Види виборів та виборчих систем - Політологія - Скачать бесплатно
Зміст
Мажоритарна система.
Пропорційна система.
Система напівжорстких списків.
Система з єдиним голосом.
Змішана виборча система.
Види виборів та виборчих систем
Вибори — багатогранне і складне суспільне явище. У них беруть участь майже всі або абсолютна більшість виборців. Це наймасовіший політичний процес, який відбувається у рамках чинного законодавства.
Залежно від підстав вибори можна класифікувати за наступними ознаками.
1. За територіальною;
2. За об'єктом;
3. За часом проведення;
4. За кількісною ознакою участі виборців;
5. За правовими наслідками;
За порядком визначення результатів виборів розрізняють такі виборчі системи:
- мажоритарну;
- пропорційну;
- змішану.
Мажоритарна є найстарішою із виборчих систем. Назва її походить від французького "majorite", що означає "більшість".
Згідно з виборами за мажоритарною системою депутатський мандат від округу одержує той кандидат у депутати, який отримав встановлену законом більшість голосів виборців.
Залежно від того, як визначається більшість голосів, необхідних для обрання кандидата, розрізняють:
• мажоритарну систему абсолютної більшості;
• мажоритарну систему відносної більшості;
• мажоритарну систему кваліфікованої більшості.
Як правило, за мажоритарною системою виборчі округи бувають переважно одномандатними.
В одномандатних округах голосують за персонального кандидата, а в багатомандатних —як за певних осіб, так і за партійні списки.
Мажоритарна система абсолютної більшості для обрання кандидата вимагає зібрати більше половини голосів виборців, тобто наслідки голосування визначають за формулою 50% + 1 голос.
За цією системою обов'язковий нижній поріг участі виборців у голосуванні.
Перевага мажоритарної системи - у її демократизмі, оскільки вона враховує інтереси більшості виборців.
Недолік її у тому, що за цією системою можливе повторне голосування або повторні вибори за умови, якщо кандидат не одержав 50% + 1 голос. А повторне голосування, як правило, призводить до зменшення, зниження активності виборців.
В Україні ще донедавна застосовували мажоритарну систему при підрахунку голосів на парламентських і місцевих виборах.
Тепер вона зберігалася лише на виборах Президента України.
Мажоритарна система відносної більшості (або простої більшості) є найпростішим різновидом мажоритарної системи.
За нею обраним вважається кандидат, який отримав найбільшу кількість голосів виборців порівняно з іншими кандидатами.
За умови однакової кількості набраних голосів двома чи більше кандидатами застосовують процедуру жеребкування.
Перевага цієї системи у тому, що голосування відбувається в один тур і законодавство не встановлює обов'язковий мінімум участі у ньому виборців.
Її серйозний недолік, на наш погляд, у тому, що вона не дає змоги враховувати інтереси більшості виборців. Тут кандидат у народні депутати може бути обраний і абсолютною меншістю, а це вже суперечить основоположному принципу демократії: в суспільстві проводиться політика більшості, яка і враховує інтереси та потреби меншості.
Нині в Україні мажоритарна система відносної більшості була запроваджена частково на парламентських і повністю на місцевих виборах у 1998р.
225 народних депутатів України обиралися в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості (ч. 2 ст. 1 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 24 вересня 1997 р.).
Вибори депутатів сільських, селищних і міських рад проводились за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділялася вся територія села, селища, міста, району в місті.
Вибори сільського, селищного, міського голови проводилися за мажоритарною виборчою системою відносної більшості в єдиному одномандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами села селища, міста (п. 2, 3 Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів").
Вибори депутатів районної ради проводилися за мажоритарною виборчою системою відносної більшості в багатомандатних виборчих округах, межі яких відповідають межам відповідних сіл, селищ, міст районного значення, що входять до цього району.
Вибори депутатів обласної ради проводилися за мажоритарною виборчою системою відносної більшості в багатомандатних виборчих округах, межі яких є одночасно межами районів та міст обласного значення, що входять до області (п. 4 цього Закону).
Мажоритарна система кваліфікованої більшості передбачає, що обраним вважається той кандидат (або список кандидатів), який отримав кваліфіковану більшість голосів виборців. Вона встановлюється законодавством і, як правило, завжди перевищує абсолютну більшість.
Її позитивний фактор - можливість якнайповніше виявити волю усіх виборців або їх кваліфікованої більшості.
Недолік цієї системи - внаслідок низької активності виборців під час голосування вона стає нерезультативною: вибори можуть не відбутись через низьку явку виборців на виборчі дільниці.
До 1993 р. мажоритарну систему застосовували в Італії при виборах сенату. Діє вона нині також у Чилі.
Іншим видом виборів є пропорційна система, яку застосовують майже у 60 державах світу.
За цією системою депутатські мандати розподіляють між: партіями пропорційно кількості голосів виборців, поданих за них у межах виборчого округу, а виборчі округи, як правило, багатомандатні.
Є два способи створення виборчих округів. Найпоширеніший - коли межі виборчих округів збігаються з межами адміністративно-територіальних одиниць.
Менш поширений — коли територія всієї держави - єдиний виборчий округ.
За впливом виборців на розміщення кандидатів у списку для голосування розрізняють такі види пропорційної системи:
• з жорсткими списками;
• з преференціями (перевагами);
• з напівжорсткими списками.
При голосуванні за жорсткими списками виборець голосує загалом за список партії, яку він обирає.
У бюлетені вказують назву партії, партійну емблему, можливі прізвища, ім'я і по батькові певної кількості (3, 5) перших кандидатів у партійних списках.
Сьогодні систему жорстких списків практикують в Іспанії, Ізраїлі, Росії, Португалії та інших державах, у тому числі в Україні.
За системою преференцій (переваг) виборець не просто голосує за список партії, яку він обрав, а й робить помітку напроти прізвища того кандидата у партійному списку, якому він віддає свій голос.
Кандидат, який отримав найбільшу кількість преференцій, обирається депутатом від партійного списку.
Якщо число преференцій у кількох кандидатів від цієї партії є однаковим, перевагу віддають тому, хто займає вище місце у партійному списку (наприклад, № 12, № 17, № 19, тобто № 12).
Система напівжорстких списків передбачає для виборця можливість:
• голосувати за партійний список у цілому;
• визначити преференції серед партійного списку кандидатів у депутати.
Таким чином, у першому випадку голоси виборців підраховують за системою жорстких списків, у другому - за системою преференцій.
Переваги пропорційної системи з жорсткими списками:
• при голосуванні обирається, перш за все, політична платформа партії, блоку, в якій накреслена програма їх майбутньої діяльності;
• ця система за формою її здійснення є найпростіша, а отже -найдешевша.
Її недолік - у партійний список часто потрапляють кандидати у депутати, сенатори, особи, невідомі у суспільстві, некомпетентні, непопулярні у народі.
На відміну від пропорційної системи з жорсткими списками, система преференцій дає змогу розширити сферу вибору самому виборцю, який має право голосувати і за партійний список, і одночасно конкретного кандидата у партійному списку. В цьому її суть і перевага над пропорційною системою з жорсткими списками.
Недолік преференційної системи у тому, що у ній проявляються елементи мажоритарності, тобто виборець має можливість орієнтуватися на окремих відомих політичних осіб, а не на інтереси партії і провести у депутати найвигідніших йому кандидатів. Запровадження системи з напівжорсткими списками зумовлено об'єктивною необхідністю усунути недоліки системи жорстких списків і системи преференцій.
Негативною обставиною при запроваджені пропорційної системи є складна система підрахунку голосів виборців.
З метою запобігання збільшенню кількості дрібних партій при пропорційних системах виборів запроваджується виборчий поріг. Суть його у тому, що для участі у розподілі депутатських мандатів після голосування допускаються лише ті партійні списки, які набрали встановлений законом відсоток голосів.
В Україні за новим парламентським виборчим законодавством - 4%.
Змішана система є поєднанням мажоритарної та пропорційної систем.
Вона діє у майже 20 державах світу, особливо тих, де триває пошук найефективніших виборчих систем відповідно до національних та інших особливостей.
Іноді змішану систему запроваджують у модифікованому вигляді з перевагою елементів тієї чи іншої виборчої системи.
Виборчими системами, що надають перевагу мажоритарному методу голосування при застосуванні й пропорційного голосування, є такі змішані системи:
• система з єдиним голосом, що не допускає його передачі. Суть її у тому, що в багатомандатному виборчому окрузі виборець голосує за одного кандидата, а не за список кандидатів від партії (Японія, Китай, інші держави);
• обмежене голосування передбачає обрання виборцями кількох кандидатів з одного бюлетеня, проте їх має бути менше, ніж кількість місць для заповнення;
• комулятивне голосування. Суть його у тому, що виборець ми стільки голосів, скільки мандатів у окрузі. Виборець може їх розподілити між усіма кандидатами, а може віддати свої голосі лише за одного з кандидатів.
Найпростішим варіантом змішаної виборчої системи є паралельне комбінування. Одну частину представницького органу - парламенту обирають за мажоритарним принципом, іншу - за пропорційним.
Використана література:
1. З.С. Гладун, М.Г. Федчишин. “Основи конституційного права України”.
Зміст
Мажоритарна система.
Пропорційна система.
Система напівжорстких списків.
Система з єдиним голосом.
Змішана виборча система.
Види виборів та виборчих систем
Вибори — багатогранне і складне суспільне явище. У них беруть участь майже всі або абсолютна більшість виборців. Це наймасовіший політичний процес, який відбувається у рамках чинного законодавства.
Залежно від підстав вибори можна класифікувати за наступними ознаками.
1. За територіальною;
2. За об'єктом;
3. За часом проведення;
4. За кількісною ознакою участі виборців;
5. За правовими наслідками;
За порядком визначення результатів виборів розрізняють такі виборчі системи:
- мажоритарну;
- пропорційну;
- змішану.
Мажоритарна є найстарішою із виборчих систем. Назва її походить від французького "majorite", що означає "більшість".
Згідно з виборами за мажоритарною системою депутатський мандат від округу одержує той кандидат у депутати, який отримав встановлену законом більшість голосів виборців.
Залежно від того, як визначається більшість голосів, необхідних для обрання кандидата, розрізняють:
• мажоритарну систему абсолютної більшості;
• мажоритарну систему відносної більшості;
• мажоритарну систему кваліфікованої більшості.
Як правило, за мажоритарною системою виборчі округи бувають переважно одномандатними.
В одномандатних округах голосують за персонального кандидата, а в багатомандатних —як за певних осіб, так і за партійні списки.
Мажоритарна система абсолютної більшості для обрання кандидата вимагає зібрати більше половини голосів виборців, тобто наслідки голосування визначають за формулою 50% + 1 голос.
За цією системою обов'язковий нижній поріг участі виборців у голосуванні.
Перевага мажоритарної системи - у її демократизмі, оскільки вона враховує інтереси більшості виборців.
Недолік її у тому, що за цією системою можливе повторне голосування або повторні вибори за умови, якщо кандидат не одержав 50% + 1 голос. А повторне голосування, як правило, призводить до зменшення, зниження активності виборців.
В Україні ще донедавна застосовували мажоритарну систему при підрахунку голосів на парламентських і місцевих виборах.
Тепер вона зберігалася лише на виборах Президента України.
Мажоритарна система відносної більшості (або простої більшості) є найпростішим різновидом мажоритарної системи.
За нею обраним вважається кандидат, який отримав найбільшу кількість голосів виборців порівняно з іншими кандидатами.
За умови однакової кількості набраних голосів двома чи більше кандидатами застосовують процедуру жеребкування.
Перевага цієї системи у тому, що голосування відбувається в один тур і законодавство не встановлює обов'язковий мінімум участі у ньому виборців.
Її серйозний недолік, на наш погляд, у тому, що вона не дає змоги враховувати інтереси більшості виборців. Тут кандидат у народні депутати може бути обраний і абсолютною меншістю, а це вже суперечить основоположному принципу демократії: в суспільстві проводиться політика більшості, яка і враховує інтереси та потреби меншості.
Нині в Україні мажоритарна система відносної більшості була запроваджена частково на парламентських і повністю на місцевих виборах у 1998р.
225 народних депутатів України обиралися в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості (ч. 2 ст. 1 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 24 вересня 1997 р.).
Вибори депутатів сільських, селищних і міських рад проводились за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділялася вся територія села, селища, міста, району в місті.
Вибори сільського, селищного, міського голови проводилися за мажоритарною виборчою системою відносної більшості в єдиному одномандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами села селища, міста (п. 2, 3 Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів").
Вибори депутатів районної ради проводилися за мажоритарною виборчою системою відносної більшості в багатомандатних виборчих округах, межі яких відповідають межам відповідних сіл, селищ, міст районного значення, що входять до цього району.
Вибори депутатів обласної ради проводилися за мажоритарною виборчою системою відносної більшості в багатомандатних виборчих округах, межі яких є одночасно межами районів та міст обласного значення, що входять до області (п. 4 цього Закону).
Мажоритарна система кваліфікованої більшості передбачає, що обраним вважається той кандидат (або список кандидатів), який отримав кваліфіковану більшість голосів виборців. Вона встановлюється законодавством і, як правило, завжди перевищує абсолютну більшість.
Її позитивний фактор - можливість якнайповніше виявити волю усіх виборців або їх кваліфікованої більшості.
Недолік цієї системи - внаслідок низької активності виборців під час голосування вона стає нерезультативною: вибори можуть не відбутись через низьку явку виборців на виборчі дільниці.
До 1993 р. мажоритарну систему застосовували в Італії при виборах сенату. Діє вона нині також у Чилі.
Іншим видом виборів є пропорційна система, яку застосовують майже у 60 державах світу.
За цією системою депутатські мандати розподіляють між: партіями пропорційно кількості голосів виборців, поданих за них у межах виборчого округу, а виборчі округи, як правило, багатомандатні.
Є два способи створення виборчих округів. Найпоширеніший - коли межі виборчих округів збігаються з межами адміністративно-територіальних одиниць.
Менш поширений — коли територія всієї держави - єдиний виборчий округ.
За впливом виборців на розміщення кандидатів у списку для голосування розрізняють такі види пропорційної системи:
• з жорсткими списками;
• з преференціями (перевагами);
• з напівжорсткими списками.
При голосуванні за жорсткими списками виборець голосує загалом за список партії, яку він обирає.
У бюлетені вказують назву партії, партійну емблему, можливі прізвища, ім'я і по батькові певної кількості (3, 5) перших кандидатів у партійних списках.
Сьогодні систему жорстких списків практикують в Іспанії, Ізраїлі, Росії, Португалії та інших державах, у тому числі в Україні.
За системою преференцій (переваг) виборець не просто голосує за список партії, яку він обрав, а й робить помітку напроти прізвища того кандидата у партійному списку, якому він віддає свій голос.
Кандидат, який отримав найбільшу кількість преференцій, обирається депутатом від партійного списку.
Якщо число преференцій у кількох кандидатів від цієї партії є однаковим, перевагу віддають тому, хто займає вище місце у партійному списку (наприклад, № 12, № 17, № 19, тобто № 12).
Система напівжорстких списків передбачає для виборця можливість:
• голосувати за партійний список у цілому;
• визначити преференції серед партійного списку кандидатів у депутати.
Таким чином, у першому випадку голоси виборців підраховують за системою жорстких списків, у другому - за системою преференцій.
Переваги пропорційної системи з жорсткими списками:
• при голосуванні обирається, перш за все, політична платформа партії, блоку, в якій накреслена програма їх майбутньої діяльності;
• ця система за формою її здійснення є найпростіша, а отже -найдешевша.
Її недолік - у партійний список часто потрапляють кандидати у депутати, сенатори, особи, невідомі у суспільстві, некомпетентні, непопулярні у народі.
На відміну від пропорційної системи з жорсткими списками, система преференцій дає змогу розширити сферу вибору самому виборцю, який має право голосувати і за партійний список, і одночасно конкретного кандидата у партійному списку. В цьому її суть і перевага над пропорційною системою з жорсткими списками.
Недолік преференційної системи у тому, що у ній проявляються елементи мажоритарності, тобто виборець має можливість орієнтуватися на окремих відомих політичних осіб, а не на інтереси партії і провести у депутати найвигідніших йому кандидатів. Запровадження системи з напівжорсткими списками зумовлено об'єктивною необхідністю усунути недоліки системи жорстких списків і системи преференцій.
Негативною обставиною при запроваджені пропорційної системи є складна система підрахунку голосів виборців.
З метою запобігання збільшенню кількості дрібних партій при пропорційних системах виборів запроваджується виборчий поріг. Суть його у тому, що для участі у розподілі депутатських мандатів після голосування допускаються лише ті партійні списки, які набрали встановлений законом відсоток голосів.
В Україні за новим парламентським виборчим законодавством - 4%.
Змішана система є поєднанням мажоритарної та пропорційної систем.
Вона діє у майже 20 державах світу, особливо тих, де триває пошук найефективніших виборчих систем відповідно до національних та інших особливостей.
Іноді змішану систему запроваджують у модифікованому вигляді з перевагою елементів тієї чи іншої виборчої системи.
Виборчими системами, що надають перевагу мажоритарному методу голосування при застосуванні й пропорційного голосування, є такі змішані системи:
• система з єдиним голосом, що не допускає його передачі. Суть її у тому, що в багатомандатному виборчому окрузі виборець голосує за одного кандидата, а не за список кандидатів від партії (Японія, Китай, інші держави);
• обмежене голосування передбачає обрання виборцями кількох кандидатів з одного бюлетеня, проте їх має бути менше, ніж кількість місць для заповнення;
• комулятивне голосування. Суть його у тому, що виборець ми стільки голосів, скільки мандатів у окрузі. Виборець може їх розподілити між усіма кандидатами, а може віддати свої голосі лише за одного з кандидатів.
Найпростішим варіантом змішаної виборчої системи є паралельне комбінування. Одну частину представницького органу - парламенту обирають за мажоритарним принципом, іншу - за пропорційним.
Використана література:
1. З.С. Гладун, М.Г. Федчишин. “Основи конституційного права України”.
|
