Господарське право (Шпори) - Правознавство - Скачать бесплатно

48. Порядок звiльnеnnя з роботи.

Для звiльнення працiвника з роботи законодавство про працю встановлюе певний порядок, як ий залежить вiд пiдстав припинення трудового договору.Розiрвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу зазвичай потребуе попередньої згоди профспiлкового органу первинної профспiокової ор­ганiзацiї, членом якої є працiвник. Порядок надання такої згоди профспiлковим органом визначений Законом України «Про професiйнi спiлки, їх права та гарантії дiяльностi» i ст. 43 КЗпП. Вiдповiдно до сто 39 Закону України «Про про­фесiйнi спiлки, їх права та гарантії дiяльностi», вiд 13 грудня 2001 р. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первиної профспiлкової органiзацiї, членом якої є працiвник, розгля­дае у п'ятнадцятиденний термін обгрунтоване письмове по­дания роботодавця про розiрвання трудового договору зпрацiвником.

Подания роботодавця мае розглядатися у присутностi працiвника, на якого воно подано. Розгляд подания за вiдсутності працiвника допускається лише за його письмовою за­явою. За бажанням працiвника вiд його iменi може виступати iнша особа, у тому числi адвокат. У разi нез'явлення працiвни­ка або його представника на засiдання, розгляд подания вiдкладається до наступного засiдання у межах п'ятнадцяти­денного строку, визначеного для розгляду падания. У разi повторної неявки працiвника без поважних причин подания мо­же розглядатися за його вiдсутностi.

Орган первинної профспiлкової органiзацiї повiдомляє ро­ботодавця про прийняте рiшення у письмовiй формi в триден­ний строк пiсля його прийняття. У разi пропуску цього тepміну вважається, що профспiлковий орган дав згоду нарозiрвання трудового договору.

Рiшення профспiлкового органу про ненадання згоди на розiрвання трудового договору має бути обгрунтованим. У разi, якщо в рiшеннi немає обгрунтування вiдмови у згодi на звiльнення, роботодавець має право звiльнити працiвника без згоди виборного органу профспiлки.

Власник або уповноважений ним орган мае право розiрва­ти трудовий договiр не пiзнiше як через мiсяць вiд дня одер­жання згоди профспiлкового органу.

Статтею 43 К3пП передбаченi випадки, коли розiрвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу допускаеться без згоди профспiлкового органу. Це в разi:

лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї;

незадовiльного результату випробування, обумовленого при прийняттi на роботу;

звiльнення з сумiщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу iншого працiвника;

поновлення на роботi працiвника, який ранiше викону­вав цю роботу;

звiльнення працiвника, який не є членом професiйної спiлки, що дiє на пiдприємствi, в ycтановi, органiзацiї;

звiльнення працiвника, який вчинив за мiсцем роботи розкрадання.

Не допускаеться звiльнення працiвника з iнiцiативи влас­ника або уповноваженого ним органу в перiод його тимчасової непрацездатностi. 3вiльнення буде незаконним i тодi, коли листок про тимчасову непрацездатнiсть буде виданий працiвниковi в день звiльнення. 3гiдно ст. 44 К3пП вихiдна допомога виплачуетьс,я в разi припиненн,я трудового договору за таких пiдстав:

- вiдмова працiвника вiд переведення на роботу в iншу мiсцевiсть разом з пiдприємством.

- у разi призову або вступу на вiйськову службу.

- внаслiдок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. 38 i 39 К3пП) - у розмірi, передбаченому колективним догово­ром, але не менше тримiсячного середнього заробiтку.

При звiльненнi працiвника з роботи власником або уповно­важеним ним органом видаеться про це наказ, в ,якому зазна­чаеться пiдстава розiрвання трудового договору з посиланням на вiдповiдний пункт i статтю закону. На пiдставi цього на­казу до трудової книжки робиться запис про причини звiльнення.

Трудова книжка є основним документом про трудову дiяльнiсть працiвника. На працiвникiв, прийнятих на роботу вперше, трудова книжка оформлюється не пiзнiше п'яти днiв пiсля прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться лише вiдомостi про роботу, заохочення i винагороди. 49.Поняття робочого часу і значення його правового регулювання.

Робочий час – встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов’язки.

Част первая ст 50 устанавл максим продолж раб времени - 40 часов в наделю. Эта норма не может устаннавл большей продолж на закон ни подзак актами ни коллект ни тр договорами и контрактами. Если работник вступит в тр отношен с несколькими собственниками, то продолжительность его рабочего времени суммарно может привысить 40 часов, ни превышая этой нормы ни в одном из правоотношений, в которые вступил работник. Допускается договорное установление меньшей продолжительности рабочего времени.

Рабочее время как институт тр права представляет собой совокупность правовых норм, определяющих продолжительность, состав, режим и порядок учета рабочего времени. Институт рабочего времени вкл в себя нормы Констит Украины котор ст 45 предусматр установление сокращ рабочего дня работников отдельн видов производств, сокращение продолж работы в ночное время. Значительный массив правовых норм, регулирующих раб время содерж в КЗпП и др законах украины. Отношения связ с рабочим временем регул также большим колличеством подзаконных актов.

Відповідно до ст. 51 КЗпП скорочена: 1)для працівників від 16-18р – 38годин на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 років - 24 години на тиждень; 2)для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, не більше 36 годин на тиждень.

50. Види робочого часу.

1. Нормальным рабочим временем является 40-часовая рабочая неделя как при пяти-, так и при шестидневной рабочей неделе. Абсолютное большинство работников имеют у нас по Кодексу нормальное рабочее время. 2. Сокращенным рабочим временем называется установленная законом продолжительность рабочего времени менее нормаль­ной, но с полной оплатой. Сокращенным рабочим временем является 36- или 24-часовая рабочая неделя. Оно оплачивается как полное нормальное рабо­чее время. Сокращенное рабочее время установлено для следую­щих категорий работников (ст. 51 КЗпП), сокращая нормаль­ную 40-часовую неделю для них на: 24 часов в неделю — для работников до шестнадцати лет; 36 часа в неделю —для работников от 16 до 18 лет; 25 часов в неделю — для работников — инвалидов I и II груп­пы; продолжительность работы в ночное время сокращается на один час (при трех—четырехсменной работе); не больше 36 часа в неделю — для работников с вредными, тяжелыми и опасными условиями труда по степени их вредности.

Для учителей, научно-педагогических работников, врачей, женщин, работающих в сельской местности: для врачей, меди­цинских сестер ряда лечебных учреждений рабочее время — 6,5 и 5,5 часов в день, учителей, научных педагогических работни­ков, женщин, работающих в сельской местности,— не более 36 часов в неделю, для инвалидов I и II групп — не более 35 часов в неделю.

3. Неполное рабочее время (ст. 56 КЗпП) устанавливается по соглаше­нию работника с работодателем в виде неполного рабочего дня или неполной рабочей недели, или сочетания того и другого с оп­латой пропорционально отработанному времени или в зависимо­сти от выработки без гарантии минимальной оплаты. Но работодатель обязан уста­новить неполное рабочее время по просьбе следующих работни­ков: беременной женщины, женщины с ребенком до 14 лет (ре­бенка-инвалида до 16 лет), лица, осуществляющего уход за боль­ным членом семьи в соответствии с медицинским заключением, а также инвалида I и II группы. 4. «Ненормированный ра­бочий день — особый режим работы, в соответствии с которым отдельные работники могут по распоряжению работодателя при необходимости эпизодически привлекаться к выполнению своих трудовых функций за пределами нормальной продолжительно­сти рабочего времени». Перечень таких работников устанавлива­ется коллективным договором, соглашением или правилами внутреннего трудового распорядка. Накануне выходных дней продолжительность работы при шестидневной рабочей неделе не может превышать пяти часов. 5. Чергування – це перебування працівника на підприємстві чи в установі за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу до початку або після закінчення робочого дня, у вихідні або святкові неробочі дні для вирішення невідкладних організаційних питань, що не входять до кола його посадових обов’язків за трудовим договором. При вахтовом методе работы смена может длиться до 12 ча­сов. (ВЦРПС выд 2 квытня 1954)

51. Поняття режиму робочого часу та порядок його встановлення.

Пiд режимом робочого часу розумiється розподiл норми ро­бочого часу протягом конкретного календарного перiоду.

До елементiв режиму роботи належать:1) час початку i закiнчення роботи; 2) час i тривалiсть перерв в роботi; 3) тривалiсть та порядок чергування змiн. Режим робочого часу не може бути единим для вcix пiдприємств, установ, органiзацiй. Bін залежить вiд характеру виробництва, тривалостi робочого часу, категорії працюючих, конкретних умов дiяльностi виробництва, роботи громадського транспорту тощо. Koнкpeтні режими роботи встановлюються самими пiдприємствами, установами, органiзацiями i закрiплюються в таких правових формах, як колективний договiр, правила внутрiшнього трудового розпорядку, якi затверджуються тру­довим колективом за поданням власника або уповноваженогоним органу i профспiлкового комітету, графiки змiнностi, графiки робiт, розпорядок робочого дня (змiни). 3а згодою мiж власником або уповноваженим ним органом i профспiлковим комітетом для окремих працiвникiв, напри­клад для жiнок, що мають дiтей, може застосовуватися гнуч­кий графiк роботи. Його суть полягає в тому, що працівникам дозволяють приходити на роботу i залишати роботу в зручний для них час, а також вiдлучатися з роботи за умови повного вiдпрацювання усього пропущеного часу. Кодекс законiв про працю України визначає лише загаль­ний порядок встановлення режиму роботи, а також oкpeмi йо­го елементи. Так, вiдповiдно до сто 52 К3пП для працiвникiв встановлюється п' ятиденний рабочий тиждень з двома вихiдними днями. При п'ятиденному робочому тижнi три­валiсть щоденної роботи (змiни) визначаеться правилами внутрiшнього розпорядку або графiками зайнятостi. На тих пiдприємствах, в установах, органiзацiях, де за ха­рактером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцiльним, встановлюється шестиденний рабочий тиждень з одним вихiдним днем. Час початку i закiнчення щоденної роботи (змiни) передба­чається правилами внутрiшнього трудового розпорядку i графiками змiнностi. Напередоднi святкових i неробочих днiв тривалiсть роботи працiвникiв з нормальною тривалiстю робочого часу скоро­чуеться на одну годину. Напередоднi вихiдних днiв тривалiстьроботи при шестиденному робочому тижнi не може перевищу­вати 5 годин (ст. 53 К3пП). 57. Поняття і порядок застосування надурочних робіт

Надурочними вважаються роботи понад встановлену три­валiсть рабочего дня i вони, зазвичай, не допускаються. Наду­рочнi роботи можуть провадитись за розпорядженням робото­давця лише з дозволу профспiлкового комітету пiдприємства, установи, органiзацiї у виняткових випадках, прямо передба­чених ст. 62 К3пП:1) при проведеннi робiт, необхiдних для оборони країни, а та­кож вiдвернення громадського або стихiйного лиха, виробничої аварiї i негайного усунення їх наслiдкiв;2) при проведеннi громадсько-необхiдних робiт по водопоста­чанню, газопостачанню, опаленню, освiтленню, ка­налiзацiї, транспорту, зв'язку - для усунення випадковихабо несподiваних обставин, якi порушують правила їх функцiонування;3) при необхiдностi закiнчити розпочату роботу;4) при необхiдностi усунення простою рухомо­го складу чи скупчення вантажiв у пунктах вiдправлення i призначення;5) для продовження роботи при нез'явленнi працiвника, який заступае, коли робота не допускае перерви;При пiдсумованому облiку робочого часу надурочною вва­жається робота понад норми робочого часу за облiковий перiод(тиждень, мiсяць, piк). Робота, яка виконується понад встановлену тривалiсть ро­бочого часу, але за власною iнiцiативою працiвника, надуроч­ною не вважається. Не вважається надурочною також робота, виконувана у та­ких випадках:- робота, виконувана педагогiчними працiвниками понад норму педагогiчного навантаження, встановлену законо­давством; - робота, виконувана на пiдставi трудового договору у по­рядку сумiсництва; - робота, виконувана у зв'язку з режимом ненормованого робочого дня; - робота, виконувана у порядку вiдпрацювання днiв вiдпочинку, наданих вiдповiдно до ч. 3 сто 73 К3пП. До надурочних робiт забороняеться залучати: 1) вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтеи віком до трьох poків; 2) осiб, молодших вiсiмнадцяти poків; 3) працiвникiв, якi навчаються в загальноосвiтнiх школах i професiйно-технiчних училищах без вiдриву вiд вироб­ництва, в днi занять. 3аконодавством (ст. 65 К3пП України) передбачено, що надурочнi роботи не повиннi перевищувати для кожного працiвника чотирьох годин протягом двох днiв пiдряд i 120 го­дин на piк.

58. Поняття і види часу відпочинку.

Час вiдпочинку - це встановлений законодавством час, протягом якого працiвники є вiльними вiд виконання покла­дених на них трудових обов'язкiв, i який вони можуть вико­ристовувати за своїм розсудом. Вiдповiдно до Конституцi'i України (ст. 41) кожен, хто працює, має право на вiдпочинок. Це право забезпечується наданням днiв щотижневого вiдпочинку, а також щорiчної вiдпустки, встановленням ско­роченого робочого дня щодо окремих професiй i виробництв, скороченої тривалостi роботи у нiчний час. 3аконодавством передбаченi такі види вiдпочинку:1) перерви протягом робочого дня (для вiдпочинку i харчу­вання)ст. 66 К3пП на тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працiвниковi повинна бути надана можливiсть приймати їжу протягом рабочего часу; 2) щоденний вiдпочинок (перерви мiж робочими днями тазмiнами) Тривалiсть щотижневого безперервного вiдпочинку згiдно ст. 70 К3пП повинна бути не менше як 42 години. 3агальним вихiдним днем є недiля. Другий вихiдний день при п'ятиденному рабочему тижнi, якщо він не визначений законодавством, визначаеться графiком роботи пiдприємства, установи, органiзацiї. Як правило, це субота або понедiлок. У випадку, коли святковий або неробочий день збiгаеться з вихiдним днем, вихiдний день переноситься на наступний пiсля святкового чи неробочого (ч. 3 ст. 67 К3пП); 3) щотижневi днi вiдпочинку (вихiднi днi); 4) святковi i неробочi днi вiдповiдно до ст. 73 К3пП святковими i неробочими днями є: - 1 сiчня - Новий piK; - 7 сiчня - Рiздво Христове; - 8 березня - Мiжнародний жiночий день; - 1,2 травня -День мiжнародної солiдарностi трудящих- 9 травня - День Перемоги; - 28 червня - День Конституцiї Укрaїни; - 24 серпня - День Незалежностi України. - один день (недiля) - Пасха (Великдень); - один день (недiля) - Трiйця.; 5) вiдпустки.

53. Порядок обліку робочого часу

Вiдповiдно до чинного законодавства практикою вiдпраць­oванi два види робочого часу: поденний (звичайний) i пiдсумо­ваний. При поденному облiку рабочий час пiдраховується протягом кожного робочого дня вiдповiдно до табеля прибуття на роботу i залишення роботи працiвником. Поденний облiк застосовується при однаковiй тривалостi робочого часу. . На безперервно дiючих пiдприємствах, в установах, ор­ганiзацiях а також на окремих виробництвах i деяких видах робiт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додер­жана встановлена для даної категорії працiвникiв щоденна або щотижнева тривалiсть робочого часу, допускається за погод­женням з профспiлковим органом запровадження пiдсумова­ного облiку робочого часу з тим, щоб тривалiсть робочого часуза облiковий перiод не перевищувала нормального числа робо­чих годин. Трудове законодавство (ст. 54 К3пП Укрaїни) передбачає нормування роботи в нiчний час. Нiчним вважається час з 10 годин вечора до 6 годин и ранку. 3аконодавством встановленi обмеження щодо роботи в нiчний час. Так, згiдно ст. 55 К3пП забороняється залучення до роботи в нiчний час:1) вагiтних жiнок i жiнок, що мають дiтей віком до трьох poків (ст. 176 К3пП України); 2) осiб, молодших вiсiмнадцяти poків (ст. 192 К3пП України). 3аконодавством можуть бути передбаченi й iншi категорії працiвникiв, на яких поширюється дана заборона. Що стосується iнвалiдiв, то вони можуть залучатися до ро­бати у нiчний час лише за їх згодою i за умови, що це не су­перечить медичним рекомендацiям (ст. 172 К3пП). Iснують певнi особливостi використання робочого часу при вiдрядженнях, а також при вахтовому методi органiзацiї робiт. Вiдрядження не може перевищувати 30 днiв, не враховуючи часу перебування в дорозi. Працiвники, якi перебувають у вiдрядженнi, працюють вiдповiдно до режиму робочого часу того пiдприємства, куди вони вiдрядженi. У випадках, коли працiвник спецiально вiдряджаеться для робот и у вихiднi або святковi-неробочi днi, йому пiсля повер­нення з вiдрядження надаються iншi днi вiдпочинку. Вахтовий метод органiзацiї робiт застосовується при знач­ному вiддаленнi виробничих об'єктiв вiд мiсця розташування пiдприємства, органiзацiї (якщо на поїздку до мiсця роботи i назад працiвники витрачають бiльше трьох годин). Тривалiсть облiкового перiоду при вахтовому методi ор­ганiзації робiт може становити один мiсяць, piк. 3алежно вiд галузi народного господарства, виду виробництва та природ­ноклiматичних умов, власник за погодженням з профспiлковим комітетом може встановити й iнший облiковий перiод. В облiковий перiод включається час роботи на вахті, час проїзду до мiсця виконання робiт (до вахтового селища) i час мiжвах­тового вiдпочинку. Час роботи на вахті (час вахти) не може пе­ревищувати одного мiсяця. Тривалiсть щоденної роботи при вахтовому методi ор­ганiзації працi не може перевищувати 12 годин.

59. Поняття і види відпусток. Державні гарантії права на відпустку.

Вiдпустка - це найтривалiший вид часу вiдпочинку, який передбачає тимчасове оплачуване або безоплатне звiльнення роботодавцем працiвника вiд виконання трудових обов'язкiв протягом встановленої законом або угодою cторін, але не мен­шої, нiж встановлена законом, кiлькостi календарних днiв iз збереженням за працiвником мiсця роботи на цей перiод. Право на вiдпустку мають громадяни України, якi перебу­вають у трудових вiдносинах з пiдприємствами, установами, органiзацiями незалежно вiд форм власностi, виду дiяльностi i галузевої приналежностi, а також працюють за трудовим дого­вором у фiзичної особи. Iноземнi громадяни та особи без гро­мадянства, якi працюють в Україні на загальних пiдставах, мають право на вiдпустку на рівні з громадянами України. Особи, якi працюють за договором пiдряду або iншими до­говорами цивiльно-правового характеру, за авторським чи ви­давничим договором, не набувають статусу працiвника, а тому права на вiдпустку не мають. Право на вiдпустку надається також позаштатним працiвникам, на яких поширене державне соцiальне страху­вання. Законом України «Про вiдпустки» вiд 15 листопада1996 року вперше передбачено також право на вiдпустку тим­часовим i сезонним працiвникам. Ст. 4 Закону України «Про вiдпустки» визначае такі види вiдпусток:1) щорiчнi вiдпустки;- основна вiдпустка;- додаткова вiдпустка за роботу iз шкiдливими та важки­ми умовами працi;

- додаткова вiдпустка за особливий характер працi;- iншi додатковi вiдпустки, передбаченi законодавством: 2) додатковi вiдпустки у зв'язку з навчанням; 3) творча вiдпустка; 4) соцiальнi вiдпустки: - вiдпустка у зв'язку з вагiтнiстю та пологами; - вiдпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного віку; - додаткова вiдпустка працiвникам, якi мають дiтей; 5) вiдпустки без збереження заробiтної плати.

60. Порядок надання відпусток. Оплата відпусток.

Громадянам, якi перебувають у трудових вiдносинах з пiдприємствами, установами, органiзацiями незалежно вiд форм власностi, видiв дiяльностi та галузевої при належностi, а також тим, хто працює за трудовим договором у фiзичної осо­би, надаються щорiчнi (основна та додатковi) вiдпустки iз збе­реженням на їх перiод мiсця роботи (посади) i заробiтної плати. Ст. 6 Закону України «Про вiдпустки» передбачає, що щорiчна основна вiдпустка для загального кола працiвникiв надається тривалiстю не менше як 24 календарних днi за вiдпрацьований рабочий piк, який вiдлiчується з дня укладен­ня трудового договору. Керiвним, педагогiчним, науково-пе­дагогiчним працiвниками освiти та науковим працiвникам на­дається щорiчна основна вiдпустка тривалiстю до 56 календар­них днiв, iнвалiдам 1 i 2 груп - 30 календарних днiв, а iнвалiдам 3 групи - 26 календарних днiв. Особам до вiсiмнадцяти poків надається щорiчна основна вiдпустка тривалiстю 31 календарний день. Сезонним працiвникам, а також тимчасовим працiвникам вiдпустка надається пропорцiйно до вiдпрацьованого ними часу. Щорiчна додаткова вiдпустка iз шкiдливими i важкими умовами працi та за особливий характер працi надається до 35 календарних днiв, а працiвникам з ненормованим рабочим днем - тривалicтю до 7 календарних днiв. Порядок i умови надання щорiчних вiдпусток визначенi статтями 10-12 Закону України «Про вiдпустки». Загальна тривалiсть щорiчних основної та додаткової вiдпусток не може перевищувати 59 календарних днiв, а для працiвникiв, зайнятих на пiдземних гiрничих роботах - 69 ка­лендарних днiв. До стажу роботи, що дає право на щорiчну вiдпустку, зара­ховуються: час фактичної роботи протягом робочого року; час, коли працiвник фактично не працював та заробiтна плата повнiстю або частково; час навчання з вiдривом вiд виробництва тривалiстю менше 10 мiсяцiв на денних вiддiленнях професiйно-технiчних закладiв освiти; час навчання новим професiям (спецiальностям) осiб, звiльнених у зв'язку iз змiнами в органiзацiї виробництва та працi. Заробiтна плата працiвникам за час вiдпустки випла­чуеться не пiзнiше, нiж за три днi до його початку. 61. Відпустки без збереження заробітної плати.

Kpiм оплачуваних щорiчних вiдпусток за бажанням працiвника йому може надаватися вiдпустка без збереження заробiтної плати. Порядок та умови надання таких вiдпусток визначенi статтями 25, 26 Закону УкраlНИ «Про вiдпустки». Вiдпустка без збереження заробiтної плати може надавати­ся за бажанням працiвника в обов'язковому порядку, а також за домовленiстю cтopiн. В обов'язковому порядку вiдпустка надається: 1) Maтepi або батьку, який виховує дiтей без мaтepi, що має двох i бiльше дiтей віком до 15 раків або ди­тину-iнвалiда, - тривалiстю до 14 календарних днiв щорiчно;2) чоловiковi, дружина якого перебуває у пiсляпологовiй вiдпустцi, - тривалiстю до 14 днiв; 3) Maтepi, а також батьковi дитини, бабусi, дiдусевi чи iншим родичам, якi фактично доглядають за дитиною, або особi, яка усиновила чи взяла пiд опiку дитину у разi, якщо ди­тина потребуе домашнього догляду, - тривалiстю, визначе­ною у медичному висновку, але не бiльше як до досягнен­ня дитиною шестирiчного віку; 4) ветеранам вiйни, - тривалiстю до 14 календарних днiв щорiчно; 5) особам, якi мають особливi трудовi заслуги перед Батькiв­щиною, - тривалiстю до 21 календарного дня щорiчiю; 6) пенсiонерам за віком та iнвалiдам III групп - тривалiстю до 30 календарних днiв щорiчно; 7) iнвалiдам 1 та II груп - тривалiстю до 60 календарних днiв щорiчно; 8) особам, якi одружуються, - тривалiстю до 10 днiв; 9) працiвникам у разi cмерті рiдних по крові або по шлюбу - тривалiстю до 7 кален­дарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсця поховання та назад; iнших рiдних - тривалiстю до 3 календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсця поховання та назад; 10) працiвникам, допущеним до вступних iспитiв у вищi за­клади освiти, - тривалiстю 15 календарних днiв без ураху­вання часу, необхiдного для проїзду до мicцезнаходження навчального закладу та назад; 11) ветеранам працi - тривалiстю до 14 календарних днiв щорiчно. За домовленiстю мiж працiвником i роботодавцем працiвниковi може надаватися вiдпустка без збереженняс за­робiтної плати за сiмейними обставинами та з iнших причинна термін, обумовлений сторонами, але не бiльше 15 календар­них днiв на piк.

62. Поняття та структура заробітної плати.

Вiдповiдно до Конституцiї України (ст. 43) кожний працю­ючий має право на заробiтну плату, не нижчу вiд визначеної законом. Заробiтна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразi, яку роботодавець виплачує працiвниковi за виконану ним роботу. Розмiр заробiтної плати залежить вiд складностi та умов виконуваної роботи, професiйно-дiлових якостей працiвника, результатiв його працi та господарської дiяльностi пiдприємства, установи, органiзацiї, i максимальним розмiром не обмежується. Структурно заробiтна плата складається з основної, додат­кової заробiтної плати та iнших заохочувальних та компен­сацiйних виплат. Основна заробiтна плата - це винагорода за виконану роботу вiдповiдно до встановлених норм працi. Вона встанов­люеться у виглядi тарифних ставок (окладiв) i вiдрядних розцiнок для робiтникiв та посадових окладiв для службовцiв. Додаткова заробiтна плата - це винагорода за працю понад встановленi норми. Вона включає доплати, надбавки, га­рантiйнi i компенсацiйнi виплати, передбаченi чинним законо­давством. До iнших заохочувальних та компенсацiйних виплат нале­жать виплати у формi винагород за пiдсумками роботи за piк, премiї за спецiальними системами i положениями, компен­сації та інші грошові матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норм. 63. Методи регулювання заробітної плати.

Органiзацiя заробiтної плати будується на принципах поєднання правового регулювання, що здiйснюється держав­ними органами в централiзованому порядку з галузевим, регiональним i локальним регулюванням безпосередньо на пiдприємствах. Правове регулювання оплати працi здiйснює­ться у вiдповiдностi з Конституцiєю України, Кодексом законів про працю, Законом України «Про оплату працi», Зако­ном Укрaїни «Про колективнi договори i угоди», ЗакономУкраїи «Про пiдприємства в Україні» iншими законодавчи­ми актами та на пiдставi генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регiональних угод; колективних договорiв; трудових договорiв. Держава здiйснює регулювання оплати працi працiвникам пiдприемств ycix форм власностi шляхом встановлення розмiру мiнiмальної заробiтної плати та iнших державних норм та гарантiй, встановлення умов i розмiрiв оплати працi працiвникам пiдприємств, заснованих на державнiй, кому­нальнiй власностi, працiвникам пiдприємств, що фiнансуються чи дотуються з бюджету, регулю­вання фондiв оплати працi пiдприємств-монополiстiв згiдно з перелiком, що визначається Кабiнетом Mіністрів України, а також оподаткування доходiв працiвникiв. Договiрне регулювання оплати працi працiвникiв здiйснюється на основі системи соцiально-партнерських угод, що ук­ладаються на державному (генеральна угода), галузевому (га­лузева угода), регiональному (регiональна угода) та виробничо­му (колективний договiр) рiвнях.

64. Системи заробітної плати та її види.

Пiд системою оплати працi розумiється спосiб обчислення розмірів винагороди, належної для виплати працiвникам вiдповiдно до витрат працi 11 якiсних, кiлькiсних показникiв, а в рядi випадкiв i до 11 кiнцевих результатiв. Оскiльки icнyє двi мiри працi: кiлькiсть виготовленої про­дукції (обсяг виконаної роботи) i час, витрачений на виконан­ня певної роботи, застосовують двi системи заробiтної плати. Коли мiрою працi виступає кiлькiсть виготовленої про­дукції (обсяг виконаної роботи застосовують вiдрядну систему заробiтної плати. Коли ж мiрою працi є витрачений працiвни­ком час, це система оплати називається почасовою. Вiдповiдно до ст. 90 КЗпП при вiдряднiй оплатi працi розцiнки визначаються виходячи з установлених розрядiв ро­боти, тарифних ставок (окладiв) i норм виробiтку (норм часу). Вiдрядна розцiнка визначається шляхом дiлення погодинної (денної) тарифiкацiї ставки, яка вiдповiдає розряду роботи, що виконується, на погодинну (денну) норму виробiтку. Вiдрядна розцiнка також може бути визначена шляхом множення пого­динної (денної) тарифної ставки, яка вiдповiдає розряду роботи, що виконується, на встановлену норму часу в годинах або днях. Вiдрядна система в залежностi вiд способу облiку має декiлька рiзновидiв:1) пряма вiдрядна система оплати працi - полягає в тому, що кожна одиниця продукцiї оплачується за незмiнною вiдрядною розцiнкою незалежно вiд рiвня виконання нор­ми виробiтку чи норми часу; 2) вiдрядно-прогресивна система оплати працi - поля гає в то­му, що працiвник у разi перевиконання норми виробiткупри дотриманнi якiсних показникiв працi одержує винаго­роду за прогресивно зростаючими вiдрядними розцiнками; 3) при акорднiй системi оплати працi винагорода випла­чується за кiнцевий результат комплексу виконаних робiт; 4) побiчно-вiдрядна система оплати працi, як правило, засто­совуеться для оплати працi допомiжних працiвникiв, якi обслуговують основне виробництво. Почасова системи оплати працi застосовуються переважно

для оплати працi службовцiв. Почасова система подiляється на погодинну, поденну i помiсячну. При почасовiй i поденнiй оплатi заробiток визначаеться шляхом множення вiдповiдної часової чи денної тарифiкацiї ставки на число вiдпрацьованих в облiковому перiодi (як правило - календар­ний мiсяць) годин або днiв. При помiсячнiй оплатi за вiдпрацьований повний мiсяць виплачується тарифна ставка або посадовий оклад, незалежно вiд кiлькостi рабочих днiв у цьому мiсяцi. 65. Нормування праці.

Визначення необхiдних витрат працi (часу) на виконання робiт (виготовлення продукції як окремими працiвниками, так i колективами працiвникiв (бри­гадами) та встановлення на цiй основі норм працi прийнято називати нормуванням працi. Сутність нормування працi полягає у розробцi та встановленнi особливих видiв норм, якi узагальнено прийнято назива­ти нормами витрат працi або нормами працi. До норм працi належать:- норми виробiтку; - норми часу; - норми обслуговування; - нормативи чисельностi працiвникiв. Норма виробiтку вiдображує iнтенсивнiсть працi i являе собою кiлькiсть продукцiї належної якостi, яку працiвник по­винен виробити в нормальних умовах працi запевний промiжок часу для отримання права на винагороду в розмірі, що вiдповiдає вiдряднiй (погодиннiй чи деннiй тарифнiй ставцi). Види норм виробiтку можуть бути: - дослiдно-статистичнi, якi встановлюються на основі да­них про середнi затрати працi при виробленнi конкрет­ого виду продукцiї за певний перiод часу в минулому; - технiчно-обгрунтованi, якi розробляються та затверд­жуються на основі нормативiв затрат часу на oкремi операцiї чи види робiт, встановлених методом технiчно­го нормування з врахуванням впровадження передовихтехнологiй, рацiональної органiзацiї виробництва та працi, прогресивних режимiв роботи обладнання. Норми часу - це необхiдна затрата часу на виготовлення одиницi продукцiї. Норми обслуговування - це показник, за допомогою якого визначається кiлькiсть одиниць обладнання, виробничих об'єктiв, що перебувають у сферi виробничого впливу окремих працiвникiв чи колективу. Поряд з нормами, встановленими на стабiльнi за ор­ганiзацiйно-технiчними умовами роботи, застосовуються тим­часовi i одноразовi норми. Тимчасовi норми встановлюються на перiод освоєння тих чи iнших робiт за вiдсутностi затверджених нормативних ма­терiалiв для нормування працi. Одноразовi норми встановлюються на oкремі роботи, якi носять поодинокий характер. Це можуть бути позаплановi, аварiйнi та iншi роботи.

66. Форми матеріального стимулювання праці.

1) оплата гарячого харчування для працiвникiв пiдприємства; 2) укладання договорiв про додаткове медичне, оздоровче об­слуговування працiвникiв за рахунок коштiв пiдприємства; 3) iндексацiя заробiтку працiвника в бiльш високих розмiрах

порiвняно iз законодавством; 4) доплати за зниження норм працi для осiб iз зниженою пра­цездатнiстю, неповнолiтнiх, осiб передпенсiйного віку; 5) доплата за додатковi вiдпустки i скорочений рабочий час працiвникам, якi поєднують роботу з навчанням; 6) фiнансування платного навчання працiвникiв пiдприємст­ва за рахунок коштiв пiдприємства; 7) оплата транспортних витрат i витрат на житло працiвни­кам за рахунок коштiв пiдприємства; 8) видiлення коштiв профспiлковому комітету на культурнi, спортивнi i оздоровчi програми; 9) виплата одноразової допомоги працiвнику при виходi на пенсiю; 10) встановлення заводської пенсiї працiвникам пiдприємства; 1l)додатковi виплати сiм'ям з дiтьми та iншi виплати. 67. Оплата праці у разі відхилення від встановлених умов праці.

Окремі випадки оплати працi при вiдхиленi вiд умов, пе­редбачених тарифами, регулюються К3пП. Розмір заробiтної плати при невиконаннi норм виробiтку, при виготовленнi продукцiї, що виявилась браком, а також час простою залежить вiд наявностi вини працiвника в цьому. Якщо ж зазначенi негативнi явища настали не з вини працiвника, то мiсячна заробiтна плата в цьому разi не може бути нижчою вiд двох третин ставки встановленого йому роз­ряду (окладу). Повний брак, а також час простою з винипрацiвника не оплачується. Робота у нiчний час оплачується у пiдвищеному розмірі, не нижче 20 вiдсоткiв тариф­ної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нiчний час. Робота в надурочний час за погодинною системою оплати працi оплачується в подвiйному розмірі годинної ставки. 3а вiдрядною системою оплати працi за роботу в надурочний час виплачуеться доплата у розмірі 100 вiдсоткiв тарифної ставки. Компенсацiя надурочних робiт шляхом надання вiдгу лу не допускається. Робота у святковий i неробочий день оплачується у подвiй­ному розмірі. При переведеннi працiвника на iншу постiйну нижче опла­чувану роботу за працiвником зберiгається його попереднiй се­реднiй заробiток протягом двох тижнiв з дня переведення.

68. Строки і порядок виплати заробітної плати.

3аробiтна плата виплачується працiвникам регулярно в ро­бочi днi у строки встановленi колективним договором, але нерiдше двох разiв на мiсяць через промiжок часу, що не пере­вищує шiстнадцяти календарних днiв. У разi, коли день ви­плати заробiтної плати збiгається з вихiдним, святковим i не­рабочим днем, заробiтна плата виплачується напередоднi. При кожнiй виплатi заробiтної плати власник або уповно­важений ним орган повинен повiдомити працiвника про такі данi, що належать до перiоду, за який проводиться оплата працi: а) загальна сума заробiтної плати з розшифровкою за вида­ми виплат; б) розмiри i пiдстави вiдрахувань та утримань iз заробiтної плати; в) сума заробiтної плати, що належить до виплати. Виплата заробiтної плати здiйснюється за мiсцем роботи. 3а особистою згодою працiвника виплата заробiтної працi мо­же здiйснюватися через установи банкiв, поштовими переказа­ми на вказаний ними рахунок. При звiльненнi працiвника виплата вix сум, що належать йому вiд пiдприємства, установи, органiзацiї, провадиться в день звiльнення. В разi невиплати з вини роботодавця належних звiльнено­му працiвнику у зазначенi строки, при вiдсутностi спору про їх розмір ротодавець повинен виплатити працiвниковi його середнiй заробiток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При кожнiй виплатi заробiтної плати загальний pозмір ycix вiдрахувань не може перевищувати двадцяти вiдсоткiв, а у ви­падках, передбачених законодавством - п'ятдесяти вiдсоткiв за­робiтної плати, що належить до виплати. Але зазначенi обмеження не поширюються на вiдрахування iз заробiтної плати привiдбуваннi покарання у виглядi виправних робiт i при стягненнi алiментiв на неповнолiтнiх дiтей. Вiдомостi про оплату працi працiвника надаються будь-­яким органом чи особам лише у випадках, передбачених зако­нодавством, або за згодою чи на вимогу працiвника. Вiдповiдно до ст. 36 3акону "України «Про оплату працi» за порушення законодавства про оплату працi виннi посадовi особи притягаються до дисциплiнарної, матерiальної, адмiнiстративної, кримiнальної вiдповiдальностi. 69. Поняття гарантійних та компенсаційних виплат і доплат.

У рядi випадкiв для працiвникiв передбачаються гарантії щодо збереження мiсця роботи (посади) i середнього заробiтку. Це, зокрема: на час виконання державних або громадських обов'язкiв, якщо за чинним законодавством "України цi обов'язки можуть здiйснюватись у рабочий час (ст. 119 К3пП); за вiдрядженим працiвником протягом усього часу вiдрядження (ст. 121); при направленнi працiвника для пiдвищення квалiфiкації з вiдривом вiд виробництва (ст. 122 К3пП); за час перебування в медичному закладi на обстеженнi за працiвниками, зобов'язаними проходити таке обстеження (ст. 123 К3пП). 3а працiвниками - донорами за днi обстеження в закладах охорони здоров'я i здавання крові для переливання. Цим працiвникам безпосередньо надаеться день вiдпочинку з збереженням се­реднього заробiтку. Працiвникам, звiльненим вiд роботи внаслiдок обрання їх на виборнi посади в держав них органах, а також у громадсь­ких органiзацiях, надаеться пiсля закiнчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її вiдсутностi - iнша рiвноцiнна робота (посада) на тому самому або, за згодою працiвника, на iншому пiдприємствi (ст. 118 К3пП). А за працiвника­ми - авторами винаходiв корисних моделей, промислових зразкiв i рацiоналiзаторських пропозицiй зберiгається се­реднiй заробiток при звiльненнi їх вiд роботи для участi увпровадженнi цих винаходiв, корисних моделей. Працiвники, якi використовують свої iнструменти для по­треб пiдприємства, установи, органiзацiїi, мають право на одер­жання компенсацiїi за їх зношування (амортизацiю). Роботодавець повинен компенсувати працiвниковi витрати на придбання спецодягу та iнших засобiв iндивiдуального за­хисту, якщо встановлений нормами строк видачi цих засобiвпорушено i працiвник був змушений придбати їх за власнi ко­шти (ст. 164 К3пП).

70. Поняття охорони праці та її значення.

Кожний громадянин має конституцiйне право на охорону життя i здоров'я в процесi трудової дiяльностi. Цi питания ре­гулюються вiдповiдними нормами КЗпП, Законом Укрaїни «Про охорону працi» вiд 14 жовтня 1992 р., iншим законодав­ством Укрaїни та колективним договором.