Дипломна робота
Розробка технології виготовлення жіночого пальто у спортивному стилі
ЗМІСТ
Вступ
1. Огляд девізу колекції «Натхнення осені», як джерела творчого процесу створення композиції костюму.
2. Характеристика елементів формоутворення костюму, на яких базується колекція.
3. Характеристика колекції, що розробляється.
3.1. Сучасні тенденції моди та відповідність до них моделей колекції.
3.2. Характеристика матеріалів для виготовлення моделей.
3.3. Композиційне рішення головного вбрання, взуття та аксесуарів колекції.
4. Модельно-конструкторська документація моделі.
4.1. Опис зовнішнього вигляду моделі.
4.2. Характеристика системи конструювання деталей моделі.
4.3. Розрахунок та побудова конструктивної основи для моделі.
4.4. Моделювання деталей крою.
4.5. Аналіз та усунення дефектів посадки моделі на фігурі.
5. Технологічна обробка моделі.
5.1. Вибір способів обробки моделі.
5.2. Вибір обладнання для пошиття моделі.
5.3. Розкрій деталей моделі.
5.4. Ступінь готовності моделі до примірок.
6. Економічна частина.
6.1. Організація обслуговування населення.
6.2. Види оплати праці.
6.3. Розрахунок вартості послуги виготовлення моделі з матеріалів замовника.
6.4. Розрахунок вартості виготовлення моделі з матеріалів підприємства.
Висновки
Література
ВСТУП
Серед утилітарних речей, що складають матеріальне середовище життєдіяльності людини, костюм представляється найбільш складною й тонко організованою структурою. Він винятково багатофункціонален, завдяки чому знаходиться в тісному взаімозв’язку зі всіма предметними і непредметними елементами середовища життя людини і з самою людиною – його власником, і з суспільством – як продукт його культурних, соціальних економічних можливостей. Костюм динамічний, підвернений частим змінам форм, одною із причин яких являється мода.
Розвиваючись за певними законами, мода швидко і точно реагує на усі події в житті суспільства. Людина не може жити поза модою. Навіть відхиляючи і заперечуючи її, вона тим самим висловлює своє відношення до неї і до визначних проявів життя.
Джерела існування моди і двигун психологічного механізму наслідування їй кореняться в явищі соціального престижу, в прагненні виділитися із маси собі подібних, стати лідером. Особиста перевага пов’язана з наслідуванням, що виражає природну схильність людини порівнювати себе з іншими і здаватися не менш значним, ніж інші. Закон наслідування діє і коли прагнуть не відстати від лідерів моди, і коли бажають бути як всі. Він являється елементарним проявом механізму моди, тобто засобом поширення і зміни естетичних оцінок в суспільстві.
Мода може виступати в якості захисного механізму особистості, коли посередництвом нової моди, відхилення від відстояних модних стандартів прагнуть відрізнитися від навколишнього середовища.
Існує також проміжне положення методу «відрізнитися» і «наслідувати», прихильність до вибору класичних форм і принципів класичної організації костюму, тобто таких форм, які вивірені часом.
Як бачимо, мода в певній мірі виражає, втілює тип поведінки, стиль життя особистості, тобто стиль відносин людини до самого себе і до інших людей. В цьому виявляється найбільш важливий, початковий, основний соціально-психологічний аспект моди, на якому утримуються інші її характеристики.
В сучасному світі мода і економіка – нерозривні поняття. При знанні законів моди і точному економічному розрахунку мода обов’язково приносить прибуток підприємству. І там, де вміло використовують її механізм, фірми надзвичайно збагачуються. Достатньо згадати такі імена, як Крістіан Діор, П’ер Карден, це не тільки відомі талановиті французькі художники-модельєри, але перш за все бізнесмени.
Випускаючи різноманітні товари під своєю маркою, відомі художники для отримання додаткового прибутку експлуатують двигун психологічних механізмів прямування моді, які кореняться в явищі соціального престижу.
Таким чином, серед сучасних тенденцій моди виникають індивідуальні стилі художників, імена яких приносять величезні прибутки. З’яються нові відносини між модою, мистецтвом, середовищем, людиною і художником. Взаємозв’язок «по вертикалі» (мода – мистецтво) ускладнюється відношенням «по горизонталі» (виробництво – споживач). Художник все більшою мірою становиться диригентом, керівником виробничого циклу створення модних речей.
В даний час все більш зростають вимоги до якості одягу, критерієм якого є художнє оформлення (дизайн). Одяг повинен бути як красивим за формою, так і якісним по виконанню. Все це диктується законами ринку і твердою конкуренцією. Ринок вимагає глибоких знань і творчого підходу до справи.
Головним у творчий діяльності художника-модельєра є створення нових форм костюма, які б відповідали вимогам сучасної моди й удосконалювали зовнішній вигляд людини.
Пошуки нової форми можуть йти різними шляхами, але завжди необхідно виходити насамперед з основної ідеї, що спонукала дизайнера до творчості.
Творчий акт створення костюма завжди починається з визначення теми моделі чи колекції, що обумовлює образність майбутнього вибору. Цей етап проектування надзвичайно важливий, тому що правильний вибір теми багато в чому забезпечує актуальність і успіх завершеної роботи. Наступна ступінь – накопичення інформаційного матеріалу по даній темі. Для цього художник-модельєр збирає необхідні відомості, вивчає їх, аналізує за допомогою виконання замальовок і копій різних першоджерел.
На основі вивчення накопиченої інформації в художника-модельєра виникає образне рішення проектованого костюма чи цілої колекції, що він втілює в ескізах. По змісту розрізняють фор-ескізи; робочі, чи конструктивні; і творчі, чи художні ескізи; всім ним відповідають своя графічна манера, ступінь умовності і міра відображення форми, матеріалу, конструкції майбутнього костюма. У кожного з цих ескізів своя задача, свій рівень технічної майстерності, визначений набір формальних прийомів, що дозволяють максимально виразити ідею форми з художньої і технічної позицій.
При сучасному промисловому виготовленні одягу художник-модельєр не може обмежитися тільки рішенням художніх завдань оформлення одягу. Він повинен урахувати специфіку виробництва одягу на сучасних підприємствах, де немаловажне значення мають такі фактори, як собівартість продукції, економія матеріалу і раціональна організація технологічних процесів.
Технічний прогрес і швидка зміна моди диктують необхідність різкого скорочення терміну розробки й зниження витрат часу, засобів, матеріалів на створення та запровадження у виробництво нових моделей одягу одночасно з розширенням асортименту і покращенням якості продукції. Умови ринку разом з жорсткою конкурентністю вимагають від виробника одягу постійного пошуку резервів економії, зниження собівартості одягу. Одним із факторів, які визначають конкурентноздатність тієї чи іншої продукції промислових підприємств є її економічність. Економічність відображає економічну ефективність витрат на розробку, проектування і технологічну підготовку, промислове виробництво одягу, а також споживчі витрати на його експлуатацію.
Вимоги економічності виробництва виробу обумовлюють пошук способів оптимізації розробки, проектування, технологічної підготовки моделі до виробництва. Оптимально короткі терміни розробки і проектування можливі за допомогою комп’ютеризації цих процесів.
Вже на цій стадії виробництва одягу модельєри, конструктори і технологи, розробляючи проектну модель, ураховують технологію її виготовлення, проробляють можливості економічної витрати тканини при розкрої, тобто намічають можливий розклад лекал залежно від ширини тканьового полотна; визначають конфігурацію деталей, сполучення їх у вузли, що дозволяють спростити виготовлення одягу. Отже при проектуванні нової моделі враховуються всі особливості виробничого процесу, максимальна механізація й автоматизація праці, раціональний поділ технологічного процесу на окремі операції.
Сьогодні неможливо проектувати вироби для промислового виробництва без стандартизації, що лежить в основі проектування й опирається на гармонію і єдність предметного світу.
Сьогодні стандарт у проектуванні одягу – це не тільки набір певних функціональних елементів костюма, але й ансамблева система уніфікованих вузлів або деталей, неодмінною умовою якою є варіантність перетворень без втрати образності. Нові цивілізовані умови диктують певний підхід до проектування костюма, викликають необхідність у створенні нової системи зв’язку художник – виробництво – споживач, тобто нової методики проектування. Методика проектування покликана об’єднати всі питання, що стосуються моди, тимчасового формоутворення костюма, особливостей його будови, соціальних аспектів і образності в умовах промислового виготовлення виробів.
Ось чого виробіток естетичних вимог до промислових виробів і художня творчість модельєра зливаються воєдино, перетворюючи промислове проектування одягу в самостійну сферу художньої творчості. В сучасних умовах тільки промислове виробництво, що включає в себе неодмінну участь художника, здатне забезпечити всіх членів суспільства високоякісною й модною продукцією.
Робота над даним курсовим проектом дозволила автору виступити у ролі художника-модельєра, і в ролі стиліста, і в ролі модельєра-конструктора.
Розроблена колекція моделей пальто відноситься до верхнього весняного одягу. Вона може виступати в ролі повсякденного одягу, призначеного для роботи та різних занять (навчання, прогулянок, відвідувань виставок, здійснення покупок, тощо), можна носити протягом усього дня. Характер та стиль повсякденного одягу залежить від роду діяльності людини, образу життя, що вона веде. Через те, що життя сучасної людини надзвичайно різностороннє, то й повсякденний одяг різноманітний. Кожна людина пред’являє до одягу свої вимоги, намагається виразити свою індивідуальність, проявити своє ставлення до світу і самого себе. Повсякденний одяг має бути зносостійким, виконаним у діловому, класичному або спортивному стилі з помірною кількістю прикрас і оздоблень. Але можна виявити, напевно, найважливішу вимогу до сучасного одягу – він повинен бути максимально зручним, а також відповідати ситуації. Колекція моделей пальто зможе задовольнити перелічені вимоги.
Споживчі показники якості і вимоги до одягу визначають безпосередньо суспільну та індивідуальну цінність одягу для людини. До цих показників належать: соціальні (вказують на відповідність розмірно-ростового асортименту одягу на внутрішньому і світовому ринках, а також на відповідність прогнозу споживчого попиту), функціональні (визначають ступінь відповідності виробів конкретному призначенню, умовам експлуатації; ступінь відповідності розмірним і віковим характеристикам споживача, його зовнішньому вигляду і психологічним особливостям), естетичні (визначають художню концепцію одягу і ступінь відповідності його сформованому суспільному естетичному ідеалу, новизну моделі і конструкції, ступінь досконалості композиції моделей, товарний вигляд; одяг має бути відображенням свого часу), ергономічні (визначають ступінь відповідності одягу, його окремих частин антропометричним і психофізичним особливостям людини; його гігієнічну відповідність санітарно-гігієнічним нормам; зручність користування виробом у різних побутових і виробничних умовах), експлуатаційні (визначають ступінь стабільності збереження якості одягу при носінні, його надійність).
Запропонована колекція моделей пальто відповідає напрямку моди, тобто задовольняє сукупність звичок та смаків, що панують у даний час.
Одяг створює навколо тіла певний мікроклімат, який забезпечує оптимальні умови для підтримки теплового балансу і постійної температури, що є необхідною умовою нормальної життєдіяльності людини, збереження її здоров’я і працездатності на високому рівні. Тому вимоги, що ставляться до виробів, мають визначатися із взаємозв’язків системи «одяг – людина – навколишнє середовище».
Особливе значення при задоволенні фізіологічних потреб людини і створенні комфортності одягу має маса виробу та його елементів. Значна маса одягу викликає додаткові витрати енергії людини, ускладнює її рухову активність. У такому одязі людина швидко втомлюється, особливо це стосується людей похилого віку.
Запропонована колекція моделей пальто розроблена для жінок молодого та середнього віку. Пальто забезпечує міцність та надійність в експлуатації, забезпечує вільність рухів та дихання людини, вільне одягання та знімання його. Зручність користування визначається конструкцією окремих ділянок, наприклад: доступним розміщенням застібки, кишень.
На комфортність одягу, поліпшення самопочуття людини, задоволення його фізіологічних потреб значно впливають гнучкість і пружність матеріалів і такі характеристики, як жорсткість, драпірування, зминання і не зминання. Ці ж показники впливають і на естетичність одягу і на технологічні показники матеріалів.
Від правильного й обґрунтованого вибору матеріалів для пакета залежить якість і конкурентоспроможність одягу, стабільність його зовнішнього вигляду в процесі носіння і легкість догляду за одягом.
Обрана для колекції моделей пальто тканина вельвет-рубчик відповідає гігієнічним вимогам та включає в себе захист тіла від впливу несприятливих факторів зовнішньої середи, від механічних ушкоджень, забезпечує життєдіяльність організму (шкіряне дихання, газообмін, виділення поту), підтримка теплового балансу (стабільну температуру на поверхні тіла людини.
Виготовлення даних моделей планується в умовах експериментального виробництва, де основним фактором виступають бажання і платоспроможність замовника, а також наявний парк устаткування. При незначних змінах, чи корегуванні, доповненнях технологічного процесу, кожна із запропонованих моделей може випускатися в умовах дрібносерійного чи масового виробництва.
1. ОГЛЯД ДЕВІЗУ КОЛЕКЦІЇ «НАТХНЕННЯ ОСЕНІ»,
ЯК ДЖЕРЕЛА ТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ СТВОРЕННЯ
КОМПОЗИЦІЇ КОСТЮМУ
Художній образ – це відображення дійсності, причому не точна копія того, що бачить художник, а осмислена ним реальність, яка відображена з певної точки зору. З відображеної ним дійсності художник виявляє переважно те, що він свідомо або інтуїтивно вважає особливо цінним, головним, що надало вплив на його почуття, викликало певні емоції, асоціації…
Ось і прийшла осінь. Незвичайно стає холодно вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко! Всюди відчувається прохолодний подих осені.
Листя змінило свій колір, тільки ялинки витримали натиск осені і створюють зелені острівки літа на червоно-жовтому тлі парку. Та, мабуть, найбільше змінився вітер, який нещодавно ніби обпалював своїм подихом, а зараз його подув пронизує тебе наскрізь і змушує закутуватися у теплий одяг. Все стає якимось похмурим і безрадісним.
Тільки у ті дні, коли сонце сильніше засвітить, коли від його проміння заграють різноманітними кольорами дерева, а вітер стає безсилим проти нього. Тільки тоді розумієш, що не така вже сумна і безнадійна ця осінь, що вона швидко промине і врешті-решт треба насолоджуватися кожною миттю, що дає нам життя. І як же приємно пройтися парком теплої осінньої днини, відпочити у цій суцільній прохолодній тиші; подивитись, як з дерев повільно опадає жовте листя. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі.. як чудово сяє воно в останніх променях сонця! Осінні листочки мають безліч відтінків: світло-брунатний, золотавий, тьмяно-жовтий, жовтогарячий, і червоний. Таке враження, що чарівна красуня – осінь – тихою ходою водить нас осінніми алеями, залитими яскравими фарбами.
Скромна краса пізньої осені. Природа ніби причаїлася, чекаючи зимових холодів. Спохмурніло, насупилось, стало свинцово-сірим небо. Потекли з нього ниточки осіннього дощу, холодно і непривітно. І тому людина ніби теж якось завмирає, заспокоюється.
А як гарно сидіти дома біля вікна і слухати як іде дощ. Дома сухо, затишно, є гарячий чай, є час роздумів наодинці, час самоаналізу і мрій, а на вулиці злива, пливуть над асфальтом різнокольорові парасольки. Обґрунтовуючись на моїх враженнях, відчуттях, спостереженнях, настрої одержані на прогулянці по осінньому парку була обрана автором тема колекції під девізом «Натхнення осені». Так як колекція – цілісний твір, то вона, як художній твір будується на визначених законах – законах композиції.
Композиція колекції моделей пальто гармонічна, має єдність концепції, побудована на єдиній конструктивній основі, єдина по стильовому рішенню, єдина по характеру і образу, будується на супідрядності всіх частин колекції, елементів по ознаках контрасту, нюансу.
Одним з компонентів композиції є лінії. Лінії в композиції костюма грають велику роль, тому що володіють однією важливою особливістю: вести наш погляд по поверхні об’ємної форми, створюючи рух, динаміку. Крім того, за допомогою ліній ми маємо можливість і затримати рух нашого погляду, що сковзає по поверхні об’ємної форми костюма.
Емоційний вплив ліній різний: горизонтальна лінія асоціюється з горизонтом, передає спокій, вертикальна – прагнення вверх, динамічність, повідомляє формі стрункість; похила – нестійкість, падіння; ламана лінія – перемінний рух; хвилеподібна – рівномірний рух, хитання; спіральна – обертання.
Емоції, що виникають у цьому випадку, пояснюються тим, що форми предметів і одягу, їхній колір, контури й інші якості зв’язані з уявленнями про спокій, рух, зліт, падіння і т. д.
Одним з важливих засобів композиції є ритм. Він підсилює звучання головної теми і повідомляє динаміку усієї колекції.
Напрямок руху форми костюма, її поверхні визначається зміною силуетних і конструктивних ліній.
Пластичні рухи конструктивних і декоративних ліній: швів, рельєфів, обробки – розчленовують форму, вносячи в неї ритмічні порядки. Ритмічні членування утворюються і завдяки сполученню в деталях різних матеріалів (вельвету і гобелена), сполученню форми одягу з формою головного убору, взуття. Ритмічні рухи доповнюють і розвивають пластичні.
Кишені, клапани, листочки, коли вони плоскі, злиті з формою можуть виконувати роль орнаменту на площині. А можуть бути активними елементами форми, коли вони об’ємні, що збільшують рельєф, форми, її масу.
Цікаве конструктивне та декоративне рішення з’являється «ізюминкою» даної колекції; кожна нова модель «повертається новою межею», в колекції подані усі можливі нюанси розвитку ідеї.
2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕЛЕМЕНТІВ ФОРМОУТВОРЕННЯ
КОСТЮМУ, НА ЯКИХ БАЗУЄТЬСЯ КОЛЕКЦІЯ
Зовнішня форма одягу є з основних елементів композиції. При дослідженні форми костюму виділяють чотири рівня:
фактура тканини, колір, декор, лінії, оздоблення, видимі шви – матеріально-декоративний рівень;
ступінь свободи костюма, що висловлюється в ступені прилягання до фігури матеріалу в різноманітних її точках (що також характеризують моду) – рівень додатків на свободу облягання (додатки на модне оформлення);
структура, як геометрична внутрішня характеристика форми (пропорції, геометрія, симетрія) та зв’язок між частинами – структурний рівень;
класична форма самої фігури – рівень пластики фігури.
Форма, як один із структурних елементів костюма приймає участь в передаванні певної інформації про стиль, моду, естетичні і наукові концепції даного часу, рівень матеріальної культури суспільства, а також образу певної людини. Костюм стає костюмом тільки тоді, коли він одягнутий на фігуру, а людська фігура рідко буває в статичному стані. Виходить, форму костюма можна розглядати тільки з образом людини, пропорціями і рухами його фігури. Рух є одним із самих суттєвих факторів в визначенні форми костюма, так як костюм є динамічною системою, яка постійно змінює свої положення.
Зовнішня форма одягу багато в чому визначається силуетними, конструкторськими та декоративними лініями.
Силуетні лінії, чи площинне зорове сприйняття об’ємних форм, обмежених контурами, дає уяву про силует одягу. Якщо взяти за вихідну схему людську фігуру з занесеними на ній конструктивними поясами і точками, з’єднати ці точки лініями, то вийдуть різні плоскі геометричні фігури – аналоги форм одягу пропонованої колекції. Переважною фігурою в колекції є прямокутник.
Якщо вихідні точки з’єднати під прямим кутом, виходить прямокутний силует одягу.
Прямокутний силует одягу зручна, художньо виразна форма, раціональна за своїм розкроєм. Одяг цих форм практично ледве облягає фігуру, не обтягуючи її, не розширюючи набагато.
Відомо, що у моді одночасно може існувати декілька силуетів, тому перехід від пластики старого силуету до нового обумовлюється виникненням пластичних ознак нової форми.
Зроблені силуети сполучають в собі різні риси основного силуету і варіації формоутворюючих (моделі №7, 8, 9, де по плечовому контуру проглядається овальність, бо бічному – прямокутність).
Одним із факторів моделювання є конструктивність, коли лінії – вирішальний, діючий засіб в створенні моделі.
Конструктивні лінії (шви) розчленовують поверхню одягу на окремі частини (деталі) з метою утворення його об’ємної форми конструктивним способом (завдяки крою). Основними конструктивними швами є: плечові, бічні, пройми, горловини, шви рукавів, ці шви (якщо не передбачено навмисно) залишаються малопомітними на поверхні одягу. До конструктивно-декоративних формоутворюючих ліній в одязі відносять також виточки. Окремі шви, наприклад, рельєфні, шви кокеток, виконують дві функції: конструктивну та декоративну. До декоративних ліній відносять лінії, що утворюються різноманітним оздобленням, а також контурні лінії країв деталей (коміра, лацкана, борта та інше).
Розглядаючи запропоновані моделі, можна помітити, що вони монолітні. Лінії, що проходять по їх поверхні, розчленовують одяг на складові частини. Розчленованість залежить від форми тіла людини, технологічного процесу виготовлення одягу, матеріалу і призначення одягу. Форма і розміри основних деталей одягу залежить від її покрою.
Покрой – це вид, який надається одягу тим чи іншим способом викроювання або шиття. Він визначає загальну характеристику конструктивної побудови одягу.
Основною ознакою крою плечового одягу є покрій рукава, тобто, форма його з’эднання з проймою; членування основних деталей – спинки та пілочки – подовжніми (рельєфами) і поперечними швами (з’єднання ліфа з спідницею, наявність кокетки).
В пропонованій колекції були використані вшивний рукав (модулі №1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 10) і реглан (моделі №7, 8, 11, 12). Ці покрої рукавів були отримані при різній кількості складових деталей: з одним нижнім швом (моделі №1, 3, 5, 6, 7, 11), двома – переднім і ліктьовим швами (моделі №12, 4), двома – верхнім і нижнім швами (модель № 2).
Членування основних деталей – спинки і полочки – подовжніми (рельєфами) швами використані в моделях №1, 2, 4, 11, 12; поперечні шви (з’єднання ліфа з спідницею, наявність кокетки) використані в моделях №11, 10, 9, 8, 7, 6, 4, 2; також у колекції присутні моделі прямого силуету №3, 5, 6, 7, 10.
Об’ємну форму за рахунок зборок ми побачимо в моделях №10, 9, 8, 7, 10.
Пропорції – це розмірне співвідношення частин форми. В основі будови людської фігури лежить принцип золотого січення, що виражає природне членування пропорційно складеної фігури лінією талії на дві частини.
Однак зводити усі випадки проектування одягу до принципу «золотого січення» було б невірно. Кожна мода в якій то мірі змінює пропорції форм костюма; тим самим силует одягу сприяє новому сприйняттю фігури людини.
Так в моделі №11 з завищеною талією і в моделях №8, 9 з заниженою талією складається враження контрастності; відношення великих і малих частин пальто відображено чітко, відчувається динаміка і якість членування; модель №11 складає враження більш високої.
Що стосується довжини пальто, то зводити їх до принципу «золотого січення» чи обмежувати в чому-небудь фантазію споживача було б невірно. У даний історичний період покупцю, замовнику, клієнту ідеї не нав’язуються, а пропонуються. В усім різноманітті довжин потрібно просто вибрати свою, саме йому придатну.
Немаловажним елементом формоутворення в композиції костюма є ритм. Один з найважливіших проявів ритму – це повторюваність елементів, форм і інтервалів між ними, об’єднаних подібністю.
Пропонована колекція розроблена не тільки на єдності стилю, але й об’єднуючою ознакою є також єдність структури матеріалів і кольорової гами.
Ритмічний порядок костюма вертикальний та горизонтальний. Відштовхуючись від середньої вертикальної лінії розчленування форми вертикалями і горизонталями дається в повній відповідності з горизонтальними поясами і центральною вертикаллю, які об’єктивно присутні у формі та з’являються контролюючими лініями в процесі пропорціонірованія.
Ритмічна організація показує собою чергування рівних по величині елементів крізь рівні проміжки і чергування площини фактур, показує собою осьову метрику, вона виявляється в розташуванні кишень, клапанів (моделі №3, 5, 7). ритмічний ряд великих форм доповнюється ритмикой дрібних розчленувань. Ритмічний рух підлягає загальному композиційному рішенню костюма і пластиці силуету.
Ритм також виявляється в чергуванні ґудзиків (моделі №12, 9, 5, 3, 2), аксесуарах (моделі №1, 2, 8, 9, 11).
Створення гармонічного костюма – основна мета модельєра. Композиційна цілісність виробу передбачає насамперед рівновагу, тобто такий стан форми, при якому всі її елементи і частини збалансовані між собою. Однією з основних умов рівноваги людської фігури є її симетричність. Саме слово «симетрія» перекладається з грецької як домірність. У костюмі симетрія – одне з найбільш яскравих проявів композиції. Під симетрією в костюмі насамперед розуміється рівність правої і лівої частин форми щодо центральної вертикалі, що розділяє фігуру людини на дві рівні частини. Як бачимо, симетрія костюма в його композиції визначається природною симетрією і функціональністю фігури.
Класична людська фігура володіє своєю власною (відносно) дзеркальною симетрією форм. Модні пальто запропонованої колекції розроблені в спортивному стилі також не відрізняються в цьому плані особливою оригінальністю: дані моделі спроектовані за законами дзеркальної симетрії, найбільш простої для сприйняття і розповсюдженої (моделі №1, 2, 3, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12). Симетрія спостерігається в силуетному рішенні, в конструктивній основі (покрою), розподіленні накладних деталей (кишень, клапанів, хлястиків); в розподіленні площин, зайнятих тканинами, які мають різноманітні малюнки і фактури.
Симетричний одяг більш зручний, але при цьому трохи нуднуватий. Вирішити це протиріччя допомагає дисиметрія, тобто часткове порушення симетрії. Будь-яке відхилення в симетричній системі, усунення чи додавання хоча б дрібної деталі, здатне привернути увагу, внести в композицію деяку напруженість. Дисиметрія використовується як художній засіб композиції в тому випадку, коли симетрична форма викликає зайво строге враження. Дисиметричним акцентом стає функціональна деталь (наприклад, шарф – модель №1, 2).
Асиметрія в костюмі існує на міцній симетричній основі. В сучасному костюмі є елементи асиметрії, які викликані функціональною необхідністю, вони примелькалися і сприймаються нами скоріш як симетрія речі, ніж як її асиметрія. Наприклад, кінець поясу, просмикнутий крізь пряжку, асиметричний, також як асиметричні поли пальта. Вони неминуче асиметричні, не тільки по композиції, але і по своїй функціональній ролі – заходячи за середню лінію, вони організують форму і зберігають тепло тіла.
Композиція костюму в цілому складається з композиції форми основних елементів, органічно пов’язаних з фігурою, і доповнюючих, «накладних», які утворюють додаткові форми до основного силуету, змінюючи його.
Асиметричний початок в симетричній формі костюму можна отримати в результаті асиметричності покрою, використання асиметричних деталей (модель №4, 6). Симетрична в цілому композиція отримує тоді свою своєрідність і оригінальність.
Ще один з важливих засобів композиції – масштабність. Під масштабністю слід розуміти співвіднесеність маси і розмірів виробу з масою і розміром людського тіла. Правильно знайдена в процесі проектування відповідність маси костюму розмірам тіла людини може не тільки підкреслити його красу, але й сховати, нівелювати недоліки.
Розподіл масштабних характеристик даної колекції обумовлене її призначенням, стильовими і модними особливостями. При визначенні масштабних характеристик форми враховувались антропологічний, структурний і композиційний рівні формоутворення.
Так як автором створена колекція під девізом «Натхнення осені», а осінь – це своєрідний підсумок активної діяльності сил природи. То й основне її звучання складають насичені, але приглушені контрасти кольорів. Її характеризує червонувато-коричнево-охриста гама.
Одним з елементів композиції одягу являється обробка. Вона повинна бути ув’язана з лініями, формами, тканиною, конструкцією, узгоджена у кольорі.
Обробка, як прикраса, посилює і збагачує художньо-образну задумку костюму.
В запропонованій колекції використані різноманітні матеріали і форми обробок.
Перш за все, звернемо увагу на всілякі машинні строчки, які немов би підкреслюють, посилюють лінії, шви, рельєфи виробу, краї деталей роблять їх більш примітними.
Застосовуючи тканину, як оздоблювальний елемент, можна виділити зв’язок одної тканини з іншою: тканина однієї і той же фактури сумісна по принципу різних кольорів і тканини різних фактур, сумісні в різних кольорах по принципу гармонії.
В запропонованій колекції пальто автором використана різноманітна фурнітура: кнопки, застібки, різної величини і форми пряжки, ґудзики.
3. ХАРАКТЕРИСТИКА КОЛЕКЦІЇ, ЩО РОЗРОБЛЯЄТЬСЯ
3.1. Сучасні тенденції моди та відповідність до них моделей колекції.
З давніх часів костюм – це ритуал, об’єкт вираження більшості, акт упізнавання, знайомства. Тобто, з точки зору динаміки культури, костюм розглядається як певний вид комунікацій, так як він навіть в самій загальній формі завжди несе інформацію.
Костюм, як інформаційна система, на кожному етапі свого розвитку виражає відношення до моди, яка, в свою чергу, являється особливим способом, образом і мірою обробки соціальної інформації.
Мода здійснює роль узгодження, інтеграцій дій членів певного суспільства, в зв’язку з чим вона прагне створити знакову систему, за допомогою якої можна розпізнавати, виділяти деякі групи або окремих людей, образи, а також виділяти знаки рівня матеріалу або структурних змін форми.
Костюм, як система, знаходиться в постійному розвитку. Модні зміни, які чергуються, в костюмі утворюють непереривний рух форми.
Мода, яка характеризується короткостроковими і поверхневими змінами зовнішніх форм, виникає в межах панування стилю, що є фактором художнього процесу, його стрижнем, його віссю, навколо якої відбуваються усі коливання.
У теперішньому столітті мода все ще знаходиться на роздоріжжі. Немає поки що цілісності в оформленні стилів і образів, хоч успішні спроби вже зроблено, проте ідеалом, як і раніше, лишається минуле. Стилізуються 20-і та 60-і роки з їхнім виразним геометричним силуетом, мілітаристський образ 40-х, романтика і елегантність 50-х, класика 70-х.
Споживач вже тепер не хоче одягатись «як усі». Він прагне, змішуючи стилі, образи і деталі, створити свій власний стиль і продемонструвати свою індивідуальність: романтика – в джинсовому одязі, шифон – в одязі для вулиці, м’якість – в конструктивному вирішенні, легкість – в зимовому одязі. Новий крій створює нові об’еми. А через те, що в центрі уваги люди – скорочення об’ємів, в моду водночас входять ефекти ритмічності, кручення, нахилу, які руйнуючі традиційний баланс, вносять певні рухи до силуету.
Ретро мода. У верхньому одязі віддається перевага вузькому довгому силуету, або класичному тренчу з вільними об’ємами і трапецієподібним силуетом, проте не надто розширеним. Основою стає найбільш тонка вовна, оксамит і тканини зі структурованою поверхнею. Предмети верхнього одягу залишаються маленькими, досить щільно прилягають до тіла. Часто зустрічаються моделі з поясами, вузькими і середньої ширини. Плечовий пояс залишається на своєму місці. Сучасна мода особливо акцентує коміри: класичні з лацканами різної ширини і конфігурації, стійки або й зовсім без комірів. Досить часто коміри доповнюються хутровими боа чи горжетками у відповідності з модою 40-х років. Для комірів із хутра пропонуються виключно хутро з довгим ворсом: лисиця, песець, єнот, сніговий барс.
До моди знов повертається плаття-пальто, яке сьогодні часто складає основу комплекту.
Комплект з укороченим пальто (з велюру, замші або товстого сукна, твіду) в комбінації з шифоновими платтями чи спідницями і зараз зберігають свою актуальність. Проте частіше короткі пальта доповнюють вузькими брюками. До комплекту можуть входити також різні трикотажні светри, «полувери», джемпери. У стилі 70-х оформлюються великі трикотажні коміри – «хомути».
Цікавою новинкою є комбіновані пальта з коротко-ворсового хутра за мотивами моди 70-х років. Повертається ідея хутрових комірів, які знімаються, у вигляді «хомутика» або ж шарфа. Пальта двобортні та однобортні, однаково модні.
Стиль «метрополітен». Мода на пальто з набивних тканин продовжується, проте видозмінюється орнамент, в якому важко вловити рапорт. Пальта можуть бути щільно прилягаючими, або широкими, майже схожими сорочки. Такі пальта часто доповнюють поясом, декоруються металевою фурнітурою і шнурами.
Стиль «спорт-сіті». Ця тема розшифровується, як проникнення спортивного стилю і деталей спортивного одягу в повсякденні ансамблі, які вибудовуються за принципом комплектності. При цьому акцент робиться на комфортності і функціональності.
Великі пальта і куртки – пуховики викликають асоціації зі спорядженням альпіністів. М’які та легкі, в них відсутні застібки, вони запинаються або скріпляються поясом – особливу затишність вони мають завдяки великим, у тому числі шалевим комірам. Комплекти доповнюються довгими, вільного крою брюками і яскравими трикотажними виробами: джемперами, полуверами, светрами, гетрами з яскравими норвезькими орнаментами.
Інші комплекти нагадують про кінний спорт: це брюки-галіфе, жокейські чоботи і, певною мірою, дивовижні куртки. Моделі виразного спортивного стилю мають хутряні коміри. Куртки можуть бути як шкіряними, так і текстильними. Окремі комплекти створені за мотивами англійського провінційного костюма: основу його складають коротке пальто та куртка-дафлкот з товстого сукна.
Жодний комплект даної теми не буває без трикотажу: джемперів, полуверів, суконь і модних в сезоні великих шарфів з орнаментом північних народів.
«Фантазія». Ця тема – своєрідний протест проти уніфікації моди в одязі., бажання і здатність створити свій індивідуальний оригінальний стиль. Саме тут змішування стилів, образів і деталей виступає так виразно, як ні в жодній іншій темі. Кожна модель має власний неповторний характер.
Основним критерієм створення модного одягу за цією темою виступає оригінальність. Проте у своєму прагненні бути неповторною тема «фантазія» часто доходить до кітчу. При всьому старанні бути оригінальною в темі, все ж виділяються кілька груп, в основи яких закладено одну й ту ж саму ідею.
В групі пальт виразно виділяються деталі класичного стилю і маленьке пальто, яке існувало кілька десятиліть. Незвичайність полягає у використанні тканин з малюнком, який нагадує декоративно-драпірувальні тканини. Крім традиційних матеріалів для пальт пропонуються тканини з досить натуралістичним малюнком, характерним для гобеленів. Багато моделей оздоблено хутром, причому оздоблення на бортах пілочок частіше буває контрастного кольору. Незвичайним в оздобленні є поєднання двох видів хутра з контрастною фактурою. Доповненням виступають також дуже вузькі шарфи, які зовсім позбавленні функціональності.
Ще одна група, яка орієнтується на індивідуальність звертається до етнічних прототипів. Основний предмет запозичення – костюм півночі, орнаменти і малюнки якого знаходять своє відображення у трикотажі.
Таким чином, переглядаючи стандарти поєднаності мода експериментує і співставляє креативне зі звичайним, традиційним, нове зі старим, стримане з надмірним.
Велика різноманітність образних і стильових пропозицій моди останніх років часто призводить до зніяковіння не дає уявлення про те, що ж насправді є модним. І при цьому, очевидно, ледве не єдиним і найбільш важливим критерієм оцінки модності одягу стає колір, який правомірно називають ключовим елементом сучасної моди.
У кольоровій палітрі, яку пропонує мода, спостерігається рівновага холодних і теплих тонів. Характерні контрасти насиченого і побляклого, ніби вигорілого. Інтенсивні темні та глибокі кольори оригінального поєднуються з дуже світлими.
Мода пропонує комбінувати і змішувати кольори, порушуючи звичні стандарти, поєднуючи те, що здавалось би, не поєднується, тобто абсолютно не традиційно використовувати колір.
Контрастними є й матеріали, які використовуються для одягу. Лідерство серед матеріалів для верхнього одягу належить пістрявим тканинам найрізноманітнішого вигляду. По-новому, сучасно виглядають пістряві тканини з непсом (маленькими кольоровими козликами, що як зірочки, спалахують на темному тлі).
Модними є також сукна, одночасно пружні та пластичні, у тому числі з касторовою оздобою, що надає поверхні атласний блиск, або більш грубого вигляду, схожі на шинельні.
У пропозиціях моди для повсякденного одягу велика увага приділяється твідам. Їхній асортимент дуже широкий: від канонічних варіантів до виразних, рельєфних, у стилі «Шанель». Фактура твідів та інших пістрявих тканин збагачується прикрутами у вигляді стовщених кольорових ниток, що інколи стирчать, як рідкий ворс, і просновок – суцільних, або переривчастих, що тануть у тлі. У складі тканин можуть використовуватися таки види пряжі, муліне, жаске, букле, стрічкові хвилясті, вузликові пряжі флаше. Різниця у характері пряж підсилює виразність фактури, надає рельєфність поверхні тканини та злегка шорсткуватий рустикальний вигляд.
Продовжується захоплення моди чорно-білою графікою, але сьогодні замість різких контрастів пропонується взаємопроникнення та рівновага чорного та білого кольорів в одній тканини. Маленькі чорно-білі пістряво тканні малюнки часто утворюють тло для другого
