Анализ и аудит финансовой отчетности предприятия - Бухгалтерский учет и аудит - Скачать бесплатно
Звіт про фінансово-майновий стан включає наступні статті:
1.Рух фондів:
статутний фонд, додатковий капітал, резервний фонд, фонд коштів, що
спрямовані на розвиток і вдосконалення виробництва, фонд коштів, які
спрямовані на соціальні потреби, фонд заохочення, нерозподілений прибуток
минулих років, резерв на покриття наступних витрат і платежів, фонд охорони
праці, цільове фінансування з бюджету, цільове фінансування з позабюджетних
фондів, інші фонди спеціального призначення.
2.Використання коштів бюджету та позабюджетних фондів:
3.Спрямування коштів до цільових і позабюджетних фондів та на
споживання.
4.Наявність та рух основних засобів.
5.Наявність та рух нематеріальних активів.
6.Фінансові вкладення.
7.Норма власних оборотних коштів.
8.Наявність власних оборотних коштів.
9.Переоцінка товарно-матеріальних цінностей.
10.Іноземні інвестиції.
11.Нестачі, крадіжки і псування цінностей.
12.Об’єкти житлово-комунального і соціально-культурного призначення.
13.Позабалансові активи і пасиви.
1.2.Перспективи вдосконалення фінансової звітності підприємства в країні.
На сучасному етапі функціонування суспільства в Україні відбуваються
істотні зрушення , що призводять до змін у веденні бухгалтерського обліку.
Це насамперед пов’язано з намаганням наблизити облік до міжнародних
стандартів і нестабільною законодавчою базою.
На протязі девяностих років шла безперервна роботапо вдосконаленню
бухгалтерського обліку на Україні з застосуванням міжнародних стандартів
прийнятих в міжнародному суспільстві фінансової звітності. Почали з
розробки введення методики бухгалтерського обліку для спільних підприємств,
що з’явились наприкінці восьмидесятих років.
У 1992 році було запропоновано і прийнятий новий план рахунків
бухгалтерського обліку. Спеціалісти пропонують перейти на європейську
структуру планів рахунків; що складаються з десяти класів з трьохзначною
нумерацією кодів синтетичних рахунків; двома-рьома резервними класами
рахунків для організанізації управлінського ,в тому числі калькуляційного
обліку. Неприйнятна умова токого переходу повна зміна кодування тих
синтетичних рахунків що використовуються, це призведе до необхідності
перебудлви комп’ютерних програм бухгалтерского обліку, дезорганізує работу
бухгалтерів, аудиторів, податкових інспекторів і інших зацікавлених осіб.
Работа над проектом Закону про бухгалтерський облік показала, що
жорстке регламентування методології і організації бухгалтерского обліку
неприйнятне. Необхідно переходити до нових регламентующих документів і
стандартів бухгалтерского обліку. Першим був затвердженний стандарт про
облікову політику підприємства,що містив загальні правила бухгалтерского
обліку, що застововуються в міжнародній практиці фіноесового обліку і
звітності..
Ще одним необхідним елементом вдосконалення звітності я вважаю може
бути прийняття стандарту бухгалтерського обліку «Бухгалтерська звітність
підприємства», який максимально наблизить її структуру і зміст до
міжнародних привил, що застосовуються в Об’єднаній Європі та інших країнах.
В цьому стандарте визначено , що достовірною вважається бухгалтерская
звітність, основанная на системному бухгалтерскому обліку, інформація якого
формується виходячі з принципів і правил, викладенних в документах системи
нормативного регулювання бухгалтерского обліку в Україні. Цей стандарт
дасть поштовх для развитку спільних підприємств.
В умовах нестабільності економічної ситуації більш гостро стоїть
питання про стан бухгалтерского обліку на підприємстві так як багото
підприємств виходять на міжнародний ринок, і це потребує скорійшого
вдосконалення нормативної бази бухгалтерского обліку і податкового
законодавства.
Інструкцією «Про порядок заповнення форм річного бухгалтерського
звіту підприємства» зі змінами і доповненнями від 19 лютого 1998 року №37
дещо полегшено порядок заповнення балансу підприємства. Так внесеними
змінами відмінено абзац ,що був присвячений переходу до нової національної
валюти. Інструкція в новій редакції враховує зміни, що відбулися в
бухгалтерському обліку основних засобів з вступом в силу Інструкції по
бухгалтерському обліку балансової вартості груп основних фондів від 20
липня 1997 року №159. В минулому варіанті балансова вартость ототожнюється
з початковою , , хоча в валюту балансу не попадала, а була лише точкою
відрахунку для визначення остаточної вартості. Відмінено також вказівка на
необхідність щомісячного відображення в інвентарних картках і на
аналітичних регістрах суми нарахованого за місяць зносу основних фондів.
Раніше по статті «Нематеріальні активи» відображались також права
власності підприємства на окремі квартири в житлових будинках, що їм
належать. Внесена стаття «Розрахунки та інші короткострокові пасиви»
-конкретизація в адресовані суми кредиторської заборгованості до 2 або 3
розділу пасива в залежності від строка її погашення призвана скоротити
свободу вибору, що дозволяла варіювати підсумкові значення того чи іншого
розділу при розрахунку окремих узагальнених показників фінасового стану
підприємства. Однією з важливих проблем обліку є те, що бухгалтерський
облік розбігається з податковим, що ускладнює роботу бухгалтерів.
Сучасний рівень розвитку наукових технологій змушує підприємства
незалежно від форм власності застосовувати прикладні пакети бухгалтерських
програм. Однією з негативних рис сучасног ринку бухгалтерських програм є
те, що продавці не адаптують їх під конкретне підприємство, тому виникають
певні труднощі при роботі з цими продуктами, і підприємства змушені
залучати до роботи інженерів-програмістів для подальшої доробки і адаптації
програми.
До складу фінансової (бухгалтерської) звітності підприємств у країнах
з розвинутою ринковою економікою включають:
1. бухгалтерський баланс.
2. Звіт про прибутки.
3. Звіт про рух грошових коштів.
4. Додатки.
Річний звіт супроводжується пояснювальною запискою до фінансового
звіту.
У більшості країн світу застосовують типові форми бухгалтерської
звітності, які розробляються і затверджуються в національному маштабі. Так
, для країн Європейського Союзу (ЄС) форми і звіт річного фінансового звіту
компаній регулюється Четвертою Директивою ЄС, прийнятою 1978 році. Кожна
країна- учасниця ЄС, може уточнювати форми і зміст звітності залежно від
своїх національних особливостей, зберігаючі загальні принципи їх побудови.
Проте в деяких країнах типові форми фінансової звітноті в
національному маштабі не розробляються і не затверджуються (США,
Великобританія, Канада, тощо). Компанії (фірми) самостіцно обирають форму
подання звітів (більш чи менш деталізовану) відповідно до національних
вимог щодо їх змісту та принципів фомування.
У багатьох країнах світу для малих підприємств, які мають невеликий
господарський оборот, передбачено складання і подання так званих спрощених
звітів.
Суть спрощених фінансових звітів полягає в тому, що вони складаються
за формами з меншою деталізацією, з більш узагальненими статтями балансу чи
позиціями доходів і витрат звіту про прибутки.
Підприємства , які належать до такої категорії, визначаються
законодавчо. В країнах ЄС при цьому беруться до уваги три критерії:
-сума (валюта) балансу;
-доход від реалізації;
-чисельність персоналу підприємства.
Якщо підприємство вкладається в два з цих критеріїв, то воно
відноситься до категорії малих (невеликих). У національній валюті Франції,
наприклад, ці показники сягають таких рівнів:
-сума (валюта) балансу- до 1.5 млн. франків.
-доход від реалізації- до 3.0 млн. франків.
-чисельність персоналу- до 10 чол.
При цьому за суму балансу береться сума активів підприємства за
принципом нетто (чистого) стану. Величина доходу від реалізації
визначається сумою реалізації продукції, робіт та послуг основної
діяльності мінус надані клієнтам знижки і мінус податок на додану вартість
иа інші подібні податки. Чисельність персоналу розраховується , як середнє
арифметичне від кількості постійного персоналу на кінець кожного кварталу
року.
У більшості країн фінансова звітність складається іподається для
зовнішніх користувачів з річним інтервалом, тобто після закінчення
календарного ( або так званного фінансового) року. Але для внутрішніх
потреб вона складається , здебільшого, з коротшим інтервалом (помісячно або
поквартально).
Обов’язкова адреса, куди підприємства повинні подавати звітність,
регулюється кожною державою.
У різних країнах є певні особливі групування статей балансу. В
більшості західноєвропейськихкраїн статті активу балансу групуються і
розміщуються згори донизу в міру зростання ліквідності господарських
засобів (активів). Під ліквідністю засобів при цьому слід розуміти їх
спроможність перетворитись, трансформуватись у грошові кошти (готівку) за
якийсь певний час.
Статті пасиву балансу групуються і розміщуються згори до низу за
ознакою зменшення часу, необхідного для повернення боргів.
В США, Англії, Канаді та деяких інших країнах статті балансу
групуються у зворотньому до нашого порядку.
Щодо форми подання балансу, то в міжнародній практиці є дві
найважливійші форми:
1.двостороння форма, за якою активи підприємства розміщуються ліворуч
(актив балансу), а зобов’язання і власний капітал- праворуч (пасив
балансу).
2.одностороння або послідовна форма, за якою послідовно, згори до
низу, розміщуються актив і пасив балансу.
Важливо розрізняти за суттю та змістом основні розділи балансу:
оборотні активи, необоротні активи, короткострокові зобов’язання,
довгострокові зобов’язання, власний капітал.
Звіт про прибутки та збитки (зві про прибутки і збитки або звіт про
фінансові результати) є обов’язковою формою фінансового звіту підприємства.
Основна його мета- надати інформацію користувачам про формування
фінансового результату підприємства.
Зміст звіту про прибутки та збитки визначається міжнародним
стандартом № 5 “Інформація , яка підлягає розкриттю у фінансових звітах”.
Як відомо, у фінансовому обліку фінансовий результат діяльності
підприємства визначається порівнянням доходів та витрат звітного пкріоду.
При цьому звіт про прибутки та збитки може мати одноступеневий і
багатоступеневий формат. Звіт за одноступеневим форматом складається з двох
розділів. Перший розділ- це перелік усіх доходів, одержаних підприємством
за звітний період. Другий розділ- це перелік усіх витрат підприємства за
звітний період. Різниця між загальною сумою доходів та загальною сумою
витрат покаже фінансовий результат (прибутки чи збитки).
Звіт за багатоступеневим форматом містить інформацію, котра показує
послідовний процес формування кінцевого фінансового результату. Крім
чистого прибутку, такий звіт містить проміжні показники фінансових
результатів: валовий доход (прибуток), прибуток основної діяльності
(операційний прибуток), результат фінансових та надзвичайних операцій,
прибуток до оподаткування, чистий прибуток.
Коротко звіт про прибуток за багатоступеневим форматом корпорації
наведено у додатках № 1. Слід зазначити, що проміжні показники фінансових
результатіввизначаються групуванням і порівнянням відповідних доходів та
витрат. Так, порівняння доходу від реалізації (чистого продажу)
зсобівартістю реалізованої продукції, визначається валовий доход
(прибуток). При цьому стаття “чистий продаж” включає доход від реалізації
мінус повернення товарів покупцями та мінус суми наданих покупцям знижок
ціни. Собівартість реалізованої продукції включає так званні продуктивні
витрати: прямі матеріальні витрати, прямі трудові витрати та
загальновиробничі витрати (непрямі витрати на рівні цехів).
Торгові підприємства у цій статті відображають фактичну купівельну
вартість реалізованих товарів.
Окремо відображаються у звіті операційні витрати, які ще називаються
витратами витратами періоду. До них належать витрати на збут продукції,
адміністративно-господарські витрати, витрати на амортизацію основних
засобів загальногосподарського призначення.
Різниця між валовим прибутком і сумою реалізаційних витрат- це
операційний прибуток або прибуток основної діяльності.
У звіті про прибутки та збитки окремо відображаються доходи від
фінансових операцій (одержані відсотки з облігацій, дивіденди з акцій,
тощо) та витрати від них, а також результат фінансових операцій, доходи,
витрати і результат надзвичайних (позареалізаційних) операцій.
В результаті прибуток до оподаткування визначається алгебраїчною
сумою проміжних результатів: операційного прибутку та результатів від
фінансових та надзвичайних операцій. Чистий прибуток, що залишається у
розпорядженні підприємства- це різниця між прибутком до оподаткування та
сумою податку на прибуток.
Схему звіту про прибуток країн ЄС наведено нижче. У ній чітко
виділяються три сфери діяльності: основна діяльність, фінансова діяльність
та позареалізаційна діяльність.
В країнах членах ЄС форма звіту про прибутки та збитки затверджується
в національному маштабі і є єдиною для всіх підприємств. В таких країнах
як США, Англія, Канада та деяких інших форма звіту довільна щодо переліку
доходів, витрат, їх деталізація та групування.
В останні роки звіт про рух грошових коштів є обов’язковим у складі
фінансової звітності підприємств розвинених зарубіжних країн. Його зміст і
методика складання регулюється міжнародним стандартом бухгалтерського
обліку № 7 “Звіт про руз грошових коштів”.
Головне призначення звітупро рух грошових коштів- надати користувачам
інформацію про те, з яких джерел надходили гроші на підприємство, по яких
напрямках і на які цілі витрачались гроші, як змінився залишок грошових
коштів за звітний період.
Схема 1.
Схема звіту про прибуток країн ЄС.
Доходи основної діяльності Витрати основної діяльності
Фінасовий результат основної діяльності
Доходи фінансові
Витрати фінансові
Результат фінансових операцій
Позареалізаційні
Позареалізаційні
(надзвичайні) доходи
(надзвичайні) витрати
Фінасовий результат основної діяльності
Прибуток до оподаткування Податок на
прибуток
Чистий прибуток
При цьому рух грошових коштів відображається у звіті по трьох видах
діяльності: поточна (основна) діяльність, інвестиційна діяльність, фінасова
діяльність. Це дає можливість оцінити раціональність використання коштів,
напрямки діяльності підприємства, платоспроможність, скласти прогноз
подальшого розвитку.
Таблиця 1.
Види діяльності підприємства.
|НАДХОДЖЕННЯ ГРОШЕЙ |ДІЯЛЬНІСТЬ |СПЛАТА ГРОШЕЙ |
|Від продажу товарів і|Поточна діяльність |Виплата зарплати |
|послуг | |Оплата постачальникам|
|Проценти по виданих | | |
|позичках і придбаних | |Оплата інших витрат |
|цінних паперах | |Сплата податків |
| | |Сплата процентів |
|Надходження від |Інвестиційна |Придбання майна |
|продажу майна, цінних|діяльність |Придбання цінних |
|паперів і погашення | |паперів |
|наданих позичок | |Надання позичок |
|Від випуску акцій та |Фінансова діяльність |Погашення облігацій |
|облігацій | |та інших боргів |
|Отримання позичок | |Виплата дивідендів |
| | |Викуп власних акцій |
Найдостовірнійшу інфорамацію для складання цього звіту можна одержати
даними бухгалтерського обліку, належшим чином організувавши облік
надходження та витрачання грошей по трьом видам діяльності. Проте такий
шлях занадто трудомісткий. У зарубіжних країнах звіт про рух грошових
коштів (щодо основної діяльності) складається шляхом коригування , іншими
словами трансформування звіту про прибутки і збитки. Відповідно до
міжнародних стандартів облік доходів і витрат ведеться за методом їх
нарахування, що знаходить відображення у звіті про фінансові результати. А
тому можлива ситуація, коли підприємство має прибутки, але не має реальних
грошових коштів.
Є два методи коригування звіту про прибутки: прямий і не прямий.
Прямий метод передбачає коригування кожної статті звіту про прибутки, тобто
включення негрошових доходів і негрошових витрат , додаток № 3.
Непрямий метод передбачає трансформуваннякожної статті звіту про
прибутки та збитки. За цим методом коригування зазнає сума чистого прибутку-
вона коригується в суму грошових коштів від поточної діяльності.
Крім основних форм фінансової звітності, передбачається також додатки
до звітності. Вони потрібні, щоб надати користувачам детальнішу аналітичну
інформацію стосовно окремих статей звітності, а також додаткову інформацію
для поглибленого розкриття фінансової і господарської політики
підприємства. Питання змісту додатків до звітності здебільшого вирішується
національним законодавством та національними стандартами обліку. Проте
багато позицій може вирішуватися в міжнародному маштабі.
Перелік додатків до фінансової (бухгалтерської) звітності, що
передбачені Четвертою Директивою для країн ЄС:
1. методи оцінки різних статей річних звітів і методи підрахунку
вартісних виправлень
2. назва і місцезнаходження зареєстрованого офісу підприємства, у
яких компаніях володіє певним відсотком статутного капіталу
3. кількість і номінальна (або облікова) вартість акцій, випущених за
звітний рік в межах дозволеного статутного капіталу ( за видам
акцій)
4. існування будь-яких сертифікатів участі, конвертованих боргових
зобов’язань
5. суми заборгованості, які слід сплатити не раніше, ніж через 5
років
6. загальна сума будь-яких фінансових зобов’язань, не включених у
баланс, якщо ця інформація уточнює оцінку фінансового положення
7. чистий товарооборот у розрізі категорій діяльності та географічних
ринків
8. середня кількість осіб, найнятих на роботу за фінансовий рік (за
категоріями персоналу) та соціальні витрати
9. вплив оцінки статей на суму прибутків та збитків за фінансовий рік
10. різниця між податками, нарахованими у фінансовому році та у
попередні роки
11. сума винагород працівникам адміністративного, управлінського та
контрольного органів залежно від їхньої відповідальності
12. сума авансів і кредитів , наданих працівникам адміністративного,
управлінського та контрольного органів.
2 РОЗДІЛ.
МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
2.1.Загальний аналіз фінансового стану підприємства.
Фінансовий стан підприємства – це здатність підприємства фінансувати
свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами,
необхідними для нормального функціонуваня підприємства, потребою в їх
розміщенні і ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з
іншими юридичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.
Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність
підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на
розширеній основі свідчить про його хороший фінансовий стан.
Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його
виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і
фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий
стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по
виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості,
зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок – погіршення фінансового
стану підприємства і його платоспроможності.
Стійкий фінансовий стан в свою чергу здійснює позитивний вплив на
виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними
ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської
діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і
використання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни,
досягнення раціональних пропорцій власного і залученого капіталу і найбільш
ефективного його використанння. Головна мета фінансової діяльності-
вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного
розвитку виробництва і отримання максимального прибутку.
Для того щоб вижити в ринкових умовах і не допустити бункрутства
підприємства, необхідно добре знати, як керувати фінансами, якою повинна
бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, які частку повинні
займати власні кошти, а яку- залучені. Необхідно знати і такі поняття
ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність,
кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової
стійкості, ступінь ризику, ефект фінансового важелю
|
