Микола Зеров - Литература : зарубежная - Скачать бесплатно
постаті римського поета, а й своєрідним
підсумком, результатом ретельного і ґрунтовного дослідження з історії
античної літератури.
Остання група досліджуваних образів - персонажі славетних творів
світової літератури. Улюбленим книгам Зеров присвятив цикл «Книжки і
автори», який відкривається «програмовою» поезією «Semper legenda». Як
згадував М.Рильський, Зеров вважав, що у домашній бібліотеці повинні бути
книги тільки semper legenda, тобто завжди перечитувані. Цей вислів і
визначив лейтмотив всього циклу. У використанні образів літературного
походження Зеров іде різними шляхами: у одних випадках сонети неокласика є
своєрідними стислими інтерпретаціями найцікавіших фрагментів відомих творів
Ч.ДІккенса («Домбі і син»), Марка Твена («Життя на Місісіпі»), У.Теккерея
(«Історія Генрі Есмонда»), С.Лагарлефа («Легенда однієї садиби»), в інших -
талановитими ремінісценціями. Так, «Словом о полку Ігоревім» навіяні сонети
«Сон Святослава» і «Князь Ігор». За мотивами роману Е.Золя «Провина абата
Мюре» написаний цикл сонетів «Параду», а за епопеєю Гомера - «Мотиви
«Одіссеї». Поезія великого Тагора наштовхнула до створення сонета «На мотив
Рабиндраната Тагора».
В окремих поезіях глибина психологічної характеристики досягається
оповіддю від імені самого героя («Гуллівер», «Гільгамеш»), що зближує
позиції ліричного героя і власне автора. Так, сонет «Гуллівер» написаний у
липні 1934 року, найдраматичнішого року в житті Зерова. Розпочалося
планомірне цькування поета і вченого: на початку січня відбулося засідання
університетського товариства «Літератор-марксист», де П.Колесник виголосив
доповідь «Буржуазно-націоналістична літературознавча концепція М.Зерова і
хви-льовизм». Через кілька місяців професора Зерова було звільнено з
університету. Останній удар долі - смерть десятилітнього сина. Так збіглися
в часі для Зерова трагедія суспільства й особиста. Героя його поезії
Гуллівера лякають не «великі» вороги, явні, а ті, що «лагідно і так
зухвало» плетуть інтриги. Зеров зображує соціальне явище того часу: «Не так-
бо люті тигри і леви, Як дріб'язкові, мстиві ліліпути». Подібний мотив - і
в поезії «Incogonito». Лицемірство й дволикість стають для багатьох його
сучасників нормою поведінки: «Він народивсь давно, - і то не маячня! Живе в
усіх часах, в усіх суспільних шарах. Та нині розплодивсь у безліч
екземплярах, Мов літоросль повзка до в'язового пня».
Трактуванням літературних образів адекватно реальному життю і
накладанням різних часових планів сонети Зерова, за спостереженням М.Ласло-
Куцюк, надзвичайно близькі до творів його сучасника - російського поета
Осипа Мандельштама, що вирізнявся своїм талантом з-поміж членів
літературного угрупу-вання «Лирический круг».
Зрештою, зауважимо, що значну культурологічну цінність мають коментарі
Зерова, якими він супроводжував оригінальні поезії в збірці «Камена».
Глибока ерудиція, літературний смак, почуття міри перетворюють їх на
своєрідні науково-популярні твори.
Отже, активно використовуючи образи світової культури, Зеров увиразнює
поетичну розповідь, надає їй неповторного, зеровського колориту, забарвлює
емоційно, спрямовує думку, полегшує розуміння змісту. «Культурологічна»
буттєва парадигма стала основою світогляду Зерова-неокласика. Думки поета,
«закодовані» в культурософські образи, не втрачають своєї естетичної
цінності й нині.
-----------------------
Виконала:
Студентка групи РПА-23
Капустіна Дар’я
Перевірила:
Мариняк Руслана Степанівна
|
