми нею користуватись? Адже нас ніколи цьому не вчили. Невже інтуїція це тільки спонтанні прояви нашого людського мислення. Звичайно, ні. Треба тільки навчитись розуміти самого себе і зробити це зовсім не складно
ІНТУЇТИВНІ РІШЕННЯ. Чисто інтуїтивне рішення - це вибір, зроблений
тільки на основі відчуття того, що він правильний. Те, що ми називаємо
«осяянням» або «шостим почуттям», і є інтуїтивні рішення. У складній
організаційній ситуації можливі тисячі варіантів вибору.
-
Вся проблема інтуїції полягає в тому, щоб зрозуміти, що вона існує, надати їй право голосу i довіряти
-
Вміння вирішувати проблеми, приймати рішення - важлива якість кожної особистості, особливо політиків, урядовців, дипломатів, бізнесменів, оскільки їхні рішення іноді можуть впливати на життя мільйонів людей.
Доволі часто ми вирішуємо проблеми шляхом інсайту. Інсайт - це можливість подивитися по-новому на стару проблему, побачити її в новому ракурсі. Це моментальне "Еврика!" приходить з раптовим усвідомленням можливості розв'язання важкої проблеми, над якою ми довго, безрезультатно роздумували. В основі інтелектуального прозріння, інсайту часто лежить сильна емоція (торжество або сум). Інсайт є важливим елементом розв'язання задач, однак маловідомим.
При розв'язанні тих чи інших проблем може бути корисним метод мозкової атаки - творчий прийом, під час якого група людей шляхом вільних асоціацій створює щось нове, приймає рішення в умовах вільних від критики та висміювання, що стимулює думку кожного. Часто при цьому поділяють проблему на частини і вивчають, досліджують ці окремі частини, що, врешті, дає змогу узагальнити інформацію, розв'язати проблему загалом, тобто таким чином прийти до беззаперечної істини.
Важливо дотримуватися певних правил під час мозкової атаки:
не критикувати чужу думку;
генерувати якомога більше ідей, навіть якщо вони спочатку виглядають незначними чи навіть смішними;
намагатися бути оригінальним;
доповнювати думки інших.
Такий спосіб розумової діяльності цінний тим, що її учасники не відчувають страху (оскільки таке розв'язання проблеми нагадує гру), що паралізує будь-який розумовий процес. Відчуття ж успіху, яке супроводжує розв'язання задачі, стимулює творче мислення, позбавляє людину стереотипів.
Ми знаємо, що для розв'язання будь-якої розумової задачі потрібні знання, досвід. А як же тоді з такими фактами? З.Колберн, скромний хлопчина з Вермонта, був людиною-лічильником. У вісім років його привезли в Лондон, де він пройшов інтенсивне тестування математичних здібностей. Вчені мужі були дуже вражені, виявивши, що З.Колберн не знає правил навіть простої арифметики. Водночас він, не вагаючись, добував кубічний корінь з тризначних чисел і давав правильні відповіді, миттєво підносив число 8 до 16 степеня. Цей приклад свідчить, що людський мозок, людське мислення є ділянкою неймовірних можливостей, мало вивчених і здебільшого складних для пояснень.
7. ТВОРЧЕ МИСЛЕННЯ ТА ОСОБИСТІСТЬ
Психологів з давніх давен цікавила проблема творчого мислення. На думку Дж.Гілфорда, творче мислення є оригінальним - людина шукає власне розв'язання проблем; гнучким - людина вміє при потребі змінити свою попередню думку, по-новому підійти до розв'язання наболілих питань; глибоким - людина вміє бачити нові, приховані від сприйняття проблеми задачі.
Дослідженням проблеми займалося чимало психологів. Інтерес до цього феномена пояснюється тим, що саме мислення допомагає людині орієнтуватися у величезному потоці інформації. Рівень мислення творчої особистості характеризується: самостійністю, гнучкістю, аналітичністю, розсудливістю, винахідливістю, глибиною думки, дотепністю, кмітливістю.
Самостійність - вміння побачити і сформулювати нову проблему без сторонньої допомоги; осмислити і використати суспільний досвід, при цьому бути незалежним у своїх поглядах, сміливо висловлювати думку. Особистість, якій притаманна самостійність мислення, не боїться поразок, над нею не тяжіють попередні невдачі, вона вірить у себе. На превеликий жаль, люди хочуть бути такими, як усі, їм властива конформність, тобто такий стан, при якому людина відмовляється від власної думки, поглядів, а приймає думку більшості.
Гнучкість - вміння змінити шлях рішення проблеми, якщо він не задовольняє умову. Людина з гнучким розумом уміє розглядати всі, навіть суперечливі точки зору, зважувати їх істинність. Вона - толерантна, схильна до міркувань, смілива, незалежна, рішуча у змінах і спростуванні, їй притаманне почуття новизни. Уміння радикально змінити свої погляди є дуже важливим, оскільки стереотип, зашкарублість думки не сприяють прогресу, творчості. Догматичність і непоступливість є протилежними гнучкості.
Аполітичність, логічність думок - уміння виділяти істотне й узагальнювати, послідовно та чітко приймати рішення, доречно висловлюватися. Наскільки важливо вдумливо підходити до проблеми розв'язання задач, висловлювати свої думки, свідчить народне прислів'я: "Мудрий не все каже, що знає, а дурний не все знає, що каже".
Розсудливість - вміння оцінити ситуацію, відповідно до цього будувати свою поведінку. Французький філософ Ф.Ларошфуко казав: "Якщо ви хочете мати ворогів, дайте друзям відчути вашу перевагу над ними, а якщо ви хочете мати друзів, дайте їм можливість відчути їхню перевагу над вами".
Винахідливість - уміння знайти вихід з будь-якої ситуації, розв'язати будь-яку проблему. Один з прихильників М.Твена вирішив написати йому листа, але не знав адреси, тому підписав конверт так: "Марку Твену. Бог знає куди". Лист відшукав знаменитого Марка Твена. Прихильник отримав відповідь: "Бог знав. Дякую. Марк Твен".
Глибина думки - здатність детально аналізувати, порівнювати та знаходити істотне, здійснювати різносторонній підхід до розв'язання проблеми, аргументувати її рішення і не обмежуватися вузьким колом ідей.
Дотепність - мистецтво з гумором розв'язувати ті чи інші проблеми, влучно висловлюватися. Академік Ландау мав не дуже привабливу зовнішність, але вмів дотепно знайомитися з прекрасною половиною. Підходив до жінки, поплескував її по плечі й запитував: "Чи можна з вами познайомитися?". Особа оглядалася й обурювалася: "Ви що, дурень?" "Ні, я академік Ландау", - лунало у відповідь. Це мало, як ви розумієте, грандіозний ефект.
Кмітливість - природний дар, який дає змогу зрозуміти, розпізнати недоступні іншим речі, можливість наблизитись до істини. Одного невиправного злодія засудили до кари смерті. Перед стратою він просив дозволу у Фрідріха II - короля прусського - самому вибрати вид покарання. Король погодився. Тоді засуджений сказав, що хоче вмерти від глибокої старості. Фрідріх II розсміявся і дарував йому життя.
-
Життєві проблеми
Дослідженням встановлено, що успіхом у житті переважна більшість молоді вважає цінності особистого життя й матеріального статку (власне здоров'я й здоров'я своїх близьких, матеріальне забезпечення, повноцінна сім'я, добре оплачувана робота).
Що стосується конкретних перешкод життєвому успіху, найбільш значимими серед них, за даними дослідження, виявилися: невисоке матеріальне становище й відсутність необхідних зв'язків, впливових знайомств. Третє місце в ієрархії бар'єрів зайняв такий традиційно гострий соціальний показник, як відсутність власного житла.
Аналізуючи відповіді на питання щодо підтримки, на яку розраховують молоді люди в досягненні життєвого успіху, можна дійти висновку, що домінує розрахунок на власні здібності; віра в долю й щасливий випадок теж зібрала більше половини прихильників. На державу й благодійні фонди сподіваються лише одиниці. Кожний четвертий сподівається на друзів, приблизно кожний третій – на батьків [1].
Невисоке матеріальне становище визначається молоддю як провідний бар'єр реалізації їхніх життєвих планів.
Чимале значення також має криза суспільства. На побутовому рівні криза суспільства сприймається, насамперед, через скорочення споживання. Неможливість задовольняти соціально типові стандарти споживання викликає в людини страждання, почуття незадоволеності життям. Соціологи вважають, що потрібно готувати себе до бідності, а не до багатства. Важливим є морально-психологічний фактор зустрічі з бідністю. Тому, щоб не втратити волю в житті й відчуття щастя, будучи бідним, необхідно формувати культуру бідності.
Також життєві проблеми можуть бути викликані невдалим вибором професії. Незадоволеність тим, чим людині доводиться займатися щодня, формує почуття незадоволеності життям. І це, у свою чергу, впливає на сімейне щастя людини. Адже неможливість виплеснути негативні емоції там, де вони виникають, знаходить своє вираження в іншому місці, і найчастіше - це сім'я.
Життєві проблеми можуть бути викликані неможливістю підтвердити свій високий рівень домагань на досягнення. При високому рівні домагань і неможливості їхнього підтвердження може виникнути комплекс неповноцінності, а в гірших випадках – фрустрація. Найбільш ефективним психологічним захистом від фрустрації є толерантність (терпіння й поважність), як риса характеру, тісно пов'язана з наполегливістю.
Чимало життєвих проблем пов'язане з екологією. Якщо брати нашу країну, то найбільш забрудненим регіоном є Донбас, а найбільш забрудненим містом - Маріуполь (біля тонни шкідливих речовин на людину щорічно). Природно, що в людей, що проживають у Донбасі, проблеми зі здоров'ям стоять набагато гостріше, ніж, наприклад, у Закарпатті, де екологічна ситуація набагато краща.
Життєві проблеми супроводжують людину із самого її народження й протягом всього життя Однак дорослим варто враховувати, що саме в їхніх силах створити безтурботне, щасливе, позбавлене проблем дитинство для своїх дітей. І що саме дитинство згодом впливає на сприйняття подорослівшою людиною його життєвих проблем і вміння впоратися з ними.
-
рішення жит проблем
- У філософії - безпосереднє осягнення істини без логічних умовиводів.
[ред.] Інтуїція в філософії
В історії філософії зміст поняття "Інтуїція" розвивався. Інтуїція пояснювалась як форма безпосереднього інтелектуального знання або споглядання (інтелектуальна інтуїція). Платон стверджував, що споглядання ідей (прообразів речей чуттєвого світу) є вид безпосереднього знання, яке стається як раптове прозріння (осяяння, осягнення, здогад), яке передбачає тривалу підготовку розуму.
В філософії нерідко чуттєві форми пізнання і мислення протиставлялись. Рене Декарт, наприклад, стверджував: «Під інтуїцією я розумію не віру в непевне свідчення почуттів і не оманливе судження безладної уяви, а світосприйняття ясного і уважного розуму, настільки просте і чітке, що воно не залишає жодного сумніву в тому, що ми мислимо, або, що те ж саме, тверде розуміння ясного і уважного розуму, яке породжене лише природним світлом разуму і завдяки своїй простоті більш достовірне, чим сама дедукція .».
В філософії Іммануїла Канта інтуїція є базовою пізнавальною (когнітивною) здатністю, еквівалент якої в широкому сенсі може бути названий перцепцією, тобто сприйняттям, відчуттям, розумінням, проникливістю. Кант вважав, що розум сприймає всі наші зовнішні віддчуття в формі простору, а всі внутрішні відчуття (пам'ять, думки) - в формі часу.
|
