Буття людей здійснюється у рамках певних суспільних сфер. У сукупності вони є організмом, назва якого — суспільство. Водночас ці сфери порівняно самостійні, мають свою специфіку. Розуміння сутності політичної сфери суспільства передбачає з'ясування її місця в системі інших сфер функціонування суспільства, а також характеру політичної життєдіяльності.
Суспільство — надзвичайно складний організм. Його характеризують різноманітні внутрішні зв'язки, взаємодія, взаємовплив, взаємозалежність багатьох соціальних спільностей, а також особистостей. Така залежність і активність зв'язків випливають з широти наявних інтересів — загальнонародних, загальнонаціональних, соціально-класових, загальнодержавних тощо.
Разом з тим суспільство — багаторівнева система. Вона виявляє себе через певні відносно самостійні сфери: економічну, соціальну, правову, військову, ідеологічну та ін. В основі виділення сфер суспільного життя лежать поділ праці, види людської діяльності і соціальних відносин, їхні норми і цінності. Сфера суспільного життя як підсистема життєдіяльності суспільства характеризується змістом оформлення, організаційними особливостями, які виділяють її з інших сфер суспільства. Усі сфери суспільного життя взаємопов'язані і підпорядковані одна одній, мають свої внутрішні механізми практичної життєдіяльності, структуру, особливості розвитку, специфіку зв'язку з іншими сферами.
У системі сфер суспільного буття важливе місце посідає політична сфера.
Політична сфера є порівняно самостійною сферою суспільного буття, що охоплює всі прояви і реалії функціонування політичного життя.
Змістом політичної сфери є насамперед політико-владні відносини народів, націй, соціальних груп, особистостей щодо завоювання, утримання, використання влади і впливу на владу. Це також діяльність, пов'язана з організацією державної, політичної влади, з визначенням її цілей, завдань та засобів, забезпеченням їхнього функціонування політичними і правовими нормами.
Обсяг політичної сфери визначається наявністю всіх політичних форм життєдіяльності суспільства, що виникають і функціонують навколо політико-владних відносин як виразу політичних інтересів і політичних потреб у суспільстві.
Розвиненість політичної сфери зумовлюється розвитком організаційних структур, активністю всіх форм політичної діяльності в суспільстві, її насиченістю подіями, широтою функціонування, організованістю політичних сил, впливом на інші сфери.
Політична сфера оточена соціальним середовищем. Це середовище визначає різноманітність політичного життя, його якісну характеристику, політичні цінності. Політична сфера впливає на соціальне оточення, формує його цілі, принципи, вимоги до нього, реагує на зміни в ньому та ін. Межі впливу політичної сфери на соціальне середовище визначаються історичними етапами розвитку, політичною ситуацією, режимом політичного життя та ін. Так, якщо політична сфера підпорядковує собі функціонування економічної, соціальної та інших" сфер, то встановлюється тоталітарний режим. Наслідки такого тиску, як правило, катастрофічні.
Політична сфера акумулює в собі все, що пов'язане з політикою, але визначальними серед них є види і форми політичних відносин і політичної діяльності, організаційні структури, політичні цінності й політичні та правові норми, що лежать в основі політичного функціонування суспільства. Найбільш повно політична сфера виражена через політичне життя суспільства.
Політичне життя — частина суспільного життя, пов'язана з конкретно-історичною, свідомою та цілеспрямованою політичною діяльністю людей, їхніх політичних структур щодо виявлення і реалізації соціально-політичних інтересів та потреб у процесі формування й здійснення політичної влади в суспільстві.
Зміст політичного життя становлять політичні відносини з приводу встановлення влади і процесу владарювання; ставлення до держави, здійснення нею притаманних їй функцій, до системи державних органів, їхньої діяльності; відносини між партіями та громадськими об'єднаннями, між масами й політичними лідерами, між політичними партіями і політичними лідерами та ін.
Отже, політичне життя має складну внутрішню структуру. Насамперед розрізняють внутрішньополітичне та зовнішньополітичне життя.
Внутрішньополітичне життя включає так звані об'єктив-но-інституційні елементи, їх функціонування. Це життєдіяльність політичної системи суспільства з її основними структурами — політичною владою, політичними відносинами, політичною організацією суспільства (держава, політичні партії, громадські об'єднання), політичною культурою, найважливішими політичними процесами, напрямами й формами політичної діяльності та ін.
Зовнішньополітичне життя є системою взаємовідносин держав, партій, їхніх блоків і союзів з питань власних інтересів, а також інтересів світового співтовариства і має своїм змістом контакти між державними та іншими політичними лідерами (переговори, зустрічі, візити та ін.) з метою укладення або здійснення існуючих домовленостей договірних сторін із зовнішньополітичних питань.
Типи і форми політичного життя детерміновані об'єктивними умовами й суб'єктивними чинниками внутрішньополітичного та міжнародного порядку. Так, найбільш активно впливають на політичне життя суспільства економічне життя Т соціальний стан. Розвиток суспільства XX ст. продемонстрував можливість існування двох варіантів організації економічного життя, які суттєво відрізняються один від одного: ринкова економіка і командна економіка. Відповідно до організації економічного життя в кожній із систем будувалось значною мірою і життя політичне. Можна говорити про певні паралелі, хоча абсолютизувати їх не слід. Наведемо приклади взаємовпливу.
Ринково організоване суспільство
Особливості економічного життя
1. Децентралізація економічного життя у масштабі всього світу, країни, регіону
2. Розширення суб'єктів власності і відповідно активне включення їх в економічне життя
3. Активізація ринкового життя, впливу його на виробничу діяльність. Свобода й ефективність економічної діяльності
4. Ринок підвищує цінність знань. Розвиток ринку інформації
5. Свобода — якість економічного життя в умовах ринку
6. Розвиток конкуренції як стимулятора економічного життя
7. "Змішана економіка", де діє водночас невидимий ринковий механізм спільної економічної діяльності суб'єктів економічного життя
8. Розвиток демократичних форм економічного життя
9. Складність економічного життя як об'єктивне відображення різноманітності форм власності
10. Динамізм економічного життя
Особливості політичного життя
1. "Децентралізація політичного життя з вільним виходом його у світові структури, розширення вітчизняних, окремих регіональних форм
2. Розширення суб'єктів політики, що беруть участь у здійсненні влади, їхнього впливу на зміст владної діяльності різних рівнів
3. Звуження державного регулювання. Спрямованість економічної діяльності держави на створення умов розвитку економічного життя всіх форм
4. Політика спрямована на активність інформаційного, наукового й освітнього життя суспільства
5. Політична свобода економічно незалежної людини
6. Антимонопольна політика державної діяльності
7. Держава — найважливіший регулятор ринкової стихії в межах, визначених правом, завдяки чому економічне життя набуває свідомого політично організованого характеру
8. Розвиток політичної демократії як передумови розвитку економіки
9. Складність, плюралізм і різнобарвність політичного життя
10. Динамізм політичного життя
Особливості економічного і політичного життя варіюються залежно від розвиненості ринкової економіки і політичної системи. Чим більш розвинені ринкові відносини і відповідне їм економічне життя, тим демократичніше політичне життя і політична система, що йому відповідає. І навпаки, звуження сфери ринкової економіки, набуття нею командних рис, а також зниження активізації економічного життя в суспільстві, централізація його в державних структурах призводять значною мірою до згортання обсягу демократичних форм політичного життя, одержавлення його.
Тоталітарно організоване суспільство
Особливості економічного життя
1. Неминучість економічної катастрофи, породженої тенденцією до згасання економічного життя
2. Державно організоване економічне життя в суспільстві на ґрунті пануючої державної власності на засоби виробництва
3. Держава — монополіст у спрямуванні й визначенні меж економічного життя
4. Економічна експлуатація з боку держави шляхом постійної не доплати зарплати, що зменшує активність економічного життя
5. Обмеження активності економічного життя людини шляхом відчуження від власності
6. Економічне зубожіння, збідніння мас призводить до вузькості форм економічного життя, його примітивності
7. Ігнорування законів економічного життя
8. Прагнення до вирішення проблем економічного життя командними методами
9. Ігнорування світових досягнень економічного знання, науковотехнічного прогресу
10. Відсутність достовірної інформації у сфері вітчизняного і світового економічного життя, невписаність у світовий економічний порядок
11. Відсутність соціальних груп власників, зацікавлених у розвитку економічного і політичного життя
12. Відсутність розвинених економічних зв'язків по горизонталі
13. Мілітаризація економічного життя
Особливості політичного життя
1. Недовговічність тоталітарного режиму політичного функціонування
2. Монополізація державою політичного життя, його злиття з партій ним життям на ґрунті панування єдиної форми державної власності
3. Монополія на владу номенклатурної бюрократії. Злиття партій ного і державного життя
4. Політичне гноблення як привласнення волі державно залежної людини, що не дає простору для активного політичного життя
5. Пасивність політичного життя на основі відчуження людини від політичної влади, власності й від самої себе
6. У результаті державної залежності людини в економіці формуються політична пасивність, невіра в активний зміст політики
7. Незнання і неврахування законів політичного життя
8. Примус і насильство — основні методи політичного життя. Правовий нігілізм
9. Несприйняття світових досягнень політичної і правової науки
10. Приховування політичної інформації, утаювання ознайомлення з нею. Обман, неправда — засоби політичного життя. Міфологізація у сфері політичної ідеології
11. Відсутність зрілих політичних сил, здатних широко активізувати політичне життя на основі усвідомленого громадянського миру, злагоди. Розповсюдження охлократичних ідей, стихійність у підході до політичного життя
12. Створення особливих форм бюрократичного життя, пірамідальної, вертикальної структур політичного управління, не контрольованого знизу
13. Наповнення політичного життя мілітаристськими устремліннями
14. Поступове згортання економічного життя в умовах падіння ефективності економіки
15. Відсутність відкритих ефективних форм самоорганізації, самоуправління економічного життя в трудових колективах на ґрунті розвиненої виробничої демократії. Активність "тіньового" економічного життя
16. Нерозвиненість економічної культури економічного життя
17. Розвиток тенденцій розпаду політичного життя, звуження його впливу на економічну та інші сфери життя суспільства, крах політичної системи суспільства як не здатної до активної життєдіяльності. Включення широких мас у пошук нових форм політичного життя
18. Пошук нових форм політичного життя на противагу реально
існуючим — тоталітарним
19. Низька політична культура політичного життя призводить до отихійних форм поведінки, примітивних форм політичного життя
Наведені паралелі політичного й економічного життя за умов ринкової й командно-адміністративної системи не є абсолютно прямими. Необхідно враховувати всі інші чинники.
З позицій ортодоксального марксизму-ленінізму співвідношення між економічним і політичним розвитком, між економічним і політичним життям зводиться до формули В. Леніна: "Політика — концентрована економіка". (Зауважимо при цьому, що і в так званій соціалістичній реальності діяла скоріше протилежна формула.) З другої половини 50-х і майже до початку 70-х років на Заході панувала точка зору таких політологів, як Д. Лернер, У. Ростоу, М. Ліпсет, Р. Даль. Вони вважали, що економічний розвиток є одним з найважливіших чинників, які визначають політичний розвиток і демократизацію. Проте практика давала свої зразки і всупереч висунутій гіпотезі багато країн з усталеним економічним зростанням (Бразилія, Іспанія, Південна Корея) продовжували зберігати авторитарні режими. Поширюються тези про те, що стійкому економічному зростанню в країнах, які модернізуються, сприяє більше авторитаризм, ніж демократія. Утвердженню такої думки сприяла хвиля авторитаризму з середини 60 — до середини 70-х років у країнах Латинської Америки. Особливого значення цим політичним змінам у суспільстві надавали такі політологи, як С. Хантінгтон, Р. Гастіл, Г. О'Доннелл, X. Лінц та ін.
Широкому дослідженню взаємовідносин політичного й економічного розвитку приділяли увагу у 80-ті роки багато політологів, зокрема X. Домінгес, О'Доннелл та ін., однак дослідження не дали змоги встановити чіткої взаємозалежності між політикою й економічним розвитком, між типом режиму політичного життя й економічним рівнем розвитку. Прямий взаємозв'язок і взаємообумовленість політичного режиму життя та економічного розвитку досить широко обговорювалися на XV Всесвітньому конгресі Міжнародної асоціації політичної науки, що відбувся у липні 1991 р. в Буенос-Айресі (Аргентина). Вчені підкреслювали, що саме по собі економічне багатство не є вирішальною передумовою демократії. Інакше як можна пояснити, що п'ять багатих нафтодобувних арабських країн зони Перської затоки та Лівія й донині далекі від демократії, що країни Східної Європи лише недавно вступили на шлях демократизації. Ці та інші факти, як зауважує політолог В. Смирнов, ще раз доводять неспроможність економічного детермінізму. Поряд з економічними чинниками в суспільстві діють соціальні, культурні та ін.
Політичне життя суспільства зумовлене також його соціальним станом, тобто діяльністю соціальних спільнот — народів, націй, соціальних груп, активною діяльністю особи. Це особливо помітно в умовах демократично і тоталітарно, авторитарно організованого суспільства. Наведемо такі паралелі:
Демократично організоване суспільство
Риси соціального життя
1. Складність соціальної структури і зумовлена нею різноманітність соціального життя
2. Плюралізм соціальних організацій та форм їхньої життєдіяльності
3. Розвиток соціальної активності мас
4. Демократизація й організація соціального життя
5. Самовиявлення інтересів соціальних спільнот
6. Свідома, вільна, відкрита соціальна боротьба, результатами якої є реформи
7. Розвиток політичної демократії як усунення можливості полі тичної революції
Риси політичного життя
1. Різноманітність форм політичного життя різних соціальних спільнот
2. Плюралізм політичних організацій, розмаїття форм їхньої політичної діяльності
3. Розвиток політичної активності мас
4. Демократизація й організація політичного життя
5. Волевиявлення політичних інтересів соціальних спільнот
6. Відкрита політична боротьба, що здійснюється шляхом демократичних реформ. Пошук мирних шляхів ослаблення гостроти конфліктів
7. Розвиток демократичних форм життя соціальних спільнот якумова соціальної еволюції
Тоталітарно організоване суспільство
Риси соціального життя
1. Соціально-уніфіковане життя суспільства на основі нівелювання різноманітності соціальних інтересів, зведення їх до інтересів однієї або кількох соціальних груп

назад |  1  2 | вперед