Модель економічної рівноваги - Макроекономіка - Скачать бесплатно

План.

1. Модель “витрати-випуск”.

2. Модель “вилучення-інєкції”.

Відзначимо, що об’єктом макроекономічного аналізу в даній темі є приватний сектор економіки, тобто економіка без участі держави, а сукупні витрати без державних закупок. Крім того, приватний сектор розглядатиметься в межах економіки закритого типу, тобто виходячи із тимчасового припущення, що чистий експорт дорівнює нулю. За цих умов ВВП = СВ+ВІ, в той час коли нам відомо, що сукупні витрати (СуВ) включають чотири компоненти: споживчі витрати (СВ), валові інвестиції (ВІ), державні закупки (ДЗ), чистий експорт (ЧЕ), тобто СуВ = СВ+ВІ+ДЗ+ЧЕ = ВВП.

Також, припустимо, що ціни є незмінними, для того, щоб розглянути умови рівноваги між сукупними витратами і ВВП, так як скупні витрати значно впливають на рівноважний ВВП.

Також, нам відомо, що обсяг інвестицій залежить від відсоткової ставки і очікуваної норми чистого прибутку. В даній темі ми припускаємо, що відсоткова ставка і очікувана норма чистого прибутку є незмінними.

У процесі аналізу рівноваги між сукупними витратами і ВВП застосовуються дві моделі: “витрати-випуск” і “вилучення-інєкції”.

1. Модель “витрати-випуск” є кейнсіанською моделлю товарного ринку. Визначальним у цій моделі є сукупний попит, який знаходить своє відображення через сукупні витрати, і сукупна пропозиція, яка представлена реальним ВВП. В її основі лежить пряма залежність між ВВП і сукупними витратами, тобто чим більші сукупні витрати, тим більший ВВП.

Слід розрізняти фактичні і заплановані сукупні витрати. Економічна рівновага – це рівновага між запланованими СуВ і ВВП. Тому в моделі “витрати-випуск” під сукупними витратами слід розуміти заплановані сукупні витрати. Оскільки згідно з нашим припущенням сукупні витрати дорівнюють СВ+ВІ, то для моделі “витрати-випуск” базовим є таке рівняння:

СуВ = СВ+ВІ = ВВП. (1)

Згідно з цим рівнянням, ВВП – вироблений продукт, а СВ+ВІ – сукупні витрати. Співвідношення між ними може мати три варіанти: 1) вся сума доходу, отриманого від реалізації виробленого ВВП, спрямовується на його закупку, тобто СВ+ВІ = ВВП. Цей варіант відповідає закону Сея, згідно з яким виробництво створює адекватний за величиною попит; 2) не вся сума доходу, отриманого від реалізації виробленого ВВП, спрямовується на закупку, тобто СВ+ВІ менше ВВП; 3) на закупку ВВП спрямовується більша сума доходу порівняно з його величиною, отриманою від реалізації ВВП, виробленого в поточному періоді, тобто СВ+ВІ більше ВВП. Останні два варіанти відповідають кейнсіанській теорії, згідно з якою доходи, отримані від реалізації поточного ВВП, не обов’язково перетворюються в адекватну величину сукупних витрат.

Співвідношення між СуВ і ВВП – це співвідношення між планами покупців і продавців, які, як правило, не збігаються. Якщо вони не збігаються, то виникають незаплановані зміни в товарних запасах. Так, коли СуВ менше ВВП, виникає перевиробництво, яке супроводжується незапланованим збільшенням товарних запасів, і навпаки.

Незаплановані зміни в товарних запасах порушують інвестиційні плани підприємства. З цієї точки зору слід розрізняти заплановані і незаплановані інвестиції. До запланованих інвестицій відносять витрати на інвестиційні товари, які відповідають уявленням підприємств щодо очікуваних змін у сукупному попиті на вироблені товари та послуги. Але уявлення підприємства про СП (сукупні витрати) не завжди збігаються з дійсністю. Тому виникають незаплановані інвестиції. Отже, фактичні інвестиції складаються із запланованих і незапланованих інвестицій в товарні запаси.

Інвестиції в товарні запаси виконують балансуючу роль в економіці. Якщо величина сукупних витрат недостатня порівняно з ВВП, то відбувається незаплановане збільшення інвестицій в товарні запаси; якщо СуВ перевищують ВВП, то відбувається незаплановане зменшення інвестицій в товарні запаси. Це дає підстави модифікувати формулу (1):

СуВ ± ВІн = ВВП, (2)

де ± ВІн – незаплановані інвестиції в товарні запаси: (+) – збільшення, (-) – зменшення. СуВ ± ВІн – фактичні сукупні витрати (СуВф).

Із формули (2) випливає, що незалежно від того, знаходиться економіка в стані рівноваги чи ні, фактичні СуВ завжди = ВВП. Це врівноваження досягається за рахунок незапланованих інвестицій. Якщо між СуВ і ВВП спостерігається тотожність, то незаплановані інвестиції дорівнюють нулю.

Отже, при рівноважному рівні ВВП сукупна кількість вироблених товарів (ВВП) дорівнює сукупній кількості закуплених товарів (споживчих та інвестиційних). Економіка постійно тяжіє до рівноваги як до своєї природної форми. Це означає, що у випадку, коли СуВ перевищують ВВП і відбувається незаплановане зменшення товарних запасів, підприємства будуть зацікавлені збільшувати виробництво до рівня СуВ; якщо, навпаки, СуВ менші від ВВП і відбувається незаплановане збільшення товарних запасів, вони будуть змушені скорочувати виробництво до рівня СуВ.

Для більш грунтовного розуміння рівноважного ВВП розглянемо умовний приклад (табл. 1).

Табл. 1. Визначення рівноважного ВВП (млрд. грн.) на основі моделі “витрати-випуск”.

Бачимо, що в перших трьох рядках таблиці СуВ перевищують фактичний рівень ВВП, що супроводжується незапланованим зменшенням інвестицій в товарні запаси і породжує мотивацію до збільшення ВВП. Протилежні процеси відображають останні два рядки.

	СуВ СуВ2 СуВ1 СуВ3

2. В основі цієї моделі лежить та обставина, що в потоці “доходи-витрати” постійно виникають як вилучення, так і ін’єкції. Відомо, що будь-який обсяг виробництва породжує певну величину безподаткового доходу, частку якого домогосподарства можуть заощаджувати. Тому заощадження являють собою вилучення із потоку “доходи-витрати”.

Виробництво може частково переключатися із споживчих товарів на інвестиційні. Така реструктуризація виробництва може відбуватися за умови, якщо вилучення частки доходу у вигляді заощаджень через фінансові ринки обернеться адекватним збільшенням інвестиційних витрат. Інвестиції, на противагу заощадженням, можна розглядати як ін’єкції витрат у потік “доходи-витрати”, тобто вони компенсують зменшення сукупних витрат, обумовлене вилученням частки доходу на заощадження. Питання полягає в тому, в якій мірі відбувається ця компенсація, або в якому співвідношенні знаходяться між собою вилучення у формі заощаджень та ін’єкції у формі інвестицій. Відповідь на це питання може мати кілька варіантів:

1. якщо вилучення із доходу у формі заощаджень перевищує інвестиційні ін’єкції у витрати, то сукупні витрати будуть меншими, ніж фактичний ВВП. Оскільки СуВ визначають рівноважний стан ВВП, то це означає, що фактичний ВВП буде перевищувати рівноважний ВВП.

2. якщо вилучення із доходу в формі заощаджень менші, ніж інвестиційні ін’єкції у витрати, то сукупні витрати (СуВ) будуть перевищувати фактичний ВВП. Це означає, що фактичний ВВП буде менший, ніж рівноважний ВВП.

3. якщо вилучення та ін’єкції збігаються за своєю величиною. В цьому випадку втрати сукупних витрат на потенційних витратах у формі заощаджень компенсуються їх збільшенням у формі інвестицій. Тому СуВ = фактичному ВВП, який одночасно є рівноважним.

Оскільки об’єктом нашого аналізу є приватна економіка закритого типу, то ми абстрагуємося від інших видів вилучень та ін’єкцій. В дійсності, крім заощаджень та інвестицій, вилученнями із потоку “доходи-витрати” є також податки та імпорт, а ін’єкціями є ще державні закупки та експорт. Тому в широкому контексті вилучення слід розглядати як будь-яке використання доходу не на закупку ВВП, а ін’єкції – як будь-яке збільшення витрат на виробництво ВВП.

Отже, рівноважний ВВП – це такий ВВП, який забезпечується в умовах рівноваги між заощадженнями та інвестиціями. Це означає, що плани домогосподарств стосовно заощаджень збігаються з планами підприємств стосовно інвестицій. Тому умовою рівноваги на товарному ринку є рівновага між заощадженнями та запланованими інвестиціями, тобто З = ВІз. Але крім запланованих можуть виникати і незаплановані інвестиції (ВІн), тобто інвестиції в товарні запаси.

Залежність рівноважного ВВП від співвідношення між заощадженнями (З) і запланованими інвестиціями (ВІз) можна показати за допомогою таблиці 2, яка спирається на умови таблиці 1.

Таблиця 2. Визначення рівноважного ВВП на основі моделі “вилучення-інвестиції” (млрд. грн.)

Із таблиці 2 видно, що в тих випадках, коли заощадження менші ніж заплановані інвестиції (три перші рядки), виникає незаплановане зменшення інвестицій в товарні запаси, які вирівнюють заощадження і фактичні інвестиції (колонка 6), тобто З=ВІз - ВІн, а СуВ – ВІн= ВВП. У цих випадках має місце недовиробництво, тобто фактичний ВВП менший ніж рівноважний ВВП. Тому підприємства будуть зацікавлені збільшувати виробництво. В тих ситуаціях, коли заощадження більші від запланованих інвестицій (два останні рядки), виникає незаплановане збільшення інвестицій в товарні запаси, які вирівнюють заощадження і фактичні інвестиції (колонка 6), тобто З=ВІз+ВІн, а СуВ+ВІн=ВВП. За цих умов має місце перевиробництво.

	ВІф; З ВІз+ВІн ВІз ВІз-ВІн

За більш високих рівнів ВВП заощадження, які є функцією ВВП, будуть перевищувати заплановані інвестиції, які є складовим елементом запланованих сукупних витрат. Так, коли ВВП=О2, заощадження більші від запланованих інвестицій (З2більше ВІз), але врівноважується із фактичними інвестиціями за рахунок незапланованого збільшення інвестицій в товарні запаси (З2=ВІз+ВІн). За більш низьких рівнів ВВП заощадження, як функція ВВП, будуть меншими, ніж заплановані інвестиції. Так, коли ВВП дорівнює О3, заощадження менші від запланованих інвестицій (З3 менше ВІз), але врівноважуються із фактичними інвестиціями за рахунок незапланованого зменшення інвестицій в товарні запаси (Зз=ВІз-ВІн).

Досі в моделі “вилучення-інєкції” єдиним мінливим елементом були заощадження, які змінювалися внаслідок зміни доходу. Заплановані інвестиції приймалися як незмінна величина. За цих умов співвідношення між заощадженнями і запланованими інвестиціями залежали лише від динаміки заощаджень. Але в дійсності зміна доходу і заощаджень спричинює зміну запланованих інвестицій.

По-перше, заплановані інвестиції можуть змінюватися зі зміною доходу. Це обумовлюється тим, що при зростанні доходу збільшуються прибутки підприємств, які збільшують їхні можливості до інвестування за рахунок власних джерел фінансування. Крім того, збільшення доходу є ознакою сприятливої економічної кон’юнктури, що теж може збільшити мотивацію підприємства до інвестування. За цих умов лінія запланованих інвестицій в графічній моделі “вилучення-інєкції” повинна мати вигляд позитивно похилої лінії.

По-друге, заплановані інвестиції можуть змінюватися внаслідок зміни відсоткової ставки на ринку позичкового капіталу. На цьому ринку заощадження є пропозицією позичкових грошей, заплановані інвестиції – попитом на них, а відсоткова ставка – їхньою ціною. Якщо пропозиція позичкових грошей (заощадження) змінюється, то змінюється їхня ціна, тобто відсоткова ставка. Це впливає на попит позичкових коштів і заплановані інвестиції. Отже, щоб представити більш реальну ситуацію у співвідношенні між заощадженнями і запланованими інвестиціями, слід поєднати графік ринку позичкового капіталу і модель “вилучення-інєкції”(рис 3 і 4).

	ВІ1;З1 ВІ2;З2 ВІ;З Рис. 3.Ринок позичкового капіталу.				О1 О2 ВВП Рис. 4. Модель “вилучення-інєкції”.

На рис.3 функція заощаджень – це позитивно похила лінія, яка свідчить про пряму залежність заощаджень від відсоткової ставки, а функція запланованих інвестицій має вигляд від’ємної похилої лінії, яка свідчить про обернену залежність запланованих інвестицій від відсоткової ставки. Чим вища відсоткова ставка, тим більші заощадження і менші заплановані інвестиції і навпаки. Отже, відсоткова ставка змінює заощадження і заплановані інвестиції в протилежних напрямках.

Згідно з механізмом ринку позичкового капіталу відсоткова ставка змінюється доти, поки заощадження не врівноважуються із запланованими інвестиціями. Якщо ВС надто низька, інвестори пред’являють більш високий попит на позичкові гроші, ніж їхня пропозиція (заощадження). За такої ситуації ВС буде зростати. В іншому випадку, коли ВС надто висока, величина заощаджень перевищує заплановані інвестиції, тобто пропозиція позичкових грошей більша від попиту на них, що викликає зниження ВС. Рівноважна ВС знаходиться в точці перетину ліній заощаджень і запланованих інвестицій.

Тепер розглянемо як зміни на ринку позичкового капіталу впливають на співвідношення між заощадженнями і запланованими інвестиціями. Початково рівновага на рис. 3 і 4 знаходиться в точці Т1, якій відповідає рівноважний ВВП на рівні О1 (рис. 4). Тепер припустимо, що ВВП збільшився до О2. В моделі “вилучення-інєкції” це збільшить заощадження до З2 при запланованих інвестиціях на рівні ВІ1. На графіку ринку позичкового капіталу (рис.3) збільшення ВВП є невідсотковим, тобто зовнішнім фактором. Тому лінія заощаджень зміщується вправо в положення З2. Це викликає нерівновагу при даній ВС, яка супроводжується появою незапланованих інвестицій, тобто О2 визначає рівень нерівноважного ВВП.

Оскільки збільшення заощаджень означає збільшення пропозиції позичкових грошей, то внаслідок цього ВС знизиться до ВС2 (рис. 3) і викличе збільшення попиту на позичкові гроші з боку інвесторів, тобто збільшення запланованих інвестицій. В точці Т2 (рис. 3 і 4) заощадження і заплановані інвестиції знову врівноважуються, але при більш низькій ВС. Це усуває незаплановані інвестиції, а ВВП на рівні О2 стає рівноважним.

Отже, ВС вирівнює заощадження і заплановані інвестиції. Якщо заощадження збільшуються, ВС падає і викликає збільшення запланованих інвестицій до нового рівня заощаджень. Якщо заощадження зменшуються, ВС зростає і викликає скорочення незапланованих інвестицій до нового рівня заощаджень.

Розглянемо протилежну ситуацію, коли рівновага між заощадженнями і запланованими інвестиціями порушується з боку запланованих інвестицій. Із попередніх тем нам відомо, що при даній ВС інвестиції можуть змінюватися під впливом невідсоткових факторів, які зміщують криву інвестиційного попиту у відповідний бік. Одним із таких факторів є технологічні нововведення. Для того, щоб розглянути цю ситуацію звернемося до графіків (рис. 5 – 6).

Припустимо, що початково рівновага знаходиться в точці Т1, коли З1=ВІ1 (рис. 5-6). Якщо з’являється технологічне нововведення, то це викликає збільшення попиту на інвестиції, тобто запланованих інвестицій. В моделі “вилучення-інєкції” (рис. 6) лінія запланованих інвестицій зміщується вгору в положення ВІ2. Це викликає збільшення ВВП до О2 і заощаджень до З2. Отже, рівноважний ВВП збільшується до О2.

На ринку позичкового капіталу лінія запланованих інвестицій зміщується вправо в положення ВІ2, що викликає зростання ВС до ВС2. Оскільки заощадження знаходяться в прямій залежності від ВС, то їхня величина збільшується до З2 і в точці Т2 заплановані інвестиції врівноважуються із заощадженнями.

	ВІ1;З1 ВІ2;З2 ВІ;З Рис. 5. Ринок позичкового капіталу.				О1 О2 ВВП Рис. 6. Модель “вилучення-інєкції”.

Висновки:

Якщо нерівновага на товарному ринку порушується змінами в величині заощаджень, то це обернено впливає на ВС, яка обернено змінює заплановані інвестиції до нового рівня заощаджень і відновлює рівновагу. Якщо нерівновага порушується змінами в величині незапланованих інвестицій, то це прямо впливає на ВС, яка прямо змінює заощадження до нового рівня запланованих інвестицій. Отже, ВС відіграє ключову роль: вона змінюється таким чином, щоб урівноважити заощадження і заплановані інвестиції.

Рівновага між заощадженнями і запланованими інвестиціями – це в першу чергу рівновага на ринку позичкового капіталу, завдяки якій забезпечується рівновага на товарному ринку. Отже, рівновага на ринку позичкового капіталу є необхідною умовою досягнення рівноваги на товарному ринку.

Література:

Будаговська С., Кілієвич О. та ін. “Мікроекономіка і макроекономіка”. К.: “Основи”. 1998.

Комісарук М.П. “Макроекономіка: курс лекцій”. Коломия - 1999.

Макконел, Брю. “Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. ІІ-го изд.. – М.: Республика, 1992.

Павловський М. “Макроекономіка перехідного періоду”. К.: “Техніка”. 1999.

Савченко А. та ін. “Макроекономіка”. К.: “Либідь”. 1999 с. 124-136.