Правовые формы организации предриятий - Предпринимательство - Скачать бесплатно
структурою. Так, виходячи з положень Законів
України «Про власність», «Про підприємства в Україні» можна зробити
висновок про те, що відношення засновника підприємства до створеної ним
юридичної особи мають тільки зобов’язальний характер, а саме засновник
зобов’язаний :
. сформувати статутний фонд підприємства шляхом виділення майна,
необхідного для здійснення підприємницької діяльності;
. затвердити його статут;
. призначити керівника підприємства;
. затвердити річні звіти і баланси;
. прийняти рішення про реорганізацію чи ліквідацію діяльності даної
структури.
Інші повноваження по керуванню можуть бути покладені власником на
керівника підприємства, що буде нести всю повноту відповідальності за
результатами діяльності юридичної особи, як перед його засновником, так і
перед державою, у тому числі відповідальність по сплаті податків, зборів і
інших платежів у бюджет.
До переваг даної організаційно-правової форми підприємницької
діяльності відносяться також можливість широкого вибору предмету
діяльності, за винятком здійснення страхових, банківських, ломбардних і
довірчих операцій. Зазначені обмеження не позбавляють можливості приватного
підприємства приймати опосередковану участь у даних видах підприємництва,
виступаючи співзасновником у відповідних господарчих товариствах. Більше
того, саме опосередкована участь у господарчих товариствах, що займаються
названими ризиковими видами підприємництва, є найбільш прийнятним для такої
організаційної форми як приватне підприємство, тому що відповідальність
власника – фізичної особи, відповідно до ст. 8 Закону України «Про
власність», по заальному правилу має обмеужувальний характер, не виходячи
за межі його внеску в статутний фонд створеного ним приватного підприємтсва
(якщо інше не передбачене законодавством України й установчими документами
самого підприємства).
3.2. Колективне підприємство
В залежності від статусу колективу засновників виділяють такі
колективні підприємства:
. підприємство, яке засноване на власності трудового колективу;
. колективне підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;
. комунальне підприємство, засноване на власності відповідної
територіальної громади;
. державне підприємство, засноване на державній власності, в тому
числі казенне підприємство.
Підприємство, яке засноване на власності трудового колективу. До
суб’єктів колективної власності належать власність орендних підприємств,
колективних підприємств, кооперативів, акціонерних товариств,
господарських товариств, господарських асоціацій, громадських
організацій та інших об'єднань, які є юридичними особами.
Утворення і примноження колективної власності
забезпечуються передачею державних підприємств в оренду, наданням
колективам трудящих можливості використовувати одержані доходи для викупу
державного майна, перетворенням державних підприємств в акціонерні
товариства, добровільним об'єднанням майна громадян і юридичних осіб для
створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських
товариств.
Власність колективного підприємства виникає у разі переходу
всього майна державного підприємства у власність трудового
колективу, викупу орендованого майна або придбання майна іншими
передбаченими законом способами.
Майно колективного підприємства, включаючи вироблену
продукцію та одержані доходи, є спільним надбанням його колективу.
У майні колективного підприємства визначаються вклади його
працівників. До складу такого вкладу включаються сума вкладу
працівника в майні державного або орендного підприємства, на основі
якого утворено колективне підприємство, а також вклад працівника у
приріст майна цього підприємства після його створення.
При ліквідації колективного підприємства вартість вкладу
виплачується працівникам (їхнім спадкоємцям) з майна, яке
залишилось після розрахунків з бюджетом, банками та іншими
кредиторами підприємства.
Особливостями розглянутої організаційно-правовою форми є те, що
власниками його майна (засновниками) можуть бути тільки фізичні особи,
об’єднані поняттям «трудовий колектив підприємтсва», отже, такі особи
повинні безпосередньо працювати на даному підприємстві. Працівникові, який
припинив трудові відносини з підприємством, а також
спадкоємцям померлого працівника виплачується вартість вкладу. Розмір
вкладу працівника у приріст майна визначається виходячи з його
трудової участі в діяльності підприємства.
На вклад працівника колективного підприємства нараховуються і
виплачуються проценти в розмірі, який визначається трудовим
колективом виходячи з результатів господарської діяльності
підприємства.
Вищевказані особливості дозволяють зробити висновок про те, що при
створенні такої організаційно-правової форми як колективне підприємство,
необхідно в його установчому документі – статуті конкретизувати положення,
пов’язані з:
. правонаступництвом даного підприємства по зобов’язанням
перетвореного державного підприємства;
. визначенням правового режиму переданого на баланс такого
підприємтсва;
. визначенням порядку вступу до складу засновників підприємства і
вихід із нього члена трудового колективу, розмір внесків його
працівників, права і обов’язки кожного члена трудового колективу по
керуванню підприємством, порядку формування і повноваження органів
управління, порядку розподілу прибутків і збитків підприємства,
умов реорганізації та інших питань.
Різновидом такого виду підприємства є колективне сільськогосподарське
підприємство, правове положення якого урегульоване Законом України «Про
колективне сільськогосподарське підприємство».
Колективне підприємство, яке засноване на власності об'єднання
громадян. Законом України “Про об’єднання громадян” передбачена можливість
створення підприємтсв для обслуговування потреб цього об’єднання. Під
об’єднанням громадян (ст. 1 названого Закону) розуміється добровільне
спільне формування, створене на основі єдності інтересів для спільної
реалізації громадянами своїх прав і свобод, та не мають на меті своєї
діяльності одержання прибутку. Правовою основою створення підприємницьких
структур об’єднанням громадян є майно зазначених об’єднань, у тому числі
кошти, майно, передане державою, а також придбане за рахунок власних коштів
або на інших не заборонених законом підставах.
У відповідності до ст. 24 Закону України “Про об’єднання громадян”, із
метою виконання статутних завдань і цілей, зреєстровані об’єднання громадян
(політичні партії та громадські організації) можуть здійснювати необхідну
комерційну та іншу необхідну господарську діяльність шляхом створення
госпророзрахункових установ та організацій із статусом юридичної особи,
засновувати підприємтсва в порядку, передбаченому законодавством.
Госпрозрахункові організації і установи створюються, як правило, у
вигляді різних центрів по дослідженню суспільної думки, проблем
економічного і соціального розвитку регіонів та областей, галузей
промисловості тощо. У статутних актах даних організацій та установ
вказується право їх на майно та кошти, одержані в наслідок їх діяльності,
найменування даної комерційної структури, мета, предмет її діяльності (що
має обмежувальний характер, передбачений законодавством України для даної
організаційно-правової форми), правовий режим майна, переданого
засновником, та фондів, що утворюються, компетенція органів управління і
контролю, взаємовідносини з засновником, умови реорганізації і ліквідації.
Об’єднання громадян не можуть виступати засновниками підприємтсв (крім
засобів масової інформації), а також займатися господарчою та іншою
комерційною діяльністю. Тому предметом діяльності госпрозрахункових
організацій і установ, створених політичними партіями, може бути лише
продаж суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних
матеріалів, виробів із партійною символікою, проведення фестивалей, свят,
виставок. Дані структури вправі також проводити суспільно-політичні заходи.
Таким чином, законодавчі обмеження сфери здійснення підприємництва
даних організаційно-правових форм дозволяє обмежити прямий вплив
комерційної діяльності на політичну спрямованість органів державної влади і
управління.
У випадку припинення діяльності об’єднання громадян кошти та інше
майно об’єданання громадян не може перерозподілятися серед його членів і
використовується для здійснення статутних завдань або добродійних цілей, чи
передається державі. При чому слід пам’ятати про те, що політичним партіям,
їх установам та організаціям заборонено діставати кошти від іноземних
держав і організацій, іноземців, апатридів, державних органів, державних
підприємтсв, установ, організацій, крім випадків, передбачених
законодавством України; підприємств, створених на основі змішаних форм
власності, якщо участь держави або іноземної держави в них перевищує 20 %,
не легалізованих об’єднань громадян; анонімних пожертвувань. Політичні
партії не мають права одержувати прибутки по акціях і від інших цінних
паперів, їм забороняється мати рахунки в іноземних банках і зберігати в них
цінності. У випадку порушення цих вимог діяльність політичної партії, її
установ та організацій може бути заборонена.
3.3. Комунальне підприємство, засноване на власності тариторіальної
громади.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про власність в Україні» під
комунальною власністю розуміється право власності краю, області,
району чи іншого адміністративно-територіального утворення
перебувають майно органів влади і управління адміністративно-
територіального утворення, кошти місцевого бюджету, житловий
фонд і житлово-комунальне господарство місцевої Ради народних
депутатів, а також можуть бути підприємства сільського
господарства, торгівлі, побутового обслуговування, транспорту,
промислові, будівельні та інші підприємства і комплекси, заклади
народної освіти, культури, охорони здоров'я та інше майно, необхідне для
економічного і соціального розвитку та виконання інших завдань, які
стоять перед відповідними адміністративно-територіальними утвореннями.
Для створення і діяльності підприємства комунальної власності
необхідно виділити майно, що відповідає вимогам закону України «Про
власність». Засновником такого підприємтсва є місцева Рада, керівник якої
затвреджує статут підприємства, призначає його керівника, якому доручає
формування трудового колективу.У статуті також визначаються особливості
формування фондів такого підприємства, його стосунків з місцевою радою,
особливості, які відносяться до реорганізації і ліквідації, що має важливе
значення в зв’язку з прийнятими законодавчими актами України, які
передбачають необхідність приватизації комунальних і державних підприємств.
Не підлягає перетворенню майно і підприємства, що відносяться до найбільш
важливих галузей екноміки; історичні і культурні пам’ятники, майно, що
відноситься до діяльності специфічних організацій: установ виконання
покарань, аеропортів, вокзалів, шляхів тощо.
Таким чином, дана організаційно-правова форма має забезпечити
діяльність відповідного територіального утворення, що припускає
необхідність стабилізації нормативного регулювання бюджетної системи
областей і регіонів. Це дозволяє таким підприємствам ефективно планувати
витрату своїх фондів, а отриманий прибуток направляти на розвиток
регіональних структур і самих підприємтсв.
Комунальні підприємства мають право повного господарського відання або
право оперативного управління по відношенню до майна відповідної
територіальної громади.
3.4.Державне підприємство, засноване на державній власності. Казенне
підприємство.
До державної власності належать загальносоюзна власність, власність
союзних республік, власність автономних республік, автономних
областей, автономних округів, власність адміністративно-
територіальних утворень (комунальна власність). Розпорядження й
управління державним майном здійснюють від імені народу (населення
адміністративно-територіального утворення) відповідні Ради народних
депутатів та уповноважені ними державні органи.
Земля та її надра, води, рослинний і тваринний світ є невід'ємним
надбанням народів, які проживають на даній території. Союзна республіка,
автономна республіка, автономна область, автономний округ здійснюють у
рамках законів СРСР володіння, користування і розпорядження землею та
іншими природними ресурсами на своїй території у своїх інтересах і в
інтересах Союзу РСР. Автономна республіка, автономна область,
автономний округ здійснюють ці правомочності також в інтересах союзної
республіки і в рамках її законів. Користування і розпорядження водами та
іншими природними ресурсами, розташованими на території двох чи
кількох союзних республік, автономних республік, автономних областей,
автономних округів, здійснюються за погодженням між ними, при необхідності
- з участю Союзу РСР. У володінні і користуванні Союзу РСР (його
органів та організацій) перебувають земельні ділянки та інші
природні об'єкти, надані для забезпечення діяльності органів влади і
управління Союзу РСР, Збройних Сил СРСР, прикордонних, внутрішніх і
залізничних військ, магістрального трубопровідного транспорту, Єдиної
енергетичної системи СРСР, космічних систем і загальносоюзних
систем зв'язку та інформації, а також для використання іншого
майна, яке згідно з частиною другою статті 21 Закону України «Про
власність» віднесено до загальносоюзної власності за погодженням між С РСР
і відповідною союзною, автономною республікою.
У загальносоюзній власності перебувають майно органів влади і
управління Союзу РСР, магістральний трубопровідний транспорт, Єдина
енергетична система СРСР, космічні системи і загальносоюзні системи
зв'язку та інформації, майно Збройних Сил СРСР, прикордонних,
внутрішніх і залізничних військ, оборонні об'єкти, кошти союзного
бюджету, Державний банк СРСР та інші банки Союзу РСР і загальносоюзні
резервні, страхові та інші фонди. У загальносоюзній власності перебувають
також підприємства і народногосподарські комплекси в промисловості,
енергетиці, будівництві, залізничний, повітряний, морський транспорт,
вищі навчальні заклади загальносоюзного значення та інше майно,
придбане за рахунок загальносоюзних коштів або безоплатно передане у
власність Союзу РСР союзними республіками, автономними
республіками, автономними і адміністративно-територіальними
утвореннями, громадянами і юридичними особами.
Відповідно до статт 24 Закону України «Про власність» майно, що є
державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить
йому на праві повного господарського відання.
Здійснюючи право повного господарського відання своїм майном,
підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном і
на свій розсуд вчиняє щодо нього будь-які дії, які не суперечать
законові. До права повного господарського відання застосовуються
правила про право власності, якщо законодавчими актами Союзу РСР,
союзних і автономних республік не передбачено інше.
Державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують
питання створення підприємства і визначення цілей його діяльності, його
реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю
використання і схоронністю довіреного йому державного майна та інші
правомочності відповідно до законодавчих актів Союзу РСР, союзних і
автономних республік про підприємство.
У разі прийняття державним органом, уповноваженим управляти
державним майном, рішення про реорганізацію або ліквідацію
державного підприємства, крім випадків, коли воно визнане
неспроможним (банкротом), трудовий колектив вправі вимагати передачі
підприємства в оренду або перетворення його в інше підприємство,
засноване на колективній власності. Спори, що виникають у таких
випадках між державним органом і трудовим колективом, вирішуються
державним арбітражем.
Прибуток, який залишається у державного підприємства після сплати
податків та інших платежів у бюджет (чистий прибуток), надходить у
розпорядження трудового колективу підприємства. Частина цього прибутку
передається у власність членів трудового колективу в порядку і
розмірах, що визначаються законодавчими актами.
Сума прибутку, що належить членові трудового колективу, утворює
його вклад. На суму вкладу членові трудового колективу може бути видано
акції.
На вклад (акції) підприємство щороку виплачує проценти
(дивіденди). Розмір частини прибутку, що направляється на виплату
процентів (дивідендів), визначається за погодженням між
адміністрацією підприємства і трудовим колективом.
За згодою члена трудового колективу сума його вкладу (повністю
або частково) може бути направлена на спорудження або придбання жилого
будинку чи інших об'єктів соціально-культурного призначення. На
відповідну суму вкладу проценти не нараховуються.
Член трудового колективу має право одержати суму його вкладу
(вартість акцій) у порядку і строки, що визначаються спільним рішенням
адміністрації і трудового колективу.
При ліквідації підприємства сума вкладу (вартість акцій)
виплачується членам трудового колективу (спадкоємцям) з майна, що
залишилось після розрахунків з бюджетом, банками та іншими
кредиторами підприємства.
Таким чином, виходячи з об’єктів права державної власності державні
підприємства таку підприємницьку діялність, що є виключною прерогативою
держави і спрямована на забезпечення стратегічних інтересів та функцій
самої держави. Так, діяльність, пов'язана з виготовленням і
реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видобуванням
бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів права
державної власності, перелік яких визначається у встановленому
Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов'язана
з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-
психіатричних експертиз та розробленням, випробуванням, виробництвом
та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками
із будь-якою метою, може здійснюватися тільки державними підприємствами
та організаціями.
Діяльність, пов'язана з технічним обслуговуванням та
експлуатацією первинних мереж (крім місцевих мереж) та
супутникових систем телефонного зв'язку в мережах зв'язку
загального користування (крім супутникових систем телефонного зв'язку
в мережах загального користування, які мають наземну станцію
спряження на території України та створюються або розгортаються за
допомогою національних ракет-носіїв або національних космічних
апаратів), виплатою та доставкою пенсій, грошової допомоги
малозабезпеченим громадянам, здійснюється виключно державними
підприємствами і об'єднаннями зв'язку.
Державні підприємтсва діють на основі статутів, затверджених їх
засновниками – міністерствами та іншими підвідомчими Кабінету Міністрів
України органами державного управління. Державні підприємства не можуть
бути заснониками інших державних підприємств та господарчих товариств.
Особливості створення і діяльності казенного підприємства регулюються
розділом VIII Закону України “Про підприємства в Україні”. Стаття 37 цього
Закону так визначає особливості казенного підприємтсва. Державне
підприємство, яке відповідно до законодавства України не підлягає
приватизації, за рішенням Кабінету Міністрів України може бути перетворене
в казенне підприємство.
Рішення про перетворення державного підприємства в казенне приймається
за однієї з таких умов:
o підприємство провадить виробничу або іншу діяльність, яка
відповідно до законодавства може здійснюватись тільки державним
підприємством;
o головним споживачем продукції підприємства (більш як 50
відсотків) є держава;
o підприємство є суб'єктом природних монополій.
Ліквідація і реорганізація казенного підприємства
здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до
законодавства України.
Управління казенним підприємством здійснюють органи,
уповноважені управляти відповідним державним майном. Органами
управління казенними підприємствами є міністерства та інші
центральні органи виконавчої влади.
Міністерство або інший центральний орган виконавчої влади:
o призначає на посаду та звільняє з посади керівника казенного
підприємства за погодженням з Кабінетом Міністрів України;
o затверджує статут казенного підприємства та зміни до нього, здійснює
контроль за додержанням статуту та приймає рішення у зв'язку з його
порушенням;
o здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є у державній
власності і закріплене за казенним підприємством;
o здійснює планування і фінансовий контроль за господарською діяльністю
казенного підприємства, затверджує фінансовий план і план розвитку
казенного підприємства та обов'язково укладає з ним державні контракти
на поставку продукції (виконання робіт, надання послуг) для державних
потреб;
o визначає порядок використання чистого
|
