Статути Збройних Сил України. Права та обов'язки чатового - Військова справа, ДПЮ - Скачать бесплатно

Життя і діяльність Збройних Сил України визначають­ся військовими статутами, у яких викладено зміст загаль­них і посадових обов'язків військовослужбовців.

Статути Збройних Сил України — це зведення зако­нів військової служби, на основі яких проходять повсяк­денне життя, виховання, навчання, бойова діяльність військ; у них роз'яснюється, як воїн має нести військову службу і навчатися військової справи, якими морально-бойовими якостями він повинен володіти, щоб бути надійним і вмілим захисником Батьківщини.

Статути зобов'язують військовослужбовців сумлінно вивчати військову справу, бойову техніку і зброю, за­пам'ятовувати все, чого їх навчають командири (началь­ники); зразково виконувати показані їм військові прийо­ми. Положення і вимоги статутів є обов'язковими для всіх військовослужбовців Збройних Сил України.

Статути Збройних Сил України поділяються на зага­льновійськові статути та статути родів військ.

Загальновійськовими статутами Збройних Сил Укра­їни е: Статут внутрішньої служби Збройних Сил Украї­ни; Дисциплінарний статут Збройних Сил України; Ста­тут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил Украї­ни; Стройовий статут Збройних Сил України.

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України визначає повсякденне життя і діяльність військово­службовців у військовій частині, загальні обов'язки вій­ськовослужбовців і взаємовідносини між ними, правила внутрішнього розпорядку у військовій частині і її під­розділах, обов'язки основних посадових осіб військової частини та її солдатів (матросів).

Дисциплінарний статут Збройних Сил України викладає суть військової дисципліни, її вимоги, встано­влені в армії види заохочень і стягнень, дисциплінарні права командирів (начальників), а також порядок по­дання військовослужбовцями заяв, пропозицій і скарг.

Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України визначає організацію і порядок несення гарні­зонної та вартової служб, права й обов'язки посадових осіб цих служб.

Стройовий статут Збройних Сил України визначає дії підрозділів і частин у пішому строю і на машинах, у розгорнутих, похідних строях і передбойових порядках, а також обов'язки військовослужбовців у строю та ін.

Військовослужбовці та взаємовідносини

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Військовослужбовець Збройних Сил України е за­хисником своєї Батьківщини — незалежної, самостійної України. Військовослужбовець особисто відповідає за за­хист і недоторканність держави.

Військовослужбовець повинен неухильно дотримува­тися Конституції і законів України та Військової прися­ги; бути дисциплінованим, чесним, хоробрим, дорожити честю і славою Збройних Сил, своєї військової частини і гід­ністю свого військового звання.

Військовослужбовець має виявляти повагу до коман­дирів (начальників) і старших, сприяти їм у підтриманні

порядку та дисципліни, суворо додержувати правил вій­ськової ввічливості та військового вітання, завжди одя­гатися за формою, чисто й охайно.

Військовослужбовець зобов'язаний твердо знати і сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України та свої обов'язки; постійно вдосконалювати вій­ськові і технічні знання; знати і берегти зброю, бойову та іншу техніку; зберігати військове і народне майно; виявляти розумну ініціативу.

Про все, що сталося з військовослужбовцем, і про зроблені йому зауваження він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому командирові (начальникові).

Права та обов'язки військовослужбовців, що випли­вають з умов військової служби, крім статутів, визнача­ються законами України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», «Про соціальний і право­вий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а та­кож тимчасовими положеннями про проходження війсь­кової служби громадянами України.

Військовослужбовці мають усю повноту соціально-еко-номічних, політичних та особистих прав і виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією і законами України.

За вчинені правопорушення військовослужбовці несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або криміна­льну відповідальність згідно із законодавством України.

ВІЙСЬКОВІ ЗВАННЯ, ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ І ФОРМА ОДЯГУ

Кожному військовослужбовцю і військовозобов'язано­му присвоюється військове звання відповідно до закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу».

Встановлено такі військові звання Збройних Сил України:

у Сухопутних (материкових) і Військово-Повітряних си­лах — солдати, сержанти, прапорщики, офіцери, генерали;

у Військово-Морських силах — матроси (солдати), стар­шини (сержанти), мічмани, офіцери, адмірали, генерали (табл. l)v

Знаки розрізнення на форменому одязі військово­службовців Збройних Сил України відповідають їх персональному званню. Це — погони і петлиці, на­грудні знаки, знаки на головних уборах, погонах і петлицях, канти, лампаси.

Таблиця 1 ПЕРЕЛІК ВІЙСЬКОВИХ ЗВАНЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

На погонах сержантів і стар­шин пришиваються нашивки відповідно до військового звання, а на петлицях прикріплюються відповідні ем­блеми. Обов'язковим атрибутом знаків розрізнення вій­ськовослужбовців Збройних Сил України є тризуб — символ незалежної України.

Форма одягу військовослужбовців України встанов­люється наказом міністра оборони (див. вклейку).

НАЧАЛЬНИКИ ТА ПІДЛЕГЛІ

За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими.

За військовими званнями начальниками є:

сержанти і старшини — для солдатів і матросів однієї з ними військової частини;

прапорщики і мічмани — для сержантів і стар­шин, солдатів і матросів однієї з ними військової частини;

молодші офіцери — для сержантів і старшин,

солдатів і матросів;

старші офіцери з військовими званнями «підпол­ковник», «капітан 2-го рангу», «майор», «капітан 3-го рангу» — для прапорщиків, мічманів, сержантів, солдатів і матросів; генерали, адмірали, полковники, капі­тани 1-го рангу — для молодших офіцерів, прапорщиків і мічманів, сержантів і старшин, солдатіві матросів.

Начальник має право віддавати підлеглому накази і пе­ревіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззасте­режно виконувати накази начальника і ставитися до нього з повагою; якщо підлеглий вважає, що стосовно нього вчинено неправомірні дії, він повинен виконати наказ, а після цього може подати скаргу.

Начальники -~ це посадові особи, яким статути нада­ють певні права і обов'язки щодо підлеглих. Начальники, яким військовослужбовці підлеглі за службою, зокрема і тимчасово, стають прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий командир називається безпосереднім начальником.

Військовослужбовці, які за своїм службовим станови­щем і військовим званням не виступають відносно інших військовослужбовців начальниками або підлеглими, мо­жуть бути старшими чи молодшими. Старшинство визначає військове звання. Старші за військовим званням мають пра­во вимагати від молодших за званням додержання військо­вої дисципліни, громадського порядку і форми одягу, а та­кож правил поведінки і військового вітання.

Молодші за зван­ням повинні беззастережно виконувати всі вимоги старших. У разі спільного виконання службових обов'язків військовослужбовцями, що не підлягають один одному, коли їх службові стосунки не визначені командиром (на­чальником), старший із них за посадою, а за рівних по­сад — старший за військовим званням є начальником.