році. Найшвидшими темпами
знижувалися специфічні акцизи й підвищувалися універсальні акцизи в країнах
ЄС. У країнах-членах цього інтеграційного угрупування швидко поширювався
універсальний акциз у формі ПДВ, його частка зростала за рахунок
специфічних акцизів. Державний фіск завжди прагнув до універсальності
податків на споживання. Розвиток галузей з виробництва споживчих товарів,
постійні зміни структури їхнього асортименту висунули на перше місце серед
усіх непрямих податків акциз в універсальній формі. Його перевага в тому,
що одним податком обкладаються практично всі товари, які надходять у
продаж; окрім того, досить широко він застосовується у сфері послуг.
Середній показник частки універсального акцизу у ВВП зріс з 2,7% у
1960 році до 5,7% у 1995 році, а його питома вага у загальній сумі податків
- з 10,2% до 15,9% відповідно. Найвищі темпи росту акцизу за період, що
розглядається, були зафіксовані в малих країнах Західної Європи, які
пізніше, ніж решта, приєдналися до ЄС : Данії, Ірландії, Португалії,
Греції. Найвищою ставка універсального акцизу в податкових надходженнях є у
країнах ЄС : Данії, Франції, ФРН, Нідерландах, Бельгії, Греції, а з
західноєвропейських країн, що не входять у співтовариство - Норвегії та
Фінляндії. У провідних країнах західного світу частка непрямих податків у
доходах державного бюджету зменшується. У федеральному бюджеті США при
абсолютному зростанні акцизів з 24,3 млрд. долларів у 1980 році до 40,0
млрд. долларів у 1995 році, їхня відносна частка скоротилася з 4,7% до 3,1%
відповідно. У федеральному бюджеті ФРН абсолютна сума акцизів знизилася з
66,2 млрд. марок у 1980 році до 65,1 млрд. марок у 1995 році при зменшенні
їхньої відносної частки з 39,1% до 37,9%.
Реформи, які проводилися і проводяться в країнах з ринковою
економікою, не лишили осторонь і непряме оподаткування. В теоретичному
плані розробляються різні концепції непрямих податків як нейтральних
стосовно процесів збереження та нагромадження. В практичному плані в ряді
країн співвідношення між прямими і непрямими податками змінюється на
користь останніх. Поступова модифікація структури податків здійснюється і в
Японії. В другій половині 80-х років економічний розвиток цієї країни
орієнтувався здебільшого на розширення внутрішнього споживання, тоді як у
60 - 70-х роках він визначався розширенням експорту. В таких умовах
проводиться реформа непрямих податків. З 1 квітня 1990 року скасовано 30-
процентний акциз на дорогі високоякісні товари. Ця товарна група була дуже
різноманітною і включала як товари довгострокового користування
(автомашини, холодильники, побутову електротехніку), так і предмети
поточного користування (дорогі напої, тканини, взуття та інше). Після дуже
тривалих дискусій у науковому світі, пресі та офіційних колах з того ж
самого дня (1 квітня 1990 року) було введено 30-процентний універсальний
акциз у формі ПДВ. Його впровадження розглядається як засіб, який у
фіскальному плані компенсує зменшення надходжень по прибутковому і
корпораційному податках внаслідок зниження податкових ставок, а в
економічному - переносить податковий тягар з фонду нагромадження на фонд
споживання.
Податкова реформа в Японії зазнає критики із соціальної точки зору.
Японські спеціалісти підкреслюють, що реформа веде до покриття державних
витрат не за рахунок платників з високими доходами, а шляхом посилення
оподаткування осіб із середніми та низькими доходами.
Податкова реформа в Японії інтегрована в програму фінансового
оздоровлення. Одна з головних цілей цієї програми - ліквідація бюджетного
дефіциту за рахунок зниження приросту державних видатків і збільшення
приросту податків. Водночас у японській фінансовій літературі зазначається,
що важливим завданням програми є збереження низької частки податків у ВВП.
Ось так виглядає короткий огляд і аналіз основних тенденцій в
непрямому оподаткуванні в країнах з розвинутою економікою.
3.3 Податковий менеджмент.
В умовах ринкової економіки дуже важливим питанням, значною мірою
пов`язаним з ефективністю виробництва і загальним економічним розвитком, є
правильна побудова і організація податкових відносин підприємств із
державою. Ми вже зазначали вище, що ці відносини не можна розглядати лише у
фіскальному аспекті, тобто як надходження державних доходів, забезпечення
інтересів лише скарбниці. Податки перетворились у важливий важель
державного регулювання, за допомогою якого можна досить ефективно впливати
на процеси економічного зростання та соціального розвитку.
Податкові взаємовідносини в державі здійснюються через посередників -
фінансові податкові служби. За оцінками міжнародних експертів найкраще
серед країн Заходу податкова адміністрація поставлена в Англії. Адже
механізм британського державного управління продумувався і відлагоджувався
віками.
В Англії, як і в інших країнах, існує широка різноманітність
податкових декларацій, призначених для різних категорій платників. Проте
найсуттєвіша інформація, що стосується об`єкта оподаткування, строго
стандартизована. Взагалі у податковому процесі декларація - документ
виняткового і універсального значення за своїм фіскальним змістом,
адміністративною зручністю, статистично-інформаційною цінністю. Важко
сказати, якої б висоти сягнули витрати на утримання податкових служб, якби
не було цієї форми самооцінки доходів платниками-декларантами.
Вітчизняний та світовий досвід показують, що за допомогою тільки
бюрократичного апарату, без широкої участі демократичних інститутів
самоконтролю платників неможливо налагодити ефективну діючу податкову
систему.
Питання про зведення до мінімуму труднощів обліку доходів (податків),
якомога повніше охоплення потенційних платників при максимальній зручності
податкової процедури для платників і податкового апарату завжди залишаються
актуальними. У США деякі спеціалісти вважають, що навіть радикальна
податкова реформа 1986 року цілком не розв`язала цю проблему. Надія
покладається на подальший перехід від бюрократично-канцелярського
податкового процесу до комп`ютеризованого, від паперового діловодства до
електронного.
Стосовно податків американська Служба внутрішніх доходів федерального
міністерства фінансів веде електронну обробку інформаціції на трьох рівнях.
На кожному рівні місцеві податкові органи одержують інформацію, виконують
її первинну обробку й передають в обчислювальний центр проміжного рівня.
Тут дані узагальнюються і надходять у головний центр зберігання фіскальної
інформації.
Останніми роками на допомогу державним обчислювальним центрам почали
приходити підприємства приватного бізнесу з електронної обробки податкової
документації.
ВИСНОВКИ.
У кожній країні податкова система є стержнем економічної системи.
Саме тому основне завдання сьогодення - вдосконалення податкової системи
України. Підвалини останньої вже закладено, тобто можна констатувати факт
завершення першого етапу податкової реформи.
Але діюча система оподаткування сьогодні не задовольняє ні державу,
ні платників податків. Цілий ряд прорахунків та перекосів, які були
допущені при її створенні, призвели до того, що податки не виконують
повноцінно ні фіскальної, ні стимулюючої функцій. Сфера матеріального
виробництва практично задушена ними, що веде до скорочення оподатковуваних
оборотів, а значить, і до зменшення бюджетних надходжень. У результаті
функціонуюча податкова система замість стимулювання виробництва спричиняє
його скорочення, а замість поповнення доходної частини бюджету - призводить
до його зубожіння. Суть проблеми полягає в тому, що при створенні цієї
системи не було повною мірою враховано теоретичні принципи оподаткування,
виведені на основі багатовікового досвіду.
Не потребує доказів те, що податки є ефективним знаряддям реалізації
державної політики стосовно життєдіяльності суспільства, а саме:
перерозподілу національного продукту в усіх аспектах, компенсації недоліків
ринкових механізмів розміщення ресурсів і забезпечення соціальними благами,
заохочення бізнесу, ділової і інвестиційної активності, антициклічного
регулювання економіки, стабілізації ринкової кон`юктури. Разом з тим слід
усвідомити і такий, не менш важливий, факт: податки є вельми небезпечною
зброєю у розпорядженні держави. В руках фахівців вони можуть сприяти
економічному і соціальному розвитку країни, і навпаки, в руках професійно
неграмотної влади - призвести до розвалу економіки і зубожіння народу. Не
треба забувати про те, що оцінка податків у категоріях ринкових відносин
має передбачати не тільки їх пряму дію і вплив на фінансовий стан держави:
слід враховувати і побічний, додатковий тягар податків як фактору, що
стримує інвестування, скорочує споживання тощо.
Податкова система й податкова політика повинні грунтуватися на міцній
концептуальній основі, а не виходити лише з фіскальних міркувань і
інтересів. З цього випливає обов`язкова необхідність існування
фундаментальної податкової концепції, яка може коригуватися залежно від
завдань, що стоять перед державою в той чи інший історичний період. Вона
має включати модель впливу економічних ефектів оподаткування на результати
господарювання, обсяг, характер і напрям інвестицій, сукупного попиту та
особистого споживання, галузеву і територіальну структуру економіки.
Загалом економічній теорії податків належить займатися насамперед
оподаткуванням і податковою політикою як фактором соціально-економічної
стабільності. Практика, керована такою теорією, не може через неадекватні
обставини чи непосильні податки допустити порушення сутт`євої для
нормальної життєдіяльності економіки рівноваги між егоїстичними особистими
інтересами та загальними вигодами, втіленими у державному бюджеті.
Згадаймо : на початку ХХ століття вважався немислимим перерозподіл на
користь держави половини вартості національного доходу. Наприкінці віку в
ряді розвинутих країн це стало звичайним явищем. Отже, оподаткування навіть
на такому колись страхаючому рівні не здатне зруйнувати економіку і звести
основну масу людей до жебрацтва за умови широкої ділової ініціативи, духу
підприємництва і творчості. Звідсі істина, до якої не раз приходили
економісти різних шкіл і яку в нас останнім часом забули, звинувачуючи у
всіх смертних гріхах фінансові органи і податкову службу,- відповідь на
питання про розвиток продуктивних сил у цілому знаходиться поза сферою
фінансів. Хоч, звичайно, існує тісна залежність між податковою політикою й
загальним станом економіки. Практика країн із ринковою економікою допомогає
ще раз усвідомити аксіому: здорові фінанси й багата держава можливі тільки
за умови міцного підприємництва й багатого народу, які заінтересовані в
інвестиційній і трудовій діяльності. Тому лише ефективне господарювання
робить можливим успішне вирішення наших фінансових проблем.
Податки на споживання, що застосовуються в Україні (ПДВ, АЗ, мито),
повинні справляти вплив на всі джерела доходів. Але тут слід враховувати
той факт, що найбільший тягар цих податків лягає на кінцевого споживача.
Вони знову таки ж впливають не на всі джерела доходів однаково, а в
основному на заробітну плату. Цими податками ми найбільше скорочуємо
платоспроможний попит населення, а значить, і обсяги виробництва товарів
народного споживання. І тут завдячувати треба нерівномірному розподілу
податків між джерелами доходів. Звичайно, інакше непрямі податки впливати
не можуть. Але, очевидно, при розробці ставок оподаткування необхідно брати
до уваги рівень реальних доходів населення. Не можна забувати аксіому: з
падінням попиту з боку населення згасає й виробництво.
Слід також відзначити, що незважаючи на свої слабкі сторони,
податкова система України не з`явилася з повітря. Вона будувалась і
будується на основі небагатого власного і, в основному, зарубіжного
досвіду. Прорахунок полягає лише в тому, що запозичувався досвід країн з
розвинутою ринковою економікою, в яких, як відомо, питання “сколочування”
первинного капіталу для підйому виробництва не стоїть. У нас же картина
протилежна. І ми повинні дати зелене світло процесу накопичення капіталу,
використовуючи податкові важелі та стимули. Інакше не можна навіть мріяти
про якийсь значний економічний підйом.
ДОДАТОК №1
ПЕРЕЛІК ТОВАРІВ (ПРОДУКЦІЇ) , НА ЯКІ ВСТАНОВЛЮЄТЬСЯ АКЦИЗНИЙ ЗБІР ТА
ЙОГО СТАВКИ.
Найменування товарів (продукції)
Ставка
Ставки АЗ у відсотках до вартості у відпускних цінах, а по імпортних
товарах - до митної (закупівельної) вартості з урахуванням митних зборів та
мита.
Спирт питний етиловий
вітчизняного виробництва
90
імпортний
300
Спирт етиловий, що використовується для виготовлення
спиртованих соків
30
Горілка, лікеро-горілчані вироби
вітчизняного виробництва
85
імпортні
300
Вина та виноматеріали, шампанське
вітчизняного виробництва
50
імпортні
200
Коньяк
вітчизняного виробництва
70
імпортний
250
Пиво
вітчизняного виробництва
20
імпортне
150
Слабоградусні десертні напої, включаючи шипучі,
міцністю до 120
30
Шоколад і шоколадні вироби, кава
20
Ікра осетрових і лососевих риб, делікатесна продукція
з м`яса цінних видів риб та морепродуктів
50
Цукор
30
Тютюнові вироби :
вітчизняного виробництва
сигарети з фільтром
50
сигарети без фільтру, тютюн, цигарки
35
імпортні
150
Відеотехніка, телевізори кольорового зображення 20
Радіоприймальні пристрої, що мають тракт радіомовлення
та магнітафони
10
Легкові, пасажирські та вантажопасажирські
автомобілі до 8 (включно) посадочних місць :
марок ЛуАЗ, ЗАЗ-968, ЗАЗ-968М 10
інших марок
35
Шини для легкових, пасажирських і вантажопасажирських
автомобілів до 8 (включно) посадочних місць 35
Ювелірні вироби з дорогоцінних металів, включаючи
вироби з діамантами, дорогоцінним та напівдорогоцінним
камінням
35
Високоякісні вироби з фарфору
30
Вироби з кришталю, виготовлені ручним способом 45
Хутрові вироби та вичинені шкурки
30
Натуральна шкіра, що реалізується, та одяг з неї 35
Килими і килимові вироби машинного виробництва 40
Мікрохвильові печі
20
Столові прибори і посуд із недорогоцінних металів з
покриттям із срібла і золота
35
Спирт етиловий, що використовується для виготовлення
парфумів вітчизняними виробниками 30
Вина, виготовлені з використанням етилового спирту
вітчизняного виробництва
30
імпортні
200
Вина марочні
вітчизняного виробництва
40
імпортні
200
Шампанські та ігристі вина, виноматеріали
вітчизняного виробництва
40
імпортні
200
Вина столові ординарні
вітчизняного виробництва
10
імпортні
200
Міцні напої з плодового та виноградного спирту
вітчизняного виробництва
30
імпортні
300
ДОДАТОК №2
Міністерство фінансів України, Головна державна
податкова інспекція України
ПОСВІДЧЕННЯ
№ ___________
про реєстрацію імпортера алкогольних напоїв, тютюнових
виробів (непотрібне закреслити)
Видано___________________________________________________
(повна назва юридичної особи або прізвище, ім`я та по-батькові
фізичної особи)
_________________________________________________________
(адреса)
_________________________________________________________
(банківські реквізити, ідентифікаційний код)
в тому, що він зареєстрований __ _____ 1997 р.
у державній податковій інспекції
_____________________________________
(повна назва державної
__________________________________________________________________
податкової інспекції)
Сертифікат (ліцензія) №___ із терміном дії до __ _____ 1997 р.
Виданий ____________________________________________
Термін дії посвідчення відповідає терміну дії сертифіката (ліцензії).
Начальник (заступник начальника)
державної податкової інспекції _____
(підпис)
Реєстраційний № ___
__ _______ 1997 р.
` (дата видачі посвідчення)
ДОДАТОК №3
ДОВІДКА
Видана _________________________________________________________
(повна назва підприємства та підпорядкованість)
яке розташоване за адресою ________________________________________
(індекс, район, місто,
_________________________________________________________________
|
