План
Варіант 2
Вступ
1. Відчуття. Види відчуттів.
2. Мозок та психіка. Робота нервової системи.
3. Поняття про методи навчання.
Заключення
Література
3
Вступ
Протягом всього свого життя ми набуваємо досвіду, пізнаємо навколишній світ. Першу інформацію про властивості предметів і явищ довкілля отримуємо за допомогою відчуттів. Відчуття – це первинний етап пізнання людського світу. Наші уявлення суб’єктивні, оскільки кожен унікальний. Отже, у нас різні смаки, оцінки, відчуття. Якісні характеристики відчуттів залежать від багатьох факторів: набутого досвіду, емоційного стану та самопочуття, діяльності аналізаторів кожної особистості тощо. Речі ж у світі існують об’єктивно, наприклад, трава навесні зелена незалежно від того, чи сприймаємо ми її такою.
Процес відчуття відбувається лише за умови безпосереднього впливу на органи чуття людини властивостей предметів і явищ, оскільки велику роль у ньому відіграють аналізатори.
Відчуття – це суб’єктивне відображення окремих властивостей предметів і явищ навколишнього світу в корі головного мозку внаслідок їх безпосереднього впливу на наші органи чуття.
Відчуття властиві не лише людині, а й усім тваринам від найпростіших до найвищих. Без відчуттів психічна активність живої істоти неможлива.
Значення відчуттів оцінювалося належно впродовж віків. Окремі такі вчені навіть перебільшували його. Англійський філософ Т. Гоббс (1588-1679) стверджував: «Немає жодного поняття в людському розумі, яке б не було породжене первісно, цілком або частково в органах чуттів». Отже, чуттєве пізнання є надзвичайно важливим, бо виступає передумовою раціонального пізнання.
Чуттєвий досвід – це живлення для нашого мозку. Відомий дослідник К. Борхгревінік розповідав, що перебуваючи в Антарктиді, полярники відчували «сенсорний голод». «Нам не вистачало світла, руху, повітря. Ми мовби старіли на очах один в одного».
4
Загальна характеристика відчуттів
Процес відчуттів починається зі стимулів, подразників, що надходять зі зовнішнього світу. Стимули дають на один із сенсорних рецепторів, головною функцією яких є трансформація зовнішньої енергії в нервові імпульси. Цей процес називається трансдукцією. Кожен рецептор є вибірково сенситивним до певних типів стимулів (наприклад, око сприймає світлові хвилі, вухо-звукові тощо).
Рецептори кодують інформацію, одержану ззовні, і трансформують до мозку аферентними (провідними) нервовими шляхами.
У певних ділянках мозку розшифровується інформація, виникає образ і відповідь повертається до рецептора, де відбувається порівняння цього образу з еталоном.
Оскільки відчуття – процес осмислений, то імпульси знову повертаються до мозку з метою корекції наших відчуттів. Це забезпечує безпомилковість в оцінці стимулів, їх якості. На перший погляд, цей процес дуже простий. Однак будова ока людини майже така ж, як представників тваринного світу, але ж людина бачить по-іншому. Та й люди по-різному відчувають особливості довкілля. Значною мірою цей процес залежить від індивідуальності особи, її готовності сприймати стимули, аналізувати, відбирати; від стану її здоров’я та емоційного стану, диспозиції тощо.
Відчуття тісно пов’язані з активністю, оскільки лише в дії аналізатор може пізнавати властивість предметів, посилювати (послаблювати) сприймання інформації (рука рухається в напрямку до подразника чи від нього, вухо ми повертаємо на звук, який чуємо тощо).
Як же відбувається процес трансдукції у кожній сенсорній системі, як саме сенсорна система і мозок відбирають і розрізняють стимули навколишнього світу? Щоб привернути нашу увагу, стимул має характеризуватися певною
5
кількістю і якістю. Кількість – сила, інтенсивність стимулу. Якість – вид, наприклад, колір, смак.
Залежність між фізичною природою подразника та сенсорною відповіддю на нього особи вивчає така галузь психології, як психофізика. До речі, чимало перших досліджень у психології пов’язані саме з психофізикою. Коли В Вундт заснував першу експериментальну психологічну лабораторію в Лейпцигу, однією з фундаментальних сфер досліджень були відчуття та сприймання. Це пояснюється тим, що ми постійно маємо справу з фізичним світом, у якому живемо, який будуємо, постійно пристосовуємося, адаптуємося до нього і змінюємося, тобто будуємо внутрішній психологічний світ у собі. Звідси й інтерес до цієї проблеми.
Види відчуттів
Сенсорна чутливість дуже різноманітна. Перелічити всі сенсорні процеси, які притаманні людині та тварині, неможливо.
С. Яворський, викладач Києво-Могилянської академії, вважав, що будь-яке людське пізнання залежить від відчуттів, що поділяються на зовнішні – зір, слух, нюх, дотик, смак – і внутрішні – уявлення, фантазія, оцінка, пам'ять, сон. Очевидно, під внутрішнім учений мав на увазі ті образи, які осіли в нашій пам’яті внаслідок відчуттів.
Залежно від якості подразників, що діють на аналізатори, відчуття поділяють на:
o екстероцептивні (зорові, слухові, смакові, нюхові, шкірні), які відображають зовнішні властивості предметів і явищ; рецептори їхні знаходяться назовні;
o інтероцептивні (органи відчуття), які несуть інформацію про стан внутрішніх органів; рецептори – внутрішні;
пропріоцептивні (кінестичні та статичні), які дають інформацію про положення та рух тіла; рецептори містяться в м’язах і суглобах
