План
Вступ 2
1 Маркетингові дослідження як інструмент маркетингу 4
1.1 Визначення маркетингового дослідження 4
1.2 Організація маркетингових дослідженнь. 5
1.2.1 Визначення об'єкта дослідження. 6
1.2.2 Визначення структури вибірки 7
1.2.3 Визначення обсягу вибірки 11
1.2.4 Обробка, аналіз і узагальнення отриманих даних 12
2 Особливості організації маркетингових досліджень в Україні 13
 
Вступ
Маркетинг – відносно молода науково-прикладна дисципліна. Уперше термін з'явився в американській економічній літературі в 1902р. Починаючи із середини двадцятого сторіччя, концепція маркетингу стрімко завойовувала розуми, як теоретиків, так і практиків – економістів і менеджерів. Інтенсивний розвиток теорії і практики менеджменту привели до того, що був накопичений величезний емпіричний матеріал про бізнес – процеси, про споживчу поведінку і конкурентну боротьбу. Ряд учених змогли систематизувати й узагальнити наявні факти. Прогрес у теорії, практичній діяльності на ринку породив новий течію у науці управління – маркетинг.
У самому загальному вигляді поняття маркетингу означає вивчення ринку з визначеною метою. У маркетингу, що покликаний задовольняти потреби людей, дослідження мають найважливіше значення. В умовах ринку одержують переваги ті фірми і компанії, які краще за  інших знають ці потреби і роблять товари, здатні їхній задовольнити. Але ринок постійно змінюється, потреби людей під впливом різних факторів також змінюються, тому фірми, щоб дістати прибуток, повинні постійно стежити за кон'юнктурою ринку.
Саме за допомогою маркетингових досліджень фірми можуть здійснювати відстеження змін потреб покупців. Маркетингові дослідження – це будь-яка дослідницька діяльність, що забезпечує потреби маркетингу.
Як правило, потреба в проведенні маркетингового дослідження виникає у випадках, коли:
1) фірма не досягла поставлених маркетингових цілей;
2) фірма поступається позиції конкурентові;
3) фірма збирається диверсифицировать свою діяльність;
4) фірма готує новий бізнес-план;
5) будь-які інші випадки, коли менеджери утрудняються у виборі дій або припускають значні інвестиції.
Що дають маркетингові дослідження? Вони дозволяють фірмам збільшити свої знання про проблеми маркетингу, що стоять перед ними, тобто зменшити невизначеність при прийнятті маркетингових рішень. Дуже часто основною метою маркетингових досліджень є прагнення дати адекватну характеристику ринкових процесів і явищ, відбити позицію і можливості фірми на ринку. Звичайно маркетинговим дослідженням піддаються ринок, конкуренти, споживачі, товари, середовище маркетингу, ціна товарів, просування товарів. Результатом маркетингового дослідження є розробки, що використовуються при виборі і реалізації стратегії і тактики маркетингу.
Усі маркетингові дослідження здійснюються в двох розрізах:
1. Оцінка тих або інших маркетингових параметрів для даного моменту часу.
2. Одержання їхніх прогнозних значень.
Як правило, прогнозні оцінки використовуються при розробці як цілей і стратеги розвитку організації в цілому, так і її маркетингової діяльності. Підприємство (або особа) проведене маркетингове дослідження самостійне або на замовлення, повинне одержати інформацію:  що продавати і кому, а також про те, як продавати і стимулювати продажу, що має вирішальне значення в умовах конкуренції. Результати дослідження можуть визначити зміну цілей діяльності компанії.
 
1 Маркетингові дослідження як інструмент маркетингу
1.1 Визначення маркетингового дослідження
Відомо багато визначень маркетингових досліджень, які розкривають їх суть з відповідним акцентом. Наведемо одне з визначень суті маркетингових досліджень.
Маркетингові дослідження — це ланцюг, який з'єднує споживачів, продавців, суспільство і маркетолога через інформацію, яка використовується для виявлення проблеми або можливостей; розробки напрямків діяльності; визначення маркетингових перетворень; полегшення загального розуміння маркетингу. Маркетингові дослідження дають змогу визначити обсяг інформації, необхідної для вирішення виявлених проблем; вибрати методи збирання інформації; організувати і здійснити процес збирання даних; проаналізувати результати; визначити напрямки використання результатів.
У цьому визначенні розкривається також процедура маркетингових досліджень.
Для практичного використання, особливо з позицій маркетингового менеджменту, можна застосовувати лаконічніше визначення маркетингових досліджень, наприклад:
"Маркетингові дослідження — це систематизований процес збирання й аналізу об'єктивної інформації, пов'язаної з маркетинговою діяльністю підприємства (фірми), з метою прийняття конкретних управлінських рішень".
Управлінський акцент містить і таке визначення:
"Дослідження маркетингу — це збирання, опрацювання й аналіз даних з метою зменшення невизначеності, яка супроводжує процес прийняття маркетингових рішень".
Маркетингові дослідження дають змогу оцінити потреби (попит) споживачів, створити відповідну програму їх задоволення, визначити у зв'язку з цим проблеми й можливості фірми, оцінити ефективність маркетингової діяльності тощо.
Конкретним результатом досліджень маркетингу мають бути розробки, які використовуються при виборі і реалізації стратегії і тактики маркетингової діяльності підприємства.
Звідси випливає загальна мета маркетингових досліджень — виявити можливості фірми забезпечити собі конкурентні позиції на конкретному ринку, знизити при цьому ступінь невизначеності й ризику, підвищити ймовірність успіху маркетингової діяльності.
До основних завдань маркетингових досліджень належать:
• дослідження ринкових умов (величини попиту і пропозиції, можливостей досягнення оптимального співвідношення між ними тощо);
• дослідження споживачів (визначення їх поведінки на ринку, спонукальні мотиви при виборі товарів, структура споживання тощо);
• дослідження конкурентів (збирання необхідних даних для забезпечення конкурентних переваг на ринку, створення можливостей співпраці чи кооперації з окремими конкурентами тощо);
• з урахуванням внутрішнього потенціалу підприємства визначення його конкурентних позицій на ринку та орієнтування виробництва (або закупівлі — для посередницьких фірм) на випуск конкурентоспроможної продукції;
• забезпечення можливостей розробки та реалізації ефективної програми маркетингу.
1.2 Організація маркетингових дослідженнь.
Процедура організації збору первинної інформації включає послідовне вирішення трьох таких задач:
1. Визначення об'єкта дослідження.
2. Визначення структури вибірки.
3. Визначення обсягу вибірки.
1.2.1 Визначення об'єкта дослідження.
Чітке визначення об'єкта дослідження – необхідна умова успішного його проведення. У залежності від повноти інформації, якою володіє дослідник на першому етапі дослідження (виявлення проблем і формулювання цілей дослідження), визначення об'єкта дослідження може бути зроблено з різним ступенем конкретизації.
Сегментація ринку – це поділ ринку на групи споживачів з однаковою потребою в товарі або послузі. Таким чином, сегмент ринку – це будь-яка група споживачів, що володіють подібними рисами або смаками, а отже, і однаковою потребою в тому чи іншому товарі.
Вибираючи той чи інший підхід до проведення сегментації, можна керуватися такими критеріями:
• важливість сегмента для підприємства;
• кількісні показники (ємність даного сегменту ринку, ринкова ніша);
• доступність освоєння сегмента для підприємства;
• прибутковість продукції;
• захищеність від конкуренції (вже завойовані позиції, вже сформований позитивний імідж підприємства);
• можлива ефективність роботи в цьому сегменті на перспективу.
До основних методів сегментації ринку відносяться:
• Сегментація за споживачами.
• Сегментація за продуктом.
• Сегментація за каналами збуту.
1. Сегментація за споживачами – розподіл усіх потенційних споживачів за групами, що характеризуються загальними стійкими ознаками. Основними ознаками сегментації за споживачами є:
Географічна сегментація – спосіб розподілу ринку за групами споживачів за географічними ознаками. Цей метод найбільш ефективний у випадку розходжень культур або кліматичних умов у регіонах збуту, що мають принципове значення для використання продукції.
Демографічна сегментація – спосіб розподілу ринку на групи споживачів за ознаками статі, віку, національності, складу родини, річного доходу, віросповідання тощо.
Психографічна сегментація – спосіб розподілу ринку споживачів у залежності від їхньої приналежності до суспільного класу, способу життя і характеристикам особистості.
2. Сегментація за продуктом. Крім сегментації ринку за споживачами можна проводити сегментацію і за параметрами продукту, аналізуючи, які саме характеристики того чи того виробу можуть бути привабливими для споживача і наскільки ваші конкуренти вже про це подбали.
Сегментація за параметрами продукту – спосіб розподілу ринку, виходячи з вигод, що споживачі сподіваються отримати від придбання того чи іншого товару.
Іншими факторами сегментації ринку, пов'язаними з продукцією, є обсяг (інтенсивність) споживання і властивості товару.
3. Сегментація за каналами збуту – це визначення кількості однотипних торгових точок, через які можуть бути реалізовані продукція чи послуги даної фірми.
Сегментація за основними конкурентами – спосіб розподілу за виробниками аналогічної продукції. Як критерії виступають: вид потреб, що задовольняються продукцією конкурентів, і організація ними збутової діяльності.
1.2.2 Визначення структури вибірки
До безпосереднього збору первинних даних необхідно розробити структуру або план дослідження, що використовуватиметься як керівництво для збору й аналізу даних.
Структура дослідження включає відповіді на такі питання:
- Кого чи що варто досліджувати?
Дослідник повинен визначити, що буде об'єктом його уваги.
- Яка інформація має збиратися?
Види й обсяги потрібної інформації визначаються тим, як компанія сформулювала задачі. Попередні дослідження вимагають меншого обсягу інформації, ніж остаточні.
- Хто збирає дані?
- Які методи збору даних варто використовувати?
Існує чотири основних методи збору первинних даних:
• опитування,
• спостереження,
• фокус-група,
• експеримент та імітація.
- Скільки коштуватиме дослідження?
Витрати дослідження варто порівняти з перевагами, що будуть отримані в результаті.
- Як будуть збиратися дані?
Варто визначити необхідний для збору даних персонал, у тому числі його можливості, кваліфікацію і підготовку.
- Наскільки тривалим буде період збору даних?
Дослідник повинен визначити, скільки часу він витратить на дослідження, інакше воно може затягтися. Це може призвести до непорівнянності відповідей і порушенню таємності. Швидко можна провести особисті опитування і телефоном. Опитування поштою, спостереження й експерименти вимагають набагато більше часу. Проте часові межі повинні бути встановлені.
- Коли і де варто збирати інформацію?
Мають бути визначені день і час збору інформації. Крім того, необхідно встановити місце проведення дослідження. Дослідник повинен розміряти терміновість і зручність з бажанням вивчити важкодоступних осіб у придатний час.
Як правило, об'єкт маркетингового дослідження являє собою сукупність споживачів, співробітників компанії, посередників тощо. Якщо ця сукупність настільки нечисленна, що дослідницька група має необхідні трудові, фінансові й часові можливості для встановлення контакту з кожним з її елементів, те цілком реально проведення суцільного дослідження усієї сукупності. У цьому випадку, визначивши об'єкт дослідження, можна приступати до наступної процедурі (вибір методу збору даних та способу зв'язку з аудиторією).
Для розуміння процесу організації вибіркового спостереження необхідно дати визначення деяких понять, що його характеризують.
Елемент вибіркового спостереження – це одиниця спостереження, інформація про яку збирається в ході дослідження. Найбільш розповсюдженим елементом спостереження є споживачі. У деяких випадках це можуть бути продукти, магазини, компанії, родини тощо.
Одиниця спостереження – це елемент чи елементи спостереження, що відбираються для дослідження на різних етапах цього процесу. У деяких випадках елементи вибірки й одиниці спостереження збігаються. Генеральна сукупність являє собою сукупність всіх елементів, з яких здійснюється вибір.
Генеральна сукупність може бути простою й більш ускладненою. Вона характеризується такими поняттями, як елементи вибірки, одиниці спостереження, географічні й часові межі.
Дослідження може бути повним чи суцільним, якщо ним охоплено всю групу респондентів, що цікавлять дослідника, і частковим, якщо ним охоплено певний відсоток респондентів.
Вибірковим називається таке дослідження, у ході якого дослідженню підлягають не всі одиниці генеральної сукупності, що охоплює всі об'єкти, а тільки їхня частина, відібрана на підставі визначених принципів. Практика доводить, що ефективність маркетингових досліджень прямо залежить від чітко сформованої вибірки респондентів.
Формування й вибирання вибіркової сукупності складається з таких етапів:
• Визначення генеральної сукупності.
• Встановлення меж вибірки.
• Визначення процедури вибору одиниць вибіркового спостереження.
• Визначення методів доступу до респондентів.
• Визначення розміру вибірки.
• Визначення процедури вибору елементів спостереження.
Генеральна сукупність визначається виходячи з цілей маркетингового дослідження й гіпотези цільового ринку, що розробляється на першому його етапі при аналізі наявних маркетингових проблем чи ринкових можливостей.
Точність, з яким вибірка відображає сукупність у цілому, залежить від структури і розміру вибірки.
Розрізняють два підходи до структури вибірки:
1. імовірнісний;
2. неімовірнісний (детермінований).
Імовірнісний підхід до структури вибірки припускає, що будь-який елемент сукупності може бути обраний з визначеною (не нульовою) імовірністю. Найбільш простій і найпоширенішою на практиці є проста випадкова вибірка, при якій кожен елемент сукупності має рівну імовірність вибору для дослідження.
Систематична вибірка передбачає вибір елементів з генеральної сукупності на визначеній основі, наприклад, кожен десятий чи двадцять п'ятий. Для того, аби цей метод вибору дав позитивні результати, дослідник повинен бути упевненим, що список респондентів, з якого відбираються елементи, має статистичну закономірність.
Типова чи стратифікаційна вибірка використовується за умови, що у вибірці є підгрупи, котрі якісно відрізняються одна від одної. Наприклад, це можуть бути різні сегменти ринку. Тоді вибір на підставі випадковості здійснюється в кожній групі пропорційно розміру і мірі розбіжності поглядів.
Групова вибірка використовується в тому випадку, коли генеральна сукупність поділяється на групи, які не є шарами. Наприклад, студенти університету, що розподілені на групи.
Неімовірнісний підхід також досить часто використовується в практиці маркетингових досліджень. Основною його характерною рисою є детермінований (невипадковий) характер вибору елементів. Звичайно, випадковий вибір дає кращі та більш достовірні результати.
При дослідженні споживчих ринків також виникають ситуації, коли принцип випадковості не спрацьовує. Так, наприклад, дослідження ринку медичних препаратів для особливих видів захворювань вимагає чіткого контролю формування вибірки для того, щоб до неї потрапили тільки люди з відповідними хворобами.
Існує кілька видів вибірок, сформованих на принципах невипадковості:
• експертна (або оцінна) вибірка;
• вибірки, сформовані за принципом снігової кулі;
• вибірки, сформовані за принципом зручності;
• квотовані вибірки.
Неімовірнісний підхід до структури вибірки припускає, що вибір елементів сукупності провадиться методами, заснованими або на розуміннях зручності, або на рішенні дослідника, або на контингентних групах.
1.2.3 Визначення обсягу вибірки
Вибравши структуру вибірки (підхід до її формування, вид імовірнісної вибірки метод або формування детермінованої вибірки), дослідник має визначити обсяг, тобто кількість елементів вибіркової сукупності.
Обсяг вибірки визначає вірогідність інформації, отриманої в результаті її дослідження, а також необхідні для проведення дослідження витрати.
На практиці розмір вибірки визначається вимогами до точності результатів і реальних можливостей фірми. Останнє залежить від бюджету на проведення вибіркового дослідження і періоду часу, за який воно має бути зроблено.
Маркетологи використовують такі методи для визначення розміру вибіркової сукупності:
Дослідник може довільно встановити розмір вибірки. Цей метод простий, але не гарантує точності отриманих результатів.
Розмір вибірки можна встановити на основі існуючого досвіду проведення маркетингових досліджень. Однак, за відсутності в умовах України необхідного досвіду, цей метод мало чим відрізняється від попереднього.
У ряді випадків розмір вибірки визначається залишковим методом, тобто виходячи з бюджету на проведення дослідження. Але навіть такий спосіб може дати досить точні результати, особливо, коли цінність маркетингової інформації не дуже висока.
Розмір вибірки може бути розрахований на основі статистичних методів. Однак через відсутність можливості підрахувати характеристики генеральної сукупності маркетологи рідко звертаються до цього методу.
1.2.4 Обробка, аналіз і узагальнення отриманих даних
Здобуття й аналіз емпіричних даних у процедурі маркетингового дослідження потребують розробки робочого інструментарію. Робочий інструментарій — це сукупність методів і засобів збирання, обробки й аналізу інформації для перевірки робочої гіпотези дослідження.
Розробка робочого інструментарію передбачає визначення:
• методів і процедур збирання необхідної інформації — вторинних і первинних даних (опубліковані статистичні дані, внутрішня інформація підприємства, вибіркові дослідження тощо);
• методів і засобів обробки отриманих даних (економіко-статис-тичні та економіко-математичні методи);
• методів аналізу й узагальнення матеріалів з перевірки робочих гіпотез (моделювання, дослідження операцій, ділові ігри, експертиза тощо).
Емпіричні дані здобувають і обробляють згідно з вибраним робочим інструментарієм.
При обробці й аналізі здобутих матеріалів найважливіше значення мають прогностичні розрахунки щодо розвитку досліджуваних проблем. Використовують методи екстраполяції, моделювання, експертних оцінок.
Підсумком маркетингового дослідження є розробка висновків і рекомендацій. Результати дослідження залежно від потреби подають у вигляді стислого загальнодоступного викладу суті дослідження або розгорнутого наукового звіту, де в систематизованій і предметній формі викладено схему дослідження, а також детально обгрунтовано висновки і рекомендації.
Науковий звіт (доповідь), як правило, містить таку інформацію:
• мета дослідження;
• для кого і як виконувалось дослідження;
• характеристика вибірки обстеження, час здійснення, метод збирання інформації (анкетування, по телефону, поштою тощо);
• запитальник (анкета);
• відомості про виконавців, консультантів;
• джерела здобуття інформації, їх надійність при здійсненні кабінетних досліджень тощо.
2 Особливості організації маркетингових досліджень в Україні
Ринок маркетингових досліджень України має свої ососбливості. Наслідки довготривалого панування планової економіки призвели до повної відсутності підготовлених кадрів на початковій стадії становленню цього ринку, тому переважна кількість вітчизняних підприємств досить відставали від закордонних конкурентів. Введення маркетингу на вітчизняних підприємствах ще проходить процес становлення. Крім того, цей факт значно відобразився на структурі ринку маркетингових агенцій, переважну кількість яких складають представництва та локальні філії світових маркетингових агенцій. Однак, на сьогодні, в Україні є вже досить сформований ринок маркетингових досліджень.
Ринкові перетворення в Україні заклали основу для розвитку національної індустрії маркетингових досліджень.
Національні інтереси України потребують зміцнення позицій вітчизняних товаровиробників на внутрішньому та зарубіжних ринках, зумовлюють орієнтацію на інтеграцію до Європейської спільноти. Індустрія маркетингових досліджень в Україні мусить працювати на такому рівні якості, який забезпечить реалізацію вказаних національних інтересів.
Досягненню цього сприяють Стандарти якості маркетингових досліджень УАМ, в основу яких покладено європейський та світовий досвід з урахуванням умов і специфіки України.
Українська асоціація маркетингу (УАМ) наголошує на тому, що усі дослідницькі проекти належить виконувати у повній відповідності з цими Стандартами якості маркетингових досліджень УАМ, що грунтуються на вимогах Міжнародного процесуального кодексу маркетингових і соціальних досліджень Міжнародної торгової палати/Європейського товариства опіній та маркетингових досліджень (ICC/ESOMAR), Стандартів якості маркетингових досліджень Європейської федерації асоціацій маркетингових досліджень та опіній (EFAMRO), Етичного кодексу УАМ, а також чинного законодавства України.
Ці стандарти розроблені провідними спеціалістами маркетингу та регаментують стандарти управління дослідженнями, стандарти здійснення дослідницьких проектів, специфічні типи маркетингових досліджень. Вони регламентують всі основні моменти організації маркетингових досліджень. На жаль, ці стандарти є лише рекомендованими для використання маркетинговими агенціями, але вони не є обов’язковими.
В цілому ж проведення маркетингових досліджень в Україні зазвичай є більш складним за рахунок недостатньої кількості інформації, досвіду проведення, обмежень доступу до інформації з боку бюрократичних структур та неможливості порівняння з результатами попередніх досліджень у довготривалому періоді.
Крім того, є значний „перекіс” у регіональній структурі маркетингових досліджень. Так, найбільш розвинутий цей вид досліджень у столиці, а також у містах з населення біля мілліону та вище. В інших обласних центрах вони, на жаль, представлені набагато менше, а в районних містах практично відсутня можливість проведення досліджень.
 
3 Висновки
При вивченні маркетингу можна виділити, що основною його метою є забезпечення соціального і фінансового ефекту. В основі першорядного - соціального ефекту - є задоволення нестатків і потреб людини, забезпечення робочих місць, досягнення більш високого життєвого рівня. Одержання фінансового ефекту пов'язано безпосередньо з маркетинговими дослідженнями, а саме з вивченням місткості ринку з метою забезпечення збуту продукції, і як наслідок- одержання прибутку.
 Невід'ємною частиною маркетингу є маркетингові дослідження.
Від того яка проблема стоїть перед організацією  залежить вибір виду досліджень.
Процес проведення маркетингових досліджень складається з 5 основних етапів.
-Виявлення проблем і формулювання цілей;
-Добір джерел, збір і аналіз вторинної інформації;
-Планування й організація збору первинної інформації;
-Систематизація й аналіз зібраної інформації;
-Надання результатів;
 Найважливішим з них, на мій погляд, є виявлення проблем і формулювання цілей маркетингових досліджень. Тому що при неправильному встановленні цих двох ключових елементів приведе в кінцевому результаті до перекручування результатів дослідження.
Так само досить цікавий етап планування й організації збору інформації, у частині методів збору первинної інформації. Кожний з даних методів має друг перед іншому переваги і недоліки. Наприклад, опитування безпосередньо дозволяє ввійти в контакт з об'єктом дослідження, і одержати інформацію про його переваги і поведінку, як у поточному часі, так і в майбутньому. Але в той же час недоліком цього методу є велика трудомісткість і значні витрати.
Інші етапи так само не маловажні і вимагають послідовності, точності, і старанності  збору, обробки й аналізу інформації. Так само необхідним є тісне співробітництво між керівництвом і дослідницькою організацією для підвищення ефективності досліджень.
Дуже важливе створення структурного підрозділу, що спеціалізує на проведенні маркетингових досліджень, це особливо актуально для підприємств широкого масштабу, для забезпечення ефективної діяльності.
Таким чином, проведення маркетингових досліджень — це складний процес, що вимагає глибокого знання об'єкта вивчення, від точності і своєчасності результатів якого багато в чому залежить успішне функціонування всього підприємства.
На жаль, ще не всі украънськы фірми цілком використовують усі переваги маркетингового дослідження, тому що в Україні, особливо в регіонах, існує не велика кількість організацій, що надають якісні послуги з організації маркетингових досліджень. Однак досвід іноземних фірм однозначно свідчить про необхідність такого роду витрат, що при успішному виконанні завжди окупаються збільшенням прибутку юридичної особи, через кращу організацію його виробничої і збутової діяльності, створеної на комплексному аналізі ринку і націленої на рішення задач по успішній реалізації продукції.
Наприкінці відзначу, що, на думку експертів, рецепт для гарного рішення: 90% інформації і 10% натхнення. Особливо це висловлення застосовне до управління маркетингом. Адже маркетинг — це основна точка дотику фірми з її оточенням. За допомогою маркетингових рішень фірма пристосовує свою продукцію і послуги до нестатків і бажань суспільства. Ефективність цього процесу залежить у більшій частині від приступності і використання постійного інформаційного зворотного зв'язку від ринку до фірми, що дозволяє останній судити про існуюче положення й оцінити можливості нових (модифікованих) дій.

 
3.1 Література
1. Афанасьєв М.П. Маркетинг: стратегия и практика фирмы. М.: Финста-тинформ. 1995.
2. Баришев А.Ф. Маркетинг: Учебник. - М.: Издательский центр «Акаде¬мия»; Мастерство, 2002.
3. Гавріпін Ю.Ф. Маркетинг. Челябинск: ЧГТУ. 1995.
4. Голубков Є.П. Маркетинг: выбор лучшего решения. М.: Экономика. 1993.
5. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ, М,: Прогресс. 1990.
6. Кретов І.І. Маркетинг на предприятии: практическое пособие, М.: Финстатинформ. 1994.
7. Маркетінг. Сборник: Пер. с англ. М.: Прогресс. 1984.
8. Хруцкий В.Е., Корнєєва И.В., Автухова Е.Э.. Современный маркетинг, М.: Финансы и статистика, 1991.