Політична соціалізація молодших школярів (на прикладі контент-аналізу підручників для початкової школи) - Педагогика - Скачать бесплатно
Миколаївська філія Національного університету
“Києво – Могилянська Академія”
Департамент політології
Кафедра політології
«Політична соціалізація молодших школярів (на прикладі контент-аналізу
підручників для початкової школи)»
Кваліфікаційна робота
на здобуття академічного ступеню бакалавра
студента 431 групи Іванова О.А.
Декан департаменту політології:
д.п.н., професор Мейжис І.А.
Науковий керівник:
Викладач Левченко О.О.
Миколаїв – 2000
План.
Вступ.
І. Теоретична частина: аналіз досліджуваних категорій і понять.
Розділ 1.1. Процес політичної соціалізації в початковій
школі.
Розділ 1.2. Психологічно-розумові особливості молодших шко-
лярів.
ІІ. Практична частина: мета і сучасний стан громадянської освіти в
початковій школі.
Розділ 2.1. Шляхи формування бажаного типу політичної
куль- тури у молодого покоління.
Розділ 2.2. Контент-аналіз букварів, як засіб дослідження
сучас-ного стану у галузі громадянської освіти.
Висновки.
Використана література.
-1-
Вступ.
Усі спроби побудувати демократичну правову державу, громадянське
суспільство будуть зведені нанівець без відповідної політичної культури
громадян, членів даного суспільства. Демократія – в середині кожного з нас,
в наших ціннісних орієнтаціях, наший культурі, поведінці, наших
знаннях про неї, про наші права, свободи і обов’язки.
Демократична правова держава і громадянське суспільство – ось
орієнтири нашого національного розвитку ХХІ століття, наша мета і
завдання. Демократія не виникає сама по собі, її не можна проголосити
чи задекларувати, вести указом чи постановою. Спроби
“проголосити” ринкову економіку вже зазнали краху. То чому ж
з демократією буде інакше?
Проблеми нашого суспільства – це проблеми духовні, проблеми “розрухи
в головах”, а не в економіці. І доки ця “розруха” не буде подолана, доки
громадянин не стане почувати себе громадянином України усі спроби реформ,
розбудов приречені на поразку.
Демократії слід навчати, її слід прищеплювати. Член громадянського
суспільства – це роль, яку слід опанувати. Громадянином не народжуються –
громадянином стають, громадянина плекають в собі. Плекають, виховують,
навчають – з дитинства.
Це – ті фундаментальні положення, на які я спиратимусь під час
написання дипломної роботи. Їх можна об’єднати в одне поняття:
“Громадянська освіта і громадянське виховання”. Зміст тут подвійний: мова
йде і про громадянина України, як громадянина держави, і про громадянина,
як члена громадянського суспільства.
Від покоління до покоління в розвинутих демократіях Заходу
передаються громадянські цінності. В Україні ситуація інша. На жаль
і це –
-2-
наша трагедія – старшому поколінню не має чого передати своїм дітям
в плані демократичних і громадянських цінностей. На
суспільство, на державу покладено цей складний обов’язок –
прищепити ці цінності дітям, наступному поколінню громадян України. Від
успіху цього процесу без малого залежить доля нації.
Досліджуючи цей процес входження особи в світ суспільно – політичних
відносин, що має назву політична соціалізація, я в якості теми для
дипломної роботи обрав наступну: “Політична соціалізація в молодшій
школі”. Логіка моя така: саме в молодшій школі, з опануванням
фундаментальних знань про світ, розпочинається опанування дитиною знань і
розуміння про державу, суспільство, своє місце в них. І
якщо цей етап соціалізації буде втрачено в плані громадянської
освіти і виховання, то може бути втрачено ціле покоління. Перевиховувати
завжди важко, а іноді – і запізно.
Отже – політична соціалізація в молодшій школі – тема на стику
політології і педагогіки. Навіть без спеціального вивчення зрозуміло, що
політична соціалізація в молодшій школі може відбуватись різними
шляхами. Я не ставлю перед собою завдання охопити всі з них, моя
мета – вивчити процес політичної соціалізації в молодшій школі через
дослідження підручників для молодших школярів, букварів - першого
вікна маленької людини у великий світ Знання.
З чого я виходжу? З того, що існує об’єктивно набір цінностей, які
необхідно прищепити дитині для успішності процесу її політичної
соціалізації, становлення її в ролі громадянина. Цей набір цінностей
має бути певним чином “закладений” у букварі. Складність
завдання полягає в тому, щоб “перекласти” доступними для
дитини – молодшого школяра – символами, поняттями, образами такі ціннісні
категорії, як: “громадянській обов’язок”, “громадянська гордість”,
“ініціативність”, “повага до своїх прав і прав інших” і т. д. Я
намагатимусь дослідити, чи здійснений
-3-
цей “переклад” в підручниках, чи закладені в них ці
цінності взагалі, концептуально.
Отже, вже вимальовуються певні частини, етапи дослідження: вивчення
самого процесу політичної соціалізації в молодшому шкільному віці,
вивчення психологічних, розумових, світосприйнятних можливостей і
особливостей молодших школярів (тобто – способу сприйняття ними
дійсності, світу, знань, рівень їх здатності до цього сприйняття), аналіз
складових компонентів ціннісної системи демократичного типу – тобто
визначення того, які саме ціннісні орієнтації мають бути прищеплені;
і – вивчення існуючих джерел їх передачі – підручників,
букварів. Останнє – головна частина дослідження: пошук відповідей на
питання: “Що має бути прищеплено і яким чином?” та “Який
стан справ у цьому напрямі сьогодні ми маємо?”
Постає перед нами проблема вибору методу дослідження букварів.
Я зупинив свій вибір на конвент-аналізі, як найбільш
відповідному методі семантичної інформації.
На яку базу, які розробки в цій галузі можна спиратись? Відразу
констатую: не довелось зустріти жодної наукової розробки саме з цієї
теми. Проте наявна значна кількість матеріалу про кожний з окремих
аспектів дослідження.
Так, скажімо, політична соціалізація як процес, досліджується у
багатьох монографіях та підручниках. Серед найбільш вдалих назву Л.
Борисова, К. Гаджієва, О. Бабкіну, Ю. Борцова – авторів
підручників з політології та соціології.
Існує велика кількість літератури і по вивченню вікових особливостей
світосприйняття молодших школярів, серед яких дуже не погані монографії
і статті – ще радянського періоду:
Останнім часом з’явилась значна кількість публікацій, присвячених
-4-
проблемам громадянської освіти і виховання, побудові громадянського
суспільства, аналізу цінностей, притаманних демократичній (громадянській)
політичній культурі. Це – і класики політологічної науки: Г. Олмонд,
С. Верба і М. Вебер. Це – і дослідження К. Гаджієва, Дж.
Пілон, І. Шапіро. Непогані дослідження
проведені і нашою землячкою – Л. Крицькою, але
вони, на жаль, стосуються в основному учнів старшого шкільного віку.
Особливо хочеться виділити чудову статтю О. Щербініна “С картинки в
твоём букваре” (Полис. – 1994. - № 5), присвячену прищепленню цінностей –
але тоталітарного суспільства! – через буквар, с самого дитинства. Вона
стала для мене певним зразком при написанні роботи.
Методика проведення неповного контент-аналізу можна знайти
у роботі Дж. Мангейма, Р. Річа “Політологія. Методи
дослідження”.
Об’єктами безпосереднього дослідження стали п’ять букварів,
розповсюджених в школах: чотири україномовні і один –
російськомовний.
Таким чином, вихідні дані до дослідження наявні, залишається лише
обробити інформацію і синтезувати її в межах дипломної роботи. Це я і
намагатимусь зробити.
-5-
І. Теоретична частина: аналіз досліджуваних категорій і понять.
Розділ 1.1. Процес політичної соціалізації
в початковій школі.
Під соціалізацією взагалі розуміють процес залучення індивідів
до наявних соціальних норм і цінностей. Соціалізація розкриває
зв’язки між людиною і суспільством, її можна охарактеризувати і
як “процес цивілізації суспільства”, за влучним висловом індійського
політолога П. Шарана.
Поняття соціалізації, пов’язане з розвитком соціології, було введене в
науковий обіг наприкінці ХІХ ст. американцем Ф. Гідденсом та французом
Г. Тардом. Бурхливий розвиток політичної науки призвів до формулювання
поняття “політичної соціалізації”, що було зроблено на межі 50-60х рр.
ХХ ст. американськими політологами. Початкове визначення
політичної соціалізації як “процесу, завдяки якому індивід засвоює
політичну культуру суспільства, основні політичні поняття,
свої права та обов’язки відносно уряду та набуває уявлень про структуру та
механізм політичної системи”. Недоліком цього визначення є те, що в ньому
особистість виступає пасивним об’єктом виховання і навчання.
Насправді ж, це не так. Особистість не є пасивним
сприймачем цілеспрямованого впливу з боку суб’єктів
політичної соціалізації. Ми ще докладно зупинимось на цьому питанні нижче,
коли говоритимемо про те, що молодші школярі дуже чітко можуть
відчувати різницю між тим, що відповідає і що не відповідає дійсності. А
зараз ми відзначимо, що має рацію російський політолог
Є. Шестопал, яка вважає, що поняття “політична соціалізація” ширше,
ніж політичне виховання або просвіта, бо охоплює не тільки
цілеспрямований
-6-
вплив на особистість панівної ідеології та політики, не лише стихійний
вплив, а й особисту політичну активність, яка проявляється і в
ідентифікації індивідом отриманої інформації за критерієм її відповідності
чи невідповідності дійсності.
Отже, політична соціалізація особи пов’язана з входженням людини
в політику, з засвоєнням нею пануючих в суспільстві політичних
ідей, цінностей, норм політичної поведінки. Політична соціалізація завжди
несе в собі два аспекти. Перший – політична соціалізація, як
засвоєння новим поколінням основоположних принципів існуючої політичної
культури, закладених в традиціях країни; другий – набуття знань і досвіду,
обумовленого конкретною дійсністю – в результаті хоч би й пасивної участі в
різних формах політичного життя. З цих аспектів справедливо
випливають і два процеси політичної соціалізації, діалектично
взаємопов’язані між собою –
1) Процес набуття і накопичення політичних поглядів, оцінок і
знань;
2) відмова від того, що не відповідає дійсності.№
Коли вже відкрито три нові проблеми, пов’язані з політичною
соціалізацією молодших школярів в сучасних умовах. Що ми маємо
на увазі? По-перше – одним з аспектів політичної соціалізації є
цілеспрямований вплив, вплив з боку пануючої ідеології. Постає питання:
чи існує у нас пануюча ідеологія, ідеологія соціалізації, яка б
проглядала вже починаючи з дитинства, з перших шкільних років,
тобто ми стикаємось з проблемою національної ідеї, ідеології,
елементи якої мають прищеп-люватись новому поколінню.
Ми можемо констатувати, що національної ідеї чи державної
ідеології в Україні сьогодні не існує. І цей факт відзначено багатьма
............................................................................
.............................................................
1. Борисов Л.П. Политология. - М., 1996. – С. 100-101.
-7-
дослідженнями. На це, зокрема, звертають увагу і педагоги, які працюють
з дітьми, школярами і гостро відчувають відсутність єдиного
стратегічного спрямовуючого напрямку політичного виховання і освіти.
Зокрема, Л. Крицька пише: “Україні, українській
освіті, особливо ж шкільній, необхідна офіційна державна
(державницька) ідеологія, принаймні в перехідний період”.№ Про ідеологію
ми ще будемо говорити, а зараз зазначимо, що деідеологізація, що
пройшла в нашій системі освіти під гаслами боротьби з
комуністичною, тоталітарною ідеологією на початку 90х років не
могла бути самоціллю. Відмова від однієї ідеології залишила вакуум у цій
сфері, ім’я якому – безідейність. Відсутність будь-якої
ідеології – лихо не менше, ніж тоталітарна ідеологія; бо ідеологія може
бути і демократичною, спрямованою на виховання громадянина і члена
громадянського суспільства, а ось безідейність, стихійність у цій сфері
завжди залишають шанс для повернення тоталітаризму, який принесе
у вигляді своєї ідеології чіткий і простий порятунок від хаосу
стихійності і порожнечі в ідеологічній сфері.
Висновок – у дослідженні слід звернути особливу увагу на
наявність / не наявність єдиної ідеологічної лінії в політичному аспекті
освіти в молодшій школі. Відсутність такої створює значні труднощі
процесу успішної політичної соціалізації.
Проблема друга – політична культура, закладена в традиціях країни,
її народу. Політична культура населення сучасної України не є темою
нашого дослідження, але вона є значним, дуже важливим фактором
впливу на об’єкт нашого дослідження. Велика кількість досліджень,
спрямованих на вивчення сучасної української політичної
культури свідчать: ми
............................................................................
.............................................................
1. Ігнатенко П., Крицька Л. Конституція України і громадянське
виховання учнів // Початкова школа. – 1997. - № 1 – с. 4.
-8-
успадкували тяжкі комплекси і національної меншовартості, і тоталітарні
рецидиви, і все те, що можна назвати посттоталітарним і постколоніальним
синдромом. Тобто те, що не тільки не слід успадковувати молодому
поколінню в процесі політичної спеціалізації, а від чого молоде покоління
слід захищати, відмежовувати усіма способами. Наведемо декілька
прикладів.
Приклад 1: етатистські елементи у політичній культурі. Їх можна
знайти скрізь – навіть, коли в серпні, коментуючи проходження жнив,
телеведучий говорить: “Держава буде з хлібом”, - у носія громадянської
політичної культури має виникнути питання: при чому тут держава?
Хіба їй належить врожай, хіба увесь АПК є власністю держави? Проте
молодший школяр не розбирається в таких тонкощах. Для нього почута декілька
разів фраза типу: “Держава буде з хлібом”, - означатиме:
1) Весь хліб в Україні належить державі,
2) Збір врожаю – проблема держави (чи ще гірше: хто б хліб не
зібрав – а з хлібом буде лише держава). Тобто держава,
внаслідок таких “дрібних казусів”, не помітних для громадян
колишнього СРСР, у свідомості дитини ототожниться з тим, що ми
називаємо громадянським суспільством. І подолати це хибне
ототожнення вже потім буде дуже важко. Не слід гребувати
подібними “дрібничками”, сподіваючись, що дитина не розуміє, про
що йде мова, не звертає уваги на це. Вченими вже давно доведено:
практично нічого, з почутого чи побаченого нами не проходить
повз нашу увагу, осідаючи в підсвідомості, тим більше, коли
|
