ТЕМА 7. ЕКОНОМІКО-ПРАВОВА ПРИРОДА ЦІННИХ ПАПЕРІВ
- Інструменти фондового ринку
- Ринок облігацій
- Ринок акцій
- Проблеми вексельного обігу в Україні
- Приватизаційні цінні папери
- Банківські цінні папери
1. ПИТАННЯ № 37 ІНСТРУМЕНТИ ФОНДОВОГО РИНКУ
Дамо визначення поняття цінного паперу.
Цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери, не підлягають передачі, або передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.
Усі цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.
Відповідно до Закону України „Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 року основними формами цінних паперів є: бездокументарна та документарна.
Бездокументарна форма цінних паперів - це здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір.
Документарна форма цінних паперів - паперова форма цінного паперу, що містить реквізити відповідного виду цінного паперу певної емісії, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими паперами.
Форма випуску цінних паперів визначається за рішенням емітента про випуск цінних паперів, затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації випуску та є підставою для взяття цих цінних паперів на обслуговування Національною депозитарною системою як іменних цінних паперів у документарній формі, цінних паперів на пред'явника у документарній формі або цінних паперів у бездокументарній формі, іменна ідентифікація власників яких здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власників у зберігача.
Випуск у документарній формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів, які випускаються з урахуванням вимог, визначених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі, емітент оформляє глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання в обраний ним депозитарій. Глобальний сертифікат - це документ, оформлений на весь випуск цінних паперів у бездокументарній формі який підтверджує право на здійснення операцій з цінними паперами цього випуску в Національній депозитарній системі.
Відповідно до діючого законодавства в Україні можуть випускатися та обертатися на фондовому ринку такі види цінних паперів:
1. Основні (боргові та права власності):
• акції;
• облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;
• облігації місцевих позик;
• облігації підприємств;
• казначейські зобов'язання республіки;
• ощадні сертифікати;
• інвестиційні сертифікати;
• векселі.
2. Похідні цінні папери (деривативи):
• форвардні (ф'ючерсні) контракти;
• опціони (варанти);
депозитарні розписки (свідоцтва).
2. ПИТАННЯ № 38 ПОНЯТТЯ ТА ХАРАК-КА ОСНОВНИХ ВИДІВ ОБЛІГАЦІЙ Ринок облігацій
Класичними інструментами фондового ринку виступають облігації та акції, адже розвиток самого фондового ринку в Німеччині та в Росії в XIX ст. був пов'язаний з емісією та обігом білетів державних позик - облігацій, а пізніше і акцій
Облігація - борговий цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного наперу у передбачений у ньому строк із виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.
За ознакою забезпеченості всі облігації можна поділити на забезпечені(із заставою) й незабезпечені(без застави). Про забезпечення облігацій можна казатше тоді, коли емітент гарантує виконання своїх зобов'язань як щодо повернення основної суми боргу, так і щодо виплати доходів на нього. При цьому виключається можливість неповного повернення, неповної чи несвоєчасної виплати доходу (всі державні й місцеві облігації є забезпеченими). Забезпечені облігації гарантуються заставою, на яку може бути звернене стягнення за невиконання емітентом своїх зобов'язань.
Для забезпечення облігацій застосовуються різні застави, зокрема майно, фондові цінності, доходи від майбутніх проектів, майбутні податкові надходження, гарантовані зобов'язання та ін.
Облігації із заставою майна поділяються на першозаставні та загальнозаставні. Борг власникам загальнозаставних облігацій виплачується після розрахунку із власниками першозаставних облігацій (але до розрахунку з утримувачами інших фондових цінностей). Деякі особливості має застава під нерухомість, забезпеченням якої є заставні листи, і застава під рухоме майно (автомобілі, літаки, судна і т.п.). Якщо облігація видається під заставу нерухомого майна, то вона називається іпотечною і метою її є довготермінове рефінансування.
Облігації із заставою фінансових активівзабезпечуються цінними паперами, які є у власності емітента (акціями, облігаціями інших компаній, у тім числі його філій або дочірніх фірм). До цього виду застави належать також цінні папери, що зберігаються у даного емітента на умовах трасту.
Випускаючи так звані реорганізаційні облігації(інакше їх називають „дохідні"), емітент відповідає перед інвесторами тільки за капітальну суму позики. Доходи від таких облігацій залежатимуть від доходів самого емітента. Це також достатньо ризикована, спекулятивна інвестиція, оскільки доходи можуть виявитися і дуже високими, і нульовими.
Поряд із забезпеченими облігаціямивипускаються незабезпечені(без застави), що зумовлюється або браком активів для застави або високим рівнем довіри до емітента. У першому випадку незаставні облігації випускають зі збільшеними ставками відсотка для того, щоб компенсувати ризик придбання таких облігацій. У другому - своєрідною заставою є високий рейтинг емітента.
Під облігаціями з поверненням або облігаціями з достроковим відкликаннямрозуміють такі, котрі емітент має право відкликати раніше встановленого терміну, тобто викупити достроково за ціною трохи вищою від номінальної. Відкликавши старі, емітент може випустити нові облігації, але вже з новою ставкою і терміном погашення (рефінансувати). Причиною відкликання облігацій емітентом є зниження відсоткових ставок порівняно з тими, під які випускалися облігації, а також зміна терміну погашення боргу.
Різновидом облігацій з поверненням є облігації відкладеного фонду. Це облігації, котрі поступово викуповуються емітентом на кошти, які щорічно забираються з прибутку. Вигода для емітента полягає в тім, що частина позики оплачується достроково і тому для погашення всього випуску не треба буде надто великих коштів. Емітент зобов'язаний заздалегідь сповістити інвестора про відкликання облігацій і дати обіцянку викупити їх за ціною вищою від номінальної.
Існують також облігації з розширенням та облігації з обмеження. Перші випускаються на певний термін і дають можливість власникові обміняти їх в момент викупу на більш довготермінові зобов'язання тієї самої вартості. Облігації з обмеженням мають зворотну дію: випущені на тривалий термін, вони можуть бути погашені значно раніше. Ясна річ, облігації з розширенням більшою мірою влаштовують емітента, а облігації з обмеженням - інвестора.
Облігації бувають конвертовані(застосовуються також терміни „конвертабельні" та „конверсійні"), якщо зумовлено можливість обмінювати їх на прості або привілейовані акції, котрі випускає даний емітент. Обмін відбувається протягом всього терміну чинності позики. Зрозуміло, що власник таких облігацій обміняє їх лише тоді, коли дивіденди на акції будуть більшими, ніж відсотки на облігації (таким видом облігацій є так звані єврооблігації). Емітенту така конверсія дає можливість знизити ставку відсотка, а інвестору - впевнитися у підвищеній надійності облігацій і заручитися перспективою зростання свого капіталу вже у формі дивідендів. Ризик теж поділяється навпіл. Усе залежатиме від рівня ринкових цін на облігації та на акції.
За українським законодавством облігації всіх видів оплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених умовами їхнього випуску, - в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, якою оплачується облігація, її вартість завжди виражається в гривнях. Відомі також облігації з виплатою на вибір. Вони дають емітенту право за дефіциту готівки розплатитися з покупцями облігацій не грошима, а облігаціями нового випуску. Більше того, існують облігації (вони називаються безвідсотковими), коли оплата здійснюється товарами емітента за пільговими цінами (зі знижкою). Такий порядок виплати мають, як правило, цільові позики.
ПИТАННЯ № 39 ЗОВНІШНІ ОБЛІГАЦІЇ ТА КАЗНАЧЕЙСЬКІ ОБЛІГАЦІЇ
Облігації зовнішніх державних позик України — це цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.
Облігації зовнішніх державних позик України можуть деномінуватися у конвертованій іноземній валюті і випускатися процентними, дисконтними та можуть бути іменними або на пред'явника, з вільним або обмеженим колом обігу.
Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України в межах передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України приймається Кабінетом Міністрів України щодо кожного випуску.
Казначейські зобов'язання України -вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.
Випускаються такі види казначейських зобов'язань :
а) довгострокові — від 5 до 10 років;
б) середньострокові — від 1 до 5 років;
в) короткострокові — до одного року.
Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на покриття поточних видатків республіканського бюджету. Виплата доходу по казначейських зобов'язаннях та їх погашення здійснюються відповідно до умов їх випуску, затверджених; по довгострокових і середньострокових зобов'язаннях - Кабінетом Міністрів України, короткострокових - Міністерством фінансів України.
Багатоманітність різновидів і модифікацій облігацій потребує адекватної системи їх методичного, інформаційного й документального забезпечення. Від якості та надійності облігацій залежатиме не тільки їх успішне використання, а й розвиток вторинного ринку цінних паперів, на якому домінують похідні фінансові інструменти - передовсім ф'ючерси та опціони.
2. ПИТАННЯ № 40 РИНОК АКЦІЙ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
Акція — це титул власності, цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Згідно із законом України „Про цінні папери та фондову біржу" в нашій країні можуть випускатися такі види акцій:
• іменні прості;
• іменні привілейовані;
• на пред'явника прості;
• на пред'явника;
• привілейовані.
Акції акціонерних товариств, що створюються під час приватизації, можуть бутше іменними простими. Фізичні особи можуть бути власниками, як правило, іменних акцій. Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, що ведеться товариством. До неї має бути внесено відомості про кожну іменну акцію, включаючи відомості про власника, час придбання акції, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів. По акціях на пред'явника у книзі реєструється їх загальна кількість.
Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом. Привілейовані акції можуть випускатися з фіксованим у процентах до їх, номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованих акціях провадиться за рахунок резервного фонду. Якщо розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам, по простих акціях перевищує розмір дивідендів по привілейованих акціях, власникам останніх може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства. Порядок здійснення переважного права на одержання дивідендів визначається статутом акціонерного товариства.
Власник акції має право на частину прибутку акціонерного товариства (дивіденди), на участь в управлінні товариством (крім власника привілейованої акції), а також інші права, передбачені цим Законом, іншими законодавчими актами України, а також статутом акціонерного товариства. Акція є неподільною. У разі коли одна і та ж акція належить кільком особам, усі вони визнаються одним власником акції і можуть здійснювати свої права через одного з них або через спільного представника.
Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства (у разі перетворення його в акціонерне товариство). Додатковий випуск акцій можливий у тому разі, коли попередні випуски акцій були зареєстровані і всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної. Забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних із господарською діяльністю акціонерного товариства.
Дивіденди по акціях виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та процентів за банківський кредит.
ПИТАННЯ № 41 КАТЕГОРІЇ ПОДІЛУ АКЦІЙ ТА ЙОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
У країнах з розвинутою ринковою економікою акції, залежно від рівня їх прибутковості і фінансового ризику поділяють на такі категорії:
Спекулятивні акції - акції „молодих" корпорацій або таких, що не можуть пред'явити курс цінних паперів за останні 5-6 років. Такі акції звичайно не можуть пройти лістинг і потрапити на біржу і перебувають в обігу на позабіржовому „вуличному" ринку.
Акції з „блакитними корінцями" - випускають лідери галузі. Дивіденди на такі акції стабільні, а інвестиції в них безпечні і приваблюють консервативних інвесторів, що надають перевагу інвестиціям в цінні папери з невисокою доходністю, але й низьким рівнем ризику.
Дохідні акції - акції компаній, продукція яких завжди користується попитом, оскільки задовольняє у людей потреби першого рівня - життєво необхідні. Дивіденди на них перевищують середній рівень, а вартість акцій постійно зростає.
Акції зростання - їх емітують високоприбуткові корпорації, що намагаються вести науково-дослідницькі і конструкторські розробки, вкладають кошти в розвиток виробництва та розширення ринків збуту. Хоча вони дають поточні невисокі дивіденди, але в майбутньому інвестори сподіваються на значне зростання вартості акцій і дивідендів.
Циклічні акції - характеризуються високою чутливістю до стадій відтворювального циклу або їх емітенти пов'язані з сезон ним характером виробництва чи збуту. Вартість цих акцій та дивіденди коливаються відповідно до ритму ділової активності. Інвесторів приваблює можливість отримання доходу за рахунок купівлі акцій у період спаду і продажу в період зростання.
Захищені акції - випускають емітенти, що є відносно стійкими до коливань ринкової кон'юнктури, їх акції приносять стабільні дивіденди, їх вартість зростає.
4. ПИТАННЯ № 42 ВЕКСЕЛЬ. ВИДИ, ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВЕКСЕЛЬНОГО ОБІГУ
Вексель - цінний папір, що підтверджує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити після настання певного терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачеві).
В Україні вексельний обіг регламентується такими законодавчими актами:
>• Закон України "Про цінні папери та фондову біржу ".
>• Закон України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року", якою запроваджено "Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 6 липня 1999року.
>• Указ Президента України від 14 вересня 1994 року № 530/94 "Про випуск в обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України ".
>• Указ Президента України від 26 липня 1995 року "Про розширення сфери обігу векселів ".
В Україні використовуються два види векселів:
1. простий;
2. переказний (тратта).
Простий вексель являє собою борговий цінний папір, який містить просту, нічим не обумовлену обіцянку векселедавця виплатити певну суму грошей при настанні певного терміну.
Переказний вексель -• це борговий цінний папір, який містить нічим не обумовлене письмове розпорядження кредитора, адресоване боржнику, про те, щоб останній виплатив за пред'явленням або в день, указаний у векселі, певну суму грошей певній особі, або за наказом останньої, або пред'явнику векселя.
Передача переказного векселя здійснюється за допомогою індосаменту. Індосамент виконується на звороті векселя або на додатковому аркуші (алонжі). У разі використання алонжа останній має бути прикріплений до векселя. За своїм змістом індосамент повинен бути простим і нічим не обумовленим.
За формою передачі індосамент може бути двох видів: іменний та бланковий. Іменний індосамент повинен мати дві необхідні частини: підпис особи, що передає вексель, і вказівку нового векселетримача, якому передається право за векселем. Для передачі векселя за бланковим індосаментом достатньо лише підпису індосанта. Отримавши вексель за бланком, векселетримач має три можливості: заповнити бланк від імені третьої особи (або й від власного імені), індосувати в свою чергу вексель через бланк або ж на чиєсь ім'я або ж передати вексель третій особі, не заповнюючи бланка та не надписуючи індосаменту.
ПИТАННЯ № 43 ОСНОВНІ ВИДИ ОПЕРАЦІЙ ТА ПРОБЛЕМИ ВЕКСЕЛЬНОГО ОБІГУ
З векселями здійснюються різні операції.
Доміцилювання - це оплата векселя за дорученням клієнта (векселедавця), що за попередньою домовленістю з банком вказує місце платежу.
Інкасування векселя - виконання доручення векселетримача на одержання у встановлений термін належних платежів за векселем. Звичайно ця операція доручається банку. Якщо платіж не надійшов - вексель повертається кредитору з протестом. Якщо протест не був зроблений - банк несе відповідальність за можливі наслідки.
Дисконт векселів - це їхній облік (прийом, придбання) у банках, під час якого банк одержує дисконтну ставку, ф
орфейтування - купівля вексельних боргів, коли векселетримач, робить переказний напис покупцю із застереженням типу "без звертання на мене".
Депонування векселів - здача їх на збереження в спеціалізовані фінансово-кредитні й інвестиційні інститути.
Основні проблеми вексельного обігу в Україні:
>• 1) векселедавці намагаються погасити вексель не грошима, а товарами;
>• 2) часто векселі і зовсім відмовляються приймати, тому потрібно дуже добре знати і дотримуватися процедури пред'явлення векселя до оплати й протесту:
>• 3) арбітражний суд не завжди може захистити права векселетримача, якщо він припустився грубої необережності;
>• 4) ділова порядність знаходиться не на найвищому рівні.
Для подальшого розвитку обігу векселів в Україні необхідні певні заходи, спрямовані на захист прав векселетримачів, оскільки саме ці суб'єкти вексельного обігу нині найнезахищеніші. В Україні не здійснюється державна реєстрація випущених
векселів. Не існує обмежень щодо випуску векселів одним суб'єктом підприємницької діяльності. Це може призвести до випуску в обіг нічим не гарантованих векселів.
Використання векселів у міжнародних розрахунках стало причиною того, що правове забезпечення вексельного обігу (вексельне право), відповідаючи національним потребам кожної країни, завжди було спрямоване на уніфікацію в інтересах світового співтовариства. Використання векселів для міжнародних розрахунків спонукало країни, пов'язані між собою економічними та культурними традиціями, здійснити низку заходів щодо уніфікації вексельного законодавства й усунення колізій вексельних законів. Із цією метою у 1930 році на Міжнародній Женевській конференції було розроблено і прийнято три вексельні конвенції: Конвенцію № 358 "Про встановлення Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі"; Конвенцію № 359 "Про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі"; Конвенцію № 360 "Про гербовий збір стосовно переказних векселів та простих векселів".
5. ПИТАННЯ № 45 ПРИВАТИЗАЦІЙНІ ЦІННІ ПАПЕРИ ОСНОВНІ ВИДИ ОПЕРАЦІЙ З ПРИВАТИЗАЦІЙНИМИ ПАПЕРАМИ
Приватизаційні папери являють собою різновид державних цінних паперів, які випускають у країнах, що здійснюю! ь перехід від централізовано-планового управління економікою до державно-ринкового (змішаного). Приватизаційні папери видаються громадянам. В Україні згадані цінні папери є тільки іменними. Вони свідчать про право власника приватизаційного папера на безкоштовне отримання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, а також земельного фонду.
Приватизаційні папери з'явся в Україні після прийняття Верховною Радою пакету законів, спрямованих на врегулювання процесу приватизації державного майна: "Про приватизацію майна державних підприємств". "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про приватизаційні папери".
Під приватизацією державного майна слід розуміти відчуження майна, що перебуває в загальнодержавній і комунальній власності, на користь фізичних і недержавних юридичних осіб. Для забезпечення повноправної участі громадян України в приватизації законодавством передбачено випуск особливого виду державних цінних паперів -• приватизаційних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду та земельного фонду.
Приватизаційні цінні папери - особливий вид державних цінних паперів України, що свідчать про право власника на безкоштовне одержання в процесі приватизації частини майна державних підприємств, державних житлового і земельного фондів. Емітент - Національний банк України. Використовуються для обміну на документи, що свідчать про право власності на придбані об'єкти приватизації. За законодавством України до них належать: приватизаційний майновий сертифікат, житловий чек, земельна бона.
Право на отримання у власність приватизаційних паперів мають усі громадяни України, які постійно проживали або переїхали на постійне проживання в Україну до 1 січня 1992 р.
Обіг приватизаційних паперів має низку специфічних рис:
>• а) приватизаційні папери вільному обігу не підлягають;
>• б) їх продаж або відчуження іншим способом є недійсним;
>• в) за приватизаційними паперами дивіденди або відсотки не нараховуються і не сплачуються;
>• г) зазначені папери не можуть використовуватися як засіб розрахунку або як застава для забезпечення платежів та кредитів;
>• д) приватизаційні папери, придбані з порушенням законодавчих вимог, вважаються недійсними.
ВИДИ ОПЕРАЦІЙ З ПРИВАТИЗАЦІЙНИМИ ПАПЕРАМИ
Відповідно до законодавства України за час проведення приватизації існували такі варіанти використання приватизаційних паперів:
- обмін на паї господарських товариств, що створювалися товариствами покупців як за номіналом для працівників приватизованих підприємств, так і на аукціонній або конкурсній основі для інших громадян;
- обмін на акції відкритих акціонерних товариств, що створюються в процесі приватизації або корпоратизації підприємств, за пільгами для своїх працівників і на аукціонній основі для інших громадян;
- обмін на паї й акції орендних підприємств, що перетворюються в процесі приватизації в господарські товариства або акціонерні товариства, також на пільгових умовах для працівників підприємств і на аукціонній основі для решти власників приватизаційних паперів;
- конвертація приватизаційних цінних паперів:
>• а) обмін приватизаційного майнового сертифіката на
житловий чек і навпаки;
>• б) обмін приватизаційного майнового сертифіката на
земельну бону і навпаки;
>• в) обмін житлового чека на земельну бону і навпаки;
- обмін приватизаційного майнового сертифіката або житлового чека на інвестиційний сертифікат інвестиційного фонду або інвестиційної компанії;
- передача приватизаційного майнового сертифіката або житлового чека в довірче управління довірчому товариству - трасту.
6. ПИТАННЯ № 46 БАНКІВСЬКІ ЦІННІ ПАПЕРИ: ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ ВИДИ
Функції банку як емітента з обслуговування власних цінних паперів виявляються у:
- випуску акцій;
- організації їх розміщення;
- забезпеченні ліквідності;
- виплаті дивідендів;
- веденні реєстрів іменних цінних паперів;
- депозитарному обслуговуванні.
До цінних паперів банку належать також: ощадний сертифікат, депозитний сертифікат, банківський вексель.
В Україні найбільше уваги приділено ощадному сертифікату.
Ощадний сертифікат - це вид цінних паперів, який є письмовим свідоцтвом банку про депонування коштів, що засвідчує право власника сертифіката на одержання суми депозиту і процентів за ним після закінчення встановленого терміну.
Ощадні сертифікати можуть бути іменними та на пред'явника. Відповідно до чинного законодавства України у вільному обігу можуть перебуватше ощадні сертифікати на пред'явника. Будь-які угоди відчуження іменних ощадних сертифікатів є такими, що не мають юридичної с для емітентів.
Ощадні сертифікати також можуть бути деноміновані в національній валюті або у вільно конвертованій валюті.
Законодавство України вимагає, щоб ощадні сертифікати мали певні реквізити, оскільки вони являють собою грошові документи: найменування, банк-емітент та його місцезнаходження, порядковий номер, дата випуску, утримувач, підпис, печатка.
Основна особливість ощадних сертифікатів в Україні полягає у тому, що цей вид цінних паперів може випускатися лише банківськими установами (банками).
Після ощадного сертифіката депозитний є не менш поширеним банківським цінним папером.
Депозитний сертифікат - це письмовий цінний папір банку-емітента про внесення коштів, який засвідчує право власника або його правонаступника на одержання після закінчення встановленого терміну суми депозиту і відсотків за ним.
В Україні найпоширенішим є депозитний сертифікат НБУ.
У Положенні "Про депозитний сертифікат НБУ" чітко й вичерпно визначено поняття і сутність депозитного сертифіката НБУ.
За положенням депозитний сертифікат НБУ - це один із монетарних інструментів, що є борговим цінним папером Національного банку України у бездокументарній формі, який засвідчує розміщення в НБУ коштів комерційних банків та їх право на отримання внесеної суми і процентів після закінчення встановленого терміну. Положення визначає порядок проведення операцій із сертифікатами.
До депозитного сертифіката НБУ застосовується система обліку СЕРТИФ, що визначається як окрема дворівнева система кількісного обліку сертифікатів і проведення розрахунків за ними.
Національний банк України постійно вдосконалює чинні монетарні інструменти й застосовує у практичній діяльності нові методи регулювання грошово-кредитного ринку, притаманні світовій банківській практиці. Мстою випуску таких сертифікатів є:
- введення інструмента, що має замінити облігації внутрішньої державної позики, довіру до яких підірвано;
- використання нового способу регулювання кількості грошей в обігу.
Депозитний сертифікат НБУ віднесено до категорії цінних паперів. Проте він мас окремий статус: це борговий цінний папір НБУ в бездокументарній формі, який використовується центральним банком держави як один із інструментів реалізації грошово-кредитної політики. Він може перебувати в обігу лише серед комерційних банків та фінансово-кредитних установ. Причому право на придбання цього фондового активу мають тільки ті банки, які не мають заборгованості за виданими НБУ кредитами і які забезпечують формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями та обов'язкових резервів.
Останнім часом в Україні отримали розповсюдження валютні ощадні сертифікати. Вони є письмовим свідоцтвом банку про депонування коштів у доларах США та підтверджують права пред'явників сертифікатів на отримання їх вартості за котируванням на день пред'явлення. Номінальна вартість таких сертифікатів у різних банках різна - від 20 до 500 доларів США. Різновидом таких сертифікатів стали ощадні конвертовані сертифікати з валютним забезпеченням. Перший випуск таких сертифікатів іменних та на пред'явника був здійснений у лютому 1996 року АКБ "Надра".
Як правило, сертифікати розмішують на аукціонах, термін їх обігу становить від 1 до 180 днів; вони можуть бути предметом купівлі-продажу, застави, а також інших операцій на вторинному ринку.
Сертифікат не є конкурентним щодо державних цінних паперів. Вони функціонують паралельно, виконуючи при цьому кожен свою функцію.
Серед цінних паперів банку можна виділити вексель.
Банківський вексель являє собою вексель, емітентом якого є банк. Здебільшого банки випускають прості векселі, тобто беруть на себе зобов'язання сплатити певну суму векселетримачу у певний день. Ніяких інших особливостей у випуску або обігу банківських векселів не існує. Тому цей вид цінних паперів взагалі виділяють дуже рідко. Банківський вексель не є окремим видом цінних паперів, і тому законодавчі вимоги щодо порядку випуску, форми бланків, реквізитів щодо векселів поширюються і на банківські векселі. Банківські векселі випускаються з метою мобілізації коштів, необхідних банку. Внаслідок випуску банківських векселів, як і внаслідок випуску векселів узагалі, виникають відносини безумовної заборгованості.
У зв'язку з тим, що вексельне законодавство досить вимогливе, банківські векселі (як і векселі взагалі) не можуть випускатися в непаперовій формі.
Таким чином, банківський вексель призначений для залучення вільних коштів фізичних та юридичних осіб, має депозитну природу. Однак, на відміну від сертифіката, він може бути використаний як платіжний засіб за товари і послуги. Постачання банківських векселів відбувається шляхом викупу після закінчення терміну обігу або ж достроково. У банківському векселі вказується величина прибутку у вигляді відсотка від номіналу, тобто вексель продається за номіналом, а викуповується банком за ціною продажу.
